П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 800/165/17

Провадження № 11-340сап18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мамонової І. В.,

учасники справи:

представник Вищої ради правосуддя - БелінськаО.В.,

представник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - КарлашД.О.,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року (судді Білоус О. В., Бевзенко В. М., Шарапа В. М., Данилевич Н. А., Желтобрюх І. Л.) у справі № 800/165/17 за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), третя особа -Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС України, Комісія), про визнання протиправними й скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИЛА:

26 квітня 2017 року ОСОБА_5 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23 березня 2017 року № 596/0/15-17 у частині звільнення позивача з посади судді Апеляційного суду Луганського області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України;

- визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 30 березня 2017 року № 654/0/15-17 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_5 від 12 листопада 2014 року про звільнення з посади судді Апеляційного суду Луганського області у відставку;

- змінити підставу звільнення ОСОБА_5 з посади судді Апеляційного суду Луганського області з формулювання «за вчинення істотного дисциплінарного проступку на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України», як зазначено в рішенні ВРП від 23 березня 2017 року № 596/0/15-17, на формулювання «у зв'язку з поданням заяви про відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України».

На обґрунтування позову ОСОБА_5 зазначила, що з 1995 року працювала на посаді судді Лутугинського районного суду Луганської області, а з 2003 року - на посаді судді Апеляційного суду Луганської області. 12 листопада 2014 року подала заяву про відставку, у зв'язку із чим Вища рада юстиції (далі - ВРЮ) 06 серпня 2015 року прийняла рішення про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення позивача з посади судді Апеляційного суду Луганської області та 19 серпня 2015 року внесла до Верховної Ради України відповідне подання за № 18/0/12-15. Проте 10 листопада 2015 року Верховна Рада України виключила з цього подання дані щодо звільнення ОСОБА_5 у відставку. Розглянувши подання ВККС України, ВРП рішенням від 23 березня 2017 року № 596/0/15-17 звільнила з посади 33 суддів на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України із судів Луганської області, в тому числі й позивача. Рішенням від 30 березня 2017 року № 654/0/15-17 відповідач залишив без розгляду заяву позивача від 12 листопада 2014 року про звільнення з посади судді у відставку, оскільки ОСОБА_5 вже звільнена з посади судді Апеляційного суду Луганської області за вчинення істотного дисциплінарного проступку на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

На думку позивача, при прийнятті оскаржуваних рішень ВРП діяла з порушенням положень Конституції України, статтей 4, 6 та 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). Зокрема, ні ВККС України, ні ВРП в оскаржуваному рішенні не конкретизували стосовно кожного судді, у тому числі й позивача, що саме в діях кожного судді, які йому ставляться в провину, є істотним дисциплінарним проступком, несумісним зі статусом судді, а що свідчить про свідоме нехтування обов'язками судді, порушення морально-етичних принципів поведінки судді та вчинення дій, що порочать звання судді, як того вимагають положення пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статей 57, 106, 109, 115 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). Відповідно до чиного на час звернення ОСОБА_5 із заявою про відставку законодавства питання про звільнення її з посади судді мало бути вирішено орієнтовно протягом двох місяців з моменту отримання ВРЮ цієї заяви, однак ВРЮ у встановлений законом строк подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку не направила. Крім того, відповідач не звернув уваги на те, що згідно з пунктом 5 частини шостої статті 126 Конституції України незгода на переведення до іншого суду в разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду, є самостійною підставою для звільнення судді, а не підставою для визнання такої незгоди дисциплінарним проступком. Висновок ВРП про те, що ОСОБА_5 мала виконувати обов'язки судді до моменту звільнення, яке затягнулося поза встановлений для цього законом строк більш ніж на два роки через свавілля ВРЮ та ВРП, суперечить статті 4 Конвенції та порушує конституційне право позивача на вільне обрання праці.

До набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) та припинення діяльності Вищого адміністративного суду України розгляд адміністративного позову ОСОБА_5 цим судом не закінчено.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України та на підставі Закону № 2147-VIII справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 передано до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, суддя якого ухвалою від 16 січня 2018 року прийняв цей позов до провадження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 20 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовив повністю.

Не погодившись із постановленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_5 в апеляційній скарзі зазначила, що це рішення є незаконним і необґрунтованим. Зокрема, ні відповідач, ні суд у своїх рішеннях не зазначили, які ж саме дії судді призвели до негативних наслідків у виді підриву суспільної довіри до суду та які факти підтверджують те, що дії позивача підривають авторитет правосуддя, порочать звання судді та беззаперечно вважаються істотним дисциплінарним проступком, що несумісний зі статусом судді, а також свідчать про свідоме нехтування обов'язками судді, порушення морально-етичних принципів поведінки судді та вчинення дій, що порочать звання судді. На думку скаржника, суд першої інстанії не навів мотивів, з яких дійшов висновку про те, що надання згоди на переїзд до нового місця розташування суду було обов'язком ОСОБА_5, а не її правом. Суд безпідставно відмовив у задоволенні позову, оскільки в оскаржуваному рішенні відповідача не містяться посилання на докази, що підтверджують відсутність позивача на роботі саме без поважних причин. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що провадження у ВРП щодо звільнення позивача з посади судді не відповідало принципам незалежності та безсторонності, передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції, оскільки на порушення пункту 5.18 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП), доповідач на пленарному засіданні цього органу у доповіді не навів конкретних обставин вчиненого ОСОБА_5 дисциплінарного проступку.

У зв'язку з викладеним ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ВРП зазначив, що оскаржувані рішення ВРП були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому доказів про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 23 березня 2017 року № 596/0/15-17, передбачених частиною другою статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), скаржник не навів. На думку ВРП, подання ОСОБА_5 заяви про звільнення з посади судді у відставку не звільняє її від виконання покладених на неї обов'язків судді до ухвалення рішення про звільнення з посади.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ВККС України зазначив, що суд першої інстанції правильно та повно встановив усі обставини справи та прийняв законне й обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

На підставі викладеного представники ВРП та ВККС України просять апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року - без змін.

Позивач у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, просив розглядати справу без його участі.

За правилами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представники відповідача та третьої особи заперечили проти задоволення апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзивах.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги.

Суд першої інстанції встановив, що постановою Верховної Ради України від 09 липня 2003 року № 1072-ІV ОСОБА_5 обрана на посаду судді Апеляційного суду Луганської області безстроково.

Указом Президента України від 12 листопада 2014 року № 867/2014 у зв'язку з проведенням антитерористичної операції змінено місцезнаходження Апеляційного суду Луганської області та переміщено його до м. Сєвєродонецька Луганської області.

12 листопада 2014 року ОСОБА_5 подала до ВРЮ заяву про внесення подання про звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 лютого 2015 року № 11/0/38-15 відновлено роботу Апеляційного суду Луганської області із 17 лютого 2015 року.

Рішенням ВРП від 23 березня 2017 року № 596/0/15-17 ОСОБА_5 звільнено з посади судді Апеляційного суду Луганської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, оскільки встановлені ВККС України факти підтверджують, що дії судді підривають авторитет правосуддя, порочать звання судді та є беззаперечно істотним дисциплінарним проступком, що є несумісним зі статусом судді, а також свідчать про свідоме нехтування суддею обов'язками судді, порушення морально-етичних принципів поведінки судді та вчинення ним дій, що порочать звання судді.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення ВРП від 23 березня 2017 року № 596/0/15-17 слугувало рішення ВККС України від 11 січня 2017 року № 3/дп-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема, судді Апеляційного суду Луганської області ОСОБА_5 та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.

Як убачається з рішення ВККС України від 11 січня 2017 року № 3/дп-17, у листопаді 2015 року, квітні та серпні 2016 року до Комісії надійшли звернення ВРЮ, Голови Верховної Ради України ГройсманаВ.Б., голови Луганського окружного адміністративного суду ЧиркінаС.М. щодо поведінки суддів, зокрема, судді Апеляційного суду Луганської області ОСОБА_5

За результатами розгляду дисциплінарних справ ВККС України встановила, що відповідно до повідомлень голови Апеляційного суду Луганської області роботу суду було відновлено та суддям і працівникам апарату суду необхідно було прибути до м. Сєвєродонецька та приступити до роботи у строк до 20 листопада 2014 року. Усім суддям було направлено смс-повідомлення про необхідність з'явитися 19 листопада 2014 року до м. Сєвєродонецька на збори суддів. Проте частина суддів Апеляційного суду Луганської області, зокрема й ОСОБА_5, не надали заяви, що підтверджують згоду на переїзд до нового місця розташування Апеляційного суду Луганської області та з листопада 2014 року не приступили до виконання своїх службових обов'язків, до нового місця розташування суду не переїхали, правосуддя не здійснюють.

У підтвердження зазначеного голова Апеляційного суду Луганської області надав копії актів про відсутність суддів на робочому місці, копії табелів обліку робочого часу.

Беручи до уваги наведене, ВККС України дійшла висновку про те, що судді, щодо яких розглядається дисциплінарна справа, зокрема й позивач, вчинили умисні дії, які порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, що складає дисциплінарний проступок. Таким чином, ураховуючи негативні наслідки, які настали у зв'язку з такими діями, у вигляді підриву суспільної довіри до суду, Комісія дійшла висновку про наявність підстав для застосування до суддів, зокрема до ОСОБА_5, дисциплінарного стягнення у виді подання про її звільнення з посади судді.

У рішенні ВРП від 23 березня 2017 року № 596/0/15-17 зазначено, що встановлені ВККС України факти підтверджують, що дії суддів підривають авторитет правосуддя, порочать звання судді та беззаперечно є істотним дисциплінарним проступком, що несумісний зі статусом судді, а також свідчать про свідоме нехтування, зокрема, суддею Апеляційного суду Луганської області ОСОБА_5, обов'язками судді, порушення морально-етичних принципів поведінки судді та вчинення дій, що порочать звання судді.

Ураховуючи зазначене, ВРП дійшла висновку про те, що з огляду на характер дисциплінарного проступку та його наслідки є підстави вважати, що застосування до суддів, зокрема ОСОБА_5, дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є виправданим та відповідає принципу пропорційності.

Ухвалою ВРП від 30 березня 2017 року № 654/0/15-17 залишено без розгляду заяву ОСОБА_5 про звільнення з посади судді Апеляційного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку з тих підстав, що на засіданні 23 березня 2017 року ВРП прийняла рішення про її звільнення з посади судді Апеляційного суду Луганської області за вчинення істотного дисциплінарного проступку на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, а тому відповідно до пункту 15.7 Регламенту ВРП заява ОСОБА_5 підлягає залишенню без розгляду.

Установлені судом першої інстанції обставини в апеляційній скарзі під сумнів не ставляться.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду керувався тим, що оскаржуване рішення ВРП в частині звільнення позивача з посади судді прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а встановлені у справі фактичні обставини свідчать про наявність у діях судді ознак істотного дисциплінарного проступку, що є підставою для звільнення його з посади судді. З огляду на вимоги Регламенту ВРП оскаржувана ухвала ВРП також є правомірною.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтуваними ці висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Носіями судової влади в Україні є професійні судді.

Згідно із частиною четвертою статті 116 Закону № 1402-VIII (набрав чинності 30 вересня 2016 року) суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення. Крім того, аналогічна норма була закріплена у частині четвертій статті 120 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ), чинного на час подання позивачем заяви про звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до пункту 31 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII заяви (скарги) щодо поведінки суддів місцевих та апеляційних судів, отримані ВККС України до набрання чинності цим Законом, передаються для розгляду ВРП, якщо на день набрання чинності цим Законом Комісією не прийнято рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи. Якщо на день набрання чинності цим Законом ВККС України прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, така справа розглядається колегіями Комісії, визначеними за її рішеннями, у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, ВККС України застосовує дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді на день відкриття дисциплінарної справи визначався статтею 95 Закону № 2453-VI. Зокрема, згідно із частиною першою цієї статті дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 96 Закону № 2453-VI орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, обговорює результати розгляду дисциплінарної справи за відсутності судді, стосовно якого розглядалася справа, і запрошених осіб. За результатами розгляду орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення або відмову в накладенні дисциплінарного стягнення. Рішення у дисциплінарній справі приймається більшістю від загального складу органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів. Член органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, який проводив перевірку, не бере участі в голосуванні під час прийняття рішення.

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Частиною шостою статті 126 Конституції України встановлено підстави для звільнення судді, однією з яких є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3).

Порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів визначено Конституцією України та Законом № 1402-VIII.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема, в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Статтею 112 Закону № 1402-VIII установлено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Разом із Законом № 1402-VIII з 30 вересня 2016 року набрав чинності також Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII), яким внесено зміни до Конституції України щодо правосуддя.

Так, відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).

Згідно з положеннями пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України до утворення ВРП її повноваження здійснює ВРЮ. ВРП утворюється шляхом реорганізації ВРЮ. До обрання (призначення) членів ВРП цей орган діє у складі членів ВРЮ протягом строку їх повноважень, але які не можуть тривати довше, ніж до 30 квітня 2019 року. Обрання (призначення) членів ВРП здійснюється не пізніше 30 квітня 2019 року.

05 січня 2017 року набрав чинності Закон № 1798-VIII, частиною першою статті 1 якого передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Статтею 18 Закону № 1798-VIII визначено, що ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

Згідно з положеннями частин другої, п'ятої та шостої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

Особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.

Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному веб-сайті ВРП.

На підставі абзацу другого частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання, незалежно від причин, не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Матеріалами справи установлено, що постановою Верховної Ради України від 09 липня 2003 року № 1072-ІV ОСОБА_5 обрана на посаду судді Апеляційного суду Луганської області безстроково.

11 грудня 2014 року на адресу ВРЮ надійшла заява ОСОБА_5 від 12 листопада 2014 року, в якій вона просила звільнити її з посади судді Апеляційного суду Луганської області у відставку.

Вказана заява разом з матеріалами була передана на розгляд секції ВРЮ з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад.

У зв'язку з набранням чинності законами України від 08 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» ВРЮ у період з 11 квітня 2014 року по 04 червня 2015 року не здійснювала своїх повноважень через відсутність складу цього органу, передбаченого Конституцією України.

ВРЮ набула повноважень 04 червня 2015 року та розпочала свою діяльність у новому складі, провівши 09 червня 2015 року перше засідання відповідно до вимог частини другої статті 16 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції».

На засіданні ВРЮ 09 червня 2015 року були прийняті рішення про обрання голови та заступника голови ВРЮ, про створення секцій ВРЮ та їх персональний склад, а також затверджено штат цього органу.

Після набуття ВРЮ повноважень заяву позивача було винесено на засідання секції цього органу з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад на 04 серпня 2015 року та було вирішено рекомендувати ВРЮ прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Апеляційного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Рішенням від 06 серпня 2015 року № 387/0/15-15 ВРЮ вирішила внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Апеляційного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Поданням ВРЮ від 19 серпня 2015 року № 18/0/12-15 запропоновано Верховній Раді України звільнити, зокрема, ОСОБА_5 з посади судді Апеляційного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Після направлення вказаного подання до Верховної Ради України до ВРЮ надійшла інформація про те, що деякі судді судів, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, обіймаючи штатні посади в судах України, не приступили до виконання своїх обов'язків у судах, до яких були прикріплені чи переведені, або після того, як суд відновив роботу на звільненій від терористів території чи за новою адресою, про що ВРЮ листом від 10 листопада 2015 року № 7964/0/9-15 повідомило Голову Верховної Ради України з наданням переліку цих суддів, серед яких вказано і ОСОБА_5

За пропозицією Голови Верховної Ради України щодо проведення додаткової перевірки суддів судів м. Луганська, Луганської області та Апеляційного суду Луганської області, відносно яких внесено подання про звільнення за загальними обставинами, ВРЮ 24 березня 2016 року направила до ВККС України лист № 3969/0/9/16 для вирішення питання щодо можливого проведення перевірки відносно цих суддів щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Рішеннями Комісії від 16 та 28 вересня 2016 року № 1564/дп-16 та № 1776/дп-16 відповідно відкрито дисциплінарні справи стосовно суддів, зокрема і щодо ОСОБА_5, за ознаками дисциплінарного проступку. Рішенням ВККС України від 14 грудня 2016 року № 1924/дп-16 вказані дисциплінарні справи об'єднано в одне провадження № 8вк-8857/15 та передано члену Комісії ОСОБА_9

За наслідками розгляду дисциплінарної справи в порядку, передбаченому пунктом 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, ВККС України 11 січня 2017 року прийняла рішення № 3/дп-17 про притягнення, зокрема, судді ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності з підстави, установленої пунктом 3 частини першої статті 106 цього Закону, та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді (пункт 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII). Рішення мотивовано тим, що встановлені в ході перевірки обставини свідчать про неналежну поведінку судді ОСОБА_5, а також дають підстави вважати, що позивач вчинив дії, які порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.

На засідання Комісії суддя Апеляційного суду Луганської області ОСОБА_5 повторно не з'явилася, про дату, місце та час засідання вона була проінформована оголошенням, розміщеним на офіційному веб-сайті ВККС України. За таких обставин розгляд дисциплінарної справи здійснювався за відсутності судді.

01 лютого 2017 року на адресу ВРП, утвореної відповідно до пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пунктів 4, 5 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, надійшло рішення Комісії від 11 січня 2017 року № 3/дп-17, яким до ОСОБА_5 застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді. Разом з указаним рішенням до ВРП надійшли матеріали дисциплінарної справи стосовно позивача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП згадане рішення Комісії та матеріали дисциплінарної справи передані члену ВРП ОСОБА_10 для розгляду.

Через відсутність поштового зв'язку з тимчасово окупованою територією Луганської області та м. Луганська суддя ОСОБА_5 була повідомлена про дату та час засідання ВРП у порядку, визначеному частиною шостою статті 30 Закону № 1798-VIII, шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті ВРП.

На засідання ВРП позивач не з'явився, тому, обговоривши можливість подальшого розгляду матеріалів щодо звільнення без присутності судді, ВРП вирішила розглядати матеріали, зокрема, стосовно ОСОБА_5 за її відсутності.

На засіданні ВРП член ВРП ОСОБА_10 доповіла відповідні матеріали та дійшла висновку про наявність підстав для звільнення судді ОСОБА_5 з посади за вчинення істотного дисциплінарного проступку.

За результатами розгляду рішення ВККС України від 11 січня 2017 року № 3/дп-17 та матеріалів дисциплінарної справи ВРП 23 березня 2017 року прийняла рішення № 596/0/15-17 про звільнення, зокрема, ОСОБА_5 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

З копії оскаржуваного рішення ВРП та витягу з протоколу засідання цього органу від 23 березня 2017 року № 17 убачається, що на засіданні ВРП були присутніми 17 її членів, 16 з яких проголосували за звільнення позивача з посади судді.

30 березня 2017 року ВРП постановила ухвалу № 654/0/15-17 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_5 про звільнення з посади судді Апеляційного суду Луганської області у відставку у зв'язку з прийняттям рішення про її звільнення з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розгляд питання про звільнення судді з посади здійснено ВРП в порядку, передбаченому главою 6 Закону № 1798-VIII, оскаржуване рішення відповідача від 23 березня 2017 року № 596/0/15-17 ухвалено повноважним складом ВРП, підписано усіма ї членами, які брали участь у його ухваленні. Дотримано відповідачем і вимог закону щодо повідомлення судді про дату, час та місце засідання ВРП.

При цьому залишення без розгляду заяви ОСОБА_5 про її звільнення з посади судді у відставку з огляду на наявність рішення про звільнення судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку узгоджується з вимогами Регламенту ВРП, за змістом пункту 15.7 якого заява (висновок, подання) залишається без розгляду, якщо на момент розгляду ВРП питання про звільнення судді цей суддя звільнений з посади або його повноваження припинені.

На вимогу пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII оскаржуване рішення ВРП містить і мотиви його прийняття та визначені законом підстави для звільнення позивача з посади судді. Так, мотивами рішення про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, а відтак і про наявність визначених пунктом 3 частини першої статті 106, пунктом 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VІІІ підстав для притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності та звільнення її з посади судді відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України стало те, що після того, як за Указом Президента України від 12 листопада 2014 року № 591/2011 Апеляційний суд Луганської області у зв'язку з бойовими діями в м. Луганську переміщено до м. Сєвєродонецька Луганської області, суддя ОСОБА_5 з дати відновлення роботи цього суду (17 лютого 2015 року) після вимушеної зміни місця його розташування так і не приступила до виконання своїх посадових обов'язків і на роботу не з'явилася. Зазначені обставини підтверджено численними актами про відсутність судді на робочому місці і табелями обліку робочого часу, які надав голова Апеляційного суду Луганської області, а також відомостями з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області.

Перевіряючи обґрунтованість висновку ВРП щодо наявності підстав для притягнення судді ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності та звільнення її з посади судді за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, Велика Палата Верховного Суду зважає на таке.

Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини 9 статті 109 Закону № 1402-VIII).

У Рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011 наголошено, що дотримання суддею присяги - його конституційно визначений обов'язок. Присяга судді має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов'язання судді. Дотримання суддею своїх обов'язків є необхідною умовою довіри до суду та правосуддя з боку суспільства.

Кодексом суддівської етики, затвердженим XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, визначено, що: суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (стаття 1); суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та проінформованої людини його поведінка була бездоганною (стаття 3).

Пунктом 33 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) «Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії» визначено, що судді повинні поводитися доброчесно як під час виконання своїх функцій, так і в особистому житті, відповідати за свою поведінку, якщо це входить до загальноприйнятих норм.

Відповідно до пункту 8 Висновку № 3 (2002) КРЄС щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, повноваження, що надані суддям, тісно пов'язані з цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають з цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

У справі встановлено, що ВРЮ вносила до Верховної Ради України подання про звільнення судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, проте 28 жовтня 2016 року відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1401-VIII, а також з огляду на положення пунктів 1, 4, 5 частини першої статті 131 Конституції України Верховна Рада України передала до ВРП подання та відповідні документи про звільнення суддів, зокрема ОСОБА_5 з посади судді Апеляційного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, які не розглянуто Верховною Радою України.

Отже, ОСОБА_5 на дату прийняття оскаржуваного рішення ВРП була суддею Апеляційного суду Луганської області. Цей статус вимагав від позивача як судді сумлінного виконання посадових обов'язків і водночас зобов'язував до добропорядної, законослухняної та етичної поведінки, яка б забезпечувала й утверджувала суспільну довіру до суду.

Суддя ОСОБА_5 з огляду на посаду, яку вона тривалий час обіймала, не могла не усвідомлювати того, що відмова від виконання посадових обов'язків за відсутності рішення Верховної Ради України про її звільнення з посади у відставку є не лише неприйнятною для судді з морально-етичних міркувань, а й служить підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки свідчить про нехтування обов'язками судді.

Сам факт подання заяви про відставку без прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з цієї підстави не звільняє суддю від виконання посадових обов'язків і не може слугувати приводом порушувати законодавство України.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що встановлені в цій справі обставини, а саме: проживання позивача на території, підконтрольній незаконному самопроголошеному формуванню «ЛНР», яке відверто веде бойові дії на цій території, на якій не діють і не виконуються вимоги законодавства України, і небажання з цієї причини продовжувати працювати суддею суду, переміщеного на підконтрольну Україні територію, - не є і не можуть бути сумісними з наданням такій особі правового статусу носія судової влади і тих державних гарантій, які з ним пов'язані.

Обставини, які стали підставою дисциплінарного провадження ВККС України, підтверджені ВРП, а також правильно оцінені при розгляді цієї справи судом першої інстанції, вказують на обґрунтованість висновків ВРП про те, що дії судді ОСОБА_5 підривають авторитет правосуддя, порочать звання судді та беззаперечно є істотним дисциплінарним проступком, що не сумісний зі статусом судді, а також свідчать про свідоме нехтування нею обов'язками судді і порушення морально-етичних принципів поведінки судді, що є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106, пунктом 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VІІІ та для звільнення судді відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання ОСОБА_5 на те, що згідно з пунктом 5 частини шостої статті 126 Конституції України незгода на переведення до іншого суду в разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду, є самостійною підставою для звільнення судді, а не підставою для визнання такої незгоди дисциплінарним проступком, оскільки Апеляційний суд Луганської області не був ліквідований чи реорганізований, а у зв'язку з бойовими діями в м. Луганську відповідно до Указу Президента України від 12 листопада 2014 року переміщений до м. Сєвєродонецька Луганської області, що унеможливлює застосування вказаної норми Конституції України до спірних правовідносин.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення відповідача про звільнення судді Апеляційного суду Луганської області ОСОБА_5 на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України є обґрунтованим та відповідає принципу пропорційності, а доводи ОСОБА_5 про порушення статей 4, 6 та 8 Конвенції при звільненні її з посади судді є безпідставними.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено внаслідок повного з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення, з дотриманням норм процесуального права та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

ОСОБА_11 Золотніков

Судді: Н. О. ОСОБА_12 Прокопенко

С. В. ОСОБА_13 Рогач

В. В. ОСОБА_14 Саприкіна

Д. А. ОСОБА_15 Ситнік

О. Р. ОСОБА_16 Уркевич

Л. М. ОСОБА_17 Яновська

Н.П.Лященко