Справа № 420/5186/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Захарчук О.В.

сторін:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Вінюкова В.Н.

представника відповідача Гаспарянц Д.М.

представника відповідача не з'явився

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у відкритому судовому засіданні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Юридичного департаменту Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації, Комунального підприємства «Право» про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Юридичного департаменту Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації, Комунального підприємства "Право" в якому позивач просить:

зобов'язати Держателя Адресного реєстру: Юридичний департамент Одеської міської ради та Адміністратора Адресного реєстру: Комунальне підприємство «Право» зарезервувати адресу на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1, яке розташоване в окремій будівлі флігелю позначеного Літ «Г» на технічному плані будівель, за зразком: «АДРЕСА_15, блок-секція №1»;

зобов'язати Приморську районну адміністрацію видати розпорядження про зміну адреси помешкання, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та на цей час має адресу: «АДРЕСА_1» на адресу: «АДРЕСА_15, блок-секція №1».

Позов обґрунтовано наступним.

По-перше: ОСОБА_1 є власницею квартири під номером АДРЕСА_16 на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В.І., який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно но за №1839.

Також за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані інші три власника: ОСОБА_7, якому належить частка власності в розмірі 1/1, ОСОБА_8, якій належить частка власності в розмірі 1/1, ОСОБА_9, якій належить частка власності в розмірі 3/8 відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових пав на нерухоме майно №122076423 від 26.04.2018 року.

З даного факту вбачається помилка в реєстраційних документах та відповідно порушення прав позивача, оскільки вбачається привласнення одного номеру квартири (квартира №26) різним людям, які не є родичами та не знайомі між собою, що порушує положення Конституції України, норм ЦК України.

З метою усунення помилки в документах щодо статусу та адреси помешкання, ОСОБА_1 було направлено запит до Приморської районної адміністрації, яка листом від 18.06.2018 року повідомила, що квартира позивача розташована у флігелі житлового будинку АДРЕСА_17, не є самостійним об'єктом нерухомості, а відповідно до Положення про Адресний реєстр м. Одеси, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.07.2009 року №809 змінюються та присвоюються адреси тільки окремим об'єктам нерухомості на території міста, та не змінюються номери житловим та не житловим приміщенням.

По-друге: Технічним паспортом обстеження будівель за адресою: АДРЕСА_3, виготовленим ТОВ «ПРОФ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» від 03.07.2017 року передбачено розміщення чотирьох будівель, окремо стоячих споруд (які позначені окремими літерами «А» - житловий будинок, «Б» - житловий будинок, «В» - флігель і «Г» - флігель).

При повному обстеженні флігелю за літерою «Г» встановлено, що: квартира ОСОБА_1 має свій окремий вихід на прибудинкову територію, в квартирі є окремі мережі постачання газу, води та електричної енергії, окрема каналізаційна система, окрема система опалення від власного газового котла, встановлені лічильники на всіх мережах постачання та укладені окремі договори з постачальниками послуг. У будинку відсутні міста загального користування, такі як внутрішньобудинкові сходи, сходові клітини та підсобні приміщення загального користування, відсутній загальний коридор та загальний вихід.

Фактично зазначене було підтверджено Звітом технічного обстеження будівельних конструкцій флігелю за літерою «Г», виконаного інженером-проектувальником ОСОБА_10 (кваліфікаційний сертифікат серії АР 003240) та підтверджено, що помешкання, що належить позивачу, є «окремою блок-секцією зблокованого будинку», а не «квартирою», як зазначено в облікових документах і має ознаки окремо розташованого будинку на землі, а не квартири в багатоквартирному будинку.

Зібрані докази повністю підтверджують самостійність та незалежне розташування будівлі, в якій розміщена власність ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_17.

По-третє: 06.06.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Юридичного департаменту Одеської міської ради із Замовленням на резервування адреси на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1, яке розташоване в окремій будівлі флігелю позначеного літерою «Г» на технічному плані будівель, за зразком: АДРЕСА_18 блок-секція №1.

Листом від 10.07.2018 року Юридичним департаментом Одеської міської ради надано відповідь, що резервування адрес об'єктів нерухомості у місті Одеса здійснюється відповідно Положення про Адресний реєстр міста Одеси, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.07.2009 року №809.

Актом обстеження КП «Право» від 19.06.2018 №1 визначено, що квартира, вказана у замовленні, є житловим приміщенням, що знаходиться в багатоквартирному будинку, в оглянутому флігелі, який є частиною зазначеного будинку, окрім приміщень квартири ОСОБА_1, знаходяться інші приміщення, тобто в останньому знаходяться інші приміщення.

А відтак, відсутні правові підстави для резервування адреси у житловому будинку, вказаному у замовленні, на підставі наданих позивачем документів.

Таким чином, Юридичний департамент Одеської міської ради та КП «Право», шляхом відмови у резервуванні адреси на нерухоме майно ОСОБА_1 порушили пряме право позивача на житло, що суперечить Конституції України, Положенню про Адресний реєстр м. Одеси, Державним будівельним нормам України «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18 травня 2005 року №80 та іншим нормативно-правовим актам.

Ухвалою суду від 08.10.2018 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачам було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (статті 175 КАС України).

Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представником Юридичного департаменту ОМР (Голуб А.С. за довіреністю) 12.10.2018 року (а/с. 46).

В обґрунтування заявленої правової позиції представник Юридичного департаменту ОМР (Вінюков В.М. за довіреністю) 31.10.2018 року надав відзив за вх. №32646/18 (а/с. 57-77).

Відзив обґрунтовано наступним.

По перше:

Як вбачається з технічного паспорта, виготовленого ТОВ «БЮРО КОНСАЛТ СЕРВІС» станом на 22.08.2018 року, об'єкт нерухомості - квартира №26, за адресою: АДРЕСА_19 - знаходиться у флігелі площею 124,8 кв.м., який окрім приміщень позивача має і інші приміщення на першому поверсі - приміщення площею 35,34 кв.м., приміщення площею 18,07 кв.м., приміщення площею 16,30 кв.м., доступ до яких забезпечується наявністю самостійного входу, що вказує на ізольованість таких приміщень від об'єкта нерухомості Позивача, на другому поверсі - приміщення площею 12.43 кв. м., приміщення площею 16,3 кв.м. та балкон.

За договором купівлі-продажу від 21.07.2017 року, засвідченого приватним нотаріусом Ланіною В.І., зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1839 вбачається, що ОСОБА_1 придбала ізольовану квартиру під номером 26 за адресою: АДРЕСА_20, а не житловий будинок, який є окремою будівлею флігелем і на який ОСОБА_1 просить держателя Адресного реєстру: Юридичний апартамент Одеської міської ради та адміністратора Адресного реєстру: Комунальне підприємство «Право» зарезервувати адресу, як на приватну власність позивача.

Те, що наведена квартира є житловим приміщенням в багатоквартирному будинку підтверджується актом обстеження об'єкта нерухомості від 19.06.2018 року №1 виконаного КП «Право».

Квартира - комплекс взаємопов'язаних приміщень, використовуваних для проживання однієї сім'ї різного чисельного складу або однієї людини, який включає (як мінімум): «житлову (житлові) кімнату, кухню, ванну кімнату (душову), вбиральню (або суміщений санвузол), передпокій, комору чи вбудовану шафу (відповідно ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18 травня 2005 р. № 80).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку є співвласником багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 1 ст. 5 вказаного Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Ч. 2 ст. 10 вищезазначеного Закону, прийняття рішення про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним належить до повноважень зборів співвласників.

Проте, у позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що об'єкт нерухомого майна, з приводу резервування адреси якого їй було відмовлено, є зблокованим житловим будинком.

Відповідно до Державних будівельних норм України ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18 травня 2005 р. № 80, зблокований житловий будинок - будинок квартирного типу, що складається з двох і більше квартир, кожна з яких має безпосередній вихід на приквартирну ділянку або вулицю (саме так ОСОБА_1 визначає об'єкт нерухомого майна, за резервуванням адреси якого вона зверталась до Юридичного департаменту ОМР та КП «Право»).

Зі змісту Державних будівельних норм України ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04.06.2014 року № 163, вбачається, що блок-секція - це відокремлена частина будинку, споруди. Секція житлового будинку - будинок або частина житлового будинку (відокремлена від інших частин глухою стіною) із квартирами (кімнатами гуртожитків), що мають вихід на одну сходову клітку або безпосередньо через коридор.

Тобто, блок-секція у своєму складі містить і інші приміщення: квартири, нежитлові приміщення, тощо, що обумовлює необхідність присвоєння адрес цим об'єктам нерухомості з метою їх ідентифікації.

Однак, ОСОБА_1 поняттям «блок-секція» штучно підміняє поняття «квартира».

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та не житлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону (частина 2 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів того, що квартира у встановленому порядку набула статусу житлового будинку і такий об'єкт був введений в експлуатацію як житловий будинок, а тому відсутні жодні правові підстави вважати квартиру ОСОБА_1 окремим житловим будинком, що виключає підстави для резервування адреси будинку, щодо якого у замовника немає прав.

По-друге:

Вбачаються ознаки умисного викривлення дійсного змісту Звіту, виготовленого інженером-проектувальником ОСОБА_10 в 2018 році щодо об'єкта квартири АДРЕСА_4 (надалі Звіт), на замовлення ОСОБА_1 після отримання відмови у резервуванні адреси та примірника Звіту доданого до замовлення, з метою штучного створення підстав для цього позову.

Крім цього, відповідач також вказує, що питання введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та технічне обстеження таких об'єктів регулюються Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461.

Технічне обстеження квартири №26, за адресою: АДРЕСА_19, виконане фахівцем ОСОБА_10, кваліфікаційний сертифікат серія АР №003240, виданий Атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2012 року.

Фахівець проводить технічне обстеження об'єкта нерухомого майна, передбаченого Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, та складає за його результатами звіт, форма якого затверджена додатком № 1 до Порядку, виключно у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду (пункт 10 Порядку). Інших підстав складання такого звіту Порядком не передбачено.

Підстав складання Звіту, визначених Порядком а ні в самому Звіті, а ні в матеріалах справи на зазначено.

Ухвалу про відкриття провадження по справі Приморська районна адміністрація отримала 17.10.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6503906849376 (а/с. 47).

Представником Приморської районної адміністрації Ільчук О.Д. 05.11.2018 року в судовому засіданні надано відзив на адміністративний позов (а/с. 211-214).

Відзив обґрунтовано наступним.

Згідно Акту обстеження від 19.06.2018 року за №1, який було складено «КП «Право» за адресою: АДРЕСА_5, вказана квартира є житловим приміщенням, що знаходиться в багатоквартирному будинку. В оглянутому флігелі, який є частиною зазначеного будинку, окрім приміщень квартири заявника, знаходяться інші приміщення. З копії технічного паспорту від 22.08.2018 року, № б/н за адресою: будинок АДРЕСА_3, вбачається, що квартира № 26 знаходиться в одній будівлі разом ще з двома квартирами.

Пунктом 2.4. Положення про Приморську районну адміністрацію, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 року № 1934-VII, до повноважень районної адміністрації відноситься питання щодо присвоєння або зміну адреси об'єктам нерухомого майна, розташованих на території району.

Позивачу ОСОБА_1 було правомірно відмовлено у присвоєнні окремої адреси зазначеному об'єкту нерухомого майна (флігелю) за адресою: АДРЕСА_6, оскільки не має підстав вважати, що вказана квартира є окремим об'єктом нерухомості.

Через канцелярію суду 31.10.2018 року надійшов відзив відповідача - КП «Право» за вх. №32645/18.

Відзив обґрунтовано наступним.

З метою резервування адреси об'єкту нерухомого майна ОСОБА_1 звернулась до комунального підприємства «Право». На думку заявника, квартира АДРЕСА_7 є окремо розташованим житловим будинком, а не квартирою, проте жодних належним чином підтверджуючих документів надано не було.

Єдиними доказами цього є звіти, виготовлені інженером-проектувальником ОСОБА_10 (кваліфікаційний сертифікат серія АР № 003240, виданий Атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2012 року), які постають неналежними, недопустимими та недостовірними, оскільки складені не уповноваженою на це особою.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (далі - Порядок) та додаток № 1 до якого встановлюють форму звіту про проведення технічного обстеження.

Як передбачено п. 10 Порядку, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта. З викладеного можна дійти висновку, що проведення технічного обстеження об'єкта нерухомого майна здійснюється виключно у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду.

З інших підстав, у тому числі з підстав визначення типу об'єкта нерухомого майна, складання такого звіту Порядком не передбачено.

Об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_8, дійсно є квартирою в багатоквартирному будинку.

Відповідно до Державних будівельних норм України ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення, затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18 травня 2005 р. № 80 (далі - ДБН), квартира - комплекс взаємопов'язаних приміщень, використовуваних для проживання однієї сім'ї різного чисельного складу або однієї людини, який включає (як мінімум): житлову (житлові) кімнату, кухню, ванну кімнату (душову), вбиральню (або суміщений санвузол), передпокій, комору чи вбудовану шафу.

Технічним паспортом, виготовленим ТОВ «БЮРО КОНСАЛТ СЕРВІС» 22.08.2018 року, вищезгаданий об'єкт нерухомості знаходиться в будинку - флігелю площею 124,8 кв.м, який окрім приміщень Позивача, має і інші приміщення.

Вищевказані характеристики відповідають чинним будівельним нормам, встановленим для квартири у двох рівнях. Наявність же у будівлі разом з даною квартирою і інших приміщень дозволяють дійти висновку, що будинок АДРЕСА_3 є багатоквартирним, що свідчить про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено вірний тип даного об'єкта нерухомого майна - квартира.

Позивачем 13.11.2018 року надані відповіді на відзив відповідачів, у яких спростовуються доводи щодо визначення квартири АДРЕСА_9 як квартири у багатоквартирному будинку.

Позивач наполягає на відокремленості флігелю за літерою «Г», в якому знаходиться її власність відповідно до договору купівлі-продажу та використання саме до її нерухомості терміну «блок-секція».

Пункт 3.4. ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» дає розгорнуте визначення поняттю «блок-секція», а саме, відокремлена частина споруди яка є автономною конструктивною системою, відокремленою деформаційними, антисейсмічними або протипожежними стінами, має автономне інженерне забезпечення. Це визначення підтверджується правоустановчими документами на власність ОСОБА_1, а саме: форма власності майна «приватна», розмір частки « 1\1». Тобто, наявні докази того, що термін «квартира» повинен бути замінений на термін «блок-секція», як того вимагає законодавство.

Реєстрація помешкання ОСОБА_5 як «блок-секція» має на меті визначити його дійсне розташування щодо всієї будівлі флігелю, та виправити існуючі, на думку позивача, помилки у реєстраційних документах.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА _1 є власницею квартири під номером АДРЕСА_16 на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В.І., який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1839.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.07.2017 року (індексний номер 92526886) за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру (об'єкт житлової нерухомості) загальною площею 41,9 кв.м., житлова площа 17,3 кв.м., форма власності - приватна, розмір частки - 1/1, рішення про державну реєстрацію (індексний номер 36250053 від 21.07.2017 року).

Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №122076423 від 26.04.2018 року за ОСОБА_18 зареєстровано право власності на квартиру (об'єкт житлової нерухомості) загальною площею 47,6 кв.м., житлова площа 21,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_10, форма власності - спільна часткова, розмір частки - 3/8, рішення про державну реєстрацію (індексний номер 37335515 від 29.09.2017 року); за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на квартиру загальною площею 22,2 кв.м., житлова площа 12,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_10, форма власності - приватна, розмір частки - 1/1, дата внесення запису про державну реєстрацію 04.10.2007 року; за ОСОБА_8 зареєстровано право власності на квартиру загальною площею 66,5 кв.м., житлова площа 37,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_10, форма власності - приватна, розмір частки - 1/1, дата внесення запису про державну реєстрацію 24.02.2005 року.

06.06.2018 року ОСОБА_1 до Юридичного департаменту Одеської міської ради подано замовлення на отримання послуг з ведення адресного реєстру м. Одеси щодо резервування адреси об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_11.

18.06.2018 року за №Р-1149 Приморською районною адміністрацією ОМР направлено лист-відповідь на звернення ОСОБА_1 стосовно присвоєння «окремої адреси флігелю» у будинку АДРЕСА_21, яким повідомлено наступне: адреси присвоюються окремим самостійним об'єктам на території міста відповідно до Адресного реєстру міста Одеси, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.07.2009 року за №809, а квартира ОСОБА_1 розташована у флігелі житлового будинку АДРЕСА_3, не є самостійним об'єктом нерухомості.

10.07.2018 року за вих. №1539 Юридичний департамент ОМР надав відповідь на замовлення ОСОБА_1 стосовно резервування адреси об'єкта нерухомості у будинку АДРЕСА_21 та зазначив, що відповідно акту обстеження нерухомості, складеного КП «Право» від 19.06.2018 року №1, квартира, згадана у замовленні, є житловим приміщенням, що знаходиться в багатоквартирному будинку, окрім приміщень квартири заявника, знаходяться інші приміщення, а тому відсутні підстави для резервування адреси на вказаний об'єкт нерухомості.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ).

«Положення про Адресний реєстр міста Одеси» (затверджений рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.07.2009 року №809).

П. 1.1. Адресний реєстр міста Одеси - це електронна база даних, яка містить відомості про адреси об'єктів нерухомого майна(далі - адреси), розташованих на території міста Одеси.

П 1.2. Держателем Адресного реєстру є юридичний департамент Одеської міської ради, який розробляє організаційні, методологічні принципи ведення Адресного реєстру та забезпечує його функціонування, координує діяльність виконавчих органів Одеської міської ради, комунальних підприємств, та організацій з питань ведення Адресного реєстру.

П. 1.3. Адміністратором Адресного реєстру (далі - Адміністратор) є комунальне підприємство «Право», що має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Адресному реєстрі, видає довідки з Адресного реєстру.

П.2.1. Кожний об'єкт нерухомого майна повинен мати не повторювану у межах міста адресу.

П.3.2. Надання та зміні адрес без їх попереднього резервування забороняється.

П.3.1. Резервування адрес здійснюється на строк два роки за замовленням власника (наймача, балансоутримувача, забудовника) об'єкта або уповноваженої ним особи у випадках:

-надання адрес завершеним будівництвом об'єктам - на підставі свідоцтва про відповідність об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил;

-об'єднання, приєднання, виділення та поділу домоволодінь - на підставі відповідного проекту (висновку), підготовленого уповноваженою організацією;

-визначення можливості надання або зміни адрес у разі невідповідності наявних адрес правилам їх надання - на підставі документів, що відповідно до законодавства України посвідчують майнові права на об'єкт, інших документів, передбачених законодавством України;

-визначення можливості надання або зміни адрес з інших причин - на підставі документів, встановлених законодавством України.

П.3.3. За результатами резервування адреси Адміністратором оформлюється довідка встановленого зразка (додаток 1 до цього Положення).

П.3.9. Фізичні та юридичні особи для резервування та визначення відповідності адрес надають Адміністратору замовлення встановленого зразка (додаток З цього Положення) та необхідні документи.

П.3.12. Для внесення відомостей до Адресного реєстру Реєстратор може організовувати та проводити обстеження об'єктів та геонімів, у межах яких вони розташовані, із залученням за відповідним письмовим повідомленням представників районних адміністрацій та інших виконавчих органів та підприємств міської ради.

П.4.4. На підставі довідки про резервування адреси районні адміністрації за заявою власника (наймача, балансоутримувача) об'єкта видають розпорядження про надання або зміну адреси протягом десяти робочих днів після отримання заяви, довідки, документів, що відповідно до законодавства посвідчують майнові права на об'єкт, та документів, які підтверджують особу заявника.

Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» року визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

П.1 ч.1 ст.1 багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.

П.5 ч.1 ст.1 співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Ч 1 ст.5 спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Ч.2 ст.5 спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Частина 2 ст.10 до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним.

ВИСНОВКИ СУДУ

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб'єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб'єктивних прав.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Згідно з пунктом 4.1 частини четвертої цього Рішення, відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів державної влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини та громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.

З матеріалів позову вбачається, що юридичний спір виник в результаті відмови Юридичного департаменту ОМР у резервуванні адреси житловому будинку за замовленням позивача, чим, на думку позивача, було порушено її право на житло, закріплене Конституцією України.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Держателя Адресного реєстру: Юридичний департамент Одеської міської ради та Адміністратора Адресного реєстру: Комунальне підприємство «Право» зарезервувати адресу на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1, яке розташоване в окремій будівлі флігелю позначеного Літ «Г» на технічному плані будівель, за зразком: «АДРЕСА_15, блок-секція №1» слід зазначити наступне.

06.06.2018 року до Юридичного Департаменту Одеської міської ради ОСОБА_1 було направлено замовлення на отримання послуг з ведення Адресного реєстру міста Одеси з проханням надати довідку з Адресного реєстру м. Одеси щодо резервування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_12, у зв'язку з виправленням помилки у визначенні статусу домоволодіння (а/с. 182).

Одночасно із замовленням, направленим до Юридичного департаменту ОМР, ОСОБА_1 06.06.2018 року за №675 надала замовлення до Комунального підприємства «Право» щодо здійснення підготовки довідки з Адресного реєстру міста Одеси на житловий будинок (об'єкт нерухомого майна), розташований за адресою: АДРЕСА_12., з відповідною оплатою послуг у розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. (а/с. 183).

З огляду на це, 19.06.2018 року начальником служби Адресного реєстру міста Одеси комунального підприємства «Право» Мартинюком О.В. було проведено обстеження фактичної наявності об'єкту нерухомого майна, відповідно до замовлення ОСОБА_1 від 06.06.2018 року за №675. Під час обстеження встановлено, що об'єкт представляє собою дворівневу квартиру (згідно договору купівлі-продажу, посвідченого Ланіною В.І. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 21.07.2017 року за реєстровим №1839).

Наведена квартира не окремо розташована, а є частиною багатоквартирного будинку АДРЕСА_3.

На підставі цього складено акт обстеження об'єкта нерухомості від 19.06.2018 року № 1 (а/с. 192).

Як вбачається з Акту обстеження від 19.06.2018 року квартира позивача є частиною багатоквартирного будинку.

З огляду на приписи п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», позивач по справі ОСОБА_1 є співвласником багатоквартирного будинку.

Ч. 1 ст. 5 вище зазначеного Закону зазначає, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону, розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним належить до повноважень зборів співвласників.

При цьому, наявність співвласників будинку АДРЕСА_3 вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яку додано Позивачем до позовної заяви.

Отже, прийняття рішення про зміну адреси: будинок АДРЕСА_21 на будинок АДРЕСА_20 можливе лише за згодою усіх співвласників будинку.

Так, положеннями ст.41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Вказане свідчить, що право власності не лише включає певні правомочності власників, а й покладає на них певні обов'язки.

Конституційний Суд України у рішенні №24-рп/2008 від 16.10.2008 року, як єдиний орган конституційної юрисдикції, підкреслив значення власності як конституційної цінності, вказавши на те, що одним із проявів принципу верховенства права, закріпленого у ст. 8 Основного Закону, є непорушність права приватної власності та недопустимість протиправного позбавлення такого права.

10.07.2018 року за вих. №1539 Юридичний департамент ОМР надав відповідь на замовлення ОСОБА_1 стосовно резервування адреси об'єкта нерухомості у будинку АДРЕСА_21 та зазначив, що відповідно акту обстеження нерухомості, складеного КП «Право» від 19.06.2018 року №1, квартира, згадана у замовленні, є житловим приміщенням, що знаходиться в багатоквартирному будинку, окрім приміщень квартири заявника, знаходяться інші приміщення, а тому відсутні підстави для резервування адреси на вказаний об'єкт нерухомості.

Тобто, надавши відмову ОСОБА_1 у резервуванні адреси на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_12 (саме так зазначено позивачем у замовленні на отримання довідки з Адресного реєстру від 06.06.2018 року), Юридичній департамент діяв в межах дискреційних повноважень відповідно до Конституції України, Положення про Юридичний департамент ОМР та Положення про Адресний реєстр міста Одеси.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Постанова Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №816/591/15-а, провадження №К/9901/4844/18).

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі».

В листі-відповіді Юридичного департаменту ОМР від 10.07.2018 року зазначено, що відповідно до вимог Положення про Адресний реєстр міста Одеси щодо резервування адреси нерухомого майна до наданого замовлення позивачем було додано, окрім договору купівлі-продажу від 21.07.2017 року (зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1839), Звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій, виготовлений інженером-проектувальником ОСОБА_10 у 2018 року б/н, яким визначено, що квартира АДРЕСА_13 має ознаки окремо розташованого будинку на землі, а не квартири в багатоквартирному домі.

Вказаний Звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій, виготовлений інженером-проектувальником ОСОБА_10 був наданий позивачем при зверненні із позовом, в якості додаткового доказу, також копія цього звіту була надана ОСОБА_1 при наданні замовлення довідки на резервування адреси нерухомого майна та замовлення №675 від 06.06.2018 року.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 72 КАС України).

Ст.73 КАС України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

При дослідженні письмових доказів судом встановлені розбіжності у примірниках Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій, виготовленого інженером-проектувальником ОСОБА_10 у 2018, який був наданий ОСОБА_1 при зверненні із позовом (а/с. 26-32) та Звітом, який було надано в якості додатка до замовлення №675 від 06.06.2018 року до КП «Право» (а/с. 110-116).

Так, відповідно до розділу 1 примірнику Звіту, доданого до позову, а також примірнику Звіту, доданого до замовлення, технічне обстеження виконане фахівцем ОСОБА_10, кваліфікаційний сертифікат серія АР №003240 виданий Атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2012 року. Звіт зроблений згідно з додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України №409 від 07.06.2017 року.

Проте, вказана Постанова №409 є змінами до «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 та жодних додатків не містить.

Додаток № 1 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів встановлює форму звіту про проведення технічного обстеження, що дає підстави вважати, що ОСОБА_10 під час проведення технічного обстеження та складання відповідного звіту керувався вимогами Порядку № 461.

Відповідно до п.10 Порядку, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта.

А відтак, якщо інших підстав складання такого звіту Порядком не передбачено, в матеріалах справи не міститься жодних доказів в підтвердження обґрунтування складеного Звіту технічного обстеження нежилого приміщення, відповідно зазначений доказ не відповідає положенням ст. 72,73 КАС України.

Щодо розбіжностей у Звіті технічного обстеження квартири наданому до позову та звіті, наданому до замовлення встановлено наступне.

Відрізняється п. 3.4.1. «Будівля Літ. «Г». У примірнику Звіту, доданого до позову, містяться положення: «Внутрішні помешкання будівлі Літ. «Г» мають ознаки окремих блок-секцій. Конструктивні елементи сусідніх блок-секцій мають між собою внутрішні капітальні протипожежні стіни. Помешкання мають окремі входи на прибудинкову територію».

П. 3.4.1. «Будівля Літ. «Г» Звіту, доданого до замовлення, таких положень не містить.

Зміст розділу 4 «Результати технічного обстеження» примірників Звіту відрізняється. Примірник Звіту, доданого до замовлення, містить положення: «Під час технічного обстеження були оглянуті основні несучі та огороджувальні конструкції приміщень квартири № АДРЕСА_20». Примірник Звіту, доданий до позову, таких положень не містить.

П.3, п.4 ст. 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

А відтак, суд доходить висновку, що Звіт технічного обстеження, наданий до позову, не є належним доказом у спірних правовідносинах, оскільки не був предметом розгляду відповідачів.

Щодо зобов'язання Приморської районної адміністрації видати розпорядження про зміну адреси помешкання, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та на цей час має адресу: «АДРЕСА_1» на адресу: «АДРЕСА_15, блок-секція №1», необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 4 КАСУ, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

В даній справі вимога, яка звернена до Приморської районної адміністрації, є похідною від основної вимоги про зобов'язання зареєструвати адресу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимоги про зобов'язання Держателя Адресного реєстру: Юридичний департамент Одеської міської ради та Адміністратора Адресного реєстру: Комунальне підприємство «Право» зарезервувати адресу на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1, яке розташоване в окремій будівлі флігелю позначеного Літ «Г» на технічному плані будівель, за зразком: «АДРЕСА_15, блок-секція №1», а відтак і про відмову в задоволенні похідної позовної вимоги.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Юридичного департаменту Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації, Комунального підприємства «Право» про зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА _1 - адреса: 65082, АДРЕСА_14, реєстраційний номер НОМЕР_1, телефон: (НОМЕР_2

Юридичний департамент Одеської міської ради - адреса: 65004, м. Одеса, пл. Думская,1, тел. 779-13-20, 722-14-37, електронна адреса: legal_department@omr.gov.ua

Приморська районна адміністрація - адреса: 65039, м. Одеса, вул. Канатна,134, тел. (0482) 39 21 03, електронна адреса: prapochta01@omr.odessa.ua

Комунальне підприємство "Право" - адреса: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 5, тел. (048) 722-08-17, факс:722-31-17, pravo@omr.odessa.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.