П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 804/2111/16

Провадження № 11-979апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Князєва В.С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.

розглянула в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року (судді Лукманова О. М., Божко Л. А., Сонник А. В.),

У С Т А Н О В И Л А :

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про:

- визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - уповноважена особа Фонду)

від 16 вересня 2015 року № 813 в частині визнання нікчемними договорів банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США від 13 лютого 2015 року № 007-03612-130215 та № 006-03612-130215;

- зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити позивача до загального реєстру вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), у тому числі шляхом подання інформації до Фонду про зміни до загального реєстру вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок Фонду, з метою забезпечення виплати ОСОБА_3 коштів за договором № 005-03612-130215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, від 13 лютого 2015 року на суму 172504,37 грн (еквівалент 6422,83 дол. США).

2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є вкладником згаданого банку в розумінні статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з початком процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») набув право на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за його договором. Вважає, що дії відповідача щодо нікчемності укладеного договору є протиправними і передчасними, оскільки безпідставне та необґрунтоване визнання договору нікчемним автоматично призводить до невключення позивача до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що порушує право позивача на отримання гарантованої суми вкладу. Позивач указує на відсутність жодних правових підстав для невключення його до списку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 21 червня 2016 року позов задовольнив частково.

4. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 вересня 2016 року постанову суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС, тут і далі - у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, якщо не зазначено інше), указавши, що цю справу належить розглядати в порядку господарського, а не адміністративного судочинства, посилаючись на статтю 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК, в редакції, чинній на момент ухвалення рішення), оскільки спір виник на стадії ліквідації банку.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

6. ОСОБА_3 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині застосування статей 3, 17 КАС, вважаючи, що відповідач у цих правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, а спір між вкладником банку, що ліквідується, та уповноваженою особою Фонду щодо включення фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, за своїм характером є публічно-правовим.

7. У зв'язку із цим позивач вважає, що, приймаючи рішення про закриття провадження в адміністративній справі та вказуючи на її належність до юрисдикції господарського суду, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд порушив норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування його рішення.

Позиція інших учасників справи

8. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

9. Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 17 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3

10. На підставі пункту 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС

(у чинній редакції) суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 20 серпня 2018 року прийняв указану справу до провадження та призначив її до попереднього розгляду.

11. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 21 серпня 2018 року передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС (у чинній редакції) у зв'язку з тим, що учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 серпня 2018 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

13. Між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» 13 лютого 2015 року укладено договір № 005-03612-130215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати використанням електронних платіжних засобів, та відкрито поточний рахунок № 26205703987355 в дол. США.

14. Між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» 13 лютого 2015 року укладено договір № 006-03612-130215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» в дол. США, відповідно до якого позивач розмістив в банку вклад у сумі 2709 дол. США

до 27 лютого 2015 року включно.

15. Між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» 13 лютого 2015 року укладено договір № 007-03612-130215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у дол. США, на умовах якого позивач розмістив вклад у сумі 3700 дол. США по 27 лютого 2015 року включно.

16. ОСОБА_3 15 червня 2015 року (в період дії тимчасової адміністрації) звернувся із заявою до банку з проханням надати інформацію щодо невиплати відшкодування грошових коштів.

17. Листом від 17 червня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» з посиланням на пункт 3 частини другої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повідомило, що за рахунками, відкритими на ім'я позивача, операції щодо виплат тимчасово обмежені на час тимчасової адміністрації та здійснюється перевірка операцій з такими рахунками.

18. Постановою Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року

№ 664 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк».

19. Позивач 12 жовтня 2015 року повторно звернувся до банку із заявою про надання інформації щодо невиплати відшкодування грошових коштів.

20. Листом від 10 листопада 2015 року позивачу повідомлено, що за результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів (у том числі договорів), що є нікчемними, було виявлено, що договори банківського вкладу (депозиту)

від 13 лютого 2015 року № 006-03612-13021 та № 007-03612-130215, за якими нараховані відсотки та суму вкладів було зараховано на поточний рахунок № 26205703987355, відкритий згідно з договором № 005-03612-130215

від 13 лютого 2015 року, визнано нікчемними відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

21. Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

22. Згідно із частиною другою статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

23. За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

24. Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

25. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

26. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС (у чинній редакції), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

27. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

28. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

29. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

30. Згідно з пунктом 3 частини першої цієї ж статті вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

31. За змістом статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

32. Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

33. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.

34. На підставі частин першої та другої статті 6 зазначеного Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

35. Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

36. У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті здійснюється в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день початку ліквідації банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність». (частина шоста статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

37. Нормами статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема: уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

38. Відповідно до частини першої статті 28 цього Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

39. За приписами частини першої статті 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається

40. Закриваючи провадження у цій справі, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що оскільки спір виник на стадії ліквідації банку, то, з урахуванням статті 12 ГПК він предметно підсудний суду господарської, а не адміністративної юрисдикції. Мотивуючи таку правову позицію, суд апеляційної інстанції послався на висновок Верховного Суду України, наведений у постанові від 15 червня 2016 року в справі № 826/20410/14.

41. Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала питання предметної юрисдикції у подібних справах (постанова від 18 квітня 2018 року в справі № 813/921/16,

від 23 травня 2018 року в справі № 820/3770/16, від 20 червня 2018 року у справах № 805/2090/17-а, № 820/3664/16, від 27 червня 2018 року у справі № 813/2943/16,

від 31 жовтня 2018 року у справі № 815/2229/16 та інші).

42. У вказаних судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, зокрема і відносини щодо формування переліку осіб, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника.

43. Саме тому в частині восьмій статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що дія Закону України від 14 травня 1992 року

№ 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється.

44. Ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування вкладникам.

45. Тому спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), відповідно його не можна вважати спором у зв'язку з процесом ліквідації банку.

46. З огляду на викладене на ці правовідносини не розповсюджуються норми статті 12 ГПК у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, а тому юрисдикція господарських судів на такі спори не поширюється.

47. Перевірка законності дій (бездіяльності) та рішень посадової особи Фонду щодо виконання покладених на неї владних управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави не регулюється нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відповідно до прямого припису частини восьмої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним щодо таких правовідносин, а тому підстав для розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства немає.

48. Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

49. Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи Фонду в частині визнання нікчемними договорів банківського вкладу Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

50. Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

51. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

52. Правочин є нікчемним з моменту його укладення відповідно до закону, а не наказу чи рішення уповноваженої особи Фонду (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України та частина третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), незалежно від того, чи проведено передбачену частиною другою статті 38 цього Закону перевірку правочинів банку із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін відповідно до вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою Фонду, що здійснює повноваження органу управління банку.

53. Оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, таке рішення не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб внаслідок його прийняття. Таким чином, права позивача у цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами цього банку як юридичної особи, що унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним і скасування.

54. Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала аналогічну позицію у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 805/100/16-а та у справі

№ 805/11/16-а, від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції підтвердилися під час перегляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

56. Неправильне застосування Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом статей 3, 17 КАС призвело до безпідставного закриття цим судом провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити позивача до загального реєстру вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

57. Щодо закриття цим судом провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи Фонду в частині

визнання нікчемними договорів банківського вкладу (депозиту) позивача, то оскаржувану ухвалу слід змінити в частині мотивів закриття провадження, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

58. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС (у чинній редакції) суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.

59. Відповідно до пункту 3 частини першої цієї ж статті суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

60. За змістом частини першої статті 353 КАС (у чинній редакції) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

61. У касаційній скарзі позивач ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду першої інстанції, однак з урахуванням наведених норм процесуального права скасування судового рішення, яке перешкоджає провадженню у справі, має наслідком направлення справи до цього ж суду для продовження її розгляду.

62. З огляду на зазначене касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду - скасуванню в частині позовних вимог про зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити позивача до загального реєстру вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду, а в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи Фонду в частині визнання нікчемними договорів банківського вкладу (депозиту) позивача - зміні шляхом викладення мотивувальної частини оскаржуваної ухвали в редакції цієї постанови.

Висновки щодо розподілу судових витрат

63. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС (у чинній редакції) якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

64. Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції частково підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду, частково - залишенню без змін, і частково - зміні, але виключно щодо мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

65. Велика Палата Верховного Суду не ухвалює нового судового рішення та не змінює його резолютивну частину, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 3, 4, 17 КАС (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення), статтями 345, 349, 353, 356, 359 КАС (у чинній редакції), Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

від 21 вересня 2016 року скасувати в частині закриття провадження щодо позовних вимог про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» включити позивача до загального реєстру вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у тому числі шляхом подання інформації до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зміни до Загального реєстру вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з метою забезпечення виплати ОСОБА_3 коштів за договором від 13 лютого 2015 року № 005-03612-130215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, на суму 172504,37 грн (еквівалент 6422,83 дол. США), а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду в цій частині.

3. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

від 21 вересня 2016 року в частині закриття провадження щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» від 16 вересня 2015 року № 813 в частині визнання нікчемними договорів банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США від 13 лютого 2015 року № 007-03612-130215, та № 006-03612-130215 - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в решті рішення суду в частині цих позовних вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. С. КнязєвСудді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук Л. І. Рогач Д. А. Гудима І. В. Саприкіна В. І. Данішевська О. М. Ситнік О. С. Золотніков О. С. Ткачук О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич Л. М. Лобойко