ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року справа №263/16486/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Ястребової Л.В., Арабей Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2018 р. у справі № 263/16486/17 (головуючий І інстанції Хараджа Н.В.) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради (далі відповідача), в якому з урахуванням уточнень просив: визнати противоправним та скасувати рішення Маріупольської міської ради № 7/28-2539 від 28.02.2018 року щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею від 0,0900 га до 0,100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.1-2, 139-143 т.1).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2018 позовні вимоги задоволені частково, а саме: визнано противоправним та скасовано рішення Маріупольської міської ради № 7/28-2539 від 28.02.2018 року щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею від 0,0900 га до 0,100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 ; зобов`язано Маріупольську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею від 0,0900 га до 0,100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 . В задоволенні інших вимог відмовлено (а.с.65-70 т.2)

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права просив, рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування скарги зазначено, що в порушення ст.. 12 Закону України «Про адміністративні послуги» та рішення Маріупольської міської ради від 28.07.2016 року № 7/9-517, позивачем клопотання про відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку подано безпосередньо до ради, а не до Центру надання адміністративних послуг міської ради. Також, апелянт зазначає, що дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до висновку Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради №06-03-06/162-05 від 20.09.2017 року, листа Донецького регіонального центру з гідрометеорології Державної служби з надзвичайних ситуацій від 03.10.2017 року, рішення Виконавчого комітету Жданівської міської ради народних депутатів від 18.04.1984 №162/5 та Плану зонування території (зонінг) міста Маріуполя, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради № 6/28-3210 від 18.06.2013 року, земельна ділянка, на яку претендує позивач, розташована у охоронній зоні гідрометеорологічної станції міста Маріуполя, де забороняється будівництво (а.с.76-84 т.2).

Від Маріупольської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки явка позивача не визнавалась обов`язковою, позивач не позбавлений права залучити іншого представника, а суд не бачить перешкод для розгляду справи.

Від представника надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач є учасником бойових дій та має право на отримання пільг, встановлених законодавством України для ветеранів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого безтерміново Головним управлінням Національної гвардії України 04.11.2015 року (а.с.9 т.1).

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 31.07.2017 року № 305, позивача брав безпосередню участь в антитерористичній операції (а.с.103 т.1)

07 серпня 2017 року позивачем до міського голови міста Маріуполя Бойченко В.С. було подано клопотання про відведення земельної ділянки площею від 0,09 га до 0,1 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку. В якій позивач на підставі ст.. 14 Конституції України, ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку. До клопотання (заяви) було додано графічний матеріал з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с.3-5 т.1).

Управлінням земельних відносин м. Маріуполь Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради надано висновок про погодження місця розташування об`єкта № 06-03-06/162-05 від 20.09.2017 року, в якому зазначено: територія зони Ж-1п зона садибної житлової забудови що проектується; земельна ділянка вільна від забудови; планові обмеження сейсмічна територія, при аеродромна територія, частково-зсуви; намір замовника відповідає до встановлених видів дозволеного використання земельної ділянки, відноситься до переважних видів використання території, відповідно до п. 6.3.6 плану зонування території міста Маріуполя використання зсувонебезпечних земельних ділянок дозволяється за умови вжиття заходів щодо їх протизсувного захисту. Розміщення будинків та споруд на земельних ділянках в межах зсувів допускається тільки при наявності відповідного висновку спеціалізованої організації за погодження територіального органу МНС. Зроблено висновок: відповідно до наданих графічних матеріалів прошена земельна ділянка розташована в охоронній зоні метеомайданчику морської гідрометереологічної станції м. Маріуполя, визначеної рішенням Виконавчого комітету Жданівської міської ради народних депутатів від 18.04.1984 року № 162/5; відповідно до п.6.3.19 Зонінгу в охороних зонах гідрометереологічних станцій забороняється будівництво та розміщення будь-яких споруд та інших об`єктів. Висаджування дерев і чагарників, тощо (а.с.30 т.1).

Відповідно до протоколу координаційної ради Маріупольської міської ради VII скликання від 26.02.2018 року, рекомендовано відмовити в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Маркелова в Приморському районі міста громадянину ОСОБА_1 (а.с.106 т.1).

Відповідно до протоколу XXVIII сесії міської ради VII скликання Маріупольської міської ради від 28.02.2018 року, за результатами розгляду питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул.. Маркелова в Приморському районі міста громадянину ОСОБА_1 прийнято рішення про відмову у надані дозволу (а.с.109-124 т.1)

Рішенням Маріупольської міської ради від 28.02.2018 року №7/28-2539 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вулиці Маркелова в Приморському районі міста громадянину ОСОБА_1 » на підставіст.. 12 Земельного кодексу України, ст. 26,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та враховуючи висновок Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради, відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею від 0,09 га до 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вулиці Маркелова в Приморському районі міста громадянину ОСОБА_1 (а.с.144 т.1)

Рішенням Виконавчого комітету Жданівської міської ради народних депутатів від 18.04.1984 №162/5 встановлено охоронну зону метеомайданчику морської гідрометеорологічної станції міста Жданова (колишня назва міста Маріуполя) по вулиці Усурійській, 21, обмежену замкнутою лінією, яка віддалена від меж метеомайданчику на 200 метрів у всі сторони та заборонити в межах охоронної зони виконання будь-яких будівельних робіт. Архітектурно-планувальному управлінню доручено закріпити в натурі межу вказаної охоронної зони (а.с.59 т.1).

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ДН №009198 від 25.07.1997 року Донецькому обласному центру по гідрометеорології Маріупольською міською радою надано у постійне користування 0,1397 га землі для обслуговування споруд метеомайданчика, а також обслуговування будівель та споруд морської гідрометеостанції по вулиці Усурійській, на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 21.05.1997 року № 144/1. З Плану зовнішніх меж землекористування вбачається, що метеомайданчик та гідрометеорологічна станція межують з землями Маріупольської міської ради, а також з землями приватних домоволодінь: АДРЕСА_2 (а.с.32-35 т.1).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області відділу у місті Маріуполі №277/105-18 від 15.02.2018 року, відомості про перенесення в натуру (на місцевості) меж охоронної зони земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , та наданої Донецькому регіональному центру з метеорології, відсутні (а.с.146 т.1).

Згідно відповіді ГУ ДСНС у Донецькій області № 12/03/760 від 14.02.2018р., будь-яких клопотань про встановлення межі метеомайданчика морської гідрометеорологічної станції міста Маріуполя до Маріупольської міської ради не надавалось (а.с.148 т.1).

Відповідно до листа Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 10.07.2018 року № 02-10584/29, відповідно до наказу ДСНС від 12.08.2014 року № 464 відділ метеорологічних і морських спостережень та інформації Маріупольської ГМО Донецького РЦГМ, який працює за програмою метеорологічної станції 2 розряду та морської гідрометеорологічної станції 1 розряду не входить до Переліку реперних кліматичних станцій ДСНС України. Донецький РЦГМ має державний акт на право постійного користування землею для постійного користування та обслуговування, зокрема, метеомайданчиків по вул.. Уссурійській. Охорона зона навколо метеомайданчика була первинно встановлена у 1985 році до прийняття Постанови КМУ від 11.12.1999 року № 2262. У 2012 році Донецьким РЦГМ було виконано відновлення меж земельних ділянок в натурі. Межу охоронної зони навколо метеомайданчика та морської гідрометеостанції відновлено не було, відповідно дані до земельно-кадастрової документації не внесено (а.с.39-40 т.2).

Згідно листа Донецького регіонального центру з гідрометеорології Державної служби з надзвичайних ситуацій від 03.10.2017 року № 23/01/627, на території міста Маріуполя знаходиться гідрометеорологічна обсерваторія, фахівці якої проводять гідрометеорологічні спостереження на наступних об`єктах: метеостанція 1-го розряду (вулиця Усурійська, 21), морський гідрологічний пост МГП 1-го розряду (проспект Адмірала Луніна, 2). Комплексна лабораторія спостережень за забрудненням природного середовища проводить спостереження на 5 стаціонарних постах, які розміщені в різних районах міста. На усі об`єкти спостережень оформлені Державні акти на право користування земельними ділянками. ЗгідноПостанови КМУ №2262 від 11.12.1999 рокунавколо цих об`єктів встановлені та документально оформлені охоронні зони на відстані 200 метрів від метеомайданчика та 50 метрів від інших постів спостережень. Згідно до вимог Настанови випуск 1 частина 1 «Метереологічні спостереження на станціях 2011 рік» КД 52.4.8.0311, метеостанції не мають порушень до вимог охоронної зони. На території станції та в її охоронній зоні не виконуються будь-які роботи, що можуть призвести до порушення характерних умов розташування метеомайданчика. Вплив на якість та правдивість отриманих даних з метеостанції у місті Маріуполь не було виявлено (а.с.28 т.1).

Згідно листа Донецького регіонального центру з гідрометеорології Державної служби з надзвичайних ситуацій від 03.10.2017 року № 23/01/683, гідрометеорологічні спостереження у місті Маріуполі проводяться згідно Настанови випуск 1 частина 1 «Метереологічні спостереження на станціях 2011 рік» КД 52.4.8.0311, яка визначає, що для того щоб дані спостережень були репрезентативні, метеомайданчик повинен бути віддалений на відстань від окремих перешкод (дерев, будівель) не менше ніж 10-кратну висоту цих перешкод: а від великих за протяжністю перешкод (лісовий масив, житловий масив, суцільні паркани) не менш 20-кратної висоти перешкод. ЗгідноПостанови КМУ №2262 від 11.12.1999 рокунавколо цих об`єктів встановлені та документально оформлені охоронні зони на відстані 200 метрів від метеомайданчика та 50 метрів від інших постів спостережень. Забудовники не завжди дотримуються вказаних та інших вимог, а також не отримують погодження гідрометеослужби. Зазначено, що на території охоронної зони дозволяється вести господарську діяльність, якщо вона не суперечить вказаним вище вимогам. Також зазначено про можливість здійснення приватного будівництва (одноповерхове) не порушуючи вимоги Настанови гідрометеорологічним станціям і постам таПостанови КМУ №2262 від 11.12.1999 року (а.с.29).

Відповідно до листа Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 02.05.2018 року № 30.5-21687-30.1 наданого на запит суду, повідомлено, що по вул.. Уссурійська,21 м. Маріуполь знаходиться метеостанція 1 розряду. Відповідно до Викопіювання з генерального плану м. Маріуполя, земельні ділянки в охоронній зоні, крім іншого, віднесено до житлова забудова (садибна), житлова забудова (садибна), що проектується. З плану також вбачається, що в охоронній зоні розташовані будівлі, що також підтверджується даними Державного земельно кадастру (а.с.177-179, 197-211 т.1.).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходив з протиправності дій відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд з вказаним висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

За змістом статті 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, визначені ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в України».

Відповідно до вимог ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідностіКонституціїабо законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу;надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цьогоКодексу.

Згідно ч.1 статті 121 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п. «ґ» ч.1 статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Учасникам бойових дій (до яких відносяться особи, визначені статтями5,6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») надаються відповідно до пункту 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» серед інших, такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеномустаттею 118 ЗК України

За змістом частин 1 - 3 та 5 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, щоЗемельним кодексом Українивизначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Зазначений висновок про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідає висновку в ухвалі Конституційного Суду України від 29 вересня 2015 року № 44-у/2015 (Справа № 2-40/2015), постанові Верховногосуду України від 19.01.2016 року № 21-3690а15 (справа № 824/167/15-а).

Рішення Маріупольської міської ради № 7/28-2539 від 28.02.2018 року, яким відповідач відмовив у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить обґрунтувань визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України та вмотивованої відмови у його наданні, що є порушенням вказаної норми ЗК України.

Суд також зазначає, що 07 серпня 2017 року позивач у порядку передбаченим ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України звернувся з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до відповідача, який є органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України. Проте, відповідачем рішення за результатами розгляду клопотання прийнято 28.02.2018 року, тобто, з порушенням місячного строку розгляду клопотання визначений ч.7 статті 118 Земельного кодексу України.

Суд не приймає посилання апелянта на порушення позивачем ст. 12 Закону України «Про адміністративні послуги» та рішення Маріупольської міської ради від 28.07.2016 року № 7/9-517, в частині подання клопотання про відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку подано не до Центру надання адміністративних послуг міської ради, оскільки положенням статті 118 Земельного кодексу України прямо визначено звернення з відповідним клопотанням до органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України. Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся безпосередньо до ради. Крім того, відповідачем заява позивача фактично була прийнята до розгляду.

Стосовно посилання апелянта, як на підставу задоволення скарги на висновок Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради №06-03-06/162-05 від 20.09.2017 року, лист Донецького регіонального центру з гідрометеорології Державної служби з надзвичайних ситуацій від 03.10.2017 року, рішення Виконавчого комітету Жданівської міської ради народних депутатів від 18.04.1984 №162/5 та Плану зонування території (зонінг) міста Маріуполя, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради № 6/28-3210 від 18.06.2013 року, в яких зазначено, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, розташована у охоронній зоні гідрометеорологічної станції міста Маріуполя, де забороняється будівництво, суд зазначає наступне.

Як зазначалось, оскаржуване рішення не містить обґрунтувань визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України, зокрема, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів тощо. Рішення відповідача не містить посилання на жодне з наведених в скарзі документів, як на обґрунтування прийнятого рішення.

Апелянт зазначає, що земельна ділянка яку позивач бажає отримати, находиться в 200 метровій охоронній зоні метеомайданчика (вулиця Усурійська, 21) Донецького регіонального центру з гідрометеорології Державної служби з надзвичайних ситуацій, що суперечить ст.112 ЗК України, рішенню Виконавчого комітету Жданівської міської ради народних депутатів від 18.04.1984 №162/5 та Постанови КМУ №2262 від 11.12.1999 року.

Пунктом «а» ч.1 ст.112 ЗК Українивизначено, що охоронні зони створюються: навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Статтею 13 Закону України «Про гідрометеорологічну діяльність»визначено, що з метою відвернення негативного впливу господарської та іншої діяльності на процес проведення гідрометеорологічних, геліогеофізичних спостережень та базових спостережень за забрудненням навколишнього природного середовища, що провадяться гідрометеорологічними станціями і постами, та збереження їх репрезентативності навколо цих об`єктів встановлюються охоронні зони.

В охоронних зонах забороняється розміщення та експлуатація об`єктів, що можуть негативно впливати на якість спостережень, створювати небезпеку для працівників, які їх проводять, перешкоджати нормальному функціонуванню гідрометеорологічних станцій та постів.

Порядок встановлення охоронних зон навколо об`єктів, призначених для гідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності, режим їх використання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання норм Закону прийнятопостанову КМ України №2262 від 11.12.1999 року «Про порядок встановлення охоронних зон навколо обєктів, призначених длягідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності, та режим їх використання».

Відповідно до п.2 Постанови охоронні зони - це земельні ділянки, ділянки водного об`єкта з особливим режимом їх використання, обмежені замкнутою лінією навколо об`єктів, призначених для гідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності, до яких належать окремі гідрометеорологічні об`єкти, об`єкти базових спостережень за забрудненням навколишнього природного середовища, метеорологічні, гідрологічні, морські, аерологічні, авіаметеорологічні, спеціалізовані та інші гідрометеорологічні станції, пости та пункти спостережень (далі - об`єкти).

Згідно п.п.4, 5 даної Постанови, рішення про встановлення охоронних зон приймає відповідний орган місцевого самоврядування на підставі клопотання МНС або його підприємства, установи чи організації відповідно до законодавства.

Клопотання має містити відомості про місцезнаходження об`єкта, площу, яку він займає, площу охоронної зони, що встановлюється навколо нього, характер його діяльності, власників (користувачів) суміжних земельних (водних) ділянок. До клопотання додаються викопіювання з кадастрових планів зазначених власників землі та землекористувачів.

На підставі рішення органу місцевого самоврядування про встановлення охоронної зони межі охоронних зон переносяться в натуру (на місцевість) землевпорядними організаціями разом з підприємствами, установами та організаціями МНС з установленням спеціальних знаків, про що складається відповідний акт.

Акт складається у чотирьох примірниках і підписується користувачем (власником) земельної ділянки або ділянки водного об`єкта, представником підприємства, установи чи організації МНС, представником територіального органу Держгеокадастру і виконавцем робіт. Один примірник акта з копією матеріалів про перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронної зони передається відповідному територіальному органу Держгеокадастру для внесення відповідних даних до земельно-кадастрової документації.

Із матеріалів справи вбачається, що по вул.. Усурійська, 21 м. Маріуполь розміщений метеомайданчик, який належить на праві постійного користування Донецькому регіональному центру з гідрометеорології Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Як вже зазначалось, рішенням Виконавчого комітету Жданівської міської ради народних депутатів від 18.04.1984 №162/5 встановлено охоронну зону метеомайданчику морської гідрометеорологічної станції міста Жданова (колишня назва міста Маріуполя) по вулиці Усурійській, 21, обмежену замкнутою лінією, яка віддалена від меж метеомайданчику на 200 метрів у всі сторони та заборонено в межах охоронної зони виконання будь-яких будівельних робіт. Архітектурно-планувальному управлінню доручено закріпити в натурі межу вказаної охоронної зони (а.с.59 т.1).

Як вбачається із змісту вказаного рішення фактично ним доручено третій особі (Архітектурно-планувальному управлінню) встановити межу охоронної зони в натурі.

Відповідно до листа Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 10..07.2018 року № 02-10584/29, охорона зона навколо метеомайданчика була первинно встановлена у 1985 році до прийняття Постанови КМУ від 11.12.1999 року № 2262. У 2012 році Донецьким РЦГМ було виконано відновлення меж земельних ділянок в натурі. Межу охоронної зони навколо метеомайданчика та морської гідрометеостанції відновлено не було, відповідно дані до земельно-кадастрової документації не внесено.

Відповідного клопотання про встановлення охоронних зон із відповідними додатками до нього, як це визначено п.4, 5 Постанови,не надходило і відповідне рішення з цього питання не приймалось. Акт про виносохоронних зон в натуру не складався, відповідні матеріали для занесення охоронної зонидо земельнокадастрової документації не подано. Фактично не було реалізовано у встановленомупорядкуправо на встановлення охоронних зон навколо метеорологічної станції.

Отже, при облаштуванні метеомайданчика не було встановлено та не оформлено відповідних документів на встановлення охоронної зони навколо нього, так як це вимагаєПостанова КМ України №2262 від 11.12.1999 року та рішення Виконавчого комітету Жданівської міської ради народних депутатів від 18.04.1984 №162/5,не винесено межі в натуру, та відповідне рішенняоргану місцевого самоврядування про встановлення охоронних зон після відновлення меж земельних ділянок в натурі, не приймалось, документація не затверджувалась.

Таким чином, відповідач не представив належних та допустимих доказівтого, що навколо метиомайданчика встановлено охоронну зону і що земельна ділянка під забудову знаходиться в її межах.

Суд також зазначає, що охорона зона земельної ділянки лише встановлює особливий режим їх використання, а не повну заборону будь-яких дій.

Відповідно до п. 6 Порядку № 2262, в охоронних зонах об`єктів, віднесених МНС до реперної мережі (станції, пости, пункти спостережень, призначені для отримання неперервних, однорідних, репрезентативних даних, необхідних для встановлення багаторічних тенденцій змін клімату, гідрологічного режиму, забруднення навколишнього природного середовища), забороняється: будівництво та розміщення будь-яких споруд та інших об`єктів; розміщення стоянок автомобільного і водного транспорту, тракторів, комбайнів, інших машин і механізмів; спорудження зрошувальних і осушувальних систем; виконання гірничих, будівельних, монтажних, вибухових робіт та планування грунту; видобування корисних копалин, у тому числі будівельних матеріалів; висаджування дерев і чагарників; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, вигребів, полігонів і накопичувачів побутових і промислових відходів, кладовищ, скотомогильників; кидання якорів, проходження з відданими якорями, ланцюгами, лотами, волокушами і тралами, проведення днопоглиблювальних і землечерпальних робіт; виділення рибогосподарських ділянок, вилов риби.

Згідно п. 7 Порядку № 2262, в охоронних зонах об`єктів, не віднесених до реперної мережі, за письмовою згодою відповідного підприємства, установи чи організації МНС може провадитися діяльність, яка негативно не впливає на якість спостережень і не перешкоджає нормальному функціонуванню зазначених об`єктів. У разі провадження будь-якої діяльності необхідно попередити відповідне підприємство, установу чи організацію МНС про початок робіт не пізніш як за 10 днів.

Отже, законодавством встановлено заборону будівництва та розміщення будь-яких споруд та інших об`єктів в охоронних зонах об`єктів, віднесених МНС до реперної мережі, у той же час в охоронних зонах об`єктів, не віднесених до реперної мережі, може провадитися діяльність, яка негативно не впливає на якість спостережень і не перешкоджає нормальному функціонуванню зазначених об`єктів за письмовою згодою відповідного підприємства, установи чи організації МНС.

З листа Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 10.07.2018 року № 02-10584/29, вбачається, що відповідно до наказу ДСНС від 12.08.2014 року № 464 відділ метеорологічних і морських спостережень та інформації Маріупольської ГМО Донецького РЦГМ, який працює за програмою метеорологічної станції 2 розряду та морської гідрометеорологічної станції 1 розряду не входить до Переліку реперних кліматичних станцій ДСНС України.

Згідно листа від 03.10.2017 року № 23/01/683 Донецького регіонального центру з гідрометеорології Державної служби з надзвичайних ситуацій, якому належить вказаний метеомайданчик, вбачається, що на території охоронної зони дозволяється вести господарську діяльність, якщо вона не суперечить вимогам Настанови. Також зазначено про можливість здійснення приватного будівництва (одноповерхове) не порушуючи вимоги Настанови гідрометеорологічним станціям і постам таПостанови КМУ №2262 від 11.12.1999 року (а.с.29).

Отже, охорона зона вказаного метеомайданчика не віднесена до реперної мережі та має заборону здійснення приватного будівництва у разі наявності погодження відповідного підприємства, установи чи організації МНС та додержання вимог нормативних актів, зокрема, Настанови гідрометеорологічним станціям і постам та Настанови випуск 1 частина 1 «Метереологічні спостереження на станціях 2011 рік».

Тобто, з урахуванням викладеного, рішення відповідача щодо заборони здійснення на вищенаведеній території охоронної зони господарської діяльності та приватного будівництва належним чином не обґрунтовано.

Крім того, у висновку Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради зазначено, що територія зони яку позивач бажає отримати віднесено до Ж-1п зона садибної житлової забудови що проектується. При цьому за висновком земельна ділянка не має планових обмежень, як охорона зона, натомість зазначено лише про - сейсмічна територія, приаеродромна територія, частково-зсуви.

Відповідно до Викопіювання з генерального плану м. Маріуполя, земельні ділянки в охоронній зоні, крім іншого, віднесено до житлової забудови (садибна), житлової забудови (садибна), що проектується. З плану також вбачається, що в охоронній зоні розташовані будівлі, що також підтверджується даними Державного земельно кадастру (а.с.177-179, 197-211 т.1.). Отже, з інших сторін метеомайданчика вже є забудови.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем в частині позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем

Тобто на думку суду, із врахуванням вищезазначених обставин охоронна зона навколо метеорологічного майданчика, як це вимагає чинне законодавство, не встановлена, та будь-яких обмежень щодовикористання земельних ділянокв їх межах на момент прийняття рішень не було.

Тому на думку суду приймаючи оспорюванні рішення рада діяла з порушенням Земельного кодексу України, зазначене рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ст.13 Закону України «Про гідрометеорологічну діяльність» та ст.112, 116, 118 ЗК України.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вмотивовано дійшов висновку про обрання способу захисту прав позивача відмінного, від зазначеного безпосередньо у позовних вимогах, а саме шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача. Зазначене обумовлює обов`язок відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти обґрунтоване та мотивоване рішення з урахуванням вимог Земельного кодексу України та інших нормативних актів.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2018 р. у справі № 263/16486/17- залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2018 р. у справі № 263/16486/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судове рішення складено та підписано колегією суддів 27 листопада 2018 року.

Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв

Судді Т.Г. Арабей

Л.В. Ястребова