П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 800/24/17 (800/451/15)

Провадження № 11-578сап18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача ПрокопенкаО.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,

представника відповідача - РусаковоїІ.Г.,

розглянула у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Вищої ради правосуддя (правонаступник Вищої ради юстиції, далі - ВРП)про визнання протиправним та скасування рішення,

за апеляційною скаргою ВРП на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2018 року (у складі колегії суддів Гімона М. М., Берназюка Я. О., Бучик А. Ю., Кравчука В. М., Мороз Л. Л.),

У С Т А Н О В И Л А :

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 05 листопада 2015 року № 810/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 з посади за порушення присяги».

2. Позов мотивовано тим, що оскаржуване рішення ВРЮ, яким до неї було застосовано дисциплінарну відповідальність у вигляді подання про звільнення з посади, є неправомірним, суперечить нормам законодавства України та міжнародного права, не відповідає позиціям, викладеним у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 27 травня 2013 року у справі «Волков проти України», а всі допущені нею процесуальні помилки були виправлені судом апеляційної інстанції.

Історія розгляду справи

3. Вищий адміністративний суд України постановою від 02 лютого 2016 року адміністративний позов ОСОБА_4 до ВРЮ про визнання рішення протиправним та його скасування задовольнив. Визнав незаконним та скасував рішення ВРЮ від 05 листопада 2015 року.

4. Визнаючи незаконним та скасовуючи оскаржуване рішення, Вищий адміністративний суд України виходив з установленого ним факту, що слідчий суддя ОСОБА_4. під час розгляду клопотань та прийняття ухвал не допускала свідомого і систематичного порушення законів України, здійснюючи правосуддя, та не порушувала присягу судді. Суд зазначив, що ВРЮ хибно погодилася з висновком Тимчасової спеціальної комісії

(далі - ТСК) про вчинення позивачем дій усупереч нормам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) при ухваленні цих рішень. Наголосив на тому, що під час прийняття оскаржуваного рішення ВРЮ не зважила на те, що звільнення за порушення присяги є найсуворішою санкцією для судді, який вчинив діяння, несумісне з посадою; не врахувала стажу роботи ОСОБА_4 на посаді судді, стану її здоров'я, її позитивної характеристики. Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначив, що ВРЮ під час прийняття оскаржуваного рішення не врахувала строку застосування до судді дисциплінарного стягнення.

5. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України постановою

від 22 листопада 2016 року заяву ВРЮ (подану на підставі пункту 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) задовольнила частково, постанову Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2016 року скасувала, справу передала на новий розгляд до цього ж суду.

6. На обґрунтування свого рішення Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України послалася на те, що судове рішення Вищого адміністративного суду Українине містить у повній мірі мотивів заперечення та правових висновків, сформульованих за наслідками дослідження і юридичної оцінки всіх питань, серед яких: які дії, вчинки чи проступки стали підставами для ухвалення оскаржуваного рішення ВРЮ; чи була передбачена відповідальність судді за ці дії; чи немає обставин, що виключають її настання; чи законним і обґрунтованим є це рішення; чи співмірна (не є явно несправедливою або свавільною) міра відповідальності, якщо так, то які аргументи свідчать про це; чи не були порушені права судді, за яких рішення про його відповідальність за порушення присяги має викликати обґрунтовані сумніви в його законності, інші обставини, що стосуються предмета судового контролю. У постанові Вищого адміністративного суду України наводяться окремі міркування щодо незаконності оскаржуваного рішення ВРЮ, в основу яких покладено власний аналіз та оцінку фактичних обставин у поєднанні з нормами кримінального процесуального закону, на підставі яких ухвалювалися рішення судді про залишення без змін ухвал про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Попри наведене, у цьому рішенні немає відповідей на питання, надання яких зумовлюється характером правовідносин, з яких виник спір, і вимагається законом. При цьому Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України не погодилася з висновком Вищого адміністративного суду України в частині застосування строків про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, зазначивши, що після набрання чинності Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» уповноважений орган має вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання чинності Законом «Про забезпечення права на справедливий суд», протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 Закону «Про судоустрій і статус суддів».

7. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою

від 12 січня 2018 року прийняв до провадження справу за позовом ОСОБА_4 до ВРЮпро визнання протиправним та скасування рішення відповідно до пункту 5 розділу VII «Перехідні положення» КАС.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду попередньої інстанції

8. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням

від 16 квітня 2018 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення ВРЮ від 05 листопада 2015 року.

9. Рішення суду мотивовано, зокрема, тим, що при винесенні оскаржуваного рішення ВРЮ вийшла за межі своїх повноважень, оскільки фактично підставою для притягнення ОСОБА_4 до відповідальності стала суб'єктивна переоцінка судом апеляційної інстанції певних обставин та власна оцінка ВРЮ вищезгаданих судових рішень позивача, а не неналежне виконання посадових обов'язків. Отже, на думку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, ВРЮ не довела факту порушення суддею ОСОБА_4 присяги судді під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справах № 709/224/14-к, 709/231/14-к, 709/236/14-к, 709/237/14-к, 709/239/14-к, а тому доводи, покладені в основу рішення ВРЮ від 05 листопада 2015 року, є помилковими. Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення ВРЮ не врахувала, що звільнення судді за порушення присяги є найсуворішою санкцією для судді, який вчинив діяння, несумісне з посадою; не врахувала стажу роботи ОСОБА_4 на посаді судді, стану її здоров'я, позитивної характеристики, тієї обставини, що до дисциплінарної відповідальності вона раніше не притягувалась, тобто як суддя не допускала свідомого та систематичного порушення законів України під час здійснення правосуддя, та не розглянула можливості застосування до судді більш м'якого дисциплінарного стягнення, ніж звільнення. Щодо строку для притягнення позивача до відповідальності за порушення присяги, то суд відхилив доводи ОСОБА_4 про застосування до неї шестимісячного строку притягнення до відповідальності та дійшов висновку про те, що рішення ВРЮ, хоч і прийняте з дотриманням строків, однак не відповідає усім вимогам, закріпленим у статті 2 КАС, є необґрунтованим, прийнятим відповідачем без дотриманням вимог чинного на момент його постановлення законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

10. У травні 2018 року ВРП звернулася до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2018 року.

11. В апеляційній скарзі ВРП просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2018 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

12. При цьому ВРП посилається на неправильне та неповне дослідження судом доказів і встановлення обставин у справі, порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення ним незаконного судового рішення.

Рух апеляційної скарги

13. ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 21 травня 2018 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ВРП на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ВРПпро визнання протиправним та скасування рішення та призначила цю справу до розгляду в судовому засіданні.

14. Рішення суду попередньої інстанції переглядається в межах наведених в апеляційній скарзі доводів відповідно до статті 308 КАС.

Аргументи учасників справи

Позиція особи, яка подала апеляційну скаргу

15. У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених у ній мотивів.

16. Позивач у судове засідання не з'явився, хоч усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи.

Позиція інших учасників справи

17. У заяві, поданій до Великої Палати Верховного Суду, позивач зазначає про необґрунтованість апеляційної скарги та просить залишити в силі рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2018 року.

Установлені судом попередньої інстанції обставини справи

18. Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 717/2002 ОСОБА_4 призначена на посаду судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області строком на п'ять років, а Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 296-VI обрана на посаду вказаного суду безстроково.

19. У січні 2014 року ОСОБА_4 як слідчий суддя здійснювала розгляд клопотань про застосування запобіжного заходу у справах № 709/224/14-к (щодо ОСОБА_5.), № 709/231/14-к (стосовно ОСОБА_7), № 709/236/14-к (відносно ОСОБА_8), № 709/237/14-к (стосовно ОСОБА_9), № 709/239/14-к (щодо ОСОБА_10).

20. Слідчий суддя ОСОБА_4. 25 січня 2014 року постановила ухвали, якими задовольнила клопотання про застосування до підозрюваних ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів з визначенням застави у розмірі 24 360 грн в межах кримінального провадження № 12013250040000356, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 24 січня 2014 року, щодо дій невстановлених осіб за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 294 Кримінального кодексу України (далі - КК) (організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях).

21. Застосування до підозрюваних запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя ОСОБА_4. мотивувала існуванням ризиків, передбачених пунктами 1, 3-5 частини першої статті 177 КПК, а саме: необхідністю запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюються. При цьому суддя ОСОБА_4. зазначила, що обґрунтованість підозри підтверджено доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження. Крім того, суддя, посилаючись на пункт 4 частини другої статті 183 КПК, зазначила про можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років.

22. Апеляційний суд Черкаської області ухвалами від 4 лютого 2014 року скасував ухвали слідчого судді ОСОБА_4 від 25 січня 2014 року у справах № 709/224/14-к (стосовно ОСОБА_5.), № 709/237/14-к (стосовно ОСОБА_9), постановив нові ухвали про обрання підозрюваним запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в період доби з 21 год. до 6 год. наступного дня та зобов'язання їх не відвідувати місця, де проводяться масові заходи громадян. Цей же суд ухвалою від 30 січня 2014 року скасував ухвалу слідчого судді ОСОБА_4 від 25 січня 2014 року у справі № 709/231/14-к та постановив нову ухвалу про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком 60 днів за місцем проживання, поклавши на нього обов'язок не залишати місце свого проживання з 21 год. до 6 год. наступного дня та не відвідувати місця масового скупчення людей, які проводять мітинги, збори та інші зібрання. Соснівський районний суд міста Черкаси ухвалою від 12 лютого 2014 року стосовно підозрюваного ОСОБА_8 застосував запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком 30 днів та звільнив його з-під варти негайно у залі суду. На підставі ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 18 лютого 2014 року апеляційні провадження у справі № 709/236/14-к за апеляційними скаргами захисника Чубина О.М. в інтересах ОСОБА_8 та прокурора Прокуратури Чорнобаївського району Черкаської області Сапейка К.Я. на ухвалу слідчого судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 січня 2014 року закриті у зв'язку з відмовою від апеляційних скарг. Соснівський районний суд міста Черкаси ухвалою від 31 січня 2014 року підозрюваному ОСОБА_10 змінив запобіжний захід із тримання під вартою на особисте зобов'язання. Відповідно до ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 04 лютого 2014 року у справі № 709/239/14-к апеляційне провадження за апеляційними скаргами прокурора Прокуратури Чорнобаївського району Черкаської області ПанченкоО.В. та захисника підозрюваного ОСОБА_10 - адвоката Данилевського М.О. на ухвалу слідчого судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 січня 2014 року закрите у зв'язку з відмовою апелянтів від апеляційних вимог.

23. 25 листопада, 09 та 12 грудня 2014 року до ТСК надійшли заяви Коаліції молодіжних громадських організацій Черкаської області «Молода Черкащина», ОСОБА_15 та Прокуратури Черкаської області про проведення спеціальної перевірки щодо судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 відповідно до Закону України від 08 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». 03 червня 2015 року ТСК ухвалила висновок № 38/02-15, яким визнала в діях судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 наявність ознак порушення присяги під час розгляду клопотань про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ВРЮ ухвалою від 24 вересня 2015 року № 692/0/15-15 відкрила дисциплінарну справу щодо судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_4

24. ВРЮ 05 листопада 2015 року прийняла рішення № 810/0/15-15, дійшовши висновку про порушення суддею Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 присяги судді. Рішення обґрунтовано неналежним ставленням судді до службових обов'язків під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, оскільки не дотримано норм законодавства, не перевірено відповідності змісту клопотань вимогам статті 184 КПК, не встановлено, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність обґрунтованої підозри, нез'ясовано обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.З огляду на викладене ВРЮ зробила висновок про те, що допущені суддею ОСОБА_4 порушення норм законодавства порочать звання судді, викликають сумнів у її об'єктивності, безсторонності та неупередженості, свідчать про несумлінне виконання своїх службових обов'язків, принижують авторитет судової влади і є підставою для внесення подання про звільнення з посади за порушення присяги.

25. Не погодившись із таким рішенням ВРЮ, ОСОБА_4 оскаржила його до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

26. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

27. Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначаються Конституцією України та цим Законом.

28. Відповідно до статті 32 цього Закону питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб'єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.

29. 11 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 8 квітня 2014 року N 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади».

30. Цим Законом було визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв'язку з порушенням присяги з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості.

31. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів, зокрема, таких рішень: про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, залишення їх без змін, продовження строку тримання під вартою, обвинувальних вироків щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у зв'язку з їх участю у таких акціях.

32. За змістом частини тринадцятої статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» при ВРЮ діє ТСК з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, що відповідно до статті 1 цього Закону, здійснює перевірку суддів у передбачених законодавством випадках задля: 1) утвердження верховенства права в суспільстві та законності у діяльності судів; 2) відновлення довіри до судової влади в Україні; 3) з'ясування фактів, що свідчать про порушення суддями присяги, наявність підстав для притягнення суддів до дисциплінарної або кримінальної відповідальності; 4) утвердження в діяльності суддів принципів незалежності та неупередженості.

33. Частиною другою статті 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» визначено, що висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги разом із матеріалами перевірки направляється Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення у строк не більше трьох місяців з дня надходження висновку у порядку, визначеному законом. Порушення даного строку Вищою радою юстиції не є підставою для припинення процедури перевірки судді. Суддя має право на оскарження рішення Вищої ради юстиції в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України. Висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги є обов'язковим для розгляду Вищою радою юстиції.

34. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

35. Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», пункт 123).

36. Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного умислу або грубої необережності (пункт 66 Рекомендації від 17 листопада 2010 року CM/Rec(2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки). А згідно з пунктом 69 цієї Рекомендації дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщо суддя не виконав своїх обов'язків ефективно та належним чином.

37. Крім того, Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) і Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи вважають, що дія чи бездіяльність судді можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо вони вчинені умисно або з грубою необережністю (пункт 19 Спільного висновку щодо проекту Закону «Про дисциплінарну відповідальність суддів Республіки Молдова»), а дисциплінарне провадження, як правило, має порушуватися в разі грубої і неприпустимої професійної поведінки судді (пункт 35 цього Спільного висновку).

38. Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятою 14 жовтня 2015 року Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія), закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

39. Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не уповноважений перевіряти законність судового рішення, а зобов'язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

40. Не погодившись із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2018 року, ВРП посилається на неправильне та неповне дослідження цим судом доказів та встановлення обставин у справі, що призвело до ухвалення ним незаконного судового рішення.

41. ВеликаПалата Верховного Суду не може погодитися з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що висновки щодо порушень законодавства суддею ОСОБА_4 при ухваленні судових рішень зроблені ВРЮ на підставі власної оцінки їх змісту, а мотивація рішення ВРЮ стосується виключно законності та обґрунтованості судових рішень, винесених ОСОБА_4

42. ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що в оскаржуваному рішенні ВРЮ детально обґрунтувала, в чому виражено допущення позивачем низки істотних порушень норм процесуального права під час винесення ухвал щодо ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

43. Як убачається з матеріалів справи, суддя Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_4. не перевірила наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваними кримінального правопорушення та достатніхпідстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених у статті 177 КПК, на які вказували слідчий з прокурором. Зокрема, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу не відповідає вимогам частини другої статті 192; пунктам 3-5 частини першої, частини третьої статті 184 КПК. Слідчі не надали копій матеріалів, якими вони обґрунтовують наведені в клопотанні доводи. Так, до клопотань стосовно ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 слідчі не додали жодних матеріалів, крім витягу з ЄРДР, копій протоколів затримання особи, повідомлень про підозру та протоколів допиту підозрюваних, а стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - витягу з ЄРДР, копій протоколів затримання та протоколів допиту підозрюваних. Водночас слідчий в усіх клопотаннях зазначив, що вчинення кримінальних правопорушень підозрюваними повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, отриманими в ході огляду місця події - прилеглої до Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Черкаська ОДА) території, зовнішньої та внутрішньої частини будівлі, а також показами свідків, відеозаписами, іншими матеріалами кримінального провадження (однак жодних із указаних доказів надано не було, про що зазначено в додатках до клопотання). Крім того, у клопотанні слідчого зазначені всі ризики, передбачені пунктами 1-5 частини першої статті 177 КПК, які мали бути встановлені та враховані слідчим суддею в сукупності як підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте їх достатнього обґрунтування наведено не було. Таким чином, у матеріалах кримінальних проваджень, наданих слідчому судді, не було доказів, які б свідчили про обґрунтованість підозри та про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК.

44. Окрім того, у клопотаннях про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у вищевказаних справах зазначено, що особи підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294, частиною другою статті 341 КК. Проте у додатках до цих клопотань зазначено витяг з ЄРДР за № 12014250040000356, з якого вбачається внесення відомостей про кримінальне правопорушення, яке кваліфікується лише за частиною першою статті 294 КК. Повідомлення про підозру стосовно всіх осіб погоджено прокурором ОСОБА_16., якого немає у списку прокурорів, визначених у цьому досудовому розслідуванні відповідно до витягу з ЄРДР. Це є порушенням статті 37 КПК, оскільки у наявних матеріалах справи немає документів, які б свідчили про заміну когось із групи, визначеної у витягу з ЄРДР, на прокурора ОСОБА_16., яким погоджено повідомлення про підозру.

45. Також з матеріалів перевірки вбачається, що допити підозрюваних у вказаних вище справах проводилися у нічний час (з 22 до 06 години), що не допускається згідно з частиною четвертою статті 223 КПК. Копії повідомлення про підозру ОСОБА_7 відсутні у копії провадження, що міститься у матеріалах перевірки. У протоколах затримання ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 зазначено, що їх було затримано у приміщенні слідчого відділу Соснівського районного відділу УМВС, проте з протоколів допиту цих осіб вбачається, що їх затримали працівники міліції біля приміщення Черкаської ОДА. Окрім того, ці протоколи містять розбіжності стосовно дат затримання підозрюваних, тобто на порушення приписів частини п'ятої статті 208 КПК не зафіксовано фактичний час затримання підозрюваного.

46. На думку Великої Палати Верховного Суду, ВРЮ не втручалася в суть постановлених ОСОБА_4 судових рішень, а, спираючись на наявні матеріали, констатувала факт невмотивованого притягнення суддею осіб до адміністративної відповідальності, недотримання вимог щодо всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справ та вирішення їх відповідно до закону.

47. Оцінивши наявні у справі матеріали та враховуючи встановлені у ході дисциплінарного провадження обставини, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для сумніву в обґрунтованості висновків ВРЮ щодо існування фактів допущення суддею істотних порушень принципу верховенства права, необ'єктивного та несправедливого здійснення правосуддя з огляду на установлені факти невмотивованого притягнення осіб до адміністративної відповідальності, наслідком чого є порушення їх права на справедливий судовий розгляд у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції та підрив суспільної довіри до правосуддя.

48. Ураховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду при ухваленні рішення від 16 квітня 2018 року помилково вважав, що ВРЮ не довела порушення присяги суддею ОСОБА_4, оскільки факти, на які послалася ВРЮ, обґрунтовуючи своє рішення щодо наявності підстав для внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги, підтверджуються під час розгляду цієї справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

49. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

50. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

51. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому наявні підстави для скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2018 року з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Висновки щодо розподілу судових витрат

52. За правилами частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

53. Оскільки, ухвалюючи рішення про задоволення позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не вирішив питання щодо стягнення судових витрат, то відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 317, 322 і 325 КАС, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2018 року задовольнити.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

від 16 квітня 2018 року - скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна Н.П. Лященко В. В. Британчук Л. І. Рогач Д. А. Гудима І. В. Саприкіна О. С. Золотніков О.М. Ситнік О. Р. Кібенко О. С.Ткачук О. Г. ЯновськаВідповідно до частини третьої статті 355 КАС постанову оформлено суддею Князєвим В. С.