ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2018 року

Київ

справа №727/4730/17

адміністративне провадження №К/9901/1780/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Стародуб О.П., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Загороднюка А.Г., Драчук Т.О., Полотняка Ю.П. від 15 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просила:

визнати дії щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання незаконними;

зобов'язати здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, з 06 жовтня 2016 року, з включенням до зарплати для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріальної допомоги на оздоровлення.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 06 жовтня 2016 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% грошового утримання судді. При цьому при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання не враховано розмір матеріальної допомоги на оздоровлення, з якої сплачено страхові внески.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 серпня 2017 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в системі оплати праці працівників допомога на оздоровлення входить в структуру заробітної плати і за своєю правовою природою є „оплатою праці" і наслідком трудової діяльності окремого працівника, а відтак вимоги позивача є обґрунтованими.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задоволено, постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 серпня 2017 року скасовано; прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи апеляційну скаргу, Вінницький апеляційний адміністративний суд у рішенні від 15 листопада 2017 року виходив з того, що законодавством, чинним, станом на час призначення щомісячного грошового утримання позивачу, так і чинним на час звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про здійснення перерахунку, було передбачено чіткий перелік складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді. Матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, тому, відсутні правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулась з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 серпня 2017 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з жовтня 2016 року, відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є суддею у відставці.

Довічне грошове утримання було призначено позивачу з невключенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення з відповідного розрахунку.

02 грудня 2016 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання згідно з довідкою про заробітну плату, в якій було враховано суму матеріальної допомоги на оздоровлення.

Листом № 15538/16 від 20 грудня 2016 року відповідач відмовив в проведенні такого перерахунку, посилаючись на те, що допомога на оздоровлення не входить до суддівської винагороди відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відмовлено в задоволенні позовних вимог, а також наголошує, що недоторканість суддів гарантується Конституцією України, а гарантії їх соціального захисту є одними з складових їх незалежності. Крім того, зазначає, що матеріальна допомога входить до складу суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), у зв'язку з цим виплата довічного грошового утримання повинна проводитись з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень судів попередніх інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI (чинної, на момент подання позивачем заяви про звільнення з посади судді у відставку) та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII (чинної, на момент звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про здійснення перерахунку), суддівська винагорода регулюється цим Законом, та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з нормами статті 136 Закону № 1402 та статті 134 Закону № 2453 суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Стаття 141 Закону № 2453 передбачає, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Отже, враховуючи вимоги Закону № 1402-VIII, судді у відставці виплачується за його вибором щомісячне довічне грошове утримання, у максимальному розмірі 90% заробітної плати (суддівської винагороди) судді, яка обчислюється з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Тобто, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром суддівської винагороди.

Таким чином, законодавством, чинним, як на час призначення щомісячного грошового утримання позивачу, так і на час звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про здійснення перерахунку, був передбачений чіткий перелік складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді.

Матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди.

Щодо посилань на статтю 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, то колегія суддів звертає увагу, що врахування цих положень можливе у разі призначення позивачу пенсії, а не довічного грошового утримання. Порядок обчислення довічного грошового утримання не регулюється зазначеними законами, а чітко визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який є спеціальним і не пов'язує розмір складових суддівської винагороди, що враховуються при обчисленні щомісячного грошового утримання судді із сплатою страхових внесків.

Отже, відсутні правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 року.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзацу 1, 2, 4, 6 частини п'ятою статті 141 Закону України Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу ІІІ Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 жовтня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213- VIII.

Відповідно до вказаного рішення, частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

При цьому, зазначене рішення не стосується включення матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної оплачуваної відпустки у складову суддівської винагороди та розрахунку довічного грошового утримання судді.

Посилання на статтю 2 Закону України "Про оплату праці", пункт 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є Закону України "Про судоустрій і статус суддів", визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.

Також є безпідставним застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20 лютого 2012 року № 21-430а11, від 14 травня 2013 року № 21-125а13, від 06 листопада 2013 року № 21-350а13, від 08 липня 2015 року № 732/48/15а про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що пенсійним органом правомірно відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, оскільки особливість пенсійного забезпечення судді, полягає, зокрема, в тому, що для розрахунку довічного грошового утримання судді включаються не всі складові заробітної плати, з яких сплачуються страхові внески.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 592/7834/17, від 09 листопада 2018 року у справі № 730/567/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

О.П. Стародуб