ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/14892/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 вересня 2018 року (повний текст складено 18 вересня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Деснянського УП ГУНП в м.Києві, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви (повідомлення) про допомогу від домашнього насильства та вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї згідно Закону України «Про запобігання дії домашньому насильству» ОСОБА_2 від 25 січня 2018 року та заяви (повідомлення) про допомогу від домашнього насильства (доповнення до заяви від 25 січня 2018 року) від 22 лютого 2018 року, зобов'язати відповідача розглянути заяву (повідомлення) ОСОБА_2 від 25 січня 2018 року про допомогу від домашнього насильства та вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї згідно Закону України «Про запобігання дії домашньому насильству» та заяву (повідомлення) ОСОБА_2 від 22 лютого 2018 року про допомогу від домашнього насильства (доповнення до заяви від 25 січня 2018 року) відповідно до Закону України «Про запобігання дії домашньому насильству, про прийняття процесуального рішення щодо повідомлених фактів домашнього насильства повідомити позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 вересня 2018 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції із передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що бездіяльність відповідача відбулась не в рамках здійснення досудового розслідування або щодо не внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, що регулюється КПК України, а в межах правовідносин, що регулюються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що розгляд справи має здійснюватись в порядку кримінального судочинства.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав, будь-які письмові пояснення останнього в матеріалах справи відсутні.

Сторони у судове засідання не з'явились. Про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою від 25 січня 2018 року, в якій просила вжити до ОСОБА_4, як до кривдника, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» заходів.

Зазначену заяву було отримано відповідачем 29 січня 2018 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

В подальшому, позивач подала заяву (повідомлення) від 22 лютого 2018 року, яким доповнила звою заяву від 25 січня 2018 року і просила вказані доповнення та первинну заяву розглянути згідно з Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та вжити передбачені цим Законом заходи до кривдника - ОСОБА_4.

Вказану заяву (повідомлення) отримано відповідачем 26 лютого 2018 року, відповідно до наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

За наслідком направлення запиту від 03 березня 2018 року щодо надання інформації про розгляд заяв позивача від 21 січня 2018 року та від 22 лютого 2018 року, листом від 21 березня 2018 року №46/4899/125/49-2018 ОСОБА_2 повідомлено, що у зв'язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення неможливо внести відповідну інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у не розгляді її заяв у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, дійшов висновку, що спір між ОСОБА_2 та Деснянським УП ГУНП України не є публічно-правовим та розгляд справи має здійснюватись у порядку кримінального судочинства.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч.1 ст.5 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його бездіяльності, за виключенням випадків, коли законодавством встановлено інший порядок судового оскарження.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відносини між суб'єктами на яких розповсюджується дія Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та Порядком взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству за ознакою статі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №658, знаходяться поза межами публічно-правового спору, який вирішується за правилами, врегульованими КАС України, спір між сторонами не є публічно-правовим і зважаючи на характер правовідносин та склад учасників у цій справі, розгляд справи має здійснюватися у порядку кримінального судочинства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначаються організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до ст.5 наведеного Закону державна політика у сфері запобігання та протидії домашньому насильству спрямована на забезпечення комплексного інтегрованого підходу до подолання домашнього насильства, надання всебічної допомоги постраждалим особам та утвердження ненасильницького характеру приватних стосунків.

Основними напрямами реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є: 1) запобігання домашньому насильству; 2) ефективне реагування на факти домашнього насильства шляхом запровадження механізму взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 3) надання допомоги та захисту постраждалим особам, забезпечення відшкодування шкоди, завданої домашнім насильством; 4) належне розслідування фактів домашнього насильства, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміна їхньої поведінки.

Пунктом 2 ч.3 ст.6 вказаного Закону передбачено, що до інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать уповноважені підрозділи органів Національної поліції України.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать: 1) виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них; 2) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України; 3) інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися; 4) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників; 5) взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством; 6) здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії; 7) анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством; 8) взаємодія з іншими суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 цього Закону; 9) звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Таким чином, відповідні повноваження уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству в частині розгляду заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, виявлення фактів домашнього насильства та своєчасного реагування на них, взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи визначені окремим нормативно-правовим актом, а саме Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Пунктом 1 ч.1 ст.303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

В той же час, нормами кримінально-процесуального законодавства не передбачено можливості оскаржувати бездіяльність уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, що виражається у не розгляді заяв (повідомлень) про допомогу від домашнього насильства та у не вжитті заходів з попередження насильства в сім'ї, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Визначені наведеним Законом повноваження не стосуються здійснення оперативно-розшукової діяльності чи досудового розслідування, а заява позивача не була подана в порядку повідомлення про кримінальне правопорушення і не могла мати наслідком внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, бездіяльність щодо чого могла бути оскаржена в рамках КПК України.

Одночасно, спірні правовідносини не належать до сфери цивільного чи господарського судочинства.

В даному випадку, відповідач наділений владними управлінськими функціями щодо розгляду поданих згідно з Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» заяв, та вжиття, за наслідком їх розгляду, відповідних заходів, а тому даний спір носить публічно-правових характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку, визначеному КАС України.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли до набуття чинності постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №658, якою затверджено Порядок взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству за ознакою статі, а тому положення вказаного Порядку не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, з огляду на конституційний принцип дії норми в часі, у зв'язку з чим посилання суду першої інстанції є помилковим.

Крім того, передбачена п.36 вказаного Порядку реєстрація звернення особи яка заявляє, що постраждала від насильства в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, жодним чином не свідчить, що регулювання спірних правовідносин здійснюється в порядку КПК України, оскільки визначає лише в якому саме журналі реєструється відповідне звернення до уповноваженого підрозділу органу Національної поліції.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність встановлених ч.1 ст.170 КАС України підстав для відмови у відкритті провадження у справі адміністративним позовом ОСОБА_2 до Деснянського УП ГУНП в м.Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що помилковість висновків суду першої інстанції та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 вересня 2018 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 вересня 2018 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 26 листопада 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма