Постанова від 19.11.2018 по справі № 916/1094/16 Касаційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 19.11.2018 по справі № 916/1094/16 Касаційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

07.05.2024
Засідання

07.05.2024
Засідання

вп

Справа № 916/1094/16

Картка справи

Справа № 916/1094/16

Картка справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1094/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.04.2017 (головуючий суддя: Малярчук І.А.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 (головуючий суддя: Поліщук Л.В., суддя: Богатир К.В., Таран О.В.)

за позовом Одеської міської ради

до 1.Одеського міського управління юстиції, 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Басарі", 3.Дочірнього підприємства "Компроміс",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4,

про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2016 порушено провадження у справі №916/1094/16 за позовом Одеської міської ради до Одеського міського управління юстиції, ТОВ „Басарі", ДП „Компроміс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

11.04.2017 ОСОБА_4 звернувся до місцевого господарського суду із зустрічним позовом (вх.№924/17) про зобов'язання Одеської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради вчинити дії щодо реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта „Реконструкція підземного паркінгу під вбудовані приміщення громадського призначення для торгівлі без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів плані", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, поданої 11.08.2016.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.04.2017 відмовлено гр. ОСОБА_4 у прийнятті зустрічної позовної заяви до Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, зустрічну позовну заяву та додатки до неї повернуто ОСОБА_4 на підставі п.1 ч.1 ст.62 ГПК України.

Ухвала суду мотивована тим, що, оскільки громадянин ОСОБА_4 був залучений судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, він не наділений правом на подання зустрічного позову у відповідності до ст.60 ГПК України, у зв'язку з чим така позовна заява господарському суду не підвідомча. Крім того, господарський суд першої інстанції зазначив, що, так як ОСОБА_4 не надав суду доказів існування у нього статусу суб'єкта підприємницької діяльності, даний позов не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 ухвалу місцевого суду залишено без змін з тих самих підстав.

Постанова апеляційного суду ґрунтується на тому, що правом на подання зустрічного позову наділений лише відповідач у справі. Крім того, апеляційний суд звернув увагу, що законодавством встановлені випадки можливого звернення фізичних осіб до господарського суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу і передбачені, перш за все, самим ГПК України щодо справ про банкрутство (п.2 ч.1.ст.12), справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю) (п.4-1 ч.1 ст.12), щодо справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (п.7 ч.1 ст.12), щодо справ за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство (п.8 ч.1 ст.12) та щодо справ, що виникають з корпоративних відносин (п.2 ч.1 ст.12), - оскільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що кредиторами або боржниками у справах про банкрутство можуть бути фізичні особи, а відповідно до Глави 2 Цивільного кодексу України, Розділу 2 Господарського кодексу України, Законів України „Про господарські товариства", „Про акціонерні товариства" - фізичні особи (громадяни) можуть бути засновниками, акціонерами та членами юридичної особи, тобто - особами, наділеними корпоративними правами. Оскільки ОСОБА_4 не надав суду доказів наявності у нього статусу суб'єкта підприємницької діяльності, даний позов не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

27.06.2018 (згідно із реєстраційним штампом ОАГС) ОСОБА_4 подано касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.04.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 916/1094/16 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2018 року у справі №916/1094/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2018 касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.04.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, оскільки скаржником не сплачено судовий збір в сумі 1 762 грн., та надано скаржнику строк для усунення недоліків до 10.08.2018; роз'яснено ОСОБА_4, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

09.08.2018 скаржником на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 30.07.2018 надано квитанцію № 91 від 09.08.2018 про сплату судового збору в сумі 1 762 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 18.09.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.04.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі №916/1094/16; справу №916/1094/16 разом із касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.04.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у даній справі передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 справу № 916/1094/16 разом з касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20 червня 2018 року та ухвалу Господарського суду Одеської області від 12 квітня 2017 року в цій справі повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.10.2018 у справі №916/1094/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Відповідно до частини 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

17.10.2018 суд постановив ухвалу про розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення сторін.

При цьому, суд касаційної інстанції приймає до уваги таке.

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_4 на ім'я суду першої інстанції, в якій останній просив суд направляти судові документи згідно Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах", посилаючись на те, що він постійно проживає у Болгарії, а поштова адреса знаходиться в Німеччині, в Україні не буває та надає адреси для надсилання йому судової кореспонденції.

Як зазначалось вище, ухвалою від 30.07.2018 касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано останньому строк на усунення недоліків.

Вказану ухвалу суду було безпосередньо направлено до Німеччини, на адресу, надану ОСОБА_4

При цьому, на усунення недоліків та на виконання вимог вказаної ухвали суду від 30.07.2018 скаржником було направлено на адресу Верховного Суду квитанцію про сплату судового збору саме з міста Одеси,що підтверджується відповідною адресою на конверті. До конверта наданий опис вкладення, з якого також вбачається, що ОСОБА_4 направляв до Верховного Суду лист саме з відділення зв'язку №45 м. Одеси.

З урахуванням викладеного, ухвалу від 17.10.2018 про розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення сторін судом було направлено саме за цією останньою адресою.

Крім того, суд відмічає наступне.

Європейський суд з прав людини у п.41 свого рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень":

"1. Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

2. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення."

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень":

"1. Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

2. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

3. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Доступ до окремих думок суддів через Реєстр забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку."

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень":

"1. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

3. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин."

Згідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Вищевказана ухвала Верховного Суду була оприлюднена у Реєстрі 24.10.2018.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 910/9555/16 було зроблено наступний правовий висновок:

"01.06.2006 набрав чинності Закон України "Про доступ до судових рішень", згідно зі статтею 2 якого кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Особам, які беруть (брали) участь у справі, забезпечується доступ до судових рішень у їхній справі в порядку, встановленому процесуальним законом.

Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. До Реєстру включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції (частини 1, 3 статті 3 зазначеного Закону).

Таким чином, цим Законом та процесуальним законодавством скаржнику - Компанії з обмеженою відповідальністю "Хеммерт Інвестментс ЕлЕлСі" надано право бути обізнаним про прийняті в цій справі судові рішення та можливість реалізувати право на участь в касаційному перегляді судових рішень шляхом доступу до Реєстру.

Відповідно до частини 1 статті 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Таким чином, зазначеною нормою процесуального закону передбачено право, а не обов'язок господарського суду звернутися з судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави в разі необхідності вручення документів чи проведення окремих процесуальних дій на території іншої держави.

Застосовуючи на підставі частини 1 статті 3, частини 2, 4 статті 11 ГПК України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, колегія суддів зауважує, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, скаржник, який добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язаний слідкувати за перебігом розгляду своєї касаційної скарги, крім того, зобов'язаний утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу (стаття 43 ГПК України).

Матеріали справи переконливо свідчать про зловживання відповідача своїми процесуальними правами, оскільки апеляційне провадження у справі зупинялося та її розгляд неодноразово відкладався з метою надсилання нерезиденту процесуальних документів у справі як безпосередньо апеляційним господарським судом, так і відповідно до статті 10 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, але скаржника та представника скаржника за адресами, вказаними у апеляційній скарзі, не знайдено та не розшукано, внаслідок чого апеляційний перегляд справи затягнувся на невиправдано тривалий строк - більше 1 року, що не сприяло ефективному захисту прав власника в особі територіальної громади міста Києва.

Колегія суддів також враховує, що обізнаність відповідача з перебігом розгляду касаційної скарги у даній справі вбачається із заяви Компанії про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у справі №910/9555/16 (а.с.32-33 том 3), у якій (заяві) вказується про те, що про винесення ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2018 про повернення касаційної скарги без розгляду скаржник дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень."

Колегія суддів касаційного суду по даній справі, що переглядається, повністю погоджується з вказаним висновком та не вбачає підстав для відступу від нього.

З огляду на вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає, що скаржник був належним чином повідомлений про розгляд його касаційної скарги.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить суд ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, справу передати для розгляду по суті до суду першої інстанції.

Скаржник (третя особа) мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Також мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано положення ст.60 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач та відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч.ч.1,3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017 (далі ГПК України), ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених п.п.2 і 3 ч.1 ст.287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

Згідно з ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на час подання зустрічного позову (далі ГПК), відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст.60 ГПК у вказаній редакції, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

З наведених вище положень судами попередніх судових інстанцій був зроблений правильний висновок, що правом на подання зустрічного позову наділений лише відповідач у справі.

Оскільки громадянин ОСОБА_4 був залучений судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, він не наділений правом на подання зустрічного позову у відповідності до ч.5 ст.22, ст.60 ГПК України у вказаній редакції, у зв'язку з чим така позовна заява господарському суду не підвідомча.

Посилання скаржника на те, що позивач необґрунтовано визначив його не співвідповідачем, як співвласника спірного майна, а третьою особою, не спростовує того факту, що скаржник в даній справі на момент звернення з власним зустрічним позовом перебував в статусі саме третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів.

При цьому, обґрунтованість такого визначення мають бути досліджені судами у разі оскарження судового рішення саме за результатами розгляду спору по суті, а не під час розгляду касаційної скарги на оскаржувані ухвалу та постанову за результатами розгляду питання про прийняття зустрічної позовної заяви.

Крім того, підвідомчість (підсудність) справ загальним і господарським судам визначається законодавством. У разі відсутності прямої вказівки у законі застосовується принцип розмежування підвідомчості (підсудності) за суб'єктним складом.

Статтею 1 ГПК України в наведеній редакції було встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Так, випадки можливого звернення фізичних осіб до господарського суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу були передбачені, перш за все, самим ГПК України у вказаній редакції щодо справ про банкрутство (п.2 ч.1.ст.12), справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю) (п.4-1 ч.1 ст.12), щодо справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (п.7 ч.1 ст.12), щодо справ за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство (п.8 ч.1 ст.12) та щодо справ, що виникають з корпоративних відносин (п.2 ч.1 ст.12), - оскільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що кредиторами або боржниками у справах про банкрутство можуть бути фізичні особи, а відповідно до Глави 2 Цивільного кодексу України, Розділу 2 Господарського кодексу України, Законів України „Про господарські товариства", „Про акціонерні товариства" - фізичні особи (громадяни) можуть бути засновниками, акціонерами та членами юридичної особи, тобто - особами, наділеними корпоративними правами.

Так як ОСОБА_4 не надав суду доказів існування у нього статусу суб'єкта підприємницької діяльності, судами попередніх судових інстанцій здійснений правомірний висновок, що даний позов не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відмову гр. ОСОБА_4 у прийнятті зустрічної позовної заяви до Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії на підставі п.1 ч.1 ст.62 ГПК у вказаній редакції, якою передбачалося, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України."

Крім того, колегією суддів касаційного суду не приймаються, як необґрунтовані, посилання скаржника на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції щодо неповідомлення скаржника та відповідачів про дату судового засідання з наступних підстав.

Ухвала апеляційного суду від 06.06.2018 про поновлення апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на 20.06.2018 була оприлюднена в Реєстрі судових рішень 08.06.2018.

Отже, з урахуванням вищевказаних рішень ЄСПЛ та норм Закону України "Про доступ до судових рішень" скаржник та відповідачі могли та мали дізнатися про вказану ухвалу з вказаного Реєстру.

Крім того, згідно з ч.7 ст.120 ГПК в редакції, станом на момент винесення вищевказаної ухвали та направлення її учасникам судового процесу:

"Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. "

Матеріали справи містять докази направлення апеляційним судом вказаної ухвали відповідачам та скаржнику, які повернулися через неможливість вручення.

З урахуванням положень наведеної ч.7 ст.120 ГПК, ухвала вважається врученою, а неперебування відповідачів та скаржника за відповідними адресами чи можливе свідоме небажання отримувати поштову кореспонденцію, як засіб зловживання процесуальними правами, не є порушенням норм процесуального права зі сторони саме апеляційного суду.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 25.04.2018 по цивільній справі №295/5011/15-ц колегією суддів відхиляються, оскільки в даному випадку слухається господарська справа відповідно до Господарського процесуального кодексу України, а не цивільна справа відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, тобто, спірні правовідносини не є подібними.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційного суду доходить висновків про необґрунтованість касаційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_4 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.04.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі №916/1094/16 залишити без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на третю особу витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись ч.13 ст.8, ст.ст.300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.04.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі №916/1094/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.04.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі №916/1094/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський

Джерело: ЄДРСР 78082178

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!