ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2018 року

Київ

справа №522/1404/17

адміністративне провадження №К/9901/16601/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М.

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 522/1404/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси, прийняту 23 березня 2017 року у складі судді Тарасова А.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, прийняту 05 липня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого Зуєвої Л.Є., суддів Шевчук О.А., Федусика А.Г.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів та зобов'язання нарахувати і виплатити суму компенсації втрати частини доходів за період з 20 травня 2013 року по 31 жовтня 2016 року у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 9319,18 грн.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 23 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів - неправомірними.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів за період з 19 липня 2016 року по 01 листопада 2016 року у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 9319,18 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2014 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та наказу Міністра оборони України № 377 від 28 липня 2008 року «Про затвердження схем посадових розмірів окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України» з урахуванням зміни посадового окладу у складі загального грошового забезпечення відповідної позивачу категорії військовослужбовців керівного, наукового та наукового-педагогічного складу навчальних закладів з 20 травня 2013 року та зобов'язано виплатити заборговану частину пенсії за цей період.

12 грудня 2014 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 грудня 2013 року та визначено розмір доплати в розмірі 9319,18 грн., яку було виплачено позивачу лише в листопаді 2016 року.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з заявою щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів, за результатами розгляду якої відповідач в листі від 24 листопада 2016 року № 1310/С-11 повідомив, що поточна пенсія нараховується та виплачується своєчасно, а позивач просить виплати компенсації частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку, тож підстави для такої виплати відсутні.

Судом першої інстанції зроблено висновок, з яким погодився й апеляційний суд, про задоволення позовних вимог та визнання протиправною відмову пенсійного органу у здійсненні компенсації позивачу втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Виходячи з вищенаведеного суди дійшли висновку, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24 жовтня 2011 року № 6-38цс-11, від 11 липня 2017 року № 21-2003а16; Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року № № 522/5664/17, 27 липня 2018 року № 815/459/18.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що компенсація не може бути присуджена за несвоєчасний платіж, який має разовий характер, як у спірних правовідносинах.

Проте, твердження заявника, що пенсія є одноразовим платежем є помилковим, оскільки це є періодичний платіж і той факт, що за судовим рішенням присуджено виплатити одноразово недоплачену суму не змінює сутності пенсії, як періодичного платежу.

Посилання заявника на те, що пенсії сплачуються з Державного бюджету, а тому на них не розповсюджуються правила щодо компенсації втрати частини доходів, також є необґрунтованими.

Так, статтею 2 № 2050-ІІІ прямо передбачено, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема, пенсії.

Твердження заявника, що пенсія позивачу сплачується вчасно, спростовується тим фактом, що її частина, не виплачена відповідачем, стягнута згідно із судовим рішенням після строків, у які вона повинна сплачуватись.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі № 522/1404/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

В.М. Кравчук

Судді Верховного Суду