ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2018 року

м. Київ

справа №554/16143/14-а

адміністративне провадження №К/9901/14113/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 554/16143/14-а

за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 07 жовтня 2015 року, ухвалену у складі головуючого судді Микитенка В.М. та

ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Рєзнікової С.С., суддів Бегунца А.О., Старостіна В.В., -

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

- визнати неправомірними дії відповідача в частині відмови в перерахунку (доплати) позивачу пенсії за період з 03 травня 2014 року по теперішній час на підставі частини другої статті 23 та статті 24 Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-XII «Про наукову і науково-технічну діяльність» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1977-XII), статті 40 та частин першої, другої статті 42 Закону України від 09 липня 2013 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV);

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу, інваліду ІІ групи за період з 03 травня 2014 року по теперішній час у розмірі 90% та з врахуванням загального стажу 50 років 5 місяців, наукового працівника 29 років 10 місяців, та з врахуванням індивідуального коефіцієнта для обчислення 2,43247 та середньомісячного заробітку для обчислення 2,43247 та середньомісячного заробітку для обчислення 2259,55 за двохскладовою формулою з врахуванням всіх доплат, що передбачено чинним законодавством;

- стягнути з відповідача на користь позивача різницю між сумою призначеної пенсії та сумою належної, згідно законодавства, пенсії за період недоплати, починаючи з 03 травня 2014 року по вересень 2015 року в сумі 7936 грн 25 коп.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила те, що відповідач відмовив їй в перерахунку пенсії у підвищеному розмірі, всупереч висновку судово-економічної експертизи від 10 квітня 2015 року № 1139, за яким встановлено недоплату відповідачем пенсії позивача за період з травня 2014 року по вересень 2015 року у сумі 7936 грн 25 коп.

Октябрський районний суд м. Полтави постановою від 07 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року, відмовив в задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався, зокрема тим, що відповідачем надано суду детальні розрахунки пенсійних виплат позивача, які відповідають нормам чинного законодавства, а також те, що судовим розглядом не встановлено порушень законодавства під час нарахування та виплати пенсії позивача, підстав для визнання дій відповідача протиправними не вбачається.

09 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 07 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала, зокрема, тим, що до розрахунків її пенсії повинна застосовуватися лише пенсія наукового співробітника відповідно до Закону № 1977-XII за формулою «середня заробітна плата» (2663 грн 12 коп) х «індивідуальний коефіцієнт обчислення» (2,43247) х 90 % (проценти по стажу, які застосовуються для наукового співробітника).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 січня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

01 лютого 2016 року від управління ПФУ до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких відповідач просить відмовив у задоволенні останньої, а оскаржувані ОСОБА_1 судові рішення - залишити без змін.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію за віком, обчислену з 21 жовтня 2000 року відповідно до вимог Закону № 1977-XII, загальний стаж роботи позивача становить 43 роки 9 місяців 7 днів, в тому числі науковий стаж 27 років 10 місяців 2 дні.

В свою чергу, заробіток для обчислення пенсії був врахований за 24 місяці наукової роботи за період з 01 січня 1991 року по 31 грудня 1992 року.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за вказаний період становив 693 грн 48 коп. З урахуванням 90 % за науковий стаж розмір пенсії складав 624 грн 13 коп.

Заробіток за період з 01 січня 1991 року по 31 грудня 1992 року, для обчислення наукової пенсії, склав 977 грн 68 коп., а розмір пенсії після перерахунку з 15 липня 2005 року збільшився з розміру 658 грн 46 коп. на суму 914 грн 24 коп. (з урахуванням доплати з 01 березня 2005 року відповідно до статті 42 Закону № 1058IV - 34 грн 33 коп.).

Також суди встановили, що відповідачем було проведено перерахунок пенсії у зв'язку з заявою позивача від 16 липня 2007 року з урахуванням 2 років наукового стажу, за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2007 року, та наукового заробітку за 60 місяців роботи за період з 01 вересня 1991 року по 31 серпня 1996 року та з 01 січня 2004 року по 30 червня 2007 року без урахування заробітку за сумісництвом та з проведенням оптимізації заробітку.

Отже, науковий стаж позивача склав 29 років 10 місяців 2 дні, загальний стаж 50 років 5 місяців 18 днів.

Величина заробітку за вищевказаний період склала 1872 грн 83 коп. (коефіцієнт заробітку - 1,79826, показник заробітної плати по Україні за 2006 рік для обчислення наукової пенсії - 1041,47 грн.). З 16 липня 2007 року з урахуванням 90% наукового стажу розмір наукової пенсії становив 1685 грн 55 коп.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» з 01 травня 2012 року проведено осучаснення середнього заробітку для обчислення наукової пенсії до показника середнього заробітку по Україні за 2007 рік, визначений для наукових пенсій 1351 грн 12 коп. і заробіток для обчислення пенсії збільшився до 2429 грн 67 коп. (1,79826 х 1351,12). Основний розмір пенсії, обчислений з урахуванням 90% від заробітку збільшився з 01 травня 2012 року з суми 1685 грн 55 коп. до 2186 грн 70 коп.

Відповідно до статті 42 Закону № 1058-IV позивачу було встановлено підвищення до пенсії з 01 березня 2009 року - 113 грн 61 коп., з 01 березня 2011 року - 71 грн 97 коп., з 01 березня 2012 року - 65 грн 86 коп. на загальна сума 251 грн 44 коп.

Розмір пенсії позивачки складає 2654 грн 57 коп. в тому числі: 2186 грн 70 коп. основний розмір пенсії, 251 грн 44 коп. загальний розмір підвищення відповідно до статті 42 Закону № 1058-IV, 66 грн 43 коп. надбавка за статус «Дитини війни» та 150 грн - індексація.

Матеріалами справи підтверджено, що розмір пенсійної виплати позивача станом на 31 грудня 2011 року становив 1878 грн 13 коп, на 31 грудня 2012 року - 2438 грн 14 коп. Таким чином, коефіцієнт підвищення складає: 2438 грн 17 коп./1871 грн 13 коп. =1,3030.

На підставі положень закріплених постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2013 року № 264 «Про підвищення розмірів пенсій у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника» (далі - постанова № 264) було встановлено коефіцієнт підвищення 1,0298.

Оскільки коефіцієнт підвищення пенсійної виплати позивача перевищував встановлений постановою № 264, то пенсія позивача підвищенню з 01 березня 2013 року не підлягала.

Також суди встановили, що при проведенні відповідачем експериментальних розрахунків по двохскладовій формулі, відповідно до заявлених позовних вимог позивача, було встановлено, що у такому разі розмір пенсії ОСОБА_1 буде значно зменшений (а.с.228-230).

До того ж, судами встановлено, що відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 10 квітня 2015 року № 1139 період, який досліджувався експертизою виходить за межі заявлених позовних вимог, які позивачкою були уточнені та пред'явлені за період із 03 травня 2014 року по вересень 2015 року.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV у разі, якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, за винятком випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший ніж зазначений у цій частині, збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.

Розмір та порядок такого підвищення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України.

У разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі (пункт 4 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV).

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновки судів попередніх інстанцій стосовно позивних вимог за період до 03 травня 2014 року, оскільки відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до вказаного періоду подані поза межами установлених строків звернення до суду, тому не можуть в подальшому розглядатися судом.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 за період з 03 травня 2014 року по вересень 2015 року, то оскільки у справі, яка розглядається суди встановили, що при проведенні відповідачем експериментальних розрахунків по двохскладовій формулі, відповідно до заявлених позовних вимог, було встановлено, що у такому разі розмір пенсії ОСОБА_1 буде значно зменшений (а.с.228-230), тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що відповідачем надано детальні розрахунки пенсійних виплат позивача, які відповідають нормам чинного законодавства, а також те, що судовим розглядом не встановлено порушень законодавства під час нарахування та виплати пенсії позивача, підстав для визнання дій відповідача протиправними не вбачається.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 07 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі № 554/16143/14-а - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

В.М. Кравчук,

Судді Верховного Суду