ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 р. м. Харків

Справа № 820/3089/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018, (суддя Шляхова О.М., повний текст складено 17.08.18 )по справі № 820/3089/17

за позовом Українського державного університету залізничного транспорту

до Північно-східного офісу Держаудитслужби

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Український державний університет залізничного транспорту (надалі позивач, Університет, УкрДУЗТ), звернувся до суду з позовом в якому просив:

- скасувати вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби у №20-03-25-4500 від 05.05.2017р. щодо усунення порушень законодавства.

В обґрунтування позову зазначив, що позивачем не порушено вимог законодавства щодо використання бюджетних коштів, вимога не конкретизована, ґрунтується на припущеннях, порушує права та законні інтереси позивача, та оскільки вимога є обов'язковою до виконання просить її скасувати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018р. позов задоволено.

Скасовано вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби №20-03-25-4500 від 05 липня 2017 року щодо усунення порушень законодавства, винесену відносно Українського державного університету залізничного транспорту.

Стягнуто на користь Українського державного університету залізничного транспорту судовий збір розмірі 1600,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Північно-східного офісу Держаудитслужби .

Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі відповідач) не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, не доведеність позовних вимог, просив скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову в задоволені позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що вимога складена з дотриманням вимог Закону України « Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», вибір способу усунення порушення чинним законодавством покладено на посадових осіб підприємства, а тому вимога не містить конкретних вимог щодо способу усунення порушення. Щодо суті порушень, викладених в вимозі зазначає, що відповідачем доведена наявність порушень, належними доказами, проте суд помилково враховував лише висновки експертизи.

В судовому засіданні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представники позивача заперечували проти вимог апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Надали відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначають про правомірність дій підприємства щодо використання бюджетних коштів, відсутність порушень зазначених в акті ревізії.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, дослідив докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Північно-східним офісом Держаудитслужби, (відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи, на підставі направлення від 27.03.2017р. № 375)проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Українського державного університету залізничного транспорту за період з 01.03.2014 по 01.06.2017р., за наслідками якої складено акт №03- 11/06 від 19.06.2017р. (т. 1 а.с. 37-62).

Позивачем подані заперечення на акт ревізії, за наслідками розгляду яких Північно-східний офіс Держаудитслужби листом № 20-03-25/4350 від 30.06.2017р. у Висновку зазначив про їх неприйнятність.

Північно-східним офісом Держаудитслужби направлено на адресу позивача вимогу № 20-03- 25-4500 від 05.07.2017р. щодо 13 порушень законодавств, на загальну суму 453 079,05грн., з вимогою усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку. Інформацію про вжиті заходи з усунення порушень, разом з підтверджуючими документами, надіслати на адресу офісу до 31.07.2017р. (т. 1 а.с. 63-66)

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимога, є індивідуально-правовим актом, породжує права і обов'язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, має обов'язковий характер, її невиконання є підставою ініціювання розгляду питання про розірвання контракту з керівником, а тому може бути оскаржена в судовому порядку. Крім того зазначені в вимозі порушення не доведені належними доказами, а вимога є не конкретизованою, та не містить визначення способу усунення порушень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі Закон № 2939-ХІІ) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі, (ст. 2 Закону № 2939-ХІІ).

На спростування висновків суду відповідач в апеляційній скарзі посилається на п.7 ч.1 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», п. 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією , її територіальними органами, ч.5 ст.65 ГК України та зазначає, що вимога складається у довільній формі, керівник підприємства, діє від імені підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами, а тому вибір способу усунення порушення чинним законодавством покладено на посадових осіб підприємства, а не на Державної фінансової інспекції. Також зазначає, що відповідна правова позиція підтверджується листом Державної фінансової інспекції від 10.08.2015.р. № 25-18/622.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2939 ревізія є формою інспектування і полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2006 року № 550 (далі - Порядок № 550), якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно ч.2 ст. 15 Закону № 2939 законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Суд зазначає, що функція вжиття контролюючим органом заходів щодо усунення виявлених порушень законодавства є похідною (вторинною) функцією порівняно із функцією контролю, в тому разі, якщо вона передбачає надання підконтрольній установі в порядку закону можливості належного реагування на вимогу компетентного органу. Однак саме така процедура (надання обов'язкової можливості самостійно усунути порушення законодавства) Законом не передбачена, тобто вона може або мати місце, або контролюючий орган може одразу вжити самостійно заходів для усунення порушень.

З огляду на предмет і метод правового регулювання адміністративного права, права контролюючого органу, передбачені ст. 10 Закону № 2939 є одночасно і його обов'язками (правообов'язками), які не лише можуть бути, а і повинні бути реалізованими за наявності визначених законом підстав, у визначений законом спосіб та у визначеній законом формі.

Відповідно до ст.ст. 2, 10, 11 Закону, а також підпунктів 5, 15 п. 5 Положення про державну фінансову інспекцію (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року №310, далі - Положення) правообов'язком в описаному вище значенні є і проведення за наявності законних підстав ревізій контролюючим органом, і пред'явлення керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкових до виконання вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства (пункт 15 пункту 5 Положення).

Щодо п.1 вимоги.

Відповідач зазначає, що в порушення вимог ст.94 КЗпТ України, ст.ст.1,2 Закону України «Про оплату праці» педагогічним працівниками 12 кафедр Університету та Красноліманскьій філії за умови не виконання в повному обсязі основних видів методичної, наукової, навчально-виховної та організаційної роботи зайво сплачено заробітної плати в загальній сумі 94 674,83 грн. та перераховано соціального внеску в сумі 30 574,95 грн., чим завдано Університету матеріальної шкоди (збитків).

Відповідно до акту перевірки зазначене порушення встановлено за період з 01.09.2014р. по 31.12.2014р. в сумі - 21 177,34грн., з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. - 46 979,93грн. та з 01.01.2016р. по 30.06.2016р. - 26 517,58грн., та на сплату у завищених розмірах єдиного соціального внеску - ЗО 574,95грн., в т.ч. за період з 01.09.2014р. по 31.12.2014р. в сумі - 7 687,37грн., з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. - 17 053,72грн. та з 01.01.2016р. по 30.06.2016 р. - 5 833,87грн.

Висновки відповідачем зроблені шляхом співставлення відповідності планової норми, навантаження і сум фактично нарахованої заробітної плати, розмір якої визначено в штатному розписі, наказах по Університету, в залежності від фактичного виконання працівниками загальних обсягів навантаження відповідно до індивідуальних планів.

Відповідно до п. 5.1 «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» № 161 затвердженого наказом Міністерства освіти від 02.06.1993р. (що діяв на виникнення спірних правовідносин) робочий час викладача визначається обсягом його навчальних, методичних, наукових і організаційних обов'язків у поточному навчальному році, відображених в індивідуальному робочому плані. Тривалість робочого часу викладача з повним обсягом обов'язків становить не більше 1548 годин на навчальний рік при середньотижневій тривалості 36 годин.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про вищу освіту" робочий час науково-педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу). Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов'язків. Робочий час наукового працівника включає час виконання ним наукової, дослідницької, консультативної, експертної, організаційної роботи та інших трудових обов'язків. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов'язків. Норми часу навчальної роботи у вищих навчальних закладах державної та комунальної форми власності (крім вищих навчальних закладів, що мають статус національного або дослідницького) визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням із заінтересованими державними органами. Норми часу методичної, наукової, організаційної роботи визначаються вищим навчальним закладом. Максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік.

Судом встановлено, на час виникнення спірних правовідносин діяло Тимчасове положення про планування та облік роботи науково-педагогічних працівників Університету", схвалене протоколом засідання вченої ради № 5 та затверджене ректором Університету, а також Норми часу для планування і обліку методичної, наукової, організаційної роботи науково-педагогічними працівниками", затверджені наказом по Університету від № 62.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що індивідуальний план не відображає нормування часу для планування та обліку методичної, наукової та організаційної роботи, крім того з 15.04.2015р. скасовано форму індивідуального плану роботи викладача та її обліку, відповідно до наказу МОН України від 15.04.2015р. № 209, передача індивідуальних планів для нарахування заробітної плати законодавством не встановлена, а отже розрахунок відповідача, зроблений з урахуванням зазначених документів не є обґрунтованим.

Проте документи, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про зайво виплачену заробітну плату не свідчать про не виконання навантаження науково-педагогічними працівниками в повному обсязі.

Крім того, підставою для нарахування заробітної плати є табель обліку робочого часу, який і враховувався позивачем для виплати заробітної плати.

Відповідно до ст.94 КЗпТ України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.ст.1,2 Закону України « Про плату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено належними доказами виконання педагогічними працівниками 12 кафедр не в повному обсязі видів методичної, наукової, навчально-виховної та організаційної роботи, а отже і зайво сплачену заробітну плату, оскільки відповідачем не надано доказів який саме обсяг видів роботи було фактично виконано та який розмір заробітної плати підлягає сплаті за її виконання.

Доводи апеляційної скарги щодо дії на час виникнення спірних правовідносин наказу МОН України № 450 Про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, яким визначено облік роботи науково-педагогічного персоналу, колегія суддів зазначає, цим документом не передбачено складання індивідуальних планів, але лише встановлено норми часу для планування і обліку роботи, проте відповідачем не надано доказів не виконання працівниками позивача зазначених норм.

Щодо п.2 вимоги

Ревізією зазначено, що в порушення ст.94 КЗпТ, ст.ст.12,2 Закону України « Про оплату праці» позивачем 4 працівникам Підприємства за період тимчасової непрацездатності в зв'язку з хворобою нараховано та сплачено заробітної плати за невідпрацьований час за період з 01.03.2014р. по 01.01.2016р. в загальній сумі 1 616,68 грн. та перераховано соціального внеску в загальній сумі 586,85 грн.

Зазначені висновки зроблені відповідачем шляхом співставлення інформації в листах відповідях закладів охорони здоров'я з даними табелів обліку робочого часу, особових карток по нарахуванню заробітної плати

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що наявність листків непрацездатності підтверджує факт звернення працівників до лікувальних закладів за наданням допомоги у зв'язку з хворобою та їх тимчасову непрацездатність підтверджено лікарем після особистого огляду хворого. Зазначені листки непрацездатності засвідчені печатками лікарів, зареєстровані в книгах реєстрації лікувальних установ, видані працівникам підприємства, проте до бухгалтерії не здані, а отже позивачем у табелі робочого часу внесено недостовірні дані, на підставі яких необґрунтовано виплачено заробітну плату в період непрацездатності зазначених осіб.

Відповідно до ст.94 КЗпТ України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом встановлено, що 4 працівника позивача в період з 01.03.2014р. по 01.01.2016р. перебували на робочому місці, що підтверджується табелями робочого обліку, доказів відсутності їх на робочому місці та не виконання своїх обов'язків в спірний період, а також пред'явлення листків непрацездатності за місцем роботи, відповідачем не надано, а отже висновки ревізії, щодо недостовірності відомостей в табелях робочого часу, та безпідставної виплати заробітної плати є необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що листки непрацездатності не були пред'явлені працівниками підприємству, оплату часу тимчасової непрацездатності по ним не проводилися, позивач не був обізнаний про їх наявність, а тому враховуючи виконання роботи працівниками правомірно виплати їм заробітну плату.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що отримання працівником листка непрацездатності підтверджує факт хвороби, проте зазначена обставина не свідчить про не виконання працівниками своїх функціональних обов'язків в період, за які їм було виплачено заробітну плату.

Відсутність в бухгалтерії належним чином оформленого листка непрацездатності з одночасним перебуванням на робочому місці працівника, що належним чином виконує покладені на нього функціональні обов'язки, зумовлює неможливість виплати такому працівникові допомоги по тимчасовій непрацездатності із одночасною необхідності оплати фактично відпрацьованого часу.

Заробітна плата нараховується згідно з табелями обліку та у відповідності до відпрацьованих годин, а отже висновок суду першої інстанції, що Університет діяв у відповідності до вимог ст. 94 КЗпП України, статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці", оскільки оплата провадилась за фактично відпрацьований час, є вірним.

Щодо 3 пункту вимоги.

Відповідач зазначає, що в порушення ст.94 КЗпП України, ст.ст.1,2 Закону України « Про оплату праці», не зважаючи на обмеження, передбачені постановами КМУ від 01.03.2014р. № 65 «Про економію державних бюджетних коштів та недопущення втрат бюджету», від 11.10.2016р. № 710 « Про ефективне використання бюджетних коштів» в частині заборони використання у закладі більш ніж одного легкового автомобіля, водію Краснолиманської філії Університету при не виконанні обов'язків, передбачених посадовою інструкцією нараховано і сплачено заробітної плати в загальній сумі 63 089,66 грн., на яку нараховано та перераховано єдиного соціального внеску в сумі 18 030,96 грн.

Судом встановлено, що розпорядженням проректора з науково-педагогічної роботи від 12.03.2014 №1 припинено використання усіх легкових автомобілів, в тому числі використання автомобіля ГАЗ 3110, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до висновків акту ревізії відповідач зазначає, що не зважаючи на припинення роботи зазначеного автомобіля, в період з 01.04.2014р. по 01.06.2017р. по Красноліманській філії УкрДУЗТ утричувалась ставка водія ОСОБА_2, який отримував заробітну плату відповідно до посадового окладу водія в повному обсязі, що призвело до матеріальних збитків на загальну суму 18030,96 грн.

Відповідач вважає, що трудові відносини з водієм ОСОБА_2, у разі його переведення на іншу посаду, мали бути припинені з липня 2014р., ОСОБА_2 не мав можливості виконувати посадові обов'язки водія, а отже нарахування працівнику та виплата заробітна плата за виконання обов'язків водія є безпвідставними.

Судом встановлено, що з 24.12.2013р. ОСОБА_2 переведено на посаду водія автотранспортних засобів з окладом 1218 грн. та прийнято на осаду електромонтера 3 розряду за суміцництвом на 0,5 ставки від посадового окладу 1218 грн. до Краснолиманської філії УкрДУЗТ, що підтверджується особової карткою працівника, трудовою книжкою, заявою про прийняття на роботу, копія витягу з наказу № 410ос.(т.1 а.с.224)

Наказ не містить посилання водієм якого автомобіля, прийнято ОСОБА_2

Відповідно до Розпорядження № 1 від 12.03.2014 "На виконання Постанови КМУ від 01.03.2014 № 65 та Плану заходів щодо економічного та раціональний використання державних коштів", в якому зазначено: "щодо використання легкового автомобільного транспорту академії з 12.03.2014... Зобов'язую: 1. Для задоволення потреб академії використовувати легковий автомобіль Nissan Махіmа сірий НОМЕР_2. 1 Припинити використання всіх інших легкових автомобілів..."

Згідно штатних розписів УкрДУЗТ, у тому числі по Краснолиманській філії на 2014, 2015, 2016, 2017 (з 1 січня) роки, у період 01.04.2014 по 01.06.2017 по Краснолиманській філії УкрДУЗТ утримувались: 1 ставка електромонтера 3 розряду; 1 ставка водія автотранспортних засобів (ВАЗ 21043).

В штатних розкладах відображено утримання 1 ставки водія автотранспортних засобів ("Волга" ГАЗ-З110) в періоді з 01.10.2014 до 01.05.2016 - в Професорсько-викладацькому складі, а не в Краснолиманській філії. Відповідно до наказу №410ос від 25.12.2013 ОСОБА_2 був працівником Краснолиманськоі філії.

Отже, в УкрДУЗТ (Краснолиманській філії) рахувався автомобіль ВАЗ 21043, а не ГАЗ 3110, державний номер НОМЕР_1 про який зазначено в акті ревізії; ОСОБА_2 був працівником Краснолиманській філії, а не Професорсько-викладацького складу, в штатному розкладі якого до 01.05.2016р. рахувалась 1 ставка водія автомобіля ГАЗ-3110 "Волга". Ставку водія автомобіля Nissan Махіmа в штатних розкладах взагалі не відображено.

Крім того, розрахункові відомості не відображають даних за виконання роботи на якій посаді нараховувалась та виплачувалась заробітна плата ОСОБА_2 - як водію або як електромонтеру, посадові інструкції, де були б відображені обов'язки, який повинен виконувати ОСОБА_2 не надавалися до суду.

За період з травня 2014р. по 01.06.2017р. ОСОБА_2 отримав заробітну плату , як водій ВАЗ 21043 Лиманської філії УкрДУКЗТ в розмірі 18030,96 грн., що підтверджується відповідною довідкою, проте в акті перевірки зазначено про ГАЗ 3110, державний номер НОМЕР_1 Краснолиманськоі філії УкрДУЗТ.(т.1 а.с.226)

Відповідно до ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Позивач зазначає, що оскільки про зміну істотних умови праці та її оплати водія ОСОБА_2, згідно ст. 32 КЗпП необхідно попередити за 2 місяці, позивач позбавлений був можливості одночасно із набуттям чинності постановами Кабінету Міністрів України від 01.03.2014р. № 65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" та від 11 жовтня 2016р. № 710 "Про ефективне використання державних коштів" вирішити питання про переведення на іншу посаду.

Отже доводи апеляційної скарги, що водію ОСОБА_2 безпідставно нараховано і сплачено заробітну плату в загальній сумі 63089,66грн., на яку нараховано та перераховано єдиного внеску в сумі 18030,96грн. при наявній забороні використання автомобіля ГАЗ 3110 , що унеможливлює виконання ним обов'язків, є необґрунтованими .

Відповідно ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України зобов'язують особу, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно.

Згідно п.1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів не виконання обов'язків , передбачених посадовою інструкцією.

Щодо п.4 вимоги.

Ревізією зазначено, що зовнішньому суміснику, завідувачу кафедри «Фізіка» ОСОБА_1, який за основним місцем роботи обіймав керівну посаду декана фізичного факультету, що унеможливлює відпрацювання ним робочого часу за сумісництвом, безпідставно нараховано та сплачено заробітної плати в загальній сумі 37 703,60 грн. на яку нараховано та перераховано єдиного соціального внеску в сумі 13 686,41 грн., в порушення п.4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993р. № 43, п.4 постанови КМУ від 03.04.1993р. № 245 « Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємством, установ і організацій».

В якості доказів наявного порушення, а також роботи ОСОБА_1 повний робочий день на керівній посаді -декана за основним місцем роботи відповідач посилається на довідку від 02.12.2014р. Харківського національного університету ім. Каразіна та графік роботи.(т.1 а.с.229а,234)

Колегія суддів зазначає, що довідка від 02.12.2014р. містить дані лише щодо посади ОСОБА_1, проте не містить відомостей щодо розміру його окладу та зайнятості, а графік роботи не є належним документом в підтвердження відпрацьованого працівником часу.

Судом встановлено, що за основним місцем роботи в Харківському національному університеті ім. Каразіна ОСОБА_1 працює на 0,5 ставки, отже неповний робочий день, в Університеті ОСОБА_1 працює також на 0,5 ставки, що підтверджується довідкою від 26.04.2017р. виданою Харківським національним університетом ім. Каразіна, наказом № 261ос від 02.09.2013р. української державної академії залізничного транспорту, табелем робочого часу, а отже доводи відповідача спростовані належними доказами. (т.4 а.с110,122)

Відповідно до п. 5 постанови КМУ від 03.04.1993р. № 245 « Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємством, установ і організацій» доручено Міністерству праці разом з Міністерством юстиції та Міністерством фінансів розробити і затвердити положення про умови роботи за сумісництвом, передбачивши в ньому особливості застосування цієї постанови для окремих категорій працівників (наукових, медичних і фармацевтичних працівників, професорсько-викладацького складу та інших), а також визначити перелік робіт, що не вважаються сумісництвом.

Відповідно до п.1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28.06.1993р. № 43 не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, що додається до цього Положення.

Згідно Переліку усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом:

Згідно п.3 та п. 5 Переліку педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік та 5. Керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і

вищих навчальних закладах науковців та висококваліфікованих спеціалістів, які не перебувають у штаті цих установ та учбових закладів, з оплатою їх праці в розрахунку 50 годин на рік за керівництво кожним аспірантом; завідування кафедрою висококваліфікованими спеціалістами, у тому числі тими, що займають керівні посади в навчальних закладах і науково-дослідних установах з оплатою в розрахунку 100 годин за навчальний рік.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем п. 4 Положення № 43, колегія суддів вважає помилковими.

Відповідно до п. 4 Положення керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Трудові договори, укладені з вищевказаними працівниками про роботу за сумісництвом до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. N 245 ( 245-93-п ) "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій", припиняються відповідно до пункту 4 зазначеної постанови.

Відповідач вважає, що ОСОБА_1 , обіймаючи керівну посаду за основним місцем роботи не мав працювати за сумісництвом у позивача, проте відповідно до п.4 Положення таке обмеження встановлено з урахуванням виключання, а саме за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності.

Відповідно до п.11 Переліку інша робота, яка виконується в тому разі, коли на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці по основній та іншій роботі не перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась відповідно відпрацьованого часу, зазначеного в табелях обліку використання робочого часу УкрДУЗТ, що підтверджується розрахунковими відомостями УкрДУЗТ "по відділу Фізика", відомостями передачі до банку за період березень 2014 - березень 2015, табелями обліку використання робочого часу.

Доводи апеляційної скарги, що графік роботи вищезазначеного працівника, який містить зазначення періоду роботи з понеділка по п'ятницю становив з 8 .30 год. до 17.30 год. з перервою з 12.30 год до 13-ї год. та збігається з графіком роботи в УкрДУЗТ, визначеним Правилами трудового розпорядку, що унеможливлює виконання ним обов'язків завідувача кафедри "Фізика" за сумісництвом", колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначений графік не є первинним документом щодо кількості та обсягу відпрацьованого часу.

Відповідачем не надано доказів щодо виконання або невиконання обсягів робіт, покладених на ОСОБА_1 або не відпрацювання робочого часу в УкрДУЗТ, зазначеного в табелях обліку робочого часу, також акт ревізії не містить визначення не відпрацьованого фактичного часу.

Щодо п.7 вимоги.

Ревізією зазначено про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. З Бюджетного кодексу України, а саме, що компенсація у межах середнього заробітку працівника, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період за листопад - грудень 2015р. яка відшкодована УПСЗН Московського району ХМР в травні 2017р., не була перерахована в дохід державного бюджету, що призвело до недоотримання державним бюджетом коштів в загальній сумі 8960,12 грн.

Судом встановлено, що з 12.08.2015р. старшого викладача кафедри « Охорона праці та навколишнього середовища» ОСОБА_3 було звільнено у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період, за ним збережено робоче місце та середньомісячна заробітна плата, що підтверджується наказом по Університету від 12.08.2015р. № 195ос.

Наказ ректора Університету від 03.03.2016р. № 39ос. ОСОБА_3 поновлено на посаді старшого викладача після звільнення з лав Збройних Сил України.

Університетом отримано з державного бюджету на компенсацію у межах середнього заробітку працівника, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період за 2015р. коштів - 20 677,20 грн., зокрема за листопад -грудень 2015р. - 8960,12 грн.

Компенсація середнього заробітку за листопад - грудень 2015р. в сумі 8 960,12грн., відшкодована УПСЗН Московського району ХМР в травні 2017р., проте , на думку відповідача, безпідставно не перерахована в дохід державного бюджету, в порушенням ч. 1 ст. З Бюджетного кодексу України, що призвело до недоотримання державним бюджетом коштів в загальній сумі 8960,12грн.

Відповідач зазначає, що оскільки кошти надійшли від УПСЗН в 2017р. на відшкодування витрат за 2015р., отже в обов'язковому порядку підлягають перерахуванню до бюджету , як кошти попереднього бюджетного періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. З Бюджетного кодексу України бюджетним період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ч.1 ст.3 БК України, про порушення якої зазначає відповідач, не містить приписів щодо обов'язку перерахування коштів в дохід державного бюджету сум відшкодування за попередній бюджетний період, а лише визначає бюджетний період.

Відповідно до п. 2.4 "Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014р. № 372, (далі за текстом - Порядок № 372), передбачено, що суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

На суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків, як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, за рахунок власних надходжень бюджетних установ коригується результат виконання кошторису з одночасним збільшенням доходів поточного періоду.

Середня заробітна плата старшому викладачу ОСОБА_3 за листопад- грудень 2015р. у розмірі 8'960,15грн. була нарахована та виплачена за рахунок власних надходжень Університету. Отже на суму коштів у розмірі 8'960,15грн., які надійшли у травні 2017р. (у поточному бюджетному періоді) на поточний рахунок, відкритий в ПАТ "МЕГАБАНК", як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередньому бюджетному періоді (2015 році), за рахунок власних надходжень університету, коригується результат виконання кошторису з одночасним збільшенням доходів поточного періоду, що і було здійснено у даному випадку.

Щодо п.8 вимоги.

Ревізію зазначено , що заробітна плата, утримана з працівників Університету за попередні бюджетні періоди, з нарахуваннями на неї, не була перерахована в доход державного бюджету, внаслідок чого державним бюджетом за період з 01.03.2014 по 01.06.2017р. недоотримано коштів в загальній сумі 104813,20грн., а саме: за 2015 рік - в сумі 88 206,11грн., за 2016 рік - 5 084,92грн., за І квартал 2017р. - 11 522,17грн., що порушенням ч. 1 ст. З, ч. 2 ст. 56 Бюджетного кодексу України, п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372.

Зазначене порушення відповідачем встановлено шляхом проведення суцільної документальної ревізії повноти і своєчасності перерахування до бюджету сум заробітної плати, утриманої за попередні бюджетні періоди.

За висновками відповідача коли працівнику у минулому періоді проведено нарахування заробітної плати в більшому розмірі , а утримуються ці суми наступного року, вона підлягає поверненню в дохід бюджету, з якого фінансується установа, проте позивачем порушено визначений законом порядок повернення коштів, зайво виплачених внаслідок не лічильної помилки, та проведено відрахування із заробітної плати працівників без їх згоди та без наказу ректора.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, утримання з працівника надміру виплачену внаслідок помилки заробітної плати передбачена ч.1 ст.127 КЗоТ України, крім того відповідно до ч.1 ст.1215 ЦК України безпідставно набута заробітна плата і платежі не підлягають поверненню , якщо їх виплата проведена юридичною особою добровільно , за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності набувача. Оскільки позивачем не надано доказів наявності рахункової помилки, та недобросовісності набувача, отже утримання із заробітної плати працівників, є незаконним.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.8 вимоги суть порушення відповідачем зазначено як неправомірне не перерахування заробітної плати до державного бюджету, а не безпідставне утримання заробітної плати працівника.

Відповідно до ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Відповідно до ч.2 ст.56 Бюджетного кодексу України бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання Державного бюджету України здійснюють органи Казначейства України у порядку, встановленому Міністерством фінансів України. Цей облік має відображати всі активи та зобов'язання держави. Бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку в порядку, встановленому Міністерством фінансів України.

Відповідно до п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014р. № 372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету. На суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків, як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних V періодах, за рахунок власних надходжень бюджетних установ коригується результат виконання кошторису з одночасним збільшенням доходів поточного періоду.

Згідно п. 3.2 "Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ", затвердженої наказом Державного казначейства України від 26 грудня 2003р. № 242 на рахунки зараховується сума коштів, яка фактично надійшла на ім'я установи (у тому числі кошти, що вносяться на відновлення касових видатків поточного року). Суми коштів, які надходять на відновлення касових видатків загального фонду, проведених у минулих бюджетних періодах, перераховуються до доходів відповідного бюджету.

Зазначені правові норми регулюють питання коштів, які фактично надійшли на ім'я установи у поточному бюджетному періоді, проте в спірних правовідносинах зазначені обставини відсутні, оскільки в 2014-2017р. роках Університетом проводився перерахунок заробітної плати, виплаченої в попередньому році та утримання зайво виплачених сум. При цьому зарахування (фактичного надходження) коштів в касу чи на рахунок Університету не відбувалось, а заробітна плата відповідних працівників виплачена їм у розмірі, зменшеному на розмір утримання. Кошти на виплату заробітної плати у вказаних періодах були запитані та отримані в меншому розмірі.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що порушення "Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ", "Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ" позивачем не допущено, оскільки кошти на рахунок та/або в касу Університету не надходили.

Щодо п.9 вимоги.

Ревізією визначено, що в частині застосування коефіцієнтів стоку відповідно до різних поверхонь за період з 01.03.2014р. по 01.01.2017р. Університетом зайво сплачено за послуги водовідведення коштів в загальній сумі 4272,86 грн., в порушення п. 3.21 Правил приймання стічних вод № 321, п. 4.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 №190 (далі - Правила №190), п. 7.3 ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з територій міст і промислових підприємств", Правилами приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу м. Харкова, затвердженими рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради Харківської області від 08.09.2010 № 321 (далі - Правила №321), та умов договору з КП "Харківводоканал" про закупівлю послуг за державні кошти (далі - Договори), а саме:

- від 28.01.2014 № 3529/05-Б-2 з додатками №1 "Перелік об'єктів водовідведення" та №2 "Умови надання послуг, здійснення оплати, інші права та обов'язки Сторін" (предмет договору - послуги каналізаційні (послуги з централізованого водовідведення);

- від 14.04.2014 № 3855/05-Б-2 з додатками №1 "Перелік об'єктів водовідведення" та №2 "Умови надання послуг, здійснення оплати, інші права та обов'язки Сторін" і додаткові угоди до нього б/н від 01.06.2014, б/н від 08.12.2014(предмет договору - послуги каналізаційні ( послуги з централізованого водовідведення);

- від 11.02.2015 № 799/05-ТК-Б з додатками №1 "Перелік об'єктів водовідведення" та №2 "Умови надання послуг, здійснення оплати, інші права та обов'язки Сторін" і додаткова угода до нього б/н від 21.04.2015 (предмет договору - послуги каналізаційні ( послуги з централізованого водовідведення);

- від 18.01.2016 № 950/05-ТК-Б з додатками №1 "Перелік об'єктів водовідведення" та №2 "Умови надання послуг, здійснення оплати, інші права та обов'язки Сторін" (предмет договору - послуги каналізаційні (послуги з централізованого водовідведення);

- від 03.02.2017р. № 1079/05-ТК-Б з додатками №1 "Перелік об'єктів водовідведення" та №2 "Умови надання послуг, здійснення оплати, інші права та обов'язки Сторін" (предмет договору - послуги каналізаційні ( послуги з централізованого водовідведення).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем зайво сплачено за послуги водовідведення в загальній сумі 4272,86грн. Такі висновки зроблені з врахуванням фактичних даних щодо площі земельних ділянок під забудовами та покритих територій (плити тротуарні, асфальтне покриття)(тверді поверхні), оскільки згідно паспорту водного господарства , дані щодо площі земельних ділянок об'єктів водовідведення, з яких приймається додаткова кількість стічних вод, зазначено як площі під будівлями та спорудами і площі з удосконаленим покриттям, без розмежування по іншим видам поверхонь.

Суд першої інстанції виходив з того, що такі висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях.

В акті ревізії зазначено, що в Паспорті водного господарства, дані про площі земельних ділянок об'єктів водовідведення, з яких приймається додаткова кількість стічних вод, зазначено як площі під будівлями та спорудами і площі з удосконаленим покриттям, без розмежування по іншим видам поверхонь. Фактично нарахування за додаткову кількість стічних вод проведено відповідно до умов надання послуг, визначених Договором, п. 3.21 та Додатком 7 Правил приймання стічних вод та площі земельних ділянок згідно з Додатком № 1 до Договору, із застосуванням коефіцієнту стоку у теплий та холодний періоди року для твердих поверхонь (покрівлі будинків і споруд, асфальтобетонні покриття) до загальної площі земельних ділянок структурних підрозділів, а саме: у грудні 2014р., січні, лютому, грудні 2015р., січні, лютому, грудні 2016р., січні, лютому 2017р. - 0,6, з.03. по листопад 2014р., з.03.по листопад 2015р., з.03. по листопад 2016р. - 0,7, на загальну площу 4,93429 га, а саме: майдан Фейербаха, 7 - 0,767 га; майдан Фейербаха, 8; пров. Фейербаха, 1/3; Харківська Набережна, 8; Харківська Набережна, 16 - 1,7579 га; пров. Деповський, 2а - 0,91417 га; вул. Алчевських, 30 - 0,06002 га; вул. Б. Шрамка, 5 - 0,09264 га; вул. Фісановича, 9 - 0,1182 га; вул. Молочна, 3 - 0,7732 га; пров. Чайкіної Лізи, 2 - 0,3931 га; вул. Привокзальна, 1 - 0,05806 га.

Згідно з паспортом земельної ділянки по вул. Кірова (Молочна), 3 від.08.1998р., площа земельної ділянки, з якої приймається додаткова кількість стічних вод, розмежовується за наступними видами поверхонь: площа під забудовами (житлові будинки та господарські будівлі) та покриті території (проїзди та відмостки) (тверді поверхні) складають лише 0,4410 та замість 0,7732 га вказаних у Додатках № 1 до Договорів, решта площі земельної ділянки по вул. Молочній, 3, це - землі під зеленими насадженнями - 0,282237 га та непокриті території (ґрунтові) - 0,05 га. (Копія паспорту земельної ділянки по вул. Кірова (Молочна), 3 від.08.1998р.).

Також згідно з даними технічних паспортів на будівлі та споруди, акту узгодження меж фактичного користування земельною ділянкою для проведення грошової оцінки, державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, оборотних відомостей за субрахунком 103 "Будівлі та споруди" в частині обліку будівель, оборотних відомостей за субрахунком 106 "Інструменти, прилади та інвентар" в частині обліку плит тротуарних та акту приймання-передачі будинку культури залізничників по пров. Деповський, 2а від 05.01.2001р., площа земельної ділянки, з якої приймається додаткова кількість стічних вод, розмежовується за наступними видами поверхонь: площа під забудовами (житлові будинки та господарські будівлі) та покриті території (плити тротуарні, асфальтове покриття) (тверді поверхні) складають лише 0,4838 га замість 0,91417 га вказаних у Додатках № 1 до Договорів, решта площі земельної ділянки по пров. Деповський, 2а, це - землі під зеленими насадженнями - 0,4303 га. (Копії інвентарних карток, акту приймання-передачі будинку культури залізничників по пров. Деповський, 2а від 05.01.2001р., технічних паспортів на будівлі та споруди в Додатку 151 -153 до акта).

Внаслідок наведених порушень, на думку відповідача, Університету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 4272,86грн..

Судом встановлено, що нарахування за додатковий обсяг зливових стічних вод, що надходять у мережу міської госп.-фекальної каналізації у період дощів та сніготанення, проводились у позивача відповідно до нормативних документів, викладених у § 1 Договору та Додатка № 1 до Договору від 03.02.2017р. № 1079/05-ТК-Б про площі земельних ділянок.

Згідно Договору загальна площа земельних ділянок всіх об'єктів УкрДУЗТ складає 4,93429га утому числі: пров. Деповський,2А - 0,91417га; вул. Молочна, 3 - 0,7732 га.

Згідно з Рішенням від 22.01.2014 №52 про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.09.2010 №321 "Про затвердження Правил приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу м.Харкова", з 01.02.2014 розрахунок додаткового обсягу зливових стічних вод з території Університету проводиться з урахуванням коефіцієнту покриття 0,7 у теплий період року та 0,6 у холодний період, що підтверджується листом КП "Харківводоканал" № 14-6/3815 від 20.06.2017р.

Відповідно до п.3.21 "Правил приймання стічних вод Споживачів у каналізаційну мережу м. Харкова", затверджених рішенням виконавчого комітету Харківської міської раді від 08.09.2010 №321., при розрахунку загального обсягу стічних вод від об'єкта господарювання враховується додаткова кількість стічних вод, яка неорганізовано потрапляє у період дощів та сніготанення у мережу міської каналізації через нещільності люків оглядових колодязів та за рахунок інфільтрації ґрунтових вод. Додатковий обсяг зливових стічних вод визначається при роздільній системі каналізації у розмірі 20% від додаткового обсягу стічних вод, розрахованого відповідно до і площі території , яку займає споживач, даних гідрометеослужби та коефіцієнту покриття.

Крім того , зміна підстав для нарахування за додатковий обсяг зливових стічних вод з урахуванням застосування коефіцієнту стоку згідно із різними видами поверхонь відповідно до ДСТУ 3013-95 можлива виключно на підставі "виконавчих геодезичних зйомок територій у масштабі 1:500, виконаних на топографічній основі з нанесеними межами території, із наземними та підземними спорудами та комунікаціями, межами водопостачання та водовідведення і контрольними колодязями, а також надати експлікації земельних ділянок, із зазначенням типу покриття займаних територій".

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем здійснено розрахунки в частині застосування коефіцієнтів без врахування фактичних даних щодо площі земельних ділянок під забудовами (житлові будинки та господарські будівлі) та покритих територій (плити тротуарні, асфальтове покриття) (тверді поверхні), які впливають чи можуть впливати на обсяг стічних вод , оскільки такі заміри перевіряючими не проводились, а тому висновки відповідача щодо зайво сплаченої суми не підтверджені належними доказами.

Щодо п.10,11 вимоги.

Ревізією зазначено, що у процесі приготування готових страв (пиріжків) використано напівфабрикати з вичерпаним терміном придатності, внаслідок чого безпідставно списано продуктів харчування на суму 229,33 грн., що є порушенням вимог СанПиН 42-123-4117-86 "Условия, сроки хранения особо скоропортящихся продуктов", затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР та Міністерством торгівлі СРСР від 19.03.1991 зі змінами та доповненнями внесеними відповідно до Постанови Головного державного санітарного лікаря України від 23.01.2006 № 2

Так, перевіркою фактичної наявності продуктів харчування в їдальні Університету станом на 13.30 год 26.04.2017р. та 15 .30 год. 18.05.2017р. у матеріально-відповідальної особи в.о. завідувача їдальнею ОСОБА_5 встановлено наявність на харчоблоці напівфабрикатів на загальну суму 229,33грн., в тому числі: начинки м'ясної на млинці, начинки макової на пироги, капусти тушеної на пироги, картоплі відварної та картоплі відварної товченої на пироги, яка була виготовлена для подальшого її використання при випіканні пирогів наступного дня.

Відповідач, зазначає, що використання начінок, термін вживання яких минув, у процесі приготування пиріжків наступного дня заборонено вимогами СанПиН 42-123-4117-86 "Условия, сроки хранения особо скоропортящихся продуктов", затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР та Міністерством торгівлі СРСР від 19.03.1991 зі змінами та доповненнями внесеними відповідно до Постанови Головного державного санітарного лікаря України від 23.01.2006 № 2 (п. 149 таблиці) (далі - СанПиН 42-123-4117-86).

Вважає, що відсутність контролю за якістю продуктів харчування призвело до використання у процесі приготування готових страв (пиріжків) напівфабрикатів з вичерпаним терміном придатності на суму 229,33грн., що суперечить вимогам СанПиН 42-123-4117-86 та завдало матеріальну шкоду (збитків) Університету на загальну суму 229,33грн..

Також вибірковою ревізією обґрунтованості списання продуктів харчування, проведеною за 31.03.2016р. та за період з 26.04.2017р. по 18.05.2017р. шляхом звіряння даних обігово-сальдових відомостей за субрахунком 232 Продукти харчування, забірних листів на виробництво, із виробництва на буфети, фіскальних касових чеків, меню, калькуляційно-технологічних карток в частині відповідності обсягів закладки продуктів фактичному виходу готових страв (з врахуванням втрат при холодній та тепловій обробці) відповідач зазначає про необґрунтоване списання продуктів харчування на загальну суму 2 253,97грн., у тому числі за 31.03.2017р. - на суму 1 617,44грн., за період з 26.04.2017р. по 18.05.2017р. - на суму 636,53грн., що є порушенням ч. 1 ст. 9 Закону України, п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. (Розрахунки безпідставно списаних продуктів харчування по їдальні Університету в Додатках 175-176 до акта). Внаслідок допущеного порушення, за твердженням відповідача, УкрДУЗТ завдано матеріальної шкоди (збитки) на суму 2 253,97грн..

Щодо доводів апеляційної скарги про завдання Університету матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 229,33грн. внаслідок використання у процесі приготування готових страв (пиріжків) напівфабрикатів з вичерпаним терміном придатності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем належними доказами використання напівфабрикат з пропущеним строком придатності, оскільки акт перевірки та апеляційна скарга не містять посилань в який спосіб було встановлено зазначене порушення, та якими доказами підтверджується.

Також ревізією зазначено про необґрунтоване списання продуктів харчування на загальну суму 2 253,97 грн., в порушення ч.1 ст.9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Судом першої інстанції, встановлено, що в акті перевірки не зазначено які саме продукти харчування були списані, а також підстави їх списання.

Списання продуктів зіпсованих продуктів харчування на загальну суму 2 253,97грн., відбулося внаслідок технічної аварії водопроводу та обставини переміщення продуктів харчування між буфетами, виробництвом та складом. Відповідачем не доведено не прийняття зазначих обставин до уваги, що свідчить про передчасність висновків в цій частині.

Щодо п.12 вимоги

Ревізією визначено, що в порушення ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» станом на 26.04.2017р. та 18.05.2017р. встановлена нестача продуктів харчування у матеріально-відповідальної особи в.о. завідувача їдальнею ОСОБА_5 на загальну суму 2 617,56 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що нестача встановлена під час проведення інвентаризації, залишок продуктів харчування на харчоблоці вказує, що продукти харчування закладені до готових страв не у повному обсязі та їх наявності свідчить про недовкладення у готові страви передбачені меню-вимогою продуктів на порушення рецептури та технології приготування.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів врахування під час перевірок фактичної наявності продуктів харчування в їдальні Університету, проведеними станом на 26.04.2017р. та 18.05.2017р., залишків продуктів харчування у напівфабрикатах, тих, що знаходились в харчоблоці за адресою м. Харків, провулок Деповський, 2-А, 4-ий корпус, та в буфеті АТЗ за адресою м. Харків, майдан Фейербаха, 7, 1-ий корпус, маси тари та пакування продуктів.

Доводи апеляційної скарги щодо встановлення нестачі продуктів харчування на підставі меню-вимоги, колегія суддів вважає помилковими.

Відповідно до Інструкції про складання типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ, затвердженої Державним казначейством України від 18.12.2000р. № 130 акт списання застосовується для списання запасів і складається комісією, призначеною наказом керівника, у двох примірниках. Перший примірник здається до бухгалтерії, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Меню-вимога на видачу продуктів харчування (форма N З-4) застосовується для оформлення відпуску продуктів харчування зі складу (комори). Меню-вимога складається щоденно на підставі норм розкладки продуктів харчування та даних про кількість осіб, що одержують харчування. Меню-вимога разом із розписками осіб про видачу та отримання продуктів харчування передається до бухгалтерії у терміни, встановлені графіком, але не менше ніж тричі на місяць. Дані меню-вимоги записуються в щомісячну накопичувальну відомість з витрачання продуктів харчування форми N З-13.

Відповідачем належними доказами не доведено нестачу продуктів харчування.

Щодо п.13 вимоги.

Ревізією визначено, що в порушення вимог п.п. 7, 8 ст. 13 та п. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України, п.п. 20, 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 № 228 Університетом проведено покриття витрат сторонніх фізичних осіб за період з 01.03.2014 по 01.01.2017р. з надання платних освітніх послуг на загальну суму 64096,32 грн.

Відповідач зазначає, що в ході ревізії витрат, пов'язаних з захистом дисертацій сторонніми фізичними особами на оплату праці з нарахування та електроенергією за період з 01.03.2014 по 01.01.2017р. Університетом на виплату заробітної плати витрачено 17735,91грн., в тому числі на оплату праці - 13651,18грн., на сплату єдиного соціального внеску - 4084,73грн. а також сплачено за електричну енергію, спожиту при захисті дисертацій осіб, які не навчались в аспірантурі УДУЗТ - 14,64грн., що призвело до покриття позивачем витрат сторонніх фізичних осіб за зазначений період на загальну суму 17 750,55 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що кошти на надання платних послуг із захисту дисертацій стороннім особам УКрДУЗТ на спеціальний рахунок не находили, а отже закладом безоплатно надавалися послуги стороннім особам, що не передбачено діяльністю вищого навчального закладу, отже за рахунок загального фонду покрито витрати на загальну суму 17 750,55 грн. з оплати праці наукових працівників задіяних при наданні стороннім фізичних особам платної послуги із захисту дисертації, що порушенням п.п. 7, 8 ст. 13 та п. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України , п.п. 20, 23 Порядку від 28.02.2002 № 228 (зі змінами) .

Відповідач зазначає, що позивачем калькуляції вартості платної послуги з захисту дисертацій не складались, кошти від захисту дисертацій до Університету не надходили, що підтверджєуться довідками про захист дисертацій по спеціалізованим вченим радам: Д 64.820.01; Д64.820.02 та Д64.820.4,довідками про покриття витрат сторонніх фізичних осіб, що навчалися в аспірантурі інших вищих навчальних закладів, які захистили дисертації на здобуття наукового ступеня по ДАК: Д 64.820.01; Д 64.820.02 та Д 64.820.04; довідками про вартість 1 - години педагогічної роботи педагогічних працівників Університету (членів спеціалізованої вченої ради) .

Також відповідачем зазначено, що 8 викладам кафедри вищої математики та 3 викладачам кафедри історії до обсягів педагогічного навантаження та навчально- методичної, наукової і організаційно- виховної роботи в 2015/2016 навчальному році, відповідно до Норм часу для планування й обліку методичної, наукової, організаційної роботи найково-педагогічними працівниками УкрДУЗТ, включались години, витрачені викладачами на проведення занять на безоплатних підготовчих курсах абітурієнтів та на підготовку до проведення занять на підготовчих курсах.

Враховуючи, що оплата праці науково-педагогічним працівникам позивача проведено виходячи з обсягів їх педагогічного навантаження в повному обсязі та відсутністю надходженням оплати від слухачів та виплату заробітної плати, на думку відповідача, позивачем використано коштів на оплату праці цих працівників в загальній сумі 462345,77 грн. в період з 01.09.2015о по 30.06.2016р.( з ниї коштів загального фонду 27129,11 грн. та коштів спеціального фонду- 19216,66 грн.)

Відповідно до пп. 11 п. 1 "Перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010р. № 796 (наділа за текстом - Порядок № 796) встановлено, що у сфері освітньої діяльності можуть надаватися такі платні послуги, як прийом кандидатських іспитів, видання та розповсюдження авторефератів, дисертацій, стенографування під час захисту дисертацій, організація, підготовка до захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (кандидата наук) та його проведення для осіб, які навчаються (навчалися) відповідно до договорів, укладених з фізичними або юридичними особами, у тому числі для осіб, які не навчаються (не навчалися) у відповідному навчальному закладі або науковій установі (крім оплати часу проведення засідання членам спеціалізованої вченої ради та оплати часу участі в таких засіданнях офіційних опонентів).

Отже, наведеною нормою не передбачена отримання у якості плати за послуги з захисту дисертацій сум оплати часу проведення засідання членам спеціалізованої вченої ради.

Бюджетним кодексом України встановлено, що передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу). Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем не надано доказів передачі коштів між загальним та спеціальним фондами чи здійснення платежів за рахунок спеціального фонду бюджету понад межі коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету. Видатки спеціального фонду на оплату заробітної плати та комунальних витрат за відповідні періоди були у повному обсязі забезпечені відповідним надходженнями.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України "витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше".

Відповідачем не доведено, що витрати спеціального фонду на оплату заробітної плати та комунальних витрат за відповідні періоди були проведені понад межі або не за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду.

Згідно ч. 9 Бюджетного кодексу України якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв. Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

Щодо доводів апеляційної скарги про покриття Університетом витрат сторонніх осіб за період з 01.09.2015 по 30.06.2016 на загальну суму 46345,77грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач вважає, що позивачем, в порушенням вимог законодавства, не включено до кошторису вартості навчання в центрі до вузівської підготовки в 2015/2016 навчальному році витрати з оплати праці та нарахувань на заробітну плату викладачам. В ході ревізії досліджувались індивідуальні плани викладачів кафедри вищої математики та кафедри історії, в тому числі і індивідуальний план доцента кафедри історії ОСОБА_6

Судом встановлено, що до Довідки про покриття витрат сторонніх фізичних осіб з надання послуг з підготовчих курсів з кошторисом та копії індивідуальних планів кафедри вищої математики, також включені відомості щодо викладачів кафедри "Історії", індивідуальні плани яких взагалі не досліджувались. При цьому, індивідуальний план доцента кафедри історії ОСОБА_6 не містить відомостей щодо його роботи на вказаних курсах, що зумовлює неможливість включення до зазначеного розрахунку суми у розмірі 5'255,10грн.

Крім того , зі змісту оскаржуваної вимоги вбачається, що в ній викладено висновки Держаудитслужби про виявлення під час ревізії порушень Підприємством вимог чинного законодавства, що призвело до завдання збитків та визначено розмір цих збитків.

Водночас, вимога не містить визначення конкретних дій, обов'язкових до виконання позивачем для усунення виявлених порушень.

З огляду на правову природу письмової вимоги контролюючого органу, вона породжує правові наслідки (зокрема обов'язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. При цьому "законність" письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, тобто наявність підстав для її скерування адресату.

У даній справі зміст спірної вимоги, яка є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов'язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб "усунути виявлені порушення", встановлених контролюючим органом. Додатково про обов'язковий характер даної вимоги свідчить застереження в ній про те, що її невиконання є підставою для звернення до суду в інтересах держави.

Водночас, спірна вимога, як індивідуально-правовий акт, в силу закону обов'язкова до виконання підконтрольною установою, прийнята з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою.

Зазначивши у вимозі про необхідність «усунути виявлені порушення згідно вимог чинного законодавства» відповідач не вказав, які саме дії та на підставі яких положень закону повинен здійснити позивач для усунення негативних наслідків протиправного використання грошових коштів.

Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених законодавчих актів, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначене в світлі обов'язкового характеру спірної вимоги в частині корегування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акту індивідуальної дії.

Під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб'єктів, судам належить, виходячи з правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Правову позицію щодо необхідності врахування судами змісту вимог Держаудитслужби викладено в постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17 та від 11 вересня 2018 року у справі № 825/1481/16.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.308,310, 315,316, 321,325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 по справі № 820/3089/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя

В.Б. Русанова

Судді

О.В. Присяжнюк Л.В. Курило

Повний текст постанови складено 23.11.2018.