П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/530/18

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Димерлія О.О.,

Єщенка О.В.,

за участю: секретар судового засідання Ніцевич О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду, яке прийнято 04 квітня 2018 року у складі суду судді: Бутенко А.В. в місті Одесі по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив:

- визнати протиправними дії щодо відмови в наданні путівки до санаторно - куротних закладів Міністерства оборони України;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати путівку до санаторно-курортних закладів Міністерства оборони України згідно з Порядком, встановленним чинним законодавством.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 був задоволений у повному обсязі. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 в наданні путівки до санаторно-курортних закладів Міністерства оборони України. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 путівку до санаторно-курортних закладів Міністерства оборони України згідно з Порядком, встановленим чинним законодавством.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 є інвалідом із числа військовослужбовців строкової військової служби. В розумінні п. 15 Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 27.04.2011 року №446 (далі Порядок №446) та п. 14 розділу XIII Порядку, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України 04.11.2016 року №591, забезпечення ОСОБА_1 санаторно-курортною путівкою, як інваліда із числа військовослужбовців строкової військової служби, який отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», повинно здійснюватися Міністерством соціальної політики України згідно з постановою КМУ від 22.02.2006 р. №187. Посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 у правовідносинах що виникли між сторонами діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 були цілком правомірними жодної бездіяльності допущено не було.

Позивач/ ОСОБА_1 надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що перебуває на пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , тому має право на отримання путівки до санаторно-курортних закладів Міністерства Оборони України з оплатою 25% іі вартості.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянином України, ветераном військової служби, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 10.10.2017 року (а.с. 8) та особою, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (із змінами, внесеними згідно із Законами N2462-VIII (2462-19) від 19.06.2018).

Водночас, позивач є інвалідом 2 групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 12.04.2006 року (а.с. 54) та перебуває на обліку в районному управлінні Пенсійного фонду України, отримує пенсію по інвалідності військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ інвалідам 2 групи згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (а.с. 39).

Позивач пояснив, що після отримання довідки медичної установи для одержання путівки на санаторно-курортне лікування № 173/566 від 14.07.2017 року (а.с. 63), він звернувся до відповідача для отримання путівки на санаторно-курортне лікування та отримав копію путівки № 9913 для оформлення необхідних медичних документів для її отримання, що підтверджується копією путівки на період з 18.11 по 08.12.2017 року (а.с. 64). Після отримання санаторно-курортної карти за формою №070/о (а.с. 65), знову звернувся до відповідача для отримання путівки із заявою від 19.12.2017 року, однак отримав відмову у видачі путівки, викладену у листі від 03.01.2018 року із роз`ясненням права на отримання путівки з оплатою повної вартості або звернення до органу праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації для отримання безкоштовної путівки як інвалід війни.

Не погоджуючись із відмовою Одеського обласного військового комісаріату у видачі путівки на санаторно-курортне лікування позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач є особою, на яку поширюється дія Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N294 (294-2017-п) від 26.04.2017), а тому у позивача є права на отримання путівки від Одеського обласного військового комісаріату.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного.

Право та порядок забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства оборони України ветеранів військової служби регламентовано Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (із змінами, внесеними згідно із Законами N2462-VIII (2462-19) від 19.06.2018), «Порядком забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей», затвердженому Постановою КМУ від 27.04.2011 року №446 (далі Порядок №446), Інструкцією про організацію санаторно-курортного лікування, медичної та медико-психологічної реабілітації у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства Оборони України №591 від 04.11.2016 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.11.2016 року за №1538/29668.

Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся з заявою щодо надання путівки до санаторно-курортних закладів Міністерства Оборони України з оплатою 25% іі вартості за Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N294 (294-2017-п) від 26.04.2017).

Постановою КМУ від 27.04.2011 року №446 було затверджено Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей.

Зокрема, даним Порядком №446 визначено механізм забезпечення Міністерства Оборони України військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту; ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (із змінами, внесеними згідно із Законами N2462-VIII (2462-19) від 19.06.2018), ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та членів їх сімей санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», " «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», " «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», " «Про жертви нацистських переслідувань» та які отримують пенсію виключно відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Аналізуючи положення Порядку №446, яким визначаються категорії осіб, яким можуть бути надані путівки до санаторно-курортних закладів, зокрема МО України, колегія суддів доходить висновку, що ветеранам військової служби можуть надаватись такі путівки, але лише за умови, якщо такі ветерани військової служби отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», отже у даний перелік включено осіб на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (із змінами, внесеними згідно із Законами N2462-VIII (2462-19) від 19.06.2018) та які отримують пенсію за іншими Законами, у даному випадку за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до п. 5 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надаються такі пільги, а саме переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, інших центральних органів виконавчої влади та військових формувань ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та членам їх сімей з пільговою оплатою вартості путівок у розмірах та Порядку оплати санаторно-курортного лікування та відпочинку в Міністерстві внутрішніх справ України, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 7 Порядку №446, путівками до санаторно-курортних закладів з оплатою 25 відсотків їх вартості забезпечуються особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», та які отримають пенсію відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Пунктом 3 Порядку №466 забезпечення санаторно-курортним лікуванням, медичною та медико-психологічною реабілітацією осіб з числа військовослужбовців Збройних Сил України, ветеранів військової служби, визначеного Інструкцією про організацію санаторно-курортного лікування, медичної та медико-психологічної реабілітації у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 04.11.2016 року №591, визначено, що, зокрема, ветерани військової служби, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», забезпечуються санаторно-курортними путівками уповноваженими органами Міністерства оборони України, з яких вони були звільнені на пенсію, а у разі їх ліквідації - правонаступниками.

ОСОБА_1 має переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства оборони України із отриманням відповідної путівки саме у територіальному органі Міністерства оборони України відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», що відповідачем не враховано при прийнятті рішення про відмову у наданні путівки.

Стосовно тверджень апелянта про те, що позивачу було правомірно відмовлено у видачі путівки, оскільки згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, пенсіонери із числа військовослужбовців, які визнані інвалідами 1 та 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування незалежно від виду пенсії, яку вони отримують. При цьому законодавець, у цій статті визначає, що порядок забезпечення путівки для санаторно-курортного лікування встановлюється КМУ, з чим не погоджується колегія суддів, та відповідно до п. 15 Порядку №446, забезпечення путівками інвалідів з числа військовослужбовців строкової військової служби, які отримують пенсію відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», здійснюється Міністерством соціальної політики України та його територіальними органами згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року №187. Таке положення також закріплене у п. 14 Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 04.11.2016 року №591, колегія суддів вважає за необхідним зазначити.

Вказана норма регламентує порядок забезпечення санаторно-курортними путівками інвалідів із числа військовослужбовців строкової військової служби, які не мають статусу (ветеран військової служби), наявність якого дає право на певні пільги, встановлені Законом.

ОСОБА_1 має статус ветерана військової служби, а також інвалідом 2 групи, у зв`язку з отриманням поранення при виконанні бойового завдання.

Отже, право на забезпечення санаторно-курортними путівками позивач має за кількома законами, Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», також колегія суддів погоджується із наявністю у позивача права на отримання путівки від Одеського обласного військового комісаріату.

Колегія суддів звертає увагу, що саме прив`язки до одного із вказаних вище законів, на думку колегії суддів суперечить не тільки чинному Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Конституції України, але і самому Порядку №466 надання путівок, адже п. 13 цього Порядку вимагає у разі коли особи, зазначені в пункті 2 цього Порядку, мають право на санаторно-курортне лікування за кількома законами, їм надається право вибору в забезпеченні путівкою за одним із них.

Тому не відповідність згаданої вище Постанови КМУ від 27.04.2011 року №446 Законам України та Конституції України суттєво звужує права ветеранів МВС та інвалідів війни на право отримання путівок визначених Законами України.

Використання цього права не може обмежувати інші законодавчі права осіб в даному випадку право на вибір законодавства на отримав путівки, що передбачається Законом.

Крім цього, колегією суддів не береться до уваги твердження відповідача про ненадання позивачем довідки за формою №070/о, оскільки про відсутність такої довідки у письмовій відмові, викладеній в листі від 03.01.2018 року не зазначено, отже не було підставою для відмови у наданні путівки.

Колегія суддів не беру до уваги доводи апелянта про те, що позивач звернувся письмово відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 04.11.2016 року №591, оскільки позивач перш за все звертався як ветеран військової служби, а потім як інвалід 2 групи, до того ж отримував копію путівки як ветеран Збройних Сил України та направлявся для отримання санаторно-курортної карти за формою №070/о, яку отримав 09.11.2017 року.

З огляду на викладене, а також враховуючи право позивача на санаторно-курортне лікування за кількома законами, надане йому право вибору органу в забезпеченні путівкою, колегія суддів дійшла висновку, що Одеським обласним військовим комісаріатом порушено переважне право позивача на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства оборони України, передбачене п. 5 ст. 6 «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України застосовують практику Європейського суду з прав людини при розгляді справ як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини при застосуванні принципу верховенства права сформульовано такі його ознаки, як визнання пріоритетності, домінування, визначальної ролі прав людини у діяльності держави, поширюваність цієї пріоритетності, цього принципу на діяльність усіх без винятку органів держави, правова визначеність становища людини у тій ситуації, в якій вона перебуває, обсяг будь-якого правового розсуду й спосіб його здійснення мають бути з достатньою ясністю визначені законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 ..

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко