Справа № 1540/3754/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представник позивача - Бичкова М.М.,

представник відповідача - Копиці С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 31/1, код ЄДРПОУ 40017905) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень рішення №0007021402 від 21.02.2018 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені утому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2168646,70 грн. та №0007031402 від 21.02.2018 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені утому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 170 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" було складено акт від 01.02.2018 року № 179/15-32-14-02/40017905. На підставі зазначеного акту 21.02.2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській області винесені: податкове повідомлення-рішення №0007021402, яким за порушення вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 460058,26 грн. та податкове повідомлення-рішення №0007031402, яким за порушення ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами" позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 170 грн.

У ході перевірки ГУ ДФС в Одеській області було встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Д.І.К.» уклало з нерезидентом «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» (Єгипет) Контракт №221/17 від 24.01.2017. за умовами якого «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» (Єгипет) є Постачальником товару, а ТОВ «Д.І.К.» Покупцем. Станом на 25.01.2018р. за Контрактом від 24.01.2017 року № 221/17 виникла прострочена дебіторська заборгованість в сумі 173907,00 дол. США, в тому числі: 99027,00 дол. США та 74880,00 дол. США, відповідно та порушенні строки декларування валютних цінностей. У зв'язку з чим Відповідачем встановлено порушення Позивачем вимог валютного законодавства.

Позивач зазначає, що припинення зобов'язань за зовнішньоекономічним Контрактом № 221/17 від 24.01.2017р. між ТОВ «Д.І.К.» та «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» (Єгипет) у розмірі - 173 907,00 дол. США відбулось на підставі договорів про переуступку боргу шляхом заліку згідно з Угодами про залік зустрічних однорідних вимог.

Внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог дебіторська заборгованість була погашена у передбачений законодавством спосіб та у строк, що не перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Позивач зазначає, що чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків по зовнішньоекономічним операціям, що не передбачають власне надходження іноземної валюти. Натомість валюта підлягає продажу в разі її надходження на рахунок резидента, що само по собі не є обмеженням для здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних грошових вимог, оскільки таке право гарантовано законодавством України.

Зважаючи на вищевикладене та посилаючись на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 06.05.2008 року у справі № 21-1518во07, від 17.12.2002 року у справі №2-15/2542-02, від 28.01.2003 року у справі №188/12-2045, від 01.11.2005 року у справі №15/154, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 21.02.2018 року №0007021402 та №0007031402.

Ухвалою суду від 13.08.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.

31.08.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, а 21.09.2018 року уточнення до нього, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що проведений ТОВ "Д.І.К." залік зустрічних однорідних вимог за взаємними зобов'язаннями на підставі договорів про переуступку боргу та угод про залік зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам пп. 1.11 п.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року №136, оскільки вимоги повинні бути однорідними та випливати із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом.

Зважаючи на вищевикладене та посилаючись на положення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ст.44 Закону України "Про національний банк України", ст.203, ст.601, ст.602 Цивільного кодексу України, пп.1.11 п.1, пп.3.3 п.3, п.5.8 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, постанову Національного банку України від 13.12.2016 року №410, відповідач стверджує, що ГУ ДФС в Одеській області правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, а доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

З огляду на вищезазначене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

08.10.2018 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач додатково зазначив, що зміст відзиву фактично дублює зміст Акту перевірки, якій є підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень про нарахування пені. Відповідач у відзиві не надав жодного аргументу чому саме проведений залік на суму перерахованих валютних коштів (авансу) та документи, що надані до перевірки, не відповідають вимогам Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями. Відповідач не спростував позицію ВСУ та ВАСУ щодо можливості проведення заліку у ЗЕД в ситуаціях, які є аналогічними предмету спору. Сторони ЗЕД-контракту, інші особи, уповноважені на це відповідними нормами, що діють в Україні, або міжнародним законодавством, не позбавлені можливості визнати такий договір (контракт) недійсним в судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. Але, недійсними Договори уступки права вимоги, які є предметом розгляду у даному спорі, ніким визнані не були. Договори уступки права вимоги та Угоди про заліках були проведені до закінчення терміну, встановленого законодавцем для здійснення розрахунків за імпортним контрактом (180 днів), тобто без порушення фінансової дисципліни, у зв'язку з чим нарахування штрафних санкцій Відповідачем неправомірне.

Ухвалою суду від 08.10.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 06.11.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті

В судовому засіданні 13.11.2018 року Позивач підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 13.11.2018 року представник Відповідача заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених в тексті відзиву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

В період з 19.01.2018 року по 25.01.2018 року співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дунайська імпортна компанія» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічною угодою від 24.01.2017 року № 221/17 за період діяльності з 09.02.2017 року по 25.01.2018 року.

За результатами перевірки 01.02.2018 року Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області склало акт № №179/15-32-14-02/40017905 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дунайська імпортна компанія» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічною угодою від 24.01.2017 року № 221/17 за період діяльності з 09.02.2017 року по 25.01.2018 року.

Актом перевірки встановлено наступні порушення:

- ст.2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями) в частині не дотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків в сумі 173907,00 дол. США за контрактом від 24.01.2017 №221/17, укладеним з нерезидентом «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» (Єгипет);

- прострочена дебіторська заборгованість в сумі 173907,00 дол. США за контрактом від 24.01.2017 року №221/17, укладеним з нерезидентом «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» (Єгипет);

- ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами" - не проведено декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.10.2017 року.

На підставі вказаних висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області прийняті:

податкове повідомлення-рішення №0007021402, яким за порушення вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 460058,26 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0007031402, яким за порушення ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами" позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 170 грн.

До вказаних податкових повідомлень-рішень Головним управлінням ДФС в Одеській області складено розрахунки штрафних санкцій та пені.

Не погодившись з висновками податкового органу та прийнятими Головним управлінням ДФС в Одеській області податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив вказані рішення суб'єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даним позовом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані зокрема, але не виключно, Цивільним кодексом України, Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 06.09.2001 № 201, Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 № 136, Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Указом Президента України від 18.06.1994 № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами" та іншими нормативно-правовими актами.

Так, законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

Відповідно до з ч.4 та ч.5 ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. Розрахункове та кредитне обслуговування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на території України банком для зовнішньоекономічної діяльності України та уповноваженими комерційними банківськими та кредитними установами, а також іноземними та міжнародними банками, зареєстрованими у встановленому порядку на території України.

Так, положення Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не містять заборони щодо зміни сторонами умов договору, у тому числі щодо порядку здійснення розрахунків.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

В свою чергу, випадки, коли зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, наведені в статті 602 Цивільного кодексу України, яка не містить обмежень щодо здійснення взаємозаліку у сфері зовнішньоекономічних розрахунків, проте вказує на недопустимість зарахування зустрічних вимог "в інших випадках, встановлених договором або законом".

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) та пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 17 липня 1995 р. N 523 ( 523-95-п ) "Про стан виконання Указу Президента України від 18 червня 1994 року N 319 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" розроблено Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яке затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 06.09.2001 №201. Дане Положення застосовується при укладанні договорів купівлі/продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності

Відповідно до Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), договір (контракт) укладається відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншими законами України.

Згідно з підпунктом 1.10 п.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 № 136 (далі - Інструкція № 136) відповідні операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Підпунктом 1.11 п.1 Інструкції №136 визначено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо, зокрема, вимоги є однорідними.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що відповідно до законодавства України одним із способів припинення зобов'язання є зарахування зустрічних однорідних вимог.

При цьому Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлює правила припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом лише шляхом їх виконання. Разом з тим, вказаний Закон не регулює правовідносини щодо порядку припинення зобов'язань між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в інші способи, ніж шляхом виконання, проте не забороняє їх застосування.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 24.01.2017р. між ТОВ «Д.І.К.» (Покупець) та компанією нерезидентом «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» (Постачальник) був укладений Контракт від №221/17 на постачання Товару - "апельсини" згідно специфікацій. Згідно умов Контракту постачання товару здійснюється партіями, кількість кожної якої узгоджується сторонами та визначається у замовленні, що надається покупцем, загальна сума контракту дорівнює загальній сумі вартості товару, що постачається на умовах даного контракту, та становить 500000 дол. США, оплата товару здійснюється за домовленістю сторін або після його постачання, або шляхом здійснення передоплати.

На виконання умов зазначеного вище Контракту ТОВ «Д.І.К.» здійснено попередню оплату на користь нерезидента «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» (Постачальник, Єгипет) з поточного рахунку № 26004016020401, відкритого в ПАТ «АЛЬФА-БАНК» у м. Києві, на загальну суму 282 240,00 дол. США, в тому числі:

02.02.2017 року - 103 680,00 дол. США (законодавчо встановлений граничний термін розрахунків 01.08.2017 року);

09.02.2017 року -103 680,00 дол. США (законодавчо встановлений граничний термін розрахунків 08.08.2017 року);

27.02.2017 року - 74 880,00 дол. США (законодавчо встановлений граничний термін розрахунків 26.08.2017 року).

Товар надійшов на митну територію України без порушення законодавчо встановлених граничних термінів розрахунків за митною декларацією (МД), оформленою в режимі «ІМ 40»:

ГТД № 500060000/2017/003580 від 27.02.2017 року на суму - 54 000 дол. США та

ГТД № 500060000/2017/000657 від 10.03.2017 року на суму 54 333,00 дол. США

Таким чином, за Контрактом № 221/17 Постачальником був поставлений Товар тільки на суму 108333 дол. США з яких:

Отже, з перерахованої суми авансових платежів не надійшов товар на суму 173907,00 дол. США, у зв'язку з чим виникла дебіторська заборгованість «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» у розмірі 173 907,00 дол. США.

20.03.2017р. між Покупцем та Продавцем була укладена додаткова угода до вищевказаного Контракту № 221/17, в якій зазначено, якщо Продавець не поставить товар, то зобов'язаний повернути перераховані йому у вигляді авансу гроші, протягом 90 днів з моменту оплати (п. 8.5.).

Враховуючи, що товар на суму 173 907,00 дол. США. поставлений не був, у Постачальника «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» виникли зобов'язання повернути гроші.

Таким чином Компанія «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» набула статусу БОРЖНИКА по відношенню до Кредитора -ТОВ «Д.І.К.» за Контрактом № 221/17 від 24.01.2017р. щодо повернення авансового платежу у розмірі 173907,00 дол. США.

Між тим, 24.01.2017р. між ТОВ «Д.І.К.» (Покупець) та компанією нерезидентом «HOUD EL NILE FOR INVESTMENT AND AGRICULTURAL DEVELOPMENT» (Постачальник, Єгипет) був укладений Контракт № 220/17 на постачання Товару - "апельсини, мандарини" згідно специфікацій. Згідно умов Контракту постачання товару здійснюється партіями, кількість кожної узгоджується сторонами та визначається у замовленні, що надається покупцем, загальна сума контракту дорівнює загальній сумі вартості товару, що постачається на умовах даного контракту, та становить 500000 дол. США, оплата товару здійснюється за домовленістю сторін: або після його постачання, або шляхом здійснення передоплати.

На виконання умов Контракту № 220/17 від 24.01.2017р. Постачальник - Компанія «HOUD EL NILE FOR INVESTMENT AND AGRICULTURAL DEVELOPMENT» поставив Покупцю - ТОВ «Д.І.К.» товар на загальну суму 435 210,42 дол. США.

Станом на 01.05.2017 року по розрахунках за Контрактом від 24.01.2017 № 220/17 виникла кредиторська заборгованість становить 92970,42 дол. США, а саме:

за митною декларацією від 06.04.2017 року за № 500060000/2017/002783 - на суму 34 314,42 дол. США від загальної суми поставки Товару - 35 193,60 дол. США (строк оплати настав - 20.04.2017р. (Інвойс № 369 від 20.03.2017р.);

за митною декларацією від 12.04.2017 року за № 500060000/2017/003376 на суму 58 656,00 дол. США (строк оплати настав - 26.04.2017р. (Інвойс № 379 від 26.03.2017р.).

Актом звірки між ТОВ «Д.І.К.» та Компанією «HOUD EL NILE FOR INVESTMENT AND AGRICULTURAL DEVELOPMENT» станом за період: січень 2016р.-липень 2017р. узгоджена сума заборгованості ТОВ «Д.І.К.» на користь Компанії «HOUD EL NILE FOR INVESTMENT AND AGRICULTURAL DEVELOPMENT» у розмірі 92 970,42 дол. США.

Таким чином, враховуючи наявність вищевказаного боргу ТОВ «Д.І.К.» перед Компанією «HOUD EL NILE FOR INVESTMENT AND AGRICULTURAL DEVELOPMENT» у розмірі 92970,42 дол. США, ТОВ «Д.І.К.» мав статус Боржника, а Компанія «HOUD EL NILE FOR INVESTMENT AND AGRICULTURAL DEVELOPMENT», відповідно, статус Кредитора за Контрактом № 220/17 від 24.01.2017р.

Разом з цим 28.05.2017р. між нерезидентом «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT», нерезидентом «HOUD EL NILE FOR INVESTMENT AND AGRICULTURAL DEVELOPMENT» та TOB «Д.І.К.» укладений Договір про переуступку боргу № 1, щодо врегулювання відносин, пов'язаних із заміною сторони в частині зобов'язань, що виникають за Контрактом від 24.01.2017 №221/17, укладеного між ТОВ «Д.І.К.» та «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT», за яким після укладання вищевказаного Договору про переуступку боргу:

Кредитор - ТОВ «Д.І.К.»;

Початковий боржник - Компанія «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT»;

Новий боржник - Компанія «HOUD EL NILE FOR INVESTMENT AND AGRICULTURAL DEVELOPMENT».

Таким чином, згідно Договору про переуступку боргу № 1 від 28.05.2017р. сторони домовились про те що Компанія «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» (Початковий боржник) переказує на Компанію «HOUD EL NILE FOR INVESTMENT AND AGRICULTURAL DEVELOPMENT» (Нового боржника) борг (грошове зобов'язання) у розмірі 92970,42 дол. США. ТОВ «Д.І.К» (Кредитор) не заперечує проти заміни Початкового боржника Компанії «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» за Контрактом від 24.01.2017 № 221/17 та погоджується із відповідним переказом боргу. Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Після укладання Договору про переуступку боргу № 1 від 28.05.2017р. за Контрактом № 221/17 від 24.01.2017р., Компанія «HOUD EL NILE FOR INVESTMENT AND AGRICULTURAL DEVELOPMENT» стала новим Боржником щодо Кредитора ТОВ «Д.І.К.» в частині повернення грошей у розмірі 92970,42 дол. США.

З метою виконання взаємних обов'язків щодо повернення боргу у розмірі 92970,42 дол. США, 01.08.2017р. між ТОВ «Д.І.К.» та Компанією «HOUD EL NILE FOR INVESTMENT AND AGRICULTURAL DEVELOPMENT» було укладено Угода № 1 про залік зустрічних однорідних вимог.

Згідно угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 01.08.2017 № 1, якою ТОВ «Д.І.К.» (Сторона 1) та нерезидент «HOUD EL NILE FOR INVESTMENT AND AGRICULTURAL DEVELOPMENT» (Сторона 2, Єгипет) підтверджують:

наявність непогашеного грошового зобов'язання Сторони 1 перед Стороною 2 в сумі 92970,42 дол. США, яке виникло за Контрактом від 24.01.2017 № 220/17 (строк виконання зобов'язання в сумі 34314,92 дол. США - 20.04.2017 року, в сумі 58656,00 дол. США - 26.04.2017 року;

наявність непогашеного грошового зобов'язання Сторони 2 перед Стороною 1 в сумі 92970,42 дол. США, яке виникло за Договором про переуступку боргу від 28.05.2017 № 1 (строк виконання зобов'язання в сумі 92 970,42 дол. США - 28.05.2017 року.

Враховуючи вищевикладене, сторони погодились здійснити залік зустрічних однорідних вимог за взаємними зобов'язаннями в сумі 92 970.42 дол. США.

Також 01.02.2017р. між ТОВ «Д.І.К.» та нерезидентом «EVERGREEN FOR COMMERCE» (Постачальник, Єгипет) був укладений Контракт № 222/17 щодо поставки товару - картопля молода, свіжа. Згідно умов Контракту постачання товару здійснюється партіями, кількість кожної узгоджується сторонами та визначається у замовленні, що надається покупцем, загальна сума контракту дорівнює загальній сумі вартості товару, що постачається на умовах даного контракту, та становить 500000 дол. США, оплата товару здійснюється за домовленістю сторін: або після його постачання, або шляхом здійснення передоплати.

На виконання умов Контракту № 222/17 від 24.01.2017р. Постачальник - Компанія «EVERGREEN FOR COMMERCE» поставив Покупцю - ТОВ «Д.І.К.» товар за митною декларацією від 16.03.2017 року за № 500060000/2017/001213 на загальну суму 40771,50 дол. США. Строк оплати за товар - до 30.03.2017р. (Інвойс № 1/1 від 15.03.2018)

Станом на 01.05.2017 року по розрахунках за Контрактом від 01.02.2017 № 222/17 кредиторська заборгованість становить 40 771,50 дол. США.

Актом звірки між ТОВ «Д.І.К.» та Компанією «EVERGREEN FOR COMMERCE» станом за період: січень 2016р.-липень 2017р. узгоджена сума заборгованості ТОВ «Д.І.К.» на користь Компанії «EVERGREEN FOR COMMERCE» у розмірі 40771,50 дол. США.

Таким чином, враховуючи наявність вищевказаного боргу ТОВ «Д.І.К.» перед Компанією «EVERGREEN FOR COMMERCE» у розмірі 40 771,50 дол. США., ТОВ «Д.І.К.» мав статус Боржника, а Компанія «EVERGREEN FOR COMMERCE», відповідно статус Кредитора за Контрактом № 222/17 від 01.02.2017р.

28.05.2017р. між нерезидентом «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» (Початковий боржник, Єгипет) з нерезидентом «EVERGREEN FOR COMMERCE» (Новий боржник, Єгипет) та ТОВ «Д.І.К.» (Кредитор) укладений Договір про переуступку боргу №2, щодо врегулювання відносин, пов'язаних з заміною сторони «Початковий боржник» в частині зобов'язань, що виникають за Контрактом від 24.01.2017 № 221/17, укладеного між Початковим боржником та Кредитором. Початковий боржник - «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» переказує на Нового боржника - «EVERGREEN FOR COMMERCE» борг (грошове зобов'язання) у розмірі 40771,50 дол. США за згодою останнього. Кредитор - ТОВ «Дунайська імпортна компанія» не заперечує проти заміни Початкового боржника за Контрактом від 24.01.2017 № 221/17 та погоджується із відповідним переказом боргу. Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Після укладання Договору про переуступку боргу № 2 від 28.05.2017р. за Контрактом № 221/17 від 24.01.2017р., Компанія «EVERGREEN FOR COMMERCE» стала новим Боржником щодо Кредитора ТОВ «Д.І.К.» в частині повернення грошей у розмірі 40 771,50 дол. США.

З метою виконання взаємних обов'язків щодо повернення боргу у розмірі 40 771,50 дол. США., 01.08.2017р. між ТОВ «Д.І.К.» та Компанією «EVERGREEN FOR COMMERCE» було укладено Угода № 2 про залік зустрічних однорідних вимог.

Згідно угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 01.08.2017 № 2, якою ТОВ «Д.І.К.» (Сторона 1) та нерезидент «EVERGREEN FOR COMMERCE»(Cтopoнa 2, Єгипет) підтверджують:

наявність непогашеного грошового зобов'язання Сторони 1 перед Стороною 2 в сумі 40771,50 дол. США., яке виникло за Контрактом від 01.02.2017 № 222/17 (строк виконання зобов'язання в сумі 40 771,50 дол. США - 30.03.2017 року;

наявність непогашеного грошового зобов'язання Сторони 2 перед Стороною 1 в сумі 40 771,50 дол. США, яке виникло за Договором про переуступку боргу від 28.05.2017 № 2 (строк виконання зобов'язання в сумі 40 771,50 дол. США - 28.05.2017 року.

Враховуючи вищевикладене, сторони погодились здійснити залік зустрічних однорідних вимог за взаємними зобов'язаннями в сумі 40771.50 дол. США.

Крім того, 01.03.2017 між нерезидентом «GREEN RAWDA CO. FOR GENERAL IMPORT AND EXPORT» (Постачальник, Єгипет) та ТОВ «Д.І.К.» був укладений Контракт № 333/17 щодо поставки товару - апельсин.

Згідно умов Контракту постачання товару здійснюється партіями, кількість кожної узгоджується сторонами та визначається у замовленні, що надається покупцем, загальна сума контракту дорівнює загальній сумі вартості товару, що постачається на умовах даного контракту, та становить 500000 дол. США, оплата товару здійснюється за домовленістю сторін: або після його постачання, або шляхом здійснення передоплати.

На виконання умов Контракту № 333/17 від 01.03.2017р. Постачальник - Компанія «GREEN RAWDA CO. FOR GENERAL IMPORT AND EXPORT» поставив Покупцю - ТОВ «Д.І.К.» товар за митною декларацією від 06.04.2017 року за № 500060000/2017/002889 на суму 11280,00 дол. США. Строк оплати за товар - до 20.04.2017р. (Інвойс № 15 від 22.03.2017).

Станом на 01.05.2017 року по розрахунках за Контрактом від 01.03.2017 № 333/17 кредиторська заборгованість становить 11280,00 дол. США.

Актом звірки між ТОВ «Д.І.К.» та Компанією «GREEN RAWDA CO. FOR GENERAL IMPORT AND EXPORT» станом за період: січень 2016р. -липень 2017р. узгоджена сума заборгованості ТОВ «Д.І.К.» на користь Компанії «GREEN RAWDA CO. FOR GENERAL IMPORT AND EXPORT» у розмірі 11280,00 дол. США.

Таким чином, враховуючи наявність вищевказаного боргу ТОВ «Д.І.К.» перед «GREEN RAWDA CO. FOR GENERAL IMPORT AND EXPORT» у розмірі 11 280,00 дол.США., ТОВ «Д.І.К.» мав статус Боржника, а Компанія «GREEN RAWDA CO. FOR GENERAL IMPORT AND EXPORT», відповідно статус Кредитора за Контрактом № 333/17 від 01.02.2017р.

28.05.2017р. між нерезидентом «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» (Початковий боржник, Єгипет) з нерезидентом «GREEN RAW DA CO. FOR GENERAL IMPORT AND EXPORT» (Новий боржник, Єгипет) та ТОВ «Д.І.К.» (Кредитор) був укладений Договір про переуступку боргу № 3, щодо врегулювання відносин, пов'язаних з заміною сторони «Початковий боржник» в частині зобов'язань, що виникають за Контрактом від 24.01.2017 № 221/17, укладеного між Початковим боржником «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» та Кредитором -ТОВ «Д.І.К.», Початковий боржник переказує на Нового боржника - «GREEN RAWDA CO. FOR GENERAL IMPORT AND EXPORT» борг (грошове зобов'язання) у розмірі 11280,00 дол.США за згодою останнього. Кредитор - ТОВ «Д.І.К.» не заперечує проти заміни Початкового боржника «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» за Контрактом від 24.01.2017 № 221/17 та погоджується із відповідним переказом боргу. Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Після укладання Договору про переуступку боргу № 3 від 28.05.2017р. за Контрактом № 221/17 від 24.01.2017р., Компанія «GREEN RAWDA CO. FOR GENERAL IMPORT AND EXPORT» стала новим Боржником щодо Кредитора ТОВ «Д.І.К.» в частині повернення грошей у розмірі 11 280,00дол.США.

Таким чином, враховуючи те, що ТОВ «Д.І.К» та Компанія «GREEN RAWDA CO. FOR GENERAL IMPORT AND EXPORT» мали один до одного однорідні - грошові вимоги, 01.08.2017р. між сторонами було укладено Угода № 3 про залік зустрічних однорідних вимог.

Згідно угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 01.08.2017 № 3, якою ТОВ «Д.І.К.» (Сторона 1) та нерезидент «GREEN RAWDA CO. FOR GENERAL IMPORT AND EXPORT» (Сторона 2, Єгипет) підтверджують:

наявність непогашеного грошового зобов'язання Сторони 1 перед Стороною 2 в сумі 11280 дол. США, яке виникло за Контрактом від 01.03.2017 № 333/17 (строк виконання зобов'язання в сумі 11280,00 дол. США - 20.04.2017 року);

наявність непогашеного грошового зобов'язання Сторони 2 перед Стороною 1 в сумі 11280 дол. США, яке виникло за Договором про переуступку боргу від 28.05.2017 № 3 (строк виконання зобов'язання в сумі 11280,00 дол. США - 28.05.2017 року).

Враховуючи вищевикладене, сторони погодились здійснити залік зустрічних однорідних вимог за взаємними зобов'язаннями в сумі 11 280.00 дол. США.

Також 01.02.2017р. між ТОВ «Д.І.К.» (Покупець) та нерезидентом «HASSAN HAMEDHEGAZ SONS FOR LAND RECLAMATION AND CULTIVATION» (Постачальник, Єгипет) був укладений Контракт № 223/17 щодо поставки товару - мандарини.

Згідно умов Контракту постачання товару здійснюється партіями, кількість кожної узгоджується сторонами та визначається у замовленні, що надається покупцем, загальна сума контракту дорівнює загальній сумі вартості товару, що постачається на умовах даного контракту, та становить 500000 дол. США, оплата товару здійснюється за домовленістю сторін: або після його постачання, або шляхом здійснення передоплати.

На виконання умов Контракту № 223/17 від 01.02.2017р. Постачальник - Компанія «HASSAN HAMED HEG AZ SONS FOR LAND RECLAMATION AND CULTIVATION» поставив Покупцю - TOB «Д.І.К.» товар за митними деклараціями:

від 10.03.2017 року за № 500060000/2017/000658 на суму 56160,00 дол. США. Строк оплати за товар - до 24.03.2017р. (інвойс № 1 від 16.02.2017);

від 14.03.2017 року за № 500060000/2017/000917 на суму 42120,00 дол. США. Строк оплати за товар - до 28.03.2017р. (Інвойс № 2 від 26.02.2017р. ).

Станом на 01.05.2017 року по розрахунках за Контрактом від 01.02.2017 № 223/17 кредиторська заборгованість становить 98280,00 дол. США.

Актом звірки між ТОВ «Д.І.К.» та Компанією «HASSAN HAMED HEGAZ SONS FOR LAND RECLAMATION AND CULTIVATION» станом за період: січень 2016р.-липень 2017р. узгоджена сума заборгованості ТОВ «Д.І.К.» на користь Компанії «HASSAN HAMED HEGAZ SONS FOR LAND RECLAMATION AND CULTIVATION» у розмірі 98280,00 дол. США.

Таким чином, враховуючи наявність вищевказаного боргу ТОВ «Д.І.К.» перед Компанією «HASSAN HAMED HEGAZ SONS FOR LAND RECLAMATION AND CULTIVATION» у розмірі 98 280,00 дол. США., TOB «Д.І.К.» мав статус Боржника, а Компанія «HASSAN HAMED HEGAZ SONS FOR LAND RECLAMATION AND CULTIVATION», відповідно статус Кредитора за Контрактом № 223/17 від 01.02.2017р.

28.05.2017р. між нерезидентом «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» (Початковий боржник, Єгипет) з нерезидентом «HASSAN HAMED HEGAZ SONS FOR LAND RECLAMATION AND CULTIVATION» (Новий боржник, Єгипет) та ТОВ «Д.І.К.» (Кредитор) був укладений Договір про переуступку боргу від № 4, щодо врегулювання відносин, пов'язаних з заміною сторони «Початковий боржник» в частині зобов'язань, що виникають за Контрактом від 24.01.2017 № 221/17, укладеного між Початковим боржником та Кредитором. Початковий боржник - «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» переказує на Нового боржника HASSAN HAMED HEGAZ SONS FOR LAND RECLAMATION AND CULTIVATION» борг (грошове зобов'язання) у розмірі 28885,08 дол. США за згодою останнього. Кредитор ТОВ «Дунайська імпортна Компанія» не заперечує проти заміни Початкового боржника «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» за Контрактом від 24.01.2017 № 221/17 та погоджується із відповідним переказом боргу. Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Після укладання Договору про переуступку боргу № 4 від 28.05.2017р. за Контрактом № 221/17 від 24.01.2017р., Компанія «HASSAN HAMED HEGAZ SONS FOR LAND RECLAMATION AND CULTIVATION» стала новим Боржником щодо Кредитора ТОВ «Д.І.К.» в частині повернення грошей у розмірі 28885,08 дол.США.

З метою виконання взаємних обов'язків щодо повернення боргу у розмірі 28885,08 дол. США., 01.08.2017р. між ТОВ «Д.І.К.» та Компанією «HASSAN HAMED HEGAZ SONS FOR LAND RECLAMATION AND CULTIVATION» було укладено Угода № 4 про залік зустрічних однорідних вимог.

Згідно угоди про залік зустрічних однорідних вимог № 4 від 01.08.2017, якою ТОВ «Д.І.К.» (Сторона 1) та нерезидент «HASSAN HAMED HEGAZ SONS FOR LAND RECLAMATION AND CULTIVATION» (Сторона 2, Єгипет) підтверджують:

наявність непогашеного грошового зобов'язання Сторони 1 перед Стороною 2 в сумі 98280 дол. США, яке виникло за Контрактом від 01.02.2017 № 223/17 (строк виконання зобов'язання в сумі 42120,00 дол. США - 28.03.2017 року, в сумі 56160,00 дол. США - 24.03.2017 року);

наявність непогашеного грошового зобов'язання Сторони 2 перед Стороною 1 в сумі 28885,08 дол. США. яке виникло за Договором про переуступку боргу від 28.05.2017 № 4 (строк виконання зобов'язання в сумі 28885,08 дол. США - 28.05.2017 року).

Отже, сторони погодились здійснити залік зустрічних однорідних вимог за взаємними зобов'язаннями в сумі 28 885.08 дол. США.

На підставі викладеного судом встановлено, що припинення зобов'язань за зовнішньоекономічним Контрактом № 221/17 від 24.01.2017р. між ТОВ «Д.І.К.» та «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» (Єгипет) у розмірі - 173907,00 дол.США відбулось наступним чином:

92970,42 дол. США шляхом заліку згідно з Угодою про залік зустрічних однорідних вимог № 1 від 01.08.2017р. («GREEN RAWDA CO. FOR GENERAL IMPORT AND EXPORT»);

40771,50 дол. США шляхом заліку згідно з Угодою про залік зустрічних однорідних вимог № 2 від 01.08.2017р. («EVERGREEN FOR COMMERCE»);

11280,00 дол. США шляхом заліку згідно з Угодою про залік зустрічних однорідних вимог № 3 від 01.08.2017р. («HOUD EL NILE FOR INVESTMENT AND AGRICULTURAL DEVELOPMENT»).

28 885,08 дол. США шляхом заліку згідно з Угодою про залік зустрічних однорідних вимог № 4 від 01.08.2017р. («HASSAN HAMEDHEGAZ SONS FOR LAND RECLAMATION AND CULTIVATION»).

При цьому з наданої до суду копії листа №60597 від 16.07.2018 року, складеного у відповідь на запит ТОВ "Д.І.К." від 11.07.2018 року №11/07-18 судом встановлено, що станом на 16.07.2018 року заборгованість по контракту №221/17 від 24.01.2017 року відсутня. Разом з цим, з вказаного листа вбачається, що вартість отриманого товару за даним контрактом складає 108333 дол. США, а сума перерахованої іноземної валюти - 282240 дол. США.

З вказаного вбачається, що банком ПАТ "Альфа-банк, шляхом взаємозаліку були зняті з контролю операції за вищезазначеним контрактом позивача з компанією «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT», що узгоджується з вимогами п.п. 1.10, 1.11п.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 № 136.

Вирішуючи даний спір, що виник між сторонами, суд враховує також позицію Національного банку України, яка викладена у листах № 18-211/1872-5495 від 23.06.1999 та № 18-213/326 від 26.01.2001 про те, що зняття комерційними банками з контролю експортно-імпортних операцій своїх клієнтів у разі наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечить вимогам Закону № 185/94-ВР.

Водночас, суд зазначає, що Державна фіскальна служба України у листі від 28.11.2014 № 7671/6/99-99-12-01-03-15 також не заперечує можливості припинення зобов'язань за експортно-імпортними операціями шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 ЦК України.

В той же час, суд зазначає, що Міністерством економічного розвитку і торгівлі України у листі від 07.03.2014 № 4122-03/7252-08 зазначено, що при здійсненні операцій із зарахування зустрічних вимог у зовнішньоекономічній діяльності мають дотримуватись такі умови:

- вимоги контрагентів повинні бути зустрічними, тобто кожен із контрагентів повинен мати заборгованість по відношенню до іншого (кожна із сторін одночасно є як боржником, так і кредитором);

- вимоги повинні бути однорідними;

- з обох вимог має настати термін виконання, встановлений зовнішньоекономічним договором або законом (за винятком зобов'язань, за якими не встановлено терміну або термін визначається моментом вимоги).

Як зазначає позивач та встановлено судом, вищевказані вимоги контрагентів за зовнішньоекономічними угодами є зустрічними, тому що: кожен із зазначених у позові контрагентів мав заборгованість по відношенню до іншого (кожна із сторін одночасно є як боржником, так і кредитором); вимоги однорідні - грошові; з обох вимог настав термін виконання, встановлений зовнішньоекономічними договорами.

Отже, суд зазначає, що припинення зовнішньоекономічних зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог законодавством України не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, що не передбачають власне надходження іноземної валюти.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховний Суд від 27.03.2018 №826/9288/16.

Крім того, Верховним Судом України у постанові від 17.12.2002 у справі № 2-15/2542-02 за позовом АТЗТ "СІВВА-ОІЛ" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання недійсним рішення висловлено позицію, відповідно до якої правовий зміст статті 1 Закону № 185/94-ВР не передбачає неприпустимість припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги. Спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та Цивільним кодексом України, не забороняється припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами.

Тобто, у цьому рішенні сформовано правовий висновок про можливість припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між резидентом і нерезидентом шляхом проведення зарахування зустрічної однорідної вимоги як такої, що не суперечить чинному законодавству України.

Аналогічної позиції Верховний Суд України дотримався у постанові від 28.01.2003 у справі № 188/12-204, зауваживши, що зовнішньоекономічні відносини є цивільно-правовими, в яких допускається припинення зобов'язань шляхом зарахування однорідних вимог.

Також у постанові від 06.05.2008 по справі № 21-1518во07 Верховний Суд України, виклав правову позицію, суть якої полягає в тому, що Закон №185/94-ВР регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зустрічним однорідним зарахуванням. Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про порушення ТОВ "Д.І.К." ст.2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями) в частині не дотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків за контрактом від 24.01.2017 №221/17, укладеним з нерезидентом «GELILA COMPANY FOR IMPORT AND EXPORT» (Єгипет) не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують, що припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами відбулось шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого дебіторська заборгованість у передбачений законодавством спосіб була погашена, тобто відсутня.

При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача щодо посилання на положення п.4 постанови Національного банку України від 13.12.2016 року №410, які викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки залік зустрічних вимог позивача та нерезидентів було здійснено не в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами)/російських рублях та на загальну суму зобов'язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, яка не перевищує в еквіваленті 500000 доларів США.

Також, суд не приймає до уваги як на підставу для відмови у задоволенні позовної заяви доводи відповідача про те, що банком не було повідомлено контролюючий орган про факт зняття з контролю операції резидента на підставі документів про припинення зобов'язань за цією операцією шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами, оскільки факт зняття з контролю операції позивача по контракту №221/17 від 24.01.2017 року встановлено судом під час розгляду даної адміністративної справи на підставі наданих до суду доказів.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідачем встановлено порушення ТОВ "Д.І.К." ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами", оскільки не проведено декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.10.2018 року.

Відповідно до ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України. Національний банк України гарантує таємницю інформації, зазначеної в пункті 1 цієї статті, відповідно до положень статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність"

Згідно зі ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами" суб'єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк: продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України. Надалі декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально. Національному банку України та Головній державній податковій інспекції України забезпечити суворе збереження таємниці щодо одержаної інформації.

Як вже встановлено судом, припинення зовнішньоекономічних зобов'язань позивача за контрактом №221/17 від 24.01.2017 року відбулось шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно умов угод від 01.08.2017 року, а отже, станом на 01.10.2018 року порушення вимог ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами" щодо не проведення ТОВ "Д.І.К." декларування валютних цінностей доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами суми валютних цінностей позивачем не було допущено.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 21.02.2018 року №0007021402 та №0007031402 прийняті відповідачем безпідставно, без урахування усіх обставин, що мали бути враховані для їх прийняття, а отже оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 32532,25 грн.

У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 32532,25 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 31/1, код ЄДРПОУ 40017905) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007021402 від 21.02.2018 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені утому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2168646,70 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007031402 від 21.02.2018 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені утому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 170 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 31/1, код ЄДРПОУ 40017905) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 32532 (тридцять дві тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. та 25 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 22.11.2018 року.

Суддя А.А. Радчук.

.