ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

22 листопада 2018 року

м. Одеса

Справа № 916/1384/15-г

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Ярош А.І.

суддів : Савицького Я.Ф., Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Молодов В.С..

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1;

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_2

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.08.2018 року про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

по справі № 916/1384/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства “Імексбанк”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фомальгаут”

про стягнення,

(Повну ухвалу складено 06.08.2018р., ухвалу проголошено у Господарському суді Одеської області у складі колегії: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Смелянець Г.Є., суддя Лічман Л.В.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.08.2015р. по справі 916/1384/15-г з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фомальгаут" стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ІМЕКСБАНК" 178102322 (сто сімдесят вісім мільйонів сто дві тисячі триста двадцять дві) грн. 70 коп., з яких: 150000000 (сто п'ятдесят мільйонів) грн. - заборгованість за кредитом, 13237201 (тринадцять мільйонів двісті тридцять сім тисяч двісті одна) грн. 97 коп. - заборгованість по відсотках, 14865120 (чотирнадцять мільйонів вісімсот шістдесят п'ять тисяч сто двадцять) грн. 72 коп. - пеня за прострочення платежів по кредитному договору.

На виконання вказаного рішення господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.

09.07.2018р. за вх.суду№2-3449/18 Товариство з обмеженою відповідальністю „Фомальгаут" звернулося до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в якій просить визнати наказ Господарського суду Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут" на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" заборгованість за кредитом у розмірі 150000000грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі 13237201,97грн., пеню за прострочення платежів по кредитному договору у сумі 14865120,72грн. таким, що не підлягає виконанню.

Заяву обґрунтовано укладанням 25.12.2014р. між АТ "Імексбанк" (Іпотекодержатель) та ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" (Іпотекодавець) іпотечного договору, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань 41 юридичних осіб-боржників за 41 кредитними договорами, в тому числі і зобов'язань ТОВ „Фомальгаут" за кредитним договором №13/14 від 26.03.2014р., передав іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно. Протягом квітня 2017 року позивач направив відповідачу та ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" повідомлення, в якому викладено вимогу про усунення порушень зобов'язань відповідача за договором про відкриття кредитної лінії №13/14 від 26.03.2014р. та попередньо про наступне звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.12.2014р. - будівлі центрального стадіону "Чорноморець" у випадку невиконання відповідачем та/або майновим поручителем вищезазначеного зобов'язання. Протягом 2018 року позивачем здійснено позасудове задоволення своїх вимог шляхом реєстрації за собою права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", а тому на підставі ст.36 Закону України "Про іпотеку" всі основні зобов'язання, які були забезпечені іпотекою належного ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" майна, в тому числі і зобов'язань відповідача у справі за договором про відкриття кредитної лінії №13/14 від 26.03.2014р. є припиненими в результаті вжиття з боку позивача заходів щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про відсутність будь-яких обов'язків боржника перед стягувачем за наказом господарського суду Одеської області по справі №916/1384/15-г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.08.2018 року по справі № 916/1384/15-г заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут " про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню за вх.№2-3449/18 від 09.07.2018р. задоволено, визнано наказ господарського суду Одеської області від 21.08.2015р. по справі №916/1384/15-г про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут" на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" заборгованості за кредитом у розмірі - 150000000грн.., заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі - 13237201,97 грн. та пені за прострочення платежів по кредитному договору у сумі - 14865120,72 грн., - таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала мотивована припиненням зобов'язань відповідача за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №13/14 від 26.03.2018р., стягнення за яким було предметом спору у даній справі, тому господарський суд дійшов висновку, що наказ, виданий господарським судом Одеської області у справі №916/1384/15-г про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі - 150000000грн.., заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі - 13237201,97 грн. та пені за прострочення платежів по кредитному договору у сумі - 14865120,72 грн.., є таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з припиненням обов'язку боржника.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство “Імексбанк” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_2 звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та грубе порушення норм процесуального права, і просить ухвалу господарського суду Одеської області від 02.08.2018 року скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви ТОВ «ФОІМАЛЬГАУТ» про визнання наказу Господарського суду Одеської області від 21.08.2015р. по справі №916/1384/15-г про стягнення з ТОВ «ФОМАЛЬГАУТ» на користь АТ «ІМЕКСБАНК» заборгованості таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що з урахуванням положень ст. 5, 161, ч. 1 ст.162 ГПК України вбачається, що за наявності спору щодо невизнання прав Заявника (в даному випадку - невизнання факту припинення дії Кредитного договору) він мас право на звернення до суду з позовною заявою, яка містить відповідний предмет та мас викладення підстав, якими Заявник обґрунтовує припинення зобов'язань за Кредитним договором. За наслідками вирішення спору в порядку, встановленому ГПК України, Заявник мав можливість для розгляду його вимог по суті спору.

При цьому, як вбачається зі змісту ст. 328 ГПК України, суд при розгляді заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не наділений повноваженнями встановлювати певні факти або обставини (зокрема і щодо факту припинення або неприпинення зобов'язання). З огляду на положення ЦК України, суд при розгляді такої заяви може лише врахувати припинення зобов'язання за домовленістю сторін з відповідного документу або усної домовленості, або (у разі наявності спору) - з відповідного рішення суду, яке набрало законної сили та вирішило такий спір по суті, чи іншого компетентного органу.

Задовольняючи заяву Боржника, суд фактично вдався до повторного розгляду справи по суті, чим порушив принцип правової визначеності та фактично переглянув судове рішення по суті. Відтак, не можна казати, що розгляд був справедливим, а спір, постановлений на вирішення суду Заявником - таким, що розглянутий судом, встановленим законом.

Також апелянт зазначає про порушення, пов'язані зі строком розгляду:

Відповідно до ч. З ст. 328 ГПК України, суд розглядає заяву (про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню) в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувана та боржника і постановляє ухвалу.

Заява надійшла до суду 09.07.2018 року, водночас була розглянута судом лише 02.08.2018 року. При цьому, суд з власної ініціативи продовжив строк розгляду заяви.

Слід зазначити, що продовження строку розгляду справи, який встановлений законом, з огляду на положення ч. 2 та 3 ст. 119 ГПК України, не може бути продовжений судом з власної ініціативи.

Крім того, скаржник посилається на порушення принципу звільнення від доказування обставин, встановлених судовим рішенням, а саме вважає що суд не врахував висновки постанови Рівненського апеляційного господарською суду по справі № 918/539/17 від 16.01.2018 року, постанови Львівського апеляційного господарського суду по справі № 907/600/17 від 23.01.2018 року.

Апелянт наголошує, що зобов'язання сторін за Кредитним договором не припинились, оскільки на момент розгляду справи повне погашення вимог кредитора за рахунок продажу предмета іпотеки не відбулося.

16.05.2017 року для реєстрації права власності на Предмет іпотеки Аї «ІМЕКСБАНК» було подано державному реєстратору документи, яких вимагає ОСОБА_3 України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Серед вказаних документів було надано докази спливу 30-денного строку з дня отримання вимог в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та копії вказаних вимог щодо 4-х позичальників з усіх, вимоги до яких були забезпечені Предметом іпотеки, а саме ГОВ "ТБА "ПРОМБУД", ТОВ "КРУЇЗ ДЕЛЮКС", ГОВ "КОМПАНІЯ ПО ТОРГІВЛІ" та ТОВ "МЕРЕЖА ГОТЕЛІВ ОСОБА_4". Відтак посилання Заявника та суду на ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» є хибними, оскільки звернення стягнення відбулося в рахунок погашення заборгованості зобов'язань за кредитними договорами інших боржників, відмінних від ТОВ «ФОМАЛЬГАУТ», а тому положення даної статті не можна застосовувати в цьому випадку.

Крім того, враховуючи те, що Позивачем звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за іншими кредитними договорами, відмінними від тих, що є предметом розгляду даної справи, зобов'язання ТОВ «ФОМАЛЬГАУТ» перед Позивачем за Кредитним договором не є погашеними, є дійсними та обов'язковими до виконання.

Відтак, на думку апелянта, суд залишив поза увагою той факт, що з огляду на відсутність підстав вважати зобов'язання за Кредитним договором такими, що припинилися, відповідно відсутні і підстави для визнання виконавчого документу (наказу) таким, що не підлягає виконанню.

Норма ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку» не передбачає автоматичного припинення зобов'язання, яке забезпечено іпотекою, в повному обсязі у разі, якщо іпотекодержатель скористався своїм правом на задоволення вимог у позасудовому порядку шляхом укладання відповідного договору, а лише вказує на недійсність вимог стосовно основного зобов'язання в тій його частині, в якій останнє було погашено за рахунок предмет) іпотеки.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.18 року відкрито провадження по справі № 916/1384/15-г.

Ухвалою від 04.09.18 року призначено розгляд апеляційної скарги на 01.10.2018 року о 10-30 год.

Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” ліквідовано Одеський апеляційний господарський суд та утворено Південно-західний апеляційний господарський суд.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті “Голос України” опубліковано повідомлення про початок роботи Південного-західного апеляційного господарського суду.

На виконання положень абз. 2 ч. 6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, матеріали оскарження ухвали по справі № 916/1384/15-г передані до Південно-західного апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 16.10.2018 року, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Ярош А.І., суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 року прийнято справу № 916/1384/15-г до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Ярош А.І., суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф., призначено розгляд справи № 916/1384/15-г на 13 листопада 2018 року об 11-00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2018 року клопотання Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Розгляд справи №916/1384/15-г за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.08.2018 року призначено на 13 листопада 2018 року об 11-00 год. в режимі відеоконференції.

Доручено Шостому апеляційному адміністративному суду (01010, м. Київ, вул. Московська 8, корп. 30) забезпечити проведення судового засідання у справі №916/1384/15-г в режимі відеоконференції в приміщенні цього суду.

21.11.2018 року до суду надійшли письмові пояснення ПАТ «ІМЕКСБАНК», в яких апелянт посилається на висновок Верховного суду, викладений у постанові від 31.10.2018 по справі № 607/20767/14-ц; та зазначає, що враховуючи те, що в даній справі також Банк звернув стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за частиною кредитних договорів, відмінними від тих, що є предметом розгляду справи № 916/1384/15-г, зобов'язання ТОВ «ФОМАЛЬГАУТ» перед АТ «ІМЕКСБАНК» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 13/14 від 26.03.2014 року на сьогоднішній день не є погашеними, є дійсними та обов'язковими до виконання, а відтак, посилання Боржника на положення ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» є хибними та не можуть застосовуватись при вирішенні справи № 916/1384/15-г.

Також апелянт звертає увагу суду, що 04.11.2018 набрав чинності ОСОБА_3 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», яким змінено частину четверту статті 36 Закону України «Про іпотеку».

В судове засідання 22.11.2018 року не з’явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Фомальгаут", повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Враховуючи обмежений строку розгляду апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Відповідно до вимог ст.ст. 240, 283 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із пунктом 23 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2014р. між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фомальгаут” (Позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №13/14, згідно п. 1.1 якого Кредитор зобов’язався надати Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

З урахуванням п. 1.1.1 при укладенні договору сторонами договору було погоджено, що надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами або в повній сумі на умовах визначених цим договором в межах відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 168740000 грн. зі сплатою фіксованої процентної ставки 18 % річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами не пізніше 24.03.2015р. на умовах, визначених цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк свої зобов’язання за договором щодо надання кредиту шляхом відкриття кредитної лінії виконав в повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку №20629008830011.0 за період з 26.03.2014р. по 31.03.2014р.

Як вбачається з п. 1.1.1 договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 23.12.2014р., між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фомальгаут” (Позичальник) було досягнуто домовленість про те, що надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами або в повній сумі на умовах визначених цим договором в межах відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 150000000 грн., зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі - 18% річних та кінцевим терміном поверненням заборгованості за всіма траншами не пізніше 24.03.2015р. на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до п. 2.4 договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 18.08.2014р., нарахування процентів за користування траншем кредиту здійснюється щоденно по останній календарний день поточного місяця у валюті кредиту на фактичну суму щоденної заборгованості на позичковому рахунку за методом „факт/факт” виходячи з фактичної кількості днів у році та сплачуються Позичальником, не рідше одного разу на три місяці в період дії цього договору. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення траншу кредиту.

Згідно з п. 1.1.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 23.12.2014р. ліміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком: не пізніше 30.01.2015р. сума зниження ліміту складає 38000000 грн.; не пізніше 27.02.2015р. сума зниження ліміту складає 56000000 грн.; не пізніше 24.03.2015р. сума зниження ліміту складає 56000000 грн..

Як вбачається з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю „Фомальгаут” належним чином не виконано прийняті на себе зобов’язання за умовами кредитного договору про відкриття кредитної лінії №13/14 від 26.03.2014р. по сплаті відсотків за користування кредитом, у зв’язку з цим за Товариством з обмеженою відповідальністю „Фомальгаут” рахується заборгованість у розмірі 13237201,97 грн. по відсоткам за користування кредитом, яка залишається несплаченою відповідачем.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ПАТ “ІМЕКСБАНК” до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фомальгаут” на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" 178102322 грн. 70 коп., з яких: 150000000 грн. - заборгованість за кредитом, 13237201 грн. 97 коп. - заборгованість по відсотках, 14865120 грн. 72 коп. - пеня за прострочення платежів по кредитному договору

За результатами розгляду позову рішенням господарського суду Одеської області від "05" серпня 2015 р. по справі №916/1384/15 - позов Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” задоволено повністю.

На виконання вказаного рішення господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.

09.07.2018р. за вх.суду№2-3449/18 Товариство з обмеженою відповідальністю „Фомальгаут” звернулося до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в якій просить визнати наказ Господарського суду Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут" на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" заборгованість за кредитом у розмірі 150000000грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі 13237201,97грн., пеню за прострочення платежів по кредитному договору у сумі 14865120,72грн. таким, що не підлягає виконанню.

Заяву обґрунтовано укладанням 25.12.2014р. між АТ "Імексбанк" (Іпотекодержатель) та ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" (Іпотекодавець) іпотечного договору, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов’язань 41 юридичних осіб-боржників за 41 кредитними договорами, в тому числі і зобов’язань ТОВ „Фомальгаут” за кредитним договором №13/14 від 26.03.2014р., передав іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно. Протягом квітня 2017 року позивач направив відповідачу та ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" повідомлення, в якому викладено вимогу про усунення порушень зобов’язань відповідача за договором про відкриття кредитної лінії №13/14 від 26.03.2014р. та попередньо про наступне звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.12.2014р. - будівлі центрального стадіону "Чорноморець" у випадку невиконання відповідачем та/або майновим поручителем вищезазначеного зобов’язання. Протягом 2018 року позивачем здійснено позасудове задоволення своїх вимог шляхом реєстрації за собою права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", а тому на підставі ст.36 Закону України "Про іпотеку" всі основні зобов’язання, які були забезпечені іпотекою належного ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" майна, в тому числі і зобов’язань відповідача у справі за договором про відкриття кредитної лінії №13/14 від 26.03.2014р. є припиненими в результаті вжиття з боку позивача заходів щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про відсутність будь-яких обов’язків боржника перед стягувачем за наказом господарського суду Одеської області по справі №916/1384/15-г.

Згідно з положеннями частини першої статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частина друга статті 328 вказаного Кодексу містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відповідно до цієї норми суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року, на час видачі наказу) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з тексту рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2015р., стягнута ним заборгованість виникла у зв’язку з неналежним виконанням ТОВ «Фомальгаут» укладеного між сторонами кредитного договору про відкриття кредитної лінії.

Виконання позичальником умов вказаного кредитного договору забезпечено укладеним між ПАТ «ІМЕКСБАНК (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ОСОБА_5 акціонерним товариством «Футбольний клуб «Чорноморець» (Іпотекодавець) іпотечним договором від 25.12.2014, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 6134.

На підставі цього договору іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов’язань 41 юридичною особою-боржником за 41 кредитним договором передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», які складаються з будівель, загальною площею 80289,0 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20, та розташовані на земельній ділянці, площею 62403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ «ФК «ЧОРНОМОРЕЦЬ».

Згідно п.1.1 іпотечного договору, який забезпечує вимоги іпотекодержателя, зокрема, за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від № 26/14 від 12.06.2014 (з урахуванням додаткових угод), який укладено між іпотекодержателем та ТОВ “Чорноморець-Трейдінг” (боржник-37) стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойки і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов’язання).

Відповідно до п.1.3 іпотечного договору Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80829,0 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться за адресою:и м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, та розташовані на земельній ділянці, площею 62403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ "ФК "Чорноморець", згідно договору оренди землі, посвідченого 20.09.2010р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №3088, зареєстрованого у Одеському міському відділі ОРФ ДП "ЦДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.09.2010р. №041050500068. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", серії САЕ №538874, виданого 30.08.2011р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради, на підставі сертифікату, виданого інспекцією ДАБК в Одеській області від 22.08.2011р., серії ОД №16511031802; замість витягу про державну реєстрацію прав на об’єкт незавершеного будівництва, на підставі договору оренди землі від 20.09.2010р., зареєстрованого Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості" від 19.10.2010р., номер запису: 31 в кн.:1нс-52, право власності на який зареєстровано 08.09.2011р. Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості" в книзі 106неж-61, номер запису 6480, реєстраційний номер - 34579343. 06.02.0013р. право власності на вищевказаний Предмет іпотеки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним номером об’єкта нерухомого майна: НОМЕР_1, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №324541 від 06.02.2013р.

Згідно з п.1.4 іпотечного договору оціночна вартість вищевказаного предмета іпотеки згідно Висновку №112014/7-1 складеного 20.11.2014р. експертом-оцінювачем ТОВ "Аппрайзер", становить 7 800 000 000 грн.

Відповідно до п.3.1.7 іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках передбачених п.3.1.6 цього договору, реалізувавши його відповідно до розділу 5 цього договору та/або договору про задоволення вимог Іпотекодержателя і за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов’язаних із реалізацією предмета іпотеки.

Пунктом 3.1.8 іпотечного договору передбачено, що у випадках, коли суми від продажу Предмета іпотеки, та суми від реалізації іншого майн, яке буде заставленим в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, недостатньо для повного задоволення вимог Іпотекодержателя, він має право вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна.

Згідно з п.6.1 іпотечного договору даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору шляхом:

- продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Цим договором Іпотекодавець (майновий поручитель) уповноважує Іпотекодержателя подавати та отримувати від імені Іпотекодержателя довідки та документи, які необхідні для підготовки Предмета іпотеки до продажу (витяги з реєстру обтяжень, довідку з Бюро технічної інвентаризації інше), сплачувати всі необхідні платежі, підписати договір купівлі-продажу Предмету іпотеки. У разі продажу Предмета іпотеки Іпотекодавець (майновий поручитель) доручає Іпотекодержателю отримати грошові кошти, виручені від продажу та спрямувати їх на погашення витрат Іпотекодержателя та заборгованості за кредитним договором. Якщо предмет іпотеки буде продано на суму більшу, ніж сума заборгованості та витрат Іпотекодержателя, залишок грошових коштів від його продажу Іпотекодержатель повертає Іпотекодавцю (майновому поручителю);

- прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст.37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до п.6.2 іпотечного договору це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Згідно з п.7.1 іпотечного договору цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Боржником зобов’язань за кредитним договором та додаткових договорів/угод до нього.

У вимозі про усунення порушень в порядку ст.35 Закону України "Про іпотеку" від 05.04.2017р. за №829 АТ "Імексбанк" вимагав відповідача та ПрАТ "ФК "Чорноморець" у тридцяти денний строк виконати порушене зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №13/14 від 26.03.2014р. з наступними з змінами та доповненнями до нього, та сплатити заборгованість, яка станом на 01.03.2017р. становить: 268723642,71 грн., в тому числі заборгованість за кредитом 150000000грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 62872818,18 грн., а також штрафні санкції 55850824,53 грн. за визначеними реквізитами. Також у вимозі попереджено, що у разі невиконання у тридцяти денний строк порушеного зобов’язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №13/14 від 26.03.2014р. з наступними з змінами та доповненнями до нього та несплати зазначеної заборгованості Банк зверне стягнення на предмет іпотеки: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289,0 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, та належить АТ "ФК "Чорноморець", шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (в порядку ст..37 Закону України "Про іпотеку").

Матеріали оскарження ухвали не містять доказів отримання відповідачем зазначеної вимоги.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, 16.05.2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію за ПАТ «ІМЕКСБАНК» права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80 289,00 кв.м., підставою виникнення якого відповідно до інформаційної довідки №100287849 від 13.10.2017 є іпотечний договір від 25.12.2014 та 4 вимоги - вимога про усунення порушень №861 від 05.04.2016 року, вимога про усунення порушень №7515 від 29.12.2016 року, вимога про усунення порушень №7553 від 29.12.2016 року, вимога про усунення порушень №7552 від 28.12.2016 року.

Положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У пункті 3.2.10 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 26/14 від 12.06.2014, визначено, що у випадку непогашений Кредиту та/або процентів, Кредитор має право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) та в інших випадках, встановлених цим договором або законодавством України.

З тексту іпотечного договору вбачається, що ним забезпечено виконання зобов’язань ТОВ “Чорноморець-Трейдінг” за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 26/14 від 12.06.2014, з додатковими угодами, у повному обсязі.

Пунктами 3.1.6, 3.1.7 іпотечного договору сторони передбачили, що іпотекодержатель має право вимагати від боржника незалежно від настання строку погашення кредиту дострокового виконання зобов’язань за кредитним договором, а при незадоволенні його вимоги - звернути стягнення на Предмет іпотеки у відповідності до закону та цього договору при наявності також наступних підстав, зокрема, невиконання Боржником зобов’язань за кредитним договором; звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених п.3.1.6 цього договору.

В п.5.1. іпотечного договору закріплено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет іпотеки та його реалізацію у наступних випадках, у тому числі якщо у момент настання строку виконання боржником зобов’язань за кредитним договором вони не будуть виконані в повному обсязі, зокрема: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до Кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковому несплаті у передбачені Кредитним договором строки сум процентів (у тому числі процентів за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені Кредитним договором.

Пункт 6.1 іпотечного договору, який є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки, на підставі цього Договору, шляхом: продажу від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу; прийняття Предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст.17 Закону України “Про іпотеку” (далі - ОСОБА_3), іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; тощо.

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За приписами статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» закріплено, що у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У частині 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними (ч.4 ст.36 Закону).

При цьому згідно частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої у статті 38 цього Закону.

Отже, у випадку наявності у іпотекодержателя наміру здійснити погашення лише частини зобов’язань, забезпечених іпотекою, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку», і саме в такому випадку рішенням суду мають в обов’язковому порядку бути встановлені як розмір зобов’язання, яке підлягає задоволенню за рахунок предмету іпотеки, так і його (предмету іпотеки) початкова вартість.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК», реалізувавши право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, набуло у власність майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором.

З аналізу статей 1, 36 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що після завершення позасудового врегулювання (після передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу) будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником (іпотекодавцем або іншою особою, відповідальною перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання (зобов’язання боржника за договором кредиту) є недійсними.

Юридичним наслідком виконання зобов'язання відповідно до статей 598, 599 Цивільного кодексу України є припинення зобов'язання. Таким чином, з моменту виконання боржником/третьою особою зобов'язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.

З урахуванням наведеного, судова колегія зазначає, що в силу частини 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку», після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, у тому числі й щодо тієї суми боргу, що не була погашена за рахунок предмета іпотеки.

Відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного суду від 20.06.2018 у справі № 756/31271/15-ц.

Отже, ПАТ «Імексбанк» як іпотекодержатель обрав спосіб звернення стягнення на майно внаслідок порушення зобов’язань боржників – набуття у власність іпотечного майна, що передбачене ст.ст.17, 37 ЗУ «Про іпотеку» та п.6.1 договору.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в силу ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» вимоги позивача щодо виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, після реєстрації за ним права власності на іпотечне майно є недійсними, тому що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, припинились і зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Фомальгаут” (Позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії від 26.03.2014р. №13/14.

Встановивши відсутність відповідного грошового обов’язку боржника внаслідок його виконання третьої особою (іпотекодавцем), господарський суд правомірно застосував положення ч. 2 ст. 325 Господарського кодексу України та визнав наказ таким, що не підлягає виконанню.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку», з огляду на те, що кредитор скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення зобов’язань інших боржників, а не зобов’язань відповідача, є безпідставними, оскільки після набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, якою забезпечено згідно іпотечного договору усі існуючі борги позичальників, вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Судова колегія розглянула посилання апелянта на приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», яким змінено частину четверту статті 36 Закону України «Про іпотеку», та дійшла наступних висновків.

04.11.2018 набрав чинності ОСОБА_3 України від 03.07.2018, № 2478-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", опублікований у газеті «Голос України» від 03.11.2018 N 208, яким внесено зміни у ОСОБА_3 України "Про іпотеку", зокрема, у ст.36 Закону.

Частину четверту статті 36 Закону України «Про іпотеку» викладено у наступній редакції:

"У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються:

умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення;

порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки;

прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання:

боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя;

боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов'язання боржником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.

Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов'язанням:

за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателєм);

за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі)".

Разом з тим, згідно ч.ч. 1,2 Прикінцевих та перехідних положень Закону, цей ОСОБА_3 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 04.02.2019 року).

ОСОБА_3 застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Отже, зміни до ст.36 Закону України «Про іпотеку» не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки вони виникли на підставі договорів, які укладені раніше введення в дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування".

Наразі, згідно з умовами іпотечного договору іпотекою забезпечено сплату позичальниками або іпотекодавцем (разом чи окремо) існуючих та майбутніх боргів усіх 41 позичальників у строки та на умовах, зазначених в кредитних договорах, що узгоджується зі статтею 7 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, як правомірно зазначено судом першої інстанції, кредитор у випадку набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя несе ризики, які пов’язані із недійсністю подальших вимог до боржника, оскільки сама процедура набуття права власності на іпотечне майно у порівнянні із іншими способами задоволення вимог іпотекодержателя може не забезпечити у повній мірі реалізацію прав як боржника так і іпотекодавця у разі їх відмінності.

Стосовно доводів апелента, що внаслідок звернення на предмет іпотеки було погашено заборгованість за кредитними договорами інших позичальників, відмінних від ТОВ “Чорноморець-Трейдінг” , а тому між відповідачем та ПАТ «ІМЕКСБАНК» існує спір щодо чинності зобов’язань за Кредитним договором № 26/14 від 12.06.2014, судова колегія зазначає, що кредитор у випадку набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя несе ризики, які пов’язані із недійсністю подальших вимог до боржника, оскільки сама процедура набуття права власності на іпотечне майно у порівнянні із іншими способами задоволення вимог іпотекодержателя може не забезпечити у повній мірі реалізацію прав як боржника так і іпотекодавця у разі їх відмінності.

У випадку наявності у іпотекодержателя наміру здійснити погашення лише частини зобов’язань, забезпечених іпотекою, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку», і саме в такому випадку рішенням суду мають в обов’язковому порядку бути встановлені як розмір зобов’язання, яке підлягає задоволенню за рахунок предмету іпотеки, так і його (предмету іпотеки) початкова вартість.

Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 року у справі №918/539/17 не є преюдиціальною для суду, оскільки відповідно до ст.316 ГПК України, обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій є лише вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції.

Відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається зі змісту вказаного судового рішення, предметом судового розгляду були вимоги ПАТ «ІМЕКСБАНК» про застосування наслідків недійсності правочину.

Обставини, на які скаржник посилається як на преюдиційні, висвітлювались судами в межах відхилення доводів відповідачів щодо припинення їх зобов’язань внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 15.12.2014 року. При цьому, судами не встановлювались обставини реалізації Банком у відношенні даних відповідачів процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Натомість матеріали даної справи свідчать, що реалізуючи право на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки позивач направив повідомлення про порушення умов основного зобов’язання не лише ТОВ «МЕРЕЖА ГОТЕЛІВ «ЧОРНЕ МОРЕ», ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНЕ АГЕНТСТВО «ПРОМБУД», ТОВ «КРУЇЗ ДЕЛЮКС», ТОВ «КОМПАНІЯ ПО ТОРГІВЛІ», а також й відповідачу у справі.

Ненадання позивачем доказів такого звернення реєстратору під час здійснення реєстраційних дій не свідчить про погашення вимог лише частини кредиторів, вимоги яких були забезпечені іпотекою, адже розпочавши відповідну процедуру, Банк надіслав попередження іпотекодавцю про свій намір задовольнити вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі й щодо ТОВ «Фомальгаут».

За таких обставин, відповідні оціночні судження, викладені у мотивувальній частині наданих скаржником судових рішень, не мають преюдиційного значення для даної справи, а доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визнається колегією суддів необґрунтованими та такими, що спростовується встановленими фактичними обставинами справи.

Посилання апелянта на те, що зобов’язання відповідача на кредитним договором не припинились з огляду на те, що на момент розгляду справи продажу предмета іпотеки не відбулося, судова колегія відхиляє, оскільки ПАТ «ІМЕКСБАНК» обрав інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, відмінний від реалізації предмету іпотеки на підставі договору купівлі-продажу.

Не можуть бути визнані обґрунтованими й твердження скаржника щодо здійснення судом під час прийняття оскаржуваної ухвали повторного розгляду справи по суті, що призвело до порушення принципу правової визначеності, адже за змістом ч. 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суду надане право визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, за переконанням судової колегії, розгляд відповідної заяви здійснено судом у відповідності до вимог ст. 328 Господарського процесуального України, в межах даної справи, наявних в ній письмових, достовірних та належних доказів, які мають значення для вирішення зазначеної заяви.

Інші доводи апелянта про те, що між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «Фомальгаут» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 26/14 від 12.06.2014 існує спір щодо чинності зобов’язань за кредитним договором, судовою колегією не приймаються, оскільки оцінка судом фактів, які зумовлюють існування/припинення обов’язку боржника за виконавчим документом, має відбуватись саме під час вчинення процесуальної дії згідно ст.328 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, проаналізувавши усі докази у сукупності, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню; доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовуються матеріалами справи і не підлягають задоволенню.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 240, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282-284, 328 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.08.2018 року по справі № 916/1384/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.11.18 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький