ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2018 року № 826/1596/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючий суддя Арсірій Р.О., судді Кузьменко В.А., Огурцов О.П. при секретарі судового засідання Шевченко М.В., за участі представників учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: ОСОБА_2

представники відповідача-1: Астрюхін Костянтин Анатолійович, Рошет Андрій Іванович

представник відповідача-2: Круглюк Інна Дмитрівна,

представники третьої особи: Браташова Яна Володимрівна, Ярова Марина Вікторівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної архівної служби України,

Національного агентства з питань запобігання корупції,

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Національного агентства України з питань державної служби

про визнання протиправним та скасування рішення і наказу, поновлення на роботі, -

Суд прийняв до уваги таке:

ОСОБА _1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної архівної служби України (далі - відповідач-1, Укрдержархів), Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач-2, НАЗК), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Національного агентства України з питань державної служби (далі - третя особа, НАДС), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 41-44 т. ІІІ), просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення (припис) НАЗК від 22.12.2016 №175 про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону;

визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної архівної служби України від 27.12.2016 №353-к про звільнення позивача;

поновити позивача на посаді начальника управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення Державної архівної служби України з 27.12.2016;

відшкодувати витрати позивача на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 у розмірі 16 280,00 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем-2 протиправно видано оскаржуваний припис, оскільки у діях позивача був відсутній конфлікт інтересів. Також позивач посилалась на те, що відповідачем-1 безпідставно звільнено її із займаної посади без застосування інших методів усунення конфлікту інтересів, передбачених законодавством.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили. Посилались на те, що було виявлено потенційний конфлікт інтересів позивача, зумовлений сімейними відносинами із особами, які працюють у підпорядкованих установах. Відповідач-1 зазначив, що звільнення позивача було здійснено у зв'язку із неможливістю застосування інших заходів усунення конфлікту інтересів, в тому числі у зв'язку із відмовою позивача від ознайомлення із пропозицією інших посад. Вважають позовні вимоги необґрунтованими та просили відмовити у їх задоволенні.

Третя особа зазначила, що права позивача були порушення відповідачем-1 шляхом звільнення першої за відсутності підстав, визначених Законом України «Про державну службу» та просила поновити порушені права позивача.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наказом в.о. голови Державної архівної служби України від 28.04.2016 №237-к позивача призначено на посаду начальника Управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення Державної архівної служби України (а.с. 112 т. ІІ).

До призначення на цю посаду, з 26.01.2012 по 27.04.2016 відповідно до наказу від 26.01.2012 №19-к Голови Державної архівної служби України позивач обіймала посаду начальника фінансово-економічного управління Укрдержархіву (а.с. 113 т. ІІ).

29.08.2016 Державна архівна служба України листом №20.2/2547 (а.с. 73-74 т. І) звернулась до НАЗК стосовно наявності/відсутності конфлікту інтересів у діях позивача у зв'язку з роботою її близьких осіб у підвідомчих установ Укрдержархіву.

У даному листі відповідач-1 зазначив, що протягом 2015 року до Національного агентства України з питань державної служби, Державної фінансової інспекції України та Міністерства юстиції України надходили звернення народного депутата України Луценка І.В. щодо можливого порушення начальником фінансово-економічного управління Державної архівної служби України ОСОБА_1 вимог Закону України «Про запобігання корупції». У зверненні було зазначено, що за безпосередньої участі ОСОБА_1 в органи Державної архівної служби України були влаштовані її численні родичі, а саме ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ОСОБА_12 (сестра, дочка, дочка, племінник відповідно). З метою перевірки фактів, наведених у зверненні народного депутата було проведено ревізію.

НАЗК листом від 16.09.2016 №40-07/2069 просило відповідача-1 надати документи для проведення відповідної перевірки. Запитані документи відповідач-1 надав листом від 20.09.2016 №05/2741.

За результатами перевірки відповідачем-2 встановлено наступне.

В установах, що належать до сфери управління Укрдержархіву, працюють близькі особи позивача: рідна сестра - ОСОБА_9 та доньки ОСОБА_11 та ОСОБА_10.

ОСОБА_9 (сестра) обіймає посаду заступника директора Центрального Державного електронного архіву України, на яку призначена наказом директора Центрального державного електронного архіву України від 29.05.2015 №68-к (далі - ЦДЕА України).

До призначення на цю посаду, з 26.09.2008 по 28.05.2015 відповідно до наказу заступника директора ЦДЕА України від 26.09.2008 №38-к, ОСОБА_9 займала посаду начальника фінансово-економічного відділу ЦДЕА України.

ОСОБА_11 (донька) обіймає посаду завідувача фінансово-економічного сектору Центрального державного архіву зарубіжної україніки, на яку призначена наказом в.о. директора Центрального державного архіву зарубіжної україніки від 01.09.2016 №94-к (далі - ЦЦАЗУ).

З 29.09.2008 по 01.09.2016 відповідно до наказів директора ЦДАЗУ від 29.09.2008 №74-к та 31.08.2016 № 94-к, ОСОБА_11 займала посаду завідувача фінансово-економічного сектору ЦДАЗУ.

ОСОБА_10 (донька) працює на посаді провідного бухгалтера сектору бухгалтерського обліку та фінансової звітності Державного центру збереження документів Національного архівного фонду, на яку призначена наказом директора Державного центру збереження документів Національного архівного фонду від 18.04.2016 № 62-к/тр (далі - ДЦЗД НАФ).

З 24.04.2007 по 17.04.2016 відповідно до наказу Директора ДЦЗД НАФ від 24.04.2007 №30-о, ОСОБА_10 займала посаду провідного бухгалтера ДЦЗД НАФ.

Отже, відповідач-2 виявив тривалий період роботи близьких осіб у бухгалтерських службах установ, що належать до сфери управління Укрдержархіву, проаналізував правові норми, що регламентують повноваження позивача як начальника фінансово-економічного управління, так і начальника управління фінансово-економічного та матеріально-технічного убезпечення Укрдержархіву, щодо керівництва та контролю за дотриманням вимог бюджетного законодавства, законодавства з питань ведення бухгалтерського обліку в установах, що належать до сфери управління Укрдержархіву, а також наявності відносин прямої організаційної або правової залежності близьких осіб (підлеглих осіб) від позивача (керівника).

У зв'язку із цим, відповідач-2 видав оскаржуване рішення (припис) від 22.12.2016 №175 про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону Голові Державної архівної служби України ОСОБА_13, з вимогою вжити заходів щодо врегулювання потенційного конфлікту інтересів в діяльності начальника Управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення Укрдержархіву ОСОБА_1, обумовленого приватним інтересом, що полягає у сімейних стосунках із особами, які перебувають у відносинах організаційної та правової залежності від неї (а.с. 37-42 т. І).

Позивач відмовилась від ознайомлення із даним приписом, про що складено акт фіксації відмови від ознайомлення із приписом Національного агентства з питань запобігання корупції від 22.12.2016 о 11:16 год. (а.с. 111 т. ІІ).

На виконання даного припису відповідачем-1 вчинено заходи щодо врегулювання потенційного конфлікту інтересів в діяльності позивача.

В матеріалах справи наявна доповідна записка головного спеціаліста сектору кадрової роботи, державної служби та запобігання корупції ОСОБА_14 від 26.12.2016 (а.с. 131-132 т. ІІ), зі змісту якої слідує, що позивачу, згідно з пропозицією Голови Державної архівної служби від 26.12.2016 (а.с. 133 т. ІІ) було запропоновано відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про запобігання корупції» переведення на вакантні посади: головний спеціаліст відділу планово-економічної діяльності, бюджетної звітності та матеріально-технічного забезпечення та головний спеціаліст відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення. Однак позивач від ознайомлення із пропозиціями на зайняття вакантних посад, які відповідають її професійній підготовці та засвідчення їх власним підписом відмовилась, про що було складено акт фіксації відмови від ознайомлення із пропозиціями на зайняття вакантних посад від 26.12.2016 (а.с. 134 т. ІІ).

27.12.2016 Головою Державної архівної служби України ОСОБА_13 видано оскаржуваний наказ №353-к про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із наявністю конфлікту інтересів на підставі припису НАЗК від 22.12.2016 №175 (а.с. 135 т. ІІ).

Суд встановив, що позивач, скориставшись правом, закріпленим частиною шостою статті 11 Закону України «Про державну службу», звернулась зі скаргою до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби - НАДС про порушення прав державного службовця, встановлених Законом України «Про державну службу».

На підставі наказу НАДС від 06.02.2017 №25 в період з 08.02.2017 по 24.02.2017 в Укрдержархіві проведено позапланову безвиїзну перевірку дотримання вимог Закону України «Про державну службу» та інших нормативно-правових актів з питань державної служби у зв'язку із зверненням ОСОБА_1

За результатом перевірки НАДС дійшла висновку про порушення відповідачем-1 при виданні наказу від 27.12.2016 №353-к «Про звільнення ОСОБА_1» вимог статей 83 та 84 Закону України «Про державну службу», якими передбачено вичерпний перелік підстав для припинення державної служби, зокрема, набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

Листом від 10.05.2017 №4240/20-17 НАДС на адресу Укрдержархіву направила вимогу про скасування наказу Укрдержархіву від 27.12.2016 №353-к «Про звільнення ОСОБА_1» від 10.05.2017 №30 (а.с. 138 т. ІІ) про скасування даного наказу (а.с. 138 т. ІІ).

Відповідачем-1 на виконання вимоги НАДС видано наказ Укрдержархіву від 18.05.2017 № к/1-148 «Про скасування наказу Укрдержархіву», яким був скасований наказ Укрдержархіву № 353-к «Про звільнення ОСОБА_1» (а.с. 139 т. ІІ).

Однак, дійшовши висновку про суперечність припису НАЗК та вимоги НАДС, а також враховуючи наявність судового спору щодо оскарження припису НАЗК і наказу Укрдержархіву від 27.12.2016 №353-к «Про звільнення ОСОБА_1», відповідачем-1 видано наказ від 18.05.2017 №к/1-149 «Про скасування наказу Укрдержархіву», яким скасовано наказ Укрдержархіву від 18.05.2017 №к/1-148 (а.с. 146 т. ІІ).

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 статті 4 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Згідно із пунктами 7, 8 частини 1 статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має, зокрема, право проводити перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, зокрема щодо підготовки та виконання антикорупційних програм; вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом.

Частиною 2 статті 12 названого Закону встановлено, що у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.

Припис Національного агентства є обов'язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису.

Порядок внесення приписів НАЗК визначений Порядком оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженим рішенням НАЗК від 09.06.2016 №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.07.2016 №1019/29149 (далі - Порядок №5).

Пунктами 1, 2 розділу ІІІ Порядку №5 встановлено, що у випадках виявлення порушення вимог Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб або іншого порушення цього Закону та Закону України «Про політичні партії в Україні», якщо вчинені політичною партією дії (чи бездіяльність) не тягнуть за собою іншого виду відповідальності, Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис.

Припис Національного агентства є обов'язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

Суд встановив, що НАЗК видано припис керівнику Укрдержархіву з підстав наявності приватного інтересу начальника управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення Укрдержархіву ОСОБА_1, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання повноважень стосовно близьких осіб, які обіймають посади у бухгалтерських службах установ, що належать до сфери управління Укрдержархіву.

Такого висновку відповідач-2 дійшов за результатом аналізу правових норм, що регламентують повноваження позивача як начальника фінансово-економічного управління, так і начальника управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення Укрдержархіву, щодо керівництва та контролю за дотриманням вимог бюджетного законодавства, законодавства з питань ведення бухгалтерського обліку в установах, що належать до сфери управління Укрдержархіву, а також наявності відносин прямої організаційної або правової залежності близьких осіб (підлеглих осіб) від позивача (керівника).

Зокрема, відповідач-2 дослідив Положення про фінансово-економічне управління Державної архівної служби України, затвердженого наказом Укрдержархіву від 25.05.2012 №94 (діяло до 28.04.2016) (далі - Положення №94) та чинне Положення про Управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення Укрдержархіву, затвердженого наказом Укрдержархіву від 28.04.2016 №55 (далі - Положення №55).

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач-2 безпідставно застосував Положення №94, яке втратило чинність на дату внесення припису, оскільки, як видно зі змісту оскаржуваного припису №175 від 22.12.2016, відповідачем-2 було досліджено як норми Положення №94 так і норми Положення №55 за періоди їх чинності за час роботи ОСОБА_1 в Державній архівній службі України.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Державну архівну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №870 (далі - Положення №870), Укрдержархів відповідно до покладених на нього завдань контролює діяльність архівних установ, служб діловодства, здійснює управління та контроль за діяльністю центральних державних архівів, центральних державних архівних установ, науково-дослідних установ та спеціальних установ страхового фонду документації, що належать до сфери управління Укрдержархіву.

Відповідно до пункту 6 Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2011 №59, бухгалтерська служба бюджетної установи, якій підпорядковані інші бюджетні установи, здійснює методичне керівництво та контроль за дотриманням вимог законодавства з питань ведення бухгалтерського обліку, складення фінансової та бюджетної звітності у таких установах.

Отже, відповідно до Положення №94 та Положення №55, а також Положення №870 і Типового положення ОСОБА_1, як начальник фінансово-економічного управління, мала повноваження щодо участі в організації та проведенні перевірки стану бухгалтерського обліку та звітності у бухгалтерських службах підпорядкованих установ, а також здійснення контролю, зокрема, за станом погашення та списання відповідно до законодавства дебіторської заборгованості Укрдержархіву та підпорядкованих бюджетних установ, виконанням головними бухгалтерами підпорядкованих Укрдержархіву установ, функцій з контролю.

Враховуючи те, що у підпорядкованих Укрдержархіву бюджетних установах працювали вищезазначені родичі та близькі особи позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків відповідача-2 щодо наявності потенційного конфлікту інтересів у діях позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомляла голову Укрдержархіву службовою запискою від 29.12.2014 про те, що в установах, які належать до сфери управління Укрдержархіву працюють її родичі. Разом з тим, в даній службовій записці позивач зазначила, що факт роботи її родичів у підконтрольних установах не суперечить Закону України «Про запобігання корупції» (а.с. 95-96 т. IV).

Директор департаменту організації архівної роботи Укрдержреєстру листом від 30.12.2014 №352, адресованим керівнику Укрдержреєстру, з метою вжиття заходів щодо уникнення конфлікту інтересів запропонував щопівроку подавати аналітичну довідку про зміст рішень чи наказів, що стосувалися діяльності фінансово-економічного управління та безпосередньо особи начальника даного управління - ОСОБА_1 Згідно резолюції на даному листі, були визначені особи, на яких покладалось здійснення постійного моніторингу та контролю наведеного у листі питання (а.с. 97 т. IV).

Згідно доводів позивача вказане повідомлення свідчить про врегулювання можливого конфлікту інтересів ще до перевірки НАЗК даного питання.

Суд відхиляє наведені доводи позивача, оскільки безпосередньо повідомлення про факт роботи родичів ОСОБА_1 у підконтрольних установах не може розцінюватись як захід з усунення конфлікту інтересів. В свою чергу суду не надано доказів того, що встановлення моніторингу та контролю змісту рішень чи наказів, що стосувалися діяльності фінансово-економічного управління та безпосередньо особи начальника даного управління - ОСОБА_1 усунуло конфлікт інтересів. Зокрема, в матеріалах справи наявна копія листа Державної фінансової інспекції України від 07.07.2016 №08-14/522 (а.с. 305-309 т. ІІ), у якому зазначено про те, що за результатом проведеної ревізії Укрдержархіву та 21 установи, що належать до сфери її управління, виявлено порушення вимог законодавства при призначенні, нарахуванні та виплаті надбавок, доплат, премій працівникам державних установ архівної служби, допущені, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 В подальшому на позивача було накладено дисциплінарне стягнення наказом Укрдержреєстру від 21.10.2016 №314-к.

Суд зазначає, що для встановлення наявності у діях особи потенційного конфлікту інтересів достатньо встановлення наявності у неї приватного інтересу у сфері, у якій вона виконує свої службові повноваження.

У даному випадку наявність приватного інтересу, зумовленого сімейними стосунками із особами, які перебувають у відносинах організаційної та правової залежності від позивача, констатована Відповідачем 2 за результатами перевірки про що зазначено вище. Ці висновки не спростовані учасниками справи.

Відповідно до частини 1 статі 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення (припис) від 22.12.2016 №175, яким НАЗК вимагало від голови Укрдержархіву вжити заходи щодо врегулювання потенційного конфлікту інтересів і діяльності начальника Управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення Державної архівної служби України ОСОБА_1 є обґрунтованим, внесеним у відповідності до положень законодавства та підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Голови Державної архівної служби України від 27.12.2016 №353-к про звільнення позивача та поновлення позивача на посаді начальника управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення Державної архівної служби України з 27.12.2016, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України «Про запобігання корупції» зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:

1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

3) обмеження доступу особи до певної інформації;

4) перегляду обсягу службових повноважень особи;

5) переведення особи на іншу посаду;

6) звільнення особи.

Слід зазначити, що жоден з зазначених заходів не є стягненням, а застосовуються як законне обмеження задля врегулювання відносин з приватним інтересом під час проходження публічної служби державними службовцями з метою запобігання корупції. Таким чином слід відхилити посилання позивача на наявні, на його думку, порушення в результаті не проведення службового розслідування.

Положеннями частини 1 статті 30 названого Закону встановлено, що усунення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, у випадках, якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру та за умови можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших працівників відповідного органу, підприємства, установи, організації.

З огляду на те, що потенційний конфлікт інтересів в даному випадку мав постійний характер, відповідач-1 не мав правових підстав для застосування вказаного заходу зовнішнього врегулювання конфлікту.

Згідно із положеннями статей 31, 32 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що обмеження доступу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи до певної інформації здійснюється за рішенням керівника органу або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа, у випадку, якщо конфлікт інтересів пов'язаний з таким доступом та має постійний характер, а також за можливості продовження належного виконання особою повноважень на посаді за умови такого обмеження і можливості доручення роботи з відповідною інформацією іншому працівнику органу, підприємства, установи, організації.

Перегляд обсягу службових повноважень особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи здійснюється за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа, у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер, пов'язаний з конкретним повноваженням особи, а також за можливості продовження належного виконання нею службових завдань у разі такого перегляду і можливості наділення відповідними повноваженнями іншого працівника.

Наведені у статтях 31, 32 названого Закону заходи врегулювання конфлікту не могли бути застосовані відповідачем-1 оскільки позивач на час внесення припису була керівником бухгалтерської служби Державної архівної служби України, делегування її повноважень іншим працівникам (зокрема функцій з контролю за дотриманням вимог законодавства) унеможливило б продовження належного виконання нею повноважень на посаді.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що службові повноваження здійснюються особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняною до неї особи під зовнішнім контролем у разі, якщо усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів, обмеження її доступу до інформації чи перегляд її повноважень є неможливим та відсутні підстави для її переведення на іншу посаду або звільнення.

Як було зазначено вище, зовнішній контроль був призначений керівником Укрдержреєстру на підставі листа директора департаменту організації архівної роботи Укрдержреєстру від 30.12.2014 №352, однак став недостатнім заходом усунення конфлікту, оскільки за результатом проведеної Державною фінансовою інспекцією України ревізією було виявлено факти порушення позивачем та її родичем вимог законодавства при здійсненні своїх повноважень.

Такий захід зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів як усунення від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті не міг бути застосований, оскільки застосовується у випадках, якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру та за умови можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших працівників відповідного органу, підприємства, установи, організації.

Частиною 1 статті 34 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи на іншу посаду у зв'язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований шляхом усунення такої особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, обмеження її доступу до інформації, перегляду її повноважень та функцій, позбавлення приватного інтересу та за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи.

Переведення на іншу посаду може здійснюватися лише за згодою особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи.

Відповідачем-1 було застосовано захід переведення особи на іншу посаду шляхом надання ОСОБА_1 пропозиції від 26.12.2016 інших посад, а саме: головного спеціаліста відділу планово-економічної діяльності бюджетної звітності та матеріально-технічного забезпечення та головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення (а.с. 133 т. ІІ).

Однак, позивач відмовилась від ознайомлення із даною пропозицією, про що складено акт фіксації відмови із пропозиціями на зайняття вакантних посад від 26.12.2016 (а.с. 134 т. ІІ).

Згідно із частиною 2 статті 34 Закону України «Про запобігання корупції» звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв'язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

З огляду на те, що застосування заходів зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів, передбачених пунктами 1-5 частини 1 статті 29 Закону України «Про запобігання корупції», відповідачем застосовано єдиний можливий захід - звільнення позивача із займаної посади шляхом видання оскаржуваного наказу від 27.12.2016 №353-к.

Суд відхиляє доводи третьої особи про те, що даний наказ виданий із порушенням положень Закону України «Про державну службу» з огляду на наступне.

Третя особа вказала на те, що положеннями статей 83, 84 Закону України «Про державну службу» визначено вичерпний перелік підстав для припинення державної служби, зокрема набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

Разом з тим, суд зазначає, що Закон України «Про запобігання корупції» є спеціальним законом, в свою чергу Закон України «Про державну службу» є загальним.

В даному випадку відповідач-1 діяв у відповідності до приписів Закону України «Про запобігання корупції», який має вищу юридичну силу у даних правовідносинах.

З цих самих позицій слід розглядати і доводи позивача про неможливість її звільнення без погодження із Міністром юстиції.

Так, Відповідно до підпункту 12 пункту 11 Положення «Про Державну архівну службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №870 Голова Укрдержархіву призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром юстиції керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату Укрдержархіву, призначає на посаду та звільняє з посади інших державних службовців і працівників апарату Укрдержархіву.

У той же час не може бути перешкодою для врегулювання конфлікту інтересів позиція будь-якого органу в компетенції якого знаходиться питання погодження кандидатур державних службовців, оскільки за затримкою таких погоджень цілі Закону України «Про запобігання корупції» не будуть досягнуті.

Про це, зокрема, свідчить проходження листа Відповідача №05/2289 від 02.08.2016.

Так, відповідачем-1 направлено лист від 02.08.2016 №05/2289 (а.с. 302 т. ІІ), яким було поставлено питання погодження звільнення з посади начальника управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення Державної архівної служби України ОСОБА_1 за допущення фінансових порушень, згідно листа Державної фінансової інспекції України від 08.07.2016 №08-14/532. Однак, матеріали справи не містять відповідного погодження. Крім того на запити предстваників сторін Міністерство юстиції взагалі не надало інформації про опрацювання такого листа.

Оскаржуваний наказ від 27.12.2016 №353-к про звільнення позивача був виданий на виконання припису НАЗК від 22.12.2016 №175, при цьому, як було зазначено вище, інші заходи усунення конфлікту інтересів, крім звільнення не могли бути застосовані відповідачем-1. Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про правомірність видання наказу про звільнення без погодження з Міністром юстиції.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, надані сторонами, суд дійшов висновку, що відповідач-1 при виданні наказу від 27.12.2016 №353-к про звільнення позивача діяв у відповідності до вимог законодавства, з огляду на що даний наказ є правомірним є підстави для його скасування відсутні.

Позовна вимога про поновлення позивача на посаді начальника управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення Державної архівної служби України з 27.12.2016 є похідною від попередньої позовної вимоги та не підлягає задоволенню з огляду на правомірність наказу про звільнення позивача.

Решту доводів учасників справи суд відхиляє, оскільки вони не спростовують законності оскаржуваних рішення та наказу.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частинами 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками справи докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати та витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення виготовлено 21.11.2018

Головуючий суддя Р.О. Арсірій

Судді В.А. Кузьменко

О.П. Огурцов