ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2018 року Справа № 923/560/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім", м. Каховка Херсонської області

до Приватного підприємства "ШАТО", м. Нова Каховка Херсонської області

про стягнення 2152281 грн. 23 коп.

та за зустрічним позовом

Приватного підприємства "ШАТО", м. Нова Каховка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім", м. Каховка

про визнання договору удаваним, стягнення збитків, зарахування зустрічних однорідних вимог

за участі представників сторін:

позивач (відповідач за зустрічним позовом): не прибув;

відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 - адвокат, ордер серія ХС № 020540 від 22.08.2018р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" (ТОВ «Грін Тім», позивач за первісним позовом) звернулося з позовною заявою, в якій просить господарський суд стягнути з Приватного підприємства "Шато" (ПП «Шато», відповідач за первісним позовом) 2 152 281 грн. 23 коп., у тому числі: 1 050 000 грн. основного боргу за оренду тари для зберігання сільськогосподарської продукції згідно укладеного між сторонами договору оренди № 260816ОТ від 26.08.2016, 170 538 грн. 90 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості оренди, 18 769 грн. 26 коп. річних за прострочення боржником зобов'язання, а також 912 973 грн. 07 коп. штрафу за прострочку виконання грошового зобов'язання більш ніж на 15 календарних днів.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині проведення повної та своєчасної оплати вартості оренди.

04.08.2017 відповідач за первісним позовом, з посиланням на положення ст. 60 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті, подав до позивача зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом, в якому просить визнати укладений між сторонами договір оренди тари для зберігання сільгосппродукції № 260816ОТ від 26.08.2016 удаваним з одночасним визнанням того, що між сторонами фактично відбувся договір зберігання; зарахувати зустрічну однорідну вимогу в сумі 987 887 грн. 48 коп. за первісним позовом; стягнути завдані неналежним зберіганням сільгосппродукції збитки в сумі 6 492 487 грн. 76 коп.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.08.2017 прийнято зустрічний позов Приватного підприємства "Шато" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" про визнання договору удаваним, стягнення збитків та зарахування зустрічних однорідних вимог для сумісного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 зустрічний позов задоволено частково. Визнано укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" та Приватним підприємством "Шато" договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції удаваним та встановлено, що фактично між сторонами вчинено договір зберігання (товарного складу). З Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" на користь Приватного підприємства "Шато" стягнуто 6 490 374 грн. 70 коп. збитків та 98955 грн. 62 коп. витрат по оплаті судового збору. В позові про стягнення 2 113 грн. 06 коп. збитків відмовлено.

Припинено зобов'язання Приватного підприємства "Шато", за первісним позовом, в частині стягнення 990 000 грн. основного боргу шляхом зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. В задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено.

З Приватного підприємства "Шато" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" стягнуто 14 850 грн. витрат по оплаті судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 рішення Господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін Тім” до Приватного підприємства “ШАТО” про стягнення 2152281,23 грн. задоволено частково.

З Приватного підприємства “ШАТО” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін Тім” стягнуто основний борг в сумі 990 000, 00 грн., пеню в сумі 170538,90 грн., 3% річних в сумі - 18769,26 грн., штраф в сумі 912973,07 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 32284,23 грн.

Провадження у справі № 923/560/17 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін Тім” до Приватного підприємства “ШАТО” про стягнення основного боргу в сумі 60000,00грн. припинено.

В задоволені зустрічного позову Приватного підприємства “ШАТО” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін Тім” про визнання договору удаваним, стягнення збитків в сумі 6492487,76 грн., зарахування зустрічних однорідних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04.07.2018 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 та рішення Господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 у справі № 923/560/17 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 4³, 4⁷, 24, 65, 43, 84, 99, 101, 105 ГПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення відповідних судових рішень) щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Справа надійшла до Господарського суду Херсонської області 13.08.2018.

На підставі розпорядження керівника апарату суду № 229 від 13.08.2018, відповідно до п. 2.3.51 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2018, справа була розподілена судді Литвиновій В.В.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. № 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, яким Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ “Перехідні положення” ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, справа підлягає розгляду за правилами, що діють після набрання чинності Кодексу в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147VІІІ.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.08.2018 р. суддею Литвиновою В. В. прийнято справу № 923/560/17 до свого провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

23.08.2018 від відповідача за основним позовом, позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

27.08.2018 представником відповідача за основним позовом, позивача за зустрічним позовом подано клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору за розгляд касаційної скарги ПП "Шато" у даній справі в сумі 41463,05 грн.

27.08.2018 представником відповідача за основним позовом, позивача за зустрічним позовом подано клопотання про об'єднання справ №923/560/17 та 923/559/17 в одне провадження з посиланням на те, що позовні вимоги у даних справах пов’язані між собою підставою виникнення основних та похідних вимог, поданими доказами та складом учасників судового процесу.

03.09.2018 представником відповідача за основним позовом, позивача за зустрічним позовом подано заяву про збільшення та уточнення зустрічного позову, згідно з якою відповідач просить суд визнати договір з назвою «оренда тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ», укладений між ТОВ "Грін Тім" та ПП "Шато" 26.08.2016 - удаваним, визнати даний договір договором зберігання - Товарного складу з урахуванням вимог ст. 235 ЦК України, стягнути з ТОВ «Грін Тім" збитки у сумі 7480375,24 грн.; на підставі вимог ст. 216 ЦК України застосувати наслідки недійсності шляхом приведення сторін у первісний стан та стягнути з ТОВ «Грін Тім» на користь ПП «Шато» раніше сплачені платежі за недійсною угодою в розмірі 4749658,20 грн.; на підставі вимог ст. 333 ГПК України, здійснити поворот виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду по справі №923/560/17 від 15.11.2017 року; відмовити позивачу за первісним позовом ТОВ "Грін Тім" у повному обсязі; судові витрати віднести за рахунок ТОВ "Грін Тім".

04.09.2018 представником відповідача за основним позовом, позивача за зустрічним позовом подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат , згідно якого витрати на правову допомогу складають 80778 грн.

04.09.2018 представником позивача за основним позовом, відповідача за зустрічним позовом подано клопотання про залишення без розгляду зустрічних позовних вимог про визнання договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016 року удаваним.

04.09.2018 представником позивача за основним позовом, відповідача за зустрічним позовом подано клопотання про зупинення провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог про стягнення збитків в сумі 6492487,76 грн та зарахування зустрічних однорідних вимог.

04.09.2018 представником позивача за основним позовом, відповідача за зустрічним позовом подано клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

18 вересня 2018 року від позивача за первісним позовом надійшов відзив на заяву про збільшення та уточнення зустрічного позову (т.11 а.с.120-122), в якому ТОВ «Грін Тім» зазначає, що надані ПП «Шато» додаткові докази не підтверджують фактичні обставини спричинення саме ТОВ «Грін Тім» збитків, їх розмір. Зокрема, акти на утилізацію та акти списання природного зносу не підписано представниками ТОВ «Грін Тім», ПП «Шато» не надано доказів ухилення від підписання та поінформованості про зміст цих актів. Зазначені акти оформлені ПП «Шато» без залучення спеціалізованих підприємств, які б могли підтвердити достовірність викладеної в актах інформації та час складання актів. Крім того, акти лабораторних аналізів ТОВ «грін Тім», зміст яких не заперечувався відповідачем, містять велику кількість відхилень показників якості продукції ПП «Шато», отже зазначене суттєво впливає на можливість визначення обсягу продукції, яка могла зіпсуватися під час перебування в орендованій відповідачем ТОВ «Грін Тім» тарі. На думку ТОВ «Грін Тім», в матеріалах справи відсутні будь-які докази, якими б підтверджувалась вартість продукції ПП «Шато», яка була розміщена в орендованій у ТОВ «Грін Тім» тарі, а тому вирахуваний ПП «Шато» розмір збитків при поверненні цієї продукції є необґрунтованим.

18 вересня 2018 року від ТОВ «Грін Тім» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі.

Ухвалою від 18.09.2018 року суд закрив підготовче провадження у справі №923/560/17 та призначив розгляд справи по суті.

21 вересня 2018 року від ПП «Шато» надійшла заява про залучення доказів – платіжне доручення №821 від 18.09.2018 р. про сплату судового збору по справі в сумі 71244,87 грн.

16 жовтня 2018 року ПП «Шато» надало клопотання про прийняття доказів – Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 року по справі №923/1121/17.

19 жовтня 2018 року від ТОВ «Грін Тім» надійшла заява про закриття провадження у справі №923/560/17 в частині визнання договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816 ОТ від 26.08.2016 р. удаваним, визнання його договором зберігання – Товарного складу та стягнення збитків.

25 жовтня 2018 року від ТОВ «Грін Тім» надійшла заява про скасування заходів забезпечення.

25 жовтня 2018 року від ТОВ «Грін Тім» надійшла заява про відвід судді Литвинової В.В.

26 жовтня 2018 року від ТОВ «Грін Тім» надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Вищевказані заяви та клопотання були розглянуті судом під час винесення ухвал від 04.09.2018 р., 11.09.2018 р., 13.09.2018 р., 18.09.2018 р., 25.10.2018 р., 26.10.2018 р., 29.10.2018 р.

6 листопада 2018 року від ТОВ «Грін Тім» надійшла заява про відкладення розгляду справи, в якій заявник просить оголосити перерву у справі до розгляду апеляційної скарги ТОВ «Грін Тім» на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 25.10.2018 року Південно-західним апеляційним господарським судом.

6 листопада 2018 року від ТОВ «Грін Тім» надійшла заява про розгляд справи №923/560/17 без участі його представника.

В судовому засіданні 25.10.2018 року оголошувалась перерва до 26.10.2018 року. У зв’язку з клопотанням ТОВ «Грін Тім» про відкладення розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 6 листопада 2018 року.

Первісний позов обґрунтовано порушенням ПП «Шато» договірних зобов'язань в частині проведення повної та своєчасної оплати вартості оренди.

04 серпня 2017р. відповідач за первісним позовом, з посиланням на положення ст. 60 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті, подав до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, в якому просить визнати укладений між сторонами договір оренди тари для зберігання сільгосппродукції № 260816ОТ від 26.08.2016р. удаваним з одночасним визнанням того, що між сторонами фактично відбувся договір зберігання; зарахувати зустрічну однорідну вимогу в сумі 987887 грн. 48 коп. за первісним позовом; стягнути завдані неналежним зберіганням сільгосппродукції збитки в сумі 6492487 грн. 76 коп.

Зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним, про що винесено відповідну ухвалу від 04.08.2017р.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, ПП «Шато» посилається на те, що починаючи з 2012р. між сторонами постійно укладалися договори зберігання сільськогосподарської продукції.

До послуги зберігання входило надання пустої тари для збирання врожаю на полі або завантаження сільгосппродукції в тару на території відповідача за зустрічним позовом; зважування продукції на вагах ТОВ "Грін Тім"; надання послуг лабораторії ТОВ "Грін Тім" щодо показників якості продукції; відвантаження цієї продукції після отримання аналізів до холодильної камери ТОВ "Грін Тім" та її зберігання на протязі 3-9 місяців; постійний лабораторний контроль стану продукції та її доставка транспортом ТОВ "Грін Тім" з холодильної камери при продажу товару до місця відвантажування, яка використовується як камера № 1; вартість послуги - 220 грн. (з ПДВ) за 1 ящик зберігання на місяць.

Фактично холодильна камера № 1, є частиною комплексу, в приміщенні якого знаходиться 16 камер, пристосованих для тимчасового використання, де здійснюється перевантаження продукції з тари ТОВ "Грін Тім" в іншу тару покупця. Зазначена процедура необхідна для повернення тари за умовами договору зберігання № 260816ОТ від 26.08.2016р., оформленого як договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції

З 2014р. і по теперішній час фермери та юридичні особи, які мають намір зберігати продукцію, погоджуються на умови укладання нових договорів, ініційованих ТОВ "Грін Тім", договори зберігання сільгосппродукції стали називатися договором оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції, де в специфікації істотною умовою передбачено обов'язок зберігати тару з продукцією при температурному режимі, необхідному для певної сільгосппродукції (цибуля, буряк, капуста, морква, картопля тощо) та відповідним рівнем вологості, строком не менше 3-ох місяців, з умовою постійного контролю з боку орендодавця (зберігача) та підтримання збереження у належному стані.

В раніше укладених договорах, у випадку втрат, які перевищують природні, ТОВ "Грін Тім" компенсувало ці втрати, а послуги за зберігання сплачувались за мінусом понадприродних втрат.

26 серпня 2016р. між сторонами був укладений новий договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ, умови якого є фактично ідентичними з укладеними раніше договорами зберігання, але за умовами п. 6.6 якого, орендодавець не несе будь-якої відповідальності за договором, у тому числі, але не виключно відносно потенційних втрат, псування, якісних показників продукції, що буде розташовуватися в орендованій тарі.

Позивач за зустрічним позовом звертає увагу на те, що фактично ящики постійно знаходилися у орендодавця за відсутності вільного доступу орендаря, ящики як тара за актами не передавалися, а в актах відображено вид та кількість переданої ПП "Шато" сільгосппродукції.

Відповідно до комерційної пропозиції позивача за первісним позовом зазначено наступні цінові пропозиції: мінімальний строк зберігання - 3 місяці; мінімальний обсяг зберігання - 100 контейнерів; режим роботи камери: А* - камера працює цілодобово без відключення в часи ПІК; В* - камера працює у 3-х зонному режимі, з відключенням в часи ПІК.

Згідно актів приймання-передачі продукції, позивач за зустрічним позовом передав на зберігання ТОВ "Грін Тім" за специфікаціями №№ 1-4 - 6343 ящика з продукцією (цибуля золотиста, буряк, морква, капуста, картопля).

Після її приймання, здійснення вхідного лабораторного аналізу, який проводився лабораторією ТОВ "Грін Тім", перебрана сільгосппродукція завантажувалася у тару і транспортом відповідача переміщувалася до ходильної камери для її подальшого зберігання.

Відтак, якість отриманої для довгострокового зберігання сільськогосподарської продукції згідно лабораторних аналізів відповідала вимогам для довгострокового зберігання, її подальше псування було можливо тільки у випадку недотримання державних стандартів щодо забезпечення зберігання того чи іншого виду продукції (температурного режиму; вологості; вентиляції тощо).

Внаслідок неналежного зберігання зіпсовано понад природної норми цибулі золотистої 1145825,52 кг. на загальну суму 3343983 грн.; буряку столового 83879 кг. на суму 253115 грн.; капусти білокачанної 923112,65 кг. на суму 3291444 грн.; моркви 204324,5 кг. на суму 591832 грн. 70 коп.

Згідно експертного висновку ТПП № Вє-449 від 26.07.2017р. умови договору щодо температурних показників, вологості та вентиляції, які застосовано при зберіганні, не відповідають ДСТУ по кожному виду зіпсованої продукції.

Беручи до уваги, що відповідачем умисно при укладанні удаваної угоди в специфікаціях були зазначені температурні та вологістні показники для зберігання продукції, які не відповідали державним стандартам - ДСТУ, а показники якості продукції в актах вхідного лабораторного аналізу підтверджували придатність цієї продукції для довгострокового зберігання, подальший аналіз лабораторного дослідження, в якому відображені температурні показники, які фактично не відповідають умовам договору та стандартам ДСТУ, - продукцію зіпсовано з вини відповідача за зустрічним позовом.

Відсутність в оспорюваному договорі будь-якої відповідальності; відмова від підписання актів сортування, в яких відображені природні втрати та псування продукції; відсутність у орендаря прав фактичного використання тари, оскільки вона взагалі не залишала приміщень відповідача і за його правилами могла тільки бути використана як тара для зберігання плодоовочевої продукції в його приміщеннях; відсутність можливості використання тари, за виключенням доступу до неї у приміщення, де вона зберігається у супроводі орендодавця, попередивши про доступ за 1 календарний день виключно у робочий час; зазначення в договорі вимоги щодо власності на продукцію та показники, які використовуються при її зберіганні, - вказують на удаваність оспорюваного договору та наявність фактично правовідносин із зберігання сільськогосподарської продукції строком не менш ніж 3 місяці, із зазначенням умов зберігання та умовою дотримання температурного режиму, режиму охолодження, вологості та вентиляції, які повинні відповідати вимогам ДСТУ для кожного виду продукції.

Зважаючи на викладене, ПП «Шато» зазначає, що оспорюваний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин) та просить суд за наслідками розгляду справи по суті (з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог від 03.09.2018 року) визнати договір з назвою «оренда тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ», укладений між ТОВ "Грін Тім" та ПП "Шато" 26.08.2016 - удаваним, визнати даний договір договором зберігання - Товарного складу з урахуванням вимог ст. 235ЦК України, стягнути з ТОВ Грін Тім" збитки у сумі 7480375,24 грн.; на підставі вимог ст. 216 ЦК України застосувати наслідки недійсності шляхом приведення сторін у первісний стан та стягнути з ТОВ «Грін Тім» на користь ПП «Шато» раніше сплачені платежі за недійсною угодою в розмірі 4749658,20 грн.; на підставі вимог ст. 333 ГПК України, здійснити поворот виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду по справі №923/560/17 від 15.11.2017 року; відмовити позивачу за первісним позовом ТОВ "Грін Тім" у повному обсязі; судові витрати віднести за рахунок ТОВ "Грін Тім".

Відповідач за зустрічним позовом, в наданому суду письмовому відзиві і усних поясненнях зустрічний позов не визнає з огляду на його безпідставність та недоведення належними доказами.

Так, виходячи з припису ст. 235 ЦК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Оспорюваний позивачем за зустрічним позовом договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ від 26.08.2016р. не є удаваним правочином, оскільки укладався обома сторонами саме з приводу правовідносин щодо оренди майна, а не зберігання. У сторін договору не було мети та наміру при укладанні договору приховати насправді вчинений правочин, оскільки договір оренди тари виразив справжню волю сторін та встановлював дійсні відносини сторін саме з оренди тари. Про реальність відносин сторін щодо оренди тари свідчать як підписання обома сторонами договору актів приймання-передачі тари в оренду, актів приймання-передачі (повернення) тари з оренди, так і актів наданих послуг.

Звертає увагу на те, що протягом дії оспорюваного договору ПП "Шато" жодного разу не висловлювало претензій щодо умов виконання договору оренди тари ТОВ "Грін Тім".

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать чинному законодавству.

З посиланням на положення ст. 971 ЦК України, вважає, що до правовідносин сторін щодо надання у користування тари для збереження в ній сільськогосподарської продукції застосовуються положення Цивільного кодексу України про майновий найм (оренду) і ніяк не про зберігання.

Стосовно вимог зустрічного позову про стягнення збитків за неналежне зберігання сільськогосподарської продукції відповідач зауважує, що відповідно до положень договору оренди тари для зберігання сільгосппродукції № 260816ОТ від 26.08.2016р. ТОВ "Грін Тім" не несе відповідальності за псування продукції, що зберігається у наданій в оренду тарі.

Вважає безпідставним посилання ПП "Шато" на акти сортування, в яких відображено природні втрати та псування продукції як на доказ заподіяння шкоди, оскільки умовами договору оренди складення таких актів не передбачено, вони складені одноособово ПП "Шато" і орендодавцем не підписані.

Крім того, відповідач за зустрічним позовом не має дозволу на роботу товарного складу, у нього відсутні реєстр складських свідоцтв, складські документи, регламент сертифікованого складу, акти природних витрат, псування або нестачі, акти повернення продукції, договір страхування продукції.

З урахуванням викладених обставин, ПП «Шато» наголошує на відсутності правових підстав для задоволення первісного позову, а також підтримує зустрічний позов.

В судовому засіданні 6 листопада 2018 року після закінчення розгляду справи по суті на підставі ч.1 ст.240 ГПК України судом було оголошено вступну та резолютивну частини.

Заслухавши пояснення представника ПП «Шато», який прибув в судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

26.08.2016 року між Приватним підприємством “Шато” (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Грін Тім” (орендодавець) був укладений договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ від 26.08.2016 року (далі – Договір оренди тари).

За умовами п. 1.1. Договору оренди тари орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне (тимчасове) користування, дерев’яні ящики для зберігання плодоовочевої продукції, далі “Тара”.

Пунктом 1.2. Договору оренди тари, сторонами визначено, що орендована тара на власний розсуд орендаря може розташовуватися в приміщенні орендодавця при відповідних температурних умовах та умовах вологості за адресою: Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7 (“Приміщення”), або поза Приміщенням.

Згідно із п.п. 1.3., 1.4. Договору оренди тари, Тара передається в оренду для зберігання плодоовочевої продукції орендаря. Орендар засвідчує, що продукція належить йому на праві власності, не продана чи іншим способом відчужена третім особам, не перебуває під заставою чи арештом, відсутні будь-які права третіх осіб.

Строк оренди, відповідно до п. 1.5. Договору оренди тари, обчислюється пропорційно з дня оренди тари згідно цього договору і до дня повернення тари з оренди, але в будь-якому разі не може продовжуватися менше, ніж 3 місяці.

Заставна вартість однієї одиниці тари (одного дерев’яного ящика ) 2200,00 грн., у тому числі ПДВ (п. 1.6. Договору оренди тари).

Відповідно до п.2.2. Договору оренди тари, орендна плата за користування тарою нараховується починаючи з дати передачі тари орендарю та закінчується днем повернення тари за актами приймання-передачі. У випадку, якщо сторони не підписували акти приймання-передачі, орендна плата нараховується на загальну кількість тари зазначену в специфікаціях протягом строку дії відповідних специфікацій.

У пункті 2.3. Договору оренди тари сторони обумовили, що вартість оренди тари (ящик) складає 220,00 грн. у тому числі ПДВ за один місяць оренди, якщо інша вартість не зазначена в специфікаціях.

Згідно із п.п. 2.4.1.,2.4.2. Договору оренди тари, орендна плата сплачується наступним чином: 100 % вартості орендної плати за перший місяць оренди Орендар сплачує протягом 3 календарних днів з моменту підписання договору з розрахунку загальної кількості тари, зазначеної в специфікаціях. Наступні платежі здійснюються орендарем до 4 числа поточного місяця за попередній місяць оренди.

За результатами кожного місяця, до 5-го числа наступного місяця за попередній орендодавець готує та надає/направляє орендарю акти наданих послуг. До 14-го числа кожного місяця орендар повинен надати/направити орендодавцю підписаний акт наданих послуг або мотивовані заперечення до акту або щодо факту неотримання акту. Неотримання орендодавцем до 20-числа наступного місяця за місяцем видання акту підписаного акту або мотивованих заперечень, або листа орендаря щодо факту неотримання акту сторони сприймають як згоду орендаря з даними наведеними в акті наданих послуг орендодавця. У такому випадку орендар не має права посилатися на ненадання/не надсилання акту орендодавцем, а акти односторонньо підписані орендодавцем є належними та допустимими доказами надання послуг у відповідності до всіх умов договору, прийнятими орендарем без зауважень та підлягають оплаті орендарем в повному обсязі в строки, передбачені договором (п. 2.5. Договору оренди тари)

У розділі 3 Договору оренди тари сторони визначили обсяг прав та обов’язків.

Так, у пункті 3.2. Договору оренди тари визначено право орендаря користуватися тарою протягом строку оренди в порядку, передбаченому цим договором та за її цільовим призначенням; вільного проходу до тари, що розташована в приміщенні, у порядку, визначеному п. 3.3.3. Договору; в період оренди, на власний розсуд переміщати тару власними силами та за власний рахунок за межі приміщення, за виключенням одноразового переміщення орендодавцем відповідно до п. 3.3.4 Договору.

У зв’язку із укладенням Договору оренди тари, на орендодавця, відповідно до п. 3.3., серед іншого, покладені наступні зобов’язання: протягом строку оренди у робочий час забезпечувати орендарю, уповноваженим представникам разом з відвідувачами та клієнтами доступ до тари, що розташована у приміщенні у супроводі робітника орендодавця з попереднім повідомленням орендодавця за один робочий день (п.п. 3.3.3.); одноразово за весь період дії Договору завантажити продукцію на території орендодавця в тару та перемістити в приміщення, а також вивезти тару орендаря з приміщення орендодавця на рампу власними силами та за власний рахунок, за умови попереднього отримання орендодавцем письмової заявки про завантаження/видачу не менш, ніж за три банківські дні до дня завантаження/видачі тари орендаря. Видача тари орендодавцем здійснюється при умові відсутності заборгованості орендаря перед орендодавцем (п.п. 3.3.4); до моменту завантаження тари, зробити лабораторний аналіз продукції орендаря (п.п. 3.3.5).

За орендодавцем п.п. 3.4.3, 3.4.4. п. 3.4. Договору оренди тари закріплено право переміщати тару у приміщення, з попереднім повідомленням орендаря за 5 календарних днів; у випадку не звільнення тари після закінчення строку дії договору за власний рахунок провести очищення тари (утилізацію продукції) без жодних компенсацій орендарю, у тому числі, але не виключно прямих/непрямих збитків, втраченої вигоди, вартості продукції, тощо, в свою чергу орендар зобов’язується компенсувати орендодавцю вартість понесених витрат, що включають в себе: вартість очищення тари, вивезення та утилізація продукції орендаря, вартість оренди, штрафні санкції.

Серед іншого, підпунктами 4.1.1.-4.1.4 п. 4.1. Договору оренди тари також визначено, що орендодавець докладає максимум зусиль для забезпечення виконання наступних умов: забезпечення приміщення електроенергією та електричними з’єднаннями для постачання електроенергії до приміщення в якому знаходиться тара; забезпечення належної роботи охолоджувального обладнання в приміщенні; підтримання оптимальних кліматичних умов в приміщенні, які узгоджуються сторонами в специфікаціях; догляд та прибирання зовнішньої території, що безпосередньо знаходиться біля площі приміщення, в якому знаходиться тара, включаючи прибирання побутового сміття; консультування орендаря з приводу технології та режимів зберігання продукції.

У п. 4.2. Договору оренди тари сторони дійшли згоди про те, що на час дії пікових коефіцієнтів диференційованих за періодами часу, встановлених НКРЕКП для тризонних тарифів, постачання електроенергії до приміщення та робота охолоджувального обладнання в приміщення буде зупинятись.

У п. 8.2. Договору оренди тари визначено, що повернення тари (передача від орендаря орендодавцю) має відбуватися не пізніше строку, вказаного в специфікаціях за місцезнаходженням приміщення орендодавця.

Під час передачі в оренду/повернення з оренди тари сторони зобов’язуються підписувати акти про прийняття/повернення тари з обов’язковим зазначенням кількості тари, номерів тари, ваги кожного окремого ящика. У випадку не підписання вищезазначених актів, орендодавець має право нараховувати орендну плату, виходячи із загальної кількості тари, зазначеної у специфікаціях впродовж строку дії цього договору, а виведення з оренди тари відбувається на підставі підписання сторонами додаткової угоди, або після закінчення строку дії договору та/або специфікації. Право власності на тару не змінюється під час будь-яких операцій орендаря (п. 8.3. Договору оренди тари).

У розділі 6 сторонами визначено умови настання відповідальності за виконання чи неналежне виконання умов даного договору.

При цьому, у п. 6.6. Договору оренди тари сторони погодили, що орендодавець не несе будь-якої відповідальності за цим договором, у тому числі, але не виключно відносно потенційних втрат, псування, якісних показників продукції, що буде розташовуватись в орендованій тарі.

В межах вищевказаного Договору оренди тари сторонами були підписані відповідні специфікації, у яких останні узгодили кількість ящиків, що передаються в оренду для зберігання сільськогосподарської продукції, належної ПП “Шато” для зберігання у приміщеннях, належних ТОВ “Грін Тім”. Крім кількості ящиків, що передаються в оренду, у вказаних специфікаціях сторонами узгоджено питання щодо оптимальних та рекомендованих температурних режимів.

Так, згідно специфікації № 1 від 26.08.2016 року (т. 1, а.с. 23) сторони узгодили передачу ПП “Шато” 507 одиниць тари (ящиків) для зберігання належної їм сільськогосподарської продукції у приміщеннях ТОВ “Грін Тім”, визначивши у п. 2 оптимальну температуру зберігання в приміщенні при цілодобовому режимі роботи охолоджувального обладнання 4±1С°, рівень вологості - 80±5С°.

Згідно специфікації № 2 від 11.10.2016 року (т. 1, а.с. 24) сторони узгодили передачу ПП “Шато” 2060 одиниць тари (ящиків) із визначенням оптимальної температури в приміщенні для зберігання при цілодобовому режимі роботи охолоджувального обладнання 2±1С°, рівень вологості - 85±5С°.

Згідно специфікації № 3 від 11.10.2016 року (т. 1., а.с. 25) сторони узгодили передачу ПП “Шато” 3300 одиниць тари (ящиків) із визначенням оптимальної температури в приміщенні для зберігання при цілодобовому режимі роботи охолоджувального обладнання 1±1С°, рівень вологості - 90±5С°.

У специфікації № 4 від 11.10.2016 року (т. 1, а.с. 26) сторони узгодили передачу ПП “Шато” 476 одиниць тари (ящиків) із визначенням оптимальної температури в приміщенні для зберігання при цілодобовому режимі роботи охолоджувального обладнання 3±1С°, рівень вологості – 90±5С°.

У пунктах 3 вищевказаних Специфікацій сторони, виходячи із умов, викладених у п. 4.2. Договору оренди тари, погодили, що температура і рівень вологості зазначені у п. 2. встановлені в налаштуваннях охолоджувального обладнання є орієнтовними, та у зв’язку із тим, що на час дії пікових коефіцієнтів, диференційованих за періодами часу, встановлених НКРЕКП для тризонних тарифів постачання електроенергії до приміщення та робота охолоджувального обладнання в приміщенні буде зупинятися, орендована тара буде ввозитись/вивозитися тощо, фактична температура та рівень вологості можуть відрізнятися, що не може бути порушенням умов Договору.

У п.п. 6, 7 Специфікацій сторонами погоджені рекомендовані температури продукції, що передається при завантаженні та рекомендовані температурно-вологісні режими зберігання. Так, рекомендована температура продукції, що передається для завантаження: для картоплі – 12 С°, для буряка – не вище 12 С°, для моркви – не вище 12 С°, для цибулі – не вище 35 С°, для капусти - не вище 12С°. Рекомендовані температурно-вологісні режими зберігання: для моркви та капусти - 1 ±1С°, вологість 90±5С°, для цибулі - 2±1С°, вологість 85±5С°, для буряка - 3±1С°, вологість 90±5С°, для картоплі - 4±1С°, вологість 80±5С°.

Судом встановлено, що на виконання умов, визначених у п. п. 3.3.5, п. 3.3. Договору оренди тари №260816ОТ від 26.08.2016 року, перед завантаженням тари представниками ТОВ “Грін Тім” здійснювався лабораторний аналіз продукції для підтвердження відповідності нормативним показникам, про що складались відповідні акти лабораторного аналізу продукції.

Після проведення лабораторного аналізу, відповідно до п. п. 3.3.4, п. 3.3. Договору оренди тари, продукція завантажувалась в тару, передача в оренду якої обумовлена у специфікаціях до договору № 260816ОТ від 26.08.2016 року, та переміщалась до холодильних камер ТОВ «Грін Тім», за виключенням картоплі, зберігання якої не потребує спеціальних умов, про що, протягом серпня-листопада 2016 року, складено та підписано акти прийняття-передачі тари в оренду, в яких зазначено вид та вагу продукції.

Матеріалами справи підтверджується, що електронними листами від 19.01.2017 р., 23.01.2017 р., 30.03.2017 (т.1 а.с.153, 157, 165, 175, 184, 194) ТОВ «Грін Тім» повідомляв ПП «Шато» про стан продукції (цибулі, капусти) з додатками – фотографіями та висновками технолога і фітопатолога. У період з 09.12.2016 р. по 02.05.2017 р. стан продукції ПП «Шато» контролювався ТОВ «Грін Тім», про що складено відповідні акти.

Листом від 05.12.2016 р. (т.8 а.с.84) ТОВ ПП «Шато» повідомило «Грін Тім» про необхідність сортувати продукцію власними силами в складських приміщеннях ТОВ “Грін Тім”.

Як зазначає позивач за первісним позовом, ним була передана відповідачу, передбачена специфікаціями №№ 1-4 до договору оренди кількість тари, що свідчить про виконання ним зобов'язань за договором оренди.

Між орендодавцем та орендарем були складені акти виконання робіт (надання послуг) за грудень 2016р., січень-травень 2017р., належно засвідчені копії яких надано в матеріали справи (т. 1, а.с. 27-53), натомість зобов'язання по оплаті виконаних робіт відповідач виконував з порушенням умов договору, що стало наслідком утворення боргу в сумі 1050000 грн.

За порушення строків оплати оренди, ТОВ «Грін Тім» нарахував ПП «Шато» згідно наданого розрахунку 170538 грн. пені, 18769 грн. 26 коп. річних та 912973 грн. 07 коп. штрафу за прострочку внесення орендної плати більш ніж на 15 календарних днів, які поряд із сумою основного боргу просить стягнути з відповідача.

З метою захисту від первісного позову відповідачем подано зустрічний позов, в якому він (з урахуванням заяви про збільшення та уточнення зустрічного позову від 03.09.2018 року – т.11 а.с.27-29) просить суд визнати укладений між сторонами договір оренди тари удаваним, визнати даний договір договором зберігання – товарного складу, стягнути з ТОВ «Грін Тім» збитки за неналежне зберігання за удаваним договором №260816ОТ від 26.08.2016 року в сумі 7480375,24 грн.; застосувати наслідки недійсності шляхом приведення сторін у первісний стан та стягнути з ТОВ «Грін Тім» на користь ПП «Шато» раніше сплачені платежі за недійсною угодою в розмірі 4749658,20 грн.; здійснити поворот виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду по справі №923/560/17 від 15.11.2017 року та стягнути з ТОВ «Грін Тім» на користь ПП «Шато» 2337160,29 грн.

За зустрічною вимогою про визнання укладеного між сторонами договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ від 26.08.16р. удаваним з метою приховати інший правочин - договір зберігання та визнання факту, що між сторонами фактично відбувся договір зберігання (товарного складу) суд зазначає наступне.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положеннями ч. 2 ст. 628 ЦК України визначено право сторін укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

За приписами частини 1 статті 936 вказаного Кодексу за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігання товару на товарному складі врегульовано ст.ст. 956-966 Цивільного кодексу України та передбачає обов’язок товарного складу, як спеціального суб’єкта, за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до ст. 959 ЦК України, товарний склад зобов'язаний за свій рахунок оглянути товар при прийнятті його на зберігання для визначення його кількості та зовнішнього стану. Товарний склад зобов'язаний надавати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, - взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності. Товарний склад або поклажодавець при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов'язані з оглядом речей, несе сторона, яка вимагала огляду та перевірки. Якщо при поверненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений товарним складом та поклажодавцем, поклажодавець має заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, - протягом трьох днів після його одержання. У разі відсутності заяви поклажодавця вважається, що товарний склад повернув товар відповідно до умов договору.

Згідно ст. 960 ЦК України, якщо для забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, товарний склад зобов'язаний самостійно вжити відповідних невідкладних заходів та повідомити про них поклажодавця. У разі виявлення пошкоджень товару склад зобов'язаний негайно скласти акт і того ж дня повідомити про це поклажодавця.

Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво (ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України).

Тобто, договір зберігання укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна, в тому вигляді у якому його передали на зберігання. Правова природа зберігання полягає у спрямуванні волі та волевиявленні сторін на зберігання речі, при цьому послугу надає зберігач, а оплачує поклажодавець, а у договорі майнового найму послугу оплачує наймач, який користується майном. При цьому, у відносинах зберігання товару на товарному складі зберігачем виступає спеціальний суб’єкт, який надає послуги зберігання на засадах підприємницької діяльності.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до актів лабораторного дослідження якості продукції ПП «Шато», в яких відображена інформація про вид та кількість переданої продукції ПП «Шато» ТОВ «Грін Тім», з зазначенням інвентарного номеру ящику та номеру ТТН, передана продукція на зберігання відповідала довгостроковому зберіганню, тобто понад 90 днів (3 місяців).

Виконуючи вимоги ст.316 ГПК України, щодо встановлення терміну зберігання та підстав застосування Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», суд зазначає наступне:

1. П.1.5 Договору №260816ОТ зазначено, що використання тари для зберігання повинно бути не менш ніж 3 три місяці.

2. За актами, які надані сторонами, вбачається що:

- Цибуля золотиста перебувала на зберіганні від 112 до 208 днів у кількості 2504756 кг. брутто, яка була завантажена у 2259 ящиках та знаходилася у холодильних камерах внутрішній номер 8,9, зіпсована продукція у кількості 1145826 кг, з лютого по 19.05.2017 року була переміщена у холодильну камеру №1, де зберігалася від 3 до 90 днів.

-Капуста білоголова перебувала на зберіганні від 98 до 160 днів у кількості 2550057,5 кг брутто, яка була завантажена у 2549 ящиках та знаходилася у холодильних камерах внутрішній номер 10,13, зіпсована продукція у кількості 923113 кг., з лютого по 19.05.2017 року була переміщена у холодильну камеру №1, де була утилізована.

- Морква перебувала на зберіганні від 86 до 139 днів у кількості 1004831 кг. брутто, яка була завантажена у 812 ящиках та знаходилася у холодильній камері внутрішній номер 14, зіпсована продукція у кількості 204324 кг., з лютого по 19.05.2017 року була переміщена у холодильну камеру №1 де зберігалася від 2 до 80 діб та була утилізована.

- Буряк перебував на зберіганні від 104 до 164 днів, у кількості 655334,5 кг. брутто, який був завантажений у 490 ящиках, та знаходився у холодильній камері внутрішній №15, зіпсована продукція у кількості 83879 кг. з лютого по 19.05.2017 року була переміщена у холодильну камеру №1 де зберігалася від 2 до 77 діб та була утилізована.

- Картопля перебувала на зберіганні від 31 до 105 діб у кількості 863136,5 кг. брутто, яка була завантажена у 651 ящик та знаходилася у холодильній камері внутрішній №1.

Відповідно до Національного стандарту України, прийнятого на підставі наказу Держспоживстандарту України від 22.06.2009 року- Технічні умови ДСТУ 7035:2009 щодо моркви свіжої п.10.2. Зберігання, зазначено, що моркву зберігають у холодильних камерах з примусовою та активною вентиляцією за температури від 0 ⁰С до 10⁰С і відносної вологості повітря 90%-95% не більше 20 діб; за температури від 0 ⁰С до 5 ⁰С і відносної вологості повітря 90%-95% та за температури від 0 ⁰С до 1 ⁰С і відносної вологості повітря 90-98% - не більше 6 місяців.

Згідно зі специфікаціями договору №260816ОТ, які є невід’ємною частиною договору, зазначено, що рекомендована температура зберігання моркви є -1+/-1⁰С, вологість 90+/- 5%.

За актами стану продукції, складеними технологом ТОВ «Грін Тім» ОСОБА_2 та фітопатологом ОСОБА_3 щодо моркви сорту «кардоба3», «Абака», яка знаходилася у холодильній камері №14 вагою 864425 кг. Станом на 04.01.17-31.01.17; 01.02.2017 року по 20.02.2017; 21.02.2017-18.03.2017 року температура зберігання складала від 1,1до 1,9 ⁰С вологість 98-99%, що не відповідає ДСТУ.

Відповідно до Національного стандарту України, прийнятого на підставі наказу №433Держспоживстандарту України від 12.07.2002 року – Настанови щодо зберігання Цибулі Ріпчастої (ISO 1673:1991, IDT) п. 4 «Оптимальні умови зберігання» у сховищах тривале зберігання цибулі за температури (0+/- 1)⁰С, з примусовим або природнім вентилюванням, при відносної вологості від 70 до 75%. У разі використання охолоджування навколишнім повітрям термін зберігання може варіюватися від 3 до 7 місяців. У разі використання штучного охолодження передбачений термін зберігання до 9 місяців.

Згідно зі специфікаціями договору №260816ОТ від 26.08.2016 р., які є невід’ємною частиною договору, зазначено, що рекомендована температура зберігання для цибулі - -2+/-1⁰С, вологість 85+/-5%.

За актами стану продукції, складеними технологом ТОВ «Грін Тім» ОСОБА_2 та фітопатологом ОСОБА_3 щодо цибулі ріпчастої сорту «Глобус», яка знаходилася у холодильній камері №8,9 вагою 2181299 кг. Станом на 09.12.16-20.12.16; 21.12.16-17.01.17; 18.01.17- 31.01.17; 01.02.17-20.02.17. 21.02.2017-18.03.2017 року температура зберігання складала від 0,8 до 3 ⁰С вологість 60-88%, що не відповідає ДСТУ.

Відповідно до Національного стандарту України, прийнятого на підставі наказу №226 Держспоживстандарту України від 22.06.2009 року- Технічні умови ДСТУ 7037:2009 щодо капусти білоголової п.10.2. передбачено, що зберігання капусти здійснюється при температурі 0⁰С до 1 ⁰С і відносної вологості повітря 90%-98% не більше ніж 7 місяців; від 0⁰С до 0,5⁰С відносної вологості повітря 90%-95% не більше ніж 30 діб.

Згідно зі специфікаціями договору №260816ОТ які є невід’ємною частиною договору зазначено, що рекомендована температура зберігання для капусти - -1+/-1⁰С, вологість 90+/-5%.

За актами стану продукції, складеними технологом ТОВ «Грін Тім» ОСОБА_2 та фітопатологом ОСОБА_3 щодо капусти білоголової сорту «Анкома, Лагрима, Муксума», яка знаходилася у холодильній камері №10,13 вагою 2190551,5 кг. Станом на 21.12.16-17.01.17; 18.01.17- 31.01.17; 01.02.17-20.02.17. 21.02.2017-18.03.2017 року температура зберігання складала від 0,6 до 2 ⁰С вологість 91-99%, що не відповідає ДСТУ.

Відповідно до Національного стандарту України, прийнятого на підставі наказу №226 Держспоживстандарту України від 22.06.2009 року- Технічні умови ДСТУ 7037:2009 щодо буряку столового п.10.2 передбачено, що буряк столовий зберігається у вентильованому приміщенні за температури:

0⁰С до 10⁰С і відносної вологості повітря 90-95% не більше ніж 10 діб;

10⁰С до 15⁰С не більше ніж 2 доби;

У холодильних камерах за температури від 0⁰С до 2 ⁰С і відносної вологості повітря 90-95% не більше ніж 7 місяців.

Згідно зі специфікаціями договору №260816ОТ які є невід’ємною частиною договору зазначено, що рекомендована температура зберігання для капусти - -3+/-1⁰С, вологість 90+/-5%.

За актами стану продукції, складеними технологом ТОВ «Грін Тім» ОСОБА_2 та фітопатологом ОСОБА_3 щодо буряку сорту «Пабло, Батоло, Боро», яка знаходилася у холодильній камері №15 вагою 542134,5 кг. Станом на 04.01.17-31.01.17; 01.02.17-20.02.17. 21.02.2017-18.03.2017 року температура зберігання складала від 0,6 до 3,8 ⁰С вологість 92-99%, що не відповідає ДСТУ.

За актами стану продукції одночасно у всіх холодильних камерах, де зберігалася продукція ПП «Шато» було зазначено про виникнення гнилі, псування продукції, що є причиною зміни температурного режиму та вплив низьких температур.

За розрахунком втрат від псування продукції, наданим ПП «Шато», який складений на підставі актів сортування та фасування продукції, в яких відображена інформація, щодо часу повернення продукції після закінчення терміну зберігання, часу виникнення псування, кількість псування продукції щодо природних втрат та понадприродних втрат зазначено, що станом на 06.02.2017 року по 19.05.2017 року ПП «Шато» не отримало продукції, яка була зіпсована на суму 7480375,24 грн. З яких буряку 83879 кг., капусти -923113 кг., моркви 204324 кг., цибулі-1145826 кг.

Відповідно до актів приймання передачі ящиків для зберігання овочів із зазначенням інвентарного номеру станом з 26.08.2016 року ПП «Шато» отримало від ТОВ «Грін Тім» за договором №260816ОТ- 6343 порожніх ящиків.

Відповідно до актів з назвою «акти приймання-передачі тари в оренду» зазначена інша інформація, а саме Орендар ПП «Шато» передав Орендодавцю ТОВ «Грін Тім» певний вид продукції вагою брутто, яка завантажена у контейнер (ящик) ТОВ «Грін Тім», інвентарний номер якого співпадає з актами передання ТОВ «Грін Тім»- ПП «Шато» порожніх ящиків за іншими актами приймання-передачі. Також в даному акті інформація є ідентичною із зазначеною в акті лабораторного дослідження (інвентарний номер ящика, вид та вага продукції).

Відповідно до товарно-транспортних накладних, в яких зазначена кількість привезених контейнерів з продукцією, дана інформація співпадає з актами лабораторних досліджень якості продукції.

Відповідно до актів повернення порожньої тари, де відображена інформація, що Орендар ПП «Шато» передав ТОВ «Грін Тім» ящик для зберігання у певної кількості із зазначенням інвентарного номеру, який співпадає з ящиками які були отримані як порожні, так і з ящиками, в яких була завантажена продукція, вбачається, що у грудні ПП «Шато» повернула 400 порожніх контейнерів, в яких певний час зберігалася продукція ПП «Шато» у холодильних камерах.

Відповідно до актів з назвою «Акти повернення тари з оренди» міститься інша інформація, а саме зазначено, що Орендар ПП «Шато» повернув Орендодавцю ТОВ «Грін Тім» свою продукцію у певній кількості вагою брутто, тобто з тарою Орендодавця.

За актами сортування та фасування продукції, які складені ТОВ «Грін Тім» але підписані тільки зі сторони ПП «Шато», вбачається, що ПП Шато не отримало продукції на суму 7480375,24 грн. з яких буряку 83879 кг., капусти -923113 кг., моркви 204324 кг., цибулі-1145826 кг, яка була утилізована самостійно ТОВ «Грін Тім».

За актами стану продукції, складеними технологом ТОВ «Грін Тім» ОСОБА_2 та фітопатологом ОСОБА_3 щодо вищезазначених видів продукції, одночасно з 16 грудня 2016 року по 19.05.2017 року у всіх холодильних камерах була застосована температура зберігання та вологістний режим, який не відповідає ані Національним стандартам – ДСТУ, ані умовам договору та специфікації.

Закон України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» регулює правовідносини, пов’язані з оформленням, видачею, погашенням простих і подвійних складських свідоцтв, визначає порядок їх реєстрації та спрямований на створення правових, економічних, організаційних умов функціонування цих документів під час зберігання товарів на товарних складах. Дія цього закону не поширюється на правовідносини, що виникають стосовно товарів, термін придатності яких з дня прийняття на зберігання не перевищує 90 днів тощо.

Згідно приписів статті 1 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», визначено, що:

товарний склад- організація, яка зберігає товар надає послуги, пов’язані із зберіганням на засадах підприємницької діяльності.

Сертифікований товарний склад – товарний склад, який отримав сертифікат про відповідність надання послуг із зберігання, що дає право видавати прості і подвійні складські свідоцтва на окремі групи товарів, зазначені в сертифікаті про відповідність надання послуг із зберігання.

Складські свідоцтва – товаророзпорядчі складські документи на пред’явника або імені, що посвідчують право власності на товар, який зберігається на сертифікованому складі;

Регламент сертифікованого складу – документ, що визначає порядок приймання на зберігання, зберігання та видачі із зберігання товару.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», сертифікований склад згідно із цим Законом має право видавати складські свідоцтва виключно після одержання сертифікату про відповідність надання послуг із зберігання товарів і тільки на ті групи товарів, які зазначені в сертифікаті.

Відповідно до ч.2 ст.10 зазначеного Закону - письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчено простим або подвійним складським свідоцтвом.

Частиною 4 статті 13 зазначеного Закону передбачено, що товар не може бути прийнятий на зберігання у разі, якщо зберігання товару потребує спеціальних умов, які сертифікований склад не в змозі забезпечити.

Частиною 1 статті 15 зазначеного Закону передбачено, що сертифікований склад повинен застрахувати товар, прийнятий на зберіганні, від ризиків втрати, загибелі, нестачі або пошкодження в порядку, встановленому ЗУ «Про страхування», якщо інше не передбачено договором або законом.

Враховуючи вимоги ДСТУ, наявність у ТОВ «Грін Тім» холодильного обладнання, суд приходить до висновку, що до даних правовідносин потрібно застосовувати Закон України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», оскільки строк придатності при правильних умовах зберігання щодо зберігаємої продукції (капуста, морква, буряк, картопля, цибуля) складає понад 90 днів, крім того зазначена продукція зберігалася понад 90 днів.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Удаваний правочин не має іншої мети, ніж приховування іншого правочину. Якщо в результаті вчинення правочину настають й інші правові наслідки, правочин не може бути визнано удаваним.

Оцінюючи зміст оспорюваного правочину, суд констатує, що укладення договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ від 26.08.2016 року спрямовано на приховання іншого правочину - договору зберігання на товарному складі, який сторони насправді вчинили, а тому спірний договір є удаваним правочином згідно із частиною першою статті 235 Цивільного кодексу України і до нього слід застосовувати правила глави 66 ЦК України, якими врегульовано зобов’язальні відносини із зберігання.

Цей висновок підтверджують, зокрема умови, викладені у п. 1.2. оспорюваного Договору, щодо розташування тари для зберігання продукції Позивача у приміщенні Відповідача при відповідних температурах та вологості; п. 1.4. оспорюваного Договору щодо необхідність підтвердження Позивачем права власності на продукцію, яка мала зберігатися у ящиках, що є предметом даного договору; п.п. 3.1.5, 3.2.1, 3.3.3 оспорюваного Договору щодо обмеження Позивача, як орендаря, у вільному користуванні орендованим майном.

Також, про існування між сторонами правовідносин зберігання свідчать положення п. 3.3.4 Договору оренди тари, який передбачає вивезення орендодавцем тари з продукцією власними силами та за власний кошт за попередньою письмовою заявою орендаря, що відповідає положенням ст. ст. 938, 953 ЦК України.

Спрямованість волі сторін на укладення саме договору зберігання на товарному складі підтверджується діями ТОВ «Грін Тім» щодо проведення перед завантаженням тари лабораторного аналізу продукції, що закріплено у ч. 1 ст. 959 ЦК України.

Також, укладаючи оспорюваний договір ТОВ «Грін Тім» взяв на себе зобов’язання, відповідно до розділу 4, докладати зусиль по забезпеченню належної роботи охолоджувального обладнання та підтримання оптимальних кліматичних умов в приміщенні, в якому розташовувалася тара, які узгоджувалися сторонами в специфікаціях.

Із досліджених в судовому засіданні листів ТОВ «Грін Тім», що направлялися ним на електронну пошту Позивача та актів про стан продукції вбачається, що працівниками ТОВ «Грін Тім» здійснювалися заходи з контролю за станом продукції ПП «Шато», умовами її зберігання. Після встановлення порчі продукції понад природну кількість ТОВ «Грін Тім» повідомив ПП «Шато» про необхідність зміни умов зберігання. Вжиття ТОВ «Грін Тім» заходів, необхідних для забезпечення схоронності продукції ПП «Шато», виходить за межі умов щодо консультування орендаря з приводу технології та режимів зберігання продукції (п.4.1.5 Договору) та, за відсутності інших угод про оренду холодильних приміщень ТОВ «Грін Тім», підтверджує виконання зобов’язань, що виникли із договору зберігання на товарному складі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно зі статтею 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

Судом встановлено удаваність договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ від 26.08.2016 року, який спрямовано на приховання іншого правочину - договору зберігання на товарному складі. Оскільки його зміст суперечить положенням глави 66 ЦК України, Закону України “Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва”, суд зазначає про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ від 26.08.2016 року.

Так, термін зберігання сільськогосподарської продукції ПП “Шато” за окремими видами овочів становив понад 90 днів, а тому правовідносини сторін крім параграфа 2 Глави 66 ЦК України, яким врегульовані загальні положення щодо складського зберігання, регулюється Законом України “Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва”, дія якого поширюється на зберігання товарів, термін придатності яких з дня прийняття на зберігання перевищує 90 днів.

Згідно із ст. 961 ЦК України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Під час розгляду справи судом встановлено, що всупереч вищенаведеним нормам, ТОВ “Грін Тім” при прийнятті сільськогосподарської продукції на зберігання складські документи ПП “Шато” не видавав.

Також, ст. 27 Закону України “Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва”, ст. 950-951 ЦК України передбачено відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі та відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем.

Умова договору (п.6.6.) щодо звільнення ТОВ «Грін Тім» від відповідальності за потенційні втрати, псування, якісні показники продукції ПП «Шато», що завантажена у орендовану тару, суперечить наведеним нормам.

У відзиві від 11.09.2017 року ТОВ «Грін Тім» (т.8 а.с.1) стверджує, що не має дозволу на роботу товарного складу, у нього відсутні реєстр складських свідоцтв, складські документи, регламент сертифікованого складу, акти природних витрат, псування або нестачі, акти повернення продукції, договір страхування продукції.

Правова позиція щодо удаваності правочину наведена в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.09. №9, де зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Також, п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” № 11 від 11 від 29.05.2013 року, рекомендовано, якщо в ході розгляду справи господарський суд встановить, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), то, на підставі ч. 2 ст. 235 ЦК України, має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей правочин. В разі, якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Положенням частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст.203 ЦК України, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Матеріалами справи підтверджується, що Договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016 р. укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

За наведених обставин, оскільки договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ від 26.08.2016 року не відповідає положенням ст. ст. 950, 951, 961 ЦК України, Закону України “Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва”, укладений за відсутністю відповідності волевиявлення сторін внутрішній волі та спрямування на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим договором, що у відповідності до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ від 26.08.2016 року є недійсним. При цьому суд зазначає, що з урахуванням приписів ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ТОВ «Грін Тім» щодо стягнення з ПП «Шато» основного боргу 990000,00 грн., пені в сумі 170538,90 грн., 3% річних в сумі 18769,26 грн., штрафу в сумі 912973,07 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 32284,23 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що на виконання договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ від 26.08.2016 року ПП «Шато» сплатив за надані послуги ТОВ «Грін Тім» 4749658,20 грн., позовні вимоги ПП “Шато” щодо стягнення з ТОВ «Грін Тім» раніше сплачених платежів за недійсною угодою у розмірі 4749658,20 грн. підлягають задоволенню.

Щодо зустрічної вимоги про стягнення завданих неналежним зберіганням та псуванням сільськогосподарської продукції збитків в розмірі 7480375 грн. 24 коп., судом встановлено наступне.

Частиною 3 ст. 147 ГК України передбачено, що збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимогу щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 Господарського Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. (ч. 4 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. (ч. 1 ст. 943 ЦК України).

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (ч. 1, 2 ст. 949 ЦК України).

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. (ч. 1, 2 ст. 950 ЦК України).

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі відшкодовуються зберігачем у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості (ст. 951 ЦК України).

Відповідно до ст. 956 ЦК України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. (ч. 1 ст. 957 ЦК України).

Товарний склад зобов'язаний за свій рахунок оглянути товар при прийнятті його на зберігання для визначення його кількості та зовнішнього стану; надавати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, - взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності. (ч. 1, 2 ст. 959 ЦК України).

Якщо для забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, товарний склад зобов'язаний самостійно вжити відповідних невідкладних заходів та повідомити про них поклажодавця. У разі виявлення пошкоджень товару склад зобов'язаний негайно скласти акт і того ж дня повідомити про це поклажодавця. (ст. 960 ЦК України).

Згідно приписів статті 19 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» - сертифікований склад зобов’язаний вживати всіх заходів, передбачених Законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, щодо зберігання товару, переданого йому на зберігання. Сертифікований склад зобов’язаний повернути володільцю складського свідоцтва товар у стані, передбаченому договором складського зберігання.

Вимогами статті 27 зазначеного Закону, за втрату (нестачу), пошкодження товару прийнятого на зберігання, сертифікований склад несе відповідальність згідно із законом та договором. Якщо в наслідок пошкодження товару, якість якого змінилася настільки, що він не може бути використаний за первісним призначенням, власник має право відмовитися від нього і вимагати від сертифікованого складу відшкодування його вартості.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно норм п.4 ч.1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 2 статті 216 ЦК України передбачено - якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до статті 623 ЦК України - боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно специфікацій №№ 1-4 до договору № 260816ОТ, ТОВ "Грін Тім" прийнято на зберігання 6343 ящика (контейнера) з належною ПП "Шато" сільськогосподарською продукцією, яку розміщено в приміщеннях ТОВ "Грін Тім", які мали забезпечувати цілодобовий режим роботи охолоджувального обладнання із визначеним п. 2 специфікацій температурним режимом (від 1 +/- 1 ⁰С до 4 +/- 1) та рівнем вологості.

На збереження було передано цибулю золотисту, буряк, моркву, капусту та картоплю, зберігання яких мало відбуватися із забезпеченням різних температурних режимів та рівнів вологості.

Перед завантаженням в контейнери, зазначена сільгосппродукція сортувалася, перебиралася, ТОВ "Грін Тім" здійснювався її вхідний лабораторний аналіз, який підтверджував якість продукції, після одержання позитивного результату лабораторного аналізу ця продукція силами ТОВ "Грін Тім" завантажувалася в контейнери, складався та підписувався акт приймання-передачі тари, складався акт лабораторного аналізу, після чого ця продукція транспортом відповідача за зустрічним позовом переміщувалася для подальшого зберігання до холодильних камер з відповідним температурним режимом.

Щодо цибулі золотистої.

Відповідно до актів лабораторних досліджень, лабораторією відповідача за період з 21.12.2016р. по 03.01.2017р., та в подальшому в аналогічних актах досліджень за період з 18.01.2017р. по 31.01.2017р.; 01.02.2017р. по 20.02.2017р.; 21.02.2017р. по 18.03.2017р.; 19.03.2017р. по 02.05.2017р. в холодильні камери №№ 8 та 9 передано на зберігання 2181299 кг. цибулі у тарі відповідача, яка згідно актів приймання-передачі за період з 26.11.2016р. по 28.11.2016р., з 02.03.2017р. по 25.03.2017р. була переміщена до холодильних камер №№ 8, 9 і відповідала вимогам для довгострокового зберігання.

Внаслідок перепаду температур та рівнів вологості станом на 19.05.2017р. кількість зіпсованої в процесі зберігання цибулі золотистої склала 1248835,02 кг., з яких природні втрати становлять 103009,5 кг., кількість зіпсованої понад природні втрати продукції станом на 31.05.2017р. - 1145825,25 кг. на загальну суму 3343983 грн.

Щодо буряка столового.

Відповідно до актів лабораторних досліджень лабораторії відповідача для зберігання у холодильній камері № 15 на зберіганні знаходилося 520 контейнерів (ящиків) з буряком в кількості 542144,5 кг. Зіпсовано на період повернення продукції з 13.02.2017р. по 12.05.2017р. в кількості 98773 кг., з яких природні втрати становлять 14894 кг.; станом на 31.05.2017р. зіпсовано понад природні втрати 83879 кг. буряку на суму 253115 грн.

Щодо капусти білокачанної

Відповідно до актів лабораторних досліджень лабораторією відповідача для зберігання у холодильних камерах № 10 та № 13 прийнято 2190551 кг.

На час повернення продукції у період з 06.02.2017р. по 21.04.2017р. зіпсовано 984663,15 кг., з яких природні втрати - 61550 кг., кількість зіпсованої капусти понад природні втрати станом на 31.05.2017р. склала 923112,65 кг. на загальну суму - 3291444 грн.

Щодо Моркви

Відповідно до актів лабораторних досліджень лабораторією відповідача прийнято та переміщено до зберігання у холодильній камері № 14 в кількості 864425 кг. Згідно лабораторних досліджень у період з 04.01.2017р. по 31.01.2017р.; 01.02.2017р. - 20.02.2017р., 21.02.2017р. - 18.03.2017р. виникла хвороба та почалося псування продукції з причин перепаду температур.

На час повернення продукції зіпсовано 222547,5 кг., з яких природні втрати склали 18223,5 кг., кількість зіпсованої моркви понад природні втрати склали 204324,15 кг. на суму 591832 грн. 70 коп.

Таким чином, розмір завданих псуванням переданої для зберігання в контейнерах продукції складає 7480374 грн. 70 коп.

Факти прийняття вищенаведеної кількості сільськогосподарської продукції відповідачем для зберігання у контейнерах (ящиках), лабораторні аналізи, що підтверджують якісні показники прийнятої для зберігання продукції, підтверджені наданими в матеріали справи актами лабораторних аналізів продукції, актами приймання-передачі тари із зваженою сільгосппродукцією, підписаними представниками сторін. (т. II, а.с. 126-250; т. III, а.с. 1-250; т. IV, а.с. 1-250; т. V, а.с. 1-191).

Факти псування сільськогосподарської продукції підтверджені наданими в матеріали справи актами на утилізацію; актами списання природного зносу; актами сортування продукції з фіксацією псування, від підпису яких відповідач відмовився з тих підстав, що між сторонами існують правовідносини, пов'язані з орендою тари і він не несе відповідальності за псування сільськогосподарської продукції (т. 1, а.с. 152-250; т. 2, а.с. 1-125; т. IV, а.с. 47-250).

Згідно висновків експертів Херсонської Торгово-промислової палати Вэ-449 від 26.07.2017р. та Вэ-449/1 від 26.07.2017р., встановлено, що зазначені в специфікаціях № 1-№ 4 показники температури і рівні вологості та вентиляції для зберігання сільськогосподарської продукції не відповідають вимогам ДСТУ 3234-95 Технічні умови "Лук ріпчатий свіжий"; ДСТУ ISO 1673-2002 "Цибуля ріпчата"; Керівництво по зберіганню (ISO 1673:1991); ДСТУ 7035:2009 "Морква свіжа"; Технічні умови, ДСТУ 7033:2009 "Буряк столовий свіжий"; Технічні умови, ДСТУ 7037:2009 "Капуста білокачанна свіжа", а фактичний температурно-вологістний режим зберігання сільгосппродукції навіть не відповідав показникам, встановленим в укладеному між сторонами договорі № 260816ОТ від 26.08.2016р. (т. VI, а.с. 18-46).

Тобто безпосередньо при укладенні договору, ТОВ «Грін Тім» у специфікаціях було зазначено показники температурного режиму та рівня вологості для зберігання продукції, які не відповідали державним стандартам і не могли забезпечити якісне зберігання даного виду продукції.

У той же час, згідно показників лабораторних аналізів ТОВ «Грін Тім», прийнята в контейнери продукція за її якісними показниками підтверджувала її якість та придатність для довгострокового зберігання.

На думку суду, ПП «Шато» належними доказами підтверджено той факт, що понадприродні втрати та псування продукції на суму 7480374 грн. 70 коп. мали місце саме з вини ТОВ «Грін Тім».

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про наявність вини ТОВ «Грін Тім» у псуванні переданої ПП «Шато» для зберігання сільгосппродукції, доведеність належними доказами факту пов'язаних з неналежним зберіганням збитків в сумі 7480374 грн. 70 коп. і обґрунтованість зустрічного позову в частині їх стягнення.

Щодо заяви ПП «Шато» здійснити поворот виконання Постанови Одеського апеляційного господарського суд по даній справі від 15.11.2017 року.

Згідно приписів статті 333ГПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання Постанови Одеського апеляційного господарського суд по даній справі від 15.11.2017 року, 5 грудня 2017 року Господарським судом Херсонської області було видано наказ №923/560/17 про стягнення з ПП «Шато» основного боргу 990000,00 грн., пені в сумі 170538,90 грн., 3% річних в сумі 18769,26 грн., штраф в сумі 912973,07 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 32284,23 грн.

Відповідно до вищевказаного наказу з ПП «Шато» було стягнуто 2337160,29 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №385 від 06.12.2017 р., №386 від 07.12.2017 р. та №387 від 11.12.2017 р. (т.10 а.с.86-88).

Постанову Одеського апеляційного господарського суд по даній справі від 15.11.2017 року скасовано Постановою Верховного суду від 04.07.2018 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ПП «Шато» та здійснює поворот виконання рішення по справі №923/560/17 шляхом стягнення з ТОВ «Грін Тім» 2337160,29 грн. на користь ПП «Шато».

У відзиві на заяву про збільшення та уточнення позовних вимог ТОВ «Грін Тім» стверджує, що заяву Приватного підприємства "Шато" про збільшення та уточнення зустрічного позову (зареєстровану за вх. №1724/18 від 03.09.2018) подано без додержання вимог п.2 ч.1 ст. 164, ст. 456 ГПК України та прийнято до розгляду лише ухвалою суду від 18.09.2018.

Суд звертає увагу заявника, що в ухвалі від 04.09.2018 (т.11 а.с.79) суд зазначив, що подана заява судом прийнята до розгляду та залучена до матеріалів справи.

В ухвалі від 18.09.2018 суд також зазначив про те, що вищевказана заява прийнята судом до розгляду, оскільки в судовому засіданні розглядалось питання щодо змісту позовних вимог, викладених ПП "ШАТО" в заяві про збільшення та уточнення позовних вимог.

Підпунктом 2.8. пункту 2 постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами.

Враховуючи сплату ПП «Шато» 18.09.2018 року платіжним дорученням №821 судового збору в сумі 71244,87 грн., - суд вважає вищевказані посилання ТОВ «Грін Тім» безпідставними.

Суд відхиляє клопотання ТОВ «Грін Тім» від 6 листопада 2018 року про відкладення розгляду справи, в якій заявник просить оголосити перерву у справі до розгляду апеляційної скарги ТОВ «Грін Тім» на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 25.10.2018 року Південно-західним апеляційним господарським судом, оскільки відповідно до ч.2 статті 202 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

В судовому засіданні 6 листопада 2018 року під час розгляду справи по суті судом було з’ясовано: між ТОВ «Грін Тім» та ПП «Шато» відсутній предмет спору щодо зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 987887,48 грн., що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині.

Представник ПП «Шато» просить задовольнити вимоги щодо стягнення з позивача 80778,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Суд задовольняє вищевказані вимоги з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою отримання професійної правової допомоги щодо ведення справи ПП «Шато» було укладено Договір про надання правової допомоги від 04.07.2017 року (т.9 а.с.42) та від 01.02.2018 року (т.10 а.с.231) з адвокатом ОСОБА_1

Задля дотримання та збереження прав і свобод людини статтею 59 Конституції України закріплено право кожної людини на правову допомогу, а також право вільного вибору захисника своїх прав.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року №13- рп/2000 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право вільного вибору захисника), положення частини першої статті 59 Конституції України про те, що "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав", треба розуміти як конституційне право особи з метою отримання правової допомоги вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником ПП «Шато» надано розрахунок розміру судових витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги (т.11, а.с.42-56).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічну позовну заяву в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на ТОВ «Грін Тім» та складаються з: судового збору в сумі 185082,19 грн. (платіжне доручення №494 від 27.07.2017 р. на суму 97387,32 грн. – т.5 а.с.232, платіжне доручення №441 від 20.07.2017 р. на суму 1600,00 грн. – т.5 а.с.233, платіжне доручення№524 від 16.08.2018 р. на суму 14850,00 грн. – т.11 а.с.30, платіжне доручення №821 від 18.09.2018 р. на суму 71244,87 грн. – т.11 а.с.174) та витрат на правову допомогу в сумі 80778,00 грн.

Під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення судом було зазначено дату виготовлення повного тексту рішення – 15.11.2018 р. Враховуючи перебування судді Литвинової В.В. на лікарняному з 12.11.2018 р. по 21.11.2018 р. включно, - датою виготовлення повного тексту рішення зазначено іншу дату, ніж ту, яку було повідомлено під час оголошення вступної та резолютивної частини.

Керуючись ст.ст.129, п.2 ч.1 ст.231, ст..ст.232-240 ГПК України, суд

ухвалив:

1. В задоволенні позовних вимог ТОВ «Грін Тім» за первісним позовом відмовити в повному обсязі.

2. Позовні вимоги ПП «Шато» за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі.

3. Визнати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Тім та Приватним підприємством "Шато" договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016 р. удаваним, визнати даний договір договором зберігання – Товарного складу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" на користь Приватного підприємства "Шато" збитки за неналежне зберігання за удаваним договором №260816ОТ від 26.08.2016 року в сумі 7480375,24 грн., 4749658,20 грн. сплачених платежів за недійсною угодою, 185082,19 судового збору та 80778,00 грн. витрат на правову допомогу.

5. Здійснити поворот виконання Постанови Одеського апеляційного господарського суду по справі №923/560/17 від 15.11.2017 року та стягнути з ТОВ «Грін Тім» на користь ПП «ШАТО» 2337160,29 грн.

6. Закрити провадження за зустрічним позовом в частині зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 987887,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Дата складання повного тексту рішення 22.11.2018 року.

Суддя В.В.Литвинова