ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 листопада 2018 року

справа №817/804/16

адміністративне провадження №К/9901/12876/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року у складі судді Гломба Ю.О. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у складі суддів Котік Т.С, Жизневської А.В., Шидливського В.Б. у справі №817/804/16 за позовом Національної компанії України в особі Філії Національної телекомпанії України «Рівненська регіональна дирекція» до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

01 червня 2016 року Національна компанія України в особі Філії Національної телекомпанії України «Рівненська регіональна дирекція» звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 9951 грн. 45 коп. та нарахування пені у розмірі 199 грн. 03 коп. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30 березня 2016 року №0007541706, з мотивів безпідставності його прийняття.

03 жовтня 2016 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, позов задоволено повністю, внаслідок чого скасоване рішення податкового органу «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску» від 30 березня 2016 року №0007541706, з мотивів відсутні у контролюючого органу підстав для застосування до позивача штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за лютий 2016 року.

29 грудня 2016 року податковим органом подана касаційна скарга, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені позову.

31 січня 2017 року позивачем подані заперечення на касаційну до Вищого адміністративного суду України, які долучені до матеріалів справи, позивач доводить, що недотримання податковим органом пункту 56.8 статті 56 та пункту 60.3 статті 60 Податкового кодексу України, вказує на протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову суду першої та ухвалу суду залишити без змін.

11 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано справу №817/804/16 з Рівненського окружного адміністративного суду.

14 лютого 2017 року справа № 817/804/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

31 січня 2018 року справу № 817/804/16 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/12876/18 передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків філією Національної телекомпанії України "Рівненська регіональна дирекція" 21 березня 2016 року нараховано єдиний внесок в розмірі 104923,72 грн., який частково погашений за рахунок переплати в сумі 55166,46 грн., недоїмка зі сплати єдиного внеску на цю дату становила 49757,26 грн., яка в подальшому, платіжним дорученням від 24 березня 2016 року №29 на суму 98263,99 грн., сплачена в погашення недоїмки.

30 березня 2016 року Заступником керівника податкового органу прийнято рішення № 0007541706, на підставі частини 10, пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 22 березня 2016 року по 25 березня 2016 року, яким застосовано до Філії НТКУ "Рівненська регіональна дирекція" штраф в розмірі 9954,45 грн. та нарахована пеня 199,03 грн.

Суди попередніх інстанцій перевірили спірне рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дійшли висновків, що його прийнято протиправно.

Судами попередніх інстанцій здійснений аналіз пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року №567 "Деякі питання утворення публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України", якою встановлено, що Державний комітет телебачення і радіомовлення України (далі - Держкомтелерадіо) є органом, який здійснює функції з управління майном Національної телекомпанії України (далі - НТКУ).

Згідно пункту 1.2 положення про Філію, затвердженого наказом НТКУ від 16 вересня 2015 року № 186 (далі - Положення), філія є відокремленим структурним підрозділом НТКУ, що розташована поза її місцезнаходженням та здійснює частину її функцій на підставі і в межах цього Положення, пунктами 1.3 та 1.4 передбачено, що філія як відокремлений структурний підрозділ застосовує положення, визначені для розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) відповідного рівня, згідно чинного бюджетного законодавства України, при її включенні до мережі бюджетних коштів вищого рівня.

Аналізуючи приписи Положення суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що головним розпорядником коштів Філії є Держкомтелерадіо.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій висновувалися з аналізу частини другої статті 49 Бюджетного кодексу України, пункту 6 правил складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2002 № 1098 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 14.01.2008 №19), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 21.01.2003 за № 47/7368, з огляду на які дійшли висновку про те, що затвердження Паспорту бюджетної програми 1701080 "Виробництво та трансляція телерадіопрограм для державних потреб" на 2016 рік лише 24 березня 2016 року, що підтверджується спільним наказом Держкомтелерадіо та Міністерства фінансів України від 24 березня 2016 року № 68/381 про затвердження паспорта бюджетної програми на 2016 року обумовило перерахування внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тобто, з порушенням термінів, встановлених частиною 8 статті 9 Закону № 2464.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у позивача відсутня можливість вчасно зареєструвати та провести платежі по сплаті суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2016 року, у строки, визначені пунктом 8 статті 9 Закону №2464.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій оцінюючи спірне рішення, неякісна світлокопія якого долучена до матеріалів справи, в порушення норм процесуального права не встановлені істотні обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не досліджені зібрані у справі докази (арк. справи 16).

Спірним рішенням до Філії застосований штраф та нарахована пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове загальнодержавне соціальне страхування без встановлення того, що Філія є платником цього внеску в розумінні пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-6, яка передбачає обов'язковість наявності у філії окремого балансу і самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами, ці обставини судами попередніх інстанцій не встановлені не зважаючи на те, що Положення про Філію долучене до матеріалів справи.

Судами попередніх інстанцій також не встановлений склад правопорушення, покладеного в основу застосування штрафу та нарахування пені, звітні періоди за які подані розрахунки, оригінали або належним чином засвідчені копії розрахунків, на підставі яких виникли зобов'язання у Філії зі сплати єдиного внеску.

Суди попередніх інстанцій не застосували повною мірою Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-6, до спірних правовідносин, який відповідно до його преамбули визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, чим порушили норми матеріального права.

Натомість суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин норми Податкового кодексу України, аналізуючи які дійшли висновку про те, що порушення сплати єдиного внеску мало місце не з вини посадових осіб Філії, а через незалежні від Філії обставини, спричинені несвоєчасним затвердженням Держкомтелерадіо Паспорта та відмовою ГУДКСУ у Рівненській області в проведенні сплати податків із нарахованої заробітної плати за лютий 2016 року, внаслідок чого у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування до позивача штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за лютий 2016 року.

Суд визнає, що не встановивши суб'єкта відповідальності та обставин того, чи є Філія у межах спірних відносин платником єдиного внеску та чи можуть до неї застосовуватися заходи впливу та стягнення, встановлені статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» проаналізував «вину», як виключно один елемент об'єктивної сторони правопорушення, відповідно до статті 129 Податкового кодексу України, без застосування норм спеціального Закону, порушивши положення загально-правового принципу конкуренції загальної та спеціальної норми права.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів, при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі №817/804/16 скасувати.

Справу №817/804/16 направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер