ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2018 року м. Дніпро Справа № 904/1478/15

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання Дон О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2018 про зміну способу та порядку виконання рішення суду, постановлену суддею Бєлік В.Г., у справі №904/1478/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс"

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"

про зобов'язання виконати умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002 у справі № 16/290-6/162, шляхом зобов'язання здійснити поставку заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 мм у кількості 6 181,17 тон.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2018 (з урахуванням ухвали від 19.09.2018 про виправлення описки в ухвалі суду від 05.09.2018) змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі № 904/1478/15 в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" виконати умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002 у справі № 16/290-6/162, шляхом здійснення поставки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" за вказаними ним реквізитами готової продукції: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6181,17 тонн, шляхом стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс" - 94 571 901,00 грн. вартості 6 181, 17 тонн заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 мм; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" 94 571 901, 00 грн. вартості 6 181, 17 тонн заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 мм.

Приймаючи зазначену ухвалу, місцевий господарський суд виходив з обставин підтвердження належними та допустимими доказами факту неможливості відповідача виготовити та поставити позивачеві означену продукцію. В той же час, відповідачем не доведено можливість купити та поставити продукцію, що є предметом спору, або замінити її на іншу, узгоджену з позивачем. Вартість продукції визначена судом з урахуванням даних Дніпропетровської торгово-промислової палати.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" просить її скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 шляхом стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" 94 571 901, 00 грн. вартості 6 181, 17 тон заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 мм.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що дана справа за заявою позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду розглядалась судами неодноразово. Судом першої інстанції проігноровані підстави направлення заяви на новий розгляд, викладені у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у даній справі. Відповідач вважає, що оскаржуваною ухвалою суд, змінюючи спосіб і порядок виконання рішення, фактично змінив судове рішення по суті. Вирішуючи спір по суті правовідносин у даній справі при винесенні рішення від 29.12.2015 (зобов'язання відповідача виконати умови мирової угоди шляхом здійснення поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" за вказаними ним реквізитами готової продукції: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ5ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6 181, 17 т ), судом застосовано такий спосіб захисту порушеного права позивача як спонукання до вчинення певної дії на користь останнього (немайнова вимога), що виключає можливість заміни первісного зобов'язання на грошове. У межах виконавчого провадження державним виконавцем не складались документи процесуального характеру на підтвердження факту неможливості виконання боржником судового рішення. У свою чергу, позивачем також не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, що дійсно ускладнюють або роблять неможливим виконання мирової угоди, не доведено винятковості цих обставин. Відповідач посилається, що судом першої інстанції не надано йому достатнього часу для надання доказів в підтвердження можливості поставки продукції, тоді як відповідач із запізненням дізнався про призначене судове засідання у справі; проте клопотання відповідача про перенесення слухання справи не було задоволено судом. Задовольняючи вимоги позивача про стягнення вартості продукції суд керувався виключно інформацією з листа торгово-промислової палати, який, на думку відповідача, є неналежним доказом в підтвердження цих обставин, оскільки наведена в ньому інформація носить довідковий характер. Рішенням суду не присуджено майно позивачу в натурі, не визначалась вартісна, грошова оцінка продукції, зобов'язання по поставці якої було встановлено у мировій угоді. Відповідач вважає, що якщо слідувати позиції суду про можливість зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з відповідача грошових коштів, позивач повинен був заявляти такі вимоги лише в розмірі вартості придбання права вимоги за мировою угодою, яка була визначена між позивачем та первісним кредитором, оскільки саме в цьому договорі шляхом визначення ціни продажу права вимоги була визначена грошова вартість зобов'язання відповідача за мировою угодою, право вимоги виконання якого набуте позивачем. Окрім цього, судом не було досліджено стан виконання прийнятої раніше аналогічної ухвали від 19.04.2017 про зміну способу та порядку виконання рішення у справі; наказ, виданий на виконання цієї ухвали (яка в подальшому скасована), частково виконаний, з відповідача в примусовому порядку стягнуто грошові кошти у сумі 4 191 391, 47 грн. Також, відповідач зазначає, що судом оскаржувану ухвалу винесено відносно неіснуючого підприємства та в ній наведено неіснуючі адреси позивача та відповідача. За доводами відповідача, при винесенні оскаржуваної ухвали судом застосовано законодавство у неправильній редакції.

Позивач відповідно до наданого до Центрального апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу (надійшов до суду 07.11.2018) та пояснень представника позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" заперечує, апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Щодо твердження апелянта, що підставами для скасування оскаржуваної ухвали є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права позивач вважає, що такі твердження апелянта не відповідають дійсності, зроблені апелянтом на підставі невірного трактування норм чинного законодавства України та внаслідок викривлення фактів по справі на свою користь.

Щодо твердження апелянта, що у відповідності до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку із якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції чи суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, то, на думку позивача, єдиним таким висновком, наведеним у пункті 5.3. постанови Верховного Суду є висновок про те, що під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін та, в залежності від встановленого, у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів і підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами такого розгляду. Разом з тим, позивач вважає, що ті положення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, на які, як на правові висновки Верховного Суду в порядку ч. 5 ст. 310 ГПК України посилається апелянт, є оцінкою аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Позивач зазначає і про те, що відповідно до статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи; проте, постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої та апеляційної інстанцій про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Щодо твердження апелянта, що оскаржуваною ухвалою суд, змінюючи спосіб і порядок виконання рішення фактично змінив судове рішення по суті позивач зазначає, що спірні правовідносини, які розглядаються у цій справі, виникли через невиконання відповідачем умов мирової угоди від 12.04.2002, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2002 у справі № 16/290-6/162, щодо поставки заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 мм у кількості 6 181, 17 тонн. Мирова угода, затверджена ухвалою суду, має свою специфіку примусового виконання; у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Позивач вважає, що пред'явлення такого позову є способом захисту цивільного права, що передбачений п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, яка визначає, що одним із способів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі. З огляду на наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс", як правонаступник прав Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Рюдбері Україна" за вказаною мировою угодою, і звернулось до суду за захистом своїх порушених прав з позовом про зобов'язання ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського (на даний час - ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат") поставити ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс" заготовку квадратну ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 мм у кількості 6 181, 17 тонн. Вказаний позов було задоволено, на виконання судового рішення видано відповідний наказ, який перебував на виконанні у Заводському відділі державної виконавчої служби міста Дніпродзержинська ГТУЮ у Дніпропетровській області з 17.10.2016 до 01.12.2016. Вимоги виконавчого документу - наказу суду відповідачем не були виконані. Заступником начальника Заводського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинська ГТУЮ у Дніпропетровській області двічі виносились постанови про накладення на ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" штрафу за невиконання вимог виконавчого документа; постановою Заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинська ГТУЮ у Дніпропетровській області від 01.12.2016 також було постановлено надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" кримінального правопорушення. 01.12.2016 у межах виконавчого провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 904/1478/15, виданого 01.08.2016 господарським судом Дніпропетровської області; наказ повернуто до господарського суду.

Позивач посилається на ті обставини, що під час виконавчого провадження відповідачем (боржником) було подано до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинська ГТУЮ у Дніпропетровській області лист від 27.10.2016 № 01/843 щодо виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі № 904/1478/15, яким відповідач повідомляв, що відсутня можливість здійснити поставку 6.181, 17 тонн квадратної заготовки ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі № 904/1478/15, оскільки відповідач не виробляє квадратну заготовку з перетином 125х125 мм через реконструкцію сталеплавильного виробництва.

За доводами позивача, про неможливість виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у цій справі відповідач зазначав і в процесуальних документах , які подавались до господарського суду та наявні в матеріалах справи, у яких посилався, що причини невиконання наказу господарського суду від 01.08.2015 є поважними, оскільки існує об'єктивна неможливість виконати рішення суду у справі.

За наведеного, враховуючи обставини визнання як позивачем, так і відповідачем, факту неможливості виконання відповідачем судового рішення у справі та відсутність у відповідача можливості замінити товар, який за рішенням суду слід поставити позивачу, іншим товаром, ніж той, що повинен був бути вироблений ним, за твердженням позивача, дані обставини можуть не доказуватись перед судом в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України у чинній редакції та приписів абзацу 1 ст. 35 ГПК України у попередній редакції.

Посилаючись на положення пункту 7.1.3. постанови пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012 позивач зазначає, що зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном. Також, за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна (п. 7.4. постанови пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012).

Відтак, позивач вважає, що ст. 331 ГПК України (ст. 121 ГПК України в редакції до 15.12.2017) прямо визначають право господарського суду за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, змінити спосіб та порядок виконання судового рішення; при цьому зміною порядку і способу виконання судового рішення може бути видозмінення зазначеної у рішенні форми, зокрема, за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі - шляхом стягнення вартості цього майна. Враховуючи факт неможливості виконання відповідачем судового рішення шляхом здійснення поставки квадратної заготовки в натурі через її відсутність у відповідача, суд, на думку позивача, правомірно змінив порядок і спосіб виконання такого рішення стягнувши вартість цього майна.

Щодо твердження відповідача, що місцевим господарським судом не приймалось рішення про присудження позивачеві майна, визначеного родовими ознаками, із зазначенням вартості металопродукції, а також, що місцевим господарським судом не приймалось рішення про витребування від відповідача спірної заготовки квадратної або про передачу цього майна позивачеві, позивач зазначає, що причиною звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконати умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002 у справі № 16/290-6/162, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2002, було невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 мм у кількості 6 181, 17 тонн. Подача мирової угоди або ухвали про її затвердження як виконавчого документа на примусове виконання до органів державної виконавчої служби була неможлива через те, що ані сама мирова угода, ані ухвала про її затвердження не були оформлені як виконавчий документ у розумінні Закону України "Про виконавче провадження". За умовами мирової угоди на відповідача покладався обов'язок у семиденний термін з моменту затвердження цієї мирової угоди судом здійснити поставку заготовки квадратної по реквізитам, вказаним позивачем. В подальшому судовим рішенням зобов'язано відповідача виконати умови мирової угоди шляхом здійснення поставки заготовки квадратної. Позивач вважає, що в розумінні чинного законодавства України здійснення поставки - це передача постачальником товару (продукції) у власність отримувача. Отже, судове рішення про зобов'язання поставити майно є судовим рішенням про присудження майна. Частина перша ст. 184 Цивільного кодексу України містить поняття речі, визначеної родовими ознаками. З наведеної правової норми слідує, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у цій справі позивачу присуджене майно, визначене родовими ознаками, чим спростовуються твердження апелянта про протилежне. Окрім цього, за доводами позивача, факт того, що рішення про зобов'язання боржника виконати умови мирової угоди шляхом здійснення поставки майна, визначеного родовими ознаками, фактично є рішенням про передачу присудженого за рішенням суду майна визначено також судовим рішенням - ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2017 у справі № 904/1478/15, що винесена за результатами розгляду скарги відповідача від 23.11.2016 № 017/1258 на рішення державного виконавця, а отже в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України є таким, що не потребує доказування. Означена ухвала суду від 19.04.2017 не оскаржувалась та є чинною.

Щодо твердження апелянта, що обов'язком відповідача за умовами договору поставки, мирової угоди та рішення є здійснення поставки продукції, і такий обов'язок не має грошового характеру, позивач повторює своє попереднє твердження про те, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у цій справі є рішенням про передачу присудженого за рішенням суду майна, а у разі неможливості або істотної складності виконання судового рішення про присудження майна в натурі можлива зміна способу виконання рішення шляхом видозмінення зазначеної у рішенні майнової форми на грошову - стягнення вартості присудженого позивачеві майна.

Позивач не погоджується з твердженням апелянта, що вирішуючи спір по суті спірних правовідносин у справі, господарським судом було застосовано такий спосіб захисту порушеного права позивача як спонукання до вчинення певної дії на користь останнього, що виключає можливість заміни первісного зобов'язання на грошове. Так, за доводами апелянта, пред'явлення такого позову є способом захисту цивільного права, що передбачений п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, згідно якої одним із способів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі. Аналогічний спосіб захисту порушеного права передбачений ч. 2 ст. 20 ГК України, яка визначає, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права і законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі. Зважаючи на наведене, а також ті обставини, що правовідносини, що є предметом розгляду цієї справи, виникли через невиконання відповідачем умов затвердженої судом мирової угоди від 12.04.2002 щодо поставки заготовки квадратної, затверджена ухвалою суду мирова угода не має статусу виконавчого документа, оскільки не містить для цього усіх необхідних даних, позивач не був позбавлений права звернутись до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у цій справі є рішенням про присудження позивачу майна, визначеного родовими ознаками, відтак судом застосовано спосіб захисту порушеного права позивача шляхом примусового виконання обов'язку в натурі, що, на думку позивача, є вірним та адекватним з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правовідносин сторін. Відповідач не виконав наказ господарського суду Дніпропетровської області, виданий на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у цій справі, подав до відділу державної виконавчої служби листа, яким повідомив про відсутність можливості здійснити поставку квадратної заготовки, що призвело до закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу. Про неможливість виконання рішення суду відповідач посилався і в інших процесуальних документах, що подавались до суду у цій справі. Відсутність у відповідача присудженого позивачеві майна, визначеного родовими ознаками, в натурі, засвідчена державним виконавцем, є достатньою підставою для зміни способу виконання рішення - стягнути вартість цього майна.

Щодо доводів відповідача про те, що можливість стягнення з боржника коштів замість майна у випадку відсутності майна ставиться в залежність від того, чи приймав суд рішення про присудження стягувачові майна, визначеного родовими ознаками, та чи визначав суд у рішенні вартість присудженого майна, позивач вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у цій справі і є рішенням про присудження позивачу майна, визначеного родовими ознаками.

Щодо необхідності визначення у рішенні суду вартості присудженого майна, позивач зазначає, що жодна норма чинного законодавства України не встановлює, що судом має бути відмовлено в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення у випадку відсутності визначення вартості майна у рішенні про присудження позивачеві майна в натурі. Окрім того, за приписами ГПК України, забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення суду необхідно враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Щодо ступеня вини відповідача у виникненні спору позивач зазначає, що у даній справі предметом спору є виконання мирової угоди, яку відповідач добровільно уклав з кредитором, взявши на себе обов'язок виконати її протягом семи днів з моменту затвердження цієї мирової угоди судом. Умови мирової угоди не були виконані відповідачем як у визначений мировою угодою строк, так і на сьогодні. Разом з тим, ліквідатор первісного кредитора - Іноземного підприємства - Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Рюдбері Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" неодноразово направляли відповідні вимоги про виконання умов мирової угоди відповідачу у справі, що було встановлено господарським судом Дніпропетровської області при винесенні рішення від 29.12.2015 у цій справі.

Щодо впливу наявності інфляційних процесів у економіці держави та інших обставин справи позивач зазначає, що починаючи з 2007 року економічна ситуація в країні є нестабільною, вартість товарів, робіт і послуг з плином часу лише збільшується, на що прямо впливають інфляційні процеси в державі, зокрема зростання курсу долара США по відношенню до гривні; має місце знецінення валюти України. Ці обставини мають вплив і на металургійний ринок України: ціна на квадратну заготовку починаючи з 2002 року, коли було укладено мирову угоду, лише зросла.

Щодо матеріальних інтересів сторін позивач звертає увагу на те, що зобов'язання щодо поставки квадратної заготовки відповідач взяв на себе за мировою угодою, укладеною сторонами 12.04.2002 у справі № 16/290-6/162. Проте взяте на себе зобов'язання відповідач не виконав. Разом з тим, належне виконання відповідачем зобов'язання з поставки квадратної заготовки надало б можливість як первісному, так і новому кредитору - позивачу, продати цю металургійну продукцію і виручити за неї грошові кошти в розмірі за ринковою вартістю станом на період виконання відповідачем свого обов'язку.

Щодо посилань апелянта на те, що відсутність у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі повинна засвідчуватись саме державним виконавцем; що виконавче провадження ВП № 52571838 з примусового виконання рішення на підставі виконавчого документу, відкрите постановою державного виконавця від 17.10.2016, здійснювалось відповідно до порядку виконання рішень немайнового характеру; що у межах виконавчого провадження ВП № 52571838 державним виконавцем не складались документи процесуального характеру на підтвердження факту неможливості виконання боржником судового рішення, а постанова про закінчення виконавчого провадження в порядку пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" не є належним доказом відсутності у боржника майна, яке підлягає передачі стягувачу, позивач зазначає, що єдиною необхідною підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення за заявою стягувача є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як це встановлено ч. 3 ст. 331 ГПК України у чинній редакції, та ст. 121 ГПК України в редакції, що діяв до 15.12.2017. Про обставини, що унеможливлюють виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у цій справі повідомлено державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинськ ГТУЮ у Дніпропетровській області, в провадженні якого перебувало виконавче провадження ВП № 52671838, в письмовому вигляді (листом) особисто боржником. Щодо постанови пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9, на яку посилається апелянт, позивач вважає, що ця постанова не визначає перелік певних документів процесуального характеру, що мають бути складені державним виконавцем в підтвердження факту неможливості виконання боржником судового рішення, в ній наведено лише один із прикладів такого документу. Позивач вважає, що підтвердженням з боку державного виконавця відсутності у відповідача присудженого позивачу майна є постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 52671838 та повернення без виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2016 у цій справі до суду, що його видав. Проте сама норма - стаття 331 ГПК України, яка наділяє суд правом змінити спосіб та порядок виконання судового рішення, не ставить можливість зміни порядку і способу виконання рішення суду в залежність від відкриття виконавчого провадження з примусового виконання такого судового рішення. Разом з тим, як вважає позивач, постанови пленуму ВГСУ містять роз'яснення рекомендаційного характеру, які не можуть розширювати зміст норми права чи встановлювати певні умови для їх застосування. Факт того, що виконавче провадження ВП № 52571838 з примусового виконання рішення на підставі наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2016 здійснювалось відповідно до порядку виконання рішення немайнового характеру не має, враховуючи положення ст. 331 ГПК України, жодного значення, оскільки чинне законодавство передбачає право на подання заяви про зміну порядку і способу виконання рішення суду за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а про наявність таких обставин щодо виконання рішення суду від 29.12.2015 у цій справі заявлено самим відповідачем у виконавчому провадженні ВП № 52571838. Окрім того, господарським судом (ухвала від 19.04.2017 у справі) за скаргою самого ж відповідача встановлено неправомірність дій державного виконавця щодо виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у цій справі в порядку виконання рішень немайнового характеру, а саме встановлено, що зважаючи на те, що рішення про зобов'язання боржника виконати умови мирової угоди шляхом здійснення поставки майна, визначеного родовими ознаками, фактично є рішенням про передачу присудженого за рішенням суду майна, державний виконавець мав організувати його виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом для виконання рішень майнового характеру, зокрема, в порядку ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження".

Щодо твердження апелянта, що під час прийняття оскаржуваної ухвали судом не було досліджено питання неможливості/можливості виконання відповідачем рішення суду від 29.12.2015 у цій справі, то, за доводами позивача, факт неможливості виконання відповідачем судового рішення у справі та відсутність у нього можливості замінити квадратну заготовку, яку необхідно було поставити позивачу, на інший товар підтверджено обома сторонами у справі: позивачем: виходячи із невиконння відповідачем до сьогоднішнього дня судового рішення, що набрало законної сили, та поданого відповідачем до Заводського ВДВС м. Дніпродзержинська ГТУЮ у Дніпропетровській області листа від 27.10.2016 № 01/843 про неможливість здійснити поставку 6 181, 17 тонн квадратної заготовки ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс" на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у цій справі через реконструкцію сталеплавильного виробництва; відповідачем: тим же листом до Заводського ВДВС м. Дніпродзержинська ГТУЮ у Дніпропетровській області від 27.10.2016 № 01/843, поясненнями представника відповідача у судовому засіданні про те, що ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" не виробляє на сьогодні продукцію, що має бути поставлена ТОВ "Фінансова компанія" - Альянс" за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у цій справі, та не має такої в наявності; та зазначенням про об'єктивну неможливість виконання судового рішення в своїх процесуальних документах - скарзі на рішення державного виконавця від 23.11.2016 № 017/1258, доповненнях до скарги від 14.12.2016 № 017/1354. В свою чергу, доказів, які б підтверджували можливість виконання відповідачем рішення суду від 29.12.2015 у цій справі - можливість поставити позивачу 6 181, 17 тонн квадратної заготовки ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 мм відповідачем не надано.

Щодо твердження апелянта, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, що дійсно ускладнюють або роблять неможливим виконання мирової угоди, не доведено винятковості цих обставин; твердження, що саме позивач повинен довести наявність цих обставин; а також твердження, що надані позивачем докази (постанова про закінчення виконавчого провадження, лист відповідача), не доводять дійсне існування обставин неможливості виконання судового рішення, позивач зазначає, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Чинне законодавство України не ставить можливість зміни способу та порядку виконання рішення суду виключно і категорично лише від абсолютної неможливості виконання рішення суду, а прямо вказує, що зміна способу та порядку виконання рішення здійснюється судом і у випадку наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення. Неможливість виготовлення відповідачем заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 мм, про що повідомив особисто відповідач державну виконавчу службу, і є обставиною, що ускладнює виконання судового рішення. Також позивач вважає, що неможливість виготовлення присудженої судом продукції унеможливлює виконання рішення суду, оскільки з тривалого розгляду справи та процесуальних документів, що подаються відповідачем у справі, чітко вбачається, що відповідач не має наміру шукати інші можливості виконання рішення суду, зокрема це підтверджується змістом скарги та змістом доповнень до скарги відповідача на дії державного виконавця, а саме відповідач наголошував на тому, що існує об'єктивна неможливість виконання рішення суду у справі.

Щодо твердження апелянта, що господарський суд позбавив відповідача права бути своєчасно повідомленим про дату і час розгляду справи, можливості реалізувати свої права подати до суду докази на підтвердження тих обставин, на які посилається відповідач у своїх запереченнях, позивач зазначає, що розгляд заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду з уточненнями та доповненнями відбувся на десятий день з дня розподілення справи, тобто в максимально відведений ГПК України строк для розгляду такої заяви.

Щодо твердження апелянта, що лист торгово-промислової палати є неналежним та недопустимим доказом на підтвердження стягнення саме 94 571 901, 00 грн. грошового еквіваленту вартості непоставленої продукції, з посиланням, що надана Дніпропетровською торгово-промисловою палатою інформація носить виключно довідковий характер, та твердження, що господарський суд міг виходити лише з вартості майна, визначеної ним у рішенні суду про його передачу (повернення), позивач зазначає, що відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Саме тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" і звернулась за отриманням відповідної довідки до Дніпропетровської торгово-промислової палати щодо вартості заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700. За доводами позивача, провести оцінку присудженого позивачу майна - 6 181, 17 тонн заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 мм є неможливим, оскільки такої заготовки на сьогодні не існує в матеріальному світі і виготовити її відповідач не може, що і стало причиною подання заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у цій справі. Позивач погоджується з тим, що відповідно до роз'яснень, наведених у постанові пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 при зміні способу виконання рішення на стягнення вартості майна за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення). Проте, жодна норма чинного законодавства України та жодні роз'яснення ВГСУ та ВСУ щодо зміни порядку і способу виконання рішення суду не встановлюють, що судом має бути відмовлено в задоволені заяви про зміну способу та порядку виконання рішення у випадку відсутності визначення вартості майна у рішенні про присудження позивачеві майна в натурі.

Щодо твердження апелянта, що позивач повинен був заявляти свої вимоги лише в розмірі вартості придбання права вимоги за мировою угодою, яка була визначена між позивачем та первісним кредитором (Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Рюдбері Україна") до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" щодо поставки квадратної заготовки ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 мм у кількості 6 181, 17 тонн за договором № 98-2339-04 від 01.11.1998 у відповідності до мирової угоди від 12.04.2002, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2002 у справі № 16/290-6/162, позивач зазначає, що у договорі про відступлення права вимоги (цесії) № 16/10/2012 від 16.10.2012, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" набуло право вимоги до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", чітко вказано, що ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс", як цесіонарій (новий кредитор), отримало в повному обсязі право вимоги до боржника ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" щодо поставки квадратної заготовки ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 мм у кількості 6 181, 17 тонн за договором № 98-2339-04 від 01.11.1998 у відповідності до мирової угоди від 12.04.2002, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2002 у справі № 16/290-6/162. Разом з тим, твердження апелянта про протилежне суперечать положенням ст. 514 ЦК України, відповідно до яких до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Щодо вартості, за якою вказане право було придбано ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс", то ця вартість обумовлена свободою договору, особливістю процедури реалізації активів підприємства - банкрута ліквідатором, що регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не має жодного впливу на визначення вартості квадратної заготовки, право вимоги якої отримано ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс" за договором про відступлення права вимоги (цесії).

Щодо посилань апелянта, що господарським судом не досліджено питання стану виконання прийнятої раніше аналогічної ухвали від 19.04.2017 про зміну способу та порядку виконання судового рішення у даній справі та щодо твердження, що позивач умисно приховав від суду той факт, що ним у квітні 2017 року було подано для примусового виконання наказ господарського суду Дніпропетровської області № 904/1478/15, виданий 19.04.2017, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 53832028, в ході проведення якого з відповідача в примусовому порядку на користь позивача вже було стягнуто грошові кошти у сумі 4 191 391, 47 грн., позивач погоджується з тим, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 904/1478/15 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2017 у справі № 904/1478/15 скасовано, справу № 904/1478/15 за заявою ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс" про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. Однак, за доводами позивача, враховуючи приписи ст. 14 ГПК України, ч. 1 ст. 331 ГПК України, при новому розгляді заяви ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс" про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015, після скасування постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 раніше прийнятих за результатом її розгляду судових рішень, до повноважень господарського суду не входило дослідження питання стану виконання цих скасованих судових рішень. Чинне законодавство України передбачає механізми та заходи, які може застосувати ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" для повернення стягнутих з нього на виконання скасованої ухвали суду в примусовому порядку грошових коштів, про які йдеться в апеляційній скарзі. Окрім цього, позивач зазначає про те, що в підтвердження стягнення з відповідача в примусовому порядку на користь позивача грошових коштів у сумі 4 191 391, 47 грн. відповідач надає засвідчені копії виписок з банківських рахунків відповідача, згідно з якими в графі "Реквізити кореспондента"/"Найменування контрагента" (тобто особи, на рахунок якої були направлені грошові кошти) - вказано Міністерство юстиції України. Разом з тим, доказів перерахування вказаних грошових коштів на рахунок ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс" відповідачем не надано, оскільки з них ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс" отримано лише 674, 09 грн. Позивач зазначає і про те, що виконавче провадження ВП № 53832028 було закінчено постановою державного виконавця 12.10.2017 на підставі того, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2017 у справі № 904/1478/15 були скасовані. У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. Проте постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 53832028 від 12.10.2017 не містить інформації про часткове виконання наказу № 904/1478/15 від 19.04.2017.

Щодо посилань апелянта, що оскаржувану ухвалу винесено судом першої інстанції відносно неіснуючого підприємства та в ній наведено неіснуючі адреси підприємств позивача та відповідача, позивач зазначає, що відповідні описки в оскаржуваній ухвалі господарським судом Дніпропетровської області за заявою позивача були виправлені ухвалою суду від 19.09.2018.

Щодо твердження апелянта, що оскаржувана ухвала господарського суду не відповідає вимогам, які ставляться Законом України "Про виконавче провадження" до виконавчого документа, з посиланням на те, що судом не з'ясовано фактичних обставин цієї справи, то, за твердженням позивача, як ст. 331 ГПК України (чинна редакція), так і ст. 121 ГПК України (редакція на дату подання заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду), не встановлюють, що ухвала господарського суду про зміну способу та порядку виконання рішення суду є виконавчим документом. Отже, на виконання ухвали господарського суду про зміну способу та порядку виконання рішення суду має бути видано наказ. Також позивач вважає, що невідповідність ухвали господарського суду вимогам, які ставляться до виконавчого документа, не може бути підставою для скасування такої ухвали.

Позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції повно дослідив і з'ясував усі обставини, що мають значення для справи, і висновки суду повністю їм відповідають.

Позивач спростовує твердження апелянта, що господарський суд, оголошуючи оскаржувану ухвалу, неправильно керувався ст. 331 ГПК України, зазначаючи, що на дату винесення оскаржуваної ухвали підлягали застосуванню норми ГПК України в редакції, що діє з 15.12.2017. Також позивач не погоджується з доводами відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 11 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні".

Посилання апелянта на те, що господарський суд Дніпропетровської області не з'ясував фактичних обставин справи, на думку позивача, не відповідають дійсності, оскільки сторонами були подані відповідні пояснення, уточнення, заперечення та докази до матеріалів справи, в судовому засіданні суддею було вислухано представників обох сторін, зважено їх доводи та заперечення, відповідно оскаржувана ухвала господарського суду є законною та обґрунтованою, а також такою, що винесена з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2018, постановленою колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів Іванова О.Г., Антоніка С.Г., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2018 у справі № 904/1478/15.

Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд апеляційний перегляд ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2018 у справі №904/1478/15 не закінчив прийняттям за результатами апеляційного перегляду судового рішення.

03.10.2018 розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.

Справа № 904/1478/15 передана з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду та ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2018, постановленою колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів Пархоменко Н.В., Чередка А.Є., справа №904/1478/15 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2018 прийнята до свого провадження означеним складом суду; розгляд скарги призначено у судове засіданні на 14.11.2018.

У судовому засіданні 14.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги, меж, в яких повинні встановлюватися обставини і досліджуватися докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, заслухавши виступи представників сторін у судових дебатах, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2002 у справі № 16/290-6/162 за позовом Підприємства з стовідсотковим іноземним капіталом "Рюдбері Україна" до ВАТ "ДМК ім. Дзержинського" про стягнення 4724817, 18 грн. затверджено мирову угоду від 12.04.2002, укладену між Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" та Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі мирова угода), відповідно до умов якої ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" зобов'язалось у семиденний термін з моменту затвердження судом мирової угоди здійснити поставку Підприємству зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" готової продукції: заготовки квадратної у кількості 6 181, 17 тонн за договором № 98-2339-04 від 01.11.1998, що відповідає 15 440, 579 тоннам залишку давальницького коксу (про це свідчить акт звірки, складений сторонами станом на 20.01.2000), який знаходився у відповідача станом на 19.01.2000 та мав заставну вартість 3 937 347,65 грн., ПДВ 20% - 787 469, 53 грн., всього разом 4 724 817, 18 грн.

Іноземним підприємством - Підприємство зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" в подальшому відступлено право вимоги до боржника - Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" за мировою угодою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс", яке, у свою чергу, звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" виконати умови мирової угоди.

Відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (державна реєстрація від 23.05.2011) Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" є повним правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського".

В подальшому відповідно до нової редакції Статуту Товариства найменуванням Товариства є Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі № 904/1478/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" про зобов'язання виконати умови мирової угоди задоволено у повному обсязі; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" виконати умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002 у справі № 16/290-6/162, шляхом здійснення поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" за вказаними ним реквізитами готової продукції: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6 181,17 тонн; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія -"Альянс" витрати по сплаті судового збору в розмірі 73 080, 00 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2016 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 скасовано повністю, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 залишено без змін.

01.08.2016 на виконання вищевказаного рішення господарського суду Дніпропетровської області видано накази.

11.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" звернулось до Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою про примусове виконання, якою просило відкрити виконавче провадження на підставі наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2016 у справі № 904/1478/15 (а.с. 33-35, т. 4).

17.10.2016 заступником начальника Заводського ВДВС м. Дніпродзержинськ ГТУЮ у Дніпропетровській області Кузнецовим О.В. винесено постанову ВП № 52671838 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/1478/15, виданого 01.08.2016, про зобов'язання ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" виконати умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002 у справі № 16/290-6/162, шляхом здійснення поставки ТОВ "Фінансова компанія - "Альянс" за вказаними реквізитами готової продукції: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6 181, 17 тонн (а.с. 36, т. 1).

26.10.2016 в межах виконавчого провадження ВП № 52671838 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" подало до Заводського ВДВС м. Дніпродзержинськ ГТУЮ у Дніпропетровській області заяву щодо реквізитів, за якими ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" має здійснити поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" заготовки квадратної.

Листом від 27.10.2016 № 01/843 Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" повідомило Заводський ВДВС м. Дніпродзержинськ ГТУЮ у Дніпропетровській області про те, що воно не виробляє квадратну заготовку з перетином 125х125мм через реконструкцію сталеплавильного виробництва, у зв'язку з чим відсутня можливість здійснити поставку 6 181,17 тонн заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі № 904/1478/15.

01.12.2016 заступником начальника Заводського ВДВС м. Дніпродзержинськ ГТУЮ у Дніпропетровській області Кузнецовим О.В. при примусовому виконанні наказу № 904/1478/15 від 01.08.2016, виданого господарським судом Дніпропетровської області, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №52671838 на підставі п. 11 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з невиконанням боржником вимог виконавчого документа (а.с. 50-51, т. 4).

Посилаючись на зазначені вище обставини, позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду (мирової угоди) (а.с. 23-30, 143-145, т. 4), просить суд звернути стягнення на грошові кошти відповідача у розмірі 94 571 901, 00 грн., як вартості 6181,17 тонн продукції, ринкова вартість вказаної продукції становить суму 15 300, 00 грн./тн., підтверджена даними Дніпропетровської торгово-промислової палати станом на 28.12.2016 (на час закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі (а.с. 61, т. 1).

Справа №904/1478/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 розглядалась судами неодноразово та вдруге направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З аналізу норм чинного законодавства під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені. Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду.

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15.

Направляючи справу на новий розгляду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.04.2018 у даній справі зазначив, що суди попередніх інстанцій належним чином не з'ясували характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами у справі, зміст порушеного права позивача та обраний ним спосіб захисту, а також можливість захисту такого права в обраний позивачем інший спосіб виконання рішення суду.

Звертаючись із позовними вимогами до відповідача у цій справі, позивач просив зобов'язати останнього виконати умови мирової угоди від 12.04.2002 та здійснити поставку продукції, яка за своїми технічними характеристиками віднесена до речей з родовими ознаками і такі вимоги були задоволені судом. Задовольняючи такі позовні вимоги суд не визначав вартості такої продукції, оскільки вона не була прямо обумовлена договором поставки, а мала виготовлятися з давальницької сировини. В рішенні суду було визначено заставну вартість давальницької сировини. Таким чином, за змістом судового рішення на відповідача покладався обов'язок поставити, тобто передати у власність позивачеві певну кількість речей, визначених родовими ознаками.

До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці та позбавлені майнового змісту.

Суттю судового рішення є спонукати відповідача до виконання його обов'язку з постачання в натурі певної кількості речей, визначених родовими ознаками (власного чи невласного виробництва), тобто в примусовому порядку виконати свої майнові зобов'язання перед позивачем щодо передачі на його користь певного майна, яке має вартісну оцінку. Отже, спір у справі є майновим.

Невиконання цього рішення суду стало підставою для звернення позивача із заявою про зміну способу його виконання шляхом стягнення з відповідача грошових коштів - вартості майна, що не було поставлене.

За викладеного колегія суддів не погоджується з доводами відповідача, що на користь позивача не виносилось рішення про присудження на його користь майна.

Зміна способу виконання рішення на стягнення з відповідача грошових коштів не призведе до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав та інтересів, оскільки судом будуть вжиті лише нові заходи для реалізації прийнятого рішення та видозміниться зазначена у рішенні форма його виконання з майнової на грошову.

Порушення права позивача у даному випадку полягає у фактичному позбавленні позивача його майна (продукції, яка не поставлена), а тому обраний позивачем інший спосіб виконання рішення суду - заміна майна на грошові кошти (вартість цього майна), відновить його порушене право.

Згідно ст. 129¹ Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Крім того, слід наголосити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Слід зауважити, що у справі "Півень проти України" Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.

Мирова угода у справі між сторонами була укладена та затверджена судом у квітні 2002 року, проте її умови так і не виконані відповідачем до теперішнього часу, тобто більше 16 років. Так само і не виконано відповідачем протягом трьох років і рішення суду від 29.12.2015 у даній справі № 904/1478/15, яке винесене з метою виконання мирової угоди у примусовому порядку. Таке тривале невиконання судових рішень безумовно порушує права позивача, позбавляючи його права на належне йому майно. Як зазначено вище, судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються, що завдає шкоди позивачу.

Окрім того, враховуючи, що затверджена мирова угода не містила всіх необхідних реквізитів, передбачених чинним на той час законодавством про виконавче провадження, позивач був позбавлений можливості пред'явлення її до примусового виконання та єдиним можливим способом захисту позивача у випадку невиконання такої мирової угоди відповідачем є звернення до суду з позовною вимогою про спонукання до виконання мирової угоди.

Також, надсилаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що суди попередніх інстанцій обмежившись лише посиланням на лист відповідача про те, що наразі він не виготовляє заготовок таких розмірів, не виконали вимог суду касаційної інстанції та не встановили на підставі належних та допустимих доказів факт абсолютної неможливості виконання рішення суду у спосіб, визначений судом.

Судом апеляційної інстанції вище встановлено, що державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за наказом на підставі п. 11 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку невиконанням боржником вимог виконавчого документа, що встановлено з повідомлення відповідача. Матеріали справи не містять доказів скасування цієї постанови.

Окрім цього, 23.11.2016 Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на рішення державного виконавця - постанову про накладення штрафу на боржника - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", винесену 15.11.2016 заступником начальника Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Кузнецовим О.В. у виконавчому проваджені ВП № 52671838 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2016 у справі № 904/1478/15 (а.с. 166-168 т. 3).

У цій скарзі Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" посилалось на ті обставини, що у листі № 01/843 від 27.10.2016, який був направлений державному виконавцю, Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" зазначало, що відсутність виробництва заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 обумовлена тим, що протягом часу, який минув з дати укладення мирової угоди від 12.04.2002 у справі № 16/290-6/162, прокатне виробництво на підприємстві було переорієнтовано на виробництво металопрокату іншого сортаменту та параметрів, що було обумовлено потребами ринку металопрокату і спричинило реконструкцію виробництва. Це, в свою чергу, практично унеможливило прокат товарної заготовки тих параметрів, які були зазначені у мировій угоді від 12.04.2002. Приймаючи до уваги, що поважними визнаються лише ті причини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення дій, ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" вважало, що причини невиконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/1478/15 від 01.08.2016, викладені у листі № 01/843 від 27.10.2016, є поважними, оскільки існує об'єктивна неможливість виконати рішення суду.

У доповненнях до скарги на рішення державного виконавця, що надійшли до господарського суду Дніпропетровської області 14.12.2016 (а.с. 2-5, т. 4), ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" також зазначало про те, що причини невиконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/1478/15 від 01.08.2016 є поважними, оскільки існує об'єктивна неможливість виконати рішення суду.

Отже, ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", подаючи пояснення у справі, неодноразово підтверджувало неможливість виконання ним судового рішення від 29.12.2015 у цій справі , в тому числі і відсутність у нього можливості замінити товар, що підлягав передачі позивачу та який повинен був бути вироблений ним, на інший товар.

За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

На виконання вказівок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду суд першої інстанції ухвалою від 29.08.2018 (а.с. 27-28, т. 6) запропонував відповідачу надати докази на підтвердження можливості виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015.

Відповідач, подавши до суду першої інстанції письмові пояснення 05.09.2018 (а.с. 69-72, т. 6), не зазначив у цих поясненнях про намір чи можливість виконати поставку продукції як власного виробництва, так і виробництва іншої особи. Не вказано про можливість виконання відповідачем поставки продукції і у поданій ним апеляційній скарзі.

Так, в апеляційній скарзі відповідач лише зазначає, що не був завчасно повідомлений про призначене судом першої інстанції судове засідання, заявляв у засіданні клопотання про перенесення розгляду справи для надання йому часу для надання додаткових доказів, витребуваних судом, - з метою аналізу та надання відомостей щодо можливості поставки спірної продукції.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Про можливість подання додаткових доказів відповідачем, у випадку неможливості подання їх з причин, що об'єктивно не залежали від нього, зазначалося в ухвалах апеляційного господарського суду від 25.09.2018 та від 24.10.2018. Однак, і в суді апеляційної інстанції відповідач так і не надав доказів можливості виконання рішення суду та поставки продукції.

До того ж, як встановлено вище, відповідач протягом 16 років не виконував умови мирової угоди як у добровільному порядку, так в подальшому і в примусовому порядку. Таке тривале невиконання своїх зобов'язань свідчить про недобросовісність відповідача та відсутність у нього наміру їх виконувати. Проте, з урахуванням судового рішення у справі, яке є невиконаним з 2015 року та виконання якого є обов'язковим, такі дії відповідача є неприпустимими.

Зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що зміна способу і порядку виконання рішення не призводить до його зміни по суті та правильно зазначено про неможливість виконання рішення у спосіб, в ньому визначений.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.04.2018 у даній справі послався на недостатню вмотивованість висновку судів попередніх інстанцій про визначення грошового еквівалентна вартості непоставленої відповідачем спірної продукції та, як результат, стягнення з відповідача 92 346 670, 80 грн. Визначаючи вартість спірного майна, суди керувались довідковою інформацією про середній рівень цін на аналогічну металопродукцію, наданою Дніпропетровською торгово-промисловою палатою у листі від 28.12.2016. Проте зі змісту зазначеного листа не вбачається, який спеціальний комплекс методів та підходів було використано Дніпропетровською торгово-промисловою палатою для визначення реальної ринкової вартості спірної продукції, які фактори, окрім кількісного показника вартості продукції враховувались під час формування зазначеної інформації, чи було враховано фактори, що формують ціноутворення на ринку аналогічних за видом товарів тощо. Суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули та не надали цьому належної правової оцінки.

Відповідно до Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, вартість - еквівалент цінності об'єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей; ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Зважаючи на те, що в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі № 904/1478/15 не визначено вартість присудженого позивачеві майна, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість застосувати саме ринкову вартість майна, визначену на дату закриття виконавчого провадження, та яка визначена Дніпропетровською торгово-промисловою палатою, оскільки ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" саме до їх компетенції відносить визначення вартості товарів на ринку України.

Згідно довідки Дніпропетровської торгово-промислової палати від 28.12.2016 (а.с. 61, т. 4), рівень цін на металопродукцію - квадратна заготовка ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 станом на кінець листопада початок грудня 2016 року становить 14 580, 00 - 15 300, 00 грн./тн. Таким чином, ринкова вартість вказаної продукції на дату повернення виконавчого документу до суду без виконання становила 15 300, 00 грн./тн.

Виходячи з засад змагальності сторін у судовому процесі, доказів, які б свідчили про те, що вартість спірного майна є іншою, ніж визначена Дніпропетровською торгово-промисловою палатою відповідно до рівня ринкових цін, відповідачем суду не надано.

Визначити ціну спірної продукції, що мала передаватись у інший спосіб, зокрема, шляхом призначення експертизи, суд не має можливості у зв'язку з відсутністю такого майна внатурі. Задовольняючи позовні вимоги про спонукання до виконання умов мирової угоди, суд не визначив вартості такої продукції, оскільки вона не була прямо обумовлена договором поставки, а мала виготовлятися з давальницької сировини; в рішенні суду було визначено заставну вартість давальницької сировини. Проте, відсутність визначеної судовим рішенням вартості майна не може бути підставою для відмови у зміні способу та порядку виконання рішення.

Відтак, апеляційний господарський суд доходить до висновку, що запропонований позивачем новий спосіб та порядок виконання означеного судового рішення є таким, що не змінює його суті, а відтак місцевий господарський суд правильно обрав саме такий спосіб та порядок його виконання, як звернення стягнення на грошові кошти відповідача у сумі, яка еквівалентна вартості не поставленої продукції, визначеної на момент встановлення факту неможливості виконання судового рішення (повернення наказу суду без виконання) у раніше визначений спосіб.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача про необхідність дослідження питання стану виконання прийнятої раніше аналогічної ухвали від 19.04.2017 про зміну способу та порядку виконання рішення у справі; за доводами відповідача наказ, виданий на виконання цієї ухвали (яка в подальшому скасована), частково виконаний, з відповідача в примусовому порядку стягнуто грошові кошти у сумі 4 191 391, 47 грн. Вказані доводи відповідача можуть бути предметом розгляду у випадку його звернення з заявою в порядку ст. 333 ГПК України (поворот виконання рішення).

Щодо доводів відповідача про неправильне зазначення у резолютивній частині оскаржуваної ухвали найменування та реквізитів сторін, то такі обставини не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Вказані описки можуть бути виправлені у відповідності до ст. 243 ГПК України як судом з власної ініціативи, так і за заявою учасників справи. Допущені судом першої інстанції описки у прийнятому ним судовому рішенні за заявою позивача були виправлені ухвалою суду від 19.09.2018.

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про те, що позивач повинен був заявляти свої вимоги лише в розмірі вартості придбання права вимоги за мировою угодою, яка була визначена між позивачем та первісним кредитором. Відповідно до частини першої статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Як вбачається з договору про відступлення права вимоги (цесії) № 16/10/2012 від 16.10.2012 Іноземне підприємство - Підприємство зі стопроцентним іноземним капіталом "Рюдбері Україна" відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" прийняло в повному обсязі право вимоги до боржника - Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"; право вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - "Альянс" до боржника станом на дату підписання даного договору складає право вимоги Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Рюдбері Україна" до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" щодо поставки квадратної заготовки ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 мм у кількості 6 181, 17 тон за договором № 98-2339-04 від 01.11.1998 у відповідності до умов мирової угоди від 12.04.2002, затвердженої господарським судом Дніпропетровської області від 18.04.2002 у справі № 16/290-6/162. Отже, за умовами договору про відступлення права вимоги (цесії) № 16/10/2012 від 16.10.2012 до позивача у справі перейшло право вимоги до боржника (відповідача у справі), яке до укладення договору про відступлення права вимоги належало Підприємству зі стопроцентним іноземним капіталом "Рюдбері Україна", у повному обсязі.

Щодо безпідставного застосування при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції статті 331 ГПК України, тоді як, на думку відповідача, у спірних правовідносинах підлягала застосуванню стаття 121 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Тому при розгляді заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду та ухваленні за результатами її розгляду судового рішення підлягала застосуванню ст. 331 ГПК України в редакції, що діє з 15.12.2017.

Апеляційний господарський суд відхиляє решту доводів Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" як таких, що спростовуються вищенаведеним.

За викладеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно, відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2018 у справі №904/1478/15 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2018 у справі №904/1478/15 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 19.11.2018

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко