ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2018 р. Справа№ 910/1031/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Рижий А.А., адвокат, довіреність № б/н від 20.01.2018;

від відповідача - Гавриляко О.М., довіреність №13030-08/7 від 26.02.2018,

розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укрнафтопродукт" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі №910/1031/18 (суддя Маринченко Я.В., повний текст складено - 20.07.2018) за позовом акціонерного товариства "Укрнафтопродукт" до Міністерства фінансів України про визнання укладеним договору.

ВСТАНОВИВ наступне.

Акціонерне товариство "Укрнафтопродукт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства фінансів України про визнання укладеним з 28.12.1998 Договору про розрахунки за нафтопродукти, що надійшли сільгоспвиробникам під зустрічну поставку сільськогосподарської продукції до державних ресурсів №12/3-29-95-22-04/06.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем рішення Вищого арбітражного суду України від 17.12.1998 у справі №8/59 про зобов'язання укласти договір.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі №910/1031/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Так, суд першої інстанції дійшов до висновку, що фактично вимоги позивача про визнання укладеним з 28.12.1998 Договору про розрахунки за нафтопродукти, що надійшли сільгоспвиробникам під зустрічну поставку сільськогосподарської продукції до державних ресурсів №12/3-29-95-22-04/06, який було зобов'язано відповідача укласти з позивачем рішенням Вищого арбітражного суду України, фактично зводяться до примусового виконання вказаного рішення, у зв'язку із неналежним виконанням його відповідачем. На думку суду, такі вимоги не можуть бути задоволені судом з огляду на те, що примусове виконання рішення суду здійснюється відповідними виконавчими органами у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі №910/1031/18 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що укладення Договору про розрахунки за нафтопродукти, що надійшли сільгоспвиробникам під зустрічну поставку сільськогосподарської продукції до державних ресурсів №12/3-29-95-22-04/06 є обов'язковим в силу імперативних положень постанов Кабінету Міністрів України №957 та №1747, а саме на суд покладено повноваження щодо вирішення переддоговірних спорів.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Кабінетом Міністрів України 27.06.1998 було прийнято постанову №957 якою постановлено АХК "Укрнафтопродукт" провести до 01.10.1998 розрахунки з державним бюджетом на суму 28,3 млн. грн.. за дизельне паливо, закуплене об'єднанням "Укрнафтопродукт" у рамках Гарантійної структурної угоди між Урядом України та Урядом США від 10.05.1995, за умови поставки до 15.08.1998 на цю суму через Державну акціонерну компанію "Хліб України" світлих нафтопродуктів сільськогосподарським товаровиробникам (п.1 Постанови).

Пунктом 3 вказаної Постанови визначено, Акціонерній холдинговій компанії "Укрнафтопродукт" залишки дизельного палива станом на 01.01.1998 в кількості 3996,5 тонни, закупленого у рамках Гарантійної угоди, поставити сільськогосподарським товаровиробникам через Державну акціонерну компанію "Хліб України" на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.1998 №77, отримані кошти в сумі 2,21 млн. грн. перерахувати в державний бюджет до 01.10.1998.

Відповідно до п.5 Постанови, постановлено міністерству фінансів укласти з акціонерною холдинговою компанією "Укрнафтопродукт" угоду про проведення взаєморозрахунків згідно з даною постановою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1998 №1747 було постановлено Міністерству фінансів переоформити заборгованість ДАК "Хліб України", її дочірніх та заготівельних підприємств перед акціонерною холдинговою компанією "Укрнафтопродукт" за поставлені нафтопродукти на суму 30,51 млн. грн.. у заборгованість ДАК "Хліб України" перед державним бюджетом.

В подальшому, рішенням Вищого арбітражного суду України від 17.12.1998 у справі №8/59 за позовом Акціонерної холдингової компанії "Укрнафтопродукт" до Міністерства фінансів України, за участю третьої особи - Державної акціонерної компанії "Хліб України" про переддоговірний спір, було зобов'язано Міністерство фінансів України у десятиденний термін укласти з Акціонерною холдинговою компанією "Укрнафтопродукт" договір, редакція якого прикладається до вказаного рішення.

Як зазначає позивач, оскільки всупереч прийнятому Вищим арбітражним судом України рішенню, Міністерство фінансів України, незважаючи на неодноразові звернення ПрАТ "Укрнафтопродукт" з вимогою про укладення договору, не вчинило жодних дій щодо його укладення, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання укладеним з 28.12.1998 Договору про розрахунки за нафтопродукти, що надійшли сільгосптоваровиробникам під зустрічну поставку сільськогосподарської продукції до державних ресурсів №12/3-29-95-22-04/06.

Колегія суддів вважає, що вказана вимога позивача не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вже було вказано, рішенням Вищого арбітражного суду України від 17.12.1998 у справі №8/59 за позовом Акціонерної холдингової компанії "Укрнафтопродукт" до Міністерства фінансів України, за участю третьої особи - Державної акціонерної компанії "Хліб України" про переддоговірний спір, було зобов'язано Міністерство фінансів України у десятиденний термін укласти з Акціонерною холдинговою компанією "Укрнафтопродукт" договір, в редакції, яка прикладається до вказаного рішення.

Вимога ж позивача про визнання вказаного договору укладеним з 28.12.1998 фактично спрямована на підміну виконання вже наявного судового рішення встановленням факту укладеності договору з наведеної дати.

Згідно ч.1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ч. 2 вказаної статті).

Таким чином, визнання договору укладеним з певної дати, що минула до подачі позову з огляду на положення наведеної ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України є неможливим, оскільки день набрання чинності рішенням суду вважається днем укладення відповідного господарського договору.

Отже, фактично така вимога (про визнання укладеним з 28.12.1998) зводиться до констатації факту укладення договору та свідчить про невірність обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Якщо позивач вважає, що договір є укладеним з 28.12.1998, то він має право подавати позов пов'язаний з його виконанням, в якому обґрунтовувати як сам факт укладення договору, так і обставини щодо невиконання його умов відповідачем.

Наведені обставини виключають можливість задоволення позову, а тому відповідно доводи апелянта про правомірність його вимог з огляду на їх переддоговірний характер не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Стосовно поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності до вимог позивача, слід зазначити, що враховуючи відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, наслідки спливу вказаного строку у такому випадку не підлягають застосуванню судом.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укрнафтопродукт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі №910/1031/18 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 19.11.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко