Постанова

Іменем України

15 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 752/20210/14-ц

провадження № 61-31703св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим Петролеум Компані»,

треті особи: Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Петролеум Компані» (далі - ТОВ «Крим Петролеум Компані»), треті особи: Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про припинення дій, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Крим Петролеум Компані», проте був незаконно звільнений із займаної посади 19 жовтня 2009 року. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 травня 2011 року з ТОВ «Крим Петролеум Компані» на користь ОСОБА_4 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. З дня звільнення до травня 2011 року, тобто за 19 місяців відповідач не виплатив позивачу заробітну плату, не видав трудової книжки, відмовився виконувати рішення суду щодо виплати вказаної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 182 092 грн з розноскою вказаної суми помісячно, а саме з листопада 2009 року до травня 2011 року і внести до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України для нарахування пенсії.

Також позивач вказував, що згідно з довідкою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про виплату йому заробітної плати з 2009-2011 років, у жовтні 2009 року заробітна плата становила 25 237,62 грн, а у квітні 2010 року - 4 869,40 грн, проте у відомостях про застраховану особу, зазначено, що його заробітна плата складала 10 035 грн, а інформація про заробітну плату у жовтні 2010 року відсутня. Вважає, що ТОВ «Крим Петролеум Компані» у такий спосіб порушує його право на пенсійний стаж та на отримання пенсійного забезпечення у розмірі, що відповідає його трудовому стажу та сплачених страхових внесків відповідно до його заробітної плати. Неможливість отримання належного йому пенсійного забезпечення стало причиною зміни способу його життя, що призвело до його моральних страждань.

На підставі викладеного ОСОБА_4 з урахуванням уточнених позовних вимог просив припинити дії ТОВ «Крим Петролеум Компані», які порушують його право на отримання пенсійного нарахування за період вимушеного прогулу; припинити незаконні дії ТОВ «Крим Петролеум Компані», які порушують його право на страховий стаж за період вимушеного прогулу; виплатити страхові внески відповідно до суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 182 092 грн з розноскою вказаної суми помісячно з листопада 2009 року до травня 2011 року і внести до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України для нарахування пенсії; стягнути пенсійні видатки у розмірі 20 000 грн, що є його пенсійними втратами з грудня 2014 року до березня 2015 року за час затримки внесення коштів до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України для своєчасного нарахування пенсії; сплатити страхові внески відповідно до суми заробітку за жовтень 2009 року, квітень 2010 року, червень 2011 року згідно з рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 травня 2011 року; відшкодувати моральну шкоду в розмірі 144 000 грн; ухвалити додаткове рішення про право на страховий стаж за період вимушеного прогулу і пенсійного нарахування з розноскою вказаної суми помісячно з листопада 2009 року до травня 2011 року і з внесенням до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України для нарахування пенсії; зобов'язати ТОВ «Крим Петролеум Компані» сплатити страхові внески за час вимушеного прогулу з листопада 2009 року до травня 2011 року та здати помісячні персоніфіковані звіти в Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва за місцем реєстрації ТОВ «Крим Петролеум Компані», для своєчасного нарахування пенсії; стягнути пенсійні видатки у розмірі 24 000 грн, його пенсійні втрати з грудня 2014 року до травня 2015 року за час затримки внесення коштів до системи персоніфікованого обліку Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 квітня 2017 року (в складі судді Колдіної О. О.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обрані позивачем способи захисту не відповідають вимогам трудового законодавства, положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і не спрямовані на відновлення його прав на зарахування періоду вимушеного прогулу до страхового стажу.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову частково. Зобов'язано ТОВ «Крим Петролеум Компані» нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в порядку передбаченому абзацом другим частини другої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464VI на суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 182 092 грн за період з грудня 2009 року до травня 2011 року, стягнутої рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 травня 2011 року з ТОВ «Крим Петролеум Компані» на користь ОСОБА_4, на суму заробітної плати ОСОБА_4 за жовтень 2009 року в розмірі 25 237,62 грн, за квітень 2010 року в розмірі 4 869,40 грн, за червень 2011 року в розмірі 10 000 грн. Стягнуто з ТОВ «Крим Петролеум Компані» на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн та судовий збір у розмірі 2 758,94 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідачем не виконані зобов'язання, передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» та не перераховані необхідні обов'язкові платежі як з суми 182 092 грн за період з грудня 2009 року до травня 2011 року, стягнутої та виплаченої на користь позивача за рішенням суду, так і з заробітної плати, виплаченої у розмірі 25 234,62 грн за жовтень 2010 року, 4 869,40 грн за квітень 2010 року та 10 000 грн за червень 2011 року. Відповідачем порушено право позивача на отримання пенсійних нарахувань із заробітної плати, яка була йому нарахована та сплачена відповідачем за вказані періоди, і воно повинно бути захищено в судовому порядку шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в порядку передбаченого абзацом другим частини другої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили змінити рішення суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваному судовому рішенні не вказано як саме сплачувати внески та до якого управління пенсійного фонду України. Апеляційний суд не звернув уваги, що здача помісячних персоніфікованих звітів до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за місцем реєстрації ТОВ «Крим петролеум Компані» є основою для нарахування пенсії і пенсійного стажу. Отже, позовні вимоги повинні бути задоволенні в повному обсязі згідно поданої таблиці. Відповідач зобов'язаний сплатити моральну шкоду саме в розмірі 144 000 грн.

У січні 2018 року ТОВ «Крим Петролеум Компані» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що у 2011 році (на момент перерахування та подавався звіту) ТОВ «Крим Петролеум Компані» було зареєстровано у м. Сімферополь, тому робилися перерахування та подавався звіт до Управління Пенсійного фону України у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим. Апеляційним судом в судовому засідання були оглянуті оригінали виписок з банку, що підтверджують перерахування коштів. Заявлена позивачем до стягнення моральна шкода є значно завищеною. ТОВ «Крим Петролеум Компані» у добровільному порядку виконано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 травня 2011 року, яким стягнуто на користь ОСОБА_4 182 092 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5 000 грн моральної шкоди.

30 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_4 з 05 травня 2009 року працював у ТОВ «Крим Петролеум Компані», а 28 липня 2011 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до трудового договору від 05 травня 2009 року про умови його розірвання та проведення розрахунків, відповідно до якої сторони домовилися про припинення контракту за взаємною згодою з 31 липня 2011 року.

На виконання цієї угоди відповідач видав позивачу дублікат трудової книжки з внесенням запису погодженої сторонами підстави звільнення за пунктом першим статті 36 КЗпП України та сплатив 306 000 грн шляхом перерахування їх на картковий рахунок ОСОБА_4

У суму зазначеної виплати увійшли грошові кошти, стягнуті рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 травня 2011 року, компенсація за невикористану відпустку - 14 077,16 грн, середня зарплата за один місяць - 10 000 грн, додаткова сума - 96 684,75 грн.

Згідно з додатковою угодою № 2 до трудового договору роботодавець за власний рахунок сплачує усі податки, загальнообов'язкові збори, пов'язані з виплатою вищевказаної суми - 306 000 грн.

Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва від 10 червня 2015 року страховий стаж за період з листопада 2009 року до травня 2011 року підтверджено внесками ТОВ «Крим Петролеум Компані» лише за листопад 2009 року, стаж позивача за вказаний період складає 1 місяць.

Персоніфікованими відомостями про застраховану особу ОСОБА_4, наданими Управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, підтверджується перерахування ТОВ «Крим Петролеум Компані» страхових внесків за 2009 рік лише за одинадцять місяців, тобто по грудень, за 2010 рік відсутні відповідні перерахування і за 2011 рік здійснено перерахування страхових внесків лише за липень місяць.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована. Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що Відповідачем порушено право позивача на отримання пенсійних нарахувань із заробітної плати, яка була йому нарахована та сплачена відповідачем за вказані періоди, і воно повинно бути захищено в судовому порядку шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в порядку передбаченого абзацом другим частини другої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що позовні вимоги повинні бути задоволенні згідно поданої ОСОБА_4 до касаційної скарги таблиці, оскільки відповідач самостійно виконує відрахування внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо неправильного обрахування розміру моральної шкоди, оскільки розмір відшкодування немайнової шкоди визначено з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд апеляційної інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В.С. Висоцька

В.В. Пророк