УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2018 р.

м. Житомир

Справа № 906/169/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1Р , довіреність № б/н від 31.10.17 (в режимі відеоконференції)

від відповідача -1: не з'явився

від відповідача-2, не з'явився;

від третьої особи-1, не з'явився;

від третьої особи-2, не з'явився;

від третьої особюи-3, не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Регіональна філія "ОСОБА_2 залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (м. Одеса)

до 1)Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" ( с. Дубовий Гай Овруцького району Житомирської області)

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Реілтранс" ( м. Київ)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- ОСОБА_2 митниця Державної фіскальної служби (м. Одеса);

- ОСОБА_3 Служби безпеки України в Одеській області ( м. Одеса);

- Головне управління національної поліції в Одеській області (м. Одеса)

про стягнення 128055,00 грн

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 128 055,00 грн нарахованих платежів за час затримки вагону № 60605235.

29.03.2018 від відповідача ДП "Овруцьке лісове господарство" надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що ним зі станції Овруч регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» відправлено 1 вагон (08.06.2017 року відправлено вагон № 60605235 завантажений вантажем «Деревина паливна» (код УКТЗЕД 4401). Дану продукцію замитнено відповідно до вимог митного законодавства України, продукція пройшла митний контроль у відділі митного оформлення «Овруч-залізничний» митного поста «Північний» (Житомирська митниця ДФС України). Тобто митні формальності відповідачем було дотримано в повному обсязі.

На митному пості «Кучурган» ОСОБА_2 митниці ДФС України вказаний вагон затримано митною службою нібито для митного догляду, незважаючи на те що при проведенні процедури замитнення вантажу працівниками Житомирської митниці ДФС України проведено огляд даної продукції , ніяких порушень Митного кодексу України не виявлено. 15.06.2017р. на підставі Заяви Відділу Митного оформлення № 2 Митний пост «Кучурган» ОСОБА_2 митниці ДФС вагон № 60605235 з вантажем -«деревина паливна» подано для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянку митного контролю , на підставі ст. 338 ч. 5 Митного кодексу України , п. 14 Постанови Кабінету України від 23.05.12. № 467 на підставі доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення ОСОБА_3 Служби безпеки України в Одеській області.

Згідно з актом загальної форми від 15.06.2017р. № 65 к1 , на підставі вказаної заявки ОСОБА_2 митниці , даний вагон подано для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянці митного контролю.

Третя особа - ОСОБА_2 митниця ДФС при затриманні вагону на переогляд керувалася п. 14 Постанови КМУ від 23.05.2012 № 467 та дорученням правоохоронних органів.

Відповідач вважає митниця діяла неправомірно в зв'язку з тим , що проти підприємства не порушено кримінальне провадження і це не є підставою для затримки вагону.

Також відповідач зазначає, що в матеріалах справи , які подані залізницею до господарського суду про стягнення з підприємства збитків за простій вагонів , не надане доручення СБУ в Одеській області на затримання вагонів для огляду (переогляду ) Митним постом «Кучурган» ОСОБА_2 митниці ДФС. Після необґрунтованого затримання вагону № 60605235 Відділом митного оформлення № 2 Митний пост «Кучурган» ОСОБА_2 митниці на станції Кучурган , пройшло майже два місяці , а 04.08.2017р. Приморським районним судом м. Одеси на підставі клопотання по кримінальному провадженню (яке як вказує відповідач не має ніякого до нього відношення) було надано дозвіл на огляд даного вагону. В даній ухвалі йдеться мова про здійснення експорту лісоматеріалів, а Позивачем відвантажувалася відповідно до експортної декларації деревина паливна (дрова) породи сосна, що слідували у вагоні № 60605235.

28.08.2017р. старшим слідчим в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області підполковником поліції ОСОБА_4 у ході проведення огляду не встановлено порушень та законних підстав для затримання залізничного вагону № 60605235. Станцією Кучурган складено акт загальної форми № 132 к1 від 02 вересня 2017 року на випуск вагона № 60605235 з нарахуванням платежів за затримку в сумі 128010,77 грн. Однак, як зазначає у своєму відзиві відповідач , товар, що слідував на експорт відповідав відомостям заявленим у товаросупровідних документах, зокрема по об'єму , породі.

Відповідач наголошує на тому, що при затриманні вагону третьою особою було допущено порушення Митного кодексу України, а саме було безпідставно затриманий вагон на період, що значно перевищує 4-х годинний термін.

На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

26.04.2018 позивач надав суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що затримка вагону № 60605235 сталася на підставі заяви Відділу Митного оформлення № 2 Митного постав "Кучурган" від 15.06.2017, у заявці зазначається що вона була видана на підставі доручення на проведення огляду транспортних засобів комерційного призначення наданого ОСОБА_3 Служби безпеки України в Одеській області.

Доручення ОСОБА_3 служби безпеки України в Одеській області перебуває у відділу митного оформлення № 2 митного поста "Кучурган" та не є додатком до заяви від 15.06.2017.

Також позивач наголошує на тому, що предметом позовних вимог у справі є стягнення коштів у рахунок виконання господарських зобов'язань відповідача перед позивачем, які виникли на підставі положень нормативно-правових актів, що регулюють господарську діяльність. Витрати, пов'язані з проведенням огляду виникають у відповідача лише після фактичного виконання господарських зобов' язань перед позивачем, такі витрати здійснюються за рахунок відповідача як власника вантажу або як уповноваженою ним особою на переміщення вантажу. Вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю. У разі ж відсутності виявлення такого факту вантажовідправник може стягнути в судовому порядку понесені ним збитки у розмірі вартості сплачених залізниці витрат з того органу, за ініціативою якого було проведено затримку товару на станціях залізниці чи на підходах до них.

Ухвалою суду від 26.04.2018 до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 митницю Державної фіскальної служби та продовжено строк проведення підготовчого провадження.

04.06.2018 відповідач надав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до п. 1 додатку № 6 від 15.05.2017 до укладеного контракту № 07.ОВ від 03.06.2016 деревина палива відповідачем поставляється на умовах FCA с. Дубовий Гай. За вказаними умовами поставки продавець (відповідач) вважається таким, що виконав своє зобов'язання по поставці товару за умовою FCA с. Дубовий Гай , пройшов митне оформлення.

Згідно укладеного відповідачем 1 контракту покупець (фірма " OSUNA Holding LLP" Великобританія, найняла перевізника (експедитора) по українській залізниці ТОВ "Реілтранс" кому і був переданий продавцем (відповідачем 1) товар на с. Дубовий Гай.

Крім того, відповідач зазначає, що ОСОБА_2 митниця ДФС із незрозумілих причин порушила терміни затримання вагону № 60605235 з 15.06.17 до 02.09.17.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач помилково звинувачує вантажовідправника і вимагає від ДП "Овруцьке ЛГ" сплатити кошти за затримання та простій вагону, оскільки на момент затримання цих вагонів відповідач1 не був власником деревини, не здійснював перевезення проданого товару, не відповідав за його постачання до кордону та передачу його вантажоодержувачу і свої обов'язки згідно умов FCA передбачених додатковою угодою № 6 від 15.05.2017 виконав в повному обсязі. Тому нараховані суми до стягнення позивач неправомірно пред'являє вантажовідправнику.

04.06.2018 суду надані письмові пояснення третьої особи, в яких ОСОБА_2 митниця ДФС просить суд залучити до справи як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 безпеки України в Одеській області та Головне управління національної поліції в Одеській області, які проводили процесуальні дії в рамках кримінального провадження, передбаченого ст. 364 КК України, на підставі дозволу, наданого ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.08.2017 у справі №522/100.8/17 щодо проведення огляду вантажу, який переміщувався у залізних вагонах відкритого типу, зокрема, за № 60605235.

Ухвалою суду від 07.06.2017 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- ОСОБА_3 Служби безпеки України в ОСОБА_2 обласні

- Головне управління національної поліції в Одеській області.

10.07.2018 Головне управління національної поліції в Одеській області надало суду письмові пояснення в яких зазначило, що 24.08.2017 згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04.08.2017 здійснено проведення огляду вантажу, який переміщується у залізничних вагонах відкритого типу за № № 60938081, 67886481, 68746254, 67899971, 60438710, 60399037, 68779875, 65332660, 65069502, 68149467, 68731322, 60596806, 68619352, 60605235, 65882342, 65286361, які знаходяться на території пункту пропуску "Кучерган-залізнична станція" Одеської області у режимі "експорт".

28.08.2018 за № 4/125/9 старший слідчий Макарова М.М. направила в ОСОБА_2 митницю ДФС лист, яким повідомила про те, що законних підстав для затримання зазначених вище вагонів у досудового слідства не існує.

Також третя особа зазначає. що з додатків до позовної заяви вбачається факт простою вагонів. Працівниками станції Кучурган були складені акти загальної форми № 65К 1 від 15.06.2017 , про що було інформовано вантажовідправника через станцію відправлення Овруч шляхом відправлення телеграми № 2 від 15.06.2017.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача1 плати за користування вагонами в сумі 128 055,00 грн є обґрунтованими.

16.07.2018 до суду надані письмові пояснення - ОСОБА_3 Служби безпеки України в ОСОБА_2 обласні, в яких зазначено, що на виконання доручення прокуратури Одеської області у кримінальному провадженні № 12017160000000023 від 13.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України, ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області надсилав лист до ОСОБА_2 митниці ДФС України від 15.06.2017 на проведення огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення щодо необхідності проведення за участю спеціалістів підрозділу боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_2 митниці та фахівцями у лісотехнічній галузі огляду вантажу "деревина паливна", який слідує від ДП "ОСОБА_2 лісництво", ДП "Словечанське ЛГ", ДП "Коростишівське ЛГ" на адресу компанії "PPA TIMBER TRADE SRL" (м. Бухарест, Румунія) на предмет перевірки якісних та кількісних характеристик товару, а також автентичності документальних матеріалів.

Таким чином ОСОБА_3 СБУ діяло на підставі, у спосіб та в межах повноважень визначених законодавством. Крім участі у проведенні спільного огляду вагону № 60605235, який проходив 24.08.2017 інших дій щодо обставин, які стосуються предмету позову ОСОБА_3 СБУ в Одеській області не здійснювало.

16.07.2018 відповідач надав суду додаткові пояснення по справі в яких зазначив, що позивачем не доведено що якісні та кількісні характеристики лісоматеріалів не відповідають заявленим в товаросупровідних документах, а також митним деклараціям та накладним.

Також, відповідач1 зазначає що ним були виконані умови контракту по доставці товару, а саме відповідно до умов FCA 08.06.2017 товар був переданий призначеному покупцем перевізнику, а саме ТОВ "Реілтранс". З цього моменту відповідач1 вважає що всі витрати згідно правил Інкотермс 2010 несе покупець фірма " OSUNA Holding LLP" , що є власником товару завантаженого у вагон № 60602535.

Крім того, відповідач1 наголошує на тому, що позивач помилково вважає, що продавець (відповідач1 по даній справі) зобов'язаний вносити платежі у зв'язку із затримкою вагону на території продавця згідно п. 3.2 контракту № 2 від 01.09.2016, оскільки передбачені даним контрактом умов поставки (DAF (DAP)) були змінені додатком № 6 від 15.05.2017 на FCA.

Підсумовуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

25.07.2018 від ДП "Овруцький лісгосп" до суду надійшло клопотання від 23.07.2018 № 320, в якому просить залучити до участі у справі співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Реілтранс".

В своєму клопотанні ДП "Овруцький лісгосп" посилається на те, що оскільки ТОВ "Реілтранс", відповідно до умов поставки (FCA Франко-перевізник за правилами Інкотермс 2010) був зазначений покупцем як перевізник, то ДП "Овруцький лісгосп" здійснив передачу товару, після його митного очищення, що є предметом контракту № 07.ОВ від 03.06.2016 саме ТОВ "Реілтранс". Тобто відповідач 1 виконав свій обов'язок по доставці товару в момент його передачі перевізнику.

Згідно п. А.6 "Розподіл витрат" Інкотермс 2010: Продавець зобов'язаний , з урахуванням положень статті Б.6: - нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4;

- сплатити, коли це належить витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

Після здійснення ДП "Овруцьке лісове господарство" поставки на умовах FCA с. Дубовий Гай, яка відбулася 08 червня 2017 року, всі інші витрати, крім зазначених вище, несе покупець фірма "OSUNA Holding LLP" Великобританія, згідно п. Б.6 Інкотермс 2010, який є власником товару, завантаженого у вагон № 60602535.

Таким чином, відповідач 1 зазначає, що всі фінансові ризики за товар, як продавець він ніс до моменту передачі товару (деревини паливної) покупцю на с. Дубовий Гай ст. призначення Овруч, перевізником товару якого був ТОВ "Реілтранс".

Фірма "OSUNA Holding LLP" ( покупець за контрактом № 07.ОВ від 03.06.2016) сплатила кошти продавцю за товар на умовах FCA с. Дубовий Гай і за доставку вантажу лише до станції Овруч. Тому з моменту передачі товару перевізнику, якого найняв покупець, до пункту призначення ст. Рені Одеської залізниці, передачі його вантажоодержувачу, фінансові ризики несе сам покупець.

Ухвалою суду від 16.08.2018 до участі у справі залучено співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Реілтранс".

19.09.2018 ТОВ "Реілтранс" надіслало до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що 05.06.2015 між ТОВ "Реілтранс" (замовник) та ДП "Український транспортно-логістичний центр" (основний виконавець), ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" (співвиконавець перший), ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" ( співвиконавець другий) укладено договір № 4216/215-2015 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах. Додатковою угодою від 01.12.2015 № 3 до вказаного договору сторони домовились замінити сторони ДП "Український транспортно-логістичний центр", ДП "Дарницький вагоноремонтний завод", ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" на нову сторону ПАТ "Українська залізниця (виконавець).

Водночас, між ТОВ "Реілтранс" і ДП "Овруцьке лісове господарство" господарські договори щодо перевезення вантажу у вагоні, зазначеному у позовній заяві, не укладались.

Ухвалою суду від 09.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 08 червня 2017 року Відповідачем 1 зі станції Овруч було здійснено відправлення вагону № 60605235 до станції ОСОБА_5 (Румунська залізниця) для вантажоодержувача PPA TIMBER TRADE SRL, з вантажем: "деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах" про що була оформлена накладна № 414987 від 08.06.2017.

15 червня 2017 року на станції Кучурган, за заявою Відділу Митного оформлення №2 Митного поста "Кучурган" ОСОБА_2 митниці ДФС, на підставі доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, наданого ОСОБА_3 Служби безпеки України в Одеській області від 15 червня 2017 року, було затримано вагон №60605235.

На підтвердження факту затримки вагону №60605235, працівниками станції "Кучурган" був складений акт загальної форми № 65к1 від 15 червня 2017 року о 17.10 год.

Про затримку вагонів для здійснення митного огляду на станцію відправлення (станція Овруч) було відправлено телеграфне повідомлення №2 від 15 червня 2017 року, для інформування вантажовідправника .

06 липня 2017 року ОСОБА_2 митницею ДФС було прийнято рішення здійснити в період з 06 липня 2017 року по 13 липня 2017 року переогляд товару (деревина паливна), який переміщується у вагоні № 60605235.

В свою чергу, 09 липня 2017 року було здійснено обстеження вагону та проведено переогляд, про що було складено відповідний акт, який міститься в матеріалах справи.

Як було встановлено судом, 18 липня 2017 року Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області було адресовано ОСОБА_2 митниці ДФС доручення про проведення слідчих (розшукових) дій, в якому міститься: посилання на доручення про проведення огляду вантажу від 04 липня 2017 року; лист-повідомлення про частковий огляд вантажу. Неналежне виконання працівниками митниці огляду вагонів стало підставою для переогляду лісопродукції у вагоні №60605235.

Крім того, 11 серпня 2017 року від Головного відділу з боротьби з корупцією та організованою злочинністю ОСОБА_3 СБУ в Одеській області на адресу ОСОБА_2 митниці ДФС надійшов лист на проведення огляду вантажу, що переміщується у вагоні №60605235, на виконання вимог ухвали Приморського суду м. Одеса від 04 серпня 2017 року.

Водночас, згідно з протоколом огляду місця події від 24 серпня 2017 року, з 11 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. 24 серпня 2017 року, старшим слідчим СУ ГУ НП в Одеській області підполковником поліції ОСОБА_4, за участю ст. о/у ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області полковника, старшого державного інспектора 5-го відділу аналітично-пошукової роботи управління боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_2 митниці ДФС, інженера лісових культур ДП "ОСОБА_2 лісове господарство", було проведено огляд вантажу у вагоні № 60605235, під час якого встановлено, що у вагоні переміщується дрова (паливні, соснові - у вигляді колод призначенням для опалення, свіжо зрубана, довжина біля 2 м та діаметром 8-50 см); деревина має механічні пошкодження (заруби та запили), бокові та торцеві тріщини), сучки порохняві.

Листом вих.№4/125/9 від 28 серпня 2017 року, старшого слідчого СУ ГУ НП в Одеській області, підполковника поліції ОСОБА_4 було повідомлено ОСОБА_2 митницю ДФС, що в ході проведеного огляду порушень Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів" №2860-IV від 08 вересня 2005 року не встановлено, законних підстав для затримання залізничних вагонів відкритого типу, за вказаними номерами, у досудового слідства не існує.

В свою чергу, станцією "Кучурган" було випущено затриманий вагон № 60605235 з вантажем, про що було складено акт загальної форми № 132 К1 від 02 вересня 2017 року.

У зв'язку із затримкою вагону № 60605235 для митного огляду з 15 червня 2017 року по 02 вересня 2017 року, Відповідачу1 були нараховані Позивачем додаткові платежі, які включають послуги за користування вагонами, зберігання вантажу у вагонах, проведення маневрової роботи та телеграфне повідомлення.

Загальна сума нарахованих до стягнення з Відповідача1 платежів за затримку вагонів на прикордонній станції, відповідно до розрахунку, який проведено за ставками Збірника тарифів №1 (затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року за №317) із застосуванням коригувального коефіцієнта 2,302 - становить 128 055,00 грн.: 82 336,70 грн плати за користування вагонами, 43 955,30 грн збору за зберігання вантажу у вагонах, 1 616,64 грн збору за проведення маневрової роботи, 146,40 грн збору за повідомлення.

Суд констатує, що для досудового врегулювання спору станція "Овруч" направила Відповідачу 1 лист - претензію від 21 вересня 2017 року за №38 щодо оплати належних залізниці платежів .

Однак, Відповідачем 1 листом за №352 від 21 вересня 2017 року було повідомлено начальника станції "Овруч", що він не погоджується з вказаними нарахуваннями, оскільки вагон простояв не з вини лісгоспу. Крім того, як вказав Відповідач 1, митний догляд вантажу проведено по місцю завантаження вагону працівниками Житомирської митниці ДФС та експертом Житомирської торгово-промислової палати, а при повторному митному огляд порушень також не виявлено.

Оскільки Відповідач 1 грошових коштів не сплатив, Позивач звернувся до суду, просить стягнути з Відповідача 1 128 055,00 грн нарахованих платежів за час затримки вагону.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність": суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Частиною 2 статті 306 ГК України встановлено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Згідно частини 5 статті 306 ГК України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами частини 5 статті 307 ГК України передбачено, що: умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відтак, з урахуванням вищевказаних норм законодавства, між Позивачем та Відповідачем 1 виникли правовідносини з надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу у міжнародному сполученні залізницею та його зберіганням.

Відповідно до статті 4 Митного кодексу України: митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 318 Митного кодексу України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно частини 2 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

В силу дії частини 3 статі 318 Митного кодексу України: митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 336 Митного кодексу України встановлено, що: митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Приписами частини 1 статті 218 Митного кодексу України передбачено, що строки здійснення митних формальностей щодо залізничного рухомого складу визначаються керівником органу доходів і зборів за погодженням з іншими контролюючими органами та адміністрацією залізниці, а в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України - крім того, з керівником відповідного органу охорони державного кордону України.

Частиною 2 статті 218 Митного кодексу України визначено, що розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Відтак, суд констатує, що дії стосовно здійснення митного огляду після митного оформлення є митними формальностями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про залізничний транспорт": залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

В силу дії частини 2 статті 2 Закону України "Про залізничний транспорт": підприємства залізничного транспорту у взаємодії з іншими видами транспорту повинні своєчасно і якісно здійснювати перевезення пасажирів і вантажів, забезпечувати безпеку руху, розвивати сферу транспортного обслуговування народного господарства та населення.

Згідно з частини 1 статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт": перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах.; для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

Згідно статті 5 Угоди "Про міжнародне залізничне вантажне сполучення" від 01 листопада 1951 року (надалі - Угода), при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.

Відповідно до § 6 статті 28 Угоди: якщо перешкода до перевезення вантажу або його видачі виникла по причинам, не залежним від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Згідно § 1 статті 32 Угоди, перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.

Статутом залізниць України, а саме статтею 46 Статуту, визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно частини 1 статті 119 Статуту залізниць України: за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Відповідно до частини 2 статті 119 Статуту залізниць України, зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Частиною 3 статті 119 Статуту залізниць України встановлено, що зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Згідно з частиною 1 статті 129 Статуту залізниць України: обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до частини 4 статті 129 Статуту залізниць України, в усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Частиною 5 статті 129 Статуту залізниць України встановлено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно пункту 5 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту) №644 від 21 листопада 2000 року (надалі - Правила №644), якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Відповідно до пункту 8 Правил №644: збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Пунктом 9 Правил №644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Згідно пункту 2 Правил користування вагонами і контейнерами №113 від 25 лютого 1999 року (надалі-Правила №113), за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Відповідно до пункту 8 Правил №113, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Пунктом 13 Правил №113 встановлено, що плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

В ході розгляду даної справи встановлено, що затримка вагонів під час перевезення відбулася з підстав, котрі не залежали від позивача.

Згідно пункту 1 Правил складання актів №334 від 28 травня 2002 року (надалі-Правила №334), при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6).

Відповідно до пункту 3 Правил №334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що належними і допустимими доказами на підтвердження факту настання відповідної події, а саме затримки вагонів на станції, є акти загальної форми.

В силу дії частини 1 статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 статті 74 ГПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як встановлено судом та як вбачається з матеріалів справи, факт затримки вагону № 60605235 працівниками станції "Кучурган" був складений акт загальної форми № 65к1 від 15 червня 2017 року о 17.10 год.

Судом встановлено, що вказаний акт складений відповідно до вимог чинного законодавства та на його підставі, з урахуванням ставок Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах залізниці України та пов'язані з ними послуги (тарифного керівництва №1), затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26 березня 2009 року (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України №161 від 26 квітня 2016 року), позивачем було здійснено розрахунок плати за час користування вагонами, збір за зберігання вантажу та маневрову роботу та збір за повідомлення (телеграфне), із застосуванням відповідного коефіцієнта.

Так, загальна сума нарахованих платежів за час затримки вагонів становить 128 055,00 грн.: 82 336,70 грн плати за користування вагонами, 43 955,30 грн збору за зберігання вантажу у вагонах, 1 616,64 грн збору за проведення маневрової роботи, 146,40 грн збору за повідомлення.

Оскільки відповідачем 1 загальна сума нарахованих платежів за час затримки вагонів сплачена не була, позивач звернувся із відповідним позовом до суду про стягнення 128 055,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги заявлені до відповідача 1 обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

З приводу заперечень відповідача 1 що оскільки затримка вагону № 60605235 відбулась за вказівкою органу досудового розслідування, а не з метою проведення митних формальностей, та оскільки не виявлено факту незаконного переміщення товарів, митний огляд проводиться за рахунок органу, з ініціативи якого здійснений такий огляд, суд зазначає наступне.

Як вже вказувалось вище 15 червня 2017 року на станції Кучурган, за заявою Відділу Митного оформлення №2 Митного поста "Кучурган" Третьої особи 1, на підставі доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, наданого ОСОБА_3 Служби безпеки України в Одеській області від 15 червня 2017 року за №65/4-5312, було затримано вагон №60605235.

Згідно пункту 2.16 Інструкції "Про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України" №1157/15848 від 04 грудня 2008 року, працівники залізниць не мають права видавати товари (вантажі), що перебувають під митним контролем, виконувати з ними будь-які операції (навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування або зміну ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на упаковку) без дозволу митниці.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 336 Митного кодексу України: митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

З огляду на викладене вище, суд констатує, що позивачем лише виконувались вказівки, надані ОСОБА_3 Служби безпеки України в Одеській області щодо проведення огляду (переогляду) вищевказаного вагону.

Крім того, суд також вважає за необхідне вказати і те, що системний аналіз змісту положень статей Угоди, статей 218, 338 Митного кодексу України, статей 119, 121 Статуту залізниць України, пунктів 2, 3, 8, 10 - 13, 15, 16 Правил № 11, пунктів 8, 9 Правил №644 свідчить про те, що вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) та власниками транспортних засобів, незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю.

При цьому, судом встановлено, що відправником вагонів був саме відповідач1 (зазначено в розділі 1 Накладних), а відповідач 2 виступав лише платником за дане перевезення.

При цьому, відповідач 1, вказуючи на те, що перевезення вантажу згідно контракту №07.ОВ від 03.06.2016 відбулося за правилами Інкотермс-2010 (на умовах FCA) і що ним остаточно передавався вантаж на станції Овруч, не довів належними і допустимими доказами, що з станції "Овруч" перевезення здійснювалося за заявою іншого відправника (не відповідача 1; суд вказує на відсутність існування в матеріалах справи, інших дорожніх відомостей за цим перевезенням).

Відтак, саме відповідач 1 є належним відповідачем по даній справі і позивачем підставно пред'явлено позов до нього (адже саме він є відправником вагону по даних перевезеннях).

Водночас суд констатує що дослідивши умови контракту №07.ОВ від 03.06.2016 укладеного між відповідачем та фірмою "OSUNA Holding LLP" та додатку № 6 від 15.05.2017 до нього, дійшов висновку, що умови поставки не змінюють саме відправника по цим перевезення.

Крім того, відповідачем 1 не доведено існування законодавства при перевезеннях, за умовами FCA (Інкотермс - 2010), котре б обумовило автоматичну зміну в дорожніх відомостях відправника, визначеного в такій відомості, а також не доведено підстав які б позбавляли позивача права звернутись з даним позовом до вантажовідправника і зобов'язували б звернутись з позовом виключно до вантажоотримувача.

Підсумовуючи все вищевказане, суд констатує, що приписами статті 73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо відповідача ДП "Овруцьке лісове господарство" та відмови в задоволенні позовних вимог щодо відповідача 2 ТОВ "Реілтранс".

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на ДП "Овруцьке лісове господарство".

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (11102, Житомирська область, Овруцький район, с. Дубовий Гай; код ЄДРПОУ 0099) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_2 залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (65012, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 40081200) - 87 336,70 грн, плати за користування вагонами та контейнерами, 43 955,30 грн плати за зберігання вантажу, 1 616 грн 64 коп. плати за проведення маневрової роботи, 146 грн 40 коп. збору за повідомлення, витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 1 921,00 грн.

3. В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реілтранс" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.11.18

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати :

1- в справу

2,3 - сторонам (рек. з пов)

4- ТОВ "Реілтранс" (02160, м. Київ, прос. Возз'єднання буд. 7А, офіс 310) (рек. з повід.)

5 - ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби за адресою: 65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21 а ( рек. з пов)

6- ОСОБА_3 Служби безпеки України в ОСОБА_2 обласні (65045, м. Одеса, вул. Єврейська, 43, ідентифікаційний код 20001645) (рек. з повід.)

7-Головне управління національної поліції в Одеській області ( 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, ідентифікаційний код 40108740) (рек. з пов.)