ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2018 року

Київ

справа №420/2288/16-а

адміністративне провадження №К/9901/22284/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

касаційну скаргу Новопсковської районної ради на постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року (суддя - Стеценко О.С.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (головуючий суддя - Шишов О.О., Сіваченко І.В., Чебанов О.О.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до Новопсковської районної ради

про визнання противоправним та скасування рішення про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 02 грудня 2016 року до Новопсковського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Новопсковської районної ради, в якому позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання №6/1 від 03.06.2016 «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_3»;

1.2. поновити ОСОБА_3 на посаді заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання;

1.3. стягнути з Новопсковської районної ради (код ЄДРПОУ 21766338) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 77124,04 грн.;

1.4. стягнути з Новопсковської районної ради (код ЄДРПОУ 21766338) на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 50 000 грн.;

1.5. судові витрати віднести на рахунок відповідача - Новопсковської районної ради Луганської області (код ЄДРПОУ 21766338).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Постановою Новопсковського районного суду від 11 травня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання №6/1 від 03.06.2016 року «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_3».

2.2. Поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання.

2.3. Стягнуто з Новопсковської районної ради (код ЄДРПОУ 21766338) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 120992,76грн.

2.4. Стягнуто з Новопсковської районної ради (код ЄДРПОУ 21766338) на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 5000грн.

2.5. Стягнуто з Новопсковської районної ради на користь держави судовий збір у розмірі 1259,93грн.

2.6. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 до Новопсковської районної ради відмовлено.

2.7. Постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звернуто до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

3. Задовольняючи частково позов, суд зазначив, що у зверненні депутатів не було надано обґрунтувань того, що питання «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_3» є невідкладною або надзвичайною ситуацією, для розгляду якого необхідне скликання саме позачергової сесії районної ради. Суд дійшов висновку, що позивач була звільнена з грубим порушенням трудового законодавства, оскільки її звільнення відбулося в період тимчасової непрацездатності. Щодо поважності причин відсутності позивача на робочому місці 16-17 травня 2016 року суд зазначив, що остання як виконуюча обов'язки голови районної ради мала право за своїми функціональними обов'язками приймати рішення щодо свого відрядження до м. Києва для участі у конференції «Ефективний лідер сільської громади», тобто відсутність її на робочому місці не є прогулом відповідно до трудового законодавства, та не свідчить про порушення позивачем правил трудового розпорядку. На думку суду, відсутність відповідного розпорядження про відрядження може свідчити лише про порушення вимог з діловодства, а не про порушення трудового розпорядку позивачем. Також суд дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок незаконних дій відповідача було завдано моральної шкоди, однак її розмір є завищеним та необґрунтованим належним чином, крім того, позивачем не надано доказів тривалого лікування у лікаря психіатра, а тому суд визнав за можливе задовольнити вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди частково на суму 5000 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанцій

4. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року апеляційну скаргу Новопсковської районної ради на постанову Новопськовського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 р. у справі №420/2288/16-а задоволено частково.

4.1. Постанову Новопськовського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 р. у справі №420/2288/16-а змінено.

4.2. В абзаці четвертому постанови Новопськовського районного суду Луганської області від 11 травня 2017р. у справі №420/2288/16-а суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено з суми « 120992,76грн.» на суму« 81427 грн.13 коп.».

4.3. В решті постанову Новопськовського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 р. у справі № 420/2288/16-а залишено без змін.

5. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції підтримав його висновки про протиправність звільнення ОСОБА_3 Натомість апеляційний суд вказав на те, що суд першої інстанції розраховуючи період вимушеного прогулу невірно прийшов до висновку про його тривалість. Так, апеляційний суд звернув увагу на те, що судом першої інстанції допущена помилка в розрахунку періоду вимушеного прогулу позивача з 03 червня 2016 року а також у визначенні його в календарних днях, а не в робочих. Крім того, колегія суддів зазначила, що відповідно до абзацу другого п.32 Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується одержана допомога по тимчасовій непрацездатності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

6. 31 липня 2017 року Новопсковська районна рада (далі - скаржник, Рада) звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, просить скасувати зазначені судові рішення та винести рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

7. В обґрунтування касаційної скарги Новопсковська районна рада посилається на те, що вирішення питання щодо кадрових змін керівництва районної ради є питання виключно місцевого значення та відноситься до компетенції районної ради, так само як і питання щодо необхідності його термінового, невідкладного розгляду на позачерговій сесії. Також Рада вказує на те, що дія законодавства України про працю на посадових осіб органів місцевого самоврядування поширюється з урахуванням певних особливостей, у зв'язку з чим звільнення позивача в період перебування останньої на лікарняному відбулось у відповідності до ч. 5 ст. 56 Закону, тобто з дня припинення її повноважень. Окрім цього, скаржник зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо поважності причин відсутності позивача на роботі 16 та 17 травня 2016 року, адже позивач не повідомила про необхідність її участі у конференції ні голову районної ради, ні працівників виконавчого апарату, не здійснили оформлення документів для відрядження. Таким чином, скаржник фактично вважає таку відсутність позивача на роботі прогулом. Крім того, Рада вказує на те, що змінюючи судове рішення суду першої інстанції апеляційний суд не змінив суми судового збору, присудженої до стягнення на користь позивача. Також скаржник зазначає, що позивачем в підтвердження понесення моральних страждань не надано жодних документів та не наведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та погіршенням її стану здоров'я. Крім того, Рада зазначає про передчасність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції про поважність пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки помилкові звернення позивача до різних судів не є поважними обставинами.

8. Позивачем до суду надано заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що суди попередніх інстанцій вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права на підставі всебічного з'ясування обставин справи, а тому підстави для їх скасування відсутні. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

9. Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.12.2015 року ОСОБА_3 обрана на посаду заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання на підставі рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання №1/4 від 12.12.2015 року, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1, виданою 05 вересня 1993 року на ім'я ОСОБА_3.

11. 12.05.2016 року позивач звернулась до голови ради з заявою, в якій просила надати їй відпустку без збереження заробітної плати з 16 по 20, з 23 по 27, з 30 по 31 травня 2016 року.

12. Розпорядженням голови ради від 13.05.2016 року №11-в ОСОБА_3 надано відпустку без збереження заробітної плати в періоди з 18 по 20, з 23 по 27, з 30 по 31 травня 2016 року.

13. Згідно розпорядження голови Новопсковської районної ради ОСОБА_5 №10-в від 11.05.2016 року на ОСОБА_3 покладено здійснення повноважень голови Новопсковської районної ради на період відпустки голови Новопсковської районної ради ОСОБА_5 з 16 травня 2016 року по 17 травня 2016 року включно. З даним розпорядженням ОСОБА_3 ознайомлена 13.05.2016 року, про що свідчить її підпис на розпорядженні.

14. Як встановлено судами та не було спірним між сторонами у справі, позивач була відсутня на робочому місці 16 та 17 травня, що підтверджується доповідними записками про відсутність позивача на робочому місці від 16.05.2016 року, 17.05.2016 року та актами про відсутність позивача на робочому місці.

15. Рішеннями постійних комісій районної ради рекомендовано голові ради ініціювати скликання позачергової районної ради для розгляду питання «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_3.» (протокол №9 від 25.05.2016 року, протокол №17 від 27.05.2016 року, протокол №5 від 27.05.2016 року, протокол №4 від 25.05.2016 року, протокол №9 від 30.05.2016 року, протокол №10 від 03.06.2016 року).

16. 01.06.2016 року до Новопсковської районної ради надійшло звернення депутатів Новопсковської районної ради сьомого скликання, в якому останні просили скликати позачергову сесію Новопсковської районної ради для розгляду питання «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_3.», у зв'язку з її неналежним виконанням своїх обов'язків та відсутність на робочому місці в районній раді 16.05.2016 року та 17.05.2016 року. Дане звернення було підписане шістнадцятьма депутатами з тридцяти чотирьох, що становить більше ніж 1/3 від загального складу районної ради.

17. Цього ж дня розпорядженням №61 голови Новопсковської районної ради ОСОБА_5 прийнято рішення про скликання 03.06.2016 року позачергової шостої сесії районної ради сьомого скликання для розгляду питання «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_3.».

18. 03.06.2016 року Новопсковською районною радою сьомого скликання прийнято рішення №6/1 про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_3 без припинення повноважень депутата Новопсковської районної ради сьомого скликання та звільнено її з 03.06.2016 року із займаної посади у зв'язку з прогулом без поважних причин 16.05.2016 року та 17.05.2016 року.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

19. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Частини 1, 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України

21. Частини 1, 2 статті 100 КАС України: адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

22. Пункт 4 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ): підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

23. Пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпПУ: трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

24. Частина 4 статті 40 КЗпПУ: не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

25. Стаття 235 КЗпПУ: у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу &lв;…&?о;.

26. Частини 3, 5, 6 статті 56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР: повноваження заступника голови районної у місті, районної ради, першого заступника, заступника голови обласної ради можуть бути достроково припинені без припинення повноважень депутата відповідної ради за рішенням відповідної ради, що приймається шляхом таємного голосування. Питання про дострокове припинення їх повноважень може бути внесено на розгляд відповідної ради на вимогу не менш як третини депутатів від загального складу ради або голови ради.

У випадках, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті, відповідна особа звільняється з посади заступника (першого заступника) голови ради з дня припинення її повноважень.

Заступник голови районної у місті, районної ради, перший заступник голови обласної ради здійснює повноваження голови відповідної ради за відсутності голови ради на підставі його розпорядження, а також у разі неможливості виконання головою ради своїх обов'язків з інших причин.

27. Пункт 1 розділу І наказу Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» (далі - Наказ): службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

28. Пункт 1 розділу ІІ Наказу: направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник строку й мети відрядження &lO;…≷.

29. Статтею 56 Конституції України: кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

30. Стаття 237-1 КЗпПУ: Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

32. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

34. Скаржник в поданій ним касаційній скарзі посилається на безпідставність визнання судом першої інстанції поважними причини пропуску позивачем передбаченого строку звернення до суду з даним позовом.

35. Колегія суддів такі доводи скаржника вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції взято до уваги обставини неодноразових звернень позивача до судів різних юрисдикцій з даним адміністративним позовом. Суд погоджує висновки суду першої інстанції щодо того, що обставини неналежного подання позивачем позовної заяви є поважними причинами пропуску встановленого КАС України строку звернення до суду.

36. Висновки судів попередніх інстанції щодо відсутності у зверненні депутатів Новопсковської районної ради сьомого скликання про необхідність скликання позачергової сесії Новопсковської районної ради для розгляду питання щодо дострокового припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_3 обґрунтувань того, що це питання є невідкладною або надзвичайною ситуацією, для розгляду якого необхідне скликання саме позачергової сесії районної ради, колегія суддів вважає помилковими та безпідставними.

37. Так, з огляду на зміст позовних вимог, питання обґрунтованості даного депутатського звернення не стосується предмету доказування у справі, у зв'язку з чим судами необґрунтовано надано правову оцінку зазначеному питанню.

38. Також Суд вважає хибними висновки судів попередніх інстанції щодо поважності причин відсутності позивача на робочому місці 16-17 травня 2016 року через її перебування у м. Києві на конференції «Ефективний лідер сільської громади» за запрошенням ГС «Всеукраїнська асоціація «Громадський контроль» №50-25/03 від 13 травня 2016 року.

39. Колегія суддів зауважує, що з наявного в матеріалах справи запрошення ГС «Всеукраїнська асоціація «Громадський контроль» №50-25/03 від 13 травня 2016 року не вбачається, що цей документ надходив будь-якими засобами зв'язку до Новопсковської районної ради, що виключає обізнаність відповідальних за облік використання робочого часу співробітників Ради про участь позивача у цьому заході.

40. Суд вважає помилковою позицію судів попередніх інстанції стосовно того, що позивач на даній конференції намагалась вирішити проблему електроенергопостачання в установах Новопсковського району, оскільки такі твердження є лише припущеннями та не підтверджуються жодними належними доказами.

41. Крім того, колегія суддів не погоджує висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутність відповідного розпорядження про відрядження позивача може свідчити лише про порушення вимог з діловодства, а не про порушення трудового розпорядку позивачем, оскільки така правова позиція фактично нівелює обов'язок роботодавця здійснювати належний облік використання працівниками підприємства робочого часу для подальшої оплати їхньої праці.

42. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність позивача на робочому місці 16-17 травня 2018 року фактично є прогулом, оскільки в підтвердження поважності такої відсутності останньою не надано належних та допустимих доказів.

43. Натомість обставини звільнення позивача в період перебування останньої на лікарняному свідчать про порушення Новопсковською районною радою передбаченої законом процедури звільнення.

44. Суд вважає помилковою позицію відповідача щодо нерозповсюдження на ОСОБА_3 норм трудового законодавства, оскільки звільнення останньої відбулось саме за пунктом 4 ч. 1 статті 40 КЗпП України. Тобто при звільнення позивача відповідач повинен був дотримуватись норм трудового законодавства, які регламентують порядок та процедуру звільнення працівника.

45. Враховуючи обставини повідомлення позивачем роботодавця про знаходження її на лікарняному з 02 червня 2016 року та факт ігнорування відповідачем цих обставин при розгляді питання про звільнення ОСОБА_3, зважаючи на встановлену ч. 4 ст. 40 КЗпПУ заборону звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, Суд вважає правомірними висновки судів першої та апеляційної інстанції про порушення відповідачем трудового законодавства та трудових прав позивача.

46. З огляду на викладене колегія суддів зауважує, що неправомірність висновків судів попередніх інстанції щодо необґрунтованості депутатського звернення про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_3 та поважності причин відсутності останньої на робочому місці 16-17 травня 2018 року не призвела до неправильного вирішення спору по суті, оскільки суди вірно встановили порушення Радою процедури звільнення позивача під час перебування ОСОБА_3 на лікарняному. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в зазначеній частині є такими, що ухвалені у відповідності до вимог діючого законодавства.

47. Також колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення на її користь моральної шкоди. Суд наголошує, що зважаючи на фактичну наявність обставин допущення ОСОБА_3 порушення вимог трудового законодавства, колегія суддів вважає безпідставним задоволення позовних вимог останньої в цій частині.

48. Крім того, Рада в своїй касаційній скарзі вказує на те, що змінюючи судове рішення суду першої інстанції апеляційний суд не змінив суми судового збору, присудженої до стягнення на користь позивача.

49. Однак, беручи до уваги положення статті 94 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року), колегія суддів зазначає, що у судів попередніх інстанції були відсутні правові підстави для стягнення з Новопсковської районної ради на користь держави судового збору у розмірі 1259,93грн. Посилання суду першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі на ч. 5 ст. 94 КАС України є необґрунтованим, оскільки положення даної статті підлягають застосуванню лише в разі ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду та задля компенсації безпосередньо відповідачу понесених ним судових витрат.

50. Згідно п. 3 ч. 1 статті 349 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

51. Відповідно до ч. 1 статті 350 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

52. Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу Новопсковської районної ради задовольнити частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у сумі 5000 грн. та стягнення з Новопсковської районної ради на користь держави судового збору у розмірі 1259,93грн. - скасувати та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення про відмову у їх задоволенні, в решті судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

53. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

54. Касаційну скаргу Новопсковської районної ради - задовольнити частково.

55. Скасувати постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у сумі 5000 грн. та в частині стягнення з Новопсковської районної ради на користь держави судового збору у розмірі 1259,93грн.

56. Прийняти в частині позовних вимог про стягнення з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у сумі 5000 грн. нове рішення про відмову у задоволенні позову.

57. В решті судові рішення залишити без змін.

58. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа