РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 рокуСправа № 912/1672/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1672/18

за позовом: Заступника прокурора м. Києва, в інтересах держави в особі

Кабінету Міністрів України, м. Київ

Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ

до відповідачів:

1. Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ

2. Злинської сільської ради Кіровоградської області в особі її виконавчого комітету, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест", м. Київ

4. Державного реєстратора прав - ОСОБА_1 нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, м. Ірпінь, Київська область

провизнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності за державою

Представники сторін:

від прокуратури - ОСОБА_3, посвідчення №0425740 від 30.03.2016;

від позивача (Кабінету Міністрів України) - ОСОБА_4, довіреність № 31-4/35 від 10.05.2018;

від позивача (Міністерства аграрної політики та продовольства України) - участі не брали;

від відповідача 1. - ОСОБА_5, довіреність № 69 від 20.02.2018 в режимі відеоконференції;

від інших відповідачів - участі не брали;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Заступника прокурора м. Києва, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Злинської сільської ради Кіровоградської області в особі її виконавчого комітету, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест", ОСОБА_1 нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 про:

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Злинської сільської ради від 24.11.2011 № 146 "Про оформлення права власності на комплекс будівель в с. Злинка по вул. Горького, 25а філії ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база № 78";

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - комплекс, що знаходиться по вул. Горького, 25-а в с. Злинка Маловисківського району Кіровоградської області від 29.11.2011 серія САЕ № 205517, видане виконавчим комітетом Злинської сільської ради ОСОБА_1 акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України";

- скасування рішення № 30809130 від 05.08.2016 приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест" (код ЄДРПОУ: 39519568) на комплекс будівель за адресою: вул. Горького, будинок 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 992502535231; номер запису про право власності: 15768217);

- визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України (вул. Грушевського,12/2, м. Київ, 01008) право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: вул. Горького, будинок 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область, що складається з комплексу будівель, а саме: адміністративна будівля, АА1, загальна площа 1234,7 кв.м.; лабораторія візірна, Б, загальна площа 159,5 кв.м.; пожежний депо, В, загальна площа 67,3 кв.м.; силосний корпус, Г, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, Д, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, Е, загальна площа 1270,0 кв.м.; робоча башта, Ж, загальна площа 853,4 кв.м.; ПРП (зерносушарка), З, загальна площа 507,0 кв.м.; силосний корпус, Й, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, И, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, К, загальна площа 1270,0 кв.м.; убиральня, Л; вагова, М; вагова, Н; вагова, О; будівля для приймання зерна з автомобіля, П; підсобно-допоміжний корпус, Р; прибудова, Р1; склад, С; тепловізне депо, Т; склад ГСМ, У; склад ГСМ, Ф; убиральня, X; склад, Ч; водонапірна башта, Ш; будівля для приймання зерна з залізниці, Щ; будівля охорони, Я; будівля залізничних вагів, Я1; башта Рожновського, Ю; паркан, N; колодязь, К; замощення, 1; пожежний залізобетонний водойм, І.

- з покладанням на відповідачів судових витрат.

Ухвалою від 09.07.2018 господарський суд відмовив у відкриті провадження щодо позовної вимоги до приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2. В іншій частині прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/1672/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 07.08.2018 об 11:30. Встановив відповідачам, позивачам строк для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив. Крім того, даною ухвалою, на підставі ст. 50 ГПК України, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 (вул. Мінеральна, 1, м. Ірпінь, Київська область, 08200), оскільки рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки.

Разом з позовною заявою прокурором подано заяву №05/2/3-89-18 від 03.07.2018 про забезпечення позову.

Ухвалою від 09.07.2018 господарський суд задовольнив заяву заступника прокурора міста Києва №05/2/3-89-18 від 03.07.2018 про забезпечення позову. Наклав арешт на обєкт нерухомого майна: комплекс будівель за адресою вул. Горького, будинок 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 992502535231). Заборонив державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо об'єкту нерухомого майна: комплекс будівель за адресою: вул. Горького, будинок 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 992502535231).

17.07.2018 Прокуратурою міста Києва подано до суду клопотання № 05/2/3-89-18 від 16.07.2018 про залучення ОСОБА_1 нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 відповідачем у даній справі. Дане клопотання обґрунтоване тим, що однією з позовних вимог у даній справі є скасування рішення № 30809130 від 05.08.2016 приватного нотаріуса про державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Мейола Інвест" на комплекс будівель, отже, саме приватний нотаріус є належним відповідачем, який у спірних правовідносинах є суб'єктом, що прийняв спірне рішення, та який не виступає як фізична особа, або як нотаріус, а є суб'єктом із спеціальним статусом, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Прокурор зазначає, що у спірних правовідносинах приватний нотаріус ОСОБА_2 не виконував функції нотаріуса, прийняте ним рішення є актом, оскарження якого в судовому порядку вимагає правильного визначення суб'єктного складу сторін спору.

Ухвалою від 07.08.2018 господарський суд задовольнив клопотання прокурора №05/2/3-89-18 від 16.07.2018 про залучення відповідача; залучив до участі у справі співвідповідача приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, виключивши його зі складу третіх осіб; визнав поважними причини пропуску подання позивачем 2 (Міністерство аграрної політики та продовольства України) документів в строк визначений ухвалою суду від 09.07.2018; продовжив процесуальний строк встановлений ухвалою суду від 09.07.2018 до 15.08.2018; підготовче засідання у справі № 912/1672/18 відклав на 22.08.2018 о 14:00 год.; зобовязав позивачів (Кабінет Міністрів України та Міністерство аграрної політики та продовольства України) в порядку ст. 90 ГПК України, надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання відповідача 1 по суті, викладені в відзиві на позовну заяву; зобов'язав керівника або іншу посадову особу юридичної особи - позивачів (кожного окремо) подати до суду відповіді на зазначені запитання у формі заяви свідка до 20.08.2018; копію такої заяви свідка у той самий строк надіслати учаснику справи (відповідачу 1), який поставив письмові запитання; долучив до матеріалів справи копію листа відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06.07.2018 № 13141-26-18 (клопотання прокурора № 05/2/3-89-18 від 19.07.2018; відмовив в задоволенні клопотання відповідача 2 про залучення до участі у справі ОСОБА_6 комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації". Крім того, згідно ст. 81 Господарського процесуального кодексу України зобов'язав надати суду: Обласне комунальне підприємство "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" копію реєстраційної справи на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: вул. Горького, буд. 25,а с. Злинка Маловисківський район, Кіровоградська область, 26232, та пояснення щодо підстав визначення форми власності (приватна) на зазначене майно.

31.07.2018 Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подало суду відзив на позовну заяву (т. 2 а.с. 41 - 75), у якому заперечує позовні вимоги прокурора в частині визнання незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Злинської сільської ради від 24.11.2011 № 146 "Про оформлення права власності на комплекс будівель в с. Злинка по вул. Горького, 25а філії ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база № 78" та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - комплекс, що знаходиться по вул. Горького, 25-а в с. Злинка Маловисківського району Кіровоградської області від 29.11.2011 серія САЕ № 205517, видане виконавчим комітетом Злинської сільської ради ОСОБА_1 акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та просило відмовити в задоволенні позову прокурора в цій частині.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 не погоджується з твердженням прокурора про неправомірність зміни форми власності з державної на приватну спірного майнового комплексу через відсутність рішення власника спірного майна - Кабінету Міністрів України про зміну правового режиму майна з державної у приватну власність. Так, Кабінет Міністрів України 06.06.2011 прийняв постанову №593 "Про внесення зміни до поставнови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764", якою погодився з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у акціонерне товариство публічного типу. При цьому зазначено, що повноваження з управління корпоративними правами ПАТ "ДПЗКУ" здійснює зазначене Міністерство та встановлено, що 100 відсотків акцій ПАТ "ДПЗКУ", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України. В Єдиному реєстрі обєктів державної власності щодо ПАТ "ДПЗКУ" зареєстровані права власності держави на корпоративні права - 100%. Таким чином, держава, в особі Кабінету Міністрів України, прийнявши постанову №593 щодо перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у акціонерне товариство прийняла рішення про заміну правового режиму майна у спосіб передбачений ст. 85 Господарського кодексу України, зокрема, встановлено, що статуний капітал товариства формується за рахунок майна державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", а сто відсотків акцій товариства залишаються у державній власності.

Як зазначає відповідач 1, безпідставним є також твердження прокурора, що спірний майновий комплекс перебуває в переліку обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації та що відповідно до ч.9 ст. 11 Закону України "Про управління обєктами державної власності", ч.3 ст. 86 ГК України він не може бути переданий до статуного капіталу господарських організацій. Посилаючись на норми ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію" в редакції від 07.08.2011, в переліку обєктів державної власностиі, що підлягають приватизації зазначаються підприємства (юридичні особи з кодом ЄДРПОУ), а не майно. Тому посилання на зазначення у вказаному переліку Хлібної бази №78 є безпідставним.

Не погоджується відповідач 1 з посиланням прокурора на ч.3 ст. 145 ГК України, якою передбачено, що правовий режим майна субєкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону. Так, прокурором залишено поза увагою положення ч.5 ст. 145 ГК України, яка передбачає, що законом можуть бути визначені також інші підстави зміни правового режиму майна субєкта господарювання. Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України "Про акціонерні товариства" оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, може здійснюватися грошовими коштами, цінними паперами, майном і майновими правами, нематеріальними активами, що мають грошову оцінку. В силу ст. 85 ГК України господарські товариства є власником майна, переданого йому у влаcність засновниками і учасниками як внески. Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст. 115 ЦК України господарське товариство є влаником майна, переданого йому у власність як вклад до статутного капіталу. З аналізу зазначених правових норм вбачається, що майно, що передане учасником як вклад до господарського товариства і включене до його статутного капіталу, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства.

Безпідставними є доводи прокурора щодо передачі спірного майнового комплексу не у власність ПАТ "ДПЗКУ", а для здійснення статутної діяльності, а також твердження, що майно на суму вартості якого сформовано статутний капітал, у тому числі спірний майновий комплекс, ПАТ "ДПЗКУ" у власність передано не було. Так, в установчому документі Товариства, який затверджений Державою в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, чітко визначено, що майно передане до статуного капіталу ПАТ "ДПЗКУ", у т.ч. і майновий комплекс в с. Злинки по вул. Горького 25 а є власністю ПАТ "ДПЗКУ". Відповідно до п.4.4. Статуту Товариства, останнє має право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, Статуту та меті діяльності товариства, у тому числі здійснювати заходи з оформлення правовстанволюючих документів на це майно.

Згідно п.5.1. статуту ПАТ "ДПЗКУ" від 17.11.2011 Статутний капітал Товариства становить 867 717 000,00 грн. Статутний капітал Товариства формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником.

Отже, субєктом незалежної оціночної діяльності здійснювалась оцінка саме майна - цілісних майнових комплексів, а не майнових прав - права управління, господарського відання, користування тощо. Згідно акту приймання-передачі від 18.11.2011 до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ" також було передано майно, в тому числі спірне майно, а не майнові права, при цьому вартість нерухомого майна згідно висновку субєкта незалежної оціночної діяльності відповідала розміру статутного капіталу.

Таким чином, до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ" було передано спірне нерухоме майно саме на праві приватної власності, а не на праві управління, господарського відання, користування тощо.

Крім того відповідач 1 зазначає, що за заявою філії ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база №78" на підставі наданих документів виконавчим комітетом Злинської сільської ради 24.11.2011 прийнято рішення №146 "Про оформлення права влансоті" на комплекс будівель в с. Злинка по вул. Горького, 25а. При цьому ПАТ "ДПЗКУ" було надано: довідку з ЄДРПОУ ПАТ "ДПЗКУ", виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статут ПАТ "ДПЗКУ", акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу №9 від 20.01.2011, затверджений Міністерством аграрної політики та продовольства України 20.01.2011, за яким комісія з ліквідації дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Хлібна база №78" передала, а Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийняло цілісний майновий комплекс за адресою в с. Злинка по вул. Горького, 25а, акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу №9 від 21.01.2011 за яким ДП Державна продовольчо-зернова корпорація України" передала, а Філія державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Хлібна база №78" прийняла вищезазначений майновий комплекс, акт приймання-передачі майна, майнових прав та обовязків до публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 18.11.2011, затверджений Міністрерством аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 №325.

Таким чином, Виконавчий комітет Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, приймаючи рішення №146 від 24.11.2011, діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Крім того, 31.07.2018 відповідачем 1 подано заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності від 27.07.2018 №130-2-21/4637 (т. 2 а.с. 76 - 144), відповідно до якої просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивачів, зазначених в позовній заяві, відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Злинської сільської ради Кіровоградської області в особі її виконавчого комітету про визнання незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Злинської сільської ради від 24.11.2011 № 146 "Про оформлення права власності на комплекс будівель в с. Злинка по вул. Горького, 25а філії ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база № 78" та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - комплекс, що знаходиться по вул. Горького, 25-а в с. Злинка Маловисківського району Кіровоградської області від 29.11.2011 серія САЕ № 205517, видане виконавчим комітетом Злинської сільської ради ОСОБА_1 акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

08.08.2018 прокуратурою міста Києва подано відповідь на відзив від 07.08.2018 №05/2/3-89-18 (т. 2 а.с. 222 - 237).

15.08.2018 позивачем 1 - Кабінетом Міністрів України подано відповідь на відзив у справі №912/1672/18 від 14.08.2018, в якому зазначено, що позовна заява обґрунтована та така, що підлягає задоволенню, а обставини, викладені у відзиві відповідача 2 такими, що не відповідають фактичним обставинам справи (т. 3 а.с. 5 - 42).

Щодо надання відповідей на запитання ПАТ "ДПЗКУ", КМУ зазначено, що за змістом положень ст. 90 ГПК України, на учасників справи не покладений безумовний обовязок писати заяви свідків.

Відповідно до ч. 5 ст. 90 ГПК України учасник справи має право відмовитись від надання відповіді на поставлені запитання, зокрема якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи.

Разом з тим, КМУ зазначає, що поставлені відповідачем-1 у своєму відзиві запитання носять непрямий характер, не стосуються предмету спору, його обставин, що мають значення для справи та вводять суд в оману.

Інформація про те, на підставі якого документа прокуратурою встановлено порушення державних інтересів наведена у позовній заяві.

Крім того, 15.08.2018 Кабінетом Міністрів України подано заяву про поновлення строків позовної давності, за змістом якої КМУ просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду з позовною заявою поважними та поновити строк для звернення до суду у даній справі (т. 3 а.с. 44 48).

17.08.2018 Злинською сільською радою Маловисківського району Кіровоградської області подано відзив на позовну заяву (т. 3 а.с. 50 61), відповідно до якого відповідач 2 не погоджується з вимогами позовної заяви, вважає доводи позивача щодо незаконності рішення виконавчого комітету Злинської сільської ради №146 від 21.11.2011 та виданого на його підставі свідоцтва про право власності від 29.11.2011 такими, що не відповідають дійсності. Так, виконавчим комітетом Злинської сільської ради вирішено оформити право власності комплексу будівель в с. Злинка по вул. Горького 25а за Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на підставі документів, що підтверджували підстави належності нерухомого майна зазначеному товариству, а саме: акт приймання передачі цілісного майнового комплексу №9 від 20.01.2011 від Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база України" на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764" щодо перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація "України".

Враховуючи те, що заявником була юридична особа, виконавчим комітетом Злинської сільської ради прийнято рішення оформити право власності комплексу будівель, товариству, яке згідно п. 4.3. Статуту Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є власником, зокрема майна, переданого Товариству засновником та акціонерами як вклад до статутного капіталу Товариства, або в інший не заборонений чинним законодавством спосіб, вважає дане рішення, що не визначає форму власності законним та таким, що ніяким чином не могло змінити форму власності з державної на приватну.

Крім того, відповідач 2 зазначає, що Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно Наказу Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно" було розроблене Маловисківським БТІ на спеціальному бланку установленої форми, оформлене та видане на підставі Рішення виконавчого комітету, інформацію, внесену до свідоцтва слід вважати такою, що відповідає вимогам законодавства.

Реєстраційна справа по спірному нерухомому майну, завжди знаходилась в Маловисківському БТІ та під час видачі Свідоцтва про право власноті на нерухоме майно ПАТ "ДПЗКУ" для огляду Злинській сільській раді не надавалась, тому законність внесення інформації до Свідоцтва виконавчим комітетом Злинської сільської ради не перевірялась.

Визначивши ПАТ "ДПЗКУ" власником майна (дане положення передбачено п. 4.3. Статуту ПАТ "ДПЗКУ") виконавчий комітет власним рішенням не вказав форму власності, на якій закріплюється дане майно за Товариством.

Розроблене Маловисківським БТІ Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29.11.2011 та зареєстроване на його підставі право приватної власності ПАТ "ДПЗКУ" на спірне майно, відповідач 2 вважає такими, що відмінні від рішення виконавчого комітету Злинської сільської ради.

Враховуючи вищезазначене та керуючись Листами ПАТ "ДПЗКУ", якими визначено правильність прийнятого виконавчим комітетом рішення та ОСОБА_6 комунального підприємства КООБТІ, яким даний орган владних повноважень не надав інформацію та причину прийнятого рішення про визначення "приватної" форми власності, вважає Рішення виконавчого комітету Злинської сільської ради законним.

Крім того, у відзиві на позовну заяву Злинська сільська рада, керуючись ст. 90 Господарського процесуального кодексу України просила позивачів по справі надати вичерпну відповідь на запитання, що можуть вплинути на розгляд справи.

Ухвалою від 22.08.2018 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання у справі №912/1672/18 відклав на 06.09.2018 о 9:00 год.; зобов'язав позивачів подати до суду у порядку, передбаченому ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання, вичерпні відповіді по суті, окремо на кожне питання відповідача 2, зазначені у відзиві на позовну заяву; зобов'язав ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" надати суду до 06.09.2018 належним чином засвідчені копії документів наданих з листом від 20.08.2018 № 978-17/20.

04.09.2018 Прокуратурою міста Києва подано відповідь на відзив Злинської сільської ради (т. 3 а.с. 184 - 197).

05.09.2018 від Кабінету Міністрів України надійшла відповідь на відзив Злинської сільської ради (т. 3 а.с. 210 215).

Щодо надання відповідей на запитання Злинської сільської ради, КМУ зазначено, що за змістом положень ст. 90 ГПК України, на учасників справи не покладений безумовний обовязок писати заяви свідків.

Відповідно до ч. 5 ст. 90 ГПК України учасник справи має право відмовитись від надання відповіді на поставлені запитання, зокрема якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи.

Разом з тим, КМУ зазначає, що поставлені відповідачем-2 у своєму відзиві запитання носять непрямий характер, не стосуються предмету спору, його обставин, що мають значення для справи.

Протокольною ухвалою від 06.09.2018, на підставі ст. 183 ГПК України, по технічним причинам, оголошено перерву в підготовчому засіданні по розгляду справи № 912/1672/18 до 09:00 год. 19.09.2018.

На виконання ухвали господарського суду від 07.08.2018 Кіровоградським обласним об'єднаним бюро технічної інфентарицзації надано з матеріалів інвентаризаційної справи по вул. Горького, 25а в с. Злинка належним чином засвідчені копії документів з моменту виникнення підстав та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за вказаною адресою (т. 3 а.с. 222 299).

13.09.2018 Кабінетом Міністрів України надано додаткові пояснення у справі №912/1672/18 щодо позовної вимоги про скасування рішення № 30809130 від 05.08.2016 приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Мейола Інвест" на комплекс будівель (т. 4 а.с. 10 24).

Ухвалою від 19.09.2018 господарський суд відклав підготовче засідання до 28.09.2018 на 11:30 год., визнав причини пропуску Кабінетом Міністрів України строку для подання відповіді на відзив відповідача 2 поважними, продовжив встановлений судом строк позивачу для подання відповіді на відзив і долучив її до матеріалів справи, зобов'язав позивачів до наступного засідання надати в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України пояснення щодо суті питань, які ставилися відповідачами в порядку ст. 90 ГПК України.

Прокуратурою міста Києва 20.09.2018 подані додаткові пояснення від 18.09.2018 №05/2/3-89-18 в частині обставин реєстрації права власності за ТОВ "Мейола інвест" (т. 4 а.с. 45 75).

26.09.2018 Кабінетом Міністрів України надані пояснення в порядку статті 161 ГПК України, зокрема відповіді на питання відповідачів (т. 4 а.с. 86 102).

20.09.2018 Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подано відзив на позовну заяву від 18.09.2018 №130-2-21/5458 (з урахуванням уточнень) (т. 4 а.с. 103 113).

28.09.2018 на адресу суду надійшли засобами електронного зв'язку, а в подальшому в оригіналі пояснення від Міністерства аграрної політики та продовольства України (т. 4 а.с. 135 - 141, 191 - 196).

Ухвалою від 28.09.2018 господарський суд визнав причини пропуску заступником прокурора м. Києва строку для подання відповіді на відзив відповідача 2 вих. № 05/2/3-89-18 від 30.08.2018 поважними, продовжив встановлений судом строк прокурору для подання відповіді на відзив і долучив її до матеріалів справи; прийняв подані суду додаткові пояснення та уточнення учасників справи (відповідача 1, прокуратури міста Києва, позивача 1, позивача 2); встановив учасникам справи строк до 05.10.2018 для подання додаткових пояснень та доказів; зобов'язав позивача 2 до 05.10.2018 виконати вимоги ухвали від 19.09.2018 з врученням до цієї дати наданих пояснень іншим учасникам справи. Крім того, в даній ухвалі суд зазначив, що приватний нотаріус залучений до участі у справі як державний реєстратор прав, оскільки він є суб'єктом зі спеціальним статусом , визначеним ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обстяжень", тому в назві відповідача 4 необхідно вказати слова "Державного реєстратора прав".

Даною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 912/1672/18 до судового розгляду по суті на 08.10.2018 об 11:30 год.

03.10.2018 Прокуратурою м. Києва подано клопотання від 01.10.2018 №05/2/3-89-18 про приєднання доказів до матеріалів справи, відповідно до якого прокурор просить долучити до матеріалів справи № 912/1672/18 копію листа Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області №1298/02.01-12 від 28.09.2018 (т. 4 а.с. 168 - 179.

Від Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшли пояснення від 04.10.2018 щодо надання відповідей на поставлені відповідачами питання (т. 4 а.с. 184, 198 - 199).

В судовому засіданні 08.10.2018 оголошено перерву до 31.10.2018 до 10:30.

При цьому, повноважні представники відповідачів 2, 3, 4 в судове засідання 08.10.2018 не з'явились.

Протокольною ухвалою від 31.10.2018 Злинську сільську раду Кіровоградської області в особі її виконавчого комітету, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест" та Державного реєстратора прав - ОСОБА_1 нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, як відповідачів у справі, повідомлено про оголошену перерву в судовому засіданні по розгляду справи № 912/1672/18 до 16:00 - 06.11.2018.

Відповідачі 2, 3, 4 явку в судове засідання 06.11.2018 своїх повноважних представників не забезпечили.

При цьому, ухвалу від 28.09.2018 у даній справі, якою господарський суд, зокрема, закрив підготовче провадження та призначив справу № 912/1672/18 до судового розгляду по суті, як і ухвалу-повідомлення про перерву від 31.10.2018, направлено на адресу Злинської сільської ради Кіровоградської області в особі її виконавчого комітету - 26232, вул. Центральна, буд. 76, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область.

Вказана адреса зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 26232, Кіровоградська обл., Маловисківський район, село Злинка, вул. Центральна, будинок 76. Дана адреса також зазначена позивачем при поданні позову до господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу від 28.09.2018 відповідач 2. отримав 02.10.2018, таким чином був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи по суті (Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 2502203960770).

Поштове повідомлення про отримання Злинською сільською радою ухвали-повідомлення від 31.10.2018 або конверт з вкладенням (примірником ухвалою від 31.10.2018) станом на 06.11.2018 до господарського суду не надходили.

Судом враховано, що в матеріалах справи наявні заяви Злинської сільської ради про розгляд справи без її участі.

Крім того, в матеріалах справи містяться конверти із вкладенням (примірники ухвал від 28.09.2018 та 31.10.2018 у даній справі), що направлені на адресу відповідача 3. - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест", повернуті органом поштового зв'язку з відмітками причин повернення - "Фирма не значится" та "Фірми в квартирі немає". Раніше направлені ухвали, зокрема, ухвала від 19.09.2018, повернута органом поштового зв'язку з відміткою - "Не знайдена".

Як вбачається з інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест" зареєстроване за адресою: 03028, м. Київ, проспект Науки, будинок 24, офіс 5. Дана адреса також зазначена позивачем при поданні позову до господарського суду. Оскільки, будь-якої іншої адреси господарському суду невідомо, всі процесуальні документи направлялися за вказаною адресою.

Разом з цим, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться дані про перебування такої юридичної особи в процесі припинення з 20.05.2016. Головою комісії з припинення або ліквідатором вказаний ОСОБА_7, проте даних про його місцезнаходження або перебування господарському суду невідомо.

Поштові повідомлення про отримання відповідачем 4. - Державним реєстратором прав - ОСОБА_1 нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 ухвали від 28.09.2018 та ухвали-повідомлення від 31.10.2018 або конвертів з вкладенням (примірниками даних ухвал) станом на 06.11.2018 до господарського суду не надходили.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, виплат поштових переказів, відповідно до яких відповідач 4. отримує поштову кореспондецію за адресою вул. Мінеральна, 1, м. Ірпінь, Київська область, 08200, в тому числі, ухвали від 22.08.2018, від 23.08.2018, від 06.09.2018 та 19.09.2018, тощо. Проте, будь-яких поштових повідомлень про отримання ухвал від 28.09.2018 та 31.10.2018, або повернення вказаних процесуальних документів з відміткою про причини їх поверенення, в матеріалах справи відсутні.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 Господарського процесуального кодексу України - надіслання відповідачам 2, 3 та 4 копій позовної заяви та копій доданих до неї документів листами з описом вкладення на адреси місцезнахоження таких відповідачів. (т. 1 а.с. 31-38)

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідачів про призначені судові засідання - відповідні ухвали суду від 28.09.2018 та 31.10.018 надсилалася на відомі адреси місцезнаходження відповідачів 2, 3 та 4, які є їх офіційними адресами згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ухвали суду від 28.09.2018 та 31.10.18 надсилались рекомендованими листами з поміткою "судова повістка".

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Зокрема, з залучених до матеріалів справи листів, у яких відповідачу 3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест" направлялися примірники ухвал від 28.09.2018 та 31.10.2018 у даній справі, вбачається, що ці листи було повернуто суду поштою з відмітками причин повернення - "Фирма не значится", "Фірми в квартирі немає" та "Не знайдена". При цьому, господарським судом встановлено, що відповідач 3. перебуває в процесі припинення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання судових повісток (листів з ухвалами суду від 28.09.2018 та 31.10.2018) відповідачем 3 ТОВ "Мейола Інвест" та відповідачем 4. - Державним реєстратором прав - ОСОБА_1 нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 є наслідками діяння (бездіяльності) вказаних відповідачів щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

З огляду на наведене, відповідачі 2, 3 та 4 вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання по рогляду справи по суті, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідачі, натомість проявили протиправну процесуальну бездіяльність, тому судове засідання проводиться за їх відсутності і причини неявки представників вказаних відповідачів у засідання судом не визнаються поважними.

При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представників відповідачів 2, 3 та 4 перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась.

З огляду на викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників прокуратури та сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Порушення інтересів держави, у даному випадку, зазначає прокурор, полягає в тому, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та видачі правовстановлюючого документа на право приватної власності на нерухоме майно Хлібної бази № 78, вказані обєкти в порушення вимог законодавства вибули із державної власності. Зазначене, у свою чергу, позбавило державу в особі Кабінету Міністрів України та Мінагрополітики можливості здійснювати свої повноваження щодо управління цими обєктами державної власності.

У даному випадку порядок відчуження державного майна дотримано не було, а держава взагалі не була учасником правовідносин з приводу його відчуження, оскільки будь-яких рішень про зміну правового режиму спірного майна не приймала.

Незаконне оформлення права приватної власності на обєкти нерухомого майна Хлібної бази № 78 за ПАТ "ДПЗКУ", а в подальшому за ТОВ "Мейола Інвест", порушує інтереси держави у сфері реалізації прав власника обєкта державної власності, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, що є підставою для захисту інтересів держави органами рокуратури шляхом пред'явлення цього позову.

Суд враховує, що інтереси держави полягають в законному та ефективному використанні об'єктів державної власності - для задоволення державної та суспільної потреби у належному функціонуванні державного механізму.

Крім того, дотримання всіма субєктами права встановленого законодавством порядку відчуження майна, у тому числі державного, беззаперечно становить інтереси держави.

Кабінет Міністрів України на підставі ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" у спірних правовідносинах здійснює управління обєктами державної власності, тобто повноваження щодо реаліації прав держави як власника таких обєктів, пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Міністерство аграрної політики та продовольства України, відповідно до 73 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління обєктами державної власності", пп. пп. 54, 62 п. 4 Положення про Мінісерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1119, наділене державою функціями здійснювати від її імені повноваження власника державного майна, що віднесено до сфери його управління.

Міністерство аграрної політики та продовольства України у спірних правовідносинах здійснює повноваження з управління корпоративними правами ПАТ "ДПЗКУ" (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 6.06.2011 № 593 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України зід 11.08.2010 № 764 "Про заходи з утворення державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України").

Разом з тим, ні Кабінетом Міністрів України, ні Міністерством аграрної політики та продовольства України на даний час не вжито заходів до усунення порушень закону, що призвело до вибуття з державної власності нежитлових об'єктів Хлібної бази № 78 по вул. Горького, 25-а у с. Злинка Маловисківського району Кіровоградської області.

З підстав викладеного господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення прокурора у даній справі з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Щодо заявленого позову, господарським судом встановлено таке.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1000 від 22.08.1996 "Про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України" утворено Державну акціонерну компанію "Хліб України" та доручено Міністерству сільського господарства і продовольства за участю Компанії організувати перетворення державних підприємств, зазначених у додатках №№ 1, 2, 3, у державні відкриті акціонерні товариства у порядку визначеному Указом Президента України від 15.06.1993 № 210 "Про корпоратизацію підприємств", передбачивши передачу до статутного фонду Компанії акцій закритих акціонерних товариств, зокрема, 100 відсотків - створених на базі підприємств, зазначених у додатку № 1.

Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 1000 від 22.08.1996 у переліку підприємств, що підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких залишається у загально-державній власності і передається до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Хліб України", по Кіровоградській області зазначено Хлібну базу № 78.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1996 № 1375 затверджено Статут Державної акціонерної компанії "Хліб України", пунктом 8 якого передбачено, що майно Компанії є власністю держави і закріплюється за компанією на праві повного господарського відання.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 № 1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств" Міністерство агропромислового комплексу зобовязано у двомісячний термін передати до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Хліб України" державне майно підприємств, зазначених у додатку № 3 до цієї постанови, перетворивши їх у дочірні підприємства Компанії.

У переліку підприємств, державне майно яких передається до статутного фонду ДАК "Хліб України" (наведеному в додатку № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 № 1218) по Кіровоградській області зазначено Хлібну базу № 78.

Постановою Верховної Ради України від 03.03.1995 № 88/95-ВР затверджено перелік обєктів, які не підлягають приватизації у звязку з їх загальнодержавним значенням. Згідно з додатком № 1 до цієї постанови у переліку обєктів, які не підлягають приватизації, по Кіровоградській області зазначено Хлібну базу № 78 (с. Злинка Маловисківського району).

Вказана постанова Верховної Ради України від 03.03.1995 № 88/95-ВР втратила чинність 10.09.1999 у звязку з набранням чинності Законом України "Про перелік обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

У перелікуоб'єктівправа державноївласності, що не підлягають приватизації, затвердженому вищезазначеним Законом, (додаток № 1) по Кіровоградській області зазначено Хлібну базу №78(с. Злинка, Маловисківський район).

У перелікуоб'єктівправа державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бутикорпоратизовані, затвердженому цим же Законом, (додаток № 2) Хлібна база № 78 (с. Злинка, Маловисківський район) не значиться.

Таким чином, державне майно - Хлібна база № 78 (с. Злинка, Маловисківський район Кіровоградська область) не могло бути ні приватизоване, ні корпоратизоване.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" установлено, що повноваження з управління корпоративними правами держави щодо ДАК "Хліб України" (далі - Компанія) здійснює Міністерство аграрної політики (п.1 постанови). Постановлено ліквідувати дочірні підприємства Компанії згідно з додатком (п. 2 постанови). У переліку дочірніх підприємств Компанії, наведеному у додатку до цієї постанови, зазначено ДП ДАК "Хліб України" "Хлібна база № 78".

Цією ж постановою Кабінету Міністрів України утворено державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики (п. 4 постанови), а також установлено, що статутний капітал підприємства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Компанії, що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів підприємства (п. 5 постанови). Крім того, згідно з п. 6 цієї постанови Міністерство аграрної політики зобовязано у місячний строк затвердити статут державного підприємства.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 08.09.2010 № 549 "Про утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" затверджено Статут Державного підприємства, згідно з п. 5.1 якого майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

У подальшому, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року № 764" Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює зазначене Міністерство.

Відповідно до п. 2 цієї постанови Кабінет Міністрів України установив, що:

100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України;

державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого для його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

На виконання п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 07.07.2011 № 325 ДП "ДПЗКУ" перетворено у публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ЛАТ "ДПЗКУ") шляхом випуску акцій, 100% яких передано у власність держави, а повноваження з управління корпоративними правами за цими акціями покладено на Мінагрополітики.

Згідно з п. 4 наказу статутний капітал ПАТ "ДПЗКУ" формується на базі майна ДП "ДПЗКУ".

Комісією з реорганізації шляхом перетворення ДП "ДПЗКУ" (утвореною наказом Мінагрополітики України від 07.07.2011 № 325) 18.11.2011 складено акт приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків до ПАТ "ДПЗКУ".

До переліку необоротних активів, що передавались як вклад (внесок) до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ" увійшли об'єкти державної власності, у тому числі нерухоме майно Хлібної бази № 78, що перебувало на праві господарського віддання ДП "ДПЗКУ", та знаходиться за адресою: вул. Горького, 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область.

Державну реєстрацію припинення ДП "ДПЗКУ" проведено 18.11.2011.

Згідно зі Статутом ПАТ "ДПЗКУ", затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.11.2011 № 634, засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України, а повноваження з управління корпоративними правами товариства здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України (п.1.4 Статуту). Товариство є правонаступником всіх прав і обовязків ДП "ДПЗКУ" (п.1.6 Статуту). Товариство є власником майна (у тому числі коштів, матеріальних та нематеріальних активів), переданого йому засновником та акціонерами як вклади до статутного капіталу товариства, або в інший не заборонений чинним законодавством спосіб (п. 4.3 Статуту).

Таким чином, ПАТ "ДПЗКУ" є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП "ДПЗКУ" (що також підтверджується інформацією з ЄДРПОУ), статутний капітал товариства сформовано на базі майна державного підприємства. До переліку необоротних активів (у тому числі й рухомого майна), що передавалися як вклад (внесок) до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ", увійшли, зокрема, обєкти нерухомого майна Хлібна база № 78, розташовані за адресою: вул. Горького, 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область.

Отже, держава в особі Кабінету Міністрів України здійснила заходи щодо зміни організаційно-правової форми ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" і визначила розмір статутного капіталу останнього, проте майно, на суму вартості якого сформовано статутний капітал, у тому числі спірні нежитлові будівлі Хлібної бази № 78, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у власність передано не було.

У подальшому за заявою філії ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база № 78" виконавчим комітетом Злинської сільської ради 24.11.2011 прийнято рішення № 146 "Про оформлення права власності на комплекс будівель в с. Злинка по вул. Горького, 25а філії ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база № 78", яким вирішено оформити право власності комплексу будівель в с. Злинка по вул. Горького, 25а за публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зерновою корпорація України".

На підставі цього рішення ПАТ "ДПЗКУ" видано свідоцтво про право власності від 29.11.2011 серія САЕ № 205517 на комплекс будівель:

адміністративна будівля, АА1, загальна площа 1234,7 кв.м.; лабораторія візірна, Б, загальна площа 159,5 кв.м.; пожежний депо, В, загальна площа 67,3 кв.м.; силосний корпус, Г, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, Д, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, Е, загальна площа 1270,0 кв.м.; робоча башта, Ж, загальна площа 853,4 кв.м.; ПРП (зерносушарка), 3, загальна площа 507,0 кв.м.; силосний корпус, Й, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, И, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, К, загальна площа 1270,0 кв.м.; убиральня, Л; вагова, М; вагова, Н; вагова, О; будівля для приймання зерна з автомобіля, П; підсобно-допоміжний корпус, Р; прибудова, Р1; склад, С; тепловізне депо, Т; склад ГСМ, У; склад ГСМ, Ф; убиральня, X; склад, Ч; водонапірна башта, Ш; будівля для приймання зерна з залізниці, Щ; будівля охорони, Я; будівля залізничних ватів, Я1; башта Рожновського, Ю; паркан, 14; колодязь, К; замощення, 1; пожежний залізобетонний водойм, І.

Таким чином, на підставі рішення виконавчого комітету Злинської сільської ради від 24.11.2011 № 146 та виданого на його підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.11.2011 змінено форму власності нерухомого майна, що перебувало у господарському віданні ДП "ДПЗКУ", з державної на приватну.

Разом з тим, оформлення правовстановлюючих документів на право приватної власності на зазначені обєкти нерухомого майна (комплекс будівель) здійснено з порушенням вимог законодавства з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 325 Цивільного кодексу України встановлено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно з ч. 3 ст. 86 Господарського кодексу України передбачено, що забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до положень Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" державне майно - обєкт права державної власності - Хлібна база № 78 не підлягало приватизації додаток 1 до Закону). Крім того, оскільки вказане державне майно відсутнє у Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (додаток 2 до Закону), воно не могло бути ні приватизоване, ні корпоратизоване, тобто відчужено приватним особам або включено до статутного капіталу акціонерного товариства.

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Кабінет Міністрів України, згідно з положеннями ст. 116 Конституції України, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (далі - Закон) управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 3 Закону визначено, що об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій тощо.

Згідно зі ст. 5 Закону Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України: встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління; відчуження та списання об'єктів державної власності тощо.

Нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження (ч. 9 ст. 11 Закону).

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764" також встановлено, що державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною першою статті 141 Господарського кодексу України встановлено, що до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

Відповідно до ч. 5 ст. 141 Господарського кодексу України види майна, що може перебувати виключно у державній власності, відчуження якого недержавним суб'єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються законом.

Зміна правового режиму майна субєкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (ч. 2 ст. 145 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 4 ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації.

Частиною 3 статті 145 Господарського кодексу України передбачено, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Разом з тим, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові під 14.02.2018 № 920/1077/16, проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності на державне майно.

Установлено, що рішень про зміну режиму державного майна, що було закріплено за ПАТ "ДПЗКУ" не приймалось, форма власності з державної на приватну на підставі таких рішень не змінювалась. Більше того, відповідно по вищенаведених вимог законодавства, така зміна (шляхом приватизації або корпоратизації) взагалі заборонена.

Спірне майно надавалося ПАТ "ДПЗКУ" для здійснення статутної діяльності, а не у власність, це майно залишається об'єктом права державної власності і до виключення з відповідного законодавчого переліку не може вибути з державної власності законним шляхом.

Таким чином, майно державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, не може належати юридичній особі на праві приватної власності. Державне майно ДП "ДПЗКУ" Хлібна база № 78 повинно було залишитись у власності держави, могло бути передано лише на баланс ПАТ "ДПЗКУ" і використовуватись останнім на праві господарського відання чи оперативного управління.

Відсутність рішення власника спірного майна - Кабінету Міністрів України про зміну правового режиму майна з державної власності у приватну, а також законодавчо встановлена заборона на приватизацію та корпоратизацію такого майна є підставою для визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування про оформлення права приватної власності на майно та визнання недійсним свідоцтва про право приватної власності, виданого на підставі такого рішення.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд (постанови від 14.02.2018 № 920/1077/16, від 28.03.2018 № 925/792/17, від 08.05.2018 № 925/875/17, від 22.05.2018 № 915/1021/16).

За таких обставин, державне майно - Хлібна база № 78, що розташоване по вул. Горького, 25-а у с. Злинка Маловисківського району Кіровоградської області вибуло із державної власності без достатніх на те правових підстав за незаконним рішенням виконкому Злинської сільської ради.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання права.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Крім того способом відновлення становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов'язки, тобто не є правочином. Однак, свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв'язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує в його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

Отже, оскільки рішення виконавчого комітету Злинської сільської ради 24.11.2011 № 146 "Про оформлення права власності на комплекс будівель в с. Злинка по вул. Горького, 25а філії ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база № 78", якими оформлено право приватної власності товариства на державне майно Хлібної бази № 78, а також видане на підставі даного рішення свідоцтво про право власності від 29.11.2011 серія САЕ № 205517 не відповідають закону та порушують інтереси власника цього майна - держави в особі Кабінету Міністрів України, вимоги в частині визнання їх незаконними та скасування у судовому порядку підлягають задоволенню.

У подальшому право власності на спірне майно 05.08.2016 зареєстровано за ТОВ Мейола Інвест.

05.08.2016 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер заяви 18000775) прийнято рішення провести державну реєстрацію права власності, на комплекс будівель, що розташований у Кіровоградській області, Маловисківський район, село Злинка, вулиця Горького, будинок 25а, форма власності: приватна, за субєктом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест", податковий номер 39519568.

Підставою реєстрації права власності на майновий комплекс стало свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8А від 02.08.2012, зареєстроване в реєстрі за №1121.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 34 Закону України "Про нотаріат" (в редакції чинній на час вчинення нотаріальної дії) нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, в тому числі видають свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

Статтею 52 Закону України "Про нотаріат" в редакції від 13.06.2012 передбачено, що про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.

Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі.

Реєстр для реєстрації нотаріальних дій повинен бути прошнурований, аркуші пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі повинна бути засвідчена підписом посадової особи відповідного органу юстиції та печаткою Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Кожний нотаріус веде окремий реєстр.

Запис у реєстрі робиться чітко, розбірливо, із заповненням усіх граф, передбачених за встановленою формою. Не допускаються підчистки, дописки, інші незастережні виправлення та запис олівцем.

Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

Порядок ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій та їх форма встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до статті 13-1 Закону України "Про нотаріат" в редакції від 13.06.2012 нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

Нотаріальний округ - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.

Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі.

Відповідно до п. 244 Правил придбання арештованого або заставленого майна з публічних торгів (аукціонів) оформляється нотаріусом за місцем знаходження такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва.

Якщо майно (свідоцтво) підлягає обов'язковій державній реєстрації, нотаріус зазначає про це в тексті свідоцтва із зазначенням органу, який здійснює таку реєстрацію ( п.248 Правил).

При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії ( частина 2 ст. 43 Закону України "Про нотаріат" в редакції від 13.06.2012).

При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності (ст. 44 Закону України "Про нотаріат" в редакції від 13.06.2012).

Якщо нотаріальна дія вчиняється за участю юридичної особи, указуються її повне найменування за документом, що підтверджує державну реєстрацію юридичної особи (свідоцтвом про державну реєстрацію), її місцезнаходження, ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (якщо це передбачено вчинюваною нотаріальною дією), прізвище, ім'я та по батькові представника, місце його проживання, посада, реквізити документів, що підтверджують його повноваження ( п.7.23 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом міністерства юстиції України 22.12.2010 №3253/5, в редакції чинній на час вчинення нотаріальної дії - надалі Правила).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в редакції чинній на час посвідчення свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (ч.1 ст.4 вищезазначеного Закону).

Частиною 1 статті 16 вказаного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Процедура видачі та посвідчення свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 02.08.2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 суперечила вищезазначеним нормам законодавства.

По-перше, нотаріальна дія приватним нотаріусом ОСОБА_8 була вчинена поза межами його нотаріального округу, оскільки майно, яке нібито було реалізовано на прилюдних торгах 16.01.2012, знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, село Злинка, вулиця Горького 25а, натомість округом діяльності приватного нотаріуса визначено місто Київ.

По-друге, форма свідоцтва не відповідає формі, встановленій Правилами ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.12.2010 №3253/5, в редакції чинній на час вчинення нотаріальної дії.

По-третє, приватним нотаріусом ОСОБА_8 не встановлено та не перевірено цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, учасника цивільних відносин.

Відповідно до вказаного свідоцтва, приватним нотаріусом посвідчено проведення 02.08.2012 СП "Юстиція" прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, розташованого за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Злинка, вул. Горького, будинок 25а, та придбання його Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест" код за ЄДРПОУ 39519568, за 82216720 грн.

Проте, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Мейола Інвест" код ЄДРПОУ 39519568, зазначена юридична особа була зареєстрована 01.12.2014, тобто через два роки після посвідчення правочину, що фактично унеможливлює її участь у проведенні вказаних торгів та подальшого вчинення правочинів з цього приводу.

Заслуговують на увагу обставини, які підтверджують не лише відсутність проведення прилюдних торгів 16.01.2012, акт проведення яких став підставою для видачі і посвідчення свідоцтва від 02.08.2012, а і видачу самого свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

По-перше, як вбачається зі змісту листа ДП "Національні інформаційні системи" від 16.04.2016, який був наданий на запит Київської місцевої прокуратури №7 від 30.03.2018 №77-135вих-18 та повного витягу з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, спеціальний бланк серії ВРР №323874 був виданий приватному нотаріусу ОСОБА_8 22.02.2012 року та витрачений ним 02.08.2012 на вчинення нотаріальних дій за кодом 13 - інші дії. При цьому Закон України "Про нотаріат" передбачає визначений перелік вчинення нотаріальних дій, а також вчинення інших нотаріальних дій, які не увійшли в цей перелік. І враховуючи те, що видача свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів є окремим способом набуття права власності на майно неплатоспроможного боржника, нотаріальна дія має вчинятися шляхом видачі свідоцтв, а код витрачання нотаріального бланку, згідно переліку кодів вчинення нотаріальних дій має бути не 13 (інші дії), а 6 (видача свідоцтва про прав власності) (т. 1 а.с. 141 - 143).

По-друге, з відповіді Київського державного нотаріального архіву від 16.03.2018 вих. №694/01-21 наданої на запит Київської місцевої прокуратури №7 вбачається, що в справі №02-33 "Реєстр для реєстрації нотаріальних дій" (11.01.2012-29.12.2012) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального кругу ОСОБА_8 відсутній запис за реєстровим №1121 (номер реєстрації свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів), так само як і відсутній будь який запис за 02 серпня 2012 року щодо видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (т. 1 а.с. 144).

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про нотаріат" запис в реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

По-третє, у листі від 06.07.2018 № 13141-26-18, у відповідь на лист прокуратури від 26.06.2018 № 05/2/3-89-18, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби повідомлено, що примусова реалізація майна, яке знаходиться за адресою Кіровоградська область Маловисківський район село Злинка, вул. Горького, 25а, відділом примусового виконання рішень не здійснювалась, акти про проведення прилюдних торгів на зазначене майно не видавалися (т. 4 а.с. 54, 55).

Крім того, у 2007 році Департамент державної виконавчої служби як урядовий орган державного управління ліквідовано. Органи державної виконавчої служби повернуто у підпорядкування Міністерства юстиції України, а відділи державної виконавчої служби в частині матеріально-технічного забезпечення до відповідних управлінь юстиції.

В грудні 2010 року Верховна Рада України ухвалила зміни до діючого Закону України "Про виконавче провадження", спрямовані на удосконалення процедури виконання судових рішень, а саме: встановлювалась адміністративна відповідальність фізичної особи за невиконання рішення суду, можливість оскарження боржником дій державного виконавця виключно в судовому порядку; закріплювалась чітка процедура реалізації арештованого нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, річкових та повітряних суден виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Указом Президента України № 1085/2010 "Про оптимізацію центральних органів виконавчої влади" утворено Державну виконавчу службу України, поклавши на цю Службу функції з реалізації державної політики у сфері організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів.

В подальшому, з метою оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади та оптимізації бюджетних коштів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №17 від 21.01.2015 року Уряд розпорядився ліквідувати Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції їх завдання і функції.

Так, станом на сьогодні утворено Департамент державної виконавчої служби при Міністерстві юстиції України, на який покладено завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Вищезазначене свідчить про те, що на момент видачі та посвідчення свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 02.08.2012 року, яке було видано на підставі акта про проведення прилюдних торгів, що затверджений посадовою особою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України такого органу, як відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби - не існувало.

05.08.2016 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 прийнято рішення провести державну реєстрацію права власності на спірне майно з порушенням чинних норм законодавства враховуючи наступне.

Правові засади та процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також процедура ведення Державного реєстру прав регулюється Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України 1952-15 в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) та Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (далі - Порядок №1141).

Відповідно до ст.2 Закону України №1952-15 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Внесення відомостей до Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставі та в порядку, визначених Законом.

Частиною 1 статті 5 наведеного Закону передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 6 цього Закону організаційну систему державної реєстрації прав становлять, зокрема, державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Державним реєстратором є, серед іншого, нотаріус (п.2 ч.І ст.10 Закону №1952-ІУ).

Відповідно до вищевказаних норм законодавства нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, зокрема, що державний реєстратор:

під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі (п. 3).

Відповідно до ч. 3 ст.3 Закону №1952-ІУ речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ч.1 ст.18 Закону №1952-1V).

Згідно з ч.4 ст.18 Закону №1952-1V державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

З аналізу наведених норм вбачається, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити документи, на підставі яких реєструється право, на відповідність їх чинному законодавству. За таких обставин вбачається, що приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 всупереч вимогам чинного законодавства зареєстровано право власності на спірне майно, а тому позовні вимоги в цій застині підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону №1952-1V у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Щодо залучення в якості співвідповідача державного реєстратора приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, судом наведено в ухвалах від 07.08.2018 та 28.09.2018.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, справа в цій частині не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини спрямовані на захист цивільного права позивачів тому підвідомча господарському суду, що узгоджується з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом України на спільному засіданні Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах від 11.04.2017 по справі № 21-3632а16, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 справа № 826/23586/15.

Держава Україна відповідно до ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України є учасником цивільних відносин та має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 321 Цивільного кодексу України гарантує непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, неправомірне набуття ПАТ "ДПЗКУ", а в подальшому ТОВ "Мейола Інвест" права власності на спірне майно свідчить про невизнання ними права держави Україна, як законного власника цього майна.

Оскільки відповідно до вищезазначених положень Закону України "Про управління обєктами державної власності" повноваження по управлінню діержавним майном здійснює Кабінет Міністрів України, порушене право держави підлягає захисту шляхом визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України права власності на спірне майно.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідачів та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

ПАТ "ДПЗКУ" просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до вимог позивачів, зазначених в позовній заяві так як прокурор звернувся до суду з позовною заявою після спливу строку у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу і позовна заява не містить доказів поважності причин пропуску позивачами строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про захист своїх прав та інтересів.

Відповідач у заяві про застосування наслідків спливу строків позовної давності (т. 2 а.с. 76 - 83) зазначає, що Міністерство аграрної політики та продовольства України з 17.09.2012 знало, що майновий комплекс філії ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база № 78" оформлений на праві приватної власності за Товариством.

Так, Міністерству аграрної політики та продовольства України, як вищому органу управління товариства, не лише було відомо про всі питання діяльності ПАТ "ДПЗКУ", в тому числі і стосовно реєстрації права власності на майно, але Міністерство (як вищий орган управління ПАТ "ДПЗКУ") приймало безпосередню участь у їх вирішенні.

На підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовлоьства України від 10.08.2012 № 501 "Про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова компанія України" комісією з представників Міністерства здійснено перевірку окремих питань діяльності ПАТ "ДПЗКУ" за 1 півріччя 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки складено Довідку від 17.09.2012 № 24/321, в якій встановлено, що станом на 20.08.2012 виготовлені технічні паспорти та отримано свідоцтва про право власності на нерухоме майно філій (згідно переліку), у т.ч. і філії ПАТ "ДПЗКУ "Хлібна база № 78" (стор. 10 Довідки), власником якого є товариство (т. 2 а.с. 84 - 103).

Також листом № 130-2-802/2-15/2032 від 28.03.2012 ПАТ "ДПЗКУ" надавала Міністерству аграрної політики та продовольства України інформацію про отримння свідоцтва на право приватної власності серії САЕ № 205517 від 29.11.2011 (т. 2 а.с. 105 - 109).

Відповідач зазначає, що правова позиція стосовно отримання Міністерством вказаного листа також закріплена у постанові ВГСУ від 02.08.2017 у справі № 915/1022/16.

Доказом обізнаності Кабінету Міністрів України із оформленням права власності за відповідачем, відповідач зазначає, що на виконання доручення Прем'єр-міністра України ОСОБА_9 від 10.04.2014 № 13021/0/1-14 та відповідно до Порядку проведення перевірки робочими групами центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 30.06.2006 № 886, проведено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності (фінансово-майновий стан, залишки товарно-матеріальних цінностей) ПАТ "ДПЗКУ", за результатами якої складено загальну довідку № 07-21/74 від 21.07.2014.

Відповідно до вказаної довідки органами Державної фінансової інспекції встановлено, що "Перевіркою наявності документів, які посвідчують право власності на нерухоме майно, яке увійшло до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ", встановлено що згідно зі свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, які видані місцевими органами виконавчої влади за місцем його фактичного розташування, та витягом з реєстру права на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником майна за місцем розташування 34 філій корпорації (які надані до перевірки) є ПАТ "ДПЗКУ" (форма власності - приватна).

Стосовно нерухомого майна, яке увійшло до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ" та розташоване на території інших 10-ти філій корпорації, Корпорацією в установленому законодавством порядку ведеться робота щодо отримання свідоцтва про право власності".

Загальну довідку № 07-21/74 від 21.07.2014 Державної фінансової інспекції разом із супровідним листом від 21.07.2014 № 07-12/926 отримано КМУ 22.07.2014, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (т. 2 а.с. 123 - 127).

Також загальну довідку № 07-21/74 від 21.07.2014 державної фінансової інспекції разом із супровідним листом від 21.07.2014 № 07-12/922 отримано Міністерством аграрної політики та продовольства України 30.07.2014, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.

Позивачі, в свою чергу зазначили, що їм стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення після звернення прокуратури із відповідним позовом.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положеннями статті 268 Цивільного кодексу України передбачені винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України у первісній редакції зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України від 20 грудня 2011 року №4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України виключено. Набрав чинності 15 січня 2012 року.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 20 грудня 2011 року №4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" особа протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно із частинами першою та третьою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Проте положення пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави. Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Саме таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 №6-68цс15, від 08.06.2016 №6-3029цс15, від 08.06.2016 №6-3089цс15, від 30.09.2015 №3-374гс15(910/4626/14).

Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор (пункт 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013). Таку ж правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 №6-178цс15.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 №3-23гс14, від 27.05.2014 №5011-32/13806-2012).

Згідно з положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа не тільки довідалася, а й могла довідатися про порушення свого права.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом вказаної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти (постанова Верховного Суду України від 21.05.2104 №6-7цс14).

Щодо обізнаності Міністерства аграрної політики та продовольства України про порушення вимог законодавства, що мали місце у результаті оформлення права власності на спірне майно за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", то суд враховує доводи, викладені відповідачем у заяві про застосування наслідків спливу строків позовної давності (т. 2 а.с. 76 - 83), зокрема той факт, що 28.03.2012 на адресу Міністерства товариством було надіслано лист №130-2-802/2-15/2032, в якому, зокрема, зазначалось про те, що ним вже отримано свідоцтва про право приватної власності серії САЕ №205517 від 29.11.2011 на спірні нежитлові будівлі та споруди, а також інформація, яка міститься в довідці від 17.09.2012 № 24/321.

Відтак вказаний позивач міг і повинен був дізнатися також і про рішення, на підставі яких такі свідоцтва були видані.

Отже, з урахуванням поштового перебігу по Україні між містами обласного значення згідно з Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України 12.12.2007 №1149 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19.01.2007 за №1383/14650, які були чинними на дату направлення вказаного листа відповідно до даних журналу вихідної кореспонденції скаржника з 15.03.2012 по 20.04.2012, Міністерству аграрної політики та продовольства України 01.04.2012 вже було достеменно відомо про реєстрацію за ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України права приватної власності на спірні об'єкти нерухомості. Саме із зазначеної дати виникло у позивача - Міністерства аграрної політики та продовольства України право на даний позов, строк позовної давності на звернення з яким згідно з приписами статті 257 Цивільного кодексу України сплив відповідно 02.04.2015.

Водночас у матеріалах справи відсутні та жодним учасником справи не надано доказів на підтвердження обізнаності Кабінету Міністрів України про порушення інтересів держави у зв'язку з оформленням ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" права приватної власності на спірне майно внаслідок прийняття виконавчим комітетом Злинської сільської ради Кіровоградської області спірного рішення, до звернення прокуратури міста Києва з даним позовом до суду, який отримано КМУ 04.07.2018 за вх. № 27144/0/1-18.

Суд критично відноситься до доводів відповідача наведених у заяві про застосування наслідків спливу строку позовної давності відносно КМУ.

Крім того, скаржником не доведено оприлюднення оспорюваного рішення та наявності ознак у нього публічної загальнодоступної інформації зважаючи на те, що в розумінні частини 1 статті 21 ЦК України це рішення є суто правовим актом індивідуальної дії, спрямованим на регулювання прав і обов'язків конкретного суб'єкта господарювання - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 7 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідачів в таких розмірах:

- за вимогами про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним свідоцтва про право власності - порівну на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та Злинську сільську раду в особі її виконавчого комітету по 1762,00 грн;

- за вимогою про скасувати рішення про державну реєстрацію права приватної власності - порівну на приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 та ТОВ "Мейола Інвест" по 881,00 грн;

- за вимогою про визнання права власності за державою - порівну на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та ТОВ "Мейола інвест" по 308350,00 грн;

- за забезпечення позову на ТОВ "Мейола Інвест" - 881,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 123, 126, 129, 233, 236 - 241, 327 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Злинської сільської ради від 24.11.2011 № 146 "Про оформлення права власності на комплекс будівель в с. Злинка по вул. Горького, 25а філії ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база № 78".

Визнанти недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - комплекс, що знаходиться по вул. Горького, 25-а в с. Злинка Маловисківського району Кіровоградської області від 29.11.2011 серія САЕ № 205517, видане виконавчим комітетом Злинської сільської ради ОСОБА_1 акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Скасувати рішення № 30809130 від 05.08.2016 приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест" (код ЄДРПОУ: 39519568) на комплекс будівель за адресою: вул. Горького, будинок 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 992502535231; номер запису про право власності: 15768217).

Визнати за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України (вул. Грушевського,12/2, м. Київ, 01008) право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: вул. Горького, будинок 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область, що складається з комплексу будівель, а саме: адміністративна будівля, АА1, загальна площа 1234,7 кв.м.; лабораторія візірна, Б, загальна площа 159,5 кв.м.; пожежний депо, В, загальна площа 67,3 кв.м.; силосний корпус, Г, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, Д, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, Е, загальна площа 1270,0 кв.м.; робоча башта, Ж, загальна площа 853,4 кв.м.; ПРП (зерносушарка), З, загальна площа 507,0 кв.м.; силосний корпус, Й, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, И, загальна площа 1270,0 кв.м.; силосний корпус, К, загальна площа 1270,0 кв.м.; убиральня, Л; вагова, М; вагова, Н; вагова, О; будівля для приймання зерна з автомобіля, П; підсобно-допоміжний корпус, Р; прибудова, Р1; склад, С; тепловізне депо, Т; склад ГСМ, У; склад ГСМ, Ф; убиральня, X; склад, Ч; водонапірна башта, Ш; будівля для приймання зерна з залізниці, Щ; будівля охорони, Я; будівля залізничних вагів, Я1; башта Рожновського, Ю; паркан, N; колодязь, К; замощення, 1; пожежний залізобетонний водойм, І.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 37243279) на користь прокуратури м. Києва (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 02910019) судовий збір в сумі 310112,00 грн

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Злинської сільської ради Кіровоградської області в особі її виконавчого комітету (вул. Центральна, 76, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область, 26232, код ЄДРПОУ 04364851) на користь прокуратури м. Києва (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 02910019) судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест" (проспект Науки, 24, оф. 5, м. Київ, 03028, код ЄДРПОУ 39519568) на користь прокуратури м. Києва (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 02910019) судовий збір в сумі 310112,00 грн

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Державного реєстратора прав - ОСОБА_1 нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 (вул. Мінеральна, 1, м. Ірпінь, Київська область, 08200) на користь прокуратури м. Києва (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 02910019) судовий збір в сумі 881,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.11.2018.

Суддя В.Г. Кабакова