Справа № 368/295/17

Рішення

Іменем України

"02" листопада 2018 р. Кагарлицький районний суд

Київської області в складі: головуючого судді Кириченка В.І.,

при секретарі Марчук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства « Ржищівське лісове господарство» до ОСОБА_2 сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування рішень, витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до суду та просив визнати незаконним та скасувати рішення 49 сесії 6 скликання ОСОБА_2 сільської ради від 07.04.2015 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність по ? частині та передачу у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,2000 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222282800:04:305:0004) в с. Гребені Кагарлицького району по вул.. Дніпровська, 26.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №22315299 від 23.06.2015 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Витребувати на користь Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство» з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,2000 га з кадастровим номером 3222282800:04:305:0004.

Мотивував позов тим, що установлено, що рішенням 49 сесії 6 скликання ОСОБА_2 сільської ради Кагарлицького району Київської області від 07.04.15 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність по ? частині та передано у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,4500 га, з них для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) – 0,2500 га (кадастровий номер 3222282801:02:329:0006) та для ведення особистого селянського господарства – 0,2000 га (кадастровий номер 3222282800:04:305:0004) в с. Гребені Кагарлицького району по вул. Дніпровська, 26.

У подальшому, на підставі вказаного рішення за ОСОБА_5 та

ОСОБА _4 оформлено право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства – 0,2000 га (кадастровий номер 3222282800:04:305:0004), що розташована в с. Гребені Кагарлицького району по вул. Дніпровська, 26, про що державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 22315299 від 23.06.15.

Водночас , передача земельної ділянки площею 0,2000 га у власність відбулася з порушенням вимог Земельного кодексу України виходячи з наступного.

Установлено, що вказана земельна ділянка, яка надана у спільну власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебуває у постійному користуванні ДП «Ржищівське лісове господарство» та відноситься до земель лісового фонду.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання у встановленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Так, згідно інформації ДП «Ржищівське лісове господарство» № 02-14 від 26.01.17 спірна земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення 11 кварталу Ржищівського лісництва, які перебувають у користуванні ДП «Ржищівське лісове господарство». Крім того, погоджень щодо вилучення та зміну цільового призначення земель ДП «Ржищівське лісове господарство» не надавалося.

Аналогічне підтверджується інформацією ОСОБА_1 обласного та по

м . Києву управління лісового та мисливського господарства за № 04-36/132 від 25.01.17, а також інформацією за № 876 від 26.12.16 та картографічними матеріалами, наданими Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об’єднанням ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ», вказана організація створена з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України та є державною організацією.

Таким чином, спірна земельна ділянка з 2005 року відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Отже, рішення про вилучення, передачу спірної земельної ділянки має право приймати відповідний орган державної виконавчої влади, який в силу вимог ст.ст. 6, 19 Конституції України зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід звернути увагу на те, що навіть сама процедура вилучення та відведення спірної земельної ділянки відповідачу суперечить вимогам чинного законодавства.

Також слід врахувати, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.08 № 610-р «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» (яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин) з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок, зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Таким чином, станом на момент прийняття ОСОБА_2 сільською радою спірного рішення, діяли положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.08 № 610-р, дія якого поширюється на ДП «Ржищівське лісове господарство», оскільки відповідно до ст. 28 Лісового кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства здійснює покладені на нього повноваження самостійно і через його територіальні органи та орган виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим.

Отже, спірне рішення ОСОБА_2 сільської ради суперечило вимогам вищевказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.08 № 610-р.

Отже, згідно з ст. ст. 27, 32 Лісового Кодексу України, а також ч.ч. 5, 9 ст. 149 Земельного кодексу України передача у власність та надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, та вилучення таких земельних ділянок з постійного користування відноситься до виключної компетенції органів державної виконавчої влади ( місцева державна адміністрація або Кабінет Міністрів України) залежно від площі земельних ділянок.

Таким чином, передача спірної ділянки у власність здійснена неуповноваженим органом місцевого самоврядування – ОСОБА_2 сільською радою, так як вказана земля відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Так, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Порядок такого вилучення передбачений статтею 151 Земельного кодексу України.

Також, порушений порядок вилучення та зміни цільового призначення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення, що передбачений ч. 2 ст. 20 , ч.4 ст.20 Земельного кодексу України.

Однак, встановлено, що ОСОБА_1 обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства погодження про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення в кварталі 11 Ржищівського лісництва відповідачам не надавались, крім того, проект землеустрою щодо зміни цільового призначення вказаних земельних ділянок взагалі не виготовлявся, а проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 земельних ділянок площею 0,4500 га, з них для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) – 0,2500 га (кадастровий номер 3222282801:02:329:0006) та для ведення особистого селянського господарства – 0,2000 га (кадастровий номер 3222282800:04:305:0004), не містить висновку органу лісового господарства.

Таким чином, з державної власності без згоди землекористувача ДП «Ржищівське лісове господарство», в порушення порядку вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду, незаконно вибула вказана земельна ділянка шляхом прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_2 сільською радою та виготовлення оспорюваних державних актів на право власності на земельну ділянку, чим порушено інтереси держави.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Крім того, відповідно до інформації Управління Держгеокадастру у Кагарлицькому районі за № 10-1011-0.3-66/2-17 від 17.01.17 оспорювана земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:04:305:0004 розташована за межами населеного пункту.

Однак, незважаючи на те, що вказані земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту, ОСОБА_2 сільська рада незаконно розпорядилася вказаними землями шляхом передачі їх у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , чим порушено вимоги ст.ст. 83 ч.2, 84, 122 ч.1 ЗК України .

З огляду на викладене, рішення 49 сесії 6 скликання ОСОБА_2 сільської ради від 07.04.15 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність по ? частині та передачу у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2000 га (кадастровий номер 3222282800:04:305:0004) в с. Гребені Кагарлицького району по вул. Дніпровська, 26, має бути визнане незаконним і скасовано.

Крім того, відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До прийняття рішення та реєстрації права власності на ОСОБА_3 та ОСОБА_4, спірна земельна ділянка перебувала у державній власності.

Зважаючи на те, що право власності на спірні земельні ділянки до громадян перейшло на підставі рішення, яке є протиправним і підлягає скасуванню, реєстрація права приватної власності також підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Підпунктом 3 ч. 1 вказаної статті Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Також, відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Земельна ділянка лісогосподарського призначення вибула з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для пред’явлення вимог про повернення останньої на користь спеціалізованого державного підприємства .

Відповідно до Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.12 № 134 обласне управління здійснює державний контроль за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства. Здійснює управління об'єктами державної власності в межах повноважень, визначених законодавством, тощо.

В даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави через порушення інтересів держави, що виражається в порушенні норм законодавства (діючого на час виникнення спірних правовідносин) під час відведення земель лісогосподарського призначення, а також через нездійснення повноважень контролю з боку ОСОБА_1 обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та постійного користувача ДП «Ржищівське лісове господарство».

За таких обставин, у даному позові від імені держави в якості позивача прокурором визначено Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, а також ДП «Ржищівське лісове господарство».

Крім того, позовна заява про повернення лісових земельних ділянок із приватної власності у державну власність, безумовно становить суспільний інтерес.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейського суду з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Також згідно з частинами другою та третьою статті 1, частиною першою та другою статті 7 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Установлено, що земля, віднесена оспорюваним рішенням ОСОБА_2 сільської ради до земель для ведення особистого селянського господарства, мала лісогосподарське призначення та частково вкрита лісами. Фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, яку безоплатно приватизовано ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що призвело до одержання у власність земельної ділянки загальною площею 0,2000 га.

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

За правилами статей 83, 84 ЗК України до земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини другої статті 56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Таке саме правило встановлене статтею 12 ЛК України.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Кагарлицького району Київської області подав заяву про розгляд справи у відсутність представника відповідача і , що погоджується з позовними вимогами.

Представник відповідача Державного підприємства « Ржищівське лісове господарство» пояснив, що позов прокурора підтримує з підстав, вказаних в позові. Після перерви не з’явився в судове засідання і розгляд справи закінчено у його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_1 обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства подав заяву про розгляд справи у відсутність представника відповідача і , що погоджується з позовними вимогами.

Відповідач ОСОБА_3 і представник відповідачів адвокат ОСОБА_6 пояснили, що позов не визнається, так як спірна земельна ділянка перебувала в законному користуванні ОСОБА_7 яка є прабабою ОСОБА_3 і перейшла у користування в порядку спадкування, висновок експерта не є допустимим доказом , так як зроблений в кримінальному , а не цивільному провадженні; висновком експерта на сторінці 25 висновку експертизи спростовується посилання прокурора на те, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту , так як вказано експертом про знаходження в межах населеного пункту.

Судом встановлено слідуюче.

Рішенням 49 сесії 6 скликання ОСОБА_2 сільської ради Кагарлицького району Київської області від 07.04.15 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність по ? частині та передано відповідно до ст.118 ЗК України у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,4500 га, з них для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) – 0,2500 га (кадастровий номер 3222282801:02:329:0006) та для ведення особистого селянського господарства – 0,2000 га (кадастровий номер 3222282800:04:305:0004) в с. Гребені Кагарлицького району по вул. Дніпровська, 26.

У подальшому, на підставі вказаного рішення за ОСОБА_5 та

ОСОБА _4 оформлено право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства – 0,2000 га (кадастровий номер 3222282800:04:305:0004), що розташована в с. Гребені Кагарлицького району по вул. Дніпровська, 26, про що державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 22315299 від 23.06.15.

Передача земельної ділянки площею 0,2000 га у власність відбулася з порушенням вимог Земельного кодексу України виходячи з наступного.

Установлено, що вказана земельна ділянка, яка надана у спільну власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебуває у постійному користуванні ДП «Ржищівське лісове господарство» та відноситься до земель лісового фонду.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання у встановленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно інформації ДП «Ржищівське лісове господарство» № 02-14 від 26.01.17 спірна земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення 11 кварталу Ржищівського лісництва, які перебувають у користуванні ДП «Ржищівське лісове господарство». Крім того, погоджень щодо вилучення та зміну цільового призначення земель ДП «Ржищівське лісове господарство» не надавалося.

Аналогічне підтверджується інформацією ОСОБА_1 обласного та по

м . Києву управління лісового та мисливського господарства за № 04-36/132 від 25.01.17, а також інформацією за № 876 від 26.12.16 та картографічними матеріалами, наданими Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об’єднанням ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ», вказана організація створена з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України та є державною організацією.

Також висновком експерта від 1.09.2017 року в кримінальному провадженні за №42017111190000020 в якому вироком Кагарлицького районного суду від 15.01.2018 року засуджено ОСОБА_8 за ст. 367 ч.1 КК України підтверджується, що спірна земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення 11 кварталу Ржищівського лісництва і вказаний висновок в судовому засіданні підтримала експерт ОСОБА_9

Таким чином, спірна земельна ділянка з 2005 року відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Рішення про вилучення, передачу спірної земельної ділянки має право приймати відповідний орган державної виконавчої влади, який в силу вимог ст.ст. 6, 19 Конституції України зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура вилучення та відведення спірної земельної ділянки відповідачам суперечить вимогам чинного законодавства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.08 № 610-р «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» (яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин) з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок, зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Таким чином, станом на момент прийняття ОСОБА_2 сільською радою спірного рішення, діяли положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.08 № 610-р, дія якого поширюється на ДП «Ржищівське лісове господарство», оскільки відповідно до ст. 28 Лісового кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства здійснює покладені на нього повноваження самостійно і через його територіальні органи та орган виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим.

Спірне рішення ОСОБА_2 сільської ради суперечило вимогам вищевказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.08 № 610-р.

Згідно з ст. ст. 27, 32 Лісового Кодексу України, а також ч.ч. 5, 9 ст. 149 Земельного кодексу України передача у власність та надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, та вилучення таких земельних ділянок з постійного користування відноситься до виключної компетенції органів державної виконавчої влади ( місцева державна адміністрація або Кабінет Міністрів України) залежно від площі земельних ділянок.

Таким чином, передача спірної ділянки у власність здійснена не уповноваженим органом місцевого самоврядування – ОСОБА_2 сільською радою, так як вказана земля відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Порядок такого вилучення передбачений статтею 151 Земельного кодексу України, зокрема цією статтею передбачено, що особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються із заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельних ділянок до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо вибору місця розташування земельних ділянок за рахунок земель, вилучення (викуп) яких провадиться Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, подаються відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, ОСОБА_1 та Севастопольської міських державних адміністрацій.

До заяви (клопотання) додаються:

а) обґрунтування необхідності вилучення (викупу) та/або відведення земельної ділянки;

б) позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами;

в) засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу);

г) копія установчих документів для юридичних осіб, а для громадянина — копія документа, що посвідчує особу.

Відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Зазначені органи протягом трьох тижнів з дня одержання заяви (клопотання) надають відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді чи Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації висновок про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), граничні розміри земельної ділянки та її площу, склад угідь земель, вимоги щодо відведення земельної ділянки.

Також, порушений порядок вилучення та зміни цільового призначення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Однак, встановлено, що ОСОБА_1 обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства погодження про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення в кварталі 11 Ржищівського лісництва відповідачам не надавались, крім того, проект землеустрою щодо зміни цільового призначення вказаних земельних ділянок взагалі не виготовлявся, а проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 земельних ділянок площею 0,4500 га, з них для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) – 0,2500 га (кадастровий номер 3222282801:02:329:0006) та для ведення особистого селянського господарства – 0,2000 га (кадастровий номер 3222282800:04:305:0004), не містить висновку органу лісового господарства.

Таким чином, з державної власності без згоди землекористувача ДП «Ржищівське лісове господарство», в порушення порядку вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду, незаконно вибула вказана земельна ділянка шляхом прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_2 сільською радою та виготовлення державних актів на право власності на земельну ділянку, чим порушено інтереси держави.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до інформації Управління Держгеокадастру у Кагарлицькому районі за № 10-1011-0.3-66/2-17 від 17.01.17 оспорювана земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:04:305:0004 розташована за межами населеного пункту.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно до ст. 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Крім того, відповідно до ч 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Однак, незважаючи на те, що вказані земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту, ОСОБА_2 сільська рада незаконно розпорядилася вказаними землями шляхом передачі їх у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4

З огляду на викладене, рішення 49 сесії 6 скликання ОСОБА_2 сільської ради від 07.04.15 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність по ? частині та передачу у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2000 га (кадастровий номер 3222282800:04:305:0004) в с. Гребені Кагарлицького району по вул. Дніпровська, 26 слід визнати незаконним і скасувати.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До прийняття рішення та реєстрації права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спірна земельна ділянка перебувала у державній власності.

Зважаючи на те, що право власності на спірні земельні ділянки до громадян перейшло на підставі рішення, яке є протиправним і підлягає скасуванню, реєстрація права приватної власності також підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Також, відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Земельна ділянка лісогосподарського призначення вибула з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, майно було набуте відповідачами безвідплатно в порядку безоплатної приватизації земельної ділянки відповідно до ст.118 ЗК України в особи, яка не мала права його відчужувати і тому користувач в особі спеціалізованого державного підприємства має право витребувати майно від добросовісних набувачів у всіх випадках.

Відповідно до Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.12 № 134 обласне управління здійснює державний контроль за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства. Здійснює управління об'єктами державної власності в межах повноважень, визначених законодавством, тощо.

В даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави через порушення інтересів держави, що виражається в порушенні норм законодавства (діючого на час виникнення спірних правовідносин) під час відведення земель лісогосподарського призначення, а також через нездійснення повноважень контролю з боку ОСОБА_1 обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та постійного користувача ДП «Ржищівське лісове господарство».

Крім того, позовна заява про повернення лісових земельних ділянок із приватної власності у державну власність, становить суспільний інтерес.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейського суду з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Також згідно з частинами другою та третьою статті 1, частиною першою та другою статті 7 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Установлено, що земля, віднесена оспорюваним рішенням ОСОБА_2 сільської ради до земель для ведення особистого селянського господарства, мала лісогосподарське призначення та частково вкрита лісами. Фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, яку безоплатно приватизовано ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що призвело до одержання у власність земельної ділянки загальною площею 0,2000 га.

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

За правилами статей 83, 84 ЗК України до земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини другої статті 56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Таке саме правило встановлене статтею 12 ЛК України.

Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га.

Посилання представника відповідачів на те, що висновок експерта не є допустимим доказом , так як зроблений в кримінальному , а не цивільному провадженні не відповідає положенням ст.ст. 78 ч.1, 76 ч.1 і ч.2 ЦПК України, так як доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи і ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними засобами, висновками експертів, показаннями свідків. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку , встановленого законом.

Тому суд вважає, що висновок експерта , що зроблений в кримінальному провадженні і містить дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, є письмовим доказом , що отриманий з дотриманням вимог КПК України, так як не надано доказів отримання висновку експерта з порушення вимог КПК України.

Посилання представника відповідачів на те, що висновком експерта на сторінці 25 висновку експертизи спростовується посилання прокурора на те, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту , так як вказано експертом про знаходження в межах населеного пункту не є переконливими, так як експерт вказав місце розташування земельної ділянки в межах населеного пункту відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачам у зв’язку з вирішенням питання про вартість земельної ділянки, а не про розташування земельної ділянки в межах чи за межами населеного пункту.

Посилання представника відповідачів на те, що спірна земельна ділянка перебувала в законному користуванні ОСОБА_7 яка є прабабою ОСОБА_3 і перейшла у користування в порядку спадкування не є доведеним відповідачами. На підтвердження вказаної обставини представник відповідача надав копію рішення ОСОБА_2 сільської ради від 6.09.2013 року про надання дозволу на замовлення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства – 0,2000 га в с. Гребені по вул.. Дніпровська,26. Також надав копію рішення ОСОБА_2 сільської ради від 13.09.2013 року про надання дозволу на замовлення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства – 0,2000 га в с. Гребені по вул.. Дніпровська,26.

Але вказані рішення не містять рішень про передачу у користування або у власність земельної ділянки . І копію рішення ОСОБА_2 сільської ради Кагарлицького району Київської області від 19.08.2014 року підтверджується внесення змін у вказані рішення і надання дозволу відповідачам на замовлення проекту землеустрою щодо передачі у спільну часткову власність по ? частині на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) – 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства – 0,2000 га в с. Гребені Кагарлицького району по вул. Дніпровська, 26. Але це рішення також не містить рішення про передачу у користування або у власність земельної ділянки.

І надано копію рішення ОСОБА_2 сільської ради від 16.09.1994 року про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_10 0,2000 га в с. Гребені по вул.. Дніпровська,26 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Але це рішення не стосується спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Також надано результати обміру трьох земельних ділянок в с. Гребені по вул.. Дніпровська,26 в яких зазначено про розміру фактичного користування земельними ділянками і не вказано яким органом і яким рішенням надано земельні ділянки у користування .

Тому витребувати на користь Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство» (місцезнаходження: 09230, Київська область, м. Ржищів, вул. Шевченка, 91, ідентифікаційний код юридичної особи 00992148) з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,2000 га з кадастровим номером 3222282800:04:305:0004.

Відповідно до ст.141 ч.1 ЦПК України стягнути з кожного відповідача на користь прокуратури Київської області по 2400 грн. у відшкодування сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 13,14,19 Конституції України, ст. ст. 16, 203, 215, 321, 388, 393, 396 ЦК України, ст. ст. 21, 58, 61, 118, 152, 153, 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 76-81, 263-265 ЦПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", суд,-

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 49 сесії 6 скликання ОСОБА_2 сільської ради від 07.04.2015 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність по ? частині та передачу у спільну часткову власність ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1(проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3,(проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) РНОКПП:НОМЕР_2 земельних ділянок площею 0,2000 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222282800:04:305:0004) в с. Гребені Кагарлицького району по вул.. Дніпровська, 26.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №22315299 від 23.06.2015 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Витребувати на користь Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство» (місцезнаходження: 09230, Київська область, м. Ржищів, вул. Шевченка, 91, ідентифікаційний код юридичної особи 00992148) з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,2000 га з кадастровим номером 3222282800:04:305:0004.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) РНОКПП: НОМЕР_1 на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, р/р 35216008015641 в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, Код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір у розмірі 2400 грн.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3,(проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) РНОКПП:НОМЕР_2 на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, р/р 35216008015641 в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, Код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір у розмірі 2400 грн.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Кагарлицький районний суд Київської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273, 354 ЦПК України.

Повне рішення виготовлено 12.11.2018 року.

Суддя: В.І. Кириченко