КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/824/1655/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 761/44367/17

08 листопада 2018 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Громадської організації «Громадське телебачення» Панкратової Людмили Леонідівни та апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_10 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Мальцева Д.О., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» до Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», Громадської організації «Громадське телебачення», ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_7 про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

В грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБІС» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», Громадської організації «Громадське телебачення», ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_7 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

В обґрунтування своїх позовних вимог товариство посилалося на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року на телеканалі «UА:ПЕРШИЙ», ліцензія на телемовлення якого належить Публічному акціонерному товариству «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та телеканалі «Hromadske.ua», ліцензія на мовлення якого належить Громадській організації «Громадське телебачення», здійснювалась трансляція телепередачі «Слідство.Інфо». В даній телепередачі було озвучено інформацію наступного змісту: «За 2014-2015 роки 113 пістолетів, виданих ОСОБА_8 як нагорода, це зброя іноземного виробництва. Ці іноземні стволи у МВС для нагородження передає приватна компанія «ІБІС»; «Центром обслуговування підрозділів МВС України протягом 2015-2016 років від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» отримано благодійну допомогу у вигляді спортивної нарізної вогнепальної зброї на загальну суму 3 375 167, 54 грн.»; «За нашими підрахунками, загалом, у 2014 - 2015 роках, «ІБІС» передав МВС пістолетів на суму більше ніж як 3 300 000 грн. Якщо це не благодійність, то заради чого компанія ІБІС безкоштовно дарує пістолети Міністерству оборони, СБУ, МВС для нагород? І за рахунок чого компанія компенсує кошти, витрачені таким чином на дорогі подарунки?». Крім цього, після слів комерційного директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» щодо продажу пістолетних набоїв, було надано наступний коментар: «...коли в обмін на зброю для подарунків ти отримуєш бюджетні замовлення - це вже, як мінімум, підстава для перевірки Національним антикорупційним бюро». Після того, як автор сюжету продемонстрував витяг із відомостей кримінального провадження, судячи з яких позивач передав в якості благодійної допомоги спортивні пістолети для оборонних та правоохоронних відомств України, в ефірі пролунала інформація про те, що: «З 2014 року за новим законом «Про запобігання корупції» передача майна, майнових прав, будь-яких інших речей органам державної влади суворо заборонена. Це - пряма корупція! Тобто, безоплатна передача органу державної влади чи якійсь посадовій особі цього органу державної влади майна чи майнових прав, а зброя - це цілком звичайне майно, це є корупція, стаття 54 цього Закону». Автором сюжету першої частини телепередачі під назвою «Озброєна благодійність», в якій пролунала вказана інформація, є журналіст ОСОБА_4.

Стверджує про те, що вказана вище інформація, поширена відповідачами в телепередачі «Слідство.Інфо», є недостовірною, вводить в оману телеглядачів, як наслідок, порушує немайнові права Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» та створює негативний вплив на його ділову репутацію.

Вказує на те, що позивач, керуючись статутними завданнями товариства, офіційно звертався до правоохоронних та силових відомств України з пропозицією надати їм благодійну допомогу. Державним органам, які відповідали на запит, позивач здійснював безоплатну передачу майна, у тому числі, нарізної зброї. Така зброя передавалася позивачем для сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану, без визначення позивачем якої-небудь мети щодо подальшого її використання. В момент передачі зброї як благодійної допомоги, ані позивач, ані силові відомства - набувачі благодійної допомоги, не визначали подальші способи використання переданого майна. Така благодійна діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» не суперечить приписам Господарського кодексу України, Закону України Про благодійну діяльність та благодійні організації», Закону України «Про гуманітарну допомогу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та узгоджується з нормами Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБІС» бере участь в державних закупівлях на загальних засадах, без будь-яких преференцій чи переваг відносно інших учасників конкурсу. Відповідачами не надано жодного доказу, який би підтверджував протилежне.

Враховуючи вищезазначене, просило суд визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» на недоторканність ділової репутації наступну інформацію, поширену Публічним акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на телеканалі «UА:ПЕРШИЙ» та Громадською організацією «Громадське телебачення» на телеканалі «Hromadske.ua» у телепрограмі «Слідство.Інфо»: «Ці іноземні стволи у МВС для нагородження передає приватна компанія «ІБІС»; «компанія ІБІС безкоштовно дарує пістолети Міністерству оборони, СБУ, МВС для нагород»; «Це пряма корупція! Тобто, передача, безоплатна передача органу державної влади чи якійсь посадовій особі цього органу державної влади майна чи майнових прав, а зброя - це цілком звичайне майно, це є корупція, стаття 54 цього Закону»; «в обмін на зброю для подарунків ти отримуєш бюджетні замовлення».

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену ними відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС», шляхом оголошення в наступному випуску телепередачі «Слідство.Інфо» повідомлення наступного змісту: «Інформація, поширена у випуску «Озброєна благодійність» телепередачі «Слідство.Інфо» про те, що приватна компанія «ІБІС» надає МВС України зброю для нагородження нею чиновників, - не відповідає дійсності. Крім того, ми спростовуємо відомості про наявність будь-якого зв'язку між благодійною діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» та її участю в державних закупівлях».

02 березня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБІС» подало до Шевченківського районного суду м. Києва заяву про уточнення позовних вимог, якою просило суд: визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» на недоторканність ділової репутації наступну інформацію, поширену Публічним акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на телеканалі «UA:ПЕРШИЙ» та Громадською організацією «Громадське телебачення» на телеканалі «Hromadske.ua» у телепрограмі «Слідство.Інфо»: «Ці іноземні стволи у МВС для нагородження передає приватна компанія «ІБІС»; «компанія ІБІС безкоштовно дарує пістолети Міністерству оборони, СБУ, МВС для нагород»; «Це пряма корупція! Тобто, передача, безоплатна передача органу державної влади чи якійсь посадовій особі цього органу державної влади майна чи майнових прав, а зброя - це цілком звичайне майно, це є корупція, стаття 54 цього Закону»; «в обмін на зброю для подарунків ти отримуєш бюджетні замовлення».

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України та Громадську організацію «Громадське телебачення» спростувати недостовірну інформацію, поширену ними відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС», шляхом оголошення на телеканалах «UA:ПЕРШИЙ» та «Hromadske.ua» протягом одного тижня з моменту набрання рішенням суду законної сили у проміжку часу з 20.30 год. до 21.00 год. повідомлення наступного змісту: «Інформація, поширена у випуску «Озброєна благодійність» телепередачі «Слідство.Інфо» про те, що приватна компанія «ІБІС» надає МВС України зброю для нагородження нею чиновників, - не відповідає дійсності. Крім того, ми спростовуємо відомості про наявність будь-якого зв'язку між благодійною діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» та її участю в державних закупівлях».

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» до Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», Громадської організації «Громадське телебачення», ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 про захист ділової репутації, спростування достовірної інформації та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що порушує немайнові права Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» та підлягає спростуванню інформацію, поширену Публічним акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на телеканалі «UA:ПЕРШИЙ» та Громадською організацією «Громадське телебачення» на телеканалі «Hromadske.ua» у телепрограмі «Слідство.Інфо», а саме: «Ці іноземні стволи у МВС для нагородження передає приватна компанія «ІБІС»; «компанія ІБІС безкоштовно дарує пістолети Міністерству оборони, СБУ, МВС для нагород»; «Це пряма корупція! Тобто, передача, безоплатна передача органу державної влади чи якійсь посадовій особі цього органу державної влади майна чи майнових прав, а зброя - це цілком звичайне майно, це є корупція, стаття 54 цього Закону»; «в обмін на зброю для подарунків ти отримуєш бюджетні замовлення».

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та Громадську організацію «Громадське телебачення» спростувати недостовірну інформацію, поширену ними відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС», шляхом оголошення на телеканалах «UA:ПЕРШИЙ» та «Hromadske.ua» протягом одного тижня з моменту набрання рішення суду законної сили у проміжку часу з 20.30 год. до 21.00 год. повідомлення наступного змісту: «Інформація, поширена у випуску «Озброєна благодійність» телепередачі «Слідство.Інфо» про те, що приватна компанія «ІБІС» надає МВС України зброю для нагородження нею чиновників, - не відповідає дійсності. Спростувати відомості про наявність будь-якого зв'язку між благодійною діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» та її участю в державних закупівлях».

Стягнуто судовий збір з ОСОБА_4 у розмірі 640 грн., Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» у розмірі 320 грн., Громадської організації «Громадське телебачення» у розмірі 320 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС».

Стягнуто судовий збір з Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» у розмірі 320 грн., Громадської організації «Громадське телебачення» у розмірі 320 грн. на користь держави.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 17 вересня 2018 року представник Громадської організації «Громадське телебачення» адвокат Панкратова Людмила Леонідівна звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням процесуального законодавства та неправильним застосування норм матеріального права. Зазначає, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд 1-ї інстанції зобов'язав спростувати наступні фрагменти висловлвань: «Ці іноземні стволи у МВС для нагородження передає приватна компанія «ІБІС»; «компанія «ІБІС» безкоштовно дарує пістолети Міністерству оборони, СБУ, МВС для нагород»; «Це пряма корупція! Тобто, передача, безоплатна передача органам державної влади чи якійсь посадовій особі цього органу державної влади майна чи майнових прав, а зброя - це цілком звичайне майно, це є корупція, стаття 54 цього Закону», «в обмін на зброю для подарунків ти отримуєш бюджетні замовлення». Проте, під час розгляду справи в суді 1-ї інстанції представником Громадської організації «Громадське телебачення» неодноразово наголошувалось, що ці висловлювання є частинами речення, неповними реченнями, вирваними з контексту. За змістом повних речень сенс цих висловлювань, окрім прямої цитати третьої особи, змінюється, і замість «фактичних стверджень» вони чітко виглядають як «висновки» журналістів, їхня думка стосовно описаних у сюжеті подій, тобто ці висловлювання є оціночними судженнями, які мають достатню фактичну основу та не є надмірними в контексті суспільного інтересу до теми сюжету. Позивач умисно вирвав з контексту та з цілих речень окремі словосполучення, щоб створити враження, що вказані висловлювання є твердженнями про факти.

Також, в сюжеті було використано пряму цитату наступного змісту: «З 2014 року за новим законом «Про запобігання корупції» передача майна, майнових прав, будь-яких інших речей органам державної влади суворо заборонена. Це - пряма корупція! Тобто, безоплатна передача органу державної влади чи якійсь посадовій особі цього органу державної влади майна чи майнових прав, а зброя - це цілком звичайне майно, це є корупція, стаття 54 цього Закону». Автора даної цитати, ОСОБА_7, було залучено до участі в даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору. Під час розгляду справи в суді 1-ї інстанції він надав свої пояснення стосовно правомірності даного висловлювання і зазначив, що дане висловлювання є майже прямою цитатою статті 54 Закону України «Про запобігання корупції». Проте, питання яким чином відповідачі можуть спростувати цитування третьою особою норм чинного закону в оскаржуваному рішенні судом 1-ї інстанції не вирішено. Крім того, приписами Закону України «Про друковані засоби масової інформації» встановлено, що редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб. Однак, ухвалюючи оскаржуване рішення суд 1-ї інстанції безпідставно не взяв до уваги вказані положення закону.

Посилається також на те, що судом 1-ї інстанції безпідставно покладено в основу оскаржуваного рішення висновок лінгвістичної експертизи №13 від 20 лютого 2018 року, оскільки експерти під час проведення експертизи досліджували вирвані з контексту фрази, скомпоновані вигідним позивачу чином. Позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт порушення відповідачами особистих немайнових прав позивача. Крім того, під час розгляду справи судом 1-ї інстанції не взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справах «Тома проти Люксембургу», «Обершлік проти Австрії», «Гендісайд проти Сполученого Королівства», «Прагер та Обершлік проти Австрії N 1», «Петренко проти Молдови», «Селісто проти Фінляндії».

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 15 жовтня 2018 року представник відповідача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_10 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про залишення позову без задоволення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказує на те, що рішення суду 1-ї інстанції у частині визначення, чи була спірна інформація фактичними твердженнями чи оціночними судженнями, ґрунтується виключно на висновку лінгвістичної експертизи експерта ОСОБА_11 №13 від 20 лютого 2018 року. Не надаючи власної оцінки, суд погодився з висновком експерта, що спірні висловлювання «ці іноземні стволи у МВС для нагородження передає приватна компанія «ІБІС»; «компанія ІБІС безкоштовно дарує пістолети Міністерству оборони, СБУ МВС для нагород»; «Це пряма корупція! Тобто, передача, безоплатна передача органу державної влади чи якійсь посадовій особі цього органу державної влади майна чи майнових прав, а зброя - це цілком звичайне майно, це є корупція, стаття 98 цього Закону»; «в обмін на зброю для подарунків ти отримуєш бюджетні замовлення», озвучен ІНФОРМАЦІЯ_1 року на телеканалах «UA:ПЕРШИЙ» та «Hromadske.ua» у випуску «Озброєна благодійність» телепрограми «Слідство.Інфо» у контексті поданої інформації є фактичним твердженням.

Стверджує, що висновок лінгвістичної експертизи від 20 лютого 2018 року не може бути належним доказом того, що вказані вище висловлювання є фактичними твердженнями, оскільки спірні висловлювання було не тільки «вирвано» з контексту сюжету, але на експертизу поставлені навіть не повні речення, і поставлені в такому порядку, як вважав за потрібне позивач. У якості матеріалів для дослідження було надано лише: позовну заяву, яка вже визначає, що неповні речення були «фактичними твердженнями»; диск із відеозаписом телепередачі «Слідство.Інфо», трансльованої на телеканалах «UA:ПЕРШИЙ» та «Hromadske.ua»; стенограму випуску «Озброєна благодійність» телепередачі «Слідство.Інфо» та копію довіреності представника позивача. Тобто, експерт проводив дослідження стосовно того, чи є твердження журналіста «фактами» або «оцінками» лише на підставі доказів наданих позивачем, що явно не відповідає засадам неупередженості та повноти експертизи.

Вказує на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд 1-ї інстанції прийшов до висновку, що висловлювання «Ці іноземні стволи у МВС для нагородження передає приватна компанія «ІБІС»; «компанія ІБІС безкоштовно дарує пістолети Міністерству оборони, СБУ, МВС для нагород» є недостовірною інформацією, оскільки позивачем силовим відомствам зброя передавалася як благодійна допомогадля зміцнення обороноздатності держави. Стверджує, що дані висновки суду 1-ї інстанції є необґрунтованими, так як з наявних в матеріалах справи доказів не можливо достовірно встановити, що передана позивачем зброя в подальшому використовувалася силовими відомствами виключно для зміцнення обороноздатності держави, а не була використана для нагородження. Чи використовувалася зброя силовими відомствами за цільовим призначенням, а саме для зміцнення обороноздатності держави, позивачем не контролювалося та не перевірялося.

Суд першої інстанції не обґрунтував в своєму рішенні, чому п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» не можуть бути підставою для звільнення телерадіоорганізації та її працівників від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, в розумінні п. «ґ» ч. 1 ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Крім того, під час розгляду справи суд 1-ї інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки надав оцінку сюжету «Озброєна благодійність» розміщеному ОСОБА_4 в мережі Фейсбук, який не є предметом розгляду в даній справі.

Підсумовуючи наведене, вважає, висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості та доведеності позивачем, що спірні висловлювання є твердженнями, а не оціночними судженнями, які засновані на фактичній основі, не ґрунтується на об'єктивному та всебічному вивченню матеріалів справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

06 листопада 2018 року представником Товариства з обмежено відповідальністю &q?дс;ІБІС&q? н; адвокатом Корчагіним МаксимомПавловичем подано до суду відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_10, в якому просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що суд повно та об&qun>;єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку та ухвалив рішення з дотриманням норм процесуального права та вірно застосував норми матеріального права.

Указом Президента України від 29 грудня 2018 року №452/2017 про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, шляхом ліквідації Апеляційного суду міста Києва та Апеляційного суду Київської області.

Відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті &q?ії;Голос України&q?у ; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03 жовтня 2018 року опубліковано в газеті &qusp;Голос України&qust; № 185 повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи Київського апеляційного суду.

Матеріали цивільної справи передано до Київського апеляційного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаного суду 03 жовтня 2018 року визначено суддю-доповідача Ратнікову В.М., у складі колегії: Борисової О.В., Левенця Б.Б.

В судовому засіданні представник Громадської організації «Громадське телебачення» адвокат Панкратова Людмила Леонідівнаповністю підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити. Також підтримала доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_10.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_10 повністю підтримали доводи своєї апеляційної скарги та просили її задовольнити. Також підтримали доводи апеляційної скарги представника відповідача Громадської організації «Громадське телебачення» адвоката Панкратової Людмили Леонідівни.

Представник Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України»в судове засідання не з&q?їв;явився, про день та час слухання справи товариство повідомлено у встановленому законом порядку, причин неявки представника суду не повідомило, а ому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» проти доводів апеляційних скаргпредставника відповідача Громадської організації «Громадське телебачення» Панкратової Людмили Леонідівни та представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_10заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обгрунтованим, а доводи скарг правильність цих висновків суду не спростовують.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_7 в судове засідання також не з&q?вн;явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину своєї неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 вересня 2017 року між Громадською організацією «Громадське телебачення» (Ліцензіар) та Публічним акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (Ліцензіат) було укладено ліцензійний договір № 47-16/2, відповідно до умов якого ліцензіар надає, а ліцензіат приймає невиключні майнові права на використання аудіовізуальних творів, кількість, назва, хронометраж, строк дії прав зазначаються у додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

З додатку №1 до ліцензійного договору № 47-16/2 від 05 вересня 2017 року вбачається, що ліцензіар надає ліцензіату права в обсязі, вказаному в п.1.3 договору, на аудіовізуальні твори, зокрема, «Слідство.Інфо», 34 випуски до 26 хв. кожен, 1 показ+1 повтор, з 03 травня 2017 року до 31 грудня 2017 року.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у період з 20 год. 25 хв. по 21 год. 00 хв. на телеканалі «UA:ПЕРШИЙ», ліцензія на телемовлення якого належить Публічному акціонерному товариству «Національна суспільна телерадіокомпанія України», здійснювалась трансляція телепередачі «Слідство.Інфо».

Цього ж дня, ІНФОРМАЦІЯ_1 року трансляція телепередачі «Слідство.Інфо» також здійснювалася на телеканалі «Hromadske.ua»,ліцензія на телемовлення якого належитьГромадській організації «Громадське телебачення».

Автором сюжету першої частини телепередачі «Слідство.Інфо» під назвою «Озброєна благодійність» є журналіст ОСОБА_4.

Під час трансляції першої частини телепередачі «Слідство.Інфо» під назвою «Озброєна благодійність» було озвучено інформацію наступного змісту: «За 2014-2015 роки 113 пістолетів, виданих ОСОБА_8 як нагорода - це зброя іноземного виробництва. Ці іноземні стволи у МВС для нагородження передає приватна компанія «ІБІС».

Після цього у телепередачі зазначалося, що державною установою «Центр обслуговування підрозділів МВС України» протягом 2015-2016 років від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» отримано благодійну допомогу у вигляді спортивної нарізної вогнепальної зброї на загальну суму 3 375 167, 54 грн.».

В продовження зазначеного, на 7:35 хв. телепередачі подано наступну інформацію: «За нашими підрахунками, загалом, у 2014 - 2015 рр., «ІБІС» передав МВС пістолетів на суму більше, ніж як 3 300 000 грн. Якщо це не благодійність, то заради чого компанія ІБІС безкоштовно дарує пістолети Міністерству оборони, СБУ, МВС для нагород? І за рахунок чого компанія компенсує кошти, витрачені таким чином на дорогі подарунки?».

Крім того, на 11:21 хв. телепередачі, після слів комерційного директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» (як це було зазначено в сюжеті) щодо продажу пістолетних набоїв та відповідного ринку, було надано наступний коментар: «...коли в обмін на зброю для подарунків ти отримуєш бюджетні замовлення - це вже, як мінімум, підстава для перевірки Національним антикорупційним бюро».

Також, на 05:15 хв. телепередачі, після того як автор сюжету продемонстрував витяг із відомостей кримінального провадження, судячи з яких позивач передав в якості благодійної допомоги спортивні пістолети для оборонних та правоохоронних відомств України, в ефірі пролунала інформація про те, що: «...передача майна, майнових прав, будь-яких інших речей органам державної влади суворо заборонена. Це пряма корупція! Тобто, передача, безоплатна передача органу державної влади чи якійсь посадовій особі цього органу державної влади майна чи майнових прав, а зброя - це цілком звичайне майно, це є корупція, стаття 54 цього Закону».

27 листопада 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБІС» звернулося до Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з заявою (скаргою) щодо змісту телепередачі «Слідство.Інфо».

В даній заяві, керуючись ст.64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», позивач, зокрема, вимагав спростувати недостовірну інформацію, поширену в телепередачі «Слідство.Інфо», трансляція якої здійснювалась ІНФОРМАЦІЯ_1 року на телеканалі «UA:ПЕРШИЙ», шляхом оголошення в наступному випуску телепередачі «Слідство.Інфо» повідомлення наступного змісту: «Інформація, поширена у випуску «Озброєна благодійність» телепередачі «Слідство.Інфо» про те, що приватна компанія «ІБІС» надає МВС України зброю для нагородження нею чиновників, - не відповідає дійсності. Крім того, ми спростовуємо відомості про наявність будь-якого зв'язку між благодійною діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» та її участю в державних закупівлях».

Розглянувши вказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» Громадська організація «Громадське телебачення» надала відповідь в якій повідомила, що наведені кореспондентом в сюжеті висловлювання підтверджені документально та є оціночними судженнями, які в силу вимог статті 30 Закону України «Про інформацію» та практиці Європейського Суду з прав людини, не підлягають спростуванню.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБІС», вважаючи, що інформація, яка знайшла своє відображення втелепередачі «Слідство.Інфо» під назвою «Озброєна благодійність» і була поширена Публічним акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України», Громадською організацією «Громадське телебачення», ОСОБА_4 в ефірі телеканалів, не відповідає дійсності, порушує його немайнові права та порочить ділову репутацію товариства, звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС», визнаючи недостовірною та такою, що порушує немайнові права позивача і підлягає спростуванню інформація, поширена Публічним акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на телеканалі «UA:ПЕРШИЙ» та Громадською організацією «Громадське телебачення» на телеканалі «Hromadske.ua» у телепрограмі «Слідство.Інфо», а саме: «Ці іноземні стволи у МВС для нагородження передає приватна компанія «ІБІС»; «компанія ІБІС безкоштовно дарує пістолети Міністерству оборони, СБУ, МВС для нагород»; «Це пряма корупція! Тобто, передача, безоплатна передача органу державної влади чи якійсь посадовій особі цього органу державної влади майна чи майнових прав, а зброя - це цілком звичайне майно, це є корупція, стаття 54 цього Закону»; «в обмін на зброю для подарунків ти отримуєш бюджетні замовлення»; зобов'язуючи Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та Громадську організацію «Громадське телебачення» спростувати недостовірну інформацію, поширену ними відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС», шляхом оголошення на телеканалах «UA:ПЕРШИЙ» та «Hromadske.ua» протягом одного тижня з моменту набрання рішення суду законної сили у проміжку часу з 20.30 год. до 21.00 год. повідомлення наступного змісту: «Інформація, поширена у випуску «Озброєна благодійність» телепередачі «Слідство.Інфо» про те, що приватна компанія «ІБІС» надає МВС України зброю для нагородження нею чиновників, - не відповідає дійсності. Спростувати відомості про наявність будь-якого зв'язку між благодійною діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» та її участю в державних закупівлях» суд 1-ї інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому наявні всі правові підстави для їх задоволення.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно зі ст.94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Частиною 1 статті 200 ЦК України встановлено, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Приписами частини 1 статті 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі, як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта.

Отже, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до частини 1 статті 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до частини 1 статті 299 ЦК України.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як-то: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Враховуючи встановлені вище обставини справи та вказані норми закону, судом 1-ї інстанції вірно встановлено, що спірна інформація була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 року на телеканалі «UA:ПЕРШИЙ», ліцензія на телемовлення якого належить Публічному акціонерному товариству «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та на телеканалі «Hromadske.ua»,ліцензія на телемовлення якого належитьГромадській організації «Громадське телебачення», так як була доведена до відома необмеженому колу осіб шляхом трансляції телепередачі «Слідство.Інфо», безпосередньо стосувалась Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС».

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). При цьому, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно з частиною 2 статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

З аналізу даної норми права вбачається, що ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його дійсності.

Судом 1-ї інстанції достовірно встановлено, що спірна інформація поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 року на телеканалі «UA:ПЕРШИЙ», ліцензія на телемовлення якого належить Публічному акціонерному товариству «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та на телеканалі «Hromadske.ua»,ліцензія на телемовлення якого належить Громадській організації «Громадське телебачення», шляхом трансляції телепередачі «Слідство.Інфо» містить посилання на фактичні обставини господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС», а саме: виробництво, купівля-продаж зброї та боєприпасів; надання благодійної допомоги державним органам, шляхом безоплатної передачі майна, у тому числі, нарізної зброї; участь у державних тендерах.

Станом на дату розповсюдження спірної інформації ІНФОРМАЦІЯ_1 року відповідачі були обізнані з тим, яку саме господарську діяльність здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБІС» та про те, що товариство офіційно зверталося до правоохоронних та силових відомств України з пропозицією надати їм благодійну допомогу шляхом передачі майна, у тому числі, нарізної зброї.

З урахуванням встановлених обставин, суд 1-ї інстанції прийшов до правильного висновку про те, що викладені журналістом ОСОБА_4у оспорюваній інформації твердженняпро те, що: «Ці іноземні стволи у МВС для нагородження передає приватна компанія «ІБІС»; «компанія ІБІС безкоштовно дарує пістолети Міністерству оборони, СБУ, МВС для нагород»; «Це пряма корупція! Тобто, передача, безоплатна передача органу державної влади чи якійсь посадовій особі цього органу державної влади майна чи майнових прав, а зброя - це цілком звичайне майно, це є корупція, стаття 54 цього Закону»; «в обмін на зброю для подарунків ти отримуєш бюджетні замовлення» можливо перевірити на предмет їх відповідності дійсності, а тому дана інформація є фактичними твердженням, а не оціночними судженнями.

Крім того, той факт, що викладені журналістом ОСОБА_4у оспорюваній інформації висловлюванняпро те, що: «Ці іноземні стволи у МВС для нагородження передає приватна компанія «ІБІС»; «компанія ІБІС безкоштовно дарує пістолети Міністерству оборони, СБУ, МВС для нагород»; «Це пряма корупція! Тобто, передача, безоплатна передача органу державної влади чи якійсь посадовій особі цього органу державної влади майна чи майнових прав, а зброя - це цілком звичайне майно, це є корупція, стаття 54 цього Закону»; «в обмін на зброю для подарунків ти отримуєш бюджетні замовлення» є фактичними твердженням, підтверджується наявним в матеріалах справи висновком лінгвістичної експертизи №13 від 20 лютого 2018 року, складеним атестованим судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна компанія» ОСОБА_11. Будучи допитаним в судовому засіданні 11 липня 2017 року експерт ОСОБА_11 пояснив, що під час проведення експертизи він досліджував зміст всього тексту та всю викладену інформацію за стенограмою репортажу. Досліджена інформація є фактичними твердженнями, фрази не були вирвані з контексту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що поширена відповідачами спірна інформація не є оціночним судженнями, а відповідає ознакам фактичного твердження, оскільки ґрунтується на фактичних даних, наявних у відповідачів на момент оприлюднення спірної інформації, які відповідачі мали можливість перевірити на предмет їх дійсності.

Частиною 2 статті 34 Господарського кодексу України встановлено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Судом встановлено, що основною господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС», зокрема, є виробництво, купівля-продаж зброї та боєприпасів. В процесі здійснення своєї господарської діяльності позивач, керуючись своїми статутними завданнями, також надає благодійну допомогу, зокрема, але не виключно державним органам та бере участь у державних тендерах.

Статтею 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» визначено, що суб'єктами благодійної діяльності є благодійні організації, які утворені та діють відповідно до цього Закону, а також інші благодійники та бенефіціари.

Бенефіціар - набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених цим Законом.

Благодійник - дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності.

Згідно з п.15 ч.2 ст.3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» сферами благодійної діяльності є сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану.

З матеріалів справи вбачається, сторонами не заперечується той факт, що керуючись статутними завданнями, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБІС» офіційно зверталося до правоохоронних та силових відомств України з пропозицією надати їм благодійну допомогу шляхом безоплатної передачі майна, у тому числі, нарізної зброї.

Державним органам, які відповідали на запит, позивач здійснював безоплатну передачу майна, у тому числі, нарізної зброї.

Належних та допустимих доказів того, що під час благодійної передачі державним органам майна, у тому числі, нарізної зброї, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБІС» визначало мету подальшого її використання та/або вимагало від набувача благодійної допомоги будь-яких преференцій під час участі у державних тендерах, матеріали справи не містять та відповідачами не надано.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, порушує право особи на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

З урахуванням вказаних положень чинного законодавства України та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що поширені ІНФОРМАЦІЯ_1 року на телеканалі «UA:ПЕРШИЙ», ліцензія на телемовлення якого належить Публічному акціонерному товариству «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та на телеканалі «Hromadske.ua», ліцензія на телемовлення якого належить Громадській організації «Громадське телебачення» шляхом трансляції телепередачі «Слідство.Інфо» фактичні твердженняпро те, що: «Ці іноземні стволи у МВС для нагородження передає приватна компанія «ІБІС»; «компанія ІБІС безкоштовно дарує пістолети Міністерству оборони, СБУ, МВС для нагород»; «в обмін на зброю для подарунків ти отримуєш бюджетні замовлення» є недостовірною інформацією, принижує статус позивача в очах суспільства, партнерів та клієнтів, оскільки необґрунтовано ставить під сумнів дотримання позивачем у його діяльності моральних та правових норм.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що внаслідок поширення відповідачами вказаних вище фактичних тверджень, які є недостовірною інформацією, відбулося порушення особистих немайнових прав позивача, оскільки спірна інформація шкодить діловій репутації позивача та дискредитує останнього.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей. Корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, зокрема, є міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, військові посадові особи Збройних Сил України та інші.

З наведених норм права вбачається, що за вчинення міністрами та/або їх заступниками, Головою Служби безпеки України, військовими посадовими особами Збройних Сил України корупційного правопорушення встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

У частинах першій та другій статті 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Належних та допустимих доказів, а саме: обвинувального вироку суду, який набрав законної сили та/або рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності та/або постанови про притягнення до цивільно-правової відповідальності керівників або інших працівників правоохоронних і силових відомств України за вчинення корупційного правопорушенняшляхом неправомірного отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» благодійної допомоги, матеріали справи не містять.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що поширені відповідачами фактичні твердження щодо ТОВ &q? т; ІБІС&q?ен; про те, що «Це пряма корупція! Тобто, передача, безоплатна передача органу державної влади чи якійсь посадовій особі цього органу державної влади майна чи майнових прав, а зброя - це цілком звичайне майно, це є корупція, стаття 54 цього Закону» є недостовірними, оскільки вони не відповідають дійсності та не підтверджуються матеріалами справи.

Правильно застосувавши наведені норми матеріального права, суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та визнання недостовірною та такою, що порушує немайнові права Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» та підлягає спростуванню інформація, поширена Публічним акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на телеканалі «UA:ПЕРШИЙ» та Громадською організацією «Громадське телебачення» на телеканалі «Hromadske.ua» у телепрограмі «Слідство.Інфо», а саме: «Ці іноземні стволи у МВС для нагородження передає приватна компанія «ІБІС»; «компанія ІБІС безкоштовно дарує пістолети Міністерству оборони, СБУ, МВС для нагород»; «Це пряма корупція! Тобто, передача, безоплатна передача органу державної влади чи якійсь посадовій особі цього органу державної влади майна чи майнових прав, а зброя - це цілком звичайне майно, це є корупція, стаття 54 цього Закону»; «в обмін на зброю для подарунків ти отримуєш бюджетні замовлення».

Відповідно до частин 4, 7 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Правильно застосувавши наведені норми матеріального права, суд 1-ї інстанції суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та Громадської організації «Громадське телебачення» спростувати недостовірну інформацію, поширену ними відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС», шляхом оголошення на телеканалах «UA:ПЕРШИЙ» та «Hromadske.ua» протягом одного тижня з моменту набрання рішення суду законної сили у проміжку часу з 20.30 год. до 21.00 год. повідомлення наступного змісту: «Інформація, поширена у випуску «Озброєна благодійність» телепередачі «Слідство.Інфо» про те, що приватна компанія «ІБІС» надає МВС України зброю для нагородження нею чиновників, - не відповідає дійсності. Спростувати відомості про наявність будь-якого зв'язку між благодійною діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» та її участю в державних закупівлях».

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування правильного по суті рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року.

Доводи апеляційних скарг представника Громадської організації «Громадське телебачення» Панкратової Людмили Леонідівни та представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_10 про те, що суд 1-ї інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що поширена відповідачами спірна інформація є фактичними твердженнями, колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Свобода преси надає громадськості один з найкращих засобів отримання інформації та формування ідей та ставлення до політичних лідерів. Більш загально, свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. Межі припустимої критики відповідно ширші, коли йдеться про політика, ніж коли йдеться про пересічного громадянина. На відміну від останнього, кожне слово та дія першого неминуче та свідомо стають об'єктом ретельного вивчення з боку журналістів та громадськості, і, отже, він повинен виявляти вищий ступінь толерантності (Lingens v. Austria, рішення від 8 липня 1986, Series A no. 103, n. 42).

Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, п. 46).

Вирішуючи спір, суд 1-ї інстанції, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про те, що поширена відповідачами інформація є фактичними твердженнями, оскільки містить конкретну інформацію про події і про особу, та її зміст можливо перевірити на предмет відповідності дійсності.

Доводи апеляційної скарги представника Громадської організації «Громадське телебачення» ПанкратовоїЛюдмили Леонідівни про те, що висновок лінгвістичної експертизи №13 від 20 лютого 2018 року не є належним доказом у даній справі, оскільки експерти під час проведення експертизи досліджували лише вирвані з контексту фрази, скомпоновані вигідним позивачу чином, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Вважаючи, що висновок лінгвістичної експертизи №13 від 20 лютого 2018 року викликає сумніви в його правильності та розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, під час розгляду справи в суді 1-ї інстанції, апелянт не заявив жодного клопотання про призначення у даній справі повторної експертизи, виконання якої доручили б іншому експертові, та на вирішення якої поставили б питання, які на думку апелянта потребують роз'яснення.

Твердження апеляційних скарг представника Громадської організації «Громадське телебачення» ПанкратовоїЛюдмили Леонідівни та представника відповідача ОСОБА_4ОСОБА_10 про те, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд 1-ї інстанції не надав власної оцінки обставинам справи, що є порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Зі змісту рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року вбачається, що дане рішення за змістом та обсягом повністю відповідає вимогам ЦПК України.

Ухвалюючи рішення суд 1-ї інстанції в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, виклав зміст спірних правовідносин, навів мотивацію щодо аргументів сторін у справі, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та навів мотиви їх застосування, надав об'єктивну оцінку доказам.

Доводи апеляційних скарг представника Громадської організації «Громадське телебачення» Панкратової Людмили Леонідівни та представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_10 про те, що в основу оскаржуваного рішення судом 1-ї інстанції покладено лише висновок лінгвістичної експертизи №13 від 20 лютого 2018 року, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статтей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За правилами ст.82 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, в силу вимог закону висновок лінгвістичної експертизи №13 від 20.02.2018 року, оформлений атестованим судовим експертом ОСОБА_11 Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна компанія» є лише письмовим доказом у даній цивільній справі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається що, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд 1-ї інстанції оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу наданого як позивачем, так і відповідачами окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. В тому числі, надав повну й об'єктивну оцінку і висновку лінгвістичної експертизи №13 від 20.02.2018 року на рівні з іншими письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Доводи апеляційних скарг представника Громадської організації «Громадське телебачення» Панкратової Людмили Леонідівни та представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_10 про те, що в силу вимог Закону України «Про друковані засоби масової інформації» відповідачі не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Частиною 7 статті 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» встановлено, що спростування повинно бути поширено тією ж телерадіоорганізацією і в такій же програмі чи передачі, що й відомості, які не відповідають дійсності, або в інший час за домовленістю з особою, права якої були порушені.

Відповідно до п. г) ч.1 ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі, якщо звільнення від відповідальності передбачено іншим законом.

Статтею 3 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» встановлено, що законодавство України про телебачення і радіомовлення складається з Конституції України, Закону України «Про інформацію», цього Закону, законів України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про телекомунікації», «Про радіочастотний ресурс України», міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Перелік законів якими регулюється діяльність телебачення і радіомовлення, визначений ст.3 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом встановлено, що поширення відповідачами спірної інформації здійснювалося засобами телебачення шляхом трансляції телепередачі «Слідство.Інфо» на телеканалі «UA:ПЕРШИЙ», ліцензія на телемовлення якого належить Публічному акціонерному товариству «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та на телеканалі «Hromadske.ua», ліцензія на телемовлення якого належить Громадській організації «Громадське телебачення».

Отже, правовідносини, які виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІБІС» та Публічним акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України», Громадською організацією «Громадське телебачення», ОСОБА_4 регулюються Законом України «Про телебачення і радіомовлення» та законами України чіткий перелік яких визначений в ст.3 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Серед даного переліку законів Закон України «Про друковані засоби масової інформації» відсутній.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що на спірні правовідносини Закон України «Про друковані засоби масової інформації» свою дію не поширює, як наслідок, правових підстав для звільнення відповідачів від відповідальності на підставі даного закону, немає.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що дійсно, чинне законодавство, в окремих випадках, звільняє телерадіоорганізацію та її працівників від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, проте, чинне законодавство не містить виключень з правила щодо обов'язку телерадіоорганізації спростувати поширені нею відомості, які не відповідають дійсності. Обов'язок телерадіоорганізації щодо спростування відомостей, які не відповідають дійсності є законодавчо встановленим обов'язком телерадіоорганізації, який за своєю правовою природою не є формою відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності.

Не є підставою для скасування рішення суду 1-ї інстанції доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_10 про необґрунтованість висновків суду 1-ї інстанції про те, що поширена відповідачами інформаціяє недостовірною, оскільки чи використовувалася зброя силовими відомствами за цільовим призначенням для зміцнення обороноздатності держави, а не була використана для нагородження, позивачем не контролювалося та не перевірялося.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною 6 статті 6 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» встановлено, що благодійник або уповноважені ним особи мають право здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви, у тому числі на користь третіх осіб.

Отже, в силу вимог закону благодійник має право, а не зобов'язаний здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви.

Оскільки чинним законодавством України не закріплено за благодійниками обов'язку контролю за цільовим використанням благодійної пожертви, то не перевіряючи чи використовувалася силовими відомствами отримана, як благодійна допомога, нарізна зброя за цільовим призначенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБІС» діяло на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Твердження апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_4ОСОБА_10 про те, що суд 1-ї інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки надав оцінку сюжету «Озброєна благодійність» розміщеному ОСОБА_4 в мережі Фейсбук, який не є предметом розгляду в даній справі, є безпідставними. Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд 1-ї інстанції з дотриманням меж позовних вимог надав оцінку лише сюжету телепередачі «Слідство.Інфо» на телеканалі «UA:ПЕРШИЙ», ліцензія на телемовлення якого належить Публічному акціонерному товариству «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та на телеканалі «Hromadske.ua», ліцензія на телемовлення якого належить Громадській організації «Громадське телебачення», який містить спірну інформацію. Обставин щодо правомірності розміщення інформації, яка міститься в мережі Фейсбук загалом та висновків, зроблених внаслідок аналізу такої інформації, оскаржуване рішення не містить.

Інші аргументи апеляційних скарг представника Громадської організації «Громадське телебачення» Панкратової Людмили Леонідівни та представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_10 не дають підстав для висновку про те, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційних скарг представника Громадської організації «Громадське телебачення» Панкратової Людмили Леонідівни та представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_10 відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Громадської організації «Громадське телебачення» Панкратової Людмили Леонідівни та апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2018 року

Головуючий: Судді: