ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2018 року

Київ

справа №404/6650/15-а

адміністративне провадження №К/9901/53152/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Проценко О.М., судді - Коршун А.О., Чередниченко В.Є.)

у справі № 404/6650/15-а

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Кіровограді Кіровоградській області (далі - УПФУ) щодо незаконного відрахування з його пенсії податку, зобов'язати УПФУ провести перерахунок та повернути стягнуті суми податку, починаючи з лютого 2015 року, продовживши здійснювати пенсійні виплати у встановленому раніше розмірі 5806,71 гривень без обкладання податком. Також просить встановити строк для подання УПФУ до суду звіту про виконання постанови, яка вимагає вчинення певних дій.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наявності двох діючих положень закону щодо оподаткування й не оподаткування пенсій, слід застосовувати нормативний акт, який не суперечить ст. 22 Конституції України, а саме положення, яке забороняє звуження прав і свобод.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.10.2015 у задоволенні позову відмовлено повністю. Постанова мотивована правомірністю дій відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 зупинено провадження у даній справі до набрання чинності судовим рішенням у справі за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу І Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 замінено відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 скасовано постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.10.2015, позов задоволено частково: визнано дії ГУ ПФУ щодо утримання з пенсії за віком позивача податку з доходів фізичних осіб та військового збору неправомірними; зобов'язано ГУ ПФУ провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком без утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору з урахуванням раніше здійснених виплат пенсії за період з 01.02.2015 по 01.10.2017. В іншій частині позову відмовлено.

При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком з грудня 1996 року. У серпні 2015 року він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити про підстави вирахування з його пенсії коштів.

На заяву відповідач листом від 18.08.2016 повідомив, що позивач перебуває на обліку в управлінні та з 25.12.1996 отримує пенсію за віком по списку № 1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 01.01.2004 перераховану відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Розмір пенсійної виплати позивача з 01.01.2015 складає 5806,71 гривень.

Відповідач з лютого 2015 року вираховував з пенсії позивача в частині, що перевищувала три розміри мінімальної заробітної плати, податок на дохід фізичних осіб в розмірі 15% та 1,5% військового збору. З 01.10.2017 було припинено утримання податку з пенсії позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 у справі № 466/7720/16-а (провадження № К/9901/1468/17) дійшов висновку, що прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2018 у справі №1-6/2018 щодо визнання такими, що не відповідають Конституції України положень абзацу першого пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України не є підставою для скасування судових рішень та визнання протиправними дій відповідача щодо оподаткування пенсії позивача, оскільки, відповідно до рішення від 27.02.2018 у справі №1-6/2018, положення статті 164 ПК України втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.

Отже, відповідно до вказаного висновку Верховного Суду порушене право позивача, факт порушення якого було встановлено Конституційним Судом України у рішенні від 27.02.2018 у справі № 1-6/2018, не підлягає поновленню.

Суд апеляційної інстанції не погодився із зазначеним висновком, оскільки він не відповідає завданню адміністративного судочинства, вказаному у ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що полягає в ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 27.02.2018 №1-р/2018 у справі №1-6/2018 щодо неконституційності абзацу першого пп. 164.2.19 п. 164.2 ст.164 ПК України, поширюються також і на спірні правовідносини у цій справі, що виникли до прийняття цього рішення, адже лише констатація того, що Закон суперечив Конституції України, не можна вважати належним та ефективним засобом правового захисту. Крім того, встановлення Верховною Радою України у законодавстві України оподаткування пенсій та зміни суми, з якої починається таке оподаткування, суперечить таким елементам конституційного принципу верховенства права, як правова визначеність, правова передбачуваність, правомірні очікування та справедливість, тому положення абз. 1 пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу не відповідає частині першій статті 8 Конституції України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача на отримання пенсії в належному розмірі є визнання неправомірними дій відповідача щодо утримання з його пенсії за віком податку з доходів фізичних осіб та військового збору й зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком без утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору, з урахуванням раніше здійснених виплат пенсії з 01.02.2015 по 01.10.2017. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане рішення та залишити в силі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.10.2015 про відмову в позові.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 345 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст. 341 КАС України).

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

На виконання положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014, у зв'язку з набранням чинності змін до ПК України, з 01.01.2015 податок на доходи фізичних осіб справляється з суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.

Базою оподаткування у 2015 році є суми пенсій у частині, що перевищує 3654,00 гривень на місяць (1218 гривень х 3, де 1218 гривень - мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2015). З 01.01.2015 змінено ставку податку на доходи фізичних осіб: 15 відсотків, якщо база оподаткування місячного оподаткованого доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, та 20%, якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати.

У лютому поточного року позивач отримав пенсію в розмірі 5451,51 гривень. Базою оподаткування є 2152,71 гривень, (5806,71 - 3654,00), до якої застосовується ставка 15 % та 1,5% військового збору. Тому розмір податку становить 355,2 гривень, отже, до виплати - 5451,51 гривень.

27.02.2018 Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 1-6/2018 про визнання неконституційним положення абзацу першого пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення. Положення зазначеного абзацу, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, суперечить статті 46 Конституції України.

Відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 вбачається, що положення абзацу першого пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач з лютого 2015 року вираховував з пенсії позивача в частині, що перевищувала три розміри мінімальної заробітної плати, податок на дохід фізичних осіб в розмірі 15% та 1,5% військового збору, а з 01.10.2017 припинив утримання податку з пенсії позивача.

На підставі вищезазначеного Верховний Суд дійшов висновку, що на час виникнення спірних правовідносин й до 01.10.2017 положення абзацу першого пп. 164.2.19 п.164.2 ст. 164 ПК України були чинними та підлягали застосуванню відповідачем.

Таким чином, доводи касаційної скарги спростовують висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно зі ст. 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права в частині неправильного тлумачення закону, скасував судове рішення, яке відповідає закону, що є підставою для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 скасувати, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.10.2015 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова