ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2018 року

Київ

справа №808/144/18

адміністративне провадження №К/9901/53065/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 (судді: Щербак А.А. (головуючий), Малиш Н.І., Баранник Н.П.) у справі №808/144/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000020-49-0829 від 07.11.2017.

2. Позов мотивований протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки направлення податкового повідомлення-рішення поштою суперечить визначеному Податковим кодексом України порядку адміністрування цього податку, а отже є таким, що винесено з порушенням вимог чинного законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення №0000020-49-0829 від 07.11.2017.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обов'язок сплати податкового зобов'язання у позивача виник з часу отримання податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про фактичну зміну контролюючим органом строків сплати податку на нерухоме майно, а факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо своєчасної сплати суми податку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 та залишити в силі рішення суду першої інтонації.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу на праві власності належить об'єкт житлової нерухомості, який розташований за адресою м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, 32, загальною площею 1372,7 кв.м.

Контролюючим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №0000020-49-0829 від 07.11.2017, яким визначено позивачу зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 62 831,61 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач посилається на невідповідність вимогам податкового законодавства спірного податкового повідомлення-рішення, яким визначено позивачу грошові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік з урахуванням Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII та рішення Запорізької міської ради №30 від 26.02.2016, яким встановлена ставка податку, яка не могла бути визнана обов'язковою до сплати у 2016 році, оскільки зазначений елемент податку, був змінений всупереч приписів підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України пізніше шести місяців до початку нового бюджетного періоду. Крім того, позивач посилається на те, що порушення контролюючим органом порядку визначення податкових зобов'язань призводить до відсутності правових наслідків такого визначення та вказує на безпідставність застосування контролюючим органом при визначенні податкового зобов'язання додаткового коефіцієнта у розмірі 25 000,00 грн.

9. Контролюючим органом надано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на наявність у позивача обов'язку щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України

10.1 Стаття 12

10.1.1. Підпункт 12.3.4 пункту 12.3

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

10.1.2 Підпункт 12.3.5 пункту 12.3

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

10.2 Стаття 266

10.2.1.Підункт 266.1.1 пункту 266.1

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

10.2.2 Підпункт 266.2.1 пункту 266.2

Об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

10.2.3 Підпункт 266.3.1 пункту 266.3

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

10.2.4 Підпункт 266.3.2 пункту 266.3

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

10.2.5 Підпункт 266.4.2 пункту 266.4

Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об'єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту.

10.3 Підпункт 266.7.1 пункту 266.7

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

10.4 Підпункт. 266.10.1. пункту 266.10

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

11. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII (далі - Закон № 909-VIII).

11.1 Пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення»

Установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

11.2 Пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення»

Рекомендувати органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. У 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо місцева рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов'язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від термінів прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

13. Положеннями пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01 січня 2016 року, визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», що свідчить про помилковість доводів позивача про недотримання порядку застосування рішень органів місцевого самоврядування про запровадження місцевих податків, які, на його думку, не можуть бути визнані обов'язковими до сплати у 2016 році, адже місцевою радою не прийнято і офіційно не оприлюднено до 15 липня 2015 року рішення про встановлення такого розміру податку.

14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності у власності позивача знаходиться житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 1 372,7 кв.м.

На виконання положень Закону №909-VIII, Запорізька міська рада рішенням ІІІ сесії №30 від 26.02.2016 внесла зміни до рішення від 28.01.2015 №5 «Про внесення змін до Положення про податок на майно (у частині податку на майно відмінне від земельної ділянки) шляхом доповнення підпункту 2.7.1 змістом, аналогічним абзацу «ґ» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.

Відтак, у 2016 році фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.

Враховуючи наведені положення, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для нарахування позивачу, як власнику житлових будинків, що є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, грошового зобов'язання за 2016 рік на загальну суму 62 831,61 грн з урахуванням положень підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.

15. Податковим законодавством встановлено, що 60-ти денний строк сплати земельного податку обліковується з дня вручення податкового повідомлення-рішення, відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що обов'язок сплати податкового зобов'язання у позивача виник з часу отримання податкового повідомлення-рішення від №0000020-49-0829 від 07.11.2017, у зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про фактичну зміну контролюючим органом строків сплати податку на нерухоме майно. Сам факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо своєчасної сплати суми податку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

17. З огляду на зазначене, враховуючи статті 12, 266, 267 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі №808/144/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду