ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2018 року

Київ

справа №805/5044/16-а

адміністративне провадження №К/9901/18354/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року (суддя Аляб'єв І.Г.)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року (судді - Ястребова Л.В., суддів Васильєва І.А., Компанієць І.Д.)

у справі №805/5044/16-а

за позовом Школи вищої спортивної майстерності

до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області

про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Школа вищої спортивної майстерності звернулась до суду з позовом про скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ДПІ) від 03.10.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржуване рішення, оскільки Школа вищої спортивної майстерності знаходиться на території проведення антитерористичної операції, а тому відповідно до приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є звільненим від виконання обов'язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції. Крім того, відповідно до вказаного Закону відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до платників єдиного внеску, розташованих на території проведення антитерористичної операції, не застосовуються.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, позов задоволено:

- скасовано рішення ДПІ від 03 жовтня 2016 року №0021911301 щодо застосування штрафу у розмірі 13 833,32 гривень за період з 22 липня 2014 року по 24 грудня 2014 року, у розмірі 458,11 гривень за період з 21 січня 2015 року по 30 січня 2015 року та пені у розмірі 1 058,23 гривень.

Не погодившись з судовими рішеннями, ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

08.02.2018 справу в порядку, передбаченому Розділом VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) (далі - КАС України), передано до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 03 жовтня 2016 року ДПІ прийняла рішення №0021911301 щодо застосування до позивача штрафу у розмірі 13 833,32 гривень за період з 22 липня 2014 року по 24 грудня 2014 року, у розмірі 458,11 гривень за період з 21 січня 2015 року по 30 січня 2015 року та пені у розмірі 1 058,23 гривень.

Своє рішення ДПІ мотивує тим, що за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 №1053» зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України №1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI).

Обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок встановлено частиною другою статті 6 Закону №2464-VI.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ.

Частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VІ визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Водночас частиною першою статті 25 Закону №2464-VІ обумовлено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669-VII) встановлено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

При цьому, підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VII внесено зміни до Закону №2464-VІ, а саме підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону від 13.03.2015) такого змісту:

« 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються».

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що рішення ДПІ від 03 жовтня 2016 року підлягає скасуванню, оскільки його прийнято всупереч приписів Закону №2464-VІ, який звільняє позивача від обов'язку сплати єдиного внеску на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Доводи касаційної скарги ДПІ не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентує спірні правовідносини, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова