ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року

Львів

№ 857/1190/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Макарика В.Я., Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Дельта Банк» про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії, за апеляційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Дельта Банк» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року (суддя першої інстанції Брильовський Р.М., м. Львів),

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд), уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Дельта Банк» (далі – уповноважена особа Фонду) про:

- визнання протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо невключення її до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- зобов'язання уповноваженої особи Фонду вчинити дії щодо включення її до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, та дії щодо подачі до Фонду додаткової інформації стосовно неї як вкладника;

- зобов'язання уповноваженої особи Фонду передати інформацію про зміни до переліку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду, з метою забезпечення виплати їй коштів, що знаходяться на рахунках у банку;

- зобов'язання Фонд включити її до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2, щодо не включення ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, до Переліку (Бази даних) вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов’язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_2 вчинити дії, щодо включення ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, до Переліку (бази даних) вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню та подачі до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації, щодо вкладника ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Зобов’язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_2 передати інформацію про зміни до Переліку (Бази даних) вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду, з метою забезпечення виплати ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, коштів, що знаходяться на Рахунках у Банку. Зобов’язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, до загального Реєстру вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1948 (одна тисяча дев’ятсот сорок вісім) грн 80 коп.

Не погодившись із прийнятою постановою, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, ухвалена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що правовою підставою для включення особи до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, така особа повинна бути вкладником та мати право на відповідний вклад, що має підтверджуватись банківським документом. В той же час, позивач не укладала договір банківського вкладу (депозиту) з АТ «Дельта Банк», а тому позивач не є вкладником в розумінні ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зазначає, що було вчинено належні відповідні дії на виконання своїх повноважень, які передбачені та відповідають вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб також оскаржив зазначену постанову суду, подавши апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Звертає увагу суду на те, що оскільки позивача не було включено уповноваженою особою до Переліку вкладників, Фонд гарантування не мав правових підстав здійснювати відповідні процедури по включенню його до Загального реєстру та виплаті відшкодування. Крім того, зазначає, що ухвалене рішення судом першої інстанції не узгоджується з приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки уповноважена особа Фонду є відповідачем у даній справі та окремим суб’єктом владних повноважень, та відповідно здійснює владні управлінські функції відповідно до статей 37, 38, 48, 51 спеціального у даних правовідносинах Закону.

У судовому засіданні представник апелянта уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.

Представник позивача ОСОБА_4 та позивач у судовому засіданні заперечили щодо задоволення апеляційних скарг та зауважили, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим. Оскаржуваними діями відповідачів порушено конвенційне право позивача на володіння майном.

Також ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційні скарги, в якому вказала, що дії відповідачів були незаконними, тому суд першої інстанції підставно задовольнив позов.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання не з’явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2) в AT «Дельта Банк» (34047020) було відкрито рахунки, що підтверджується довідкою тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» від 16.03.2015 №05-2904775.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до Галицького районного суду міста Львова з цивільним позовом про поділ майна подружжя.

27 січня 2015 року у справі №461/677/15-ц Галицьким районним судом міста Львова було винесено ухвалу, якою в порядку забезпечення позову ОСОБА_1 у відповідності до ст. 153 ЦПК України було накладено арешт на депозитні рахунки ОСОБА_5 у ПАТ «Дельта Банку».

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09.06.2015 у справі №461/677/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково і поділено спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з виділом позивачу ? частки грошових сум (вкладів), включаючи щомісячні відсотки, в ПАТ «Дельта Банк» (34047020):

- №26209700072399 у валюті гривні;

- №26355108266275 у валюті гривні, згідно договору банківського (депозиту) №005-13551-080413 «Найкращий Багаторічний»;

- №26357108736747 у валюті гривні, згідно договору банківського (депозиту) №001-13513-049613 «Найкращий Багаторічний»;

- №26351109059247 у валюті гривні, згідно договору банківського (депозиту) №003-13521-150713 «Найкращий Багаторічний»;

- №26350109059798 у валюті гривні, згідно договору банківського (депозиту) №004-13521-150713 «Найкращий Багаторічний»;

- №26359112208548 у валюті гривні, згідно договору банківського (депозиту) №00003008405630 «Найкращий on-line».

Це рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 22.06.2015.

Постановою головного державного виконавця Галицького ВДВС Львівського МУЮ ОСОБА_6 від 30.09.2015 припинено чинність постанови про арешт коштів боржника від 07.09.2015.

17 червня та 03 липня 2015 ОСОБА_1 подала заяви до тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» з повідомленням про судове рішення Галицького районного суду м. Львова від 09.06.2015 в цивільній справі №461/677/15-ц та проханням виконати вказане рішення суду.

13.07.2015 тимчасова адміністрація АТ «Дельта Банк» надала відповідь позивачу, в якій з метою вирішення питань, зазначених в її зверненнях, просила надати ряд документів.

29 та 31 липня 2015 року позивач подала заяви про надання інформації щодо невиплати їй відшкодування грошових коштів за вищевказаними договорами.

Листом тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» за від 31.07.2015 вих. №05-3052008 позивачу повідомлено, що у Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якого на даний час Банк здійснює свою діяльність, чітко не визначено порядок виплати коштів в межах гарантованої суми відшкодування коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час дії тимчасової адміністрації в ситуації, за якої право на отримання коштів отримують два та більше спадкоємців.

09.08.2015 позивачем на адресу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 була подана заява про визнання її кредитором. В даній заяві ОСОБА_1 повідомляла про те, що вона не являється спадкоємцем ОСОБА_5, а є власником ? частини грошових коштів, за договорами, укладеними ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2) з АТ «Дельта Банк». Просила виплатити їй ? частину суми за вказаними вкладами в АТ «Дельта Банк» та включити її до реєстру вкладників на отримання виплат у межах гарантованої суми відшкодування АТ «Дельта Банк» з метою повернення належних їй коштів. Проте, жодної відповіді відповідачі не надали.

Також ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявами про включення її до Реєстру вкладників.

Разом з тим, їй було відмовлено.

Так, згідно листа №34-036-48391/15 від 20 листопада 20145 року ОСОБА_1 було повідомлено, що вона не являється вкладником АТ «Дельта Банк».

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо невключення її до Переліку та загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до суду.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини регламентуються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків та який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI від 23.02.2012 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (далі - Закон №4452-VI).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VІ вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI).

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Відповідно до ч. 4 ст. 44 цього ж Закону Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Згідно ч. 5 ст. 45 вищевказаного Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У відповідності до п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 49 того ж Закону протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно із ч. 3, ч. 4 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Відповідно до ч. 8 ст. 49 вищевказаного Закону вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Згідно пунктів 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Отже процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Згідно визначень наведених у п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник, це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Таким чином, передбачені вищевказаним Законом гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку. Такий статус передбачає, наявність у банку вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського вкладу.

Відповідачі не включили позивача до Переліку та Реєстру вкладників, оскільки така не укладала договір банківського вкладу (депозиту) з АТ «Дельта Банк», а тому не є вкладником в розумінні ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Однак такий висновок суперечить нормам чинного законодавства і встановленим у справі обставинам.

Так, згідно рішення Галицького районного суду м. Львова від 09.06.2015 у справі №461/677/15-ц, позивач є власником ? грошових сум (вкладів), включаючи щомісячні відсотки, в ПАТ «Дельта Банк» на рахунках:

- №26209700072399 у валюті гривні;

- №26355108266275 у валюті гривні, згідно договору банківського (депозиту) №005-13551-080413 «Найкращий Багаторічний»;

- №26357108736747 у валюті гривні, згідно договору банківського (депозиту) №001-13513-049613 «Найкращий Багаторічний»;

- №26351109059247 у валюті гривні, згідно договору банківського (депозиту) №003-13521-150713 «Найкращий Багаторічний»;

- №26350109059798 у валюті гривні, згідно договору банківського (депозиту) №004-13521-150713 «Найкращий Багаторічний»;

- №26359112208548 у валюті гривні, згідно договору банківського (депозиту) №00003008405630 «Найкращий on-line».

Це рішення набуло законної сили і є обов’язковим до виконання відповідно до ст. 14 Конституції України.

У відповідності до ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно із п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, в розумінні положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач вважається вкладником АТ «Дельта Банк».

Однак, їй неправомірно було відмовлено у наданні гарантій, наданих державою для захисту прав вкладників, чим порушено її право власності, гарантоване статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 pоку.

Щодо покликань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на те, що оскільки позивача не було включено уповноваженою особою до Переліку вкладників, Фонд гарантування не мав правових підстав здійснювати відповідні процедури по включенню її до Загального реєстру та виплаті відшкодування, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово зверталася до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення її до Реєстру вкладників АТ «Дельта Банк» на підставі рішення суду.

Однак, їй було відмовлено листами (том 1 а.с. 72-75). Отже, відповідач висловив свою позицію щодо права позивача на отримання відшкодування за вкладом.

Стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У свою чергу, стаття 18 Закону № 3477-IV визначає порядок посилання на Конвенцію та практику ЄСПЛ, тобто відповідно до статті 1 цього Закону - практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

ЄСПЛ за результатами розгляду справи Brumarescu v. Romania зазначив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.

Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що закони мають бути чіткими і зрозумілими, закони не повинні бути суперечливими, а у випадку недостатньої чіткості чи суперечливості норм права вони мають тлумачитися на користь невладного суб'єкта.

Іншим важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право на вільне володіння своїм майном. Жодна особа не може бути позбавлена свого майна, окрім як в інтересах держави та на умовах, передбачених законодавством і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 по справі «ОСОБА_7 проти України» (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог не лише зобов’язавши уповноважену особу Фонду включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а й шляхом зобов'язання Фонду включити її до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, щоб виключити подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав та з метою ефективного захисту її прав, щодо яких позивач вживає заходів з 2015 року.

Суд також, звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine, аpplication no. 63566/00).

За таких обставин, апеляційні скарги є необґрунтованими, їх доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Дельта Банк» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі № 813/5827/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.Я. Макарик

ОСОБА_8

Повний текст складено 07 листопада 2018 року.