Справа № 316/2098/15-ц

Провадження № 2/316/3/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2018 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області, у складі

головуючого судді Вільямовської Н.О.

секретар судового засідання Таран І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар цивільну справу за первинним позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання припиненим договору поруки №0709/0808/45-059-Р-1, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Енергодарського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним з моменту укладання кредитного договору №0709/0808/45-059 та іпотечного договору №0709/0808/45-059-Z-1,-

за участю представника ОСОБА_4 –

ВСТАНОВИВ:

03.09.2015 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», в особі свого представника за письмовою довіреністю – ОСОБА_5 (а.с.44 т.1)звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з первинною позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про солідарне стягнення заборгованості з підстав визначених ст.ст.11, 509, 525, 526, 549, 552, 554, 623, 624, 625 ЦК України, у спосіб захисту передбачений ст.16 ЦК України (а.с.1-3 т.1).

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначає, що 15.08.2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та фізична особа – ОСОБА_1, уклали Кредитний договір №0709/0808/45-059. Відповідно до умов якого ВАТ «Сведбанк» зобов’язався надати ОСОБА_1 кредит в сумі 38000,00 дол.США.,а ОСОБА_1 зобов’язався повернути в порядку та на умовах, що визначені Кредитним договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені ОСОБА_6 та Додатком № 1 до нього – Графіком погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1, що випливають з Основного договору, 26.05.2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ "Сведбанк") та фізична ОСОБА_2, уклали Договір поруки №0709/0808/45-059-Р-1

Відповідно до умов ОСОБА_6 поруки ОСОБА_2, як поручитель поручається за виконання ОСОБА_1 обов’язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на його підставі у майбутньому.

Банк свої зобов’язання за Кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_1, кредит у сумі 38000,00дол. США.

У порушення умов Кредитного договору, ОСОБА_1, свої зобов’язання належним чином не виконував.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором.

Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення Права вимоги за Кредитним договором №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року, який було укладено між ВАТ«Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1, на користь ПАТ «Альфа-Банк», отже усі права кредитора за вищевказаними Кредитним договором належать ПАТ «Альфа-Банк».

У зв’язку з порушенням ОСОБА_1 своїх зобов’язань за Кредитним договором, станом на 19.08.2015 рік, розмір простроченої заборгованості становить 34642,23 дол. США, що за курсом НБУ станом на 19.08.2015 року складає – 765155,65 грн., за відсотками – 2929,38 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на 19.08.2015 складає – 64702,29 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

У зв’язку з систематичним порушенням ОСОБА_1 своїх обов’язків зі сплати кредиту, йому була нарахована неустойка, розмір якої, станом на 19.08.2015 рік становить: пеня - 535,61 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 11830,21 грн.

Відповідно до умов Кредитного договору у разі невиконання чи неналежного виконання ОСОБА_1 будь-яких встановлених обов’язків, у тому числі в разі затримання сплати частини Кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, Позивач має право вимагати дострокового виконання зобов’язання з повернення кредиту за Кредитним договором.

На виконання умов Кредитного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була направлена Вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви Вимога не виконана.

Просить суд: стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», 01001, м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р №37396000000004заборгованість - 841688,15 грн., асаме: за кредитом – 34 642,23 грн., по відсотках – 64 702,29 грн., пеня – 11 830,21 грн.

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 08.10.2015 р. провадження по справі було відкрито (а.с.53 т.1).

13.04.2016 року до Енергодарського міського суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання припиненим договору поруки №0709/0808/45-059-Р-1 (далі – зустрічний позов1)

В обґрунтування вимог зустрічної позовної заяви, ОСОБА_2 зазначає, щоПАТ «Альфа-Банк», вважає, що нібито на підставі угод (договорів) укладених 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» та від 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» про купівлю-продаж прав вимоги за Кредитним договором, відбулося переуступлення Прав вимоги на користь ПАТ «Альфа-Банк» за Кредитним договором №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року укладеного між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника – ОСОБА_1, що випливають з Основного договору, між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 було укладено 15.08.2008 року Договір поруки №0709/0808/45-059-Р-1.

Відповідно до п.11 Договір поруки №0709/0808/45-059-Р-1, сторони не мають права в односторонньому порядку відмовитись від прийнятих на себе зобов'язань за цим договором або змінити його умови. Сторони домовились, що будь-які зміни до основного зобов'язання, крім змін, наслідком яких є збільшення обсягу відповідальності Поручителя за цим договором, погоджуються між Позичальником та Банком самостійно без повідомлення Поручителя про такі зміни.

З ОСОБА_6 про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №0709/0808/45-059, який укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 11 серпня 2009 року вбачається, що сторонами погоджено зміни, зокрема, у розмірі відсоткової ставки за користування кредитом.

Так, відповідно до домовленостей Позичальника ОСОБА_1 з «Сведбанк» за вищезазначеним ОСОБА_6 №1 від 11 серпня 2009 року, внесено зміни до Основного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року, а саме проведено зміну відсоткової ставки, що відображено в п.1.3 даного ОСОБА_6 №1 та відсоткова ставка за період з 12.08.2009 року по 09.07.2011 року була зменшена з 12,5 % до 7% та 10 %, однак, з 10.07.2011 року по 15.08.2038 рік відсоткова ставка збільшена до 13,74%. У сумарному порівнянні відсоткової ставки за користування кредитом з 12.08.2009 року по 15.08.2038 рік, відсоткова ставка збільшена до 13,37%.

Про укладання зазначеного ОСОБА_6 про внесення змін і доповнень №1 від 11.08.2009 року її до відому не поставлено, про його існування вона дізналась від ОСОБА_1 лише після отримання позовної заяви з суду про стягнення заборгованості за Кредитним договором №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року.

Своєї згоди на укладання ОСОБА_6 про внесення змін та доповнень №1 від 11.08.2009 року до Кредитного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року, яким збільшується обсяг її відповідальності, як поручителя, вона не давала, жодних погоджень з нею щодо змін до Основного договору, як і повідомлень про такі зміни не проводилось. Чим було порушено положення ст.559 ЦК України, яка є підставою для припинення поруки.

Просить суд: Визнати припиненим договір поруки №0709/0808/45-059-Р-1 укладений 15.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2; Відмовити у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №0709/0808/45-059 та судових витрат(а.с.143-146 т.1).

Ухвалою Енергодарського міського суду від 13.04.2016 року даний зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до провадження (а.с.163 т.1)

08.06.2016 року до Енергодарського міського суду Запорізької області звернувся ОСОБА_1 із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Енергодарського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (а.с.30-38 т.2), про визнання правочину недійсним, який ухвалою суду від 09.06.2016 року був прийнятий до провадження (а.с.55 т.2) та після уточнення вимог якого 04.09.2017 року (далі – зустрічний позов2),зазначає, що зі змісту первісного позову вбачається, що представник Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0709/0808/45-059.У подальшому, між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, а 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» продав (відступив) права вимоги та передав їх, а ПАТ «Альфа-Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних договорах.

Відповідно до п.1.1-1.3 Кредитного договору №0709/0808/45-059, кредитор в порядку та на умовах визначених цим ОСОБА_6, взяв на себе зобов’язання надати Позичальнику грошові кошти в сумі 38000,00 (тридцять вісім тисяч доларів США 00 центів), з оплатою за процентною ставкою 12,5 (дванадцять цілих і п’ять десятих) процентів річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до «15» серпня 2038 року, на умовах визначених цим ОСОБА_6.

Згідно з п.1.4 Кредитного договору №0709/0808/45-059, кредитні кошти призначені для здійснення Позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Радянська 13/13.

Того ж дня, 15.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №0709/0808/45-059-Z-1 (на купівлю житлової нерухомості), який посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 за №5392 в забезпечення виконання ОСОБА_1 основного зобов'язання за кредитним договором № 0709/0808/45-059.

Вважає, що при укладенні кредитного договору №0709/0808/45-059 ОСОБА_6 не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого Законодавства України та приписи Національного Банку України, які визначені законом як істотні та є необхідними для даного виду договорів, що є грубим порушенням ч.1 ст.203 ЦК України.

Також зазначає, що Кредитному договорі №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року з додатками відсутні умови, які ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.6, 3.8 Постанови Правління Національного Банку України від 10.05.2007р. №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», визнані обов'язковими.

ОСОБА_1 вважає, що при укладенні Кредитного договору №0709/0808/45-059, було порушено ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо ведення нечесної підприємницької практики, яка включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною та зазначає, що його було введено в оману щодо фактичних істотних умов спірного Кредитного договору (зокрема, щодо його ціни та загальної вартості), а отже, здійснений, з використанням нечесної підприємницької практики, правочин є недійсним.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що в рахунок забезпечення виконання умов Кредитного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року, між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №0709/0808/45-059-Z-1 (на купівлю житлової нерухомості), який посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 за №5392. Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, а недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, вважає, що Договір іпотеки №0709/0808/45-059-Z-1 є недійсним з моменту його укладання, оскільки він був укладений в рахунок забезпечення основного зобов’язання, яке, в свою чергу було укладене під впливом обману.

Просить суд: Визнати недійсним з моменту укладання кредитний договір №0709/0808/45-059 укладений 15.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 Сергійовичем;Визнати недійсним з моменту укладання іпотечний договір №0709/0808/45-059-Z-1 укладений 15.08.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №5392(а.с.115-123 т.2).

Ухвалою суду від 19.12.2017 року призначено по справі судово-економічну експертизу та провадження по справі було зупинено.

20.06.2018 року на адресу суду надійшов висновок експерта №264/06/2008 від 12.06.2018 року .

Ухвалою суду від 21.06.2018 року провадження по справі повнолено та призначено справу до судового розгляду на 02.07.2018 року.

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічними позовами ОСОБА_7, яка діє на підставі письмової довіреності, в судове засідання 22.10.2018 року не з’явилась, надала до суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника ПАТ «Альфа-банк», просить позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банка» задовольнити у повному обсязі, в задоволенні вимог зустрічних позовів – просить відмовити (а.с.129 т.4).

Крім того, під час розгляду справи, представник первісного позивача ПАТ «Альфа-Банк» ОСОБА_7 погодилась з тим, що дійсно в тексті описової частини позовної заяви (а.с.2) було допущено описку в зазначенні дати укладання між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_6 поруки №0709/0808/45-059-Р-1 та невірно зазначено 26.05.2008 рік, оскільки дійсною датою укладання є 15.08.2008 рік, а також тим, що у підрахунках розміру заборгованості допущено помилку, просила суд врахувати зазначене уточнення.

В судовому засіданні представника ПАТ «Альфа-Банк» ОСОБА_7 наполягала на задоволені вимог первісного позову, зазначивши на те, що на її думку єдиним доказом на який посилається сторона відповідачів для відмови в позові ПАТ «Альфа-Банк» є висновок експерта, викладений в проведеному експертному дослідженні. Підтвердила факт направлення Вимоги про дострокове повернення кредиту від 18.08.2015 року на адресу відповідачів за первісним позовом. Зазначила, що за кредитним портфелем, купленим на підставі ОСОБА_6 купівлі-продажу прав вимоги укладеного між ПАТ «Дельта-Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» 15.06.2012 року, вже мав розмір заборгованості за ОСОБА_1 по спірному Кредитному договору по сплаті основної непогашеної суми кредиту та по відсоткам. Яким чином проводилось нарахування наявної заборгованості за кредитним портфелем,їй не відомо. Зауважила також, що ОСОБА_1 погашав заборгованість на користь ПАТ «Альфа-Банк», а отже визнав право вимоги ПАТ «Альфа-Банк» за зобов’язаннями визначеними спірним Кредитним договором. Крім того, пунктами спірного Кредитного договору, які було підписано ОСОБА_1 визначено, що він ознайомлений та згодний з усіма пунктами, що підтверджено його власноручним підписом. Крім того, до пред’явлення первісного позову, ОСОБА_1 не звертався з заявами щодо непогодження з умовами договорів або про розірвання договорів, а звернувся лише після звернення ПАТ «Альфа-Банк» до суду. Вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 також не визнала, вважаючи, що підвищення відсоткової ставки за спірним Кредитним договором не є суттєвою зміною основного зобов’язання, а отже погодження з поручителем умов ОСОБА_6 про внесення змін до Кредитного договору непотрібно, а отже посилання на застосування наслідків визначених ст.559 ЦК України, на думку представника, є безпідставними. Також пояснила, що докази направлення повідомлення ОСОБА_2 про внесення змін до Кредитного договору відсутні, оскільки таке повідомлення не здійснювалося. Вважає вимоги за зустрічними позовами приводом уникнути відповідальності за невиконання зобов’язання. При цьому, представник позивача за первісним позовом ОСОБА_7 заявила про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до зустрічних позовів. А також ОСОБА_7 було надано письмові пояснення на ухвалу суду про витребування доказів (а.с.185-188 т.1), письмові заперечення на зустрічну позовну заяву (а.с.189-191 т.1), заперечення на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 (а.с.48-49 т.2), додаткові письмові пояснення до позовної заяви про стягнення заборгованості (а.с.50-52 т.2), письмові заперечення на первинну зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.66-71 т.2),письмові заперечення на уточнену зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.143-149 т.2), додаткові письмові пояснення до позовної заяви про стягнення заборгованості (а.с.150-152 т.2),

В судове засідання ОСОБА_1 (далі – відповідач1 за первісним позовом-позивач за зустрічним позовом2) – не з’явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності за присутності представника ОСОБА_4 за письмовою довіреністю, первинний позов не визнає (а.с.100 т.1).

Крім того, 27.12.2015 року до суду ОСОБА_8 було надано письмові заперечення на первинний позов, які фактично співпадають зі змістом зустрічного позову, та відповідно до яких зазначає на порушення ст.24 Закону України «Про іпотеку», оскільки його, як особу, з якою в рахунок виконання Основного зобов’язання за Кредитним договором №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року укладеним між ним та ВАТ «Сведбанк», було укладено іпотечний договір №0709/0808/45-059-Z-1, не було письмово повідомлено іпотеко держателем ВАТ «Сведбанк» в п’ятиденний термін про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, який також підлягає нотаріальному посвідченню. Також зазначає на порушення допущені у розрахунку заборгованості наданого ПАТ «АльфаБанк» та не підтвердження його доказами (а.с.90-94 т.1).

Крім того, ОСОБА_1 було надано письмові пояснення на заперечення ПАТ «Альфа-Банк», згідно яких зазначає на наступне. Додаток №1 до Кредитного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року «Графік погашення заборгованості за кредитом» був складений та підписаний ним майже через рік після укладення кредитного договору, а саме 11.08.2009 року під час внесення змін і доповнень до основного кредитного договору, а не під час його укладання у серпні 2008 року, як того вимагає Постанова Правління Національного Банку України від 10.05.2007р. №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Зазначає також, що, дійсно ним підписувався Договір з зазначеними умовами, але при укладанні спірного Кредитного договору він не отримував ніякої інформації щодо умов кредитування, надання якої передбачено вимогами. Вважає, що представники Банку при укладанні кредитного договору скористалися його фінансовою необізнаністю на умисно ввели ОСОБА_1 в оману щодо умов кредитування, що і є підставою визнання спірного Кредитного договору недійсним. Крім того, в обґрунтування заперечень представника ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_1 зазначає на порушення ВАТ «Сведбанк» ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», певних пунктів «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007р. №168, про які позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 зазначалось у змісті зустрічного позову. А також ОСОБА_1 вважає безпідставним посилання представника ПАТ «Альфа-Банк» на пропуск строку позовної давності, зазначаючи на нерозповсюдження строку позовної давності на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, до яких ОСОБА_1 відносить вимоги зустрічного позову про визнання правочинів недійсними (а.с.176-188 т.2).

В судове засідання ОСОБА_2 (далі – відповідач2 за первісним позовом-позивач за зустрічним позовом1) – не з’явилась, надала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності за присутності представника ОСОБА_4 за письмовою довіреністю, первинний позов не визнає (а.с.103 т.1).

Крім того, 21.12.2015 року на адресу суду, від ОСОБА_2 надійшли письмові заперечення на первинну позовну заяву в яких, просить відмовити ПАТ «Альфа-Банк» в задоволенні позовних вимог, зауважуючи на наявність допущення порушень законодавства ВАТ «Сведбанк» у самому Кредитному договорі №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року з додатками, а саме: ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.8 Постанови Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», які є обов’язковими. Відсутність її згоди, як поручителя, на укладання 11.08.2009 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про внесення змін та доповнень №1 до Кредитного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року, за яким було внесено зміни до відсоткової ставки за Кредитним договором, у тому числі щодо збільшення ставки у період з 10.07.2011 року по 15.08.2038 рік до 13,74%, а отже збільшення обсягу її відповідальності, що є порушенням ч.1 ст.599 ЦК України. Крім того, зазначає, що наданий розрахунок заборгованості є не належним, оскільки в ньому зазначено початок правовідносин 15.08.2008, а перший за графіком платіж вказується 18.06.2012 р., що не відповідає умовам Додатку №1«Графік погашення заборгованості за кредитом» до Кредитного договору, де перший платіж визначено 10.09.2008 р., тобто в розрахунку відсутній період з 15.08.2008 р. по 18.06.2012 р., що позбавляє можливості встановити дійсний розмір заборгованості, а докази підтвердження розрахунку не надано (а.с.76-84 т.1).

Представник ОСОБА_8 та ОСОБА_2 – ОСОБА_4, який діє на підставі письмової довіреності (а.с.101-102 т.1), в судовому засіданні вимоги первинної позовної заяви не визнав у повному обсязі, на задоволенні вимог уточненого зустрічного позову2 ОСОБА_1 та зустрічного позову1 ОСОБА_2 наполягає.

В обґрунтування, зазначив на наступне:15.08.2008 року ОСОБА_1, звернувся до ВАТ «Сведбанк» з метою отримання кредиту. Згідно з умовами кредитного договору від 15.08.2008 року ОСОБА_6 повинен був надати кредит в розмірі 38000 дол. США для здійснення розрахунків по договору купівлі-продажу квартири по вул. Радянській13, кв.13 в м. Енергодарі, а ОСОБА_1 був зобов'язаний повернути Банку отримані кредитні кошти та сплатити 12,5 % річних за користування кредитом. Проте кредит був виданий в розмірі 184072 грн., а не в доларах США. У наданих первісним Позивачем до суду матеріалах відсутні докази того факту, що ВАТ «Сведбанк» виконав свої зобов'язання за договором, суду не надані документальні підтвердження факту видачі ОСОБА_1 грошових коштів саме в доларах США.В ухвалі ВССУ від 28.11.2012р. та рішенні ВССУ від 18.04.2012р існує позиція про те, що заборгованість мають підтверджувати первинні облікові документи, оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Крім того, документи, які можуть підтвердити обставину невиконання кредитного зобов’язання, визначені в спеціальних нормативно – правових актах: ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Постанові правління НБУ №566 від 30.12.1998р. «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України».У матеріалах справи є заява ОСОБА_1 на видачу готівки, проте це заява про його наміри отримати вказану суму і вона не доводить, що саме цю суму він отримав.

Також зазначає, що згідно з п.1.3 кредитного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Проте, відповідно до п.2 Висновку експерта №264/06/2018 від 12.06.2018 року «… реальна процентна ставка на момент укладання кредитного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008р. складає 13,95%».

Представник вважає, що при укладенні кредитного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року ОСОБА_6 не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого Законодавства України та приписи Національного Банку України, які визначені законом як істотні та є необхідними для даного виду договорів, а саме: не виконав вимоги Закону про дотримання істотних умов договору щодо надання Позичальнику об’єктивної, повної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту забезпеченого іпотекою, які є істотними для такого виду договорів.Так, всупереч вимогам п. 3.2 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р. (далі Правила), кредитний договір і зокрема, графік платежів не містить відомостей (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі - щомісяця, щокварталу, тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. Що знайшло своє відображення у п.3 Висновку експерта №264/06/2018 від 12.06.2018 року де зазначено про відсутність графіку платежів виходячи з базових умов на момент укладання кредитного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008р. у розрізі платежів по кредиту, відсотків за користування кредитом, платежів за супутні послуги та інших фінансових зобов’язань Позичальника за кожним платіжним періодом, що не узгоджується з п.3.2 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р.).

Крім того, ОСОБА_6 в умовах кредитного договору приховав фактичне значення реальної процентної ставки та фактичне значення подорожчання кредиту, приховав вартість супутніх послуг (послуг нотаріуса, страхування та т.п.) та встановив не законні платежі, які споживач мав сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, чим ввів позичальника в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Зазначає на порушення п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.6, 3.8 Постанови Правління Національного Банку України від 10.05.2007р. №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», визнані обов'язковими, ст.ст.11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо належного та недоведеного детальності розпису сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, у тому числі перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору, тощо. Так, зокрема не знайшло свого відображення у кредитному договорі сплата ОСОБА_1 усіх витрат, пов’язаних зі складанням та нотаріальним посвідченням Іпотечного договору №0709/0808/45-059-Z-1 та ОСОБА_6 страхування майна серії МЗ №10/139 від 15.08.2008 року.

Розрахунок заборгованості наданий позивачем за первісним позовом, визначає початок правовідносин 15.08.2008 року, а перший за графіком платіж вказується 18.06.2012 року, при цьому відповідно до умов Додатку №1 «Графік погашення заборгованості за кредитом», спірного кредитного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року (а.с.9) перший платіж визначений 10.09.2008 року. Тобто в розрахунку не взято до уваги період з 15.08.2008 року по 18.06.2012 року, що не дає змоги вставити дійсний розмір заборгованості.

Крім того, з Додатку1 «Переліку договорів та купівельна ціна за права вимоги» доданого представником позивача за первісним позовом до Акту приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу Прав вимоги від 25 травня 2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта-Банк» навпроти прізвища ОСОБА_1 у графі «Основна непогашена сума кредиту» зазначено 204840,81 грн. заборгованості, що ще раз доводить отримання ним кредиту саме в гривні. Та не зазначено, яким чином сума заборгованості за 3 роки з 204840, 81 грн. виросла в 4 рази до 841688,15 грн.

Також, посилається на п.5 Висновку експерта №264/06/2018 від 12.06.2018 року, зазначаючи на те, що в п.5 даного висновку зазначено про наявність в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року станом на 19.08.2015 (т.1 а.с.36), який в повній мірі не відображає інформацію щодо заборгованості з моменту укладання договору (починаючи з 15.08.2008р.) та містить документально необґрунтовані дані щодо заборгованості по кредиту.

Також посилається на відповідь з НБУ, відповідно до якої в реєстрі позичальників відсутня інформація щодо заборгованості ОСОБА_1 за спірним кредитним договором.

А також, представник зауважує на рішення Апеляційного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2017 року по справі №826/7619/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1, яким визнано протиправним та скасовано запис у Державному реєстрі іпотек про зміну умов обтяження іпотечної квартири за спірним договором. Тобто судом апеляційної інстанції фактично визнано незаконним перехід права вимоги від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Альфа-Банк».

З аналізу матеріалів ОСОБА_6 про надання споживчого Кредиту №0709/0808/45-059 від 15 серпня 2008 року та Додаткової угоди №1 до нього, видно, що в їх змісті є відсутні встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для їх укладення, у зв’язку з чим, Кредитний договір є неукладеним (не відбувся), коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б однієї його істотної умови, передбаченої законодавцем.

Також, представник ОСОБА_4 підтримав письмові пояснення ОСОБА_1 надані до справи.

Стосовно позиції представника Банку щодо невизнання висновку експерта, зазначив, що в разі незгоди с висновком експерта №264/06/2018 від 12.06.2018 року ОСОБА_6 мав право просити суд провести повторну або додаткову експертизу і поставити на її розгляд питання, які вважав за потрібне, проте ОСОБА_6 не скористався цим правом і обмежився лише голослівними твердженнями про її неналежність та неповність.

Щодо ОСОБА_6 поруки укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 №0709/0808/45-059-Р-1, підтримав позицію викладену у зустрічному позові1, представник ОСОБА_4 зазначив, що з ОСОБА_6 про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №0709/0808/45-059, який укладено між Банком та ОСОБА_1 11 серпня 2009 року вбачається, що сторонами погоджено зміни, зокрема, у розмірі відсоткової ставки за користування кредитом.

Так, відповідно до домовленостей Позичальника з Банком за вищезазначеним ОСОБА_6 від 11 серпня 2009 року, внесені зміни до п.1.3 Основного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року, яким відсоткова ставка за період з 12.08.2009 року по 09.07.2011 року була зменшена з 12,5 % до 7% та 10 %. Проте, з 10.07.2011 року по 15.08.2038 року відсоткова ставка збільшена до 13,74%.

У сумарному порівнянні відсоткової ставки за користування кредитом з 12.08.2009 року по 15.08.2038 року, відсоткова ставка збільшена до 13,37%.

Відповідно до п.7 Висновку експерта №264/06/2018 від 12.06.2018 року «… встановлено, що сукупна вартість кредиту у грошовому виразі (120064, 95 дол. США) за договором про внесення змін та доповнень №1 від 11.09.2009р. до кредитного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008р. збільшилась у порівнянні з первісними умовами (сукупною вартістю кредиту у грошовому виразі – 112835, 67 дол. США на момент укладання кредитного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008р.».

Про укладання вказаного ОСОБА_6 від 11.08.2009 року ОСОБА_2 до відома не поставлено, про його існування вона дізналася від ОСОБА_1 лише після отримання позовної заяви з суду. Своєї згоди на укладання ОСОБА_6 від 11.08.2009 року про внесення змін та доповнень до Основного кредитного договору №0709/0808/45-059від 15.08.2008 року як поручителя, вона не давала.

Також, відповідно до п. 11 ОСОБА_6 поруки від 15.08.2008 року, сторони не мають права в односторонньому порядку відмовитись від прийнятих на себе зобов'язань за цим договором або змінити його умови. Сторони домовились, що будь-які зміни до основного зобов'язання, крім змін, наслідком яких є збільшення обсягу відповідальності Поручителя за цим договором, погоджуються між Позичальником та Банком самостійно без повідомлення Поручителя про такі зміни.

Отже, Додатковою угодою до кредитного договору, укладеною без згоди поручителя, встановлено збільшений розмір процентної ставки, тобто змінено зобов'язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення сукупної вартості кредиту, тим самим збільшився обсяг відповідальності поручителя, що є порушенням ст. 559 ЦК України, та підставою для припинення поруки.

Доводи відповідача відносно пропуску строку позовної давності вважає безпідставними.

Просить суд в задоволенні первісного позову відмовити, вимоги зустрічного позову1 та вимоги уточненого зустрічного позову2 задовольнити.

В судове засідання третя особа за зустрічним позовом2 – приватний нотаріус ОСОБА_3 не з’явилась, надала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі (а.с.104 т.2)

Враховуючи відсутність заперечень представників сторін, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності третьої особи.

Вислухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та не оспорюються учасниками справи, що 15.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (далі – ОСОБА_6) та ОСОБА_1 (відповідач1 за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом2) (далі – Позичальник) було укладено та підписано Кредитний договір №0709/0808/45-059 (а.с.168-171 т.1, 72-80 т.3).

Змістом п.1.1. спірного Кредитного договору, визначено, що ОСОБА_6 надає Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 38000 доларів США на строк по 15 серпня 2038 рік включно та на умовах передбачених у цьому ОСОБА_6, а Позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов’язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим ОСОБА_6 (а.с. 168 т.1, 72 т.3).

Відповідно до п.1.4 спірного Кредитного договору, кредитні кошти призначені для здійснення Позичальником розрахунків по ОСОБА_6 купівлі-продажу квартири №13 в будинку №13 за адресою: Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Радянська (а.с. а.с.168 т.1, 72 т.3).

Згідно ч.1 ст.32 Закону України «Про Національний банк України», грошовою одиницею України є гривня.

Згідно частин 1, 2 ст.524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до частин 1, 2 ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В судовому засіданні встановлено та змістом заяви на видачу готівки №3008497/0648 від 15 серпня 2008 року (а.с.87 т.2) підтверджено зміст операції: надання кредиту згідно з договором №0709/0808/45-059, про те, що ОСОБА_1 було написано дану заяву на видачу йому готівки у розмірі 38000,00 доларів США, що становить 184072,00 грн. та отримано ОСОБА_1 готівку у національній валюті – гривнях в розмірі 184072,00 грн., що підтверджується його підписом у графі «отримувач», що не спростовано стороною позивача за первісним позовом. Факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в іноземній валюті – Долари США – не доведено, оскільки, як зазначено у змісті п.1.2 спірного Кредитного договору, Кредит надається Банком у готівковій формі через касу Банку на підставі заяви Позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України та здійснення розрахунків за ОСОБА_6 купівлі-продажу, зазначеним у п.1.4. цього ОСОБА_6.

Тобто, у самому спірному Кредитному договорі, підписання якого стороною відповідача1 за первісним позовом не оспорюються, зазначено про видачу кредитних коштів саме у національній валюті України.

ОСОБА_1 підтвердив факт отримання готівкових коштів у національній валюті України – гривні в розмірі 184072,00 грн. та отримання коштів саме на купівлю житлової нерухомості у вигляді квартири, що також підтверджується і Бюлетень продукту, який є Додатком №1 до спірного Кредитного договору та який підписано ОСОБА_1 (а.с.172-174 т.1, 73-78 т.2), а також Додатковою угодою №1 до Кредитного договору від 15.08.2008 р. від 12.09.2008 року, яким п.2.2 спірного Кредитного договору викладено у новій редакції, відповідно до якої визначено, що Позичальник (яким є ОСОБА_1С.) у строк до 22.09.2008 року повинен здійснити реєстрацію прав власності на об’єкт нерухомості (а.с.175 т.1, 107 т.3), наявність зазначеного пункту 2.2. у який внесено зміни, у самому спірному Кредитному договорі, судом встановлена (а.с.168-зворот т.1,107 т.3).

Як зазначено стороною позивача за зустрічним позовом2 ОСОБА_1 у змісті наданих до суду, як самого зустрічного позову, долучених письмових поясненнях та запереченнях, а також наданих його представником ОСОБА_9, як усних так і письмових поясненнях, визнається укладення спірного Кредитного договору між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 та введення в оману ОСОБА_1 саме ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк». При цьому, у своїх вимогах стороною позивача за зустрічним позовом2 зазначено, про визнання недійсним з моменту укладення спірного Кредитного та Іпотечного договорів укладеного між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 зазначаючи на те, що ПАТ «Альфа-Банк» було викуплено право вимоги за спірним Кредитним договором на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги укладеного 15 червня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Дельта-Банк», право вимоги якого, у свою чергу, було викуплено ПАТ «Дельта-Банк» у ПАТ «Сведбанк».

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 627 ЦК України передбачено свободу договору, а саме: відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В забезпечення виконання основного зобов’язання спірного Кредитного договору, між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №0709/0808/45-059-Z-1 15.08.2008року (далі – Іпотечний договір з ОСОБА_1С.) (а.с.44-46 т.2), де у змістіп.1 встановлено, що даним ОСОБА_6 забезпечується виконання вимог, що випливають із спірного Кредитного договору, а п.2, визначено, що на виконання основного зобов’язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю, на праві власності нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальна вартість предмету Іпотеки, за згодою сторін, оцінено в 206576,00 грн. (п.5 Іпотечного договору з ОСОБА_1С.).

Крім того, 15.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено ОСОБА_6 поруки №0709/0808/45-059-Р-1 (далі – Договір поруки) в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 щодо повернення коштів за спірним Кредитним договором, що визначено у пункті 1 (а.с.102 т.3), який було підписано обома сторонами договору (а.с.103 т.3)

Згідно змісту п.2 ОСОБА_6 поруки, поручитель несе перед Банком солідарну відповідальність за виконання Позичальником основного зобов’язання.

У частині першій статті 553 ЦК Українипередбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України)

З аналізу пунктів спірного Кредитного договору, забезпеченого Іпотечним договором, Іпотечного договору та ОСОБА_6 поруки, встановлено, що основним зобов’язанням є погашення ОСОБА_1 розміру отриманих у кредит грошових коштів зазначених як 38000,00 доларів США.

Отже, вирішуючи питання щодо вимог зустрічного позову1, суд дійшов наступного.

Пунктом 1.3 спірного Кредитного договору, визначено, що Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 12,50% річних за весь строк фактичного користування кредитом. При цьому, даним пунктом передбачено, що Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладанні цього ОСОБА_6, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладання додаткового правочину до цього ОСОБА_6, у випадку і у порядку, встановленому п.6.1., п.8.4 цього ОСОБА_6 (а.с.168 т.1, 72 т.3). А відповідно до п.6.1 спірного Кредитного договору саме за наявності таких істотних умов як: зміна економічних умов та вартості ресурсів на ринку позикового капіталу; зміна діючого законодавства, внесення змін до нормативних актів НБК, зміна кредитної політики НБУ, непотрібно будь-яких додаткових угод до цього ОСОБА_6. При цьому, відповідно до п.6.1.1 спірного Кредитного договору, ОСОБА_6 письмово повідомляє Позичальника про зміну про центової ставки (а.с.169зворот-170 т.1, 76 т.3).

Згідноп.11 ОСОБА_6 поруки, сторони не мають права в односторонньому порядку відмовитись від прийнятих на себе зобов'язань за цим договором або змінити його умови. Сторони домовились, що будь-які зміни до основного зобов'язання, крім змін, наслідком яких є збільшення обсягу відповідальності Поручителя за цим договором, погоджуються між Позичальником та Банком самостійно без повідомлення Поручителя про такі зміни (а.с.103 т.3).

Згідно п.11.2 спірного Кредитного договору, зміни і доповнення в Договір, у тому числі щодо зміни суми кредиту, вносяться шляхом укладання Сторонами додаткових письмових угод, що є невід’ємною частиною даного ОСОБА_6, крім випадків передбачених ОСОБА_6 (а.с.171 т.1, 78 т.3).

В пункті 1 ОСОБА_6 поруки, зазначено, що процентна ставка за спірним Кредитним договором становить 12,50% річних (а.с.102 т.3).

Відповідно до п.13 ОСОБА_6 поруки, усі зміни та доповнення до цього ОСОБА_6 дійсні у тому випадку, якщо вони оформлені письмово і підписані сторонами.

11.08.2009 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін та доповнень № 1 до спірного Кредитного договору (а.с.85-86 т.1, 99-101 т.3), відповідно до п.1 якого, Сторони дійшли згоди викласти п.1.3 Кредитного договору у іншій редакції.

11.08.2009 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін та доповнень №1 до Кредитного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року (далі – Договір про внесення змін №1) відповідно до п.1 якого, Сторони дійшли згоди викласти п.1.3 Кредитного договору у іншій редакції.

При цьому, суд зауважує, що зі змісту спірного Кредитного договору (абзац перший) встановлено, що ВАТ «Сведбанк» з однієї сторони і ОСОБА_1 з іншої сторони, надалі разом іменовані «Сторони» уклали Кредитний договір (а.с. 168 т.1, 72 т.3)

Отже, сторонами спірного Кредитного договору, а отже і сторонами правочину, на час його підписання, були ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1

Згідно п.1.1. Статуту ПАТ «Сведбанк» (нова редакція), рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року, Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» у зв’язку з приведенням Статуту у відповідність до Закону України «Про публічні товариства», змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов’язаннях ВАТ «Сведбанк» (а.с.67-69 т.4)

Пунктом 1 ОСОБА_6 про внесення змін та доповнень № 1 до спірного Кредитного договору (а.с.85-86 т.1, 99-101 т.3) до п.1.3 спірного Кредитного договору внесено зміни до відсоткової ставки процентів, які ОСОБА_1 повинен сплачувати на користь ПАТ «Сведбанк» (а.с.85-86 т.1, а.с.99-101 т.3). Та, згідно п.1.3 Кредитного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року, в редакції від 11.08.2009 року, визначено, що позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в наступному розмірі:

п.п. 1.3.1 за період з дати укладання цього ОСОБА_6 по 11.08.2009 рік включно – 12,5% річних,

п.п. 1.3.2 за період користування кредитом з 12.08.2009 р. по 09.07.2010 р. – 7% річних

п.п. 1.3.3 за період користування кредитом з 10.07.2010 р. по 09.07.2011 р. – 10% річних

п.п. 1.3.4 за період користування кредитом з 10.07.2011 р. по 15.08.2038 р. – 13,74% річних.

Зазначений Договір про внесення змін №1, погоджено з ОСОБА_1, про що свідчить його підпис на кожному з аркушів, що не заперечується стороною відповідача за первісним позовом ОСОБА_1. При цьому, судом встановлено, що 14.07.2009 року ОСОБА_1 було написано заяву-анкету на зміну умов діючого кредитного договору (а.с.108-118 т.3), що не оспорюються стороною відповідача за первісним позовом ОСОБА_1

В пункті 7 Висновку експерта №264/06/2018 від 12.06.2018 року, встановлено що за ОСОБА_6 про внесення змін та доповнень №1 від 11.08.2009 року до Кредитного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008р. сукупна вартість кредиту збільшилась порівняно з первісними умовами на момент укладання кредитного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008р. (а.с.211 т.3).

Відповідно до частин першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У пункті 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року, із змінами та доповненнями, роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18 червня 2012 року №6-73цс12, від 17 лютого 2016 року№6-3176цс15.

Тобто змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови та обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-1161цс15

Враховуючи вимоги до письмової форми правочину, встановлені ст.207 ЦК України, згода поручителя може бути висловлена у будь-якій письмовій формі (листі, заяві, телеграмі). Головне, щоб вона була явно вираженою і відповідала дійсній волі поручителя.

Отже, враховуючи зазначені вище норми законів та встановлені обставини, стороною позивача за зустрічним позовом1 доведено збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_2 11.08.2009 року на підставі ОСОБА_6 про внесення змін №1, а отже і необхідність письмового узгодження змін з поручителем ОСОБА_2, доказів наявність такого узгодження не надано представником Банку.

При цьому, як зазначає представник ПАТ «Альфа-Банк», дійсно висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили (ч.1 ст.110 ЦПК України), при цьому, як визначено зазначеною статтею, висновок експерта оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Згідно з роз'ясненими, що містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Клопотань по призначення повторної або додаткової експертизи, з метою спростування наданого суду Висновку експерта – представником ПАТ «Альфа-Банк» не заявлялось.

Крім того, в даному випадку, суд погоджується з зазначеним висновком експерта зазначеного в пункті 7, оскільки у сукупності з іншими вище встановленими обставинами та вимогами закону, висновок експерта в цій частині їм не протирічить.

При цьому, строк позовної давності за зустрічним позовом1 не було пропущено ОСОБА_2 виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як встановлено з письмових пояснень ОСОБА_2 та пояснень представника ОСОБА_4, ОСОБА_2 дізналась про порушення її прав, як поручителя, визначених ОСОБА_6 поруки після отримання первісного позову, оскільки її не було повідомлено про внесення змін до спірного Кредитного договору ОСОБА_6 про внесення змін №1 від 11.08.2009 року. До суду первісний позов надійшов 03.09.2015 року, отже строк загальної позовної давності у три роки визначений ст.257 ЦК України, встановлений до даних правовідносин - не було пропущено ОСОБА_2

Однак, при вирішенні питання за зустрічною позовною заявою, судом також встановлено, що вимога пред’явлена ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-Банк», однак, як зазначено вище, сторонами правочину у вигляді ОСОБА_6 поруки, є ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2

Судом встановлено, що ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта-Банк» 25.05.2012 року уклали договір купівлі-продажу прав вимоги та Акту прийому передачі прав вимоги (а.с.70-98, 99 т.4), а також Додаток1 Перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги (а.с.100-103 т.4), ПАТ «Дельта-Банк» викупив у ПАТ «Сведбанк» право вимоги за зобов’язанням, у тому числі, за спірним Кредитним договором з ОСОБА_1, розмір купленого кредитного портфелю у ПАТ «Сведбанк» за спірним Кредитним договором становить суму у 204840,81 грн. - основна непогашена сума кредиту та 1631,35 грн. – сума нарахованих але не сплачених відсотків (а.с.101 т.4).

А відповідно до ОСОБА_6 купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта-Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» (а.с.28-34 т.1), Акту приймання-передачі прав вимоги (а.с.104 т.4) та Акту приймання-передачі кредитних файлів №2 по ОСОБА_6 купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 року (а.с.105-107 т.4), ПАТ «Дельта-Банк» передав ПАТ «Альфа-Банк» право вимоги у тому числі за спірним Кредитним договором (а.с.106 т.4, рядок218).

Згідно змісту п.7.5 (d) Договір купівлі-продажу прав вимоги укладеного 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта-Банк», Продавець запевняє та гарантує Покупцю, що жодне з прав вимоги не є Недійсним (а.с.87 т.4).

Згідно змісту п.7.5 (d) Договір купівлі-продажу прав вимоги укладеного 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта-Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», Продавець запевняє та гарантує Покупцю, що жодне з прав вимоги не є Недійсним (а.с.32 т.1).

Згідно з 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

У відповідності до ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Отже, на час укладення ОСОБА_6 про внесення змін №1, неповідомлення про які порушило права поручителя ОСОБА_2 за ОСОБА_6 поруки, ПАТ «Альфа-Банк» не знав та не міг знати про порушення ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» про допущені, зазначені вище, порушення, наслідками яких є припинення поруки з підстав визначених ст.559 ЦК України.

А отже, саме ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» повинен був повідомити ОСОБА_2 про зміни умов спірного Кредитного договору, якою збільшено відповідальність поручителя, оскільки станом на час укладення ОСОБА_6 про внесення змін №1, ПАТ «Альфа-Банк» не набуло прав вимоги як до Позичальника так і до Поручителя.

Як вбачається зі змісту ст. 51, 175 ЦПК України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.

Якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Однак, суд, як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п.1 ч.1 ст.189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Враховуючи зазначене, вбачається, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.

До суду не надходило клопотань від сторін та їх представників, щодо залучення до участі у справі у якості співвідповідача правонаступника ПАТ «Сведбанк», який як Клієнт відповідає перед фактором ПАТ «Дельта-Банк», який у свою чергу відповідає за дійсність правочину перед «ПАТ «Альфа-Банк» за дійсність правочину, про яку зазначено у договорі купівлі прав вимоги.

А отже, ПАТ «Альфа-банк» є неналежним відповідачем за зустрічним позовом 1 ОСОБА_2 у зв’язку з чим, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-Банк» слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо вимоги уточненого зустрічного позову2 ОСОБА_1 про визнання припиненим з моменту укладання між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 15.08.2008 року Іпотечного договору №0709/0808/45-059-Z-1 (на купівлю житлової нерухомості), суд дійшов наступного висновку.

Як зазначалось вище, 15.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 (відповідач1 за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом2) було укладено та підписано спірний Кредитний договір №0709/0808/45-059 (а.с.168-171 т.1, 72-80 т.3).

В забезпечення виконання основного зобов’язання спірного Кредитного договору, між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №0709/0808/45-059-Z-1 15.08.2008 року (а.с.44-46 т.2), про що судом зазначалось вище, який посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 за №5392 в забезпечення виконання ОСОБА_1 основного зобов'язання за спірним Кредитним договором № 0709/0808/45-059.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

У статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Предметом даного Іпотечного договору є сама квартира за адресою: АДРЕСА_2, на купівлю якої і оформлювався спірний Кредитний договір, що також встановлено і з пояснень представників сторін.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (стаття 7 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Тобто, саме Іпотекодержатель має право задоволенні вимог за основним зобов’язанням.

Як зазначалось, відповідно до умов ОСОБА_6 купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року ПАТ «Сведбанк» продав ПАТ «Дельта-Банк» право пред’явлення вимоги за зобов’язаннями, що виникають із спірного Кредитного договору та у свою чергу ПАТ «Дельта-Банк» 15.06.2012 року продав право такої вимоги ПАТ «Альфа-Банк».

Відповідно до змісту постанови Київського Апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 року, яка набрала законної сили, визнано протиправним та його скасовано напис приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_10 яким, на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 року, було прийнято рішення 27.07.2012 року та проведено реєстрацію змін обтяжень нерухомого майна іпотекою та внесено зміни до умов обтяження квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_3, і змінено іпотекодержателя з ПАТ «Дельта-Банк» на ПАТ «Альфа-Банк», доказів що дана постанова суду скасована, на час розгляду справи, в матеріалах справи відсутні (а.с.111-116 т.4)

Відповідно до статті 129 Конституції України основним засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.

Відповідно до положень частин 4, 5 ст.82 ЦПК України,обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, проте можуть у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, з зазначеної вище, встановлено, що на час розгляду вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання припиненим з моменту укладання між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 15.08.2008 року Іпотечного договору №0709/0808/45-059-Z-1 (на купівлю житлової нерухомості), ПАТ «Альфа-Банк»є неналежним відповідачем, оскільки на підставі зазначеної постанови Апеляційного суду, ПАТ «Альфа-Банк» не набуло прав вимоги за Іпотечним договором. Протилежного сторонами та їх представниками суду не наведено.

Як зазначалось вище, за змістом ст. 51 ЦПК України передбачено, що належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом. При цьому, ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати відповідне клопотання.

Клопотань про залучення або заміну відповідача за даними вимогами сторони позивача за зустрічним позовом2, або від ПАТ «Альфа-Банк» до суду не надходило, а отже враховуючи, що позовна вимога щодо визнання припиненим з моменту укладання між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 15.08.2008 року Іпотечного договору №0709/0808/45-059-Z-1 (на купівлю житлової нерухомості) подана до неналежного відповідача – задоволенню позовні вимоги не підлягають.

Вирішуючи питання щодо заявленого представником ПАТ «Альфа-Банк» клопотання про застосування строку позовної давності до даної вимоги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов’язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов’язанням.

Як зазначено вище, ПАТ «Альфа-банк» набуло прав вимоги до ОСОБА_1 за основним зобов’язанням визначеним спірним Кредитним договором із змінами внесеними ОСОБА_6 про внесення змін №1.

Згідно ч.2 ст.24 Закону України «Про іпотеку», Іпотекодержатель зобов’язаний письмово у п’ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов’язанням.

Судом витребовувалися з ПАТ «Альфа-Банк», ухвалою від 18.02.2016 року, у тому числі і докази на підтвердження повідомлення ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги за іпотечним договором №0709/0808/45-059-Z-1 (п.13 абзацу 2 резолютивної частини ухвали) (а.с.122 т.1), однак доказів на підтвердження наявності такого повідомлення передбаченого ч.2 ст.24 Закону України «Про іпотеку» - до суду не надано.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача за зустрічним позовом2 – ОСОБА_4, ОСОБА_1 не було отримано повідомлення про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, також, не направлення такого повідомлення і ПАТ «Альфа-Банком» підтверджено з пояснень представника ПАТ «Альфа-Банку».

Однак, в пункті 19 Іпотечного договору, зазначено, що строк позовної давності за будь-якими вимогами Іпотекодержателя, що випливають з цього договору, встановлюється тривалістю три роки.

В судовому засіданні встановлено, що з вимогою про визнання припиненим Іпотечного договору з моменту його укладання, ОСОБА_1 первинно звернувся до суду 08.06.2016 року (а.с.30 т.1), тобто вже після звернення 03.09.2015 року ПАТ «Альфа-Банк» з первісним позовом, а отже і після спливу строку позовної давності визначеного і у самому Іпотечному договорі.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Позовна давність може бути застосована лише, якщо вимоги про захист порушених прав або інтересів є обґрунтованими, у разі необґрунтованості таких вимог, вони не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.

В даному випадку, у зв’язку з тим, що вимогу про визнання Іпотечного договору припиненим з моменту укладання пред’явлено до неналежного відповідача, строк позовної давності застосуванню не підлягає та необхідно відмовити у зв’язку з пред’явленням вимоги до неналежної сторони правочину.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога ОСОБА_1 за зустрічним позовом2 про визнання припиненим з моменту укладання Іпотечного договору не підлягає задоволенню у зв’язку з пред’явленням до неналежного відповідача.

Вирішуючи питання щодо вимоги зустрічного позову2 про визнання недійсним з моменту укладення спірного Кредитного договору, суд дійшов наступного.

Як зазначалось вище, судом встановлено, що ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта-Банк» 25.05.2012 року уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за зобов’язаннями встановленими спірним Кредитним договором (а.с.70-98, 99 т.4, 100-103 т.4), розмір купленого кредитного портфелю у ПАТ «Сведбанк» за спірним Кредитним договором становить суму у 204840,81 грн. - основна непогашена сума кредиту та 1631,35 грн. – сума нарахованих але не сплачених відсотків (а.с.101 т.4).

Надалі ПАТ «Альфа-Банк» викупив у ПАТ «Дельта-Банк» 15.06.2012 року (а.с.28-34 т.1, 104 т.4, 105-107 т.4) право вимоги за зобов’язаннями, які визначені спірним Кредитним договором (а.с.106 т.4, рядок218).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із зазначеними вимогами заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є окремою підставою процесуального правонаступництва.

Згідно з 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

В судовому засіданні стороною відповідача за первісним позовом – позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 не заперечується факту погодження власноручним підписом ОСОБА_1 спірного Кредитного договору від 15.08.2008 року та ОСОБА_6 про внесення змін № 1 від 11.08.2009 року.

Сторона позивача за зустрічним позовом2 ОСОБА_1 зазначає про недотримання ВАТ «Сведбанк» правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», в момент укладення, вимог ст.11, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», порушення приписів Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. №168 та недоведеність суми розміру кредитної заборгованості про яку зазначає ПАТ «Альфа-Банк», посилаючись на відсутність належних доказів, у тому числі щодо формування розміру заборгованості, що також встановлено висновком експерта за результатами проведеного експертного дослідження на підставі ухвали суду.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до пунктів умов спірного Кредитного договору, ОСОБА_1, підписуючи спірний Кредитний договір погодився з наступним.

Відповідно до пункту 1.5 кредитного договору до складу сукупної (загальної) вартості кредиту для позичальника (його витрат) у зв'язку з отриманням кредиту на умовах цього договору включаються суми, необхідні для погашення кредиту, суми передбачених цим договором процентів, комісій, можливих неустойок, вартість витрат, пов'язаних з укладенням іпотечного договору, передбачених пунктом 2.1 цього договору, у тому числі будь-яких змін та доповнень до нього та вартість страхування предмету іпотеки за іпотечним договором відповідно до пункту 5.7 договору.

Згідно з пунктом 6.1 договору сторони досягли згоди вважати факт настання наступних обставин істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при визначенні розміру процентної ставки (пункт 1.3 договору) при укладенні цього договору: зміна економічних умов та вартості ресурсів на ринку позикового капіталу. При настанні однієї з зазначених вище обставин сторони досягли взаємної згоди без укладення будь-якої додаткової угоди (правочину) до цього договору встановили наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника та прав банку за цим договором щодо розміру процентної ставки (підпункти 6.1.2.1-6.1.2.2 пункту 6.1 цього договору) або терміну виконання позичальником зобов'язань за цим договором (підпункт 6.1.2.2 пункту 6.1 договору).

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За положеннями частини п’ятої статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, яка була чинною на момент підписання кредитного договору, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім процентної ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які с несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (далі - Правила), банки зобов'язані в кредитному договорі або в додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначаючи при цьому значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

На банки покладається також обов'язок зазначати в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки, яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту (пункт 3.3 Правил).

Спірним Кредитним договором передбачено порядок визначення розміру процентів. Так, для розрахунку процентів за користування кредитом банк використав процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 12,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. При цьому сторони за взаємною згодою встановили, що розмір визначеної у цьому пункту процентної ставки може змінюватися без укладання додаткового правочину до цього договору банк на власний розсуд установлює такі проценти.

Як зазначалось судом вище, між сторонами спірного Кредитного договору було укладено Договір про внесення змін №1, яким було внесено зміни до п.1.3 щодо розміру сплати процентів за користування Кредитом яким визначили в пунктах 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3., 1.3.4 – періоди та розмір процентів у даних періодах, до пунктів 3.1.5, 3.1.7, п.3.1.5, 3.1.7, 3.1.10 спірного Кредитного договору, а також до п.7.3 Спірного кредитного договору (а.с.99-101 т.3).

У разі зміни договору, як зазначено в частині третій статті 653 ЦК України, зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

Згідно змісту п.11.1 - Укладаючи цей Договір, Позичальник усвідомлює та підтверджує, що умови ОСОБА_6 для нього зрозумілі відповідають його інтересам, є розумними та справедливими.

Підписанням цього ОСОБА_6 Позичальник свідчить, що він до підписання цього ОСОБА_6 ознайомився з усіма умовами, на яких ВАТ «Сведбанк» здійснює кредитування фізичних осіб на цілі, не пов’язані з підприємницькою діяльністю, (у тому числі з умовами типових кредитних договорів Банку), та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов'язаних з отриманням кредиту в ВАТ «Сведбанк», та свідомо обрав умови кредитування, викладені в цьому ОСОБА_6.

Згідно п.11.2 - Зміни і доповнення в Договір, в тому числі щодо зміни суми кредиту, вносяться шляхом укладання Сторонами додаткових письмових угод, що є невід'ємною частиною даного ОСОБА_6, крім випадків, передбачених цим ОСОБА_6.

Згідно змісту п. 11.5 - ОСОБА_6 має право повністю або частково перевести свої права та зобов'язання по цьому ОСОБА_6, а також по угодам пов'язаним із забезпеченням повернення кредиту, третій особі без згоди Позичальника.

Згідно змісту п. 11.10 - Сторони підтверджують, що текст ОСОБА_6 відображає дійсні наміри Сторін.

Згідно п.11.11 - Сторони цього ОСОБА_6 погодили, що з укладанням цього ОСОБА_6 Сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які на думку будь-якої Сторони можуть бути істотними та необхідними за змістом цього ОСОБА_6.

Згідно п.11.13 - Підписанням цього ОСОБА_6 Позичальник підтверджує, що перед укладанням Кредитного ОСОБА_6 надав йому в письмовій формі всю Інформаціє про умови кредитування. Також при укладанні Кредитного ОСОБА_6 йому була надана вся необхідна інформація, передбачена «Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного байку України від 10 травня 2007 року №168, в повному обсязі.

Згідно п.11.6 - Цей Договір вступає в силу з дня його підписання Сторонами і скріплення печаткою Банку і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань за даним ОСОБА_6.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 під час розгляду справи та ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях заперечують отримання повної інформації в зазначених пунктах договору, наполягаючи, що ВАТ «Сведбанк» було навмисне введення другої сторони правочину в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а отже правочин вчинений під таким впливом є недійсним.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року, «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі – Постанова №9 від 06.11.2009), визначено, відповідно до частини першої статті 215 ЦК (435-15) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Як зазначалось вище, сторонами правочину на час його вчинення 15.08.2008 рік (спірний Кредитний договір з додатками та зміни до нього внесені 11.08.2009 рік, є ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, а ні ПАТ «Альфа-Банк». Клопотань до суду про залучення до участі у справі сторони правочину на момент його укладення - ВАТ «Сведбанк» або правонаступника сторони правочину – до суду не надходило.

Відповідно до ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (ч. 1). Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдана у зв'язку з вчиненням цього правочину (ч. 2).

Згідно з ч.1 ст.229 ЦК України, істотне значення мають природа правочину, права та обов'язки сторін, такі властивості і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Згідно п.20 Постанови №9 від 06.11.2009 року, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких введено в оману, і сам факт обману повинні довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Однак, стороною позивача, за зустрічним позовом, не доведено наявності умислу в діях відповідача і як наслідок введення позивача в оману щодо умов спірних договорів.

Крім того, за змістом положень статей 15 і 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на момент укладення спірного договору, порушення кредитодавцем вимоги закону про надання споживачем інформації не має наслідком визнання укладеного договору недійсним.

Також, необхідно зазначити, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредитку в національній валюті (положення абз.1 п.16 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року).

Законодавством закріплено презумпцію знання законодавства, яка полягає в тому, що кожен вважається таким, що знає закони, що знайшло своє відображення у ст.68 Конституції України, якою визначено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

З наданих суду стороною ОСОБА_1 квитанцій, у період з 2008 по 2015 роки ОСОБА_1 здійснювалось внесення коштів в рахунок виконання умов спірного Кредитного договору, у тому числі на користь ПАТ «Дельта-банк» та ПАТ «Альфа-Банк» (а.с. 191-200, 202-203, 205, 206, 209, 211, 215, 217, 220, 222, 224, 225, 227-250 т.2; 1-6, 9, 10, 13-16, 18-35, 37-44 т.3), що також підтверджує усвідомлення ОСОБА_1 наявності кредитних зобов’язань.

Посилання представника ПАТ «Альфа-Банк» на те, що відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживача», у редакції, яка була чинною на момент підписання кредитного договору, відповідач мав можливість у строк 14 календарних днів з дня підписання Кредитного договору, відкликати свою згоду на укладання договору про надання відповідачем споживчого кредитну без пояснення причин, яке оформлюється письмовим повідомленням та особисто або через уповноваженого представника подається до відповідача – є безпідставними, оскільки приписами п.п.1.2 ч.7 ст.11 даного Закону передбачено, що право відкликання згоди не застосовується щодо: 1) споживчих кредитів, забезпечених іпотекою; 2) споживчих кредитів на придбання житла.

В судовому засідання стороною відповідача1 за первинним позовом-позивачем за зустрічним позовом2 не доведено належними та допустимими доказами порушення ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» ст.19 Закону «Про захист прав споживачів» .

Крім того, спірний Кредитний договір укладено 15.08.2008 року, Договір про внесення змін укладено 11.08.2009 року, до суду із зустрічним позовом ОСОБА_1 звернувся 08.06.2016 року вже після відкриття провадження за первісним позовом.

Щодо посилання сторони ОСОБА_1 на відсутність доказів наявності у ВАТ «Сведбанка» права укладання спірного Кредитного договору в іноземній валюті та права на видачу кредиту у іноземній валюті, судом, в заперечення твердження представника ПАТ «Альфа-Банк» про видачу ОСОБА_1 кредиту в іноземній валюті, встановлено, що кредитні кошти фактично було видано у гривневому еквіваленті, а ні у доларах США, по курсу станом на час видачі (а.с.87 т.2), при цьому, повернення кредитних коштів, відповідно до умов спірного Кредитного договору з наступними змінами до нього, повинно здійснюватися ОСОБА_1 у доларах США, на що ОСОБА_1 надав свою згоду та виконував умови щодо валюти договору, що, наприклад, також підтверджується квитанціями про внесення ОСОБА_1 коштів на купівлю валюти для погашення кредитної заборгованості по кредитному договору №0709/0808/45-059 (а.с.20, 201, 204, 208, 210, 212, 216, 218, 219, 221, 223, 226, т.2). Матеріали справи не містять доказів що ОСОБА_1, до звернення ПАТ «Альфа-Банк» до суду, звертався з питанням щодо правомірності зазначення валюти кредитування як зазначення у спірному Кредитному договорі зі змінами так додатками валюти – долари США – до суду не надано.

При цьому, правомірності зазначення ВАТ «Сведбанк» валюти кредитування – долари США судом також не встановлено, оскільки п.5 ухвали суду від 18.02.2016 року щодо надання ПАТ «Альфа-Банком» документів на підтвердження повноважень ВАТ «Сведбанк» на здійснення операцій з валютними цінностями на час укладання спірного Кредитного договору (а.с.122 т.1) – виконано так і не було. Суду не доведено, що надана ПАТ «Альфа-Банк» банківська ліцензія №40 видана ЗАТ «Сведбанк-Інвест» (а.с.139 т.1) має відношення до повноважень ВАТ «Сведбанк» при укладанні спірного Кредитного договору, а Банківська та Генеральна ліцензії ПАТ «Сведбанка», який як зазначалось вище, є правонаступником ВАТ «Сведбанка», що були надані ПАТ «Альфа-Банком» (а.с.137-зворот, 138 т.1) – датовані 2011 року, а отже не можуть вважатися доказами правомочності здійснення операції з іноземною валютою станом на 15.08.2008 р. – часу укладання спірного Кредитного договору з додатками та змін до спірного Кредитного договору внесеними відповідними додатковими угодами у 2009 році, а отже є неналежними доказами.

Клопотань від сторін про залучення до участі у справі сторони правочину ВАТ «Сведбанк» або правонаступника правочину, про якого також зазначалось вище, з метою з’ясування і правомірності зазначення у спірному Кредитному договорі з додатками та здійснення операцій з валютними цінностями за спірними договорами - до суду не надходило.

Представником позивача за первісним позовом ПАТ «Альфа-Банк» ОСОБА_7 заявлено про застосування до вимог зустрічного позову2 ОСОБА_1 наслідків пропуску строку позовної давності.

Представником ОСОБА_4 заперечувалось застосування строку позовної давності, з підстав також того, що строк дії спірного Кредитного договору встановлено до 2038 року, а отже строк позовної давності з вимогою пропущено не було.

Суд не погоджується з таким посиланням представника ОСОБА_4 виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як зазначалось, загальний строк позовної давності становить три роки.

Однак, дійсно, кредитні кошти надано ОСОБА_1 на строк до 15.08.2038 року, однак позивач своїм власноручним підписом погодився на умови договору, які включають також пункти щодо строку позовної давності.

Так, згідно п.8.5 спірного Кредитного договору (а.с.77 т.3), п.19 Іпотечного договору укладених між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 (а.с.46 т.2) визначено, що сторони домовились, що строк позовної давності за будь-якими вимогами банку, що випливають з цього договору встановлюються тривалістю три роки. Стороною позивача за зустрічним позовом2 не ставиться питання щодо визнання недійсним даних пунктів зазначених договорів.

Посилання ж на юридичну необізнаність, суд вважає безпідставним, оскільки стороною ОСОБА_11, яким відповідно умов договору та обставин встановлених у судовому засіданні було отримано на руки екземпляри як Спірного так і Іпотечного договору, на думку суду, мав можливість звернутися за правовою допомогою, однак у строк визначений у тому числі у ОСОБА_6, який на думку суду є достатнім, цього не зробив. Крім того, відповідно до квитанції (а.с.17 т.3) ОСОБА_1 здійснив внесення грошових коштів на поповнення кредиту на користь ПАТ «Дельта-Банк» 07.06.2012 року, а також здійснював погашення заборгованості на користь ПАТ «Альфа-Банк», а отже йому було відомо про зміну кредитора у зобов’язанні, та відповідно до приписів статті 517 ЦК України, мав право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові, однак і тоді не скористався можливістю звернення за правовою допомогою.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним застосувати строк позовної давності та в задоволенні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк», третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання недійсним з моменту укладання спірного Кредитного договору відмовити у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Вирішуючи питання щодо вимог первісного позову, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно за умовами договору й вимогами Цивільного кодексу України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів.

Крім того, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом у валюті договору від 15.08.2015 року, наданим ПАТ «АльфаБанк», станом на 19.08.2015 рік сума заборгованості за спірним Кредитним договором становила 38107,22 доларів США, що по курсу НБУ станом на 19.08.2015 рік в перерахунку на гривневий еквівалент - становить розмір у 841688,15 грн. (а.с.36 т.1), з даного розрахунку вбачається що ОСОБА_1 здійснював погашення заборгованості за спірним Кредитним договором та останній платіж ОСОБА_1 було зараховано 10.04.2015 року (3 стовпчик) в розмірі 41,67 доларів США. На підтвердження розрахунку, представником позивача надано Виписки по особовому рахунку (а.с.37, 211-230 т.1).

Згідно п.9.2 спірного Кредитного договору, Вимога про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, направляється Позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 (тридцяти,календарних днів з моменту її надіслання Банком за адресою Позичальника, зазначеною в реквізитах цього ОСОБА_6 або адресою, повідомленою Позичальником відповідно до п.5.5. цього ОСОБА_6. Сторони досяг згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата зазначена на квитанції яка надається Банку відділенням зв'язку при відправленні Позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення.

При цьому, право звернення з вимогою про дострокове повернення кредиту або зміну строків їх виконання передбачено пунктами 9.1, 9.2, 9.3, 10.3 спірного Кредитного договору.

Як зазначалось вище, ПАТ «Альфа-Банк» викупив право вимоги за спірним Кредитним договором у ПАТ «Дельта-Банк», а отже набув права пред’явлення на дострокове стягнення заборгованості за кредитом.

18.08.2015 року вих.№72321-102-б/б на ім’я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ПАТ «Альфа-Банк» було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту у зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов’язань за Кредитним договором №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року, в якій зазначено, що станом на 19.08.2018 рік загальна сума заборгованості за спірним Кредитним договором становить суму у 841688,15 грн. (а.с.38 т.1).

В судовому засіданні представником відповідачів за зустрічними позовами-позивачами за зустрічним позовами ОСОБА_4 підтверджено факт отримання Вимоги про дострокове повернення кредиту.

Відповідно до Правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 9 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16 - пред'явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Отже, після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, Кредитний договір припиняє свою дію, а ПАТ «Альфа-Банк» (позивач за первісним позовом) втрачає можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором. Тобто направивши вимогу 18.08.2015, року, починаючи з 19.09.2015 року ПАТ «Альфа-Банк» втратив право нарахування відсотків, а отже, суд вважає необхідним розглянути питання щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 841688 грн. 15 коп.

Суд, щодо солідарної відповідальності про яку просить ПАТ «Альфа-Банк» вважає необхідним зазначити на наступне.

Як зазначалось вище, на виконання основного зобов’язання з ОСОБА_2 було укладено Договір поруки (а.с.102-103 т.3)

Згідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з приписами статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Закон не містить вимоги щодо так званої обов'язкової процесуальної співучасті, тобто, законом передбачено право позивача звернутися за стягненням заборгованості до кожного з боржників окремо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.12.2011 зі справи № 6-84цс11).

Однак, з аналізу вимоги зустрічного позову1 ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не зобов’язана відповідати за зобов’язаннями ОСОБА_1, оскільки з підстав ч.1 ст.559 ЦК України, Договір поруки від 15.08.2008 року укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 є припиненим з 12.08.2009 року, у зв’язку з відсутністю погодження ОСОБА_2 змін до основного зобов’язання вчиненого у вигляді укладання ОСОБА_6 про внесення змін №1 від 11.08.2009 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, відповідно до умов якого збільшилась відповідальність ОСОБА_1 згоди на яку вона не надавала.

А отже, солідарної відповідальності не вбачається.

Щодо стягнення розміру заборгованості з ОСОБА_1, суд вважає, що дана вимога також не підлягає задоволенню в повномуобсязі виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стороною відповідачів за первісним позовом, щодо наявної заборгованості за спірним Кредитним договором зазначається на наступне.

В матеріалах справи наявна відповідь з Національного банку України від 07.10.2016 року №20-0004/83372, відповідно до якої в реєстрі позичальників станом на 06.10.2016 р. відсутня інформація щодо заборгованості ОСОБА_1 за спірним кредитним договором (а.с.190 т.2). Дослідивши зазначену відповідь з Національного банку України від 07.10.2016 року, а також надану інформацію з Єдиного реєстру боржників, про відсутність у ОСОБА_1 в реєстрі як боржника (а.с.129, 130 т.4) суд зауважує на наступне.

Відповідно до п.1.2 «Положення про єдину інформаційну систему «Реєстр позичальників» затвердженого постановою Правління Національного Банку України N245 від 27.06.2001 (із змінами та доповненнями), яке було чинним до 06.05.2018 року (далі – Положення №245), було визначено, що Єдина інформаційна система "Реєстр позичальників" (далі - ЄІС "Реєстр позичальників") створюється і функціонує на добровільних (договірних) засадах для зменшення ризиків, що виникають при обслуговуванні юридичних та фізичних осіб (далі - клієнти) у банках України внаслідок неповної інформації про клієнта.

Відповідно до п.3.2 Положення №245, ОСОБА_6 самостійно вирішує питання трансформації даних із своєї локальної (внутрішньої) бази даних у спеціальні формати для передавання інформації до бази даних ЄІС "Реєстр позичальників".

Отже, враховуючи, що надання інформації до бази даних ЄІС "Реєстр позичальників" є правом, а не обов’язком банку, банк самостійно вирішував питання щодо надання чи ненадання інформації про боржника до зазначеного Реєстру позичальників, не можливо вважати, що зазначена інформація щодо відсутності ОСОБА_1 в реєстрі станом на 06.10.2016 рік є достовірною, що також зазначено у самій відповіді з НБУ

04.05.2018 р. постановою №50 Правління Національного банку України, було затверджено «Положення про Кредитний реєстр Національного банку України» (далі- Положення №50), в наслідок якого Положення №245 втратило законну чинність.

Згідно п.6 Положення №50, ОСОБА_6/Фонд надає до Кредитного реєстру інформацію про кредитні операції боржника, якщо сума заборгованості (за основною сумою та відсотками) за такими кредитними операціями дорівнює або перевищує 100 розмірів мінімальних заробітних плат (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку, установленим на перший робочий день місяця, наступного за звітним).

При цьому, відповідно до п.9 даного Положення №50, ОСОБА_6/Фонд самостійно вирішує питання трансформації даних із локальної (внутрішньої) бази даних у структуровані повідомлення, визначені Національним банком для надання інформації до Кредитного реєстру.

Отже, у зв’язку з тим, що надання інформації про боржника до Кредитного реєстру за даним Положенням №50 також є не обов’язком, а правом Банку, посилання сторони відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 на спростування того, що він не є боржником за спірним Кредитним договором на інформацію з Інтернет ресурсу «Єдиний реєстр боржників» (а.с.129, 130 т.4) також є безпідставною, оскільки достовірність даної інформації не підтверджена, враховуючи її необов’язковість висвітлення Банками, а представником ПАТ «Альфа-Банк» висновок зазначений в даній інформації заперечується.

Розглядаючи питання щодо стягнення розміру заборгованості яку ПАТ «Альфа-Банк» просить стягнути з відповідачів за первісним позовом відповідно до розрахунку (а.с.108-109 т.4), суд зазначає на наступне: як аналізувалось судом вище, підстав стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 суд не вбачає у зв’язку з тим, що вимоги про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 не підлягають розгляду з підстав необхідності застосування наслідків передбачених ч.1 ст.559 ЦК України.

Розглядаючи ж питання щодо стягнення розміру кредитної заборгованості, суд дійшов наступного.

Представником ПАТ «Альфа-Банк» до позовної заяви надано розрахунок кредитної заборгованості (а.с. 36 т.1), який представником було уточнено (108-109 т.4) та позивач за первісним позовом у змісті позову зазначає, що ОСОБА_1 має прострочену заборгованість у зв’язку з неналежним виконанням обов’язків за спірним Кредитним договором. Встановлено, що період з якого ПАТ «Альфа-Банк» почав нараховувати ОСОБА_1 заборгованість датується 18.06.2012 рік, хоча спірний Кредитний договір було укладено 15.08.2008 року, інформація про те яким чином проводилось нарахування заборгованості за умовами спірного Кредитного договору, наданий розрахунок не містить. При цьому, як пояснила представник ПАТ «Альфа-Банк», розрахунок проводився виходячи вже з наявного розміру суми заборгованості яку за кредитним портфелем викупив ПАТ «Альфа-Банк» у ПАТ «Дельта-Банку» 15.06.2012 р., в сумі 204840,81 грн. - основна непогашена сума кредиту та 1631,35 грн. – сума відсотків, при цьому, представник ПАТ «Альфа-Банк» не змогла пояснити за яких підстав, яким чином розраховувався зазначений розмір заборгованості за спірним Кредитним договором.

Що також узгоджується з Висновком експертизи від 12.06.2018 р. №264/06/218 (а.с.180-211 т.3), яка була призначена ухвалою суду від 19.12.2017 року (а.с.47) із виправленням від 09.01.2018 р. (а.с.53), а саме, щодо розрахунку заборгованості, експертом зазначено, що наданий розрахунок не в повній мірі відображає інформацію щодо заборгованості з моменту укладання договору (15.08.2008 р.) та містить документально необґрунтовані дані щодо заборгованості по кредиту (а.с.201-202 т.3), а саме: відсутня інформація щодо утворення основної заборгованості за договором; дані щодо сплати коштів за основним боргом за період з 15.08.2008 р. по 10.07.2012 р.; не містить даних щодо нарахування та погашення відсотків по кредиту за період з 15.08.2008 р. по 10.07.2012 р., відсутні документальні підтвердження щодо обліку пені за несвоєчасне погашення заборгованості, а отже є неможливим встановлення відповідність розрахунку заборгованості станом на 19.08.2015 р. умовам спірного Кредитного договору.

Представником ПАТ «Альфа-Банк» не визнається зазначене в даному експертному досліджені, однак клопотань про призначення додаткової або повторної експертизи (ст.113 ЦПК України) до суду не надходило, підстав визнання необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, на думку суду, не встановлено враховуючи також наступне.

З розрахунку заборгованості, вбачається що ОСОБА_1 у період з 18.06.2012 року по 29.04.2015 рік здійснював внесення сум на користь ПАТ «Альфа-банк» в рахунок погашення заборгованості (а.с.36 т.1, 108 т.4). Крім того, відповідно до наданих стороною відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 платіжних документів, судом встановлено, що за період з 28.08.2008 року по 07.05.2012 рік, ОСОБА_12 на користь ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» було сплачено в рахунок погашення заборгованості за спірним кредитним договором 123614 грн. 17 коп., яка була конвертована у іноземну валюту – долари США та в доларах США в рахунок погашення кредиту було зараховано 15614, 44 долари США (а.с.194-250 т.2, а.с.1, 2, 4-6, 9, 10, 13-16 т.3). Крім того, ОСОБА_1 було здійснено погашення кредиту 07.06.2012 р. і на користь ПАТ «Дельта-Банк» в розмірі 3478 грн. 74 коп., що в доларовому еквіваленті становило 435 долари США (а.с.17 т.3), а крім того, здійснювалось погашення кредиту і на користь ПАТ «Альфа-Банк», про що зазначалось вище.

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.105 т.3), ПАТ «Альфа-Банк» було отримано від відповідача ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, у період з 20.06.2012 року по 29.04.2015 рік (стовпчик-5 розрахунку «отримано»), в іноземній валюті – доларах США (стовпчик-6 «сплачена сума») – суму у розмірі 14281,59 доларів США.

Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 був повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні з «Сведбанк» на ПАТ «Дельта-Банк» , а потім на ПАТ «Альфа-Банк».

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу (Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15).

ПАТ «Альфа-банк» надано розрахунок заборгованості за спірним Кредитним договором з якого, крім зазначеного вище, з’ясовано, що після сплати ОСОБА_1 платежу в рахунок погашення заборгованості, ПАТ «Альфа-Банк» продовжувалось нарахування заборгованості за тілом кредиту, відсотки за користування кредитом, пеню та штрафи та зазначено, що загальний розмір заборгованості за Кредитним договором, станом на 10.09.2018 рік становить 63638,30 доларів США, що в перерахунку на гривневий еквівалент складає 1798735,08 грн. (а.с.108-109 т.4)

Аналіз змісту статей 1054 та 559 ЦК України свідчить, що в разі якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, при цьому договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для пред'явлення вимоги поручителю обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника.

Як зазначалось вище, в судовому засіданні встановлено, що 18.08.2015 р. ПАТ «Альфа-Банк» направив на ім’я відповідачів за зустрічним позовом письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, розмір якої зазначено станом на 19.08.2015 рік в сумі 841688 грн. 15 коп. (а.с.38 т.1), не дивлячись на те, що строк дії кредитного договору зазначено як 2038 рік, тим самим змінив строк виконання зобов'язань за спірним Кредитним договором та зумовив визначення моменту початку перебігу строку позовної давності (Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16). В досудовій вимозі встановлено строк виконання зобов’язання – 30 днів від моменту надіслання вимоги, тобто з 18.08.2015 року до 17.09.2015 року. Однак, не дочекавшись спливу 30-ти денного строку, ПАТ «Альфа-Банк» пред’явив до суду позов до відповідачів.

Відповідно до правового висновку викладеного в постанові ОСОБА_13 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, змінивши строк виконання основного зобов’язання, позивач з наступного дня після направлення вимоги, втратив право нарахування процентів за спірним кредитом, у зв’язку з чим, питання про стягнення заборгованості за Кредитним договором судом вирішується в рамках сум зобов’язань належних до сплати станом на 19.08.2015 рік в розмірі 841688 грн. 15 коп., як зазначено у Вимозі та в підтвердження суми ПАТ «Альфа-Банк» надано розрахунок заборгованості на а.с.36 т.1, та саме його у зв’язку з зазначеним вище, слід розглядати як основний.

Судом встановлено, що до ОСОБА_1 було проведено оплату понесених витрат із сплати страхування, які були здійснені (а.с.231, 232, 250 т.2), оскільки відповідно до абзацу 2 зазначеного пункту 1.5 спірного Кредитного договору, витрати, пов'язані з укладанням/зміною іпотечного договору, договору страхування Об’єкту нерухомості, сплачуються Позичальником самостійно безпосередньо особам, що надають відповідні нотаріальні послуги/послуги страхування(а.с.168 т.1, 72 т.3).

Відповідно до п.17 Іпотечного договору, з ОСОБА_1, усі витрати пов’язані зі складанням та посвідченням цього ОСОБА_6, сплачує Іпотекодавець (а.с.46 т.2).

Відповідно до п.1.5 спірного Кредитного договору, до складу сукупної (загальної) вартості кредиту для Позичальника (його витрат) у зв'язку з отриманням кредиту на умовах цього ОСОБА_6 включаються суми, необхідні для погашення кредиту, суми передбачених цим ОСОБА_6 процентів, комісій, можливих неустойок, вартість витрат, пов'язаних з укладанням іпотечного договору, передбаченого п.2.1. цього ОСОБА_6, у тому числі будь-яких, змін та доповнень до нього та вартість страхування Об’єкта нерухомості за іпотечним договором відповідно до п.5.7. ОСОБА_6.

Сторона відповідача за первісним позовом посилається на порушення стороною спірного Кредитного договору Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил, надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, в редакції чинній на час укладання спірного Кредитного договору (далі – Правил №168)

Відповідно до п.5 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції чинній на час укладання договору, (далі – Закон), права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Згідно із ч.2 ст.11 Закону, у договорі про надання споживчого кредиту зазначається детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому вираженні) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Згідно положень ч.5 ст.11, ст.18 Закону, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-2766цс15.

Поняття «несправедливі умови договору» закріплене в ч.2 ст.18 Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 цього Закону, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-330цс16.

Відповідно до пункту 3.1 Правил №168, банки зобов'язані в кредитному договорі або в додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначаючи при цьому значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно пункту 1.5 спірного Кредитного договору, до складу сукупної (загальної) вартості кредиту для позичальника (його витрат) у зв'язку з отриманням кредиту на умовах цього договору включаються суми, необхідні для погашення кредиту, суми передбачених цим договором процентів, комісій, можливих неустойок, вартість витрат, пов'язаних з укладенням іпотечного договору, передбачених пунктом 2.1 цього договору, у тому числі будь-яких змін та доповнень до нього та вартість страхування предмету іпотеки за іпотечним договором відповідно до пункту 5.7 договору.

Однак, всупереч вимог п.3.1 Правил №168 та ст.11 Закону, матеріали справи не містять детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, у тому числі перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору, тощо. Так, зокрема не знайшло свого відображення у спірному Кредитному договорі сплата ОСОБА_1 усіх витрат, пов’язаних зі складанням та нотаріальним посвідченням Іпотечного договору №0709/0808/45-059-Z-1 та ОСОБА_6 страхування майна серії МЗ №10/139 від 15.08.2008 року, хоча з матеріалів справи, а саме платіжних документів, встановлено, що понесені ОСОБА_1 витрати зі сплати страхування, були ним здійснені (а.с.231, 232, 250 т.2), однак, порушення зазначених пунктів спірного Кредитного договору не були зараховані до складу сукупної вартості кредиту.

Також, до матеріалів справи надано Графік погашення заборгованості за кредитним договором, який є Додатком №1 до спірного Кредитного договору (а.с.81-88 т.3), в якому зазначено графи: №п.п., період погашення, сума кредиту до погашення у доларах США, залишок заборгованості по кредитному договору на останню дату періоду, що не відповідає вимогам п.3.2 Правил №168, а саме: як Кредитний договір так і, зокрема, зазначений Графік платежів, не містить відомостей (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі - щомісяця, щокварталу, тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, вартості всіх супутник послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил №168.

Всупереч вимогам п. 3.3 Правил №168, не зазначено сукупної вартості спірного Кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також не зазначено її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, розрахунок якої здійснюється з використанням наведеної в Постанові Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року формули; б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Крім того, як з’ясовано, Графік погашення заборгованості (Додаток №1) містить засвідчення його штампом та реквізитами Кредитодавця зазначеного як ПАТ «Сведбанк» (а.с.88 т.3), однак, з’ясовано, що спірний Кредитний договір укладався між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 15.08.2008 року, про що також свідчить позначення реквізитами та штампом на самому спірному Кредитному договору (а.с.79, 80 т.3). Відповідно до ОСОБА_9 із Статуту, рішення позачергових зборів акціонерів було змінено назву з ВАТ «Сведбанк» на ПАТ «Сведбанк» 30.04.2009 року (а.с.68 т.4), а отже, Графік платежів ні яким чином не могло бути посвідчено ПАТ «Сведбанк» 15.08.2008 року, як про це зазначено на самому Графіку. Представником відповідачів за первісним позовом ОСОБА_4 зауважувалось, що даний «Графік погашення заборгованості за кредитом» був складений та підписаний ОСОБА_1 майже через рік після укладення кредитного договору, а саме 11.08.2009 року під час внесення змін і доповнень до основного кредитного договору, а не у серпні 2008 року. Зазначене, на думку суду підтверджується також даними про особу позичальника зазначену у спірному Кредитному договорі, з якого вбачається місце реєстрації: АДРЕСА_4 (а.с.80 т.3), а вже у Графіку погашення заборгованості зазначено місце реєстрації: вул. Радянська, 13, б.13 м. Енергодар, за якою, як з’ясовано у судовому засіданні, ОСОБА_1 зареєструвався тільки 24.10.2008 р..

Тобто судом встановлено, а ПАТ «Альфа-Банк» не спростовано відсутність на момент укладання спірного Кредитного договору Графіку погашення заборгованості (Додаток №1), що є порушенням Постанови №168 .

Крім того, у Графіку платежів не розписано сукупну вартість кредиту за кожним платіжним періодом, що передбачено п.3.2 Правил №168.

Відсутність Графіку погашення заборгованості за спірним Кредитним договором, на момент укладання, підтверджується і висновком експерта в п.3 (а.с.209 т.3), враховуючи аналіз наданих документів, у суду не має підстав сумніву щодо зазначеного у Висновку експерта з цього приводу.

Крім того, не знайшло свого підтвердження і посилання представника ПАТ «Альфа-Банк» на наявність в момент укладення і Додатку №2 до спірного кредитного договору «Розрахунок орієнтованої сукупної вартості кредиту» (а.с.89-98 т.3), оскільки, як вбачається з наявного в матеріалах справи «Розрахунку орієнтованої сукупної вартості кредиту», а саме з реквізитів сторін (а.с.98 т.3) з’ясовано, що в реквізитах «Банк» зазначено - ПАТ «Сведбанк», однак, спірний Кредитний договір укладався між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 15.08.2008 року, про що також свідчить позначення реквізитами та штампом на самому спірному Кредитному договору (а.с.79, 80 т.3). Відповідно до ОСОБА_9 із Статуту, рішення позачергових зборів акціонерів було змінено назву з ВАТ «Сведбанк» на ПАТ «Сведбанк» - 30.04.2009 року (а.с.68 т.4), даними про особу «Позичальника» зазначеного у спірному Кредитному договорі, місце реєстрації: АДРЕСА_5 (а.с.80 т.3), а вже у «Розрахунку орієнтованої сукупної вартості» зазначено місце реєстрації позичальника: вул. Радянська, 13, б.13 м. Енергодар (а.с.98 т.3), що також є порушенням п.3.4 Правил №168.

А отже, посилання представника відповідача ОСОБА_4 на те, що «Розрахунок орієнтованої сукупної вартості» був відсутній на час укладання спірного Кредитного договору, що підтверджено дослідженими доказами та не спростовано ПАТ «Альфа-Банк».

Крім того, суд погоджується із Висновками експерта №264/06/2018 від 12.06.2018 року (а.с.180-211 т.3) аналізуючи його у сукупності з усіма дослідженими доказами на підтвердження проведеного нарахування розміру заборгованості за спірним Кредитним договором, з якого встановлено, що наявний Розрахунок заборгованості не в повній мірі відображає інформацію щодо заборгованості з моменту укладення договору та містить документально необґрунтовані дані щодо заборгованості за кредитом, відсутність яких не доводить правомірності проведеного розрахунку заборгованості за спірним Кредитним договором, враховуючи також встановлені вище обставини.

Як зазначалось, представником ПАТ «Альфа-Банк» клопотань про проведення додаткової або повторної експертизи на спростування висновків проведеного вищезазначеного дослідження не заявлялось, судом, підстав, що викликають сумніви в його правильності не встановлено.

Згідно приписів ч.2 та ч.3 ст.83 ЦПК України, позивач та відповідач повинен подати суду докази. Отже, надання доказів є не правом, а обов’язком сторін по справі. При цьому, надані сторонами докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності, достатності (ст.77-80 ЦПК України).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що в межах наявних у суду матеріалів, не виявляється можливим встановити відповідність розрахунку заборгованості наданого ПАТ «Альфа-Банк» умовам укладеного спірного Кредитного договору №0709/0808/45-059 від 15.08.2008 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банка» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 43, 76-83, 95, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні вимог первісної позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

В задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання припиненим договору поруки №0709/0808/45-059-Р-1 – відмовити.

В задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Енергодарського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним з моменту укладання кредитного договору №0709/0808/45-059 та іпотечного договору №0709/0808/45-059-Z-1– відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду (з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні Положення» ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, зі змінами)

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 31.10.2018 року.

Суддя: Н. О. Вільямовська