ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 листопада 2018 року Справа № 0840/3511/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В. за участю секретаря судового засідання Фесик А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Первинна профспілкова організація працівників державної служби України з надзвичайних ситуацій міста Запоріжжя

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Первинна профспілкова організація працівників державної служби України з надзвичайних ситуацій міста Запоріжжя (далі третя особа), в якому позивач просить суд зобов`язати відповідача розірвати укладений з позивачем контракт про проходження служби цивільного захисту за п. 176 ч. 7 Положення, п. 6 ч. 5 Контракту - у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту.

В обґрунтування позову зазначає, що 08.08.2018 позивач подав відповідачу рапорт з вимогою розірвати контракт про проходження служби цивільного захисту за пунктом 6 у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту відповідачем, з моменту подання рапорту. Стверджує, що відповідач протягом усього часу проходження служби з 1998 року по 2018 порушує умови проходження служби, допускає порушення щодо створення необхідних умов для несення служби передбачених наказом МНС України №312 «Правила безпеки праці в органах і підрозділах МНС України». Також, вважає, що відповідачем порушено особисті права і свободи та права членів його сімї, включаючи одержання пільг, гарантій та компенсацій, установлених законами та іншими нормативно-правовими актами, які визначають порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу; фінансове і матеріальне забезпечення. Перелік таких порушень позивач виклав у своєму позові. З урахуванням викладеного просив позов задовольнити.

Представник відповідача заперечує проти позову, про що зазначив у письмовому відзиві (вх. №30321 від 26.09.2018). Вказує, що з 03.09.1998 позивач проходить службу, має спеціальне звання прапорщик служби цивільного захисту та відноситься до начальницького складу служби цивільного захисту. В квітні 2017 року прапорщик служби цивільного захисту ОСОБА_1 уклав новий контракт про проходження служби цивільного захисту на п`ять років, який діє до цього часу. 08.08.2018 позивач звернувся із рапортом про розірвання контракту за п.6 не зазначивши в ньому конкретного факту такого порушення. При цьому позивач може посилатися лише на ті порушення які на його думку сталися під час дії нового контракту, тобто з 01.05.2017. При цьому позивач жодного разу не звертався до відповідача з рапортами або скаргами. Також, крім посилання на вищезазначений рапорт позивач не наводить жодного факту порушень, які на його думку були допущені відповідачем під час дії контракту. В той же час, починаючи з 10.08.2018 позивач не виходить на службу без поважних причин. Просить відмовити у задоволені позову.

Ухвалою суду від 03.09.2018 відкрито спрощене провадження та призначений судовий розгляд справи на 01.10.2018.

01.10.2018 відмовлено позивачу у прийнятті уточненої позовної заяви та відкладено розгляд справи на 01.11.2018.

02.10.2018 позивач надав суду відповідь на відзив (вх. №31160), у якій вказує, що служба цивільного захисту є державною службою та особи рядового і начальницького складу ДСНС не є військовослужбовцями, ним не присвоюються військові звання та зазначає, що діяльність осіб, які проходять службу цивільного захисту відноситься до трудово-службової. Таким чином вважає, що контракт є особливою формою трудового договору, згідно із Кодексом законів про працю. Вказує, що звернувся до відповідача 08.08.2018 із рапортом з вимогою з моменту подання рапорту розірвати трудовий договір. Стверджує, що ані в Кодексі цивільного захисту України, ані в інших нормативно-правових документах, що регламентують порядок проходження служби в органах цивільного захисту не зазначена необхідність доказування (надання конкретних фактів) особою яка бажає розірвати контракт (трудовий договір) з роботодавцем у зв`язку з систематичним порушенням умов контракту з його сторони. Звертає увагу, що такі факти позивачем викладені в уточненій позовній заяві поданій суду.

У наданих суду відповідачем запереченнях на відповідь на відзив (вх. №34698 від 30.10.2018) серед іншого вказує, що позивач не звертався до відповідача з вимогами про усунення порушень умов укладених контрактів. Навпаки він тричі звертався з рапортами щодо їх укладення на новий термін та укладав зазначені контракти без застережень.

Третьою особою подано письмові пояснення (вх.№29995 від 24.09.2018), в яких крім іншого посилається на те, що позивач є членом профспілкового комітету (виборного органу) первинної профспілкової організації працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій м. Запоріжжя. Стверджує, що саме за те, що позивач займає активну позицію в діяльності профспілкової організації відповідач намагається незаконно притягнути його до відповідальності, та незаконно звільнити позивача зі служби, що на його думку є черговим фактом переслідування та тиску на нього. Просить позов задовольнити.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , прапорщик служби цивільного захисту, командир відділення 6 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Запорізькій області проходить службу цивільного захисту за контрактом №183/17 від 24.04.2017.

Судом встановлено, що 08.08.2018 позивач подав відповідачу рапорт (а.с. 152), у якому вимагав розірвати контракт про проходження служби цивільного захисту за п.6 (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом органу і підрозділу цивільного захисту), в якому зазначив напрямки таких порушень:

- систематичне не забезпечення необхідних умов несення служби (порушення нормативно-правових актів щодо охорони праці та інш.);

- систематичне порушення особистих прав і свобод та прав і свобод членів сімї (забезпечення житлом, одержання пільг, гарантій та компенсацій та інш.);

- систематичне порушення фінансового і матеріального забезпечення відповідно до законодавства (виплата матеріальної допомоги, оплата праці в нічний час, низький рівень грошового забезпечення, матеріального забезпечення згідно норм та інш.);

- систематичне порушення громадських прав та свобод передбачених законодавством та Конституцією України (контрактна служба та інш.);

- систематичне порушення прав позивача як рятувальника (згідно ст. 110 Кодексу цивільного захисту України);

- систематичне порушення та недотримання законодавства про працю (затримка у виплаті грошового забезпечення та інш.).

З огляду на відмову відповідача розірвати контракт за пунктом 6, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основним нормативним актом, який регулює відносини, пов`язані із функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту є Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України).

Також, питання, пов`язанні з проходженням служби цивільного захисту регулюються Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 КЦЗ України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Частиною 2 ст. 101 КЦЗ України визначено, що порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КЦЗ України, на службу цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України з повною загальною середньою освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам і здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров`я виконувати свій службовий обов`язок.

Відповідно до статті 104 КЦЗ України, особам, які проходять службу цивільного захисту, присвоюються спеціальні звання, визначені цієї статтею.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач має спеціальне звання прапорщик служби цивільного захисту та проходить службу цивільного захисту на контрактній основі.

Відповідно до п.45 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №593 від 11.07.2013 (далі - Положення), контракт про проходження служби цивільного захисту - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином та державою, від імені якої виступає ДСНС, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.

Відповідно до п.46 Положення, для проходження служби цивільного захисту можуть бути укладені такі контракти, зокрема, про проходження служби цивільного захисту - з особою, яка призначається на посаду рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в порядку, встановленому цим Положенням;

Згідно пункту 51 Положення, контракт укладається у двох примірниках (по одному для кожної із сторін), що мають однакову юридичну силу, за формою згідно з додатком 1, кожний з яких підписується особою, яка вступає на службу цивільного захисту чи продовжує її, і посадовою особою ДСНС, якій надано право на підписання контракту, скріплюється гербовою печаткою відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту і зберігається у кожної із сторін.

Примірник контракту, що залишається в ДСНС, долучається до матеріалів для формування особової справи особи, яка приймається на службу цивільного захисту, особової справи особи рядового чи начальницького складу, яка продовжує службу цивільного захисту.

Строк дії контракту обчислюється з дня набрання ним чинності. Про день набрання чинності контрактом робиться відповідний запис в усіх примірниках контракту. Строк дії контракту обчислюється повними роками (пункт 53 Положення).

Відповідно до пункту 55 Положення, новий контракт про проходження служби укладається між посадовою особою, якій надано право на підписання контракту, та особою рядового і начальницького складу не пізніше, ніж за два тижні до закінчення строку дії чинного контракту. Про укладення нового контракту оголошується у наказі по особовому складу не пізніше наступного дня після закінчення строку дії попереднього контракту, після чого він набирає чинності.

З матеріалів справи встановлено, що 25.04.2011 між позивачем та відповідачем укладено Контракт №822/11 (а.с. 190-191), який діяв три роки.

01.05.2014 набрав чинності новий Контракт укладений між сторонами, із терміном дії три роки (а.с.193-194).

У лютому 2017 року позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо укладення нового контракту (а.с. 189).

В квітні 2017 року прапорщик служби цивільного захисту ОСОБА_1 уклав новий контракт №183/17 про проходження служби цивільного захисту на три роки. Новий контракт набрав чинності 01.05.2017 та діє до цього часу.

Відповідно до п.6 Контракту, цей Контракт може бути припинено (розірвано) достроково з ініціативи особи рядового і начальницького складу, яка проходить службу цивільного захисту за контрактом:

- за віком у разі досягнення граничного віку перебування на службі;

- за станом здоров`я на підставі висновку центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС про непридатність або обмежену придатність до служби;

- у зв`язку із скороченням штатів у разі неможливості використання на службі у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів;

- відповідно до заяви особи, яка звільняється у зв`язку із сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

- у зв`язку з систематичним невиконанням умов Контракту керівництвом органу і підрозділу цивільного захисту;

- у зв`язку з набуттям громадянства іноземної держави.

Згідно пункту 56 Положення, днем припинення строку дії контракту вважається:

день закінчення строку дії контракту;

день, зазначений у наказі по особовому складу про звільнення із служби цивільного захисту (але не раніше дня виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС) - у разі дострокового розірвання контракту.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем Правил безпеки праці в органах і підрозділах МНС України, затверджені Наказом МНС України від 07.05.2007 № 312.

В якості доказів таких порушень, позивач надає копії актів, які були складені членами Первинної профспілкової організації працівників ДСНС м. Запоріжжя 23.11.2015 та 10.12.2015, тобто значно раніше терміну набуття чинності контракту, який позивач намагається розірвати з вини відповідача.

Будь-які посилання позивача на обставини, що на його думку, мали місце до укладення контракту не стосуються предмету позову і не можуть бути взяти до розгляду в якості доказів по цій справі.

Крім цього, протягом 2016-2018 років ані Позивач, ані профспілка зі зверненнями щодо можливих порушень Правил безпеки праці в органах і підрозділах МНС України, затверджені Наказом МНС України від 07.05.2007р. №312, не звертались.

Що стосується порушень особистих прав і свобод позивача та членів його родини.

Суд звертає увагу, що 01.05.2017 позивач добровільно уклав новий контакт про проходження служби цивільного захисту на три роки. Перед цим він особисто звернувся до начальника Головного управління з відповідним рапортом.

Згідно вимог частини 2 статі 125 КЦЗ України, порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» ( далі ПКМУ 1294) визначено, що виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ, Державною службою з надзвичайних ситуацій.

А саме, такий порядок був передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", який діяв до 01.03.2018.

З 01.03.2018 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

При цьому, ані Кодекс цивільного захисту України, ані вищезазначені Постанови Кабінету Міністрів України, ані Інструкції МВС щодо грошового забезпечення не мають будь-яких вимог щодо періодичного повідомлення осіб рядового та начальницького складу про розмір грошового забезпечення.

Доказів звернення позивача зі скаргами щодо ненадання йому періодичних повідомлень про розмір грошового забезпечення суду не надано.

Тоді як, за зверненнями зазначених осіб розрахункові листи надавалися відповідачем, і позивачем цього не спростовано.

Доказів вчинення примусу з боку відповідача до підписання періодичних видань також не надано.

Щодо виплати Позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових проблем слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 19.2 Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 № 447, підставою для виплати особі рядового і начальницького складу матеріальної допомоги є рапорт особи рядового і начальницького складу з проханням надати їй зазначену матеріальну допомогу та відповідний наказ начальника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати (із обов`язковим зазначенням суми) зазначеної матеріальної допомоги. Аналогічний порядок виплати цієї допомоги передбачено в Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої Наказом МВС від 23 квітня 2015 року N 475.

Із відзиву відповідача встановлено, що у зв`язку із відсутністю звернення ОСОБА_1 щодо отримання зазначеної допомоги, така допомога йому у 2017 та 2018 роках не сплачувалась, що також не спростовано позивачем.

У відповідності до вимог частини 6 статті 90 КЦЗ, підвищення рівня знань, умінь, навичок та професійних якостей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою забезпечення успішного виконання завдань за призначенням проводиться під час службової підготовки у робочий час. Порядок організації службової підготовки визначається центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

На виконання цієї вимоги, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 лютого 2015 року N189 було затверджено Положення про організацію службової підготовки осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Відповідно до пункту 2 Розділу І цього положення, службова підготовка осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту (далі - службова підготовка особового складу) полягає у здійсненні системи заходів, спрямованих на підвищення рівня знань, умінь, навичок та професійних якостей особового складу за певними посадами з метою забезпечення успішного виконання завдань за призначенням.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 червня 2017 року №511, попередній наказ був скасований та затверджений Порядок організації службової підготовки осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Відповідно до пункту 3 Розділу І цього Порядку, службова підготовка - система заходів, спрямованих на закріплення, оновлення та набуття особовим складом необхідних знань, умінь, навичок і професійних якостей з метою забезпечення успішного виконання завдань за призначенням.

Основними завданнями службової підготовки є:

підвищення рівня знань, умінь, навичок та професійних якостей особового складу з метою забезпечення його здатності до виконання завдань за призначенням з урахуванням особливостей та профілю службової діяльності;

удосконалення керівним складом органів та підрозділів цивільного захисту навичок управління особовим складом;

вивчення нормативно-правових актів, які регламентують діяльність органів та підрозділів цивільного захисту.

На виконання зазначених наказів щороку ДСНС України видає наказ про організацію службової підготовки на наступний навчальний рік, в якому крім іншого затверджується тематичний план зі службової підготовки. Зазначений наказ є підставою для видання відповідних наказів в Головному управлінні ДСНС України у Запорізькій області та підпорядкованих підрозділів.

У відповідності до п.2 ст.120 КЦЗ, пільги, передбачені частиною першою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Разом із тим, питаннями щодо призначення пільг та субсидій займаються органи яким надані відповідні повноваження.

Відповідно до п.3 статті 117 КЦЗ, у разі відсутності за місцем служби чи проживання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту закладів охорони здоров`я центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, а також у разі відсутності в таких закладах (підрозділах) необхідних відділень, фахівців, спеціального обладнання безоплатна медична допомога зазначеним особам надається в закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, інших державних або комунальних закладах охорони здоров`я за рахунок коштів, передбачених на утримання центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

В Головному управлінні та на території Запорізької області відсутні заклади охорони здоров`я ДСНС України. Але позивач отримував медичне забезпечення в закладах охорони здоров`я центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, інших державних або комунальних закладах охорони здоров`я, а саме щороку позивач проходив медичні огляди у поліклінічному відділенні військової частини НОМЕР_1 , відповідно до яких він зі скаргами на здоров`я не звертався (а.с. 198).

Що стосується санаторно-курортного забезпечення (пункт 4 статті 117 КЦЗ) доказів звернення позивача до відповідача з проханням отримати санаторно-курортне забезпечення позивачем не надано.

Відповідно до пункту 16 статті 117 КЦЗ, висновок про необхідність направлення на медико-психологічну реабілітацію осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надають лікарсько - експертні комісії центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

З пояснень відповідача встановлено, що враховуючи результати щорічних медичних оглядів ОСОБА_1 , відсутні медичні показання про необхідність направлення його на медико-психологічну реабілітацію. Доказів зворотнього позивачем не надано.

Відповідно до пункту 1 статті 128 КЦЗ, для осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюється 40-годинний робочий тиждень. В той же час, згідно вимог частини 2 пункту 19 Положення несення внутрішньої, гарнізонної та караульної служби, особами рядового і начальницького складу може здійснюватися понад установлену тривалість робочого часу.

Позивач займає посаду командира відділення, виконує посадові обов`язки по принципу: доба несення караульної служби - три дні відпочинку. Ведення обліку робочого часу або понаднормової праці осіб, які проходять службу цивільного захисту, не передбачено жодним нормативним документом. Нарахування грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється по календарному принципу - без прив`язки до будь-яких норм робочого часу або тижня (пункт 6 розділу І Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС від 23 квітня 2015 року N 475).

Крім цього, у відповідності до вимог частини 2 статті 128 КЦЗ, із встановленням режимів підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, а також у разі загрози виникнення окремих надзвичайних ситуацій або під час ліквідації їх наслідків особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту і працівники органів та підрозділів цивільного захисту несуть службу та працюють понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

З метою координації дій державних органів, спрямованих на забезпечення захисту населення, територій та майна, функціонування єдиної державної системи цивільного захисту для подолання наслідків надзвичайної ситуації державного рівня соціального та воєнного характеру, яку спричинили загострення ситуації на деяких територіях України, загроза вчинення терористичних актів, та відповідно до статей 13 і 14 Кодексу цивільного захисту України розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 січня 2015 р. № 47-р «Про встановлення режимів підвищеної готовності та надзвичайної ситуації» на території Запорізької області встановлено режим підвищеної готовності.

Твердження позивача про несвоєчасність виплати грошового забезпечення також не найшло свого підтвердження.

Пунктом 11 розділу І Інструкції № 475 та пунктом 10 Інструкції № 623 визначено, що виплата особам рядового і начальницького складу грошового забезпечення провадиться один раз за поточний місяць у період з 20 до 25 числа.

Протягом дії останнього контракту ОСОБА_1 випадків запізнення з виплатою грошового забезпечення не було, про що свідчить довідка про строки виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.05.2017 по 01.09.2018р. (а.с. 199).

Пунктом 2 розділу XIX Інструкції № 475 визначено, що підставою для виплати особі рядового і начальницького складу допомоги для оздоровлення є рапорт особи рядового і начальницького складу з проханням надати їй зазначену матеріальну допомогу та відповідний наказ начальника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати грошової допомоги для оздоровлення.

Пунктом 2 статі 129 КЦЗ України встановлено, що особам рядового і начальницького складу цивільного захисту надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового і матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Враховуючи, що ця допомога виплачується на підставі рапорту особи, тому терміни її реальної виплати можуть не збігатися з наданням відпустки. Крім цього, щорічна основна відпустка тривалістю 40 і більше календарних днів на прохання особи рядового і начальницького складу може бути поділена на дві частини за умови, що основна її частина становить 30 календарних днів. Позивач протягом 2017- 2018 років щорічно використовував відпустки частинами.

Відсутність порушень з боку відповідача підтверджена: Довідкою про терміни надання відпусток позивачу, довідкою про звернення позивача з рапортами про надання матеріальної допомоги на оздоровлення, довідка про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 (а.с.200-205).

Обставини та причини виникнення заборгованості на думку позивача з виплати матеріальної допомоги протягом 2013-2016 років були вивчені під час розгляду судової справи №808/4040/16. Постановою суду від 16 березня 2017 року по цій справі було зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 несплачену частину матеріальної допомоги на оздоровлення лише за 2016 рік. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено (а.с. 159).

З відзиву відповідача також з`ясовано, що додатком 27 до Постанови №1294 були передбачені додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, серед яких була доплата за службу в нічний час. Зазначена доплата здійснювалася особовому складу органів і підрозділів цивільного захисту протягом дії вказаної постанови.

Однак, постановою № 704, яка набрала чинності з 01.03.2018, не передбачено зазначеної доплати, у зв`язку з чим доплата за службу в нічний час особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту не здійснюється.

У відповідності до п.1 статті 111 КЦЗ, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту забезпечуються форменим одягом і відповідними знаками розрізнення за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, іншому центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

У відповідності до п.2 статті 112 КЦЗ, для проведення аварійно- рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та гасіння пожеж особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту забезпечуються спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту, за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, іншому центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Відповідно до довідки про потреби та фактичне отримання коштів для закупівлі форменого одягу (в тому числі спеціального) ГУ ДСНС України у Запорізькій області протягом 2014-2018 років, розмір фінансування з Державного бюджету на закупівлю форменого та спеціального одягу, не перевищував в середньому 15 відсотків від необхідних (а.с. 206).

Незважаючи на зазначене, необхідний для виконання службових обов`язок захисний та формений одяг був придбаний та наданий позивачу (а.с.207-208).

Таким чином, в ході розгляду справи не встановлено систематичного порушення умов виконання контракту з боку Головного управління ДСНС України у Запорізькій області.

Доказів звернення ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України у Запорізькій області з вимогами щодо усунення порушень умов укладених контрактів суду не надано. Навпаки, він повторно звертався з рапортами щодо їх укладення на новий термін та укладав зазначені контракти без будь-яких застережень.

Відповідно до п.1 Контракту про проходження служби цивільного захисту, ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, і добровільно бере на себе зобов`язання додержуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати вимоги Присяги служби цивільного захисту, статутів, наказів чи розпорядження керівників (начальників), свої службові обов`язки, підвищувати свою професійну майстерність, досягати позитивних результатів з фізичної підготовки.

Таким чином, вимоги позивача необгрунтовані, а тому не можуть бути задоволені.

Відповідно до приписів ч.1 та ч.2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд.65, код ЄДРПОУ 38625593), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Первинна профспілкова організація працівників державної служби України з надзвичайних ситуацій міста Запоріжжя (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 3, код ЄДРПОУ 39996440) про зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.11.2018.

Суддя Н.В.Стрельнікова