ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2018

Справа № 910/5222/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми "Інсайт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Аудиторська палата України

про захист ділової репутації

Представники учасників справи:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Костракевич І.В. (на підставі довіреності)

від третьої особи: Авраменко В.Д. (на підставі довіреності)

ВСТАНОВИВ

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик" (надалі також - «позивач») з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми "Інсайт" (надалі також - «відповідач») про визнання інформації, поширеної відповідачем недостовірною і такою, що завдає шкоду діловій репутації позивача; про зобов'язання спростувати інформацію та публічно вибачитись через засоби масової інформації.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Інсайт" до Аудиторської палати України подано скаргу вих. № 130 від 22.03.2018, в якій було наведено недостовірну інформацію про "неетичну поведінку" Приватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик" в частині розміщення неправдивої та недостовірної інформації щодо досвіду у закупівлях в електронній системі "ProZorro", у зв'язку з чим діловій репутації позивача було завдано шкоду, яка проявилася в анулюванні переможця Приватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик" в оголошенні про проведення обов'язкового незалежного аудиту фінансової звітності підприємства за 2017 рік.

Як додаток до позовної заяви, позивачем долучено заяву про застосування заходів забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Аудиторській фірмі "Інсайт" поширювати інформацію наведену у скарзі, поданої до Аудиторської палати України від 22.03.2018 № 130.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 відмовлено в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик" про застосування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 позовну заяву залишити без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху дня усунення недоліків позовної заяви.

24.05.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик" надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Плотницька Н.Б.) від 30.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5222/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.07.2018.

18.06.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи 27.06.2018 у зв'язку із закінченням повноважень у судді Плотницької Н.Б. справу № 910/5222/18 передано для розгляду судді Трофименко О.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 прийнято справу №910/5222/18 до свого провадження, підготовче засідання у справі призначено на 23.07.2018.

11.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Аудиторську палату України.

13.07.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

17.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку для надання додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотання, заяви, пояснення.

В підготовче засідання 23.07.2018 з'явилися представники позивача та відповідача. Представник відповідача підтримав клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Аудиторську палату України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Аудиторську палату України, підготовче засідання відкладено до 20.08.2018.

16.08.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву.

20.08.2018 у судове засідання з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з'явився. Представник позивача надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2018, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 03.09.2018 відповідно до ст.183 Господарського процесуального кодексу України.

31.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на заперечення та клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 03.09.2018 з'явився представник відповідача та третьої особи, представник позивача не з'явився, подавши до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням Голови правління та інших працівників ПрАТ "Аудиторська фірма "Аналітик" на час розгляду справи у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі на 26.09.2018.

В підготовче засідання 26.09.2018 з'явилися представники сторін та третьої особи.

У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Зважаючи на викладене, за результатами підготовчого засідання 26.09.2018 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справу до судового розгляду по суті на 22.10.2018.

В судове засідання 22.10.2018 з'явилися представники сторін та третьої особи.

В судовому засіданні 22.10.2018 судом оголошено перерву до 29.10.2018.

В судове засідання 29.10.2018 з'явилися представники відповідача та третьої особи.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився, подавши через відділ діловодства суду клопотання про перенесення дати розгляду справи у зв'язку з хворобою представника позивача ОСОБА_3

Розглянувши вказане клопотання позивача, заслухавши думку представників учасників справи, Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки не узгоджується з наведеними вище підставами для відкладення, а також тому, що чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання позивача було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.

Поряд з викладеним Суд зазначає, що позивачем не подано доказів хвороби його представника (лікарняний лист тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що про час та місце судового засідання позивача було повідомлено належним чином, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість процесуального строку, Суд вважає за необхідне розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

22.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми "Інсайт" звернулося до Аудиторської палати України зі скаргою № 130 такого змісту:

«Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми "Інсайт" звертається до Вас з проханням втрутитися у ситуацію та вжити заходів у межах компетенції Аудиторської палати України, з приводу неетичної поведінки ПрАТ «АФ «Аналітик» в частині розміщення недостовірної та неправдивої інформації щодо досвіду ПрАТ «АФ «Аналітик» у закупівлях в електронній системі «РгоZorro».

Так, ПрАТ «АФ «Аналітик» у 2018 році взяло участь у низці електронних закупівель в системі «РгоZorro», надаючи Довідки про досвід компанії, сканкопії укладених Договорів з підприємствами на надання аудиторських послуг, сканкопії Договорів субпідряду, укладених ПрАТ «АФ «Аналітик» з іншими аудиторськими компаніями.

У Додатку № 1 до цього Листа наведений перелік електронних закупівель, в яких брало участь ПрАТ «АФ «Аналітик», та узагальнена інформація про надання ПрАТ «АФ «Аналітик» недостовірних даних щодо підтвердження досвіду надання аудиторських послуг підприємствам комунальної, державної форми власності, іншим юридичним особам.

Звертаємо Вашу увагу на те, що ДП «УКРДЕРЖЕКСПЕРТИЗА», КП «ЖИТНІЙ РИНОК», АК «КИЇВВОДОКАНАЛ», КП «ТРАНСПАРКСЕРВІС», КП «ПЛЕСО», АО «ФАРМАЦІЯ», КП «КИЇВСЬКА МІСЬКА СТОМАТОЛОГІЧНА ПОЛІКЛІНІКА» у своїх відповідях на запити ТОВ АФ «ІНСАЙТ» не підтвердили надання їм аудиторських послуг ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК», зазначених останнім у Довідках про досвід.

Департамент фінансів КМДА частково підтвердив надання ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК» послуг з аудиту виконання міського бюджету, лише за 1999 та 2003 рік.

Також, серед документів ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК», які розміщені в системі «РгоZorro», наявні сканкопії договору № 8/04 від 08.04.2014 р., укладеного ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК» з КП «ВОДОЛИМИРСЬКИЙ РИНОК» та договору від 03.03.2014 р., укладеного ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК» та КП «ПЛЕСО».

Зазначені договори є очевидно підробленими ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК», оскільки згідно листа КП «ВОЛОДИМИРСЬКИЙ РИНОК» № 153 від 14.02.2018 р. та листа КП «ПЛЕСО» № 537 від 26.02.2018 р. ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК» не здійснювало аудиторську перевірку цих підприємств, що ставить під сумнів факти укладення договорів.

Те саме стосується і «позитивних відгуків» про роботу ПрАТ «АНАЛІТИК» від КП «ВОДОЛИМИРСЬКИЙ РИНОК» та КП «ПЛЕСО», копії яких надані ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК» у складі своїх пропозицій.

Крім того, у складі пропозицій ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК» наявні сканкопії договорів субпідряду, укладених з іншими аудиторськими компаніями:

- з ТОВ «ЕЙЧ ЕЛ БІ ЮКРЕЙН» (ідент. код 23731031) щодо проведення аудиторської перевірки з питань достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності НАК «НАДРА УКРАЇНИ» за 2016 р, від 15,08,2017 р. Також в складі пропозиції ПрАТ «АНАЛІТИК» наявні «підписані» Акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) між представником ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК» - ОСОБА_4 та «представником» ТОВ «ЕЙЧ ЕЛ БІ КЖРЕЙН» ОСОБА_5 від 15.10.2017 р. та від 25.10.2017 р.

- з ТОВ «АУДИТОРСЬКА ФІРМА «АКТИВ-АУДИТ» (ідент. код 30785437) щодо надання аудиторських послуг з питань підтвердження звітів про наслідки погашення облігацій ДЕРЖАВНОЇ ІПОТЕЧНОЇ УСТАНОВИ від 19.02.2016 р. та проведення аудиторської перевірки з питань підтвердження звітних даних ДЕРЖАВНОЇ ІПОТЕЧНОЇ УСТАНОВИ за 1 півріччя 2017 р. від 07.09.2017 р.

- з ТОВ «АФ «БІЗНЕСЕКСПЕРТАУДИТ» (ідент. код 21662805) про надання аудиторських послуг щодо проведення аудиторської перевірки СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ПОЛІКЛІНІКИ № 1 ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ РАЙОНУ за 2014 р.

ТОВ АФ «ІНСАЙТ» ставить під сумнів реальність укладення ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК» вищезазначених договорів субпідряду, з огляду на таке:

- ОСОБА_5 є засновником ТОВ «ЕЙЧ ЕЛ БІ ЮКРЕЙН», але за даними ЄДР не обіймав посаду генерального директора у 2017 році, у період підписання Договору від 15.08.2017 р. та Актів прийому-передачі від 15.10.2017 та 25.10.2017 генеральним директором ТОВ «ЕЙЧ ЕЛ БІ ЮКРЕЙН» була ОСОБА_6.

- Засновником аудиторської фірми ТОВ «БІЗНЕСЕКСПЕРТАУДИТ» є теперішній керівник ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК» - ОСОБА_4,, крім цього аудиторська фірма «БІЗНЕСЕКСПЕРТАУДИТ» на дату написання цього Листа знаходиться в стані припинення та виключена з Реєстру аудиторів та аудиторських фірм.

ТОВ АФ «ІНСАЙТ» також ставить під сумнів достовірність обсягу щорічного доходу ПрАТ "АНАЛІТИК» за 2015 рік в розмірі 3 179,1 тис. грн, за 2016 рік у розмірі 3 221,2 тис. грн, за 2017 рік в розмірі 3 468,7 тис. грн, зазначених у Довідці № 157 від 19,03.2018 р. даних фінансової звітності ПрАТ «АФ «Аналітик» за 2015, 2016, 2017 рік наданої в складі пропозиції закупівлі № ИА-2018-03-12-000045-а, та просить Аудиторську палату України співставити дані про щорічний дохід з річними звітами ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК» ф. № 1- аудит про надані послуги за 2015, 2016, 2017 рік, поданими до АПУ.

Звертаємо Вашу увагу і нате, що ПрАТ «АФ «Аналітик» під час проведення закупівель в системі «РгоZorro», на нашу думку, пропонує Замовникам виконання завдань з аудиту за необґрунтовано низькими цінами (див. Додаток 2 до Листа).

При оголошенні Замовником закупівлі аудиторських послуг ПрАТ АФ «АНАЛІТИК», сподіваючись, що за таку суму винагороди жодна з Аудиторських фірм не прийме завдання з аудиту, пропонує ціну, що становить половину або менше половини вартості закупівлі, запропонованої Замовником.

Надання ПрАТ ЛФ «АНАЛІТИК» недостовірних даних щодо наявності досвіду, фіктивних договорів та демпінг ціп призвели до визнання ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК» переможцем торгів та укладення договорів ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК» па проведення аудиту КП "КІЇЇВМІСЬКСВІТЛО», КНП «ЦЕНТР ПМСД № 2» ОБОЛОНСЬКОГО РАЙОНУ м. КИЄВА, КО «КИЇВЗЕЛЕНБУД», КП «КИЇВАВТОДОР», КП «ТЕЛЕКОМПАНІЯ «КИЇВ», ПАТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ», КНП «КДЦ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА, КП «ЕКОЛОГІЯ В СВЯТОШИНСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА» та з іншими підприємствами.

11.02.2018 ТОВ АФ «ІНСАЙТ» звернулась в телефонному режимі до представника ПрАТ «АФ «Аналітик» Анни тел. 096-221-88-61 з приводу надання пояснень щодо публікації в системі «РгоZorro» недостовірних даних і документів про досвід ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК» та демпінгу, проте розмова будь-яких позитивних наслідків не мала.

У відповідь на наш дзвінок на наступний день в системі «РгоZorro» в закупівлі UA-2018-02-08-000554-а ПрАТ «АФ «Аналітик» поширив некоректну та недостовірну інформацію, що має образливий характер та псує ділову репутацію ТОВ АФ «ІНСАЙТ».

Після чого, 12.02.2018 ми звернулись до ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК» з вимогою спростування поширеної ним інформації, на дату написання цього Листа відповідь не отримана, інформація не спростована.

Натомість посадові особи ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК» й надалі продовжують надавати недостовірні та неправдиві відомості в системі «РгоZorro».

Вважаємо, що такі дії аудиторської фірми ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК» та її керівника аудитора - ОСОБА_4 категорично неприпустимими серед аудиторської спільноти, такими, що порушують Кодекс етики професійних бухгалтерів та заплямовують професію аудитора.

ТОВ АФ «ІНСАЙТ» має на меті врегулювати дану ситуацію в межах кола аудиторської спільноти та Аудиторської палати України, оскільки честь, гідність та повага до професії аудитора є найважливішими чинниками для нас.

Всі документи, надані ПрАТ «АФ «АНАЛІТИК» в складі його пропозицій можна переглянути в системі «РгоZorro» за номерами закупівель, вказаних в Додатку1, Додатку 2 до цього листа.»

Обґрунтовуючи позовні вимоги , позивач зазначає, що у вказаній скарзі відповідачем було наведено недостовірну інформацію про поведінку" Приватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик" в частині розміщення неправдивої та недостовірної інформації щодо досвіду у закупівлях в електронній системі «РгоZorro». Зокрема, відповідачем у скарзі було зазначено наступне: 1. ПрАТ "АФ "Аналітик", на думку відповідача, надає недостовірну інформацію про свій досвід роботи стосовно надання послуг ДП «УКРДЕРЖЕКСПЕРТИЗА», КП «ЖИТНІЙ РИНОК», АК «КИЇВВОДОКАНАЛ», КП «ТРАНСПАРКСЕРВІС», КП «ПЛЕСО», АО «ФАРМАЦІЯ», КП «КИЇВСЬКА МІСЬКА СТОМАТОЛОГІЧНА ПОЛІКЛІНІКА», посилаючись на відповіді останніх. Однак копії відповідей на ці запити позивачу відповідач не надав і до позивача з приводу вищенаведеної інформації письмово не звертався. 2. Про «очевидно підроблені», на думку відповідача, договори аудиту, укладені з КП «Плесо» та КП «Володимирський ринок», та іншими організаціями. 3. Відповідач ставить під сумнів обсяг щорічного доходу позивача, оперуючи виключно своїми даними, і знову ж таки без жодних звернень до позивача з цього приводу. 4. Про те, що позивач у процедурах державних закупівель нібито пропонує демпінгові ціни і «за таку суму винагороди жодна з аудиторських фірм не прийме завдання з аудиту». На підставі зазначеного відповідач робить висновок, що позивач «правомірно переміг у тендерних закупівлях, замовниками яких є КП "Київміськсвітло", КНП "Центр ПМСД № 2" Оболонського району м. Києва, КО "Київзеленбуд", КК "Київавтодор", КП "Телекомпанія "Київ", ДАТ "Чорноморнафтогаз", КНП "КДЦ Шевченківського району м. Києва" та інші підприємства. У зв'язку з викладеним, позивач просить Суд визнати інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Інсайт" шляхом подання скарги до Аудиторської палати України, вих. № 130 від 22.03.2018, недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації Приватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик"; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська 'Інсайт" спростувати інформацію, наведену у скарзі, поданій до Аудиторської палати України, вих. № 130 від 22.03.2018, та публічно вибачитись перед Приватним акціонерним товариством "Аудиторська фірма "Аналітик" через засоби масової інформації.

Заперечуючи проти позовних вимог, позивач зазначає, що інформація, подана відповідачем до Аудиторської палати України не може трактуватися як поширення недостовірної чи неправдивої, що міститься в скарзі № 130 від 22.03.2018, оскільки відповідачем подано скаргу компетентному регуляторному органу, а саме, Аудиторській палаті України, яка відповідно до своїх повноважень зобов'язана розглянути звернення, провести перевірку і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

Статтею 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

За змістом статті 200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Аналогічні приписи закріплені у статті 1 Закону України "Про інформацію".

Статтею 5 цього Закону передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За приписами статті 7 Закону України "Про інформацію" право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

За змістом статей 94, 277 Цивільного кодексу України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 Цивільного кодексу України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Згідно ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Частиною 2 статті 34 Господарського кодексу України передбачено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про аудиторську діяльність» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Аудиторська палата України: 1) здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю; 2) затверджує стандарти аудиту; 3) затверджує програми підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програми підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків; 4) веде Реєстр; 5) здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог цього Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів; 6) здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг; 7) регулює взаємовідносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення; 8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.

За приписами ст. 13 вказаного Закону, Аудиторська палата України функціонує як незалежний орган. Аудиторська палата України є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність. Аудиторська палата України є неприбутковою організацією. Аудиторська палата України набуває повноважень юридичної особи з дня її державної реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відповідно до п. 1.1 Порядку проведення перевірок скарг щодо результатів діяльності аудиторських фірм і аудиторів, які надходять до Аудиторської палати України, затвердженого Рішенням Аудиторської палати України від 23.02.2017 № 339/12, (надалі - Порядок) цей Порядок проведення перевірок скарг щодо результатів діяльності аудиторських фірм і аудиторів, які надходять до Аудиторської палати України, розроблений згідно положень Закону України "Про аудиторську діяльність" з метою встановлення єдиних правил і процедур здійснення Аудиторською палатою України (далі - АПУ) перевірок скарг та інших звернень щодо результатів діяльності аудиторських фірм і аудиторів, а також інформації, яка стала відома АПУ за результатами моніторингу практики аудиторської діяльності.

Перевірка скарг, які надходять до АПУ та інформації, яка стала відома АПУ за результатами моніторингу практики аудиторської діяльності, здійснюється Комітетом з контролю якості аудиторських послуг (далі - Комітет) згідно норм цього Порядку, а також інших нормативних актів, затверджених АПУ.

За приписами п. 1.2 Порядку, скарга - письмове звернення фізичної або юридичної особи до АПУ, в якому чітко ідентифіковано особу, що звертається, місце її проживання (місцезнаходження), дата складання скарги та в якому викладені факти та/або обставини, що можуть свідчити про недотримання з боку аудиторів та/або аудиторських фірм, при здійсненні ними аудиторської діяльності, вимог Закону України "Про аудиторську діяльність", інших нормативно-правових актів України, стандартів завдань, норм професійної етики аудиторів та рішень АПУ.

Скаржник - фізична або юридична особа, яка звертається до АПУ із скаргою.

Суб'єкт перевірки - аудитор / аудиторська фірма, щодо яких здійснюється перевірка скарг та інформації щодо порушення ними вимог Закону України "Про аудиторську діяльність", інших нормативно-правових актів України, стандартів завдань, норм професійної етики аудиторів, рішень АПУ.

Згідно з п. 2.1 Порядку, підставою для проведення Комітетом перевірки аудитора/аудиторської фірми є скарга, визнане скаргою, відповідно до вимог цього Порядку, звернення юридичної чи фізичної особи, що надходить до АПУ з викладеними в ній обставинами, що можуть свідчити про неналежне виконання таким аудитором/аудиторською фірмою своїх професійних обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми "Інсайт" звернулося до Аудиторської палати України зі скаргою № 130 на поведінку Приватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик".

17.04.2018 Аудиторською палатою України листом № 01-01-25/304 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми "Інсайт" про те, що матеріали скарги щодо поведінки ПрАТ «Аудиторська фірма «Аналітик» (код ЄДРПОУ 14274505), відповідно до процедур, визначених Порядком проведення перевірок скарг щодо результатів діяльності аудиторських фірм і аудиторів, які надходять до Аудиторської палати України, затвердженого рішенням АПУ від 23.02.2017 р. № 339/12 (зі змінами), передано на розгляд Комітету з контролю якості аудиторських послуг з подальшим їх поданням на розгляд комісії АПУ з контролю якості та професійної етики, а про результати розгляду АПУ матеріалів звернення буде повідомлено додатково.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Як визначено у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»)

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановивши обставини спірних правовідносин сторін, Суд зазначає, що відповідач в порядку норм чинного законодавства реалізував своє право на звернення зі скаргою до Аудиторської палати України як органу, уповноваженого законом на перевірку обставин, що можуть свідчити про неналежне виконання аудитором/аудиторською фірмою своїх професійних обов'язків.

Як встановлено Судом, станом на даний час скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми "Інсайт" від 22.03.2018 № 130 не розглянута у зв'язку із введенням в дію Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» з 1 жовтня 2018 року, що передбачає створення Аудиторської палати України відповідно до вимог цього Закону.

Відтак, Суд доходить висновку, що факти та обставини про неетичну поведінку Приватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик", викладені Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми "Інсайт" у скарзі до Аудиторської палати України № 130 від 22.03.2018, як підлягають перевірці останньою у встановленому законодавством порядку, не можуть бути кваліфіковані як поширення або розголошення інформації.

Отже, у даному випадку відсутній факт поширення інформації, що є елементом юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації.

Як встановлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом, зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права та примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Що ж стосується порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Суд зазначає, що позивачем жодним чином не обґрунтовано, яким чином поширення оспорюваної ним інформації порушує його особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.11.2018

Суддя Т.Ю. Трофименко