ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2018 року

м. Київ

справа №484/3/17

адміністративне провадження №К/9901/21466/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 484/3/17

за позовом ОСОБА_1 до Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - об'єднане управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання зарахувати до пільгового трудового стажу певний період роботи, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою об'єднаного управління ПФУ

на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 березня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Маржиної Т.В. та

ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року , постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Крусяна А.В., -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення об'єднаного управління ПФУ від 07 грудня 2016 року № 84 про відмову у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного спеціального стажу роботи;

- зобов'язати об'єднане управління ПФУ зарахувати до спеціального стажу роботи період роботи з 11 лютого 2015 року по 06 вересня 2016 року на посаді провізора в аптеці, яка належить фізичній особі - підприємцю (далі - ФОП) ОСОБА_2;

- зобов'язати об'єднане управління ПФУ призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, як працівнику закладів охорони здоров'я згідно пункту «е» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Позов обґрунтовано тим, що відсутність акредитації закладу охорони здоров'я в установах, де вона працювала провізором - не її вина, однак такі підприємства мало ліценції на роздрібну торгівлю лікарськими засобами; такий вид діяльності зазначений в їх установчих документах, в них працювали професійні фармацевти, тож вони є закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства. Також позивачка зазначила, що форма власності закладів охорони здоров'я в даному випадку не має значення.

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області постановою від 20 березня, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, задовольнив позовні вимоги.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що робота позивача на посаді провізора під час здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами, зокрема, в аптеці, що відноситься до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, повинна зараховуватись під час призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ. При цьому, відповідно до змін в законодавстві, які набули чинності 13 червня 2015 року, акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах. Тому, досягнувши 50 років та за наявності у позивача спеціального стажу більше 26 років, відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

03 липня 2017 року об'єднане управління ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що отримання приватним підприємством ліцензії на роздрібну торгівлю лікарськими засобами не є достатньою умовою для визначення право на пенсію за вислугу років медичних працівників цього підприємства, оскільки офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я відбувається шляхом його акредитації.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

06 вересня 2017 року від позивача до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на вказану касаційну скаргу, в яких ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані ним судові рішення - без змін.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1

08 вересня 2016 року позивач вернулась до об'єднаного управління ПФУ з заявою про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я.

На момент звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років їй виповнилося 51 рік.

Об'єднане управління ПФУ рішенням від 07 грудня 2016 року № 84 відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.

Загальний трудовий стаж позивача становить 32 роки 10 місяців 13 днів.

До спеціального стажу не зараховані періоди роботи з 11 лютого 2015 року по 06 вересня 2016 року (1 рік 06 місяців) через відсутність у роботодавця документу про акредитацію закладу охорони здоров'я (аптеки), провізором у якій в цей період працювала позивач.

З таких підстав, відповідачем визначено позивачу спеціальний стаж роботи лише 24 роки 5 місяців 9 днів, чого недостатньо для призначення пенсії за вислугою років як працівнику закладу охорони здоров'я.

Також суди встановили, що з 03 серпня 1983 року по 26 серпня 1985 року позивачка працювала фасувальником в аптеці № 66 в м. Первомайську; з 01 вересня 1985 по 30 червня 1990 року навчалася у Запорізькому медичному інституті; з 01 серпня 1990 по 05 вересня 2003 року працювала провізором, завідуючою РПОЦРА № 143; з 08 вересня 2003 по 12 вересня 2014 року - провізором, заступником завідуючого відділом, завідуючою відділом в аптеці № 65 ПКВО «Фармація»; з 17 квітня 2013 року по 04 листопада 2014 року - провізором вищої категорії із сумісництвом в аптеці № 139 ПЦРА № 65 філії АКВО «Фармація»; з 21 листопада 2014 по 26 січня 2015 року - провізором в аптеці № 25 ТОВ «Мед-Сервіс Юг»; з 11 лютого 2015 по 06 вересня 2016 року - провізором в аптеці № 2 ФОП ОСОБА_2 Зазначені обставини підтверджуються трудовою книжкою БТ-1 № 7634263 та сторонами не оспорюються.

ФОП ОСОБА_2 зареєстровано у встановленому законом порядку, про що свідчать виписка з ЄДРПОУ про державну реєстрацію ФОП (а.с.62), в якій зазначено вид діяльності 47.73 - роздрібна торгівля фармацевтичними товарами. 17.09.2013 року Державною службою України з лікарських засобів ФОП ОСОБА_2 видано ліцензію, у якій зазначено вид діяльності - роздрібна торгівля лікарськими засобами. Наведене свідчить про те, що аптека № 2, власником якої є ФОП ОСОБА_2 - є аптекою, закладом охорони здоров'я, а форма власності в даному випадку не має значення.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту статті 2 Закону № 1788-ХІІ вбачається, що одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років. Вони встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (стаття 51 Закону № 1788-ХІІ).

Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них (частина друга статті 7 Закону № 1788-ХІІ). Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (далі - Закон № 2801-ХІІ) закладом охорони здоров'я є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до статті 16 Закону № 2801-ХІІ заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами.

Громадяни забезпечуються лікарськими засобами та імунобіологічними препаратами через заклади охорони здоров'я, які мають право на це відповідно до закону (стаття 54 Закону № 2801-ХІІ).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1570 «Про затвердження Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах» аптека - заклад охорони здоров'я, основним завданням якого є забезпечення населення, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ та організацій лікарськими засобами шляхом здійснення роздрібної торгівлі; аптечний пункт - структурний підрозділ аптеки, який створюється у лікувально-профілактичних закладах для торгівлі готовими лікарськими засобами; аптечний кіоск - структурний підрозділ аптеки, який створюється на підприємствах, установах та організаціях для роздрібної торгівлі готовими лікарськими засобами, що відпускаються без рецептів лікаря.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік № 909, постанова № 909 відповідно) затверджено вичерпний перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту 2 Переліку № 909 до закладів охорони здоров'я і посад, робота на яких дає право на пенсію, відносяться провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад), лаборанти, які працюють в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях.

Згідно з приміткою 2 постанови № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Крім того, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002 року № 385 затверджений перелік установ охорони здоров'я, лікувальних, провізорних посад і посад молодших фахівців з фармацевтичною освітою в установах охорони здоров'я (далі - Перелік № 385).

Так пунктом 3 Переліку № 385 затверджені фармацевтичні (аптечні) заклади, до яких віднесені: аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки, база спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна), контрольно-аналітична лабораторія, лабораторія з аналізу якості лікарських засобів, магазин (медичної техніки, медичної оптики).

Відповідно до пункту 16 пояснень до цього Переліку № 385 аптека - заклад охорони здоров'я, основним завданням якого є забезпечення населення, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ і організацій лікарськими засобами і виробами медичного призначення.

Водночас, колегія суддів зазначає, на час звернення позивача до пенсійного органу за призначенням пенсії, відповідно до частини п'ятої статті 16 Закону № 2801-XII наразі установлено добровільне проходження закладами охорони здоров'я акредитації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Також передбачено, що не підлягають обов'язковій акредитації аптечні заклади. Акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах.

Установлений частиною першою статті 19 Закону України від 4 квітня 1996 року № 123/96-ВР «Про лікарські засоби» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядок торгівлі лікарськими засобами, як і наведене в статті 3 Закону № 2801-XII визначення поняття «заклад охорони здоров'я», також пов'язує здійснення оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами на території України підприємствами, установами, організаціями та ФОП виключно з отриманням ліцензії, яка має видаватися в порядку, встановленому законодавством, а не з отриманням ще й акредитаційного сертифіката.

При цьому в частині другій статті 19 вказаного Закону підставою для видачі зазначеної ліцензії визначалося наявність матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, відповідність яких установленим вимогам та заявленим у поданих заявником документах для одержання ліцензії характеристикам підлягає обов'язковій перевірці перед видачею ліцензії у межах строків, передбачених для видачі ліцензії, за місцем провадження діяльності органом ліцензування або його територіальними підрозділами у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Проходження першої акредитації закладу охорони здоров'я (офіційного визнання наявності у нього для якісного, своєчасного, певного рівня медичного обслуговування населення, дотримання ним стандартів у сфері охорони здоров'я, відповідності медичних (фармацевтичних) працівників єдиним кваліфікаційним вимогам) Порядком акредитації, чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачалося лише через два роки від початку провадження діяльності у цій сфері.

Отже, на підставі системного аналізу вищенаведених норм законодавства України можна зробити висновок, що особа, яка працювала на посаді провізора в аптеці, належній ФОП, за умови здійснення такої діяльності на основі ліцензій на провадження роздрібної торгівлі лікарськими засобами, незалежно від отримання цим аптечним закладом акредитаційних сертифікатів, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

Подібний правовий підхід щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї ж категорії міститься у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2018 року (справа № 355/632/17) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року (справа № 492/446/15-а).

На думку колегії суддів, на працівника аптечного закладу не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення акредитації відповідного закладу охорони здоров'я, оскільки контроль за додержанням аптечними закладами правил здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами, у тому числі в питаннях проходження акредитації, покладався чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Отже, колегія судів приходить до висновку, що робота позивача на посаді провізора під час здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами, зокрема, в аптеці, що відноситься до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, повинна зараховуватись під час призначення пенсії за пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі № 484/3/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду