Справа № 127/16238/18

Провадження № 2/127/2748/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2018 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.

секретаря Крижанівського В.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що Рішенням Третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька» від 14 серпня 2008 року по справі № 1-297/08 визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями і спорудами, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0412га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та Відповідачем в справі - ОСОБА_2.

Вказаним Рішенням Третейського суду визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями і спорудами, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0412га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі вказаного Рішення Третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька» Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об»єднане бюро технічної інвентаризації» проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок (запис в реєстровій книзі № 313 за реєстровим № 1730/28837), про що видане відповідне Реєстраційне посвідчення.

Однак, позивач залишила поза увагою необхідність реєстрації права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться набутий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами.

Згідно з рішенням Третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька» від 14 серпня 2008 року в справі № 1-297/08 позивач вважає, що є добросовісним набувачем вказаної земельної ділянки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 05.03.2009 до статті 6 Закону України «Про третейські суди» внесено зміни, які виключили з підвідомчості третейського суду справи у спорах щодо нерухомого майна. Також, у п. 2 «Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, що з 31.03.2009 року не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам.

За таких обставин здійснити державну реєстрацію прав на придбане нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в порядку, передбаченому цим Законом та на підставі рішення Третейського суду, яким визнано право власності на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями і спорудами, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0412га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, стало неможливим.

Проте, на дату винесення Рішення Третейського суду (14.08.2008 року) винятків, що виключали з підвідомчості третейського суду розгляд справ щодо нерухомого майна, не було.

З урахуванням цього, Рішення Третейського суду на момент винесення відповідало вимогам ст.ст. 45, 46 Закону України «Про третейські суди» є чинним, легітимним і не скасованим будь-якими зацікавленими особами.

За таких обставин позивач вважає, що правомірно набула право власності на земельну ділянку, однак не може його зареєструвати у передбачений законом спосіб, що змусило її звернутись з цим позовом до суду.

В судове засідання позивач не з'явилась. Представником позивача подано заяву про розгляд справи у її відсутність, згідно з якою представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішенням Третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька» від 14 серпня 2008 року по справі № 1-297/08 визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями і спорудами, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0412га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та Відповідачем в справі ОСОБА_2.

Вказаним Рішенням Третейського суду визнано за ОСОБА_1, право власності на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями і спорудами, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0412га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі вказаного Рішення Третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька» Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об»єднане бюро технічної інвентаризації» проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок (запис в реєстр. книзі № 313 за реєстр. № 1730/28837), про що видане відповідне Реєстраційне посвідчення.

Однак, позивач залишила поза увагою необхідність реєстрації права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться набутий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами. Згідно з рішенням Третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька» від 14 серпня 2008 року в справі № 1-297/08 позивач є добросовісним набувачем вказаної земельної ділянки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 05.03.2009 до статті 6 Закону України «Про третейські суди» внесено зміни, які виключили з підвідомчості третейського суду справи у спорах щодо нерухомого майна. Також, у п. 2 «Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, що з 31.03.2009 року не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам.

За таких обставин здійснити державну реєстрацію прав на придбане нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в порядку, передбаченому цим Законом та на підставі рішення Третейського суду, яким визнано право власності на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями і спорудами, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0412га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, стало неможливим.

Проте, на дату винесення Рішення Третейського суду (14.08.2008 року) винятків, що виключали з підвідомчості третейського суду розгляд справ щодо нерухомого майна, не було.

З урахуванням цього, Рішення Третейського суду на момент винесення відповідало вимогам ст.ст. 45, 46 Закону України «Про третейські суди» є чинним, легітимним і не скасованим будь-якими зацікавленими особами.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НОМЕР_3 від 07.08.2018 року, право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2 зареєтровано за Відповідачем в справі ОСОБА_2.

Відповідно до Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 42694900 від 25 серпня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2.

Згідно з частиною другою статті 328 ЦК право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

За загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Зважаючи, що право власності на придбану ОСОБА_1 земельну ділянку зареєстровано за відповідачем, реєстрація такого права має бути здійснена і за його новим набувачем.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 16, 328, 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про третейські суди», ст.ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку площею 0,0412га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у відшкодування витрат із сплати судового збору 744 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31.10.2018 р.

Суддя