ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 9901/514/18 (П/9901/514/18)

Провадження № 11-920заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - СергійчукЛ.Ю.,

представника відповідача Вищої ради правосуддя - РусаковоїІ.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Гімон М. М., судді: Берназюк Я. О., Бучик А. Ю., Гриців М. І., Мороз Л. Л.) від 09 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та нечинним рішення,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року ОСОБА_6 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та нечинним рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 06 березня 2018 року № 711/0/15-18 «Про тимчасове відсторонення судді господарського суду м. Києва ОСОБА_6 від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності».

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 липня 2018 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ВРП подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги Рада зазначила, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, як судом першої інстанції, не було досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що рішення ВРП від 06 березня 2018 року № 711/0/15-18 не відповідає усім нормам, закріпленим ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято відповідачем без дотримання вимог законодавства, а тому не може бути визнано правомірним.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

Президент України Указом від 14 квітня 2008 року № 346/2008 призначив ОСОБА_6 на посаду судді господарського суду м. Києва строком на п'ять років, а Верховна Рада України постановою від 18 квітня 2013 року

№ 209-VII обрала його суддею цього ж суду безстроково.

11 жовтня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним № 42016000000002803 внесені відомості про досудове розслідування за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (надалі - КК України), а саме: закінчений замах на заволодіння чужим майном у великих розмірах, шляхом зловживання довірою (шахрайство).

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8, шляхом зловживання довірою останнього 10 листопада 2016 року отримав від нього грошові кошти в сумі 6 000 доларів США за начебто вирішення питання щодо прийняття суддями Київського апеляційного господарського суду 09 листопада 2016 року рішення на користь ТОВ «Виробниче-будівельне підприємство «Укргазкомплект» у справі № 910/30431/15, не маючи на меті вчинення таких дій. Продовжуючи свій злочинний умисел, 12 січня 2017 року ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 10 000 доларів США за начебто вирішення ним питання щодо прийняття суддями Вищого господарського суду України 11 січня 2017 року рішення на користь ТОВ «Виробниче-будівельне підприємство «Укргазкомплект» у вказаній вище справі, не маючи на меті вчинення таких дій.

12 січня 2017 року ОСОБА_6 затримано відповідно до ст. 208, 482 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України), а 13 січня 2017 року позивачу повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України.

20 січня 2017 року заступник Генерального прокурора Столярчук Ю. В. подав до ВРП клопотання про тимчасове відсторонення судді господарського суду м. Києва ОСОБА_6 від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням того до кримінальної відповідальності. В обґрунтування цього клопотання прокурор посилався на ризик впливу ОСОБА_6 на свідків та інших учасників кримінального провадження. При цьому зазначив, що наявність кримінального провадження за підозрою судді у вчиненні кримінальних правопорушень може поставити під сумнів його безсторонність при здійсненні правосуддя і зашкодити авторитету судової влади.

24 січня 2017 року ВРП прийняла рішення № 16/0/15-17, яким частково задовольнила зазначене клопотання та тимчасово відсторонила суддю ОСОБА_6 від здійснення правосуддя на строк до 13 березня 2017 року у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Відповідно до змісту зазначеного рішення Ради ВРП погодилася з доводами клопотання прокурора про наявність ризиків, а саме: перебування позивача на посаді судді безпосередньо сприяло йому у вчиненні інкримінованого злочину; перебуваючи на посаді, суддя матиме доступ до матеріалів справи № 910/30431/15; зможе знищити або підробити документи, що містяться в матеріалах справи, які мають суттєве значення для досудового розслідування. Крім того, Радою зазначено про ризик незаконного впливу позивачем на свідків та інших учасників кримінального провадження, в тому числі суддів апеляційної та касаційної інстанцій, які брали участь у розгляді справи № 910/30431/15, та учасників процесу у вказаній справі, що може негативно вплинути на досудове розслідування кримінального провадження.

09 березня 2017 року, розглянувши клопотання заступника Генерального прокурора України щодо продовження строку тимчасового відсторонення позивача від здійснення правосуддя строком на два місяці у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності, ВРП прийняла рішення № 472/0/15-17 «Про продовженння строку тимчасового відсторонення судді господарського суду м. Києва ОСОБА_6 від здійснення правосуддя до 12 травня 2017 року». Мотивами необхідності продовження цього строку стало існування обставин, які були підставою для тимчасового відсторонення судді.

Слід зазначити, що з 18 жовтня 2017 року на розгляді у Шевченківському районному суді м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016000000002803 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 09 січня 2018 року у справі № 761/37111/17 (провадження № 1-кп/761/1746/2017) вказаний обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 визнано таким, що відповідає вимогам ст. 109, 291 КПК України. Справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

28 лютого 2018 року заступник Генерального прокурора Столярчук Ю. В. звернувся до Ради з клопотанням про тимчасове відсторонення ОСОБА_6 від здійснення правосуддя у зв'язку із притягненням його до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження. Вказане клопотання направлено в межах того самого кримінального провадження - № 42016000000002803 і обґрунтовано тим, що перебуваючи на посаді судді, ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, а характер вчиненого ним злочину вказує на можливість вчинення іншого аналогічного злочину. Заступник Генерального прокурора також зазначає, що наявність кримінального провадження за обвинуваченням судді у вчиненні злочину може поставити під сумнів безсторонність судді при здійсненні правосуддя і зашкодити авторитету судової влади.

06 березня 2018 року ВРП прийняла рішення № 711/0/15-18, яким тимчасово відсторонила суддю господарського суду м. Києва ОСОБА_6 від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, або закриття вказаного кримінального провадження. Підставою для прийняття даного рішення Рада зазначила переконливість доводів клопотання прокурора про ризики можливого впливу позивача на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також можливого вчинення ним іншого аналогічного злочину за умови безпосереднього доступу до матеріалів господарських справ, які надійшли йому на розгляд. У зазначеному рішенні ВРП також навела міркування, за яких не вважає клопотання прокуратури повторно поданим, мотивувавши висновок тим, що вони є різними за змістом.

Не погоджуючись із вказаним вище рішенням ВРП, ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та надані на противагу їм аргументи ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 131 Основного Закону в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, серед іншого, ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Задовольняючи позовні вимоги, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що клопотання заступника Генерального прокурора від 28 лютого 2018 року про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_6 було заявлено повторно в межах того ж самого кримінального провадження, що є порушенням ч. 6 ст. 64 Закону № 1798-VIII, оскільки попереднє рішення Ради від 24 січня 2017 року № 16/0/15-17, яким позивача було відсторонено від здійснення правосуддя строком на два місяці, в судовому порядку не було скасовано. Крім того, суд першої інстанції вважає, що клопотання заступника Генерального прокурора Столярчука Ю. В. від 28 лютого 2018 року є аналогічним його клопотанню від 20 січня 2017 року.

Водночас, ВРП у своїй апеляційній скарзі стверджує, що клопотання заступника Генерального прокурора Столярчука Ю. В. від 28 лютого 2018 року не є тим самим, що подане повторно, оскільки доводи та обґрунтування, викладені у ньому та у клопотанні прокурора, яке було предметом розгляду на засіданні ВРП 24 січня 2017 року, є різними за своїм змістом.

Велика Палата Верховного Суду приймає таку позицію скаржника та вважає за доцільне зазначити слідуюче.

За приписами ст. 1551 КПК України рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється Вищою радою правосуддя на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам ч. 2 ст. 155 цього Кодексу, зокрема, у клопотанні зазначається: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження. Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам ч. 2 ст. 155 КПК України.

Крім того, порядок та підстави відсторонення судді від здійснення правосуддя визначені Законами України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (надалі - Закон № 1798-VIII), якими, зокрема, встановлено, що суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється Вищою радою правосуддя.

Суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження (ст. 63 Закону № 1798-VIII).

Статтею 64 Закону № 1798-VIII передбачено, що продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в порядку, визначеному ст. 63 цього Закону для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, на строк не більше двох місяців, а в разі якщо обвинувальний акт передано до суду, - до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Крім того, відповідно до п. 19.14 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення Радою рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше ніж два місяці. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Згідно із п. 19.19 Регламенту Рада продовжує строк тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя на підставі відповідного вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника про продовження цього строку. Продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється на строк не більше ніж два місяці, а у разі якщо обвинувальний акт передано до суду - до закінчення судового провадження.

Частиною 6 ст. 64 Закону № 1798-VIII встановлено, що повторне звернення Генерального прокурора або його заступника із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності або із клопотанням про продовження строку такого відсторонення стосовно судді в межах одного кримінального провадження не допускається, крім випадків скасування попереднього рішення Вищої ради правосуддя судом.

Системне тлумачення ч. 6 ст. 64 Закону № 1798-VIII дозволяє дійти висновку про наявність певної мети встановлення визначеною нормою закону заборони, яка полягає в унеможливленні багаторазового звернення із клопотанням про відсторонення судді від посади за наявності однакових підстав та фактичних обставин застосування даного заходу забезпечення в кримінальному провадженні. Такий підхід законодавця спрямований на виключення ситуацій зловживання правом звернення із зазначеним клопотанням правоохоронними органами та забезпечення гарантій суддівської незалежності та недоторканності.

Логіко-граматичне тлумачення поняття «повторний» можна здійснювати за двома окремими ознаками, а саме: 1) якісна ознака, яка визначає, що звернення, що вже подавалось, подається знов. В цьому випадку очевидно, що звернення, яке подається повторно, повинно мати ті ж самі змістовні складові, які містились і в первинному зверненні; 2) кількісна ознака, яка визначає, що повторне звернення подається другим після першого. За такою ознакою достатньо встановлення лише послідовності подання звернень.

Однак ч. 6 ст. 64 Закону № 1798-VIII не виключає можливості звернення із новим клопотанням про відсторонення судді від посади у разі наявності відповідних потреб кримінального провадження і з метою досягнення дієвості цього провадження, яке змістовно відрізняється від попереднього звернення. Цією нормою закону обмежено можливість кількісного звернення із клопотанням про відсторонення судді від посади за наявності одних і тих самих підстав.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття «повторне звернення», яке застосовується в ч. 6 ст. 64 зазначеного Закону, використовується в розумінні подання звернення, що має ті ж самі змістовні складові. Тобто цією нормою забороняється повторне звернення із клопотанням про відсторонення судді від посади за наявності однакових підстав та фактичних обставин застосування даного заходу забезпечення в кримінальному провадженні.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що клопотання заступника Генерального прокурора від 28 лютого 2018 року не є тим самим, що подане повторно, оскільки це клопотання та клопотання від 20 січня 2017 року є різними за своїм змістом, зокрема, у попередньому клопотанні (20 січня 2017 року) заступник Генерального прокурора вказував на існування ризику того, що ОСОБА_6 під час досудового розслідування може перешкоджати кримінальному провадженню, а клопотання прокурора від 28 лютого 2018 року мотивовано тим, що наявність кримінального провадження в суді за обвинуваченням ОСОБА_6 може поставити під сумнів безсторонність його як судді при здійсненні ним правосуддя і зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.

Таким чином, ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що ВРП, приймаючи рішення від 06 березня 2018 року № 711/0/15-18, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов вірного висновку про необхідність тимчасового відсторонення судді господарського суду м. Києва ОСОБА_6 від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття вказаного кримінального провадження, а тому відсутні підстави для його скасування.

Твердження суду першої інстанції, що ані шкода авторитету судової влади, ані ризик вчинення суддею Головатюком Л. Д. повторного злочину не відповідають встановленій в законі меті відсторонення особи від посади, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими з огляду на таке.

У пункті 20 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки вказано, що судді не можуть ефективно здійснювати правосуддя без довіри громадськості, адже вони є частиною суспільства, якому служать. Їм слід бути обізнаними щодо очікувань громадськості від судової системи та скарг на її функціонування.

У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23, йдеться про те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

У пункті 22 Висновку №3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Пунктом 33 Висновку №18 (2015) Консультативної ради європейських суддів «Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії» визначено, що судді повинні поводитися доброчесно як під час виконання своїх функцій, так і в особистому житті, відповідати за свою поведінку, якщо це входить до загальноприйнятих норм.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов'язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно зі ст. 58 Закону № 1402-VIII питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з'їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (ст. 1 Кодексу суддівської етики).

Зазначені вище положення міжнародних документів, Закону № 1402-VIII та Кодексу суддівської етики визначають, що авторитет судової влади має вселяти довіру суспільства до здійснення правосуддя.

Ураховуючи наведене, ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що наявність кримінального провадження за підозрою судді ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, може поставити під сумнів безсторонність цього судді при здійсненні правосуддя та з огляду на міжнародні принципи і стандарти поведінки судді та норми національного законодавства зашкодити авторитету судової влади і довірі суспільства до неї.

Разом з цим, ВеликаПалата Верховного Суду зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, ВРП враховано ризики здійснення правосуддя суддею Головатюком Л. Д. за викладених у клопотанні заступника Генерального прокурора Столярчука Ю. В. обставин, співмірність між такою засадою, як незалежність та недоторканність суддів, і наслідками тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.

Що стосується аргументів ВРП про встановлення Законом № 1798-VIII вичерпного переліку підстав для скасування рішення про тимчасове відсторонення судді, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону № 1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

Отже, законодавець чітко визначив підстави для оскарження та скасування рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, такі підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.

Судом установлено, що на засіданні ВРП 06 березня 2018 року були присутні 14 її членів, з яких «за» відсторонення судді ОСОБА_6 проголосувало - 13 членів ВРП, «проти» - 1 і «не брали участі у голосуванні» - 0. Отже, оскаржуване рішення ВРП прийнято повноважним складом Ради та підписано усіма її членами, які брали участь у його ухвалені. При цьому у зазначеному рішенні містяться посилання на визначені законом підстави та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Таким чином, оцінивши в сукупності отримані в судовому засіданні докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для його скасування. Як наслідок, апеляційна скарга ВРП на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2018 року підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права, а тому вбачаються підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 липня 2018 року - задовольнити.

Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 липня 2018 року - скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Н.П. Лященко

С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л.І. Рогач

Д. А. Гудима О.М. Ситнік

О. С. Золотніков О.С. Ткачук

О. Р. Кібенко О.Г. Яновська

Л.М.Лобойко