ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/19576/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот",

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Шкурдова Л.М.)

від 23.02.2018,

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.)

від 04.06.2018,

за позовом приватного підприємства "Дніпротранс",

до приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат" Запоріжсталь",

про стягнення 244 579,94 грн,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року приватне підприємство "Дніпротранс" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" 244 579,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з листопада 2015 року по квітень 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договори на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно до яких судновласник зобов'язувався здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а останній - прийняти та оплатити такі послуги. Оскільки, відповідачем допущено прострочення оплати наданих послуг перевезення, простій судна в порту під час розвантаження, позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату демереджу. Також, з відповідача підлягають стягненню 3 % річних, інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на користь ПП "Дніпротранс" 122 744,67 грн боргу, 11 836, 75 грн 3% річних, 21 627,20 грн інфляційних втрат, 2 343,13 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Стягнуто з ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на користь ПП "Дніпротранс" 7 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовлено.

25.06.2018 ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018, в якій просить вказані судові рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 122 744,67 грн основного боргу, 11 836, 75 грн 3 % річних, 21 627, 20 грн інфляційних втрат, 2 343,13 грн витрат зі сплати судового збору, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог.

Підставами для скасування судових рішень у частині задоволених позовних вимог відповідач зазначає, що судами не було взято до уваги те, що зобов'язання відповідача за договорами фрахту № 17/11-2016 від 17.11.2016, № 12/12-2016 від 12.12.2016, № 07/03-2017 від 07.03.2017 були визначені в доларах США, а тому судами було неправильно стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за цими договорами, а також 3 % річних. На думку скаржника, неподання щоденних нотісів в період з 24.03.2017 до 30.03.2017 свідчить про порушення позивачем умов договору та є невиконанням ним вимог, від яких залежало забезпечення своєчасного прийняття та вивантаження судна в порту призначення. Вказує на те, що судами не було досліджено і не надано належної правової оцінки тому, що інформація про дату вивантаження судна в порту Русе (Болгарія) та про очікувану дату прибуття судна в порт Лом (Болгарія) не є достатньою для планування роботи порту, фрахтувальника та вантажовідправника і не може прирівнюватись до інформації, яка повинна надаватися судновласником в щоденних нотісах. Зазначає, що саме позивач не виконав умови договору № 07/03-2017 від 07.03.2017 в частині обов'язку подання щоденних нотісів на шляху руху т/х "Лімба" в порт Лом (Болгарія), що стало причиною неможливості своєчасного прийняття та вивантаження вантажу і зумовило простій судна. Посилається на безпідставність врахування судами позиції ПАТ "Запоріжсталь" (яке не було стороною договору фрахту № 07/03-2017 від 07.03.2017) щодо визначення суми демереджу, адже, правомірність нарахування суми демереджу повинна здійснюватись згідно з умовами договору перевезення та фактичних обставин його виконання. Посилається на нез'ясування судами питань, які мають значення для вирішення спору в частині стягнення з відповідача 22 407, 03 грн, неврахування наданих відповідачем належних і допустимих доказів. Вважає, що судами при дослідженні обставин і підстав щодо стягнення з відповідача демереджу за договором № 20/04-2017 від 20.04.2017 було порушено норми процесуального права. Зазначає про те, що в постанові не досліджено обставин щодо непідписання договору № 20/04-2017 від 20.04.2017. Вважає, що місцевим судом було порушено норми процесуального права - ч. 9 ст. 80 ГПК України; судом апеляційної інстанції прийнято до уваги документи, які надавались позивачем з порушенням встановленого ухвалою від 14.05.2018 строку для їх подання. Зазначає про підписання відзиву на апеляційну скаргу особою, яка не мала права його підписувати - за відсутності відповідних повноважень у такої особи та їх документального підтвердження (такий відзив було підписано ОСОБА_1, яка діяла згідно з ордером серії КС № 169705 від 22.02.2018, в якому не заповнений такий обов'язковий реквізит як назва органу, в якому надається правова допомога позивачу, а тому неможливо було встановити що представництво інтересів та надання правової допомоги позивачу здійснювалось саме у Київському апеляційному господарському суді у справі № 910/19576/17). Посилається на те, що апеляційним судом неправильно стягнуто з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, оскільки, не взято до уваги те, що сума коштів, яка була сплачена позивачем за договором № 17/11/2017 від 17.11.2017 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, не є витратами на професійну правничу допомогу.

У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на те, що у відповідача згідно з договорами виникли грошові зобов'язання саме в національній валюті - гривні, всі рахунки на сплату виставлялись також в національній валюті і оплачувались відповідачем в національній валюті, а тому позивачем було правомірно нараховані 3 % річних, інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. Посилається на те, що після завантаження судна (14.03.2017) в Херсонському річковому порту позивач своєчасно надавав відповідачу інформацію щодо перебування судна, про що свідчить листування електронною поштою з повідомленнями про перебування судна під час виконання перевезення в рамках договору морського чартеру (фрахтування) № 07/03-2017 від 07.03.2017. З листа ПАТ "Запоріжсталь" вбачається, що вантажовідправник був обізнаний про затримку вивантаження судна та визнає правомірність нарахування демереджу позивачем. Листи, на які посилається відповідач, не стосуються договорів, які були укладені в 2017 році. Зазначає, що між сторонами укладався договір морського перевезення № 20/04-2017 від 20.04.2017, що також підтверджується наданими позивачем доказами, оригінали яких пред'являлися у судах. Посилається на те, що ГПК України (чинного на момент подання заперечень на відзив) не передбачено вимог щодо надсилання іншій стороні таких заперечень. Вказує на те, що адвокат Коваленко О.М. уповноважена на представництво позивача у цій справі, що підтверджується доданими до відзиву на апеляційну скаргу відповідача доказами, а також тими документами, які надавалися перед судовим засіданням у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат (7 000, 00 грн), пов'язана з правничою допомогою адвоката, є співрозмірною із обсягом послуг, які були надані та, що її сплата підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Відносини, що виникають з торговельного мореплавства, врегульовані Кодексом торговельного мореплавства України, відповідно до ст. 4 якого до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

Відповідно до ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані ч. 2 ст. 625 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статтей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц).

Відповідно до ст. 388 Кодексу торговельного мореплавства України до вимог, що виникають з договору морського перевезення вантажу, застосовується річна позовна давність незалежно від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордонному сполученнях.

Термін позовної давності до вимог, що виникають з договору морського перевезення вантажу обчислюється з дня настання події, що стала підставою для заявлення вимоги (п. 5 ч. 2 ст. 388 Кодексу торговельного мореплавства України).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, 30.09.2016 між ПП "Дніпротранс" (судновласником) та ПАТ "СК "Укррічфлот" (фрахтувальником) було укладено договір № 30/09-2016 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, за умовами якого судновласник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а останній - прийняти та сплатити надані послуги.

Згідно з ст. 26 договору фрахтувальник зобов'язався сплатити фрахт шляхом 100 % перерахування в банк судновласника протягом 20 (двадцяти) банківських днів після підписання коносаменту та виставлення рахунку на оплату.

Коносаменти на перевезення вантажу за маршрутом: Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія) підписані 03.10.2016.

ПП "Дніпротранс" виконало для ПАТ "СК "Укррічфлот" перевезення вантажу т/х "Медногорск" за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія), що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 21 від 25.10.2016 на суму 1 719 618,00 грн, підписаним та скріпленим печатками сторін (а.с. 224, т. 1).

Судами встановлено, що відповідач повинен був оплатити надані послуги фрахтування згідно з рахунком на оплату № 19 від 03.10.2016, ціна в якому зазначена у національній валюті України - гривні (1 719 618,00 грн), не пізніше 01.11.2016.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій банківських виписок, відповідачем послуги сплачено: 01.11.2016 - 519 618,00 грн; 02.11.2016 - 100 000,00 грн; 07.11.2016 - 100 000,00 грн; 08.11.2016 - 100 000,00 грн; 09.11.2016 - 500 000,00 грн; 11.11.2016 - 400 000,00 грн, а, отже, відповідачем було прострочено оплату за договором № 30/09-2016 від 30.09.2016, внаслідок чого господарські суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3 % річних за спірний період.

04.12.2017 відповідач звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності.

Врахувавши період прострочення оплати за договором № 30/09-2016 від 30.09.2016, заявлену відповідачем заяву про застосування позовної давності та, здійснивши перерахунок 3 % річних, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 295,89 грн 3 % річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 03.11.2016 по 11.11.2016.

17.11.2016 між ПП "Дніпротранс" (судновласником) та ПАТ "СК "Укррічфлот" (фрахтувальником) укладено договір № 17/11-2016 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом.

На виконання умов цього договору, ПП "Дніпротранс" здійснило для ПАТ "СК "Укррічфлот" перевезення вантажу т/х "Лімба" за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія)/порт Лом (Болгарія), про що свідчить акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 25 від 10.12.2016 на суму 1 696 489,50 грн (а.с. 242, т. 1).

У відповідача виник обов'язок оплатити надані послуги фрахтування згідно з рахунком на оплату № 23 від 25.11.2016, ціна в якому вказувалась у національній валюті (1 696 489, 50 грн), не пізніше 23.12.2016.

ПАТ "СК "Укррічфлот" було оплачено надані послуги - 23.12.2016 - 596 489,50 грн; 27.12.2016 - 50 000,00 грн; 28.12.2016 - 150 000,00 грн; 29.12.2016 - 100 000,00 грн; 05.01.2017 - 100 000,00 грн; 06.01.2017 - 150 000,00 грн; 10.01.2017 - 100 000,00 грн; 11.01.2017 - 100 000,00 грн; 12.01.2017 - 150 000,00 грн; 17.01.2017 - 100 000,00 грн; 18.01.2017 - 100 000,00 грн.

Місцевим судом, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановлено, що відповідачем було прострочено оплату за договором № 17/11-2016 від 17.11.2016, в зв'язку з чим до відповідача підлягає застосуванню відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Врахувавши період прострочення, здійснивши перерахунок заявлених позивачем 3 % річних за договором № 17/11-2016, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 1 286,32 грн 3 % річних за цим договором.

Водночас, не можна погодитись з рішеннями господарських судів в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 200,00 грн інфляційних втрат за січень 2017 року за договором № 17/11-2016, з огляду на таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Під час визначення індексу інфляції необхідно враховувати певні вимоги щодо здійснення розрахунку інфляційних втрат.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а за місяць.

В порушення вказаного, судами не було належним чином взято до уваги те, що прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати за договором № 17/11-2016 (рахунок № 23 від 25.11.2016) за січень 2017 року становило менше місяця, а тому відсутні підстави для їх нарахування в цьому випадку. Отже, суди дійшли неправильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 200,00 грн інфляційних втрат за договором № 17/11-2016 за січень 2017 року.

12.12.2016 між ПП "Дніпротранс" (судновласником) та ПАТ "СК "Укррічфлот" (фрахтувальником) укладено договір № 12/12-2016 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно до якого судновласник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а фрахтувальник - прийняти та сплатити надані послуги.

Згідно з укладеним 12.12.2016 між сторонами договором № 12/12-2016 ПП "Дніпротранс" виконало для відповідача перевезення вантажу т/х "Лімба" за маршрутом Херсонський річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія)/порт Лом (Болгарія), що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 18.02.2017 на суму 1 508 886,00 грн (а.с. 24, т. 2).

Суди встановили, що відповідач повинен був оплатити надані послуги фрахтування згідно з рахунком на оплату № 24 від 18.12.2016 (ціна в якому зазначена у національній валюті) не пізніше 17.01.2017.

Як вбачається з копій банківських виписок, відповідачем надані послуги перевезення оплачено: 02.02.2017 - 88 886,00 грн; 17.02.2017 - 280 000,00 грн; 22.02.2017 - 150 000,00 грн; 28.02.2017 - 200 000,00 грн; 03.03.2017 - 500 000,00 грн; 09.03.2017 - 60 000,00 грн; 10.03.2017 - 40 000,00 грн; 13.03.2017 - 150 000,00 грн; 15.03.2017 - 40 000,00 грн.

Встановивши прострочення оплати за договором № 12/12-2016 від 12.12.2016, наявність підстав для стягнення з відповідача 3 % річних, суди обґрунтовано стягнули з відповідача на користь позивача 4 977,81 грн 3 % річних, які були заявлені в межах позовної давності. Водночас, судами було неправильно стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за цим же договором у сумі 14 927, 20 грн, адже, судами не було взято до уваги те, що індекс інфляції за березень 2017 року не може бути нарахований, оскільки, прострочення заборгованості за цей місяць становило менше місяця.

Враховуючи період прострочення, суму заборгованості, яка була наявна у відповідача, Верховний Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 7 900, 00 грн інфляційних втрат за договором № 12/12-2016 за лютий 2017 року.

На виконання умов договору на послуги з перевезення вантажу водним транспортом № 28/02-2017 від 28.02.2017, ПП "Дніпротранс" виконало для ПАТ "СК "Укррічфлот" перевезення вантажу т/х "Медногорск" за маршрутом Херсонський річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія), про що свідчить акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 25.03.2017 на суму 1 633 810,50 грн (а.с. 66, т. 2).

Коносаменти на перевезення вантажу за маршрутом: Херсонський річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія) підписані 04.03.2017.

Відповідач мав оплатити надані послуги фрахтування не пізніше 24.03.2017, однак, ним було сплачено: 24.03.2017 - 100 000,00 грн; 28.03.2017 - 153 810,50 грн; 30.03.2017 - 100 000,00 грн; 04.04.2017 - 500 000,00 грн; 06.04.2017 - 500 000,00 грн; 10.04.2017 - 200 000,00 грн; 11.04.2017 - 80 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором, в зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню 1 610,05 грн - 3 % річних за період з 24.03.2017 по 11.04.2017.

Врахувавши, що прострочення сплати коштів мало місце з 25.03.2017, а не з 24.03.2017 та, здійснивши перерахунок 3 % річних за цим договором за спірний період, судами обґрунтовано стягнуто їх з відповідача у сумі 1 357,93 грн.

07.03.2017 між ПП "Дніпротранс" (судновласником) та ПАТ "СК "Укррічфлот" (фрахтувальником) було укладено договір № 07/03-2017 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, за яким позивач виконав перевезення вантажу т/х "Лімба" за маршрутом Херсонський річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія), що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 30.03.2017 на суму 1 621 953,00 грн (а.с. 97, т. 2).

Коносаменти на перевезення вантажу за маршрутом Херсонський річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія) підписані 14.03.2017.

Судами встановлено, що відповідач повинен був оплатити надані послуги фрахтування згідно з рахунком на оплату № 3 від 14.03.2017 (1 621 953, 00 грн) не пізніше 04.04.2017.

Такі послуги відповідачем було оплачено 11.04.2017 - 121 953,00 грн; 13.04.2017 - 450 000,00 грн; 14.04.2017 - 550 000,00 грн; 18.04.2017 - 500 000,00 грн.

Врахувавши період прострочення сплати вказаних коштів, здійснивши належний перерахунок 3 % річних, господарські суди правильно стягнули з відповідача 1 430,43 грн 3 % річних.

Однак, не можна погодитись з рішеннями господарських судів в частині стягнення з відповідача 4 500,00 грн інфляційних втрат за договором № 07/03-2017 від 07.03.2017, оскільки, прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати за цим договором (рахунок № 3 від 14.03.2017) становило менше місяця, що виключає застосування до відповідача відповідальності, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат, а, отже, судами було безпідставно стягнуто з відповідача 4 500, 00 грн інфляційних втрат за цим договором.

Також, за порушення договору № 07/03-2017 від 07.03.2017 (щодо перевищення часу обробки судна в порту вивантаження) позивачем було нараховано відповідачу 22 407,03 грн, які правомірно було стягнуто судами з огляду на таке.

Судами встановлено, що т/х "Лімба" прибув в порт Лом 27.03.2017 та о 08:45 год. був поданий нотіс про готовність судна до вантажних операцій (а.с. 111, т. 2). Стадійний час на розвантаження розпочався 27.03.2017 з 15:00 год.

Відповідно до ст. 20 договору № 07/03-2017 фрахтувальник зобов'язувався забезпечити за свій рахунок розвантаження судна в порту Лом зі швидкістю 600 мт за 24 послідовні години.

Стальна продукція в кількості 1 369,495 тон підлягала вивантаженню з судна за 54 год. 47 хв., однак, фактично затрачений час на очікування судном закінчення вантажних робіт склав 68 год.

Згідно з ст. 149 Кодексу торговельного мореплавства України угодою сторін можуть бути встановлені додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач).

З аналізу ст. 149 Кодексу торговельного мореплавства України вбачається, що демередж - це встановлений угодою сторін розмір плати перевізнику за простій судна протягом встановленого угодою сторін додаткового часу очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) після закінчення терміну навантаження (розвантаження).

За перевищення часу обробки судна, згідно з ст. 149 вказаного Кодексу, ст. 41 договору № 07/03-2017 відповідачу було нараховано демередж в сумі 22 407,03 грн.

Згідно з ст. 41 договору № 07/03-2017 демередж сплачується фрахтувальником протягом 10 банківських днів після отримання рахунку на оплату.

Рахунок про сплату демереджу № 7 від 05.04.2017 разом з його розрахунком, копіями нотісу та таймшиту був направлений фрахтувальнику для оплати (а.с. 109 - 112, т. 2).

Дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами ст. 86 ГПК України (в редакції з 15.12.2017), встановивши, що відповідачем згідно з ст. ст. 76 - 79 ГПК України (в редакції з 15.12.2017) не було надано доказів оплати демереджу за договором № 07/03-2017 та не доведено наявність підстав для звільнення його від відповідальності за перевищення часу обробки судна в порту вивантаження за цим договором, господарські суди правомірно стягнули з відповідача на користь позивача 22 407,03 грн демереджу за договором № 07/03-2017 від 07.03.2017.

На виконання умов договору № 29/03-2017 від 29.03.2017, позивач виконав для відповідача перевезення вантажу т/х "Медногорск" за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія), що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 10 від 19.04.2017 на суму 1 891 692,00 грн (а.с. 121, т. 2).

Коносаменти на перевезення вантажу за маршрутом: Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія) підписані 02.04.2017.

З урахуванням ст. 26 договору судами встановлено, що відповідач повинен був оплатити надані послуги фрахтування згідно з рахунком на оплату № 6 від 02.04.2017 не пізніше 22.04.2017.

Відповідачем було сплачено 28.04.2017 - 191 692,00 грн; 10.05.2017 - 200 000,00 грн; 12.05.2017 - 300 000,00 грн; 13.05.2017 - 1 200 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Врахувавши період прострочення та, здійснивши перерахунок заявлених позивачем 3 % річних, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 2 488,37 грн 3 % річних.

Також судами було правильно задоволено позовні вимоги і в частині стягнення з відповідача на користь позивача 100 337,64 грн демереджу за договором № 20/04-2017 від 20.04.2017 з таких підстав.

Згідно з договором № 20/04-2017 від 20.04.2017 здійснювалось перевезення вантажу т/х "Медногорск" за маршрутом Запорізький річковий порт "Україна" - порт Русе (Болгарія)/ порт Лом (Болгарія) та було допущено перевищення часу обробки судна в порту вивантаження.

В порт Лом т/х "Медногорск" прибув 10.05.2017 та о 09:00 год. був поданий нотіс про готовність судна до вантажних операцій. Сталійний час на розвантаження розпочався 10.05.2017 з 13:00 год.

Відповідно до ст. 20 договору № 20/04-2017 фрахтувальник зобов'язувався забезпечити за свій рахунок розвантаження судна в порту Лом зі швидкістю 600 мт за 24 послідовні години. Стальна продукція в кількості 1 609,045 тон повинна була бути вивантажена з судна за 64 год. 22 хв. Фактично затрачений час на очікування судном закінчення вантажних робіт склав 125 год.

Час простою судна в порту Русе склав 60 год. 38 хв.

Судами встановлено, що відповідач не заперечував наявність порушення строку розвантаження судна в порту Лом, натомість, зазначив, що період часу з 10.05.2017 по 15.05.2017 не може зараховуватися до періоду сталійного часу, оскільки, судновласником було заборонено вивантаження вантажу в зв'язку з несвоєчасною оплатою фрахту за договором та застосовано право притримання вантажу.

З аналізу ст. ст. 148, 149 Кодексу торговельного мореплавства вбачається, що сталійний час - це термін, протягом якого вантаж повинен бути навантажений на судно або вивантажений із судна, а контрсталійний час - додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт, за який передбачено сплату демереджу.

Згідно з ст. 163 Кодексу торговельного мореплавства після видачі вантажу одержувачу перевізник втрачає право вимоги від відправника чи фрахтувальника платежів, не внесених одержувачем, за винятком випадків, коли перевізник не зміг здійснити право притримання вантажу з незалежних від нього причин.

Судами було встановлено, що позивачем було здійснено притримання вантажу, що не суперечить ст. 163 Кодексу торговельного мореплавства. При цьому, таке притримання відбулося саме внаслідок порушення відповідачем умов вказаного договору в частині оплати фрахту.

Врахувавши вказане, встановивши те, що відповідачем не було доведено того, що період часу з 10.05.2017 по 15.05.2017 не має враховуватись до сталійного часу в цьому випадку та, що відповідачем суму фрахту за договором № 20/04-2017 від 20.04.2017 було сплачено лише 13.05.2017, господарські суди правильно стягнули з відповідача на користь позивача 100 337,64 грн демереджу за цим договором.

Отже, рішення господарських судів про стягнення з відповідача на користь позивача 122 744,67 грн боргу, 11 836, 75 грн 3% річних є законними і обґрунтованими.

Однак, не можна погодитись з рішеннями господарських судів в частині стягнення з відповідача на користь позивача 13 727, 20 грн інфляційних втрат (2 200,00 грн інфляційних втрат за договором № 17/11-2016 + 7 027, 20 грн інфляційних втрат за договором № 12/12-2016 + 4 500,00 грн інфляційних втрат за договором № 07/03-2017), а тому рішення господарських судів в частині стягнення з відповідача на користь позивача 21 627, 20 грн інфляційних втрат підлягають зміні, шляхом зменшення стягнення з ПрАТ "СК "Укррічфлот" на користь ПП "Дніпротранс" інфляційних втрат з 21 627, 20 грн до 7 900, 00 грн.

Щодо доводів відповідача про неможливість нарахування 3 % річних та інфляційних втрат у цьому випадку, оскільки, ціна договору визначена в іноземній валюті (доларах США), то вони були предметом розгляду господарських судів, які встановили те, що усі акти здачі-приймання робіт (надання послу), рахунки на оплату були підписані та виставлені в національній валюті гривні та оплачені відповідачем також в національній валюті України, а тому відсутні підстави для ненарахування відповідачу 3 % річних та інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов'язання.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що індексація валютних коливань (валютне коригування) є можливістю зміни ціни договору, яка не залежить від прострочення виконання грошового зобов'язання (в даному випадку лише з прив'язкою до неоплати фрахту протягом 21 банківського дня після підписання коносамента та збільшення курсу долара США більше ніж на 2,5 %), а нарахування інфляційних втрат - є захист майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів, розмір яких залежить також і від періоду прострочення боржника та не може обмежуватись мінімальним розміром збільшення валютного коливання. Стягнення з відповідача інфляційних втрат в цьому випадку не суперечить п. 26 вказаних договорів (за виключенням 13 727,20 грн інфляційних втрат, які не підлягають стягненню саме з підстав того, що період прострочення сплати заборгованості становив менше місяця).

Щодо аргументів відповідача в касаційній скарзі про неподання щоденних нотісів капітаном судна, в зв'язку з чим причал не був звільнений для прибуття в порт судна, то необхідно зазначити, що судами було встановлено, що простій судна в порту Лом (Болгарія) виник саме з підстав несвоєчасного надання вагонів, в які повинно бути вивантажено вантаж з судна, а не з підстав зайнятості причалу, що підтверджується, зокрема, і листом ПАТ "Запоріжсталь" (відправником вантажу) від 08.12.2017, який був оцінений господарськими судами згідно з вимогами ст. 86 ГПК України (в редакції з 15.12.2017). Крім того, судами було зазначено, що відповідачу надавалась інформація щодо здійснення завантаження вантажу, здійснення вивантаження першої партії вантажу в порту Русе 23.03.2017 та щодо очікуваної дати підходу судна в порт Лом 27.03.2017, про що свідчать електронні повідомлення. Також, вказали, що 14.03.2017 було оформлено і підписано коносамент та відповідач отримав рахунок на оплату фрахту за перевезення.

Недоречними є і посилання відповідача на неврахування судами наданих відповідачем доказів, адже, господарськими судами були ретельно досліджені всі наявні в матеріалах справи докази і їм надана належна оцінка.

Щодо доводів відповідача про недослідження обставин щодо непідписання договору № 20/04-2017 від 20.04.2017, то необхідно зазначити, що обома судами досліджувалось питання наявності вказаного договору. Врахувавши наявну в матеріалах справи копію договору № 20/04-2017 від 20.04.2017, оглянувши оригінал акту виконаних робіт саме за цим договором, виставлені позивачем рахунки та відповідні банківські виписки, суди дійшли до висновку про безпідставність доводів відповідача про його неукладення.

Відповідачем згідно з вимог ст. 74 ГПК України не було доведено порушення місцевим судом норми процесуального права - ч. 9 ст. 80 ГПК України, оскільки, заперечення на відзив позивачем були поданні 14.12.2014, а ГПК України (в редакції до 15.12.2017) не містив обов'язкових вимог (обов'язку) щодо надіслання копії заперечення на відзив іншій стороні. Незгода відповідача з рішенням місцевого суду не свідчить про порушення цим судом норм процесуального права.

Також, апеляційним судом було взято до уваги ті документи, які належним чином надавалися обома сторонами та їм була надана належна оцінка, про що також свідчить і звукозапис на диску CD-R, серійний номер LH3151VJ19150746D2.

За ст. 131-2 Конституції України обов'язковою вимогою для здійснення представництва іншої особи у суді є те, що таке представництво може здійснювати виключно адвокат (за винятком випадків, встановлених законом).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в України регулюється Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлений перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, якими можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Адвокатом ОСОБА_1, на підтвердження своїх повноважень на представництво позивача і надання відповідних послуг, були надані такі документи: договір № 17/11/2017 про надання юридичних послуг від 17.11.2017, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2385/10 від 30.10.2003; ордер серія КС № 169705, виданий ПП "Дніпротранс" адвокату ОСОБА_1 від 22.02.2018; довіреність від ПП "Дніпротранс" на адвоката ОСОБА_1 від 27.03.2018; рахунок-фактура № 30/03/18 від 30.03.2018 на суму 7 000,00 грн; квитанція від 18.03.2018 про оплату виставленого адвокатом рахунку на суму 7000,00 грн (а.с. 110-111, 113-117, т. 4).

Здійснивши аналіз вказаних доказів, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ними підтверджується те, що адвокат ОСОБА_1 є уповноваженою особою на представлення інтересів ПП "Дніпротранс" в суді апеляційної інстанції, зокрема, і на підписання відзиву на апеляційну скаргу, що спростовує доводи відповідача про зворотнє.

Укладення позивачем з ОСОБА_1, як з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, договору № 17/11/2017 від 17.11.2017 про надання юридичних послуг не спростовує того, що ОСОБА_1 як адвокатом надавались юридичні послуги позивачу за цим договором. Крім того, повноваження ОСОБА_1 (саме як адвоката) на представництво інтересів позивача у суді апеляційної інстанції також підтверджуються і довіреністю від 27.03.2018 (а.с. 117, т. 4).

Відсутність в ордері серії КС № 169705 від 22.02.2018 (а.с. 35, 115, т. 4) органу, в якому надається правова допомога адвокатом позивачу, за наявності присутності цього адвоката і представлення ним інтересів позивача у судових засіданнях, зокрема, у Київському апеляційному господарському суді, про що свідчить протоколи судових засідання від 30.05.2018 та від 04.06.2018 (а.с. 153-156, 162-164, т. 4) не свідчить про те, що адвокат ОСОБА_1 не була належним представником позивача і не є адвокатом в розумінні ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Встановивши, що позивачем були понесені витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 7 000,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача на користь позивача в силу ст. 129 ГПК України. Однак, з урахуванням того, що рішення і постанова в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають зміні, то постанова апеляційного суду і в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу підлягає зміні, шляхом зменшення стягнення цих витрат з відповідача на користь позивача з 7 000, 00 грн до 6 384,70 грн.

Також, з урахуванням наявності підстав для зменшення суми інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, підлягає зміні і рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 343,13 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, шляхом зменшення їх стягнення з відповідача на користь позивача з 2 343,13 грн до 2 137,38 грн.

Відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судові витрати, що складаються з сум судового збору, сплаченого останнім за подання апеляційної і касаційної скарг у розмірі 720, 86 грн (308,94 грн - за апеляційну скаргу і 411, 92 грн - за касаційну скаргу).

В частині відмови у задоволенні позовних вимог та в частині відмови у витратах на професійну правничу допомогу адвоката правильність висновків господарських судів ніким не оскаржується, а тому судові рішення в цій частині судом касаційної інстанції не переглядаються.

Відповідачем було подано заяву про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018, яка підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За ч. 1 ст. 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (ч. 6 ст. 333 ГПК України).

З урахуванням того, що за наслідками розгляду касаційної скарги, було задоволено позовні вимоги в меншому розмірі (в частині інфляційних втрат), а також, врахувавши надане відповідачем платіжне доручення № 14729 від 05.06.2018, Верховний Суд здійснює поворот виконання вказаних судових рішень, шляхом повернення відповідачу 13 727,20 грн інфляційних втрат, 615,30 витрат на професійну правничу допомогу та 205,75 грн судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 червня 2018 року у справі за № 910/19576/17 змінити, зменшивши суму інфляційних втрат, що підлягають стягненню з приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на користь приватного підприємства "Дніпротранс" з 21 627,20 грн до 7900,00 грн.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23 лютого 2018 року у справі за № 910/19576/17 в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за подання позовної заяви змінити, зменшивши суму судового збору, що підлягає стягненню з відповідача з 2 343,13 грн до 2 137,38 грн.

Змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 червня 2018 року у справі за № 910/19576/17, зменшивши суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на користь приватного підприємства "Дніпротранс" з 7 000,00 грн до 6 384,70 грн.

Стягнути з приватного підприємства "Дніпротранс" (73025, м. Херсон, вул. Шолом Алейхема, буд. 14, код ЄДРПОУ 32391983) на користь приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 8, код ЄДРПОУ 00017733) 720,86 грн відшкодування судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 23 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 червня 2018 року у справі за № 910/19576/17 залишити без змін.

Заяву приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23 лютого 2018 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 04 червня 2018 року у справі № 910/19576/17 задовольнити частково.

Здійснити поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23 лютого 2018 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 04 червня 2018 року у справі № 910/19576/17, шляхом повернення відповідачу 13 727,20 грн інфляційних втрат, 615,30 грн витрат на професійну правничу допомогу та 205,75 грн судового збору за подання позовної заяви.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач