ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2018 Справа №914/921/18

м . Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового задання Сала О.А. розглянув матеріали справи

за позовом: ОСОБА_2, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538", м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізатор-ЛВ", м. Львів

предмет позову: скасування протоколу №23/04-18 від 23.04.2018 року позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Львівський механізатор-538", відновлення стану установчих документів та майна ТОВ "Львівський механізатор-538", який існував до складення протоколу № 23/04-18 від 23.04.2018 року,

підстава позову: порушення положень Статуту товариства та чинного законодавства під час розгляду питань позачергових загальних зборів ТОВ "Львівський механізатор-538",

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2 - особисто, ОСОБА_3 - представник на підставі довіреності від 19.04.2018 року,

відповідача: Вус О.І. - директор,

третьої особи: Іванченко А.П. - представник на підставі ордера серії КВ №086818 від 14.06.2018 року.

ПРОЦЕС

22.05.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор 538" про скасування протоколу №23/04-18 від 23.04.2018 року позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Львівський механізатор 538" та про відновлення стану установчих документів та майна ТОВ "Львівський механізатор 538", який існував до складення протоколу №23/04-18 від 23.04.2018 року.

Одночасно з позовною заявою подано клопотання про забезпечення позову. яке повернуто заявнику згідно з ухвалою суду від 23.05.2018 року. Ухвалами суду від 23.05.2018 року позовну заяву залишено без руху, а клопотання про забезпечення позову повернуто позивачу з підстав недотримання вимог п.6 ч.1 ст. 139 ГПК України та ч.5 ст. 139 ГПК України.

29.05.2018 року суду подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та активи, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Механізатор ЛВ" та шляхом заборони відчуження майна та будь-яких активів, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Механізатор ЛВ", у задоволенні якого відмовлено згідно з ухвалою суду від 05.06.2018 року.

Ухвалою суду від 04.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 27.06.2018 року; залучено до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Механізатор-ЛВ"; витребувано у відповідача та ТОВ "Механізатор-ЛВ" оригінал протоколу № 23/04-18 від 23.04.2018 року позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Львівський механізатор 538", оригінал Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор 538" і Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізатор-ЛВ", оригінал інформаційної заяви ОСОБА_2 про намір вийти з товариства, оригінал заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про вихід з числа учасників ТОВ "Львівський механізатор 538". Підготовче засідання неодноразово відкладалося з підстав, зазначених в ухвалах суду, що також відображено в протоколах судових засідань, а 04.07.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Під час розгляду справи учасниками справи надано наступні документи та клопотання:

18.06.2018 року від третьої особи надійшли пояснення; 20.06.2018 року третьою особою подано заяву про долучення документів до матеріалів справи; 04.07.2018 року від третьої особи надійшли додаткові пояснення та заява (заперечення проти клопотання про виклик свідків і витребування доказів); 09.07.2018 року - заперечення на заяву про визнання позовних вимог; 20.07.2018 року та 19.09.2018 року - клопотання про долучення документів до матеріалів справи; 05.09.2018 року - додаткові пояснення.

21.06.2018 року відповідачем в особі директора ОСОБА_9 подано відзив і заяву про долучення документів до матеріалів справи; 03.07.2018 року надійшли заперечення на відповідь на відзив.

27.06.2018 року позивачем подано відповідь на відзив, клопотання про витребування доказів; 04.07.2018 року позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, у тому числі клопотання про виклик свідків та про витребування доказів; 07.08.2018 року та 21.08.2018 року - додаткові пояснення у справі.

04.07.2018 року відповідачем в особі директора Вус О.І. подано заяву про визнання позовних вимог.

У судовому засіданні 09.07.2018 року представник позивача відкликав заяву про виклик свідка, у судовому засіданні задоволено клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів у Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лихошви Жанни Олександрівни та в Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, у ТОВ "Львівський механізатор-538", у ТзОВ «Механізатор ЛВ».

30.07.2018 року Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради надано суду матеріали реєстраційних справ ТзОВ «Львівський механізатор-538» та ТзОВ «Механізатор ЛВ».

22.08.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 05.09.2018 року. Під час розгляду справи по суті неодноразово оголошувалась перерва, що відображено в протоколах судових засідань.

У судовому засіданні 09.10.2018 року за участю представників учасників справи судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ДОВОДИ СТОРІН

Спір між сторонами виник у зв'язку з порушенням відповідачем, на переконання позивача, корпоративних прав позивача у зв'язку з прийняттям на позачергових загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» рішення, оформленого протоколом № 23/04-18 від 23.04.2018 року, про виділ з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» нової юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Механізатор-ЛВ», про затвердження розподільчого балансу ТзОВ «Львівський механізатор-538» у зв`язку з виділом нової юридичної особи, про зменшення статутного капіталу ТзОВ «Львівський механізатор-538».

ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить суд скасувати протокол № 23/04-18 від 23.04.18 року позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» та відновити стан установчих документів та майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538», який існував до складення протоколу позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» № 23/04-18 від 23.04.18.

На думку позивача саме у такий спосіб будуть захищені його порушені корпоративні права внаслідок прийняття рішення, оформленого протоколом № 23/04-18 від 23.04.2018 року позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Львівський механізатор 538».

Позивач вважає, що було порушено процедуру реєстрації присутніх учасників на позачергових загальних зборах учасників ТОВ «Львівський механізатор-538», окрім того в протоколі № 23/04-18 від 23.04.2018 року позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» не було зазначено про участь у зборах його представника, ОСОБА_3, який брав участь у загальних зборах та голосуванні від імені ОСОБА_2

Позивач зазначає, що при вирішенні питання про призначення голови та гекретаря позачергових зборів, відомості зазначені в протоколі № 23/04-18 від 23.04.2018 року не відповідають дійсності, оскільки секретарем було обрано ОСОБА_3 натомість в протоколі зазначено, що Головою зборів було обрано ОСОБА_11, а секретарем зборів - ОСОБА_7

У позовній заяві позивач стверджує, що відповідно до п. 8.3.3 Статуту відповідача рішення про внесення змін до Статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят та більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менше як 3/4 голосів, якщо інше не встановлене законом. Частки учасників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в сумі становлять лише 70 % в статутному капіталі товариства.

Одночасно позивач стверджує, що по всіх питання порядку денного, що мали наслідком прийняття рішення про внесення змін до Статут, його представник ОСОБА_3 голосував від його імені «проти», а не «за», як відображено в тексті протоколу. Тому, його голос безпідставно не був врахований при прийнятті рішень зборами. Крім цього, позивач стверджує, що факт участі в позачергових зборах представника ОСОБА_3 від його імені взагалі в протоколі не відображено, що не відповідає дійсним обставинам проведення зборів та процесу голосування і прийняття рішень.

Тому позивач вважає, що рішення порядку денного зборів про внесення змін до Статуту, про відчуження майна товариства та про ліквідацію товариства є неприйнятими, оскільки всупереч вимогам п.8.3.3 Статуту по них не набрано 3/4 голосів.

Також позивач стверджує, що його заява від 14.02.2018 року про вихід з товариства носила лише інформаційний характер та не могла створити жодних правових наслідків для нього, зокрема - розгляду питання про його виключення з числа учасників на зборах учасників. Позивач стверджує, що доводи третьої особи про те, що збори скликались саме для дотримання корпоративних прав позивача щодо його виходу з товариства, не відповідають дійсності. На думку позивача збори були організовані з метою виділу іншої, нової, юридичної особи з відповідача без участі позивача в ній та відчуження майна відповідач на користь нової особи. Тому, формування питання порядку денного про виключення позивача з числа учасників товариства на підставі заяви неправильної форми порушувало корпоративні права позивача.

Позивач також вважає, що при прийнятті рішення про перехід ТзОВ «Львівський механізатор-538» на модельний статут, було порушено порядок такого переходу.

Окрім того, рішення, оформлені протоколом № 23/04-18 від 23.04.2018 року, про виділ з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» нової юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Механізатор-ЛВ», про затвердження розподільчого балансу ТзОВ «Львівський механізатор-538» у зв`язку з виділом нової юридичної особи, про зменшення статутного капіталу ТзОВ «Львівський механізатор-538» і всі подальші рішення, що були пов'язані з виділом з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» нової юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Механізатор-ЛВ» були прийняті з грубим порушенням норм чинного законодавства та статуту товариства, що діяв на момент проведення зборів.

Окремо позивач стверджує, що оспореним рішенням було незаконно, без його згоди, призначено директором ТОВ «Львівський механізатор-538» ОСОБА_9 після прийняття рішення про виділ з товариства нової юридичної особи та залишення єдиним учасником товариства ТОВ «Львівський механізатор-538» позивача, ОСОБА_2

Позивач вважає, що у зв'язку з незаконністю оспорюваних рішень, оформлених протоколом № 23/04-18 від 23.04.2018 року, відновленню підлягають стан установчих документів та майна товариства до стану, що існував до прийняття оспорюваного рішення.

ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

В матеріалах справи містяться дві заяви відповідача по суті спору: відзив від 21.06.2018 року, яким відповідач в особі директора ОСОБА_9 (призначеного оспореним рішенням від № 23/04-18 від 23.04.18) просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з підстав, наведених у ньому; та заява про визнання позовних вимог від 02.07.2018 року (подана 04.07.2018 року), якою відповідач в особі директора Вуса О.І. (призначеного на посаду Рішенням № 1 єдиного учасника ТОВ "Механізатор-538" від 02.07.2018 року), якою відповідач визнає позовні вимоги повністю.

Даним доводам двох заяв по суті справи суд надасть оцінку нижче.

ДОВОДИ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Третя особа заперечує проти позовних вимог, зазначає що збори були проведені у відповідності до вимог чинного законодавства України та статуту ТОВ «Львівський механізатор-538». Процедуру скликання, реєстрації а також виділу з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» нової юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Механізатор-ЛВ», зменшення часток в статутному капіталі та про перерозподіл часток ТОВ «Львівський механізатор-538» було проведено відповідно до норм чинного законодавства. Отже рішення загальних зборів, оформлені протоколом № 23/04-18 від 23.04.2018 року, є чинними та не підлягають скасуванню.

Окрім цього, третя особа стверджує, що позивач не навів жодних аргументованих доказів, які б підтверджували описувані ним факти у позовній заяві.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Станом на 14.02.2018 року, 22.03.2018 року та 23.04.2018 року була чинною редакція статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538», затверджена загальними зборами учасників 16.01.2017 року, відповідно до якої учасниками товариства були громадяни України: ОСОБА_7 (проживає: м. Львів, вул. Тарасівська, буд. 49; паспорт: серія КВ №314445, виданий Личаківським РВ УМВС України у Львівській області 10.12.1999р. (володіє часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 62,5%)); ОСОБА_2 (проживає: АДРЕСА_1; паспорт: НОМЕР_1, виданий Личаківським РВ УМВС України у Львівській області 14.01.1997р. (володіє часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 30,0%)); ОСОБА_11 (проживає: АДРЕСА_2; паспорт: НОМЕР_2, виданий Личаківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 11.02.1997р. (володіє часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 7,5%)).

Дані факти сторонами та третьою особою не заперечується.

14 лютого 2018 р. ОСОБА_2 скерував на адресу ТзОВ «Львівський механізатор-538» лист, в якому зазначав про свій намір вийти зі складу учасників ТзОВ «Львівський механізатор-538». Даний лист був підписаний позивачем особисто, його підпис нотаріально завірений не був. Позивач інформував про свій намір вийти із складу учасників товариства та просив загальні збори товариства задовольнити заяву про вихід з товариства, виплатити вартість частини майна пропорційно до розміру частки в статутному капіталі та провести експертну оцінку вартості частини майна, що пропорційна його частці в статутному капіталі товариства. Також повідомив, що допускає розгляд питання про виплату вартості частини майна в натуральній формі шляхом передачі у власність нежитлових приміщень товариства.

Факту отримання товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» даного листа відповідач та третя особа не заперечили.

Даний лист позивачем не відкликався, іншого листа з іншими намірами позивач не надсилав.

22 березня 2018р. директором ТзОВ «Львівський механізатор-538» на адресу учасників було скероване повідомлення про проведення позачергових загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізхатор-538». Відповідно до преамбули даного повідомлення (його першого абзацу), проведення позачергових зборів було ініційоване учасниками товариства ОСОБА_7 та ОСОБА_11 для вирішення питання про виділ з товариства нової юридичної особи, а також у зв'язку з подачею одним із учасників товариства (ОСОБА_2) заяви про вихід зі складу учасників товариства.

Окрім повідомлення про дату (23.04.2018р.), годину (11.00), місце проведення та порядок денний позачергових зборів, директором товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізхатор-538» ОСОБА_7 було повідомлено позивача про час реєстрації (з 10.00 до 10.45) учасників та їх представників. Для участі останніх в зборах необхідним визначено наявність довіреності та документ про особу.

Факту отримання даного повідомлення позивач не заперечив, в матеріалах справи знаходяться докази направлення повідомлення про проведення зборів позивачеві (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.03.2018 року, опис вкладення рекомендованого відправлення та фіскальний чек від 22.03.2018 року).

ОБСТАВИНИ , ЩО ВСТАНОВЛЕНІ ТЕКСТОМ ПРОТОКОЛУ № 23/04-18 ВІД 23.04.2018 РОКУ.

Відповідно до відомостей, внесених в протокол № 23/04-18, 23.04.2018 року відбулися Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538», на яких прийняті рішення за наступним порядком денним, що був оприлюднений у повідомленні про проведення зборів від 22.03.2018 року:

1) Про відкриття позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538», визначення дотримання порядку скликання Зборів, встановлення кворуму, затвердження порядку денного Зборів; 2) Про обрання голови та секретаря Зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538»; 3) Про перехід Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» на діяльність на підставі модельного статуту; 4) Про виділ з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» нової юридичної особи у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізатор-ЛВ" та передання їй частини майна та/або прав та обов'язків за розподільчим балансом; 5) Про створення комісії з виділу (надалі - комісія) Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538», затвердження кількісного та персонального складу комісії, обрання голови комісії, визначення місцезнаходження комісії; 6) Про встановлення порядку виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» нової юридичної особи у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізатор-ЛВ"; 7) Про затвердження розподільчого балансу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» у зв'язку з виділом нової юридичної особи; 8) Про зменшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» у зв'язку з виділом нової юридичної особи; 9) Про перерозподіл часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» у зв'язку з виділом нової юридичної особи; 10) Про зміну директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538»; 11) Про призначення уповноважених осіб для подачі державному реєстратору документів для державної реєстрації рішення про перехід на модельний статут, рішення про виділ Товариства та документів для проведення державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» у зв'язку виділом нової юридичної особи; 12) Про розгляд заяви ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538»; 13) Про зменшення статутного капіталу Товариства у зв'язку виходом ОСОБА_2 зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538»; 14) Про перерозподіл часток в статутному капіталі Товариства у зв'язку з виходом ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538»; 15) Про затвердження нової редакції статуту Товариства у зв'язку з виходом ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538»; 16) Про визначення правових наслідків виходу ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538», пов'язаних з виплатою вартості частини майна Товариства; 17) Про призначення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» та його зобов'язань; 18) Про призначення уповноважених осіб для подачі державному реєстратору документів для проведення державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» у зв'язку з виходом ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538»; 19) Про підписання протоколу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» головою та секретарем Зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538».

Відповідно до змісту протоколу, на зборах були присутні: ОСОБА_7 (володіє часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 62,5%); ОСОБА_2 (володіє часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 30,0%); та ОСОБА_11 (володіє часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 7,5%).

Також у протоколі зазначено, що присутні учасники, які володіють 100% статутного капіталу Товариства, порядок скликання зборів дотриманий, кворум наявний.

Як вбачається з протоколу, з 3-го питання порядку денного вирішено перейти з власного установчого документа Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» на модельний статут, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 року.

З результатами голосування з 4-го питання порядку денного «за» - 70% голосів, «проти» - 30% голосів, вирішено:

1) Здійснити виділ з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» шляхом створення нової юридичної особи - ТОВ «Механізатор-ЛВ»;

2) Учасниками новоствореного ТОВ "Механізатор-ЛВ" будуть ОСОБА_7, якій належатиме частка в розмірі 17 937,50 (сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім гривень 50 копійок), що становить 89,29 % статутного капіталу ТОВ "Механізатор-ЛВ", та ОСОБА_11, якому належатиме частка в розмірі 2 152,50 (дві тисячі сто п'ятдесят дві гривні 50 копійок), що становить 10,71 % статутного капіталу ТОВ "Механізатор-ЛВ";

3) У зв'язку з вищевикладеним, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 вийдуть зі складу засновників ТОВ «Львівський механізатор-538», а єдиним учасником Товариства буде ОСОБА_2, якому належить частка в розмірі 8 610 ,00 (вісім тисяч шістсот десять гривень 00 копійок), що становить 30% статутного капіталу ТОВ «Львівський механізатор-538»;

4) У зв'язку з виділом з ТОВ «Львівський механізатор-538» нової юридичної особи, разом з частками, що виділяються для формування статутного капіталу ТОВ "Механізатор-ЛВ", на його баланс передаються наступні майнові активи та пасиви, що є пропорційними розміру часток ОСОБА_7 та ОСОБА_11: 1) активи вартістю 593 900 (п'ятсот дев'яносто три тисячі дев'ятсот гривень оо копійок); 2) пасиви вартістю 593 900 (п'ятсот дев'яносто три тисячі дев'ятсот гривень оо копійок).

З 5-го питання порядку денного вирішено створити комісію з Виділу ТОВ «Львівський механізатор-538» у складі ОСОБА_7 та ОСОБА_11 та обрати головою комісії ОСОБА_7

По 6-му питанню вирішили затвердити наступний порядок виділу з ТОВ «Львівський механізатор-538» нової юридичної особи - ТОВ "Механізатор-ЛВ":

1) Голові комісії з виділу ОСОБА_7 у порядку, що передбачений чинним законодавством України, письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, про виділ з ТОВ «Львівський механізатор-538» нової юридичної особи - ТОВ "Механізатор-ЛВ".

2) Голові комісії з виділу ОСОБА_7 забезпечити складення і затвердження розподільчого балансу про передачу частини майна, майнових прав (активів) та обов'язків (пасивів) ТОВ «Львівський механізатор-538», що передаються новій юридичній особі - ТОВ "Механізатор-ЛВ" внаслідок виділу.

3) Затвердити розподільчий баланс ТОВ «Львівський механізатор-538» щодо передачі новій юридичній особі - ТОВ "Механізатор-ЛВ", частини майна, майнових прав (активів) та обов'язків (пасивів) ТОВ «Львівський механізатор-538».

4) Створити нову юридичну особу ТОВ "Механізатор-ЛВ" та передати їй за розподільчим балансом частину майна, майнових прав (активів) та обов'язків (пасивів) ТОВ «Львівський механізатор-538».

5) Визначити, що нова юридична особа ТОВ "Механізатор-ЛВ", що утворена внаслідок виділу з ТОВ «Львівський механізатор-538», є правонаступником зобов'язань, (майнових прав (активів) та обов'язків (пасивів)) ТОВ «Львівський механізатор-538», що передані їй за розподільчим балансом.

6) Провести державну реєстрацію нової юридичної особи ТОВ "Механізатор-ЛВ", що утворена внаслідок виділу з ТОВ «Львівський механізатор-538»

7) За необхідності, провести інші дії згідно чинного законодавства України.

8) Процедуру виділу нової юридичної особи ТОВ "Механізатор-ЛВ" з ТОВ «Львівський механізатор-538» вважати завершеною з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про ТОВ «Львівський механізатор-538», щодо юридичної особи - правонаступника.

По 7-му питанню вирішили затвердити розподільчий баланс ТОВ «Львівський механізатор-538»у зв'язку з виділом нової юридичної особи - ТОВ "Механізатор-ЛВ".

По 8-му питанню вирішили зменшити статутний капітал ТОВ «Львівський механізатор-538»у зв'язку з виділом нової юридичної особи - ТОВ "Механізатор-ЛВ". Зокрема, статутний капітал ТОВ «Львівський механізатор-538» становитиме 8610,00 (вісім тисяч шістсот десять гривень 00 копійок).

По 9-му питанню порядку денного вирішили здійснити перерозподіл часток в статутному капіталі ТОВ «Львівський механізатор-538» у зв'язку з виділом нової юридичної особи, відповідно до якого єдиним учасником товариства стає ОСОБА_13 із часткою в розмірі 8610 грн., що становить 100% в статутному капіталі товариства.

По 10-му питанню порядку денного у зв'язку із заявою директора товариства ОСОБА_7 заяви про звільнення за власним бажанням, вирішено звільнити ОСОБА_7 з посади директора та призначити директором товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538" ОСОБА_9 з 24.04.2018 року.

По 11-му питанню вирішили уповноважити ОСОБА_11 для подачі державному реєстратору документів для державної реєстрації рішення про перехід на модельний статут, рішення про виділ Товариства та документів для проведення державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ «Львівський механізатор-538» у зв'язку виділом нової юридичної особи.

По 12-му питанню порядку денного вирішили відхилити розгляд заяви ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538" від 14.02.2018 року у зв'язку з тим, що форма заяви не відповідає вимогам закону, а саме ст. 148 Цивільного кодексу України.

Рішеннями по питаннях 13, 14, 15, 16, 18 було відхилено розгляд заяв ОСОБА_2 про: зменшення статутного капіталу товариства через вихід ОСОБА_2, про перерозподіл часток через вихід ОСОБА_2, затвердження нової редакції статуту через вихід ОСОБА_2, визначення правових наслідків у зв'язку із виходом ОСОБА_2, про призначення уповноважених осіб для подання документів для проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство через вихід ОСОБА_2 з числа учасників товариства, - у зв'язку із тим, що форма даних заяв не відповідає вимогам закону, а саме ст. 148 Цивільного кодексу України.

По питанню 17-му порядку денного не прийнято рішення за пропозицією ОСОБА_2 про призначення експертної оцінки ринкової вартості необоротних та оборотних активів товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538" через недостатність голосів.

По питанню 19-му порядку денного вирішено уповноважити голову та секретаря зборів підписати протокол товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538".

Даний протокол підписаний головою зборів ОСОБА_11 та секретарем зборів ОСОБА_7 Підпис ОСОБА_2 на протоколі відсутній.

Зборами не розглядались та не приймались рішення по питаннях, не включених до порядку денного.

ВСТАНОВЛЕННЯ СУДОМ ОБСТАВИН РЕЄСТРАЦІЇ, УЧАСТІ ТА ГОЛОСУВАННЯ НА ПОЗАЧЕРГОВИХ ЗБОРАХ УЧАСНИКІВ, ОФОРМЛЕНИХ ПРОТОКОЛОМ ВІД 23.04.2018 РОКУ № 23/04-18.

Протокол реєстрації позачергових загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» від 23.04.2018 року що знаходиться в матеріалах Реєстраційної справи товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» № 1_415_008394_33 Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, витребуваної судом ухвалою від 09.07.2018 року у даній справі.

Відповідно до даного протоколу реєстрації, підписаного головою зборів ОСОБА_11 та секретарем зборів ОСОБА_7, 23.04.2018 року як учасники, які беруть участь у позачергових загальних зборах товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» зареєструвалися присутні ОСОБА_2, ОСОБА_15 та ОСОБА_7. Підписи самих зареєстрованих учасників та їх представників, що були присутні на зборах та могли бути завірені підписами голови та секретаря зборів, у протоколі реєстрації відсутні.

Достовірність відображення в протоколі позачергових загальних зборів ходу голосування та суті прийнятих на зборах рішень підтверджує третя особа повністю по всіх питаннях порядку денного.

Позивач доводить невідповідність внесених в протокол зборів відомостей фактичним обставинам справи.

Насамперед, позивач вказує, що брав участь у зборах та голосував через свого представника ОСОБА_3, який, крім цього, був обраний секретарем зборів та мав підписати протокол зборів.

На доведення свого твердження позивач подав в матеріали справи копію нотаріально посвідченої довіреності від 19.04.2018 року, відповідно до умов якої він (позивач та довіритель) уповноважив ОСОБА_3 (повіреного) на представництво та вчинення від його імені та в його інтересах дій, зокрема але не вичерпно, пов'язаних із фінансово-господарською діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538", брати участь в зборах товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538", примати рішення та підписувати протоколи, бути представником при внесенні змін в засновницькі документи та при підписанні нової редакції Статуту, тощо. Факт видачі довіреності відповідач та третя особа не заперечили.

Факт участі в зборах громадянина ОСОБА_3 як представника ОСОБА_2, чи в будь-якому іншому процесуальному статусі, в тексті протоколу зборів не відображено. Факту обрання його секретарем зборів також не відображено.

Натомість, в протоколі позачергових загальних зборів зазначено про участь у зборах позивача, учасника товариства ОСОБА_2, особисто.

У запереченні на заяву про визнання позовних вимог третя особа стверджує, що інші учасники товариства не заперечують факту присутності ОСОБА_3 на зборах, однак вказують, що позивач голосував особисто, а не через представника.

Позивач стверджує, що по всіх питаннях порядку денного окрім першого голосував не "за", а "проти", однак в протоколі зборів по деяких питаннях порядку денного зазначено про те, що позивач голосував "за".

Так, із змісту протоколу вбачається, що позивач голосував "за" по питаннях 1, 2, 3, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 та 19.

Текст протоколу підписаний лише головою та секретарем зборів, підпис ОСОБА_2 на тексті протоколу відсутній.

Позивач стверджує, що на позачергових зборах ТзОВ «Львівський механізатор 538» був відсутній ОСОБА_9, хоча його присутність описана у протоколі позачергових зборів учасників ТзОВ «Львівський механізатор 538» № 23/04-18 від 23.04.18 року. Підпис ОСОБА_9 відсутній як на тексті протоколу реєстрації позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538" від 23.04.2018 року, так і на тексті протоколу позачергових зборів № 23/04-18 від 23.04.18 року.

На думку суду, позивач та третя особа доводять різні обставин реєстрації учасників, участі їх у зборах та ходу голосування та не підтверджують їх достатніми та достовірними доказами, і відповідно до вимогам ст. 86 ГПК України суд повинен оцінити належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з порушенням відповідачем, на переконання позивача, корпоративних прав ОСОБА_2 у зв'язку з прийняттям на позачергових загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» рішення, оформленого протоколом №23/04-18 від 23.04.2018 року, про виділ з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» нової юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Механізатор-ЛВ», про затвердження розподільчого балансу ТзОВ «Львівський механізатор-538» у зв`язку з виділом нової юридичної особи, про зменшення статутного капіталу ТзОВ «Львівський механізатор-538».

ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО ПОДАННЯ ПОЗИВАЧЕМ ЛИСТА ВІД 14.02.2018 РОКУ ПРО НАМІР ВИЙТИ З ЧИСЛА УЧАСНИКІВ ТОВАРИСТВА ТА ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ЙОГО РОЗГЛЯДУ НА ПОЗАЧЕРГОВИХ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРАХ 23.04.2018 РОКУ

Статтею 148 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.

Також в постанові, прийнятій у складі колегії суддів Касаційного Господарського Суду від 2 травня 2018 року у справі № 912/422/17 про стягнення ринкової вартості частки в майні ТОВ, Верховний Суд дійшов висновку, що необхідною умовою для виходу з ТзОВ є подання учасником товариства відповідної нотаріально посвідченої заяви про вихід з нього.

Як встановлено судом з матеріалів справи вище (аркуші 4 та 5 тексту рішення), 14 лютого 2018 року ОСОБА_2 скерував на адресу загальних Зборів ТОВ «Львівський механізатор-538» заяву про намір вийти зі складу учасників товариства; інформував про свій намір вийти із складу учасників товариства та просив загальні збори товариства задовольнити заяву про вихід з товариства, виплатити вартість частини майна пропорційно до розміру частки в статутному капіталі та провести експертну оцінку вартості частини майна, що пропорційна його частці в статутному капіталі товариства. Дану заяву було підписано ОСОБА_2, проте справжність підпису на заяві про вихід з товариства не була посвідчено нотаріально.

Незважаючи на те, що даним листом позивач просив задоволити його заяву про вихід та виплатити йому вартість частки, суд оцінює дану заяву як заяву про намір вийти з товариства. Позивач у поясненнях стверджує, що подав такого листа з метою довести до відома відповідача про своє небажання бути учасником товариства надалі та почати діалог про свій вихід з товариства та оцінку і виплату йому вартості частки.

Суд робить висновок, що дана заява не могла бути підставою для прийняття загальними зборами рішення про її задоволення та виключення позивача з числа учасників товариства, проведення відповідних виплат і внесення змін в установчі документи товариства, про намір чого повідомляв та просив у листі позивач.

Одночасно, суд звертає увагу на таке. Нотаріальне посвідчення підпису учасника на заяві про вихід з товариства має на меті захистити як товариство від можливих недобросовісних дій третіх осіб (не реальних учасників), так і учасника від таких дій товариства. Збори учасників, після явки позивача на збори, мали об'єктивну можливість переконатись в тому, що саме ОСОБА_2, а не інша особа, подав заяву про намір вийти з товариства.

Із змісту даної заяви суд робить однозначний, безсумнівний та переконливий висновок про те, що після отримання листа від 14.02.2018 року та на момент голосування 23.04.2018 року ТОВ «Львівський механізатор-538» в особі директора ОСОБА_7 та загальні збори товариства були повідомлені про те, що саме ОСОБА_2 має намір вийти із складу учасників товариства та просить виплатити належну йому вартість майна, пропорційну його частці в статутному капіталі.

Як встановлено судом вище (аркуш 8 тексту рішення), по 12-му питанню порядку денного збори вирішили відхилити розгляд заяви ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538" від 14.02.2018 року у зв'язку з тим, що форма заяви не відповідає вимогам закону, а саме ст. 148 Цивільного кодексу України. З цієї ж підстави рішеннями по питаннях 13, 14, 15, 16, 18 було відхилено розгляд заяв ОСОБА_2 про: зменшення статутного капіталу товариства через вихід ОСОБА_2, про перерозподіл часток через вихід ОСОБА_2, затвердження нової редакції статуту через вихід ОСОБА_2, визначення правових наслідків у зв'язку із виходом ОСОБА_2, про призначення уповноважених осіб для подання документів для проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство через вихід ОСОБА_2 з числа учасників товариства, - у зв'язку із тим, що форма даних заяв не відповідає вимогам закону, а саме ст. 148 Цивільного кодексу України.

Тобто, заяву позивача, викладену у листі від 14.02.2018 року, та включену в порядок денний позачергових загальних зборів, по суті на зборах не було розглянуто та не вирішено "задовольнити" чи "відмовити" в заяві про вихід. Натомість, розгляд по суті даної заяви позивача та інших, пов'язаних з цією його заяв, наведених у листі та включених до порядку денного, зборами було відхилено.

Відповідно до ст. ст. 6.4. та 6.5. статуту відповідача в редакції, діючій на момент проведення зборів, учасник має право вийти з товариства, повідомивши про свій вихід товариство непізніше ніж за один місяць до виходу, та має право одержати вартість частини майна пропорційно його частці в статутному капіталі товариства. Відповідно до п.п. р) п. 8.3.1. та п. 8.3.2. статуту відповідача в редакції, діючій на момент проведення зборів, до виключної компетенції загальних зборів учасників віднесене і питання виключення учасника з товариства, зокрема і у зв'язку із заявою його про вихід.

Отже, праву позивача на вихід з товариства та подання про це повідомлення кореспондує обов'язок товариства в особі загальних зборів розглядати це питання та приймати по ньому рішення. Інший орган товариства не вправі розглядати та вирішувати питання виключення учасника через те, що це питання є виключною компетенцією загальних зборів.

Суд вважає, що позивач як учасник, який направив відповідачеві листа з повідомленням про намір та проханням про виключення з числа учасників товариства та виплату вартості частки, мав безумовне корпоративне право на належний розгляд зборами учасників його заяви про намір виходу та про вихід по суті. Суд робить висновок про те, що таке право позивача є порушеним внаслідок того, що загальними зборами 23.04.2018 року такого рішення не прийнято, хоча і включено до порядку денного.

Суд також робить висновок про те, що заява позивача, наведена в листі від 14.02.2018 року, повинна була бути розглянута першочергово в порядку денному, через наступне.

Судом вище встановлено, що на момент голосування 23.04.2018 року ТОВ «Львівський механізатор-538» в особі директора ОСОБА_7 та загальні збори товариства були однозначно та достовірно повідомлені про небажання позивача перебувати надалі в складі учасників товариства.

Як встановлено судом вище (аркуш 5 тексту рішення), відповідно до преамбули повідомлення (його першого абзацу) про проведення позачергових загальних зборів, проведення позачергових зборів було ініційоване двома іншими учасниками товариства (головою та секретарем зборів) для вирішення питання про виділ з товариства нової юридичної особи, а також у зв'язку з подачею позивачем заяви про вихід зі складу учасників товариства.

З матеріалів справи вбачається, що учасники товариства ОСОБА_7 та ОСОБА_11 знали про заяву позивача, викладену у листі від 14.02.2018 року, про намір виходу з товариства, і частково через це ініціювали скликання позачергових зборів. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які доводи учасників справи та докази про те, що цей лист позивачем відкликався чи надсилався лист іншого змісту.

З моменту отримання від позивача листа від 14.02.2018 року, учасники товариства один із яких є і директор товариства, були обізнані про те, що заява позивача не відповідає вимогам закону в частині нотаріального завірення підпису учасника, що має намір вийти з товариства. Однак, ні товариство в особі директора (який був одним з учасників), ні учасники товариства як ініціатори скликання зборів, не повідомили позивача про невідповідність заяви вимогам закону та про неможливість включення цього питання до порядку денного як завідомо безперспективного в цілях прийняття рішення.

Натомість, питання розгляду заяви позивача, що не відповідала вимогам закону, було включено 12-м питанням порядку денного. По черговості воно було розміщене та проголосоване після вирішення таких важливих питань, як перехід товариства на модельний статут, про виділ з товариства нової юридичної особи, про затвердження передавального балансу та про призначення керівників обидвох підприємств. Однак, позивач не мав наміру залишатись у будь-якому товаристві, оскільки надсилав товариству заяву про намір вийти з товариства. Внаслідок цього, без згоди позивача, всупереч його наміру про вихід з товариства, ще до моменту відхилення розгляду його заяви про вихід, зборами були прийняті рішення про: перехід на модельний статут; про фактичне залишення позивача єдиним учасником товариства; про виділ з товариства нової юридичної особи без участі в ній позивача; про передачу майна новій юридичній особі за розподільчим балансом; про призначення директором товариства, в якому єдиним учасником залишився позивач, невідомої позивачеві особи; про реєстраційні процедури таких рішень.

Дані рішення зборів часників були прийняті до розгляду заяви позивача про вихід з товариства, на думку суду, передчасно, всупереч наміру позивача вийти з товариства та всупереч правовому статусу (сукупність прав та обов'язків) позивача як учасника товариства, оскільки відповідно до ст. 100, 116 Цивільного кодексу України та ст.10 Закону України «Про господарські товариства» (що діяв на момент скликання та проведення зборів) позивачу гарантоване право на вихід з товариства, і таке право не може бути ігнороване товариством. В даному випадку невирішення по суті питання про вихід позивача з товариства завчасно перед вирішенням інших питань, наслідком яких є участь позивача у товаристві одноосібно та передача основної частини актів новій, виділеній юридичній особі, є дією товариства в особі загальних зборів, що порушують вільне волевиявлення позивача щодо його участі в товаристві. Відповідач в особі зборів знав про намір учасника (позивача) вийти з товариства, однак не забезпечив корпоративне право позивача на розгляд по суті його заяви. Суд вважає, що без попереднього вирішення по суті такого питання щодо учасника, що має намір вийти, вирішення наведених вище питань суперечить засадам цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності, визначеним ст. 3 Цивільного кодексу України та порушує корпоративні права позивача, гарантовані ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».

ВИСНОВОК СУДУ ЩОДО ОЦІНКИ ОБСТАВИН РЕЄСТРАЦІЇ, УЧАСТІ ТА ГОЛОСУВАННЯ НА ПОЗАЧЕРГОВИХ ЗБОРАХ УЧАСНИКІВ, ОФОРМЛЕНИХ ПРОТОКОЛОМ ВІД 23.04.2018 РОКУ № 23/04-18.

Беручи до уваги всі докази та пояснення учасників справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, справи суд робить наступний висновок щодо встановлення обставин справи, що є підставою позовних вимог та які підлягають встановленню.

Відповідно до вимог ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази про участь у зборах учасників суд встановив наступне.

Протокол реєстрації позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538" від 23.04.2018 року (аркуш справи 20) через відсутність в ньому підписів осіб, що беруть участь у зборах, не може бути оцінений окремо допустимим, достовірним та достатнім доказом участі та у зборах позивача особисто, а не через представника, за умови заперечення позивачем такого факту, адже лише він (позивач та його представник) серед трьох учасників не підписав даний протокол.

Таким чином, оформлений протокол не підтверджує факту участі у зборах позивача особисто без представника, як і взагалі не міг би бути достовірним доказом участі позивача у зборах, у випадку заперечення останнім своєї участі у зборах.

Оцінюючи окремо протокол позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538" № 23/04-18 від 23.04.18 року, суд також не може визнати його допустимим, достовірним та достатнім доказом для визначення як участі у зборах позивача особисто чи через представника, так і результатів голосування по кожному з питань порядку денного позивачем чи представником, оскільки лише він (позивач та його представник) серед трьох інших учасників не підписав даний протокол.

Такий же висновок робить суд, оцінюючи взаємний зв'язок даних доказів в сукупності. Вони, на думку суду, не є взаємносуперечливими між собою. Однак, суперечать доводам позивача та логіці його доказування загалом через наступне.

Судом встановлено (аркуш 9 тексту даного рішення), що в протокол внесено дані про те, що позивач голосував "за" по питаннях 1 (відкриття зборів), 2 (обрання голови та секретаря зборів), 3 (перехід на модельний статут), 12-18 (питання виходу позивача з товариства та пов'язані із цим питання) та 19 (останнє питання порядку денного про уповноваження учасника на підписання протоколу) порядку денного зборів.

Також судом встановлено, що в протокол зборів внесено дані про те, що позивач голосував "проти" по питаннях 4-9 (питання виділу та пов'язані з цим питання), 10 (про звільнення та призначення директора) та 11 (уповноваження учасника на подання документів для реєстрації).

При цьому, щодо питання 1 порядку денного (відкриття зборів) позивач не висував заперечень щодо правильності відображення його у протоколі.

Щодо питання 2 порядку денного, то відповідно до протоколу зборів секретарем обрано учасника ОСОБА_7, тоді як позивач стверджує про те, що секретарем обрано його представника ОСОБА_3

Також суд звертає увагу на той факт, що довіреність була надана позивачем представнику завчасно до дня проведення зборів та стосувалась саме товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538", а інші учасники товариства не заперечують присутність ОСОБА_3 на зборах, хоча в протоколі реєстрації та в протоколі зборів це не відображено.

Факт невнесення в протокол реєстрації учасників та в протокол позачергових загальних зборів даних про присутність на зборах представника позивача ОСОБА_3 дає суду підстави для сумнівів у достовірності даних, внесених в протоколи, та відповідно і у можливості визнати встановленими дійсні обставини реєстрації, участі та ходу голосування учасниками саме так, як відображено у протоколі.

Також позивач стверджує, що по всіх інших, крім першого, рішеннях порядку денного, він також голосував «проти».

Як встановлено судом вище, пунктом 3 протоколу позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538" № 23/04-18 від 23.04.18 року встановлено рішення зборів про перехід товариства на діяльність на підставі модельного статуту. При цьому у тексті протоколу зазначено, що рішення прийнято 100%-ми голосів і що позивач голосував «за», тоді як позивач стверджує, що голосував «проти».

Аналізуючи дані, внесені в протокол зборів щодо голосування позивача по кожному з питань порядку денного, суд звертає увагу на той факт, що за даними протоколу 3 питанню порядку денного (перехід на модельний статут) та 19 (уповноваження учасника на підписання протоколу) позивач голосував «за», тоді як по питаннях 4-9 (питання виділу та пов'язані з цим питання), 10 (про звільнення та призначення директора) «проти».

Таке голосування позивача позбавлене жодної логіки, адже учасник, який має намір вийти з товариства та голосує проти виділу з товариства нової юридичної особи, та проти відмови йому у виході з товариства, чомусь голосує «за» перехід на модельний статут, та «за» уповноваження іншого учасника на підписання протоколу про прийняття таких суперечливих для нього рішень.

Матеріальний та процесуальний інтерес позивач є протилежним інтересу двом іншим учасникам товариства, що мали більшість на зборах та обидва підписували документи щодо організації зборів.

Позивач як учасник товариства не підписав жодного документу щодо процедур проведення зборів та прийняття на них рішень, не наводить суперечливих доводів, а його доводи щодо обставин проведення зборів та прийняття рішень не спростовуються однозначними доказами, зокрема наведеними протоколами.

Частиною 3 статті 60 Закону, Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів. Дане положення кореспондується з п.8.3.8 Статуту ТзОВ «Львівський механізатор-538».

Суд враховує ту обставину, що вимоги чинного законодавства до оформлення рішення зборів учасників відповідають насамперед вимогам зручності та простості оформлення в цілях державної реєстрації, та базуються на принципі презумпції правомірності та законності такого рішення. Однак, такі вимоги, зокрема - необхідність підписання тексту протоколу лише головою та секретарем зборів, а не всіма учасниками, не можуть бути перешкодою для твердження іншого учасника про невідповідність даних, внесених у протокол, фактичним обставинам проведення зборів. Натомість, підписи всіх учасників товариства на протоколі зборів товариства усунули би будь-які сумніви у суду щодо обставин проведення зборів та ходу голосування кожного з учасників по кожному з питань, за умови відсутності інших належних та допустимих доказів (наприклад - відеозапису ходу реєстрації та голосування на зборах). Адже у такому випадку учасник, підписавши протокол, погодився б із його змістом та не мав би підстав оспорювати його зміст.

Окрім того в даному протоколі відсутній час початку та закінчення такої реєстрації, внаслідок чого не можна зробити висновок, коли саме цей документ було складено.

Крім цього суд бере до уваги те, що 26.04.2018 року позивач звернувся до правоохоронних органів із заявами про вчинення злочину, в яких теж стверджує, що на зборах голосував «проти» по всіх питаннях, що стосуються змін до статуту, відчуження майна на суму, що становить 50% та більше майна товариства, про виділ з товариства нової юридичної особи і про виключення його з товариства (аркуші 36-44 справи).

Тому суд робить висновок про недоведеність доказами фактів особистого голосування на зборах позивача, а не через представника, та про результати голосування позивача на зборах по конкретних питаннях порядку денного. Натомість, суд робить висновок, що позивачем доведено його участь у зборах та голосування через представника, та у спосіб "проти" по всіх питаннях порядку денного, окрім першого.

Внаслідок наведеного, оцінивши докази відповідно до ст. 86 ГПК України, суд робить висновок, що всупереч даним тексту протоколу позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538" № 23/04-18 від 23.04.18 року, позивач брав участь у зборах особисто та з представником ОСОБА_3, котрий діяв на підставі довіреності, та голосував «проти» зі всіх питань порядку денного, окрім першого.

Враховуючи наведене, суд вважає порушеними корпоративне право позивача на участь та голосування у позачергових загальних зборах 23.04.2018 року внаслідок невідображення в протоколі позачергових загальних зборів № 23/04-18 від 23.04.18 року дійсних обставин участі та результатів голосування (прийнятих рішень).

Одночасно суд робить висновок про те, що доводи позивача про відсутність на позачергових зборах ТзОВ «Львівський механізатор 538» ОСОБА_9 (хоча його присутність описана у протоколі позачергових зборів учасників ТзОВ «Львівський механізатор 538» № 23/04-18 від 23.04.18 року) не можуть бути підтверджені доказами, хоч, на думку суду, і не впливають на вирішення спору по суті.

ВИСНОВОК СУДУ ЩОДО РІШЕННЯ ПРО ПЕРЕХІД ТОВАРИСТВА НА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ПІДСТАВІ МОДЕЛЬНОГО СТАТУТУ (ПУНКТ 3 ПОРЯДКУ ДЕННОГО ЗБОРІВ).

Як встановлено судом вище, пунктом 3 протоколу позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538" № 23/04-18 від 23.04.18 року встановлено факт прийняття рішення зборів про перехід товариства на діяльність на підставі модельного статуту.

При цьому у тексті протоколу зазначено, що рішення прийнято 100%-ми голосів і що позивач голосував «за».

Однак, як встановлено судом вище, позивач голосував «проти» по всіх крім першого питаннях порядку денного, включаючи і питання 3 про перехід на діяльність на підставі модельного статуту, і його корпоративне право на правильність відображення ходу голосування є порушеним.

Враховуючи наведене, а також те, що факт голосування по даному питанню «за» двома іншими учасниками товариства ніким з учасників на спростовувався, суд приходить до висновку про те, по даному питанню кількість голосів «за» сукупно становила 70%, а не 100%, без врахування голосу позивача.

Крім цього, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Частинами 6, 7 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що Господарське товариство може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Якщо господарське товариство створюється та діє на підставі модельного статуту, в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про вид товариства, його найменування, місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, склад засновників та учасників, розмір статутного (складеного) капіталу, розмір часток кожного з учасників, порядок внесення ними, вкладів, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.

Згідно протоколу позачергових зборів учасників ТзОВ «Львівський механізатор 538» № 23/04-18 від 23.04.18 по третьому питанню порядку денного було прийнято рішення перейти з власного установчого документа ТзОВ «Львівський механізатор 538» на модельний статут, затверджений Кабінетом Міністрів України

Правову позицію щодо даного питання висловив Вищий Господарський Суд України в постанові від 23.03.2017 року, справа №910/1425/16, зазначивши наступне: згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом. Якщо суб'єкт господарювання створюється та діє на підставі модельного статуту в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про його найменування, мету і предмет господарської діяльності, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.

Аналогічні за змістом норми передбачені ч. 10 ст. 82 Господарського кодексу України та ч.ч. 6,7 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до яких якщо господарське товариство створюється та діє на підставі модельного статуту, в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про вид товариства, його найменування, місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, склад засновників та учасників, розмір статутного (складеного) капіталу, розмір часток кожного з учасників, порядок внесення ними вкладів, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту".

Таким чином, вищенаведеними приписами законодавства визначено, що рішення про створення та діяльність товариства на підставі модельного статуту підписується усіма засновниками Товариства.

Як визначено п. 3 «Загальних положень» Модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1182, вид Товариства, його найменування, місцезнаходження, мета і предмет діяльності, склад учасників, розмір статутного капіталу, розмір частко кожного з учасників, порядок внесення ним вкладів зазначаються у рішенні про утворення Товариства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству, а згідно із п. 5 ч. 1 ст. 28 вказаного закону суперечність документів вимогам Конституції та законів України є підставою для відмови у державній реєстрації.

Аналогічної позиції притримується Вищий Господарський суд України в постанові від 14.11.2017р. у справі №910/8113/16.

Твердження третьої особи про те, що рішення підписується всіма учасниками товариства лише в рішенні під час створення товариства на підставі модельного статуту, а не переходу на діяльність на підставі модельного статуту не заслуговує на увагу, виходячи з наступного.

Питання організації та діяльності товариства з обмеженою відповідальністю слід вирішувати виходячи з загальних норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та Закону України «Про господарські товариства», інших законів.

Враховуючи, що порядок переходу товариства з обмеженою відповідальністю з власного статуту на Модельний статуту товариства з обмеженою відповідальністю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1182, не врегульований Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про господарські товариства», а також не визначений у Статуті Товариства, то відповідно до положень статті 8 Цивільного кодексу України щодо вказаних правовідносин підлягають застосуванню правові норми цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Враховуючи наведене вище, рішення про перехід з власного установчого документа ТзОВ «Львівський механізатор 538» на модельний статут необхідно було підписати усіма учасника товариства.

Таким чином, рішення (протокол позачергових зборів) не було підписано одним із учасників - позивачем, не може бути підставою для державної реєстрації установчого документа, та внаслідок цього порушує корпоративне право позивача на прийняття рішення про перехід на модельний статут та підписання такого рішення своїм підписом.

При цьому суд звертає увагу на те, що вимога про необхідність підписання рішення про перехід на модельний статут якраз і є тим запобіжником, що захищає корпоративні права учасника, не згодного з переходом на модельний статут, що має місце в даній справі.

Внаслідок наведеного суд робить висновок, що корпоративне право позивача на згоду на перехід діяльності товариства на модельний статут є порушеним та підлягає судовому захисту.

ВИСНОВОК СУДУ ЩОДО РІШЕННЯ ЗБОРІВ ПРО ВИДІЛ (ПУНКТ 4 ПОРЯДКУ ДЕННОГО ЗБОРІВ).

Як вбачається з повідомлення про проведення позачергових загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізхатор-538» від 22.03.2018р. проведення позачергових загальних зборів обумовлюється необхідністю розгляду питання про виділ з Товариства нової юридичної особи.

Згідно зі Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор 538» в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення, припинення діяльності товариства провадиться у формі його ліквідації або реорганізації (злиття, приєднання , поділ, виділення, перетворення). Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) провадиться по одностайному рішенню загальних зборів. (п. 12.1) Як вбачається зі Статут товариства, для прийняття рішення про виділ з товариства нової юридичної особи необхідна згода всіх учасників товариства, тобто учасників, які володіють 100% статутного капіталу.

Як вбачається з протоколу № 23/04-18 від 23.04.2018 позачергових зборів товариства, по 4-му питанню порядку денного про виділ з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор-538» шляхом утворення нової юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Механізатор ЛВ», проголосовано: «за» - 70%, «проти» - 30%, тобто для прийняття рішення про виділ з товариства не було згоди усіх учасників товариства, а отже не дотримано процедури такого виділу.

Третя особа посилається на те, що п. 12.1 статуту товариства містить поняття «виділення» а не «виділу», яке в свою чергу не передбачено чинним законодавством України та є відмінним від правової природи «виділу». Статтею 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Оскільки виділ не передбачено приписами цієї статті, то він не є формою реорганізації, адже він не передбачає припинення юридичної особи, з якої здійснюється виділ. Таким чином, на думку третьої особи, наявність кворуму 100% не є необхідною для прийняття відповідного рішення.

Крім цього, третя особа стверджує, що п.п. 8.3.3 статуту товариства, що діяв на момент проведення зборів, та чинне законодавство, не встановлювали необхідність більшості у ? голосів для прийняття рішення про виділ, оскільки таке не є рішенням про внесення змін до установчих документів, не є рішенням про відчуження більше 50% майна товариства та не є рішенням про ліквідацію товариства.

За нормами цивільного законодавства виділ не вважають реорганізацією підприємств (ч. 1 ст. 104 ЦКУ). У ЦКУ використовують підхід, який передбачає, що під час реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників (злиття, приєднання, поділ, перетворення). Тобто передбачається, що підприємство, яке реорганізується, припиняє свою діяльність.

Водночас із позиції податкового законодавства виділ є однією з форм реорганізації платника податків (п. 98.1 ПКУ).

Так, у пп. 98.1.4 ПКУ під виділом із платника податків інших платників податків розуміють передання частини майна платника податків, який реорганізується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їхні корпоративні права, у результаті чого не відбувається ліквідація платника податків, який реорганізується.

Термін "виділення", так і термін "виділ" вживаються в Податковому кодексі України, та сприймаються як рівнозначні. Наприклад, у пп. 291.4.3 ПКУ використовуються обидва терміни.

Суд звертає увагу на те, що законодавством не передбачено інституту виділення, який передбачав би відмінне від виділу поняття. Тому суд робить висновок про те, учасники, підписавши статут товариства, під виділенням у п. 12.1 статуту розуміли саме виділ.

Пунктом 2.1 Статуту ТОВ «Львівський Механізатор-538» (в редакції, що діяла до моменту переходу на модельний статут) передбачено, що товариство створене і веде свою діяльність відповідно до чинного законодавства України і цього Статуту.

Тобто, в статуті можуть бути прописані вимоги, які є обов'язковими для виконання всіма учасниками за умови, що такі вимоги не суперечать чинному законодавству.

Так, п. 6.3 Статуту передбачено, що учасники Товариства зобов'язані додержуватися установчого документа Товариства.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, що діяла на момент проведення зборів, установчими документами товариства, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосив учасників, за умови присутності яких збори учасників вважаються правомочними. Тобто, законодавець дає право товариству без участі держави встановлювати інші відсотки для кворуму та прийняття рішень.

Пунктом 12.1 статуту ТзОВ «Львівський Механізатор-538» (в редакції, що діяла до моменту переходу на модельний статут) передбачено, що припинення діяльності товариства провадиться у формі його ліквідації або реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення). Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) провадиться по ОДНОСТАЙНОМУ рішенню загальних зборів учасників.

Таким чином, в статуті ТОВ «Львівський Механізатор-538», який відповідач долучив у відзиві, чітко передбачено що виділ юридичної особи проводиться по одностайному рішенню загальних зборів, тобто при 100% голосів.

Суд робить висновок про те, що для виділу недостатньо простої більшості голосів (50+1), як стверджує третя особа, оскільки це безпосередньо суперечить установчим документам Товариства.

Враховуючи наведене, суд робить висновок про те, прийнятим рішенням про виділ без згоди позивача та за факту голосування ним "проти" (що не заперечується жодним з учасників справи) порушено корпоративні права позивача на дотримання закону в частині здійснення виділу (одноголосного рішення всіма учасниками), та підлягає судовому захисту.

Крім цього, суд робить наступні висновки.

Позивач також доводить, що у випадку виділу частини майна з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор- 538» нової юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Механізатор-ЛВ», учасники «ТзОВ Львівський механізатор-538», які перебували в даному товаристві до виділу, зокрема ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_11, мали б володіти корпоративними правами нового товариства в розмірі 100%, пропорційно до вкладів.

Суд звертає увагу на той факт, що прямої такої норми Закон України "Про господарськи товариства" (що діяв на момент проведення позачергових загальних зборів), на відміну від Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", не містив. Відповідно ж до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у разі виділу товариства частки у статутному капіталі товариства, з якого здійснюється виділ, конвертуються в частки цього товариства і товариства, що виділилося, та розподіляються між учасниками із збереженням співвідношення часток учасників товариства, що існувало до виділу.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом (ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 ст. 167 ГПК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Однією з особливостей корпоративних прав є те, що їх виникнення або здійснення залежить від розміру частки учасника у статутному капіталі господарського товариства. Право на участь в управлінні господарським товариством, право на отримання дивідендів та активів у разі його ліквідації та інші права здійснюється його учасниками пропорційно до розміру їх часток у статутному капіталі.

Так, зокрема, відповідно до частини 1 ст. 142 ЦК України, якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства, укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі (абзац 2 частини 1 статті 143 Цивільного кодексу України).

Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Відповідно до частини 4 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Згідно з частиною 2 статті 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Отже, аналіз наведених положень законодавства дає підстави зробити висновок про те, що права учасника господарського товариства, які визначені у законі як корпоративні, здійснюються на пропорційних засадах, тобто з урахуванням розміру частки учасника у статутному капіталі товариства. Від розміру частки учасника господарського товариства залежить те, якою кількістю голосів він володіє на загальних зборах товариства, який розмір дивідендів або активів у разі ліквідації будуть йому виплачувати. Саме такий висновок зробив Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду 27.02.2018 року у справі № 918/92/17.

Питання щодо порядку конвертації часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на момент проведення позачергових загальних зборів не було врегульоване ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України, ні Законом України "Про господарські товариства".

Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Законодавство, що регулює корпоративні відносини складається, зокрема з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про господарські товариства", «Про акціонерні товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок", та інших.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про акціонерні товариства» виділом акціонерного товариства визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов'язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства. Відповідно до ч. ст. 86 Закону України «Про акціонерні товариства» наглядова рада акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, виносить на затвердження загальних зборів акціонерів питання про виділ, порядок і умови виділу, створення нового товариства (товариств), конвертацію частини акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в акції створюваного товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, та/або придбання акцій створюваного товариства самим товариством, з якого здійснюється виділ) і порядок такої конвертації (розподілу та/або придбання), затвердження розподільного балансу. Відповідно до ч. 3 ст. 86 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, ухвалюють рішення про виділ, порядок і умови виділу, створення нового товариства (товариств), конвертацію частини акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в акції створюваного товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, та/або придбання акцій створюваного товариства товариством, з якого здійснюється виділ) і порядок такої конвертації (розподілу та/або придбання), затвердження розподільного балансу.

Відповідно до ч. 4 ст. 86 Закону України «Про акціонерні товариства» розміщення акцій товариства, що виділилося, здійснюється із збереженням співвідношення, що було між акціонерами в статутному капіталі товариства, з якого здійснено виділ.

Суд вважає, що правове регулювання виділу в акціонерному товаристві в розрізі корпоративних прав учасника (акціонера) найбільш подібне за своїми принципами до виділу в товаристві з обмеженою відповідальністю, і відповідно до ч. 10 ст. 11 ГПК України до процедури виділу в товаристві з обмеженою відповідальністю в частині неврегульованості питань конвертації часток у частки товариства та товариства, що виділяється, слід застосувати закон, що регулює подібні відносини (аналогію закону), а саме - ч. 4 ст. 86 Закону України «Про акціонерні товариства», що діяла на момент проведення позачергових загальних зборів.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у новому, виділеному товаристві, позивач, як і інші учасники товариства, з якого здійснюється виділ, мали право на конвертацію їх часток з дотриманням розподілу, що був у товаристві, з якого здійснюється виділ.

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Частка позивача в статутному капіталі товариства є майном в розумінні Протоколу № 1 до Конвенції та право на мирне володіння яким підлягає судовому захисту.

З врахуванням викладеного, суд робить висновок, що існування на момент проведення зборів можливості для двох із трьох учасників товариства з обмеженою відповідальністю, які володіють часткою, що має вирішальний вплив при прийнятті рішень на загальних зборах товариства, права здійснювати виділ з товариства без дотримання принципу пропорційності часток іншого учасника при їх конвертації в частки нового товариства, фактично призводить до їх позбавлення, та свідчить про невідповідність таких рішень загальних зборів наведеним нормам законодавства, принципу верховенства права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідно свідчить про порушення прав та законних інтересів учасника товариства.

Враховуючи наведене, суд вважає, що прийнятим рішенням, оформленим протоколом № 23/04-18 від 23.04.2018 року, порушене корпоративне право позивача на участь у новому товаристві (ТОВ «Механізатор-ЛВ») пропорційно до розподілу часток в товаристві, з якого здійснюється виділ, та незаконно позбавлено право на мирне володіння майном (часткою в статутному капіталі), що дає підстави суду захищати порушене право.

ВИСНОВОК СУДУ ЩОДО ДОВОДІВ ВІДПОВІДАЧА ТА ВИЗНАННЯ НИМ ПОЗОВУ.

Як встановлено судом вище, в матеріалах справи містяться дві заяви відповідача по суті спору: відзив від 21.06.2018 року, яким відповідач в особі директора ОСОБА_9 (призначеного оспореним рішенням від № 23/04-18 від 23.04.18) просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з підстав, наведених у ньому; та заява про визнання позовних вимог від 02.07.2018 року (поданого 04.07.2018 року), якою відповідач в особі директора Вуса О.І. (призначеного на посаду Рішенням № 1 єдиного учасника ТОВ "Механізатор-538" від 02.07.2018 року), якою відповідач визнає позовні вимоги повністю.

Дані дві заяви відповідача по суті справи є протилежними за змістом та прохальною частиною.

Така ситуація виникла внаслідок того, що директор ОСОБА_9 був призначений на посаду рішенням позачергових зборів учасників від 23.04.2018 року, яке оспорює позивач повністю та в частині призначення директором ОСОБА_17 також. Позивач стверджує, що він особисто з ОСОБА_9 не був знайомий, за призначення його директором, як і за всі інші рішення порядку денного не голосував. Позивач стверджує, що ОСОБА_9 призначено всупереч волі єдиного учасника ТОВ «Львівський механізатор-538» - позивача.

Саме тому, 02.07.2018 року позивач, після подання позову та відкриття провадження у даній справі, та після подання директором ОСОБА_9 від імені товариства (єдиним учасником якого на той момент був позивач) відзиву від 21.06.2018 року про заперечення позовних вимог, прийняв рішення про звільнення з посади ОСОБА_9 та про призначення на посаду директора Вуса О.І.

04.07.2018 року відповідач в особі директора Вуса О.І. подав заяву про визнання позовних вимог, якою позовні вимоги визнав повністю та просив їх суд задовольнити.

Оцінючи по суті дані заяви відповідача, здійснені двома різними директорами в різний час, суд констатує наступне.

У поданому відзиві від 21.06.2018 року директор ОСОБА_9 заперечив позовні вимоги повністю. Однак, суд звертає увагу на той факт, що дана особа була призначена всупереч волі позивача, як судом встановлено вище. Подаючи відзив, директор ОСОБА_9 діяв всупереч інтересам позивача, єдиного учасника товариства з моменту призначення його директором товариства. Директор ОСОБА_9, на думку суду, повинен був з'ясувати думку та позицію позивача (єдиного учасника товариства) щодо даної судової справи. Натомість, подаючи відзив у даній справі, директор ОСОБА_9 був ознайомлений із доводами позивача про незаконність всіх рішень, в тому числі і рішення про його призначення, які оспорені позивачем. Правовий зв'язок між корпоративними правами учасника товариства та правами і обов'язками директора товариства є нерозривний та має базуватись, як будь-яке правовідношення, на засадах добросовісності, розумності та справедливості. В даному ж випадку суд вважає дії директора ОСОБА_9 такими, що не є добросовісними, розумними та справедливими, оскільки вони явно, однозначно та безсумнівно суперечать інтересам позивача, інтерес якого полягає в досягненні результату задоволення судом позовних вимог. Суд вважає, що в даному випадку інтерес юридичної особи відповідача, за умови наявного судового провадження, залежить від інтересу та визначається інтересом його єдиного учасника - позивача, адже виключно від його волі залежать всі основні питання діяльності товариства (в тому числі і призначення керівника, і подання позову чи визнання позову тощо). Тому суд вважає, що дана заява по суті справи не відображає інтересу товариства на момент подання такої заяви, була подана директором ОСОБА_9 передчасно та не в інтересах товариства. Враховуючи неведене, у суду відсутні правові підстави враховувати відзив від 21.06.2018 року при вирішенні даного спору по суті.

Одночасно суд звертає увагу на те, що 04.07.2018 року відповідач в особі директора Вуса О.І. подав заяву про визнання позовних вимог, якою позовні вимоги визнав повністю та просив їх суд задовольнити. Дана заява відповідає процесуальному інтересу єдиного учасника у товаристві (позивача у справі).

В даній справі слід врахувати те, що відповідач (ТОВ "Львівський механізатор-538") до прийняття рішень, оформлених протоколом №23/04-18 від 23.04.2018 року, та після прийняття даних рішень і їх державної реєстрації, мають різний склад учасників. Оцінюючи наявність інтересу юридичної особи та відповідність йому дій представників особи, суд в даному випадку повинен брати до уваги також і склад учасників товариства. На момент прийняття оспорених рішень учасниками товариства були ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 Інтерес товариства на той момент визначався насамперед інтересом загальних зборів товариства, і він формально виражений у рішеннях, що оспорені в даному процесі.

На момент подання заяви про визнання позову (04.07.2018 року) єдиним учасником ТОВ "Львівський механізатор-538" вже був позивач, ОСОБА_2. Подана директором ОСОБА_18. заява співпадала з інтересом єдиного учасника, який подав позов про скасування рішень, оформлених протоколом №23/04-18 від 23.04.2018 року.

Суд, на вимогу ч. 4 ст. 191 ГПК України, робить висновок, що визнання позову від 04.07.2018 року не суперечить закону та не порушує інтереси інших осіб. Стосовно можливого порушення інтересів виділеної юридичної особи ТОВ «Львівський механізатор-ЛВ» таким визнанням позову, то суд звертає увагу, що такий інтерес теж не порушений, оскільки відповідач вправі не лише визнавати заявлений позов, але мав право і сам заявити позов з тим же чи іншим предметом. Відповідач має право вважати, що його права порушені внаслідок прийняття рішень, оформлених протоколом № 23/04-18 від 23.04.2018 року, і таке право не може бути обмежене законом. Що ж до порушення інтересів самої особи, від імені якої подана заява про визнання позову, то суд вище зробив висновок, що такий інтерес не порушений.

Внаслідок наведеного, у суду були відсутні підстави для прийняття ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.

Крім цього, доводи третьої особи у запереченні на заяву про визнання позовних вимог від 06.07.2018 року, отриманому судом 09.07.2018 року (аркуші справи 145-148) про те, що в результаті призначення новим директором товариства Вуса О.І., ОСОБА_2 фактично підтвердив своє волевиявлення на розподіл активів та пасивів в результаті виділу, є безпідставними. Судом встановлено вище, що позивач був проти виділу, розподілу активів та пасивів та одноосібної участі в первинному товаристві, і такі рішення прийняті поза його волею. Однак, оскільки призначений зборами незнайомий позивачу директор почав діяти всупереч інтересам єдиного учасника товариства (позивача), позивач прийняв рішення власника про його звільнення. Всупереч безпідставним доводам представника третьої особи, жодного «підтвердження свого волевиявлення на розподіл активів і пасивів в результаті виділу» позивач, призначаючи нового директора, не вчиняв. За захистом корпоративних прав, порушення яких судом встановлено вище, позивач звернувся до суду, і право на що не може бути нічим обмежене.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що директор відповідача ОСОБА_18, який підписав заяву про визнання позову, пов'язаний нерозривним правовим зв'язком з корпоративними правами учасника товариства (позивача), і визнання ним позову є логічним та очікуваним в даній ситуації. Однак, суд не ставить прийняття визнання позову в основу рішення, оскільки суд зробив висновок про необхідність захисту порушеного корпоративного права позивача у спосіб часткового задоволення позовних вимог з наведених вище інших підстав, не пов'язаних із формальним визнанням позовних вимог відповідачем.

ВИСНОВОК СУДУ ЩОДО УХВАЛИ АПЕЛЯЦИЙНОГО СУДУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ВІД 10.09.2018 РОКУ У СПРАВІ № 463/3966/18

19.09.2018 року третьою особою подано в матеріали справи копію ухвали Апеляційного суду Львівської області від 10.09.2018 року у справі № 463/3966/18, якою скасовано ухвалу слідчого судді про арешт нерухомого майна, що перебуває у володінні ТОВ «Механізатор-ЛВ».

Даною ухвалою встановлено, що в провадженні Личаківського СВ ГУНП у Львівській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018140040001163 від 27.04.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 358 (ч. 1) та 19 (ч.1) КК України, за заявою ОСОБА_2 За його ж клопотанням від 18.07.2018 року, 19.07.2018 року суд першої інстанції наклав арешт на майно третьої особи.

Суд, оцінивши зміст даної ухвали зробив висновок, що даною ухвалою Апеляційний суд Львівської області не встановив жодних обставин, що відповідно до ст. 75 ГПК України були би доведеними та не підлягали би доказуванню сторонами.

ВИСНОВОК СУДУ ЩОДО ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ОБРАНОГО ПОЗИВАЧЕМ СПОСОБУ ЗАХИСТУ

Стосовно формулювання позивачем позовної вимоги про скасування протоколу №23/04-18 від 23.04.2018 року позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Львівський механізатор-538" суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

Так, у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК України. За своєю правовою суттю такі вимоги як "визнання рішення недійсним" та "скасування рішення" є альтернативними, оскільки мають різні правові наслідки, зокрема, через різницю в часі дії такого акта. Так, у разі визнання акта недійсним у суду немає потреби скасовувати його, оскільки визнання його недійсним означає, що він не породив правових наслідків із дня його вчинення. Скасування ж акта означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням (постанова Верховного суду від 22.08.2018 року у справі № 925/715/17).

Разом з тим, як визначено ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Згідно зі статтями 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) Суд зазначив: "Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права."

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року у справі № 914/1425/17 констатував, що встановивши наявність порушеного права позивача, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Враховуючи доведеність позивачем і підтвердженість матеріалами справи порушення прав позивача шляхом прийняття позачерговими загальними зборами товариства 23.04.2018 року рішень, оформлених протоколом №23/04-18, суд, керуючись завданнями господарського судочинства, враховуючи розумні очікування позивача при зверненні з даним позовом до суду, вважає за необхідне здійснити ефективний захист порушених прав позивача шляхом задоволення його позовної вимоги у спосіб визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Львівський механізатор - 538", оформлених протоколом № 2 3/04-18 від 23.04.2018 року.

Щодо позовної вимоги про відновлення стану установчих документів та майна ТОВ "Львівський механізатор-538", який існував до складення протоколу № 23/04-18 від 23.04.2018 року, суд зробив висновок про необхідність у відмови в її задоволенні через наступне. Вимога поєднує в собі матеріальні вимоги щодо установчих документів, в які було внесено зміни, та майна, частина якого була передана новій, виділеній юридичній особі. Дана вимога не конкретизована та викладена узагальнено, що не надає суду можливості визначити та застосувати в рішенні максимально ефективний спосіб захисту порушеного права, який не суперечить закону. Окрім цього, на думку, суду така вимога є передчасною, оскільки у випадку набрання рішенням суду у даній справі законної сили, підлягатимуть скасуванню дії реєстратора про державну реєстрацію рішень, прийнятих 23.04.2018 року та оформлених протоколом №23/04-18.

Судовий збір відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. за незадоволену вимогу немайнового характеру залишається за позивачем, а судовий збір за задоволену вимогу немайнового характеру в сумі 1 762,00 грн. покладається на відповідача. Суд звертає увагу, що судовий збір, покладений на відповідача, підлягає стягненню в дохід державного бюджету, оскільки позивачем долучено до матеріалів справи дві однакові квитанції про сплату судового збору на суму 1 762,00 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538" (код ЄДР 01415714), оформлене протоколом №23/04-18 від 23.04.2018 року.

3. Відмовити у задоволенні вимоги про відновлення стану установчих документів та майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538", який існував до складення протоколу позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538" №23/04-18 від 23.04.2018 року.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор-538" (код ЄДР 01415714, 79017, Львівська обл., місто Львів, вулиця Зелена, будинок 67) в дохід державного бюджету України 1 762,00 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19.10.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.