ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2018 року

Київ

справа №815/4862/17

адміністративне провадження №К/9901/41811/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_2 (ОСОБА_3) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року (головуючий суддя - Бутенко А.В., судді - Левчук О.А., Вовченко О.А.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року (головуючий суддя - Бойко А.В., судді - Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.) у справі

за позовом ОСОБА_2 (ОСОБА_3)

до Міністерства культури України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовами, які об'єднані в одне провадження, до Міністерства культури України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр), в яких просила:

1.1. - визнати протиправними дії Міністерства культури України щодо не надання ОСОБА_2 первинної безоплатної правової допомоги у встановлений законом строк з питань, зазначених у зверненні від 07.08.2017 року;

1.2. - зобов'язати Міністерство культури України у строк встановлений законом надати ОСОБА_2 роз'яснення з правових питань відповідно до звернення від 07.08.2017 року і у той же строк подати до суду звіт про виконання судового рішення;

1.3. - визнати протиправними дії Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо не повідомлення ОСОБА_2 про надіслання її звернення від 07.08.2017 року до іншого органу, а саме Держгеокадастру;

1.4. - визнати протиправними дії Держгеокадастру щодо надання ОСОБА_2 неякісної правової допомоги з питань, зазначених у зверненні від 07.08.2017 року;

1.5. - зобов'язати Держгеокадастр у строк, встановлений законом, надати ОСОБА_2 роз'яснення з правових питань відповідно до звернення від 07.08.2017 року і у той же строк подати до суду звіт про виконання судового рішення.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на ненадання Міністерством культури України безоплатної правової допомоги у встановлений законом строк на звернення від 07.08.2017р. Також Міністерством аграрної політики та продовольства України не повідомлено про надіслання звернення ОСОБА_2 від 07.08.2017р. до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Своєю чергою Держгеокадастром надано неякісну правову допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства культури України щодо ненадання ОСОБА_2 відповіді у встановлений законом строк з питань, зазначених у зверненні від 07.08.2017 року. Визнано протиправними дії Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо неповідомлення ОСОБА_2 про надіслання її звернення від 07.08.2017 року до іншого органу, а саме, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції зазначив, що звернення про надання безоплатної первинної правової допомоги від 07.08.2017р. не відповідають критеріям, визначеним ст.7 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», та не потребують надання передбачених законом видів правових послуг, визначених як первинна правова допомога. Одержавши запит на інформацію, який подано згідно із Законом України «Про безоплатну правову допомогу», проте який за своїм змістом є зверненням громадянина відповідно до Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян», розпорядник інформації повинен з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути звернення за Законом №393/96-ВР. Під час розгляду справи судом встановлено, що Міністерством культури України не було надано вчасної відповіді на звернення від 07.08.2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 про надання безоплатної первинної правової допомоги, отже не надано доказів на спростування доводів позивача. Суд дійшов до висновку, що дії Міністерства культури України щодо ненадання відповіді на звернення від 07.08.2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 про надання безоплатної первинної правової допомоги - є протиправними. Щодо зобов'язання Міністерства культури України надати ОСОБА_2 роз'яснення з правових питань відповідно до звернення від 07.08.2017 року, суд врахував, що 06.11.2017 р. звернення направлено для розгляду до Міністерства аграрної політики та продовольства України, про що того ж дня надано відповідь позивачу із відповідними роз'ясненнями, тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Міністерством аграрної політики та продовольства України не повідомлено ОСОБА_2, ОСОБА_4 про надіслання їх звернення до Держгеокадастру, у зв'язку з чим, суд вважав, що цими діями суб'єкта владних повноважень протиправно порушені права ОСОБА_2, ОСОБА_4 відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Звернення ОСОБА_2 не дають можливості ані відповідачу, ані суду визначити місцезнаходження земельних ділянок, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини місцевого значення, зокрема, пам'ятки архітектури та містобудування, та наявності з них земель, які не підлягають передачі у приватну власність, оскільки в зверненні не вказано ідентифікуючих ознак (територіальний округ, область, район, місто, або адреси відповідних пам'яток та інше). Вказане взагалі унеможливлює надання відповіді по суті звернення ані за Законом України «Про звернення громадян», ані за Законом України «Про безоплатну правову допомогу», тому суд дійшов висновку, про відмову в частині позовних вимог до Держгеокадастру.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

6. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

7. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. ОСОБА_2 у березні 2018 року звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року.

9. В касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначила, що її звернення містять усі вимоги ст.7 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та їх предмет відповідає вимогам цього Закону, а тому вони не є зверненнями громадянина відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Посилається на те, що у позові відсутня позовна вимога про визнання протиправними дій Міністерства культури України щодо ненадання скаржнику відповіді у встановлений законом строк з питань, зазначених у зверненні від 07.08.2017 року. ОСОБА_2 не змінювала ні підстави позову, ні предмету позову. Якщо звернення про надання безоплатної первинної правової допомоги є фактично зверненням про надання інформації за Законом України «Про звернення громадян» це мало б бути підставою для відмови у задоволені позову з тих підстав, що право позивача на отримання безоплатної правової допомоги не порушено. Посилається на те, що саме про право власності на пам'ятки культурної спадщини місцевого значення, зокрема, пам'ятки архітектури та містобудування, йдеться в її зверненні. Скаржник вважає, що їй надано неякісну первину безоплатну правову допомогу, а висновки судів попередніх інстанцій в цій частині суперечать Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760. Зазначає, що пам'ятка культурної спадщини місцевого значення, а саме пам'ятка архітектури та містобудування, не є об'єктом історико-культурного призначення, що має особливу наукову, естетичну та історично-культурну цінність. Скаржник вважає, що так як пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення не є особливою історичною або комунальною цінністю, то відсутні підстави для відмови передачі земель комунальної власності, на яких розташована така пам'ятка, у приватну власність відповідно до пп. «в» частини 4 статті 83 Земельного кодексу України. Посилається на те, що матеріали справи не містять даних про те, що скаржник або її представник не заперечують про те, що відповідач (Держгеокадастр) надав відповідь на звернення від 07.08.2017р. в рамках місячного строку, визначеного приписами ст.20 Закону України «Про звернення громадян». Відповідач (Держгеокадастр) відповідно до ч.4 ст.10 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» надав послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення.

11. Міністерство культури України подало відзив на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін в частині, що стосується Міністерства культури України. Зазначає, що інформація яку просила скаржник у зверненні від 07.08.2017р. відноситься до компетенції, зокрема, Міністерства аграрної політики та продовольства України. Листом від 06.11.2017р. №1669/10/53-17 у межах компетенції надано відповідь на звернення скаржника від 07.08.2017р. (вх.№І-1459 від 10.08.2017р.) з одночасним надсилання останнього за належністю до Міністерства аграрної політики та продовольства України, про що повідомлено скаржника.

12. Міністерство аграрної політики та продовольства України подало відзив на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Зазначає, що головним виконавцем за зверненням скаржника від 07.08.2017р., яке отримано Міністерством 10.08.2017р., був Департамент землеробства та технічної політики в АПК Мінагрополітики, а Держгеокадастр був співвиконавцем. У зв'язку з тим, що Держгеокадастром 04.09.2017р. у межах компетенції та у строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян», надано відповідь по суті порушених у зверненні питань, в офіційному надісланні зазначеного звернення ОСОБА_2 для розгляду за належністю до Держгеокадастру та повідомлення про це заявника у Міністерства необхідності не було.

13. Держгеокадастр подав відзив на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Зазначає, що надав відповідь на звернення в рамках місячного строку визначеного Законом України «Про звернення громадян». Звернення скаржника вх.№ КО-6468/0/5-17 не дає можливості визначити місцезнаходження земельних ділянок, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини місцевого значення, зокрема, пам'ятки архітектури та містобудування, земель, які не підлягають передачі у приватну власність, оскільки у зверненні не вказано ідентифікуючих ознак (область, район, місто, територіальний орган тощо), що унеможливлює надання відповіді по суті звернення ані за Законом України «Про звернення громадян», ані за Законом України «Про безоплатну правову допомогу». Вважає, що звернення скаржника не містить вимоги щодо інформування про її права та свободи, як і порядок їх реалізації, не відповідає критеріям, визначеним статтями 7 - 9 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Крім того, вважає, що скаржником не надано доказів порушення її прав та законних інтересів.

14. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. 07 серпня 2017 року ОСОБА_2 (ОСОБА_3.) та ОСОБА_4 звернулися до Міністерства культури України із зверненням про надання безоплатної первинної правової допомоги, в якому викладено наступне: «Відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» просимо надати інформацію стосовно наявності в межах земельних ділянок, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини місцевого значення, зокрема, пам'ятки архітектури та містобудування, земель, які не підлягають передачі у приватну власність відповідно до статті 83 Земельного кодексу України».

16. Зазначене поштове відправлення вручено уповноваженій особі Міністерства культури України 10.08.2017 року.

17. Листом від 06.11.2017 року Міністерство культури України звернення ОСОБА_2 (ОСОБА_3.) направило за належністю для розгляду та надання відповіді до Міністерства аграрної політики та продовольства України.

18. Того ж дня Міністерство культури України направило на адресу позивача лист, в якому надало роз'яснення чинного законодавства по суті поставленого питання у зверненні від 07.08.2017 року та повідомило про направлення її звернення за належністю до Міністерства аграрної політики та продовольства України для розгляду та надання відповіді.

19. Також 07.08.2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися до Міністерства аграрної політики та продовольства України із зверненням про надання безоплатної первинної правової допомоги, в якому викладено наступне: «Відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» просимо надати інформацію стосовно наявності в межах земельних ділянок, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини місцевого значення, зокрема, пам'ятки архітектури та містобудування, земель, які не підлягають передачі у приватну власність відповідно до статті 83 Земельного кодексу України».

20. 10 серпня 2017 року Міністерством аграрної політики та продовольства України було отримано звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 07.08.2017 року, та перенаправило його до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, яким було отримано 14.08.2017 року, проте, не було повідомлено ОСОБА_2, ОСОБА_4 про перенаправлення звернення.

21. Держгеокадастр 04.09.2017 року надав відповідь на звернення від 07.08.2017 року №31-28-0.13-14041/2-17 по суті порушених у зверненні питань.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

22. Пункти 3 та 4 частини 1 статті 1 Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу»: правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.

Правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

23. Стаття 3 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»: право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом

24. Стаття 7 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»: безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) надання правової інформації; 2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань; 3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); 4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

25. Стаття 8 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»: право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та цим Законом мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.

26. Пункт 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»: суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є органи виконавчої влади.

27. Частини 1, 4, 5, 7, 9 статті 10 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»: звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, надсилаються або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов'язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення.

Якщо у зверненні особи міститься лише прохання про надання відповідної правової інформації, така правова допомога надається не пізніше п'ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.

Якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий орган протягом п'яти календарних днів повинен надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення.

Звернення, що не стосуються надання первинної правової допомоги, розглядаються в порядку, встановленому законодавством про звернення громадян.

28. Статті 17 Закону України від 02 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію»: правова інформація - будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Джерелами правової інформації є Конституція України ( 254к/96-ВР ), інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття.

29. Частина 1 статті 1 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян»: громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

30. Стаття 3 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян»: під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

31. Частина 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян»: якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

32. Пункт 1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 р. № 1119 (далі - Положення №1119): &?с;...&?р; Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує: формування та реалізацію державної політики &?е;...&? ; у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

33. Пункт 7 Положення №1119: Мінагрополітики під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами і організаціями.

34. Пункт 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (далі - Положення №15): державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

35. Підпункт 1 пункту 3 Положення №15: основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

36. Пункт 8 Положення №15: Держгеокадастр під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, громадськими спілками, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, профспілками та організаціями роботодавців, а також підприємствами, установами та організаціями.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

38. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

40. З наведених приписів Закону України «Про безоплатну правову допомогу» висновується, що мета безоплатної первинної правової допомоги полягає в інформуванні особи про її індивідуальні права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

41. Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених ч.2 ст.7 вказаного Закону, має бути пов'язано із забезпеченням реалізації індивідуально виражених прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.

42. Зі змісту встановлених судами обставин випливає, що зміст порушеного у зверненнях питання не конкретизований, знеособлений, не має ідентифікуючих ознак певних земельних ділянок тощо. Тобто, звернення мають суто загальний зміст, не пов'язаний із захистом індивідуально виражених прав чи інтересів особи.

43. З огляду на викладене, Суд погоджується з висновком про те, що звернення ОСОБА_2 не стосуються надання первинної правової допомоги, та, враховуючи приписи ч.9 ст.10 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», має розглядатися в порядку, встановленому законодавством про звернення громадян.

44. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Держгеокадастр 04.09.2017 року надав відповідь на звернення від 07.08.2017 року №31-28-0.13-14041/2-17 по суті порушених у зверненні питань.

45. Незгода особи із наданою відповіддю на звернення загального змісту, яке не має відношення до прав і свобод особи у конкретизованих правовідносинах (або з якого неможливо встановити таке відношення), не є підставою для визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки такі вимоги не направлені на захист індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

46. Крім того, з огляду на наведені приписи законодавства, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог у зв'язку з ненаданням Міністерством культури України вчасної відповіді на звернення від 07.08.2017 року та у зв'язку з неповідомленням скаржника Міністерством аграрної політики та продовольства України про надіслання її звернення від 07.08.2017 року до Держгеокадастру.

47. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

48. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

49. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

50. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

51. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

52. В задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 (ОСОБА_3) - відмовити.

53. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року - залишити без змін.

54. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа