ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №826/11310/14

адміністративне провадження №К/9901/5153/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Кочерги В.П.

учасники судового процесу:

представник позивача Музичко Р.В.

представник відповідача-2 Костюченко М.Є.

представник третьої особи Бігдан А.В.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року (головуючий суддя Аліменко В.О., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі №826/11310/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «РАМБУРС» до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа: Кабінет Міністрів України, про визнання нечинними пунктів нормативно-правового акта, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Приватне акціонерне товариство «РАМБУРС» звернулося в суд з позовом, в якому просило:

- визнати Фітосанітарні правила ввезення із-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту та порядку переробки та реалізації під карантинних матеріалів, затверджених наказом відповідача 2 від 23 серпня 2005 року №414 такими, що не відповідають акту вищої юридичної сили в частині пунктів 4.30 та 5.1;

- визнати нечинними пункти 4.30 та 5.1 Фітосанітарних правил ввезення із-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту та порядку переробки та реалізації під карантинних матеріалів, затверджених наказом відповідача 2 від 23 серпня 2005 року №414.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано і прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано пункти 4.30 та 5.1 Фітосанітарних правил ввезення із-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту та порядку переробки та реалізації під карантинних матеріалів в частині щодо необхідної наявності сертифікату на кожну окрему партію товару, затверджених наказом відповідача 2 від 23 серпня 2005 року №414 такими, що не відповідають актам вищої юридичної сили, а саме: Закону України «Про карантин рослин» та Постанові Кабінету Міністрів України № 705 від 23.08.2005року. Визнано нечинними пункти 4.30 та 5.1 Фітосанітарних правил ввезення із-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту та порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 серпня 2005 року №414 в частині, а саме: щодо необхідної наявності сертифікату на кожну окрему партію товару.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Фітосанітарні правила визначають організацію і порядок здійснення фітосанітарного (карантинного) контролю при ввезенні з-за кордону, транзиті, експорті, перевезеннях в межах країни, а також порядок переробки та реалізації підкарантинних матеріалів, та, відповідно, поширюють свою дію на осіб, які здійснюють діяльність із експорту, перевезення, переробки та реалізації підкарантинних матеріалів. Суд першої інстанції дійшов висновку, що зміст оскаржуваних пунктів Фітосанітарних правил не суперечать нормам Закону України "Про карантин рослин" (далі - Закон №3348-XII) та Порядку проведення огляду, обстеження, аналізу, фумігації (знезараження) та інспектування (оформлення фітосанітарного та карантинного сертифікатів) об'єктів регулювання у сфері карантину рослин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №705 (далі по тексту - Порядок №705), зокрема статті 29 та пунктів 23, 25, 29. Фітосанітарні правила не розширюють перелік обов'язкових випадків для одержання карантинного сертифіката та не встановлюють спеціальних вимог до нього. При цьому, ПрАТ "РАМБУРС" не наводить, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваних пунктів Фітосанітарних правил нормам Закону №3348-XII та Порядку №705. Колегія суддів зауважила й на відсутності порушеного права позивача з боку Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, та на безпідставності пред'явлених до неї позовних вимог.

З такими висновками не погодився апеляційний суд і частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у Фітосанітарних правилах немає жодного посилання на два конкретних випадки отримання карантинного сертифікату, що передбачені ст. 29 ЗУ «Про карантин рослин» та пунктом 23 Порядку (транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами та вивезення або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону). Тобто, за змістом пунктів 4.30 та 5.1. Фітосанітарних правил, карантинний сертифікат має отримуватися завжди та в подальшому має супроводжувати перевезення підкарантинних матеріалів, що грубо суперечить актам вищої юридичної сили - ст. 29 ЗУ «Про карантин рослин» та пункту 23 Порядку. Також суд послався на судові рішення у справі №826/6212/14, за якими, як зазначив суд, було встановлено незаконність вимог Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Державної фітосанітарної інспекції Одеської області щодо обов'язкового супроводження об'єктів регулювання карантинним сертифікатом, що базувалися на положеннях Фітосанітарних правил, в тому числі пункту 5.1. З цих підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, скасувавши спірні пункти в частині необхідної наявності сертифікату на кожну окрему партію товару. При цьому, суд зауважив, що Фітосанітарні правила не містять жодних інших положень, які б визначали наявність винятків, коли об'єкти регулювання можуть не супроводжуватися карантинним сертифікатом.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство аграрної політики та продовольства України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Фітосанітарні правила не розширюють перелік обов'язкових випадків для одержання карантинного сертифіката та не встановлюють спеціальних вимог до нього, а спірні пункти Фітосанітарних правил, як і самі правила в цілому, повністю узгоджуються з нормами Закону №3348-XII та Порядку №705. Таким чином, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим прийняв законне і обґрунтоване рішення. Посилання ж суду апеляційної інстанції на судові рішення у справі №826/6212/14 є безпідставним, оскільки у зазначеній справі брали участь інші сторони, що суперечить ч.1 ст.72 КАС України.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Позивач пов'язував суперечність спірних пунктів Фітосанітарних правил із нормами ст. 29 Закону №3348-XII та пункту 23 Порядку №705 в тому, що за змістом Закону і Порядку карантинний сертифікат потрібен лише у двох конкретних випадках, а за змістом спірних пунктів правил - завжди.

Надаючи правову оцінку таким доводам, колегія суддів виходить з наступного.

Правові, організаційні та фінансово-економічні основи карантину рослин, повноваження органів державної влади, їх посадових осіб, права і обов'язки юридичних та фізичних осіб, спрямовані на запобігання занесенню та поширенню відсутніх на території України регульованих шкідливих організмів встановлює Закон №3348-XII, який становить частину законодавства України щодо захисту життя та здоров'я рослин.

Відповідно до ст.1 Закону №3348-XII (в редакції чинній на час звернення позивача до суду):

карантинний сертифікат - документ, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин, та засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України;

фітосанітарні заходи - будь-які заходи, включаючи усі відповідні закони, інші нормативно-правові акти, фітосанітарні правила, вимоги та процедури, що є обов'язковими для виконання органами державної влади та особами;

фітосанітарні правила - встановлені нормативно-правовими актами правила із запобігання занесенню та/або поширенню карантинних організмів та обмеження економічного впливу регульованих некарантинних шкідливих організмів, включаючи процедури фітосанітарної сертифікації;

Відповідно до ст.29 Закону №3348-XII, об'єкти регулювання переміщуються територією України за наявності карантинного сертифіката у випадках:

вивезення та/або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону;

транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами.

Цією ж нормою визначено, що об'єкти регулювання можуть переміщуватися в межах зони, вільної від регульованих шкідливих організмів, без наявності карантинного сертифіката.

Статтею 16 Закону №3348-XII визначено, що проведення огляду, обстеження, аналізу, знезараження та інспектування (оформлення фітосанітарного та карантинного сертифікатів) об'єктів регулювання здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок №705 визначає процедуру проведення огляду, обстеження, аналізу, фумігації (знезараження) та інспектування (оформлення фітосанітарного та карантинного сертифікатів) об'єктів регулювання у сфері карантину рослин.

Відповідно до пунктів 23, 25 Порядку №705 карантинний сертифікат видається на об'єкти регулювання у разі: транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами; вивезення або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону.

У разі переміщення об'єктів регулювання, що вироблялися на місці виробництва або виробничій ділянці, на яких офіційно встановлено та підтримується статус вільних від регульованих шкідливих організмів, карантинний сертифікат видається за результатами інспектування без здійснення відбору зразків та фітосанітарної експертизи.

Карантинний сертифікат супроводжує кожну партію об'єктів регулювання, що перевозиться у транспортному засобі. Строк дії карантинного сертифіката - 14 діб.

Таким чином, наведеними нормами права визначено, що карантинний сертифікат видається на об'єкти регулювання у разі: 1) транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами; 2) вивезення або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону. При цьому саме в цих випадках діє вимога про необхідність супроводу кожної партії об'єктів регулювання.

Наказом Міністерства аграрної політики України №414 від 23.08.2005 року затверджено Фітосанітарні правила ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів.

Згідно преамбули, Фітосанітарні правила ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів (далі - Фітосанітарні правила) визначають організацію і порядок здійснення фітосанітарного (карантинного) контролю при ввезенні з-за кордону, транзиті, експорті, перевезеннях в межах країни, а також порядок переробки та реалізації підкарантинних матеріалів.

Відповідно до п.1.1 Фітосанітарних правил, організація фітосанітарного контролю підкарантинних матеріалів, на врегулювання якого направлені Фітосанітарні правила, має таку мету:

охорона території країни від занесення або самостійного проникнення карантинних організмів;

виконання міжнародних обов'язків України, угод з карантину рослин, вимог договорів (контрактів);

попередження проникнення шкідливих організмів як на територію України, так і за її межі;

захист споживачів від придбання заражених шкідниками, хворобами рослин та бур'янами підкарантинних матеріалів, у тому числі імпортних, що можуть завдати значних збитків народному господарству та навколишньому середовищу України.

Пунктом 1.2 Фітосанітарних правил встановлено, що до фітосанітарних вимог належить, зокрема, перелік карантинних зон, з яких заборонено вивіз підкарантинних матеріалів без карантинного сертифіката, обставини, що спричинили запровадження карантинного режиму, та час, з якого він запроваджений. В той же час, пунктом 1.5.1 Фітосанітарних правил встановлено, що фітосанітарні інспектори мають право проводити фітосанітарний контроль підкарантинних матеріалів та об'єктів, що експортуються, імпортуються, перевозяться транзитом чи вивозяться із карантинних зон.

Натомість, відповідно до пункту 4.30 Фітосанітарних правил карантинний сертифікат супроводжує кожну окрему партію рослинних підкарантинних матеріалів, що перевозиться в одному судні, баржі, вагоні, контейнері, автотранспортному засобі тощо, і дійсний 15 днів.

Пунктом 5.1 Фітосанітарних правил встановлено, що перевезення підкарантинних матеріалів у межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вказані пункти Фітосанітарних правил не мають жодного посилання на два конкретних випадки отримання карантинного сертифікату, та необхідності супроводження ним відповідних партій об'єктів регулювання, що передбачені ст. 29 ЗУ «Про карантин рослин» та пунктом 23 Порядку (транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами та вивезення або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону), натомість, безальтернативно встановлюють, що карантинний сертифікат має отримуватися завжди та в подальшому має супроводжувати перевезення підкарантинних матеріалів, що суперечить актам вищої юридичної сили - ст. 29 ЗУ «Про карантин рослин» та пункту 23 Порядку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 344, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі №826/11310/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 жовтня 2018 року.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду