П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-475/09/1370

Головуючий у 1-й інстанції: Гулик А.Г.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

24 жовтня 2018 року

м . Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

позивача : ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року (повне рішення суду складене і підписане 19.02.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Верховної ОСОБА_4 України, за участю третіх осіб: ОСОБА_5 ради правосуддя та Львівського апеляційного адміністративного суду про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови, поновлення на посаді судді та відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2009 року позивач, ОСОБА_2, з урахуванням уточнених позовних вимог звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Верховної ОСОБА_4 України (надалі - ВРУ) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 ради правосуддя, Львівського апеляційного адміністративного суду про визнання незаконною (недійсною) та скасування Постанови Верховної ОСОБА_4 України від 18.12.2008 № 698-ІV, поновлення на посаді судді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 07 лютого 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що за умови встановлення ОСОБА_5 радою юстиції факту порушення ОСОБА_2 присяги судді та очевидності цієї обставини, констатовані Європейським судом з прав людини проблемні питання щодо складу органів, що здійснювали на той час дисциплінарне провадження, самі по собі не є достатньою підставою для скасування постанови Верховної ОСОБА_4 України про звільнення судді. Оскаржувана постанова Верховної ОСОБА_4 України прийнята конституційною більшістю голосів народних депутатів на підставі належним чином оформленого подання ОСОБА_5 ради юстиції.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами на підтвердження вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що звільнення судді, обраного на посаду безстроково Верховною ОСОБА_4 України в силу приписів ст. 3 Закону № 1625-IV допускалося виключно при умові дотримання усіх передбачених цієї статтею стадій і кожна така стадія була однаковою мірою обов’язковою. Втім, у ситуації позивача подання ОСОБА_5 ради юстиції (надалі - ВРЮ) про його звільнення з посади судді від 17.12.2008 № 49/о/12-08 ніколи не розглядалося на засіданні відповідного Комітету Верховної ОСОБА_4 України, відтак рішення по суті цього подання останнім не приймалося та не могло бути предметом розгляду на пленарному засіданні Верховної ОСОБА_4 України, що відбулося 18.12.2008.

Зі змісту протоколу засідання Комітету ВРУ 17.12.2008 на засіданні Комітету ВРУ з питань правосуддя не обговорювалося питання звільнення ОСОБА_2 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду, а лише вирішувалося питання про його відсторонення та надання дозволу на арешт, а тому суд першої інстанції не вправі з порушенням приписів п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону №1625-ІV підміняти процедуру «розгляду подання ВРЮ про звільнення судді з посади» процедурою «розгляду подання Генеральної прокуратури України про відсторонення судді». Скаржник також зазначає, що позивача було звільнено з посади судді на підставі п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України, тобто на нього мали би поширюватися приписи ст. 20 Закону, згідно якої участь судді, обраного безстроково, стосовно якого розглядається подання про звільнення його з посади, у засіданні Комітету Верховної ОСОБА_4 України є обов'язковою, крім випадків, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8 і 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України. Відтак, якби Комітет ВРУ розглядав питання про звільнення ОСОБА_2, він повинен би був попередньо повідомити останнього про своє засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення з посади судді, а у випадку першої неявки ОСОБА_2 - повторно повідомити його про засідання Комітету ВРУ. Якщо б ОСОБА_2 після повторного повідомлення знову не з’явився на призначене засідання Комітету ВРУ, останній міг провести таке засідання за його відсутності.

Також скаржником зазначено про порушення норм права, зокрема, що за наявності достатніх підстав вважати, що склад ВРЮ не відповідав критеріям безсторонності (неупередженості), прийняте цим органом рішення про звільнення позивача з посади не може вважатися законним, що також свідчить про порушення встановленої законом процедури звільнення ОСОБА_2 з посади судді. На користь незаконності оскаржуваної постанови ВРУ про звільнення ОСОБА_2 з посади Львівського апеляційного адміністративного суду свідчить ще одне рішення Європейського суду з прав людини від 19.01.2017 по справі «Куликов та інші проти України». Висновки ОСОБА_6 у цій справі на порушення норм процесуального та матеріального права також не були враховані судом першої інстанції, оскільки у порівнюваній справі Суд з посиланням на рішення по справі «ОСОБА_7 проти України» констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції щодо заявників, котрі обіймали посади суддів та були звільнені на підставі подання ВРЮ - Верховною ОСОБА_4 України.

Незважаючи на те, що позивач наводив вказані аргументи на підтвердження неналежності наявної у матеріалах справи копії присяги судді і народного засідателя судів Української РСР, як доказу по справі, суд на порушення норм процесуального права не взяв їх до уваги та зіслався на цей документ як на обґрунтування того, що присягу позивач все ж таки складав.

В апеляційній скарзі апелянт також вважає, що на порушення вимог ст. 242 КАС України суд не проаналізував обставини, які в дійсності стали підставою для прийняття відповідачем постанови від 18.12.2008 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді. На засіданні ВРУ народні депутати неодноразово зазначали про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, незважаючи на відсутність обвинувального вироку проти нього. Звільнення позивача з посади судді з цієї підстави до набрання таким вироком чинності не може вважатися законним.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Верховної ради України зазначив, що рішення ОСОБА_5 ради юстиції ОСОБА_2 не оскаржено, воно є чинним, отже факти порушення присяги судді не спростовані. Також зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли у 2008 році, а позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_7 проти України» від 09.01.2013 як на джерело права, проте відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадів, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, значене рішення ОСОБА_6 не може скасувати чи відмінити відповідальність судді за порушення вчинені ним на посаді судді. Позивачем не наведено жодного юридично значимого факту заподіяння моральної шкоди, внаслідок прийняття постанови Верховної ОСОБА_4 України від 18.12.2008 №698-VI “Про звільнення судді”. Відповідно до ч. 2 ст. 69 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" не може бути призначений суддею громадянин, який зокрема має не зняту чи не погашену судимість.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Львівського апеляційного адміністративного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, вважає, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року залишити без змін, просив розглядати справу - за відсутності представника Львівського апеляційного адміністративного суду.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року - без змін.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 16.03.1989 обраний народним суддею Ленінського районного суду м. Львова та призначений на посаду відповідно до наказу №18-к від 16.03.1989, що підтверджується даними трудової книжки БТ-І №4981959.

Відповідно до постанови Верховної ОСОБА_4 України від 09.02.2006 №3432-ІV позивача обрано суддею Львівського апеляційного адміністративного суду.

Указом Президента України від 20.11.2006 №988/2006 позивач призначений на посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду.

За час роботи суддею позивач неодноразово нагороджувався, що підтверджується почесною грамотою від 07.12.2004 (Т.1 а.с.17), подякою (Т.1 а.с.18), грамотою від 15.12.2000 (Т.1 а.с.19), почесною грамотою (Т.1 а.с.20), Указом Президента України про присвоєння почесного звання “Заслужений юрист України” від 04.10.2007 №946/2007 (Т.1 а.с.21).

03.12.2008 в приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду та за місцем проживання судді Зварича І.С. відбулися обшуки, під час яких вилучені грошові кошти у великих розмірах (приблизно два мільйони доларів США).

03.12.2008 щодо судді Зварича І.С. порушено кримінальну справу за ч.3 ст. 368 КК України та 07.12.2008 ОСОБА_2 пред’явлено обвинувачення у вчиненні вказаного злочину.

09.12.2008 ОСОБА_2, як голова Львівського апеляційного адміністративного суду організував та провів в приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду прес-конференцію, на якій він та інші судді цього суду були присутні в мантіях та нагрудних знаках судді. ОСОБА_2 коментував події, які 03.12.2008 відбулися у Львівському апеляційному адміністративному суді та пов’язані з виявленням правоохоронними органами |під час обшуку у службових приміщеннях вказаного суду та за місцем його проживання великих сум коштів. Суддя Зварич І.С. повідомив, що позичив приблизно один мільйон дев’ятсот тисяч доларів США в “колєги, договором-позикою”. Щодо джерел походження інших коштів, суддя Зварич І.С. в тому числі пояснив, що це гроші на ремонт приміщення та кошти, що їх “засіяли” відвідувачі на відкритті суду (так званий “перший великий мішок”). Суддя Зварич також повідомив, що він має записи клопотань та телефонних дзвінків відомих людей, які просили розглянути справи на їх користь. ОСОБА_2 цих обставин не заперечує. Конференція знімалася десятками камер та широко висвітлювалася засобами масової інформації, в тому числі загальнонаціональним телебаченням, викликала значний суспільний резонанс. Суд визнав цю обставину загальновідомою.

11.12.2008 голова ОСОБА_5 ради юстиції ОСОБА_8 дала члену вказаної ради ОСОБА_4 доручення №211/0/4-08 провести перевірку відомостей, викладених у засобах масової інформації, щодо наявності підстав для звільнення судді Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. з посади за порушення присяги.

12.12.2008 відбулось засідання ОСОБА_4 суддів України, на якому розглянули питання “Про заяву ОСОБА_2 по телебаченню щодо подій, які мали місце у Львівському апеляційному адміністративному суді” та “Про заяву голови комітету Верховної ОСОБА_4 України з питань правосуддя ОСОБА_9 на засіданні Верховної ОСОБА_4 України 11.12.2008” .

12.12.2008 ОСОБА_4 суддів адміністративних судів України рекомендувала ОСОБА_10 Верховного ОСОБА_6 України ОСОБА_11 та ОСОБА_10 Вищого адміністративного суду України ОСОБА_12 внести до ОСОБА_10 суддів України подання про звільнення з посади голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2

12.12.2008 ОСОБА_10 суддів України розглянула спільне подання ОСОБА_10 Верховного ОСОБА_6 України та ОСОБА_10 Вищого адміністративного суду України про звільнення ОСОБА_2 з посади голови суду та прийняла рішення № 12, яким вирішила: “ 1) за невідповідність займаній посаді звільнити ОСОБА_2 достроково з посади голови Львівського апеляційного адміністративного суду; 2) доручити ОСОБА_10 суддів України звернутись до ОСОБА_5 ради юстиції щодо ініціювання питання необхідності проведення перевірки дій судді Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. на предмет порушення ним присяги судді”.

17.12.2008 ОСОБА_5 рада юстиції розглянула пропозицію члена ОСОБА_5 ради юстиції ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду, у зв’язку з порушенням присяги судді. За результатами розгляду вказаної пропозиції прийнято подання до Верховної ОСОБА_4 України “Про звільнення судді” від 17.12.2008 №49/0/12-08. У поданні ОСОБА_5 ради юстиції зазначено в тому числі те, що 02.12.2008 Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу щодо голови, судді Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (одержання хабара в особливо великому розмірі службовою особою або особою, яка займає особливо відповідальне становище). На прес-конференції, яка проходила 09.12.2008 в приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду, позивач заявив, що в його кабінеті та вдома вилучили гроші в трьох мішках. З них, 1 мільйон доларів США він позичив у свого товариша для будівництва власного будинку, 9,6 тисяч доларів США та 6,4 тис грн. позивач отримав від суддів для проведення ремонту в приміщенні суду, частина грошей це кошти, якими “посівали” відвідувачі під час відкриття його приміщення суду в червні 2008 року, решта коштів (340 тис грн., 1 млн доларів США) - це особисті заощадження позивача та його дружини. Крім того, позивач зазначив, що він має записи клопотань, телефонних дзвінків відомих людей, які просили розглянути судові справи на їхню користь. На думку ОСОБА_5 ради юстиції, оприлюднивши вказані факти у засобах масової інформації позивач вчинив вчинок, який порочить звання судді та може викликати сумнів в його об’єктивності, неупередженості та незалежності, чим порушив присягу судді.

Рада суддів України своїм рішенням №12 від 12.12.2008 звільнила ОСОБА_2 з посади голови Львівського апеляційного адміністративного суду за невідповідність займаній посаді. У цьому рішенні констатовано, що ОСОБА_2 вчинив дії, які є несумісними з посадою голови суду та порочать звання судді, чим порушив ст.6 Закону України “Про статус суддів”, ст.ст. 6, 10, 28, ч.2 ст.134 Закону України “Про судоустрій України”, безвідповідальне ставлення до обов’язків судді, недотримання правил професійної етики суддів.

Позивач оскаржував вказане рішення до суду. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 у справі № 2а-4711/09/1370, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 суддів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Львівського апеляційного адміністративного суду про визнання протиправним рішення ОСОБА_4 суддів України №12 від 12.12.2008 та поновлення на посаді голови Львівського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу засідання ОСОБА_5 ради юстиції від 17.12.2008 №15 на порядку денному за номером 13-2 розглядалася пропозиція члена ОСОБА_5 ради юстиції ОСОБА_4 від 16.12.2008 про внесення подання про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду за порушення присяги. Ця пропозиція мотивована тим, що 02.12.2008 Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу щодо голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_2, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, у жовтні 2007 року одержав від Залізного 1.1. хабар в розмірі 100 000 доларів США за виконання дій з використанням службового становища та наданої йому влади в інтересах третіх осіб. З 12.12.2008 місце перебування ОСОБА_2 невідоме, за своїм місцем проживання він відсутній, тому, винесено постанову про оголошення розшуку обвинуваченого ОСОБА_2

Головуюча Ізовітова Л.П. проінформувала про те, що запрошення на засідання ОСОБА_4 17.12.2008 ОСОБА_2 не направлялось, оскільки згідно з постановою начальника слідчого відділу Генеральної прокуратури України від 12.12.2008 оголошено розшук вказаного судді та запропонувала визначитись щодо можливості розгляду вказаного питання у відсутності судді.

За результатами розгляду пропозиції ОСОБА_4 від 16.12.2008 члени ОСОБА_5 ради юстиції одноголосно прийняли рішення про внесення подання про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду. Головуюча Ізовітова Л.П. проголосила рішення ОСОБА_5 ради юстиції про внесення подання до Верховної ОСОБА_4 України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду.

Рішенням ОСОБА_5 ради юстиції від 17.12.2008 №1155/0/15-08 вирішено внести подання до Верховної ОСОБА_4 України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду за порушення присяги.

Відповідно до листа ОСОБА_5 ради юстиції від 30.10.2014 №Г-2913-7919/о/9-14 на час розгляду питання про звільнення позивача з посади судді (17.12.2008) до складу ОСОБА_5 ради юстиції входили: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 (призначені Верховною ОСОБА_4 України), ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (призначені Президентом України), ОСОБА_19, ОСОБА_8, ОСОБА_20 (призначені з’їздом адвокатів України), ОСОБА_21, ОСОБА_9, ОСОБА_22 (призначені з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ), ОСОБА_23, ОСОБА_4, (призначені всеукраїнською конференцією працівників прокуратури), ОСОБА_24 (Генеральний прокурор України), ОСОБА_25 (ОСОБА_26 юстиції України), ОСОБА_27 (ОСОБА_10 Верховного ОСОБА_6 України). Станом на 17.12.2008 ОСОБА_8 обіймала посаду голови ОСОБА_5 ради юстиції, а ОСОБА_15 - судді Печерського районного суду м.Києва.

Відповіддю Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008 №9631 голову комітету Верховної ОСОБА_10 України з питань правосуддя повідомлено про неможливість вручення ОСОБА_2 телефонограми із запрошенням з’явитись 17.12.2008 на засідання вказаного комітету, у зв’язку з відсутністю відомостей про його місцезнаходження.

Із відповіді Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 №9778 встановлено, що голову ОСОБА_5 ради юстиції повідомлено, що 17.12.2008 суддя Зварич І.С. на робочому місці відсутній з невідомих причин, оскільки відсутні будь-які відомості про його місцезнаходження.

Згідно відповіді комітету Верховної ОСОБА_10 України з питань правосуддя від 14.11.2014 № 04-15/16-2692 повідомленням від 15.12.2008, адресованим за місцем праці позивача, його повідомили про час та місце розгляду питання про його звільнення з посади судді.

Як встановлено з протоколу засідання комітету Верховної ОСОБА_10 України з питань правосуддя від 17.12.2008 №31 під номером 8 слухалося питання про “Про подання Генеральної прокуратури України щодо відсторонення ОСОБА_2 від посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду”. За результатами розгляду вказаного питання одноголосно, всі 18 членів комітету проголосували “за” та підтримали вказане подання Генеральної прокуратури України.

Відповідно до постанови Верховної ОСОБА_10 України від 18.12.2008 №698-УІ “Про звільнення судді” позивача звільнено з посади судді за порушення ним присяги судді.

Зі стенограми 53-го пленарного засідання Верховної ОСОБА_10 України від 18.12.2008 встановлено, що за звільнення позивача з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суд проголосували 432 народні депутати. На тому ж пленарному засіданні 435 народних депутатів проголосували за надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С.

Вироком Оболонського районного суду м.Києва від 19.09.2011 у справі №1-50/2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 30.03.2012 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.368 КК України, ч.2 ст.368 КК України, ч.2 ст.376 КК України, ч.2 ст.383 КК України та призначено йому покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді та посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в державних установах строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, що перебуває у його власності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.11.2012 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19.09.2011 у справі №1-50/2011, а саме змінено його в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 383 КК України. На підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України справу в цій частині закрито.

Не погоджуючись з постановою Верховної ОСОБА_10 України від 18.12.2008 №698-У1 “Про звільнення судді” про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду, у зв’язку з порушенням присяги, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправною і скасування вказаної постанови, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 131 Конституції України передбачено, що ОСОБА_5 рада юстиції вносить подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Згідно пункту 5 частини 5 статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення присяги.

Станом на час розгляду питання про звільнення ОСОБА_2 з посади судді порядок прийняття такого рішення визначався Законом України “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною ОСОБА_10 України” від 18.03.2004 №1625-IV. Відповідно до ст.3 цього Закону звільнення з посади судді, обраного безстроково, відбувається в такому порядку:1) ініціювання перед ОСОБА_5 радою юстиції питання про звільнення з посади судді в порядку, передбаченому статтею 17 вказаного Закону; 2) розгляд питання ОСОБА_5 радою юстиції та прийняття рішення щодо внесення подання до Верховної ОСОБА_10 України про звільнення судді, обраного безстроково; 3) подання ОСОБА_5 ради юстиції до Верховної ОСОБА_10 України матеріалів про звільнення судді, обраного безстроково; 4) розгляд подання ОСОБА_5 ради юстиції відповідним Комітетом Верховної ОСОБА_10 України і прийняття рішення по суті вказаного подання; 5) розгляд подання ОСОБА_5 ради юстиції та висновку Комітету Верховної ОСОБА_10 України на пленарному засіданні Верховної ОСОБА_10 України і прийняття Верховною ОСОБА_10 України рішення стосовно звільнення судді з посади.

Оскаржена постанова Верховної ОСОБА_10 України від 18.12.2008 №698-У1 “Про звільнення судді” прийнята за результатами розгляду подання ОСОБА_5 ради юстиції про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду за порушення присяги.

Суб’єктами звернення до Верховної ОСОБА_10 України з питань обрання та звільнення з посади судді, обраного безстроково, відповідно до ст.4 Закону України “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною ОСОБА_10 України” є: 1) ОСОБА_10 Верховного ОСОБА_6 України - щодо судді загального суду у випадках, передбачених пунктами 1-3 статті 1 вказаного Закону; 2) голова відповідного вищого спеціалізованого суду - щодо судді відповідного спеціалізованого суду у випадках, передбачених пунктами 1-3 статті 1 вказаного Закону; 3) ОСОБА_5 рада юстиції - щодо судді суду загальної юрисдикції з питання, передбаченого пунктом 4 статті 1 вказаного Закону.

Законом України “Про ОСОБА_5 раду юстиції" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідно до Конституції України ОСОБА_5 рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна ОСОБА_10 України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до ОСОБА_5 ради юстиції по три члени, Всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів ОСОБА_5 ради юстиції. До складу ОСОБА_5 ради юстиції входять за посадою ОСОБА_10 Верховного ОСОБА_6 України, ОСОБА_26 юстиції України, Генеральний прокурор України. Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що ОСОБА_10, заступник ОСОБА_10, секретарі секцій ОСОБА_5 ради юстиції працюють на постійній основі. Особи, призначені до складу ОСОБА_5 ради юстиції, крім народних депутатів України, на час виконання обов'язків членів ОСОБА_5 ради юстиції на постійній основі прикомандировуються до ОСОБА_5 ради юстиції із збереженням за ними посад, які вони мали, та відповідних пільг.

Згідно листа ОСОБА_5 ради юстиції від 30.10.2014 №Г-2913-7919/о/9-14 на час розгляду питання про звільнення позивача з посади судді (17.12.2008) до складу ОСОБА_5 ради юстиції входили: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 (призначені Верховною ОСОБА_10 України), ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (призначені Президентом України), ОСОБА_19, ОСОБА_8, ОСОБА_20 (призначені з’їздом адвокатів України), ОСОБА_21, ОСОБА_9, ОСОБА_22 (призначені з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ), ОСОБА_23, ОСОБА_4, (призначені всеукраїнською конференцією працівників прокуратури), ОСОБА_24 (Генеральний прокурор України), ОСОБА_25 (ОСОБА_26 юстиції України), ОСОБА_11 (ОСОБА_10 Верховного ОСОБА_6 України). Станом на 17.12.2008 ОСОБА_28 обіймав посаду Президента Євразійської асоціації правничих шкіл та правників, ОСОБА_8 обіймала посаду голови ОСОБА_5 ради юстиції, а ОСОБА_15 - судді Печерського районного суду м. Києва.

Як встановлено судом першої інстанції, в розгляді питання про звільнення позивача з посади судді в складі ОСОБА_5 ради юстиції брали участь троє суддів: Колесниченко В.М. (суддя Печерського районного суду м.Києва), ОСОБА_11 (голова Верховного ОСОБА_6 України), ОСОБА_18 (голова Апеляційного суду м.Києва). При цьому, лише четверо зі складу ОСОБА_5 ради юстиції працювали у вказаному органі на постійній основі.

Відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У рішенні “ОСОБА_7 проти України” від 09.01.2013 Європейський суд з прав людини описав належні стандарти незалежності та безсторонність органів, що розглядали дисциплінарну справу заявника (про звільнення з посади судді за порушення присяги). Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли щонайменше половина складу суду, включаючи ОСОБА_10 з правом вирішального голосу, складається з суддів, це є суттєвим свідченням безсторонності.

Європейський суд з прав людини також відзначив, що згідно зі статтею 19 Закону “Про ОСОБА_5 раду юстиції" 1998 року чотири члени ОСОБА_5 ради юстиції працюють в ній на постійній основі. Інші члени працюють та отримують свою зарплатню поза межами ОСОБА_5 ради юстиції, що неминуче означає їхню матеріальну, ієрархічну та адміністративну залежність від їхніх головних роботодавців та ставить під загрозу як їхню незалежність, так і безсторонність (п.113). Включення Генерального прокурора України до ОСОБА_5 ради юстиції в якості її члена за посадою також викликає занепокоєння, оскільки це може мати залякуючи ефект для суддів та сприйматися як потенційна загроза (п .114).

Колегія суддів погоджується з аргументами апеляційної скарги позивача щодо невідповідності порядку формування особового складу ОСОБА_5 ради юстиції вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині її незалежності та безсторонності, однак враховує, що за умови встановлення ОСОБА_5 радою юстиції факту порушення ОСОБА_2 присяги судді та очевидності цієї обставини, констатовані Європейським судом з прав людини проблемні питання щодо складу органів, що здійснювали на той час дисциплінарне провадження щодо суддів, самі по собі не є достатньою підставою для скасування постанови Верховної ОСОБА_10 України про звільнення судді.

Європейський суд з прав людини притримувався цих же підходів при розгляді справи “Куликов та інші проти України” (рішення від 19.01.2017, заява № 5114/09).

Однак, Європейський суд з прав людини у цій справі змінив підхід до застосування заходів індивідуального характеру та не вважав за можливе прийняти рішення про поновлення заявників на посаді, оскільки в Україні впроваджується повномасштабна судова реформа, яка включає внесення змін до Конституції України та законів України, а також інституційні зміни (п. 148).

Склад ОСОБА_5 ради юстиції, який 17.12.2008 розглядав питання про звільнення позивача посади, був сформований на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинними на той момент Конституцією України та Законом України “Про ОСОБА_5 раду юстиції’. Іншого порядку формування складу ОСОБА_5 ради юстиції України на той час не існувало. Розгляд питання про звільнення судді з посади згідно з Законом України “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною ОСОБА_10 України” відносилось до повноважень Верховної ОСОБА_10 України.

Аналізуючи доводи ОСОБА_2 про порушення процедури звільнення його з посади судді Львівського апеляційного адміністративного колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст.17 Закону України “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною ОСОБА_10 України” ініціювання питання про звільнення суддів з підстав, передбачених пунктами 4 і 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України, відбувалось в такому порядку:

1) відповідна кваліфікаційна комісія суддів. ОСОБА_5 рада юстиції розглядають та перевіряють звернення Комітету Верховної ОСОБА_10 України, депутатські звернення, звернення Уповноваженого Верховної ОСОБА_10 України з прав людини, звернення інших посадових осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування, громадян, якщо в них містяться відомості про наявність підстав для звільнення судді, передбачених пунктами 4 і 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України;

2) відповідна кваліфікаційна комісія суддів або член ОСОБА_5 ради юстиції вносить до ОСОБА_5 ради юстиції пропозиції про прийняття подання про звільнення судді;

3) ОСОБА_5 рада юстиції розглядає пропозицію про звільнення судді в порядку, передбаченому законом;

4) ОСОБА_5 рада юстиції вносить подання про звільнення судді до Верховної ОСОБА_10 України.

Згідно з ст.18 вказаного Закону у поданні про звільнення судді, обраного безстроково, зазначаються: дата внесення подання, повне ім'я, рік народження, відомості про перебування на посаді судді, назва суду, підстава внесення подання про звільнення, визначена частиною п'ятою статті 126 Конституції України, фактичні обставини (у разі внесення подання про звільнення судді за особливих обставин, визначених статтею 32 Закону України "Про ОСОБА_5 раду юстиції".

До подання ОСОБА_5 ради юстиції про звільнення з посади судді, обраного безстроково, додається особова справа з матеріалами, що свідчать про наявність підстав для звільнення, а також пропозиція члена ОСОБА_5 ради юстиції, який ініціював питання про звільнення судді, висновок відповідної кваліфікаційної комісії суддів про звільнення з посади судді відповідного суду чи висновок ОСОБА_5 кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення з посади суддів Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів та Апеляційного суду України.

Як встановлено судом першої інстанції, 11.12.2008 голова ОСОБА_5 ради юстиції ОСОБА_8 доручила члену ОСОБА_5 ради юстиції ОСОБА_4 провести перевірку відомостей, викладених у засобах масової інформації, щодо наявності підстав для звільнення судді Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. з посади за порушення присяги (доручення №211/0/4-08, Т.3 а.с. 194). Отже, ініціатором розгляду питання про наявність підстав для звільнення ОСОБА_2 з посади судді виступила голова ОСОБА_5 ради юстиції, а не Генеральна прокуратура України. Ця обставина спростовує доводи позивача про те, що процедура розгляду питання про його звільнення була ініційована заступником Генерального прокурора України ОСОБА_4, а тому була упередженою.

ОСОБА_5 рада юстиції скерувала виклик судді Зваричу І.С. за місцем роботи. Львівський апеляційний адміністративний суд листом від 17.12.2008 №9778 повідомив голову ОСОБА_5 ради юстиції України про те, що 17.12.2008 суддя Зварич І.С. на робочому місці відсутній з невідомих причин, оскільки відсутні будь-які відомості про його місцезнаходження (Т.3 а.с.201). 12.12.2008 постановою начальника слідчого відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 оголошений в розшук, оскільки встановлено факт його відсутності за місцем проживання і лікування та відсутності відомостей про його місце перебування (Т.1 а.с.171).

За результатами розгляду пропозиції члена ОСОБА_5 ради юстиції ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв’язку з порушенням присяги судді 17.12.2008 ОСОБА_5 рада юстиції внесла подання до Верховної ОСОБА_4 України “Про звільнення судді” від 17.12.2008 №49/о/12-08 (Т.1 а.с.124-125). Це подання відповідає вимогам, визначеним у ст.18 Закону України “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною ОСОБА_4 України”, а саме; в ньому зазначені дата внесення подання, повне ім'я, рік народження, відомості про перебування на посаді судді, назва суду, підстава внесення подання про звільнення, визначена частиною п'ятою статті 126 Конституції України, фактичні обставини справи.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною ОСОБА_4 України” подання ОСОБА_5 ради юстиції про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду України передали на розгляд до комітету Верховної ОСОБА_4 України з питань правосуддя.

Колегія суддів зазначає, що рішення ОСОБА_5 ради юстиції позивачем не оскаржувалось та є чинним, а тому факти порушення присяги судді не спростовані.

Порядок роботи Верховної ОСОБА_4 України, її органів та посадових осіб, засади формування, організації діяльності та припинення діяльності депутатських фракцій (депутатських груп) у ОСОБА_29 України встановлюються Конституцією України, Регламентом Верховної ОСОБА_29 України та законами України від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР «Про комітети Верховної ОСОБА_29 України» та від 17 листопада 1992 року № 2790-XII «Про статус народного депутата України».

Регламент Верховної ОСОБА_29 України встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної ОСОБА_29 України, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної ОСОБА_29 України (частина друга статті 1 цього Регламенту).

Згідно з ст.19 Закону України “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною ОСОБА_29 України” подання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається Комітетом Верховної ОСОБА_29 України в місячний строк з дня його надходження. Цей строк може бути продовжений Комітетом Верховної ОСОБА_29 України для перевірки фактів, що мають значення для прийняття рішення, але не більше ніж на один місяць. Секретаріат Комітету Верховної ОСОБА_29 України у триденний строк з дня надходження подання поширює серед народних депутатів України через ОСОБА_18 Верховної ОСОБА_29 України список суддів, які пропонуються для звільнення із займаних посад, із зазначенням дня та часу засідання Комітету Верховної ОСОБА_29 України. Комітет Верховної ОСОБА_29 України здійснює перевірку звернень громадян або інших повідомлень щодо діяльності судді, які надійшли до Комітету Верховної ОСОБА_29 України. Комітет Верховної ОСОБА_29 України може направити звернення для додаткової перевірки до Верховного ОСОБА_6 України, ОСОБА_5 ради юстиції, відповідного вищого спеціалізованого суду, Державної судової адміністрації України, ОСОБА_29 суддів України або до відповідної кваліфікаційної комісії суддів. Про результати перевірки відповідні органи письмово повідомляють Комітет Верховної ОСОБА_29 України у встановлений ним строк, але не пізніш як через 15 днів із часу отримання ними доручення про перевірку.

Про час та місце засідання Комітету Верховної ОСОБА_29 України повідомляється суддя, обраний безстроково, щодо якого порушено питання про звільнення його з посади.

Відповідно до ст.20 вказаного Закону в засіданні Комітету Верховної ОСОБА_29 України у розгляді питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, можуть брати участь народні депутати України, представники Верховного ОСОБА_6 України, вищих спеціалізованих судів, ОСОБА_5 ради юстиції, Державної судової адміністрації України, а також представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадськості.

Участь судді, обраного безстроково, стосовно якого розглядається подання про звільнення його з посади, у засіданні Комітету Верховної ОСОБА_29 України є обов’язковою, крім випадків, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8 і 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

У разі повторної неявки без поважних причин судді, стосовно якого розглядається подання про звільнення його з посади, з установленням Комітетом Верховної ОСОБА_29 України факту отримання цією особою повідомлення про час і місце засідання розгляд питання щодо вказаного судді проводиться за його відсутності. Комітет Верховної ОСОБА_29 України надає оцінку поважності причин неявки. Таким же чином провадиться і розгляд питань стосовно суддів, які письмово відмовилися від участі в засіданні Комітету Верховної ОСОБА_29 України або стосовно яких є письмове повідомлення про їх відмову від участі в засіданні вказаного Комітету.

На засіданні Комітету Верховної ОСОБА_29 України розгляд подання про звільнення судді починається з доповіді головуючого.

Члени Комітету Верховної ОСОБА_29 України та інші народні депутати України можуть ставити запитання судді щодо матеріалів перевірки, а також за фактами, зазначеними у зверненнях громадян.

Суддя має право ознайомитися з матеріалами, довідками та висновком Комітету Верховної ОСОБА_29 України, що стосуються його звільнення.

Статтею 21 Закону України “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною ОСОБА_29 України” передбачено, що комітет Верховної ОСОБА_29 України вносить на пленарне засідання Верховної ОСОБА_29 України пропозицію про рекомендацію або нерекомендацію щодо звільнення з посади судді, обраного безстроково, і представник вказаного Комітету доповідає із зазначеного питання. Частиною 2 ст.22 вказаного Закону передбачено, що присутність судді на пленарному засіданні Верховної ОСОБА_29 України при розгляді питання про його звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України, є обов'язковою. Неявка на засідання не є перешкодою для розгляду питання по суті.

Відповідно до ст.23 Закону України “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною ОСОБА_29 України” кожна кандидатура для звільнення з посади судді, обраного безстроково, персонально представляється на пленарному засіданні Верховної ОСОБА_29 України представником Комітету Верховної ОСОБА_29 України. У разі якщо суддя не згоден з поданням про звільнення, його пояснення заслуховується обов'язково. Народні депутати України можуть ставити запитання судді щодо його діяльності. Якщо при обговоренні питання на пленарному засіданні Верховної ОСОБА_29 України виникає необхідність здійснити перевірку звернень громадян щодо діяльності судді або витребувати додаткову інформацію, Верховна ОСОБА_29 України доручає відповідному Комітету Верховної ОСОБА_29 України здійснити таку перевірку.

Згідно зі ст.24 вказаного Закону з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, Верховна ОСОБА_29 України приймає рішення про звільнення судді з посади. Рішення приймається шляхом відкритого нефіксованого голосування більшістю голосів від конституційного складу Верховної ОСОБА_29 України. Рішення про звільнення судді оформляється постановою Верховної ОСОБА_29 України.

17.12.2008 відбулось засідання комітету Верховної ОСОБА_29 України, на якому під №8 розглядалось питання про “Про подання Генеральної прокуратури України щодо відсторонення ОСОБА_2 від посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду. За результатами розгляду вказаного питання 18 членів комітету одноголосно підтримали це подання Генеральної прокуратури України.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач не надав суду доказів того, що секретаріат Комітету Верховної ОСОБА_29 України поширив серед народних депутатів України через ОСОБА_18 Верховної ОСОБА_29 України список суддів, які пропонуються для звільнення із займаних посад, із зазначенням дня та часу засідання Комітету Верховної ОСОБА_29 України.

18.12.2008 комітет Верховної ОСОБА_29 України з питань правосуддя вніс на пленарне засідання Верховної ОСОБА_29 України пропозицію про рекомендацію щодо звільнення ОСОБА_2 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до стенограми 53 пленарного засідання Верховної ОСОБА_29 України голова комітету Верховної ОСОБА_29 України з питань правосуддя ОСОБА_9 поставив на обговорення проект постанови “Про звільнення судді” №3498 (Т.1 а.с.58-86). Він повідомив, що комітет на своєму засіданні 17.12.2008 обговорив та виніс на розгляд Верховної ОСОБА_29 України 2 питання: 1) про звільнення ОСОБА_2 з посади судді за порушення присяги; 2) про надання дозволу на затримання і арешт ОСОБА_2

Участь в обговоренні вказаного проекту постанови взяли народні депутати ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_13, Шуфрич II.1., ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_6, ОСОБА_37В, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, Генеральний прокурор України ОСОБА_24

Також, зазначено, що головуючий перший заступник ОСОБА_10 Верховної ОСОБА_10 України ОСОБА_41 звернув увагу присутніх на необхідності зміни порядку голосування та запропонував спершу розглянути питання про надання згоди на затримання і арешт ОСОБА_2, а згодом - щодо звільнення його з посади.

Та, за результатами проведеного голосування 435 народних депутатів проголосували за проект постанови № 3499 “Про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С.” та 432 народних депутатів проголосували за проект постанови №3498 “Про звільнення судді Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С.” (Т.1 а.с.80).

Доводи ОСОБА_2 в цій частині зводяться до того, що його позбавили права на участь в прийнятті рішення, що стосується його кар’єри, на стадії розгляду питання комітетом Верховної ОСОБА_10 України та на пленарному засіданні Верховної ОСОБА_10 України. Зазначає, що подання ОСОБА_5 ради юстиції від 17.12.2008 №49/о/12-08 взагалі не розглядалося профільним комітетом Верховної ОСОБА_10 України.

Як зазначено судом першої інстанції, відповідач не надав суду доказів того, що Комітет Верховної ОСОБА_10 України з питань правосуддя 17.12.2008 розглянув подання ОСОБА_5 ради юстиції від 17.12.2008 № 49/о/12-08, хоча голова Комітету 18.12.2008 повідомив про це народних депутатів на пленарному засіданні Верховної ОСОБА_10 України. За таких обставин суд першої інстанції правомірно вважав, що вказане позивачем порушення процедури розгляду питання про його звільнення дійсно мало місце. Також було враховано те, що як подання Генеральної прокуратури України, так і подання ОСОБА_5 ради юстиції ґрунтувалися на вчиненні ОСОБА_2 дій, які свідчили про порушення ним присяги судді. Комітет Верховної ОСОБА_10 України з питань правосуддя розглядаючи подання Генеральної прокуратури України надавав оцінку діям позивача в тому числі тим, які пов'язані з порушенням ним присяги судді. Отже, комплесний розгляд комітетом Верховної ОСОБА_10 країни з питань правосуддя подання Генеральної прокуратури України не вплинув на правомірність оскарженого рішення.

Доводи позивача про те, що відповідач порушив його право на участь в засіданні комітету Верховної ОСОБА_10 України 17.12.2008 та на пленарному засіданні Верховної ОСОБА_10 України 18.12.2008, оскільки ОСОБА_2 не повідомили про них належним чином спростовуються тим, що Комітет Верховної ОСОБА_10 України з питань правосуддя 15.12.2008 надсилав за місцем праці позивача - до Львівського апеляційного адміністративного суду - телеграму з повідомленням про дату, час і місце проведення його засідання, що підтверджується відповіддю Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008 №9631 та відповіддю комітету Верховної ОСОБА_10 України з питань правосуддя від 14.11.2014 №4-15/16-2692 (Т.3 а .с .129, 164).

Також судом першої інстанції встановлено, що 12.12.2008 постановою начальника слідчого вдділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 оголошено в розшук, оскільки встановлено факт його відсутності за місцем проживання і лікування та відсутності відомостей про його місце перебування (Т.1 а.с.171). Позивача затримано лише 08.03.2009. ОСОБА_2 стверджував, що в ніч з 11.12.2008 на 12.12.2008 шляхом обману та застосування фізичної сили його викрали невідомі особи. Суд першої інстанції правомірно вважав такі пояснення ОСОБА_2, як намагання ухилитися від слідства (вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19.09.2011 у справі №1-50/2011, Т.1 а.с.132- 268).

Отже, в період з 11.12.2008 по 08.03.2009 ОСОБА_2 переховувався від слідства, був відсутній за своїм місцем проживання та місцем праці, інформація про його місцезнаходження була невідома. По суті ОСОБА_2 намагався ухилитись від відповідальності за вчинені ним діяння, що також встановлено судом в рішенні, що набрало законної сили. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не мав об’єктивної можливості належно виконати обов’язок щодо повідомлення ОСОБА_2 про час і місця проведення засідань, на яких розглядалося питання про його звільнення з посади судді.

Щодо інших вказаних позивачем процедурних порушень (відсутність серед додатків до подання ОСОБА_5 ради юстиції матеріалів особової справи позивача та пропозиції ОСОБА_4 про розгляд вказаного подання), колегія суддів зважаючи на те, що акти ОСОБА_5 ради юстиції є самостійним предметом судового розгляду, а позивач не оскаржив до суду і не просив визнати їх незаконними, колегія суддів не перевіряє законність зазначених актів ОСОБА_5 ради юстиції та виходить з їх правомірності.

Доводи представника позивача про використання Верховною ОСОБА_4 України повноважень на звільнення судді з посади для спрощення органам слідства роботи з розслідування кримінальної справи, фігурантом якої був ОСОБА_2 шляхом позбавлення останнього законодавчо встановлених гарантій судді, - тобто з іншою метою, ніж та, для досягнення якої це повноваження надано, спростовані судом першої інстанції тим, що Верховна ОСОБА_4 України перед звільненням ОСОБА_2 з посади прийняла постанову, якою надала згоду на затримання та арешт (взяття під варту) судді Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С., що також свідчить, що рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади судді за порушення присяги судді не надавало органам слідства якихось очевидних переваг при розслідуванні злочинів, поставлених у вину судді Зваричу І.С.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача щодо відсутності мотивації постанови Верховної ОСОБА_4 України від 18.12.2008 №698-VІ “Про звільнення судді”, оскільки за своєю правовою природою постанова Верховної ОСОБА_4 України про звільнення судді з посади є задокументованим відображенням результатів голосування народних депутатів на сесії Верховної ОСОБА_4 України. Мотиви прийняття такої постанови озвучуються під час її обговорення на засіданні Верховної ОСОБА_4 України, проте, до тексту постанови не вносяться. Отже, ОСОБА_29 рада України розглядаючи подання ОСОБА_5 ради юстиції про звільнення з посади судді на підставі конституційних повноважень фактично виконує адміністративну процедуру звільнення судді з посади.

Враховуючи вищезазначене, недотримання відповідачем певних вимог порядку розгляду подання про звільнення судді, не може бути підставою для скасування оскарженої постанови Верховної ОСОБА_29 України, оскільки вона прийнята конституційною більшістю голосів народних депутатів на підставі належним чином оформленого подання ОСОБА_5 ради юстиції про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду.

Щодо правових підстав звільнення ОСОБА_2 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду за порушення присяги колегія суддів зазначає наступне:

Пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України передбачено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Відповідно до статей 3,4 Закону України “Про правонаступництво України” закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною ОСОБА_29 Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України. Органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про судоустрій України” (чинного, на момент розгляду питання про звільнення позивача з посади судді) вперше призначений суддя в тій обстановці приймає присягу такого змісту: "Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим".

Зазначені обов'язки судді є професійними стандартами, що являють собою ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити своєю ціллю і якої повинен дотримуватися.

З пункту 18 Додатку до Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 3 грудня 1985 року вбачається, що "судді можуть бути тимчасово усунуті від посади або звільнені тільки з причин їх нездатності виконувати свої обов'язки чи поведінки, невідповідної до посади, яку вони займають".

Пунктом 27 Розділу "Дисциплінарне покарання та звільнення суддів з посади" Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя (Перша світова конференція по незалежності правосуддя, Монреаль, 1983) передбачено, що "усі дисциплінарні заходи базуються на встановлених нормах поведінки суддів".

Згідно з пунктом 30 вказаного Розділу Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя "суддя не може бути усунений з посади, за винятком випадків, коли існують доведені підстави, які свідчать про неспроможність виконувати свої обов'язки або невідповідну поведінку, що робить неможливим його подальше перебування на посаді".

Критерії поведінки суддів встановлені законодавством України та, зокрема, Кодексом професійної етики судді, затвердженого V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 року, який зобов'язує суддю бути прикладом законослухнянності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (статті 1,12).

Як зазначено в матеріалах особової справи №1 ОСОБА_2, що зберігається в архіві Львівського апеляційного адміністративного суду, згідно копії присяги судді і народного засідателя судів Української РСР ОСОБА_2, що підписана ОСОБА_2 05.07.1990 (Т.8 а.с.81), у тексті вказаної присяги судді зазначено: “Я, ОСОБА_2, приймаючи на себе обов’язки судді (народного засідателя), урочисто клянусь:

- здійснювати правосуддя в суворій відповідності з законом, за своїм внутрішнім переконанням і совістю, незалежно від будь-якого впливу, забезпечуючи всім громадянам і організаціям рівні умови при захисті їхніх прав і законних інтересів;

- з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на мене обов’язки, бути завжди справедливим і гуманним, принциповим і неупередженим;

- всі свої знання, здібності і досвід віддати справі побудови соціалістичної правової держави, зміцнення законності і правопорядку, виховання громадян у дусі поваги до радянських законів;

- всюди і завжди зберігати чистоту високого звання судді, бути вірним присязі”.

Отже, ОСОБА_2 прийняв присягу судді і народного засідателя судів Української РСР. Також судом першої інстанції не встановлено факту повторного прийняття ним присяги судді після проголошення незалежності України. Слід також зазначити, що Закон України “Про статус суддів” не містив вимоги щодо повторного складення суддями Української РСР присяги судді після проголошення незалежності України. Також суд першої інстанції врахував той факт, що позивач з 1991 по 2008 роки здійснював правосуддя в судах України різних інстанцій, а тому не міг не усвідомлювати того факту, що він зобов’язаний дотримуватися присяги судді та міг бути звільнений за порушення присяги судді - якщо такий факт було встановлено.

В поданні ОСОБА_5 ради юстиції від 17.12.2008 факт порушення ОСОБА_2 присяги судді обґрунтовано такими обставинами:

- 02.12.2008 Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу щодо голови, судді Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (одержання хабара в особливо великому розмірі службовою особою або особою, яка займає особливо відповідальне становище). 07.12.2008 ОСОБА_2 пред’явлено обвинувачення у вчиненні вказаного злочину.

- 09.12.2018 суддя Зварич І.С. організував та провів в приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду прес-конференцію, на якій заявив, що в його кабінеті та вдома вилучили гроші в трьох мішках. З них один мільйон доларів США не є хабарем, а його особистими коштами, які ОСОБА_2 позичив у товариша для будівництва власного будинку. 9,6 тисяч доларів США та 6,4 тис грн. позивач отримав від суддів для проведення ремонту в приміщенні суду. Частина грошей - це кошти, якими відвідувачі під час відкриття приміщення суду в червні 2008 року “посівали”. Решта коштів (340 тис гри., 1 млн. доларів США) - це особисті заощадження ОСОБА_2

- суддя Зварич І.С. заявив, що має записи клопотань, телефонних дзвінків “відомих людей”, які просили розглянути судові справи на їхню користь.

Також, ОСОБА_5 рада юстиції врахувала, що ця прес-конференція транслювалась засобами масової інформації, її матеріали публікувались на інтернет-сайтах: www.wz.lviv.uа, www.zaxid.net, www.unian.net, www.pravda.com.ua, intv-inter.net (Т.3 а.с.124-125) та дійшла висновку, що ОСОБА_2, оприлюднивши такі відомості у засобах масової інформації, вчинив вчинок, який порочить звання судді та може викликати сумнів в його об’єктивності, неупередженості та незалежності, а отже - порушив присягу судді.

Оцінюючи ці обставини суд першої інстанції правомірно врахував, що суддя Зварич І.С. підозрювався в систематичному отриманні хабарів в особливо великих розмірах. З метою донесення до суспільства своєї позиції щодо цього та вилучення в нього грошових коштів в особливо великих розмірах (приблизно 2 млн. доларів США) ОСОБА_2 вважав за можливе скликати прес-конференцію. Виступ судді Зварича І.С. на прес-конференції в мантії та нагрудному знаку судді широко висвітлювався засобами масової інформації, в тому числі транслювався загальнонаціональними телевізійними калами. Походження грошових коштів суддя Зварич І.С. пояснив позикою у колеги-адвоката та “засіванням” відвідувачів суду. Крім того, суддя Зварич І.С. повідомив, що до нього звертались “відомі люди” для вирішення ним судових справ на їх користь, про що є відповідні нотатки. При цьому суддя Зварич І.С. не повідомив про такі спроби впливу на нього відповідні правоохоронні органи. Висловлювання судді викликали значний суспільний резонанс, суд першої інстанції правомірно вважав, що описані вище дії та висловлювання судді є неприпустимими та такими, що підривають авторитет правосуддя та судової влади в цілому.

Отже, на момент винесення судового рішення, суд першої інстанції правомірно врахував ту обставину, що ОСОБА_2 надалі був засуджений за хабарництво, а тому правомірно вважав, що суддя Зварич І.С. вчинив дії, які є несумісними з посадою та порочать звання судді, що охоплюється поняттям “порушення присяги судді”, а заохочення та попередні заслуги судді Зварича І.С. не впливають на оцінку вчинку, що став підставою для застосування до нього найсуворішого дисциплінарного стягнення - звільнення з посади.

Також, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що процедурні порушення, допущені відповідачем при звільненні судді Зварича І.С. в цілому не вплинули на правомірність рішення про звільнення його з посади; це втручання є пропорційним до тяжкості вчиненого позивачем діяння та шкоди, завданої ним авторитету правосуддя. Тому у задоволенні позовних вимог про скасування постанови Верховної ОСОБА_29 України від 18.12.2008 №б98-VІ “Про звільнення судді” правомірно відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення позивача на посаді судді Львівського апеляційного адміністративного суду та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивача правомірно звільнено з посади, також, відповідно до ч. 2 ст. 69 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" не може бути призначений суддею громадянин, який зокрема має не зняту чи не погашену судимість.

Щодо позовної вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_6 України від 31 березня 1995 року N 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов'язковому з'ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, позивачем не наведено жодного юридично значимого факту заподіяння моральної шкоди, внаслідок прийняття постанови Верховної ОСОБА_29 України від 18.12.2008 №698-VI “Про звільнення судді”.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що описані ОСОБА_2 моральні страждання спричинені не протиправною поведінкою відповідача, а є наслідком протиправних діянь самого позивача, посилання позивача на аркуші опублікованих ним книг не доводять факту заподіяння йому моральної шкоди відповідачем.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що за наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Колегія суддів також враховує, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_26 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 жовтня 2018 року.

Головуючий

ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_42 ОСОБА_43