ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року м. Одеса Справа № 1540/3410/18

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,

за участю: секретаря Ягенської К.О., представників: позивача ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ОСОБА_3 лінія» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0010911405 від 26.03.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.04.2018р. TOB «ФІРМА «НОВА ЛШІЯ» (надалі - Позивач) отримало податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018р. №0010911405, видане Головним управлінням ДФС в Одеській області разом із розрахунком фінансових санкцій (надалі - податкове повідомлення-рішення), відповідно до якого TOB «Фірма «ОСОБА_4» збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток на суму 58890 грн. та за штрафними санкціями на суму 9667грн.,загальною сумою 68857 грн., за порушення п.44.2 ст. 44. п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, яке нараховане на підставі Акту № 412/15-32-14-05/22484754 від 05.03.2018 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІРМА «НОВА ЛІНІЯ» (код ЄДРПОУ 22484754) з питань правильності висновків Акту від 20.12.2017р. № 1930/15-32-14-05/22484754 «Про результати ЄДРПОУ 22484754) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість, що стали предметом оскарження акта планової перевірки, за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. (надалі - Акт позапланової перевірки) та висновку від 22.03.2018р. №79/15-32-14-05. З податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2018р. №0010911405 щодо порушення TOB «Фірма «НОВА ЛШІЯ» п.44.2 ст. 44. п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України та, як наслідок, збільшенням суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 58890 грн. та за штрафними санкціями 9667 грн. загальною сумою 68857 грн., яке ґрунтується на підставі Акту позапланової перевірки та висновку від 22.03.2018р. №79/15-32-14-05, TOB «Фірма «НОВА ЛШІЯ» не погоджується та вважає його безпідставним, необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує права і інтереси Позивача. Акт позапланової перевірки від 05.03.2018р., підписаний посадовою особою з запереченнями, та 14.03.2018 року TOB «Фірма «ОСОБА_4», керуючись п.п. 17.1.6 п. 17.1. ст. 17, п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України подало обґрунтовані письмові Заперечення на Акт позапланової перевірки, в яких виразило незгоду з висновками та даними наведеними у Акті позапланової перевірки щодо встановлених порушень п.44.2 ст.44, п. 134.1.1 ст. 134.1, ст.134, Податкового кодексу України, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 № 96-XIV в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 58890 грн., оскільки висновки Акту позапланової перевірки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а викладена в Акті позапланової перевірки інформація є недостовірною, викривленою, та такою, що не відповідає фактичним обставинам.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, згідно висновку від 18.01.2018 №17/15-32-14-05 про результати заперечень до акту перевірки та доповідної записки заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області від 22.01.2018 №50/50/11/15-32-14-05-15, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 19.02.2018 №1158, проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ОСОБА_4» (далі - TOB «Фірма «ОСОБА_4»), з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість, що стали предметом оскарження акта планової перевірки TOB «Фірма «ОСОБА_4», код ЄДРПОУ 22484754 від 20.12.2017 №1930/15-32-14-05/22484754, за період з 01.01.2014 по 31.12.2016. Копію наказу ГУ ДФС в Одеській області від 19.02.2018 №1158 «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 29.01.2018 №477» вручено директору TOB «Фірма «ОСОБА_3 лінія» ОСОБА_5 21.02.2018, про що здійснено запис у направленнях на проведення перевірки. Перевірка проводилась з 21.02.2018 по 27.02.2018 року. Перевіркою зроблено висновки, що ТОВ «ФІРМА «НОВА ЛІНІЯ» в порушення до п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» завищено інші операційні витрати на загальну суму 265769,00 грн., в тому числі: за 2015 рік - 93789,00 грн., за 2016 рік- 171980,00 гривень. Перевіркою зроблено висновки, що TOB «ФІРМА «НОВА ЛІНІЯ» в порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, із змінами та доповненнями, завищено дані ряд. 2180 Звіту про фінансові результати «Інші операційні витрати» (форма №2-м) в загальній сумі - 61399,83 грн., в тому числі; за 2015 рік- 11900,16 грн., за 2016 рік - 49499,67 гривень. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 встановлено його заниження всього на суму 58890,00 гривень. За розглядом акта перевірки від 05.03.2018 №412/15-32-14-05/22484754 ГУ ДФС в Одеській області складено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018 року №0010911405 на 58890,00 грн. податку на прибуток і 9967,00 грн. штрафної санкції.

Ухвалою суду від 26.06.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від продовжено строку підготовчого провадження до 12.10.2018 року.

Дослідивши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, згідно висновку від 18.01.2018 №17/15-32-14-05 про результати заперечень до акту перевірки та доповідної записки заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області від 22.01.2018 №50/50/11/15-32-14-05-15, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 19.02.2018 №1158, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Фірма «ОСОБА_4», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість, що стали предметом оскарження акта планової перевірки TOB «Фірма «ОСОБА_4», код ЄДРПОУ 22484754 від 20.12.2017 №1930/15-32-14-05/22484754, за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

Копію наказу ГУ ДФС в Одеській області від 19.02.2018 №1158 «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 29.01.2018 №477» вручено директору TOB «Фірма «ОСОБА_3 лінія» ОСОБА_5 21.02.2018, про що здійснено запис у направленнях на проведення перевірки.

Перевірка проводилась з 21.02.2018 по 27.02.2018 року.

Перевіряючим зроблено висновки, що ТОВ «ФІРМА «НОВА ЛІНІЯ» в порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» завищено інші операційні витрати на загальну суму 265769,00 грн., в тому числі: за 2015 рік - 93789,00 грн., за 2016 рік- 171980,00 гривень.

Перевіряючим зроблено висновки, що TOB «ФІРМА «НОВА ЛІНІЯ» в порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, із змінами та доповненнями, завищено дані ряд. 2180 Звіту про фінансові результати «Інші операційні витрати» (форма №2-м) в загальній сумі - 61399,83 грн., в тому числі; за 2015 рік - 11900,16 грн., за 2016 рік - 49499,67 гривень. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 встановлено його заниження всього на суму 58890,00 гривень.

За розглядом акта перевірки від 05.03.2018 №412/15-32-14-05/22484754 ГУ ДФС в Одеській області складено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018 року №0010911405 на 58890,00 грн. податку на прибуток та 9967,00 грн. штрафної санкції.

TOB «Фірма «ОСОБА_4» скористалось правом досудового порядку вирішення справи, та, керуючись п.56.3. ст. 56 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), 12.04.2018р. подало скаргу на податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018р. №0010911405, видане Головним управлінням ДФС в Одеській області, до контролюючого органу вищого рівня, а саме до Державної Фіскальної Служби України.

04.05.2018р.-TOB «Фірма «ОСОБА_4» отримало рішення Державної Фіскальної Служби України № 14337/6/99-99-11-01-01-25 від 25.04.2018р. про продовження строку розгляду до 10.06.2018р, (включно).

12.06.2018р. TOB «Фірма «ОСОБА_4» отримало відповідь Державної фіскальної служби вих. № 194438/6/99-99-11-01-01-25 від 06.06.2018р. за результатами розгляду скарги про повне її незадоволення та залишення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.03.2018р. №0010911405, виданого Головним управлінням ДФС в Одеській області без змін.

Щодо порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого завищено інші операційні витрати на загальну суму 265769,00 грн., в тому числі: за 2015 рік - 93789,00 грн., за 2016 рік- 171980,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України «Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту».

Відповідно п.2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами та доповненнями, передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Згідно із ст. 2 вищевказаного Закону дія цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на суб'єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, та що ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3. статті 6 Цивільного кодексу України Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Судом встановлено, що керуючись статтею 6 Цивільного кодексу України, ТОВ «Фірма «ОСОБА_4» уклало з робітниками ТОВ «ФІРМА «НОВА ЛІНІЯ» цивільно-правові договори, а саме Договори про використання особистого автотранспорту в службових цілях (надалі - Договори), а саме:

договір від 09.11.2016 № 6 про використання автомобіля у службових цілях, укладений з ОСОБА_6: на автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 31 1CDI 1,9 МТ, державний номерний знак НОМЕР_1, сума компенсації 1200,00 грн. в місяць;

договір від 03.06.2013 № 1 про використання автомобіля у службових цілях, укладений з ОСОБА_7: автомобіль Peugeot Partner, державний номерний знак НОМЕР_2, сума компенсації 709,00 грн. в місяць, з 01.02.2015 сума компенсації - 3600,00 грн., з 01.01.2016- 3800,00 грн.;

договір від 12.02.2016 №7 про використання автомобіля у службових цілях, укладений з ОСОБА_5: автомобіль НОМЕР_3, сума компенсації - 4000,00 грн. в місяць;

договір від 18.05.2015 №4 про використання автомобіля в службових цілях, укладений з ОСОБА_8: автомобіль Audi А5, державний номерний знак НОМЕР_4, сума компенсації 3600грн. в місяць з 01.01.2016 - 4000,00 грн;

договір від 30.04.2015 №5 про використання автомобіля в службових цілях, укладений з ОСОБА_9: автомобіль НОМЕР_5, сума компенсації 400,00 грн. в місяць, з 01.01.2016-800.00 грн., з 01.06.2016 - 1500 грн.;

договір від 12.03.2015 №3 про використання автомобіля в службових цілях, укладений з ОСОБА_10: автомобіль Daewoo Lanos TF696, державний номерний знак НОМЕР_6, сума компенсації 1480,00грн. в місяць, з 01.04.2015 - 2400,00 грн. з 01.01.2016 - 2600,00 гривень.

Відповідно до предмету цих Договорів (п.1.1.), працівник використовує за дорученнями ТОВ «Фірма «ОСОБА_4» особистий автомобіль в службових цілях: передання документів, доставка товарів, поїздка на переговори, поїздка к контрагентам тощо, а позивач здійснює компенсацію за використання автомобіля в службових цілях в порядку, передбаченому Договором.

Згідно п.1.3. відповідного Договору автомобіль залишається у володінні та користуванні працівника на весь строк дії договору, не передається в користування ТОВ «Фірма «ОСОБА_4», в тому числі і при виконанні дій в інтересах ТОВ «Фірма «ОСОБА_4».

Отже, договори про використання особистого автотранспорту з робітниками ТОВ «ФІРМА «НОВА ЛІНІЯ» укладені безпосередньо на компенсацію за використання особистого автомобілю в службових цілях позивача в конкретному щомісячному розмірі (п.2.1.2.), встановленому Договором. Крім того, п.2.1.3 відповідного Договору про використання особистого автотранспорту, передбачена можливість відшкодування витрат на оливу моторну, оливу трансмісійну, охолоджуючу рідину, інші техоливи та рідини, за умови надання підтверджуючих ці витрати документів, у межах погоджених норм.(п.2.1.3. Договора), але які, як встановлено судом не відшкодовувались, що не заперечується сторонами.

Конкретний щомісячний розмір виплати компенсації за використання автомобіля працівника в службових цілях, встановлений за домовленістю Сторін у п.5.1. відповідного Договору про використання автомобіля в службових цілях, як компенсація безпосередньо за використання особистого автомобіля у службових цілях, встановлена конкретним Договором та яка підлягає виплаті незалежно від наявності або відсутності витрат на придбання та використання оливи моторної, оливи трансмісійної, охолоджуючої рідини, інших техолив та рідин, інших витрат, що пов'язані з використанням авто, в тому числі документально підтверджених.

Як встановлено судом, здійснювалась лише щомісячна виплата компенсації за використання автомобіля працівника в службових цілях в порядку та розмірах, передбачених 5.1. відповідного Договору про використання автомобіля в службових цілях.

На виконання предмету Договорів про використання особистого автотранспорту в службових цілях працівникам надавались усні доручення, пов'язані з господарською діяльністю підприємства, маршрути виконання яких відображені у щоденних шляхових листах, які використовуються в господарській діяльності підприємства, що не заборонено чинним законодавством і не суперечить загальним вимогам первинних документів, а також із зазначенням кілометражу і норми витрат палива.

Як встановлено судом, щоденні шляхові листи за перевіряємий період також надавались перевіряючим під час проведення перевірки, що також підтверджується, в тому числі, але не виключно, за Описом наданих документів від 23.02.2018р., проте вказані листи не були враховані під час складання висновків Акту перевірки.

Здійснені щомісячні суми виплат компенсацій за використання автомобіля працівника в службових цілях у розмірах, встановлених відповідними Договорами про використання особистого автотранспорту в службових цілях, за вирахуванням сплачених сум ПДФО та військово збору, підтверджені відповідними платіжними відомостями позивача на перерахування компенсації за використання автомобілів в службових цілях за 2015 рік та за 2016 рік та відповідними банківськими виписками (реєстрами), які знаходяться в матеріалах справи.

На підставі вищенаведеного, оскільки суми виплачених компенсацій за використання особистого автотранспорту в службових цілях позивача підтверджені належними первинними документами, TOB «Фірма «ОСОБА_4» правомірно відобразило в бухгалтерському обліку операції з відображення суми компенсацій за використання автомобілю в службових цілях в проводками:

Дт 93 «Витрати на збут», Кт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», 2015 рік - 93789 грн. та 2016 рік - 171980 грн. = 265769 грн.

В матеріалах справи також містяться сформовані за допомогою програми 1С Картки рахунку 3.7.7. за статтею «компенсація за використання автомобілю в службових цілях» за 2015 рік та 2016 рік окремо за кожним контрагентом за Договорами про використання особистого автомобіля в службових цілях в яких відображені проведені дати и суми проведених виплат компенсацій за використання особистого автомобіля в службових цілях.

Відповідно до п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV TOB «Фірма «ОСОБА_4» для цілей оподаткування облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, здійснює на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Також TOB «Фірма «ОСОБА_4» формує показники податкової звітності, виключно на підставі даних, підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту».

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України TOB «Фірма «ОСОБА_4», як платник податку на прибуток, для обрахунку об'єкта оподаткування використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до абзацу 3 п.п. 134.1.1 п.134.1. ст..134 Податкового кодексу України для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Оскільки, TOB «Фірма «ОСОБА_4» згідно стр. 01 «Дохід від будь-якої діяльності Податкової Декларації з податку на прибуток за 2015 рік складає 4885817, та згідно стр. 01 «Дохід від будь-якої діяльності Податкової Декларації з податку на прибуток за 2016 рік складає 8600263, таким чином TOB «Фірма «ОСОБА_4» є підприємством річний доход від будь-якої діяльності якого не перевищує 20 мільйонів гривень за 2015 та 2016 роки.

При цьому, згідно абз. 3 п.п.134.1.1. п.134.1. ст. 134 Податкового кодексу України ТОВ «Фарма «ОСОБА_4» прийняло рішення про відмову від обліку податкових різниць (крім збитків минулих років) і визначає об'єкт оподаткування виключно на підставі фінансового результату (прибутку оподаткування), визначеного за правилами бухгалтерського обліку. Прийняті TOB «Фірма «ОСОБА_4» рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на всі різниці відображені у Податкової Декларації з податку на прибуток за 2015 рік, яке затверджено Наказом №17 від 28.12.2015р. та відповідно у Податкової Декларації з податку на прибуток за 2016 рік, яке затверджено Наказом №1 від 11.01.2016р., та визначає об'єкт оподаткування виключно на підставі фінансового результату (прибутку оподаткування), визначеного за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) «Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення».

Пунктом 2 статті 3, пунктами 1,2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІУ визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу фінансова, податкова, статистична та інші види звітності грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХГУ (із змінами та доповненнями) застосовуються міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень Податкового кодексу України.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО №16).

Склад Інших операційних витрат наведено у п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (із змінами та доповненнями).

Оскільки витрати на компенсацію за використання особистого автотранспорту в службових цілях підтверджені належними первинними документами, тому TOB «Фірма «ОСОБА_4» правомірно віднесло до складу витрат - витрати на компенсацію за використання особистого автотранспорту в службових цілях, а тому витрати не завищено на суму:

у 20.15 рік -93789 грн.

у 2016 рік - 171980 грн., та відповідно відсутнє заниження податку на прибуток за 2015 рік та за 2016 рік.

265769/100*18% (ставка податку) = 47838,42 грн.

При цьому, вартість компенсації за користування авто працівника у службових цілях, у бухгалтерському обліку потрапляє до витрат підприємства у повній мірі.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Розділ ІІІ ПКУ не передбачає коригувань до оподаткування на витрати, понесені на компенсації за користування авто працівника, що також визначає у листі ДФСУ від 09.06.2015 року №11999/6/99-99-19-01-01-15.

Отже, такі витрати відображаються за правилами бухгалтерського обліку.

В свою чергу, питання оподаткування виплат, пов'язаних з використанням підприємством особистого автомобіля працівника в службових цілях, роз'яснило Головне управління Міндоходів у м. Києві на виконання доручення Державної фіскальної служби України в листі від 22 серпня 2014 р. №7720/10/26-1517-01-07 (далі - Лист №7720). Сума компенсації, що виплачується працівнику на підставі договору за використання його власного автомобіля в господарській діяльності підприємства, вважається його додатковим благом та підлягає оподаткуванню ПДФО, також утримується військовий збір із суми компенсації на загальних підставах.

Отже, TOB «Фірма «ОСОБА_4» у перевіряємий період належним чином оподаткувало та сплатило належні суми ПДФО та військового збору, що зазначено у акті позапланової перевірки.

Таким чином, порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV TOB «ФІРМА «НОВА ЛІНІЯ» не встановлено судом.

Перевіркою встановлено списання TOB «ФІРМА «НОВА ЛІНІЯ» безнадійної дебіторської заборгованості на витрати підприємства з подальшим віднесенням даних витрат на зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток на підставі актів від 28.12.2015року та від 25.01.2016 року згідно інвентаризації простроченої дебіторської заборгованості, в яких зазначено, що перелічена дебіторська заборгованість визнана безнадійною та підлягає списанню в 2015 році та відповідно у 2016 році.

Списано у 2015 році у сумі - 84985,74 грн. (Дт 944 - Кт 365), у 2016 році у сумі -111246,01 грн. (Дт 38 - Кт 365, Дт 944 - Кт 38).

Відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1. ст.. 14 ПК України (в редакції на час виникнення правовідносин) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов’язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, та осіб, які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їх заборгованості не перевищує три роки;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв’язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-ХІІ від 14.05.1992 року справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Та жодної суми безнадійної заборгованості, яка перевищує трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати не списувалось.

Перевіркою було підтверджено списання TOB «ОСОБА_3 ОСОБА_4» суми безнадійної дебіторської заборгованості у складі витрат за якою на стор. 14-15 акту перевірки у таблиці «Дані щодо віднесення безнадійної дебіторської заборгованості на витрати підприємства, правомірність їх віднесення та періоди віднесення» виконувалися дві умови:

колонка 6 (підлягає/не підлягає віднесенню до витрат у 2015-2016 роках (так/ні) таблиці та колонка 7 (період, в якому підлягає віднесенню до витрат) таблиці.

Отже, перевіркою була врахована як правильна сума дебіторської заборгованості за колонкою 7 (таблиці) по 2015 року, по якій за колонкою 6 (таблиці) буда ознака (так), а саме: ПП «ТРИБЮТ» (код за ЄДРПОУ 36512004) - 47016,23 грн., СП Українсько-німецьке підприємство «Марком» у формі TOB (код ЄДРПОУ 14364757) - 24885,07 грн., ФОП ОСОБА_11 (іпн. НОМЕР_7) - 1184,28 грн., на загальну суму 73085,58 грн.

Всього підприємством було списано безнадійної дебіторської заборгованості у 2015 році у сумі - 84985,74 грн., яка вказана на стор. 14 акту перевірки. Даний результат перевіркою зменшено до суми 73085,58 грн. (сума безнадійної дебіторської заборгованості за результатами перевірки), тобто ТОВ «Фірма «ОСОБА_4» завищенно витрати у 2015 році на суму 11900,16 грн. (84985,74 грн. - 73085,58 грн. = 11900,16 грн.).

Розрахунок списання безнадійної дебіторської заборгованості у 2016 року здійснювався аналогічно розрахунку 2015 року.

Перевіркою була врахована як правильна сума дебіторської заборгованості за колонкою 7 (таблиці) по 2016 року, по якій за колонкою 6 (таблиці) буда ознака (так), а саме: TOB «БУММІР» -876,64 грн., TOB «БУМСІТІ» - 5360,44 грн., TOB «КОНТИНЕНТ-ТОРГ» - 397,12 грн., ПП «Л-КОМ» - 4060,51 грн., TOB «ЛК-ТРАНС» - 22, 92 грн., TOB «ТОРГОВИЙ ДІМ «НАТУРЕ» - 762,09 грн., ПП «ТРИБЮТ» - 40845,65 грн., TOB «РЕАЛ-ГІПЕРМАРКЕТ Україна» - 809,45 грн., ПП «ТД «САЛЮТ» - 689,2 грн., TOB «ДИСТРБЮТЕРСЬКІ СИСТЕМИ ОСОБА_12» - 7859,1 грн., TOB «ТОРГ-K» - 63,2 грн., ПП «АВГУСТІН» -0,02 грн., на загальну суму 61746,34,грн.

Всього підприємством було списано безнадійної дебіторської заборгованості у 2016 році у сумі - 111246,01 грн., яка вказана на стор. 14 акту перевірки. Даний результат перевіряючим було зменшено до суми 61746,34 грн. (сума безнадійної дебіторської заборгованості підтвердженої за результатами перевірки), тобто перевіряючими зроблено висновок, що ТОВ «Фірма «ОСОБА_4» завищенно витрати у 2016 році на 49499,67 грн. (111246,01 грн. - 61746,34 грн. = 49499,67 грн.).

Таким чином списання безнадійної дебіторської заборгованості на витрати підприємства з подальшим віднесенням даних витрат на зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток на підставі актів інвентаризації простроченої дебіторської заборгованості відбулось з порушенням через що завищені витрати у сумі 61399,83 грн., в тому числі по періодах:

2015 рік - 11900,16 грн. (завищення),

2016 рік - 49499,67 грн. (завищення).

Проте суд частково не погоджується з вказаним розрахунком податкового органу, та вважає, що позивач у 2016 році правомірно відніс до дебіторської заборгованості за колонкою 7 (таблиці) по 2016 року у відповідно до п.п. 14.1.11 ПКУ та ЗУ №2343-ХІІ, ще й ТОВ «Торгівельний будинок Амстор» - 15223,39 грн., ПП «Білла-Україна» - 10487,16 грн., ТОВ «Гермес - Дон» - 4007,16 грн., «Лукойл Україна» - 886,78 грн. та ТОВ «ТЦ «Континент» - 10703,71 грн., всього у сумі 41308,20 грн. з урахуванням п. «ґ» п.п. 14.1.11 п.14.1. ст.. 14 ПК України.

Таким чином, як було встановлено вище всього підприємством було списано безнадійної дебіторської заборгованості у 2016 році у сумі - 111246,01 грн., яка вказана на стор. 14 акту перевірки.

Даний результат необхідно зменшити до суми 103054,54 грн. (41302,20 + 61746,34 ), тобто ТОВ «Фірма «ОСОБА_4» завищенно витрати у 2016 році на суму 8191,47 грн. (111246,01 грн. - 103054,54 грн. = 8191,47 грн.).

Підприємством у 2015-2016 році здійснювалось неодноразове списання дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув в 2011-2013 роках, тобто дана дебіторська заборгованість у розумінні п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України вважалася безнадійною до 2014 року.

Таким чином суд доходить висновку, що TOB «ФІРМА «НОВА ЛІНІЯ» в порушення п.п.134.1.1 п.134,1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.121999 №318, із змінами та доповненнями, завищено дані ряд. 2180 Звіту про фінансові результати «Інші операційні витрати» (форма №2-м) в загальній сумі – 20087,63 грн., в тому числі: за 2015 рік - 11900,16 грн., за 2016 рік - 8191,47 гривень.

20061,63 грн./100* 18% (ставка податку) = 3616,49 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що податкове повідомлення – рішення №0010911405 від 26.03.2018 року підлягає скасуванню в частині, що перевищує суму податку на прибуток за основним зобов’язанням - 3616,49 грн. та штрафу - 904,12 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст..ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ОСОБА_12 лінія» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0010911405 від 26.03.2018 року в частині що перевищує суму податку на прибуток за основним зобов’язанням - 3616,49 грн. та штрафу - 904,12 грн..

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст..255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 19.10.2018 року.

Суддя Іванов Е.А.

.