МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ __________________________________________________________________________
Справа №521/19974/16-ц
Номер провадження №2/521/636/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 жовтня 2018 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
судді - Маркарової С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Іськової В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
25.11.2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось із вищезазначеним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 18.06.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №11361502000, за умовами якого банк надав останній кредитні кошти у розмірі 16 360,00 дол. США на строк до 18.06.2015 року зі сплатою за користування ним 14,0 % річних.
Виконання зобов'язань за кредитним договором було забезпечено договором поруки № 212053, укладеннями між банком та ОСОБА_3 30.08.2007 року
Умови договорів відповідачами не виконані, наслідком чого стала наявна перед банком заборгованість у розмірі 4 774,86 дол.США та 41 892, 23 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь.
Окрім задоволення позовних вимог банк просив присудити на свою користь судовий збір в розмірі 2 515,34 грн.
Представник позивача в останнє судове засідання не з'явився, надав заяву згідно якої просив позов задовольнити, розглянути справу без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, повідомлена про розгляд справи належним чином (телефонограма суду від 01.10.2018 року), про причини неявки не повідомила.
Відповідач ОСОБА_3 в останнє судове засідання не з'явилась, повідомлена про розгляд справи належним чином (розписка учасників процесу), надала заяву, згідно якої просила розглянути справу без її участі, позов не визнала.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що 18.06.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №11361502000.
За умовами договору банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 16 360,00 дол. США., що дорівнювало 79 416,35 грн. за курсом НБУ на день укладання договору.
Кредитні кошти надані на строк до 18.06.2015 року зі сплатою за користування ним 14,0 % річних.
Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 року до статуту АКІБ «УкрСиббанк» внесені зміни, згідно з якими найменування позивача було змінено на ПАТ «УкрСиббанк».
Згідно із п.1.2.2. кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту у строк до 18.06.2015 року шляхом сплати процентів, штрафів та інших платежів згідно умов договору.
За п.4.1. кредитного договору у разі порушення термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню, при цьому банк може нараховувати пеню, починаючи з 32 календарного дня, якщо рахувати з дати виникнення прострочених процентів. Позичальник повинен сплатити пеню за цим договором за першою вимогою банку.
Відповідно до п.2.1. кредитного договору у забезпечення виконання в повному обсязі усіх грошових зобов'язань позичальника за даним договором надається порука ОСОБА_3
18.06.2008 року між банком та ОСОБА_3 укладений договір поруки №137659, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалась перед банком солідарно та в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання позичальником усіх її зобов'язань за кредитним договором №11361502000 від 18.06.2008 року.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно п. п. 1, 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на 17.11.2016 рік через неналежне виконання кредитних зобов'язань заборгованість за кредитним договором становить 4 774, 86 дол.США., з яких:
- заборгованість за кредитом - 3 247,97 дол.США;
- заборгованість за відсотками - 1 526, 89 США.
Заборгованість по сплаті пені складає 41 892, 23 грн. з яких:
- пеня за прострочення сплати кредиту - 32 621, 23 грн.;
- пеня за прострочення сплати процентів - 9 271, 05 грн.
Розмір заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком.
Розрахунок зроблений фахово, іншими доказами по справі не спростовується.
Стягнення заборгованості в іноземній валюті не суперечить вимогам закону.
Так, згідно зі ст.192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (чч.1 та 3 ст.533 ЦК).
Згідно зі ст.2 закону «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 №2121-III кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статті 47 та 49 цього закону визначають операції банків з розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Статтею 5 декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього декрету.
Крім того, Національним банком на виконання положень ст.11 декрету прийнято положення.
Згідно з п.1.5 цього положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.14 постанови Пленуму ВС «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14 суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК).
Отже, якщо в кредитному договорі виконання зобов'язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (ст.533 ЦК), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобов'язання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (ст.5 декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.
У разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК. (Постанова ПССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідноси»).
Наявність ліцензії у банку відповідачами не оспорюється, а як вбачається зі змісту кредитного договору його предметом стали грошові кошти в іноземній валюті.
Більш того, 04.07.2018 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 761/12665/14-ц, провадження № 14-134цс18 (ЄДРСРУ № 75296546) дійшла висновку про те, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника (як іноземну валюту так і еквівалент) внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.
Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно частині 2 цієї статті, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Поряд із тим, як вбачається зі змісту договору поруки конкретний строк після закінчення якого порука припиняється договором не визначений, а умовами договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов`язань боржника за кредитним договором.
Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов`язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Так, згідно договору кредиту №11361502000 від 18.06.2008 року, кінцевий термін виконання основного зобов`язання настав 18.06.2015 року.
Перебіг шестимісячного строку для пред`явлення вимоги до поручителя, відповідно, почався з цієї дати та скінчився 18.12.2015 року.
ПАТ «УкрСиббанк» в процесі розгляду справи не надано жодних доказів на підтвердження звернення до поручителя з вимогою в шестимісячний строк з дня настання основного зобов`язання.
Враховуючи викладене, вимоги банку про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 за кредитним договором №11361502000 від 18.06.2008 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, наявна за кредитним договором заборгованість в порядку ст. 526 ЦК України підлягає стягненню з основного боржника ОСОБА_2
Судові витрати по оплаті судового збору у розмір 2 515,34 грн., документально підтверджені позивачем підлягають присудженню на його користь відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись Главою 9 Розділу 3 ЦПК України, ст.ст. 352, 354 ЦПК України,-
ВИРІШИВ:
Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (МФО 351005, п/р № ЄДРПОУ 09807750, т/р 29095000001504) заборгованість за кредитним договором №11361502000 від 18.06.2008 року, яка станом на 17.11.2016 рік в сумі 4 774,86 доларів США, з яких:
- заборгованість за кредитом - 3 247,97 дол.США;
- заборгованість за відсотками - 1 526, 89 США.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (МФО 351005, п/р № ЄДРПОУ 09807750, т/р 29095000001504) заборгованість по сплаті пені за кредитним договором №11361502000 від 18.06.2008 року, яка станом на 17.11.2016 рік складає 41 892, 23 грн., з яких:
- пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 32 621, 23 грн.;
- пеня за прострочення сплати процентів у розмірі 9 271, 05 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005) судовий збір у розмірі 2 515,34 грн.
В решті позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в порядку статей 354, 355 ЦПК України:
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м.Одеси.
Суддя С.В. Маркарова
Повний текст рішення виготовлений 12.10.2018 року
