ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2018

Справа № 910/18802/17

За позовом Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню

технологічного обладнання для агропромислового комплексу»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія

«МАРКО ПОЛО»;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр

«КУРЕНІВСЬКИЙ»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача

1. Публічне акціонерне товариство «Дельта банк»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів 2. Публічне акціонерне товариство «АВАНТ-БАНК»

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖКГ-БУД»

про визнання недійсним рішення та витребування майна з чужого незаконного

володіння.

Та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ»

До Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача

4. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАРКО ПОЛО»

5. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖКГ-БУД»

про усунення перешкод у користуванні майном.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Дроботько О.В.

від відповідача 1: Білінський О.М.

від відповідача 2: Андрійчук Р.Б.

від третьої особи 1: Іванов А.О.

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: Дмитренко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАРКО ПОЛО», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» про витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» до Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» про усунення перешкод у користуванні майном.

В обґрунтування первісного позову позивач посилався на те, що порушення вимог чинного законодавства при вчиненні відповідачем дій, направлених на звернення стягнення на предмет іпотеки. Обґрунтовуючи вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння Приватне акціонерне товариство «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» посилалось на відсутність правових підстав для перебування майна у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ».

Відповідачем 1 проти задоволення первісних позовних вимог у відзиві було надано заперечення, з огляду на правомірність набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАРКО ПОЛО» майнових прав на об'єкт нерухомого майна 920354580000, опис об'єкта: загальна площа 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7.

Відповідачем 2 у відзиві також було надано заперечення проти задоволення первісного позову з огляду на те, що на теперішній час право власності на спірний об'єкт нерухомого майна зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» на підставі акту приймання-передачі №31/07/2017 від 31.07.2017р.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилався на чинення Приватним акціонерним товариством «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» перешкод у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» нерухомим майном, що належить останньому.

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві надав заперечення проти його задоволення, посилаючись на те, що об'єкт нерухомого майна 920354580000, опис об'єкта: загальна площа 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7, вибув з володіння Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» поза його волею та саме вказаному суб'єкту належать майнові права на спірне нерухоме майно.

09.02.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява про зміну (доповнення) предмету позову та залучення співвідповідача, в якій позивач за первісним позовом просив суд вважати правильною та розглядати прохальну частину позову по даній справі в наступній редакції:

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Авант Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАРКО ПОЛО», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №7516;

- визнати недійсним рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАРКО ПОЛО» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на об'єкт нерухомого майна: майновий комплекс, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 920354580000, опис об'єкта: загальна площа 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7, внаслідок чого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем 12.05.2016р. здійснена реєстрація права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАРКО ПОЛО», номер запису 14484679;

- витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» на користь Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» об'єкт нерухомого майна 920354580000, опис об'єкта: загальна площа 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7.

Одночасно, у вказаній заяві позивач за первісним позовом у зв'язку із доповненням предмета позовної заяви просив залучити до участі у справі в якості співвідповідача Публічне акціонерне товариство «Авант - Банк».

Ухвалою від 12.02.2018р. судом повернуто Приватному акціонерному товариству «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» заяву про зміну (доповнення) предмету позову та залучення співвідповідача з доданими до неї документами.

19.02.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» на ухвалу від 12.02.2018р. по справі №910/18802/17.

Ухвалою від 21.02.2018р. судом було зупинено провадження по справі №910/18802/17 до перегляду ухвали від 12.02.2018р. Господарського суду міста Києва по справі №910/18802/17 про повернення заяви про зміну (доповнення) предмету позову та залучення співвідповідача з доданими до неї документами позивачу, Київським апеляційним господарським судом у порядку апеляційного провадження.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від.11.04.2018р., ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2018р., залишено без змін.

Постановою від 27.06.2018р. Верховного Суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2018 року у справі № 910/18802/17 залишено без змін.

Ухвалою від 04.09.2018р. поновлено провадження по справі та призначено судове засідання на 21.09.2018р.

У судовому засіданні 21.09.2018р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При цьому, судом враховано, що за приписами ч.1 ст.50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (ч.ч.3, 4 ст.50 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, у даному випадку, за висновками суду, внаслідок вирішення спору у справі у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не виникне нових прав та не буде покладено нових обов'язків.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» про залучення третьої особи.

20.09.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява про залишення без розгляду частини позовних вимог, а саме про визнання недійсним рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАРКО ПОЛО» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на об'єкт нерухомого майна: майновий комплекс, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 920354580000, опис об'єкта: загальна площа 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7, внаслідок чого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем 12.05.2016р. здійснена реєстрація права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАРКО ПОЛО», номер запису 14484679.

20.09.2018р. до господарського суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» про зміну підстав позову. Вказана заява була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 21.09.2018р. залишено позов Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАРКО ПОЛО», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» в частині визнання недійсним рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАРКО ПОЛО» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на об'єкт нерухомого майна: майновий комплекс, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 920354580000, опис об'єкта: загальна площа 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7, внаслідок чого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем 12.05.2016р. здійснена реєстрація права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАРКО ПОЛО», номер запису 14484679, без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України; прийнято заяву Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» про зміну підстав позову.

21.09.2018р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2018р.

17.10.2018р. судом було залишено без розгляду клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи, подане 16.10.2018р., на підставі усної заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ».

Представником позивача за первісним позовом у судовому засіданні 17.10.2018р. було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову надано заперечення.

Представником відповідача 1 проти задоволення первісного позову було надано заперечення, а зустрічні позовні вимоги підтримано.

Представник відповідача 2 надав пояснення по суті справи, згідно змісту яких проти задоволення первісного позову заперечував, зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представником третьої особи 1 було надано усні пояснення по суті спору.

Представником третьої особи 3 було надано усні пояснення по суті спору.

Представник третьої особи 2 у судове засідання 17.10.2018р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №0103047609660.

Наразі, за висновками суду, неявка представника третьої особи 3 не перешкоджає розгляду спору по суті у судовому засіданні 17.10.2018р.

В судовому засіданні 17.10.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтва про право власності серія МК №010005929 від 18.10.2002р. та реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №001245 від 23.10.2001 року майновий комплекс загальною площею 7679,60 кв.м., який розташований в місті Києві за адресою: вул. Куренівська, будинок №5/7, належало на праві колективної власності Відкритому акціонерному товариству «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Київський завод по виготовлення технологічного обладнання для агропромислового комплексу».

Додатком до свідоцтва серії МК №010005929 від 18.10.2002р. про право власності на майновий комплекс визначено перелік об'єктів майнового комплексу, а саме: виробничий корпус В-3 (літера В) площею 4591,90 кв.м, виробничий корпус Г-1 (літера Г) площею 1707,80 кв.м, виробничий корпус Д-1 (літера Д) площею 1379,90 кв.м.

29.11.2005р. між Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк» (перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (банк) та Публічним акціонерним товариством «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» (позичальник) укладено кредитний договір № 420.

Згідно п. 1.1, 1.2. кредитного договору банк відкриває позичальнику мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США та\або гривнях та\або Євро на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток № 1 до договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією 300 000,00 доларів США, що зменшується згідно з додатком № 1 до договору.

Пунктом 1.3 кредитного договору визначено строк дії кредитної лінії з 29 листопада 2005 року по 30 квітня 2008 року.

Згідно п. 1.4. кредитного договору процентна ставка за користування коштами кредиту становить: 19% річних за кредитом у гривнях; 15% річних за кредитом у доларах США, 15% за кредитом у євро.

До кредитного договору укладено додатковий договір № 1 від 19.07.2007 року, яким кредитний договір виклали в новій редакції, зокрема, строк дії кредитної лінії до 28.06.2009 року, змінено ліміт заборгованості за кредитною лінією на 6 515 000,00 грн.

24 червня 2008 року між сторонами було укладено додатковий договір №3 до кредитного договору, згідно якого збільшено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією до 7 000 000,00 грн. Строк дії кредитної лінії продовжено до 09.06.2011 року включно.

19.07.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк» (іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 420\ІП-1 з майновим поручителем, посвідчений 19.07.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М.., зареєстрований в реєстрі за № 3839.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотекою забезпечується виконання зобов'язань та вимог позичальника - Публічного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу», яке випливає з укладеного між ними кредитного договору № 420 від 29.11.2005 року - повернення грошових коштів в розмірі 6 515 000,00 грн., сплата процентів за користування кредитом згідно умов договору кредиту, сплата можливої неустойки, сплата комісій, з усіма змінами та доповненнями до нього.

Згідно з п. 2.1 іпотечного договору № 420\ІП-1 від 19.07.2007р., предметом іпотеки є майновий комплекс, загальною площею 7 976,60 кв.м, який розташований у місті Києві по вул. Куренівській, 5\7, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В) площею 4591,90 кв.м.; виробничий корпус Г-1 (літера Г) площею 1707,80 кв.м; виробничий корпус Д-1 (літера Д) площею 1379,90 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на майновий комплекс (серія МК № 010005929) від 18.10.2002 року, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва на підставі Наказу про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна від 18.10.2002 року № 816В. Зазначене майно зареєстроване на праві власності за іпотекодавцем Київським міським Бюро технічної інвентаризації 23 жовтня 2002 року, про записано у реєстрову книгу № 14з-181 за реєстровим № 849-з.

Вартість предмету іпотеки за даними довідки-характеристики, наданої Київським міським Бюро технічної інвентаризації 27 червня 2007 року за № 1257902 та № 1257895, складає 1 296 354,57 грн.

Балансова (залишкова) вартість предмету іпотеки за даними бухгалтерського обліку іпотекодавця складає станом на 19 липня 2007 року 1 296 354,57 грн.

Згідно п. 2.2 іпотечного договору, загальна договірна (заставна) вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін складає 10 267 841,78 грн., або еквівалент у гривнях за курсом Національного банку України (5,05 грн.=1 дол.США) - 2 035 018,13 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2012р. по справі №5011-19/13959-2012 звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору № 420\ІП-1 від 19.07.2007 р - майновий комплекс, загальною площею 7 976,60 кв.м, який розташований у місті Києві по вул.Куренівській, 5\7, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В) площею 4591,90 кв.м.; виробничий корпус Г-1 (літера Г) площею 1707,80 кв.м; виробничий корпус Д-1 (літера Д) площею 1379,90 кв.м. та належить на праві власності Публічному акціонерному товариству «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» шляхом надання Публічному акціонерному товариству «Сведбанк» (найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство «Омега Банк») з метою погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства « Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» за кредитним договором №420 від 29.11.2005 року у загальному розмірі 7 511 081,76 грн., з яких: 5 850 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 1 179 193,84 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 481 887,92 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів перед Публічним акціонерним товариством «Сведбанк».

14.08.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» та Акціонерним товариством «Дельта Банк» укладений договір про купівлю - продажу прав вимоги №5.

Права вимоги, за умовами укладеного договору - це всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за Кредитними договорами та договрами забезпечення.

Відповідно до п.2.1 вищезазначеного договору продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги , прийняти їх та сплатити загальну купівельну ціну.

Згідно з п. 2.3 договору №5 від 14.08.2013р. права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця та з урахуванням інших зобов'язань продавця та покупця, викладених у цьому договорі, зобов'язання продавця передати права вимоги за кредитами покупцеві є виконаним з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання - передачі прав вимоги.

У відповідності до п. 7.1 цей договір набуває чинності у момент його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і залишатиметься чинним до моменту виконання сторонами своїх обов'язків за ним у повному обсязі.

Відповідно до додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги №5 від 14.08.2013, право вимоги по кредитному договору № 420 від 29.11.2005 між Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу», перейшло до Акціонерного товариства «Дельта Банк».

Як свідчать представлені суду документи, 12.02.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Авант-Банк» (заставодержавтель) укладено договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрований в реєстрі за №236, відповідно до умов якого предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодевцем і юридичними особами (боржники), зокрема, за кредитним договором №420 від 29.11.2005р., між Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу».

Публічне акціонерне товариство «Авант-Банк» звернулось до позивача з повідомленням про звернення стягнення на предмет обтяження №504 від 26.03.2015р. з вимогою про сплату 9 745 372,66 грн. з попередженням, що у разі незадоволення вимог цього повідомлення та невиконання боржником забезпеченого договором застави майнових прав зобов'язання, Публічне акціонерне товариство «Авант-Банк» скористається своїм правом звернення стягнення на предмет обтяження.

30.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Авант-Банк» (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло» (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за №7516, відповідно до умов якого цедент відступає цесіонарієві, цесіонарій набуває право вимоги на належне цедентові право грошових вимог на підставі кредитного договору №420 від 29.11.2005р. та іпотечного договору №420/ІП-1, посвідченого Івановою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 19 липня 2007 року за реєстровим №3839.

12.05.2016 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко В.Є. прийняв рішення про відкриття розділу, реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, індексний номер рішення: 29579813 від 12.05.2016 на нерухоме майно - майновий комплекс, загальною площею 7976,6 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 920354580000, за адресою: м. Київ, вул.Куренівська, 5/7.

12.05.2016 року рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Марко Поло» (протокол №12/05/2016) вирішено увійти до складу Товариства з обмеженою відповідальність «ЖКГ-БУД», внести частку в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальність «ЖКГ-БУД» шляхом внесення майна, а саме комплексу майнового, загальною площею 7976 60 кв.м, літера В- виробничий корпус В-3 - 4591,90 кв.м, літ. Д - виробничий корпус Д-1 пл. 1379,90 кв.м., літ. Г - виробничий корпус Г-1 пл1707,80 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вулиця Куренівська, буд. 5/7, на загальну суму 175 000 000,00 грн.

12.05.2016р. рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальність «ЖКГ-БУД» (протокол №12/05/2016 від 12.05.2016р.) вирішено включити юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Марко Поло», ідентифікаційний код 38392156 до складу учасників товариства у зв'язку з внесення частки в статутний капітал товариства, а саме комплекс майновий загальною площею 7976 60 кв.м, літера В- виробничий корпус В-3 - 4591,90 кв.м, літ. Д - виробничий корпус Д-1 пл. 1379,90 кв.м., літ. Г - виробничий корпус Г-1 пл. 1707,80 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вулиця Куренівська, буд. 5/7, на загальну суму 175 000 000,00 грн.

12.05.2016 Товариством з обмеженою відповідальність «ЖКГ-БУД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Марко Поло» складено акт прийому-передачі №12/05/2016 року щодо передачі комплексу майнового, загальною площею 7976 60 кв.м, літера В- виробничий корпус В-3 - 4591,90 кв.м, літ. Д - виробничий корпус Д-1 пл. 1379,90 кв.м., літ. Г - виробничий корпус Г-1 пл. 1707,80 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вулиця Куренівська, буд. 5/7 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальність «ЖКГ-БУД».

На підставі вищезазначеного акту приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко В.Є. зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальність «ЖКГ-БУД».

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер запису про право власності: 14484771, дата, час державної реєстрації: 13.05.2016, державний реєстратор: приватний нотаріус Незнайко Євген Вікторович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29579911 від 13.05.2016р., приватний нотаріус Незнайко Євген Вікторович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, форма власності: приватна, власники: Товариство з обмеженою відповідальність «ЖКГ-БУД», код ЄДРПОУ: 39343513.

Як свідчать представлені суду документи, загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальність «ЖКГ-БУД» було прийнято рішення, яке оформлено протоколом №31/07 від 31.07.2017р., про відчуження (продаж) нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальність «ЖКГ-БУД», а саме майнового комплексу загальною площею 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7.

31.07.2017р. Товариством з обмеженою відповідальність «ЖКГ-БУД» передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» прийнято за актом приймання-передачі №31/07/2017 від 31.07.2017р. частку розміром 99,99% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ», а саме комплекс майновий загальною площею 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7.

31.07.2017р. на підставі акту приймання-передачі №31/07/2017 від 31.07.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Наталією Олександрівною прийнято рішення про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ», про що внесено запис №21690526 до Державного реєстру речових прав. Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою №81097358 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/1208/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» про визнання недійсним договору № 236 від 12.02.2015р. застави майнових прав.

Рішенням від 02.06.2016 року Господарського суду міста Києва у справі №910/1208/16 позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним договір № 236 від 12.02.2015р. застави майнових прав, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Публічним акціонерним товариством «Авант-Банк».

Постановою від 20.09.2016 року Київського апеляційного господарського суду рішення у справі № 910/1208/16 від 02.06.2016 року залишено без змін.

Постановою від 08.12.2016 року Вищого господарського суду України касаційні скарги залишено без задоволення, рішення Господарського суду м.Києва від 02.06.2016р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року у справі № 910/1208/16 залишено без змін.

За твердженнями позивача за первісним позовом, об'єкт нерухомого майна 920354580000, загальною площею 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, та знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7, вибув з володіння Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» поза його волею, правочини, на підставі яких фактично було здійснено перереєстрацію майнових прав на спірний об'єкт, є недійсними. Означене, на думку позивача, вказує на наявність підстав для витребування нерухомого майна у відповідачів з урахуванням приписів 388 Цивільного кодексу України, що і стало підставою (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, господарський суд вважає що первісний позов не підлягає задоволенню. При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

За приписами ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст.20 Господарського кодексу України.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387 Цивільного кодексу України), на витребування майна від добросовісного набувача (ст.388 Цивільного кодексу України), витребування грошей та цінних паперів (ст.389 Цивільного кодексу України), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст.391 Цивільного кодексу України), визнання права власності (ст.392 Цивільного кодексу України) тощо.

Згідно ст.330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до закріпленого у статті 387 Цивільного кодексу України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України. Таким чином, положення статті 388 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 18.01.2017р. по справі №610/10207/15ц.

У п.22 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказано, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 16.05.2018р. по справі №Б-24/51-09.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Отже, виходячи з вищевикладеного, при зверненні до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння позивачем повинно бути доведено суду належними та допустимими доказами наявність у сукупності умов, наведених у ст.388 Цивільного кодексу України умов, в тому числі, і наявність права власності на об'єкт нерухомого майна у позивача, вибуття майна з володіння поза волею власника та перебування спірного майна на момент вирішення спору по суті саме у відповідача.

Проте, у даному випадку наявними в матеріалах справи доказами спростовуються доводи Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» про наявність всіх у сукупності обставин, необхідних для витребування спірного майна у відповідача 2 на підставі ст.388 Цивільного кодексу України. При цьому, суд зазначає наступне.

Як було встановлено вище, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер запису про право власності: 14484771, дата, час державної реєстрації: 13.05.2016, державний реєстратор: приватний нотаріус Незнайко Євген Вікторович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29579911 від 13.05.2016р., приватний нотаріус Незнайко Євген Вікторович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, форма власності: приватна, власники: Товариство з обмеженою відповідальність «ЖКГ-БУД», код ЄДРПОУ: 39343513.

Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальність «ЖКГ-БУД» було прийнято рішення, яке оформлено протоколом №31/07 від 31.07.2017р. про відчуження (продаж) нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальність «ЖКГ-БУД», а саме майнового комплексу загальною площею 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7.

31.07.2017р. Товариством з обмеженою відповідальність «ЖКГ-БУД» передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» прийнято за актом приймання-передачі №31/07/2017 від 31.07.2017р. частку розміром 99,99% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ», а саме комплекс майновий загальною площею 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7.

31.07.2017р. на підставі акту приймання-передачі №31/07/2017 від 31.07.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Наталією Олександрівною прийнято рішення про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ», про що внесено запис №21690526 до Державного реєстру речових прав. Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою №81097358 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Посилання позивача за первісним позовом на те, що фактично набуття відповідачем 2 права власності на комплекс майновий загальною площею 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7, було здійснено на підставі недійсних (нікчемних) правочинів, суд вважає такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування. При цьому, судом враховано наступне.

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/7606/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовлення технологічного обладнання для агропромислового комплексу» до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖКГ-БУД» про застосування наслідків недійсності договору про відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015р, а саме: визнання недійсним та скасування акту приймання-передачі нерухомого майна №12/05/2016, складеного 12.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖКГ-БУД» визнання недійсним та скасування з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖКГ-БУД» майнового комплексу, загальною площею 7976,6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 920354580000, за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 5/7; від 13.05.2016, номер запису 14484771, вчинений державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2017р. у справі №910/7606/17 позов задоволено частково: застосовано наслідки недійсності договору про відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Авант-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло», а саме: скасовано із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖКГ-БУД» майнового комплексу, загальною площею 7976,6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 920354580000, за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 5/7; від 13.05.2016, номер запису 14484771, вчинений державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем; присуджено до стягнення з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгена Вікторовича на користь Приватного акціонерного товариства "Київський завод по виготовлення технологічного обладнання для агропромислового комплексу" витрат по сплаті судового збору в розмірі 533 грн. 33 коп.; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло» на користь Приватного акціонерного Товариства «Київський завод по виготовлення технологічного обладнання для агропромислового комплексу» витрати по сплаті судового збору в розмірі 533 грн. 33 коп.; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖКГ-БУД» на користь Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовлення технологічного обладнання для агропромислового комплексу» витрати по сплаті судового збору в розмірі 533 грн. 33 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою від 18.01.2018р. Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017р. у справі №910/7606/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обланання для агропромислового комплексу» про застосування наслідків недійсності договору про відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015р.; судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції покладено на позивача; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обланання для агропромислового комплексу» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖКГ-БУД» 3520,00 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обланання для агропромислового комплексу» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Куренівський» 3520,00 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постановою від 24.04.2018р. Верховного Суду постанову від 18.01.2018р. Київського апеляційного господарського суду по справі №910/7606/17 залишено без змін.

Наразі, суд зазначає, що частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення по справі №910/7606/17, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

Судом апеляційної інстанції в межах перегляду рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/7606/17 було встановлено, що зі змісту договору від 30.12.2015р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАРКО ПОЛО» та Публічним акціонерним Товариством «Авант-Банк», вбачається, що даний правочин повністю відповідає вимогам Закону.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне звернути увагу позивача за первісним позовом на те, що згідно ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Станом на момент вирішення спору матеріали справи не містять належних та допустимих у розумінні ст.ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів визнання у передбаченому чинним законодавством порядку договору від 30.12.2015р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАРКО ПОЛО» та Публічним акціонерним Товариством «Авант-Банк».

До того ж, у судовому рішенні по справі №910/7606/17 встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖКГ- БУД» набуто права власності на об'єкт нерухомого майна - комплекс майновий загальною площею 7967,6 кв.м. розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 5/7, у відповідності до вимог чинного законодавства України.

За таких обставин, виходячи з фактичних обставин справи та обставин, які було встановлено судом у межах розгляду спору у справі №910/7606/17, суд дійшов висновку щодо безпідставності та юридичної неспроможності тверджень позивача за первісним позовом щодо наявності у останнього майнових прав - права власності на комплекс майновий загальною площею 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7, що виключає можливість витребування майна на підставі ст.388 Цивільного кодексу України.

До того ж, судом вказувалось, що однією з обов'язкових умов застосування такого способу захисту права та законних інтересів, як витребування майна з чужого незаконного володіння, є доведення позивачем обставин знаходження спірного майна у фактичному володінні відповідача.

Проте, всупереч обов'язку з доказування та принципу змагальності сторін, які передбачено ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, Приватним акціонерним товариством «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» належними та допустимими доказами обставин фактичного володіння відповідачем 2 на теперішній час спірним об'єктом нерухомого майна не доведено.

При цьому, в контексті означеного суд зауважує, що наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» на комплекс майновий загальною площею 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7, не виключним та беззаперечним доказом володіння останнім спірним майном.

Крім того, судом враховано, що зі змісту зустрічної позовної заяви полягає, що на теперішній час означений вище майновий комплекс фактично займає Приватне акціонерне товариство «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу». Позивачем за первісним позовом вказаних обставин належними та допустимими у розумінні ст.ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовано.

Отже, виходячи з того, що позивачем за первісним позовом так і не було доведено наявності у сукупності всіх обставин, що входять до предмету доказування у спорах про витребування на підставі ст.388 Цивільного кодексу України майна з чужого незаконного володіння, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» на користь Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» об'єкт нерухомого майна 920354580000, опис об'єкта: загальна площа 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7.

Виходячи з принципу повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку стосовно задоволення зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» про зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» усунути перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» права користування та розпорядження комплексом майновим загальною площею 7976,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7 шляхом його звільнення та надання вільного доступу до вказаного майна.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першогопротоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За вимогами статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника.

Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 918/317/17 та постановах від 29.05.2018р. у справі №914/2182/17 й від 21.08.2018р. по справі № 910/19865/17.

Судом було встановлено, що загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальність «ЖКГ-БУД» було прийнято рішення, яке оформлено протоколом №31/07 від 31.07.2017р. про відчуження (продаж) нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальність «ЖКГ-БУД», а саме майнового комплексу загальною площею 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7.

31.07.2017р. Товариством з обмеженою відповідальність «ЖКГ-БУД» передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» прийнято за актом приймання-передачі №31/07/2017 від 31.07.2017р. частку розміром 99,99% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ», а саме комплекс майновий загальною площею 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7.

31.07.2017р. на підставі акту приймання-передачі №31/07/2017 від 31.07.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Наталією Олександрівною прийнято рішення про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ», про що внесено запис №21690526 до Державного реєстру речових прав. Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою №81097358 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Наразі, судом прийнято до уваги, що згідно із статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Слід також звернути увагу на те, що згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом (ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Тобто, наразі, в матеріалах справи містяться докази наявності у позивача за зустрічним позовом майнових прав - права власності на майновий комплекс загальною площею 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7.

Одночасно, судом також встановлено, що дійсно на теперішній час вказані вище об'єкти нерухомого майна займає саме Приватне акціонерне товариство «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу». При цьому, означеним учасником свого процесу вказаних обставин не спростовано.

До того ж, судом прийнято до уваги відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно яких місцем знаходження позивача за первісним позовом є: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7, офіс 1.

Отже, за висновками суду, фактичне зайняття відповідачем за зустрічним позовом спірного об'єкта нерухомого майна без належної правової підстави вказує на чинення означеною особою перешкод у користуванні та розпорядженні Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» майновим комплексом загальною площею 7976,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7.

Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що посилання позивача за зустрічним позовом на подання Приватним акціонерним товариством «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» позовних заяв до суду є безпідставним в контексті подання негаторного позову та ніяким чином не може вважатись чиненням перешкод у користування майном у розумінні ст.391 Цивільного кодексу України. Суд зауважує, що характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном, а право на звернення за судовим захистом є таким, що гарантовано Конституцією України. При цьому, означені висновки суду не спростовують наявності підстав для задоволелння зустрічного позову.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» про зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» усунути перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» права користування та розпорядження комплексом майновим загальною площею 7976,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7 шляхом його звільнення та надання вільного доступу до вказаного майна.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання первісного позову залишається за позивачем. Судовий збір за подання зустрічного позову підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ».

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні первісного позову.

2. Задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

3. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» (04073, м.Київ, вул.Куренівська, будинок 5/7, ЄДРПОУ 14307340) усунути перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» (04073, м.Київ, вул.Куренівська, будинок 5/7, офіс 1, ЄДРПОУ 41410190) права користування та розпорядження майновим комплексом загальною площею 7976,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5/7 шляхом його звільнення та надання вільного доступу до вказаного майна.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» (04073, м.Київ, вул.Куренівська, будинок 5/7, ЄДРПОУ 14307340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «КУРЕНІВСЬКИЙ» (04073, м.Київ, вул.Куренівська, будинок 5/7, офіс 1, ЄДРПОУ 41410190) судовий збір в сумі 1600 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 23.10.2018р.

Суддя Спичак О.М.