ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 жовтня 2018 року

Сєвєродонецьк

Справа № 408/3552/18-а

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області в особі селищного голови ОСОБА_2, ОСОБА_3 комітету Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області про скасування рішень та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду з Біловодського районного суду Луганської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області в особі селищного голови ОСОБА_2 (далі – перший відповідач, Біловодська селищна рада), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, заявлено такі вимоги:

1) скасувати рішення виконавчого комітету Біловодської селищної ради від 21.12.2017;

2) скасувати рішення виконавчого комітету Біловодської селищної ради від 30.01.2018;

3) скасувати рішення виконавчого комітету Біловодської селищної ради від 26.04.2018;

4) скасувати рішення виконавчого комітету Біловодської селищної ради від 25.05.2018;

5) зобов’язати виплатити допомогу як інваліду 2 групи довічно в сумі 11000,00 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач 4 рази зверталася до відповідача за отриманням допомоги на лікування. Разом з тим, позивачу 4 рази відмовлено у видачі такої допомоги, про що прийняті рішення, які є предметом оскарження у даній справі.

Підставою подання зазначеної позовної заяви є незгода позивача із оскаржуваними рішеннями.

Ухвалою суду від 12.09.2018 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 25-27).

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 01 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі як другого відповідача ОСОБА_3 комітет Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області (далі – другий відповідач, ОСОБА_3 комітет Біловодської селищної ради), поновлено строк звернення до суду з даним позовом (арк. спр. 62-63).

Від Біловодської селищної ради через відділ діловодства, обліку та звернення громадян (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 73-77), в якому перший відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

ОСОБА_1 зверталася до ОСОБА_3 комітету Біловодської селищної ради з метою надання їй матеріальної допомоги на лікування 11.12.2017, 18.01.2018, 26.03.2018, 14.05.2018.

Згідно з рішеннями ОСОБА_3 комітету Біловодської селищної ради позивачу відмовлено в наданні матеріальної допомоги на лікування.

З посиланням на положення статей 34, 59, 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» перший відповідач зазначає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення; вирішення відповідно до законодавства питань про надання допомоги інвалідам, ветеранам війни та праці тощо. ОСОБА_3 комітет в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення приймаються на засіданні виконавчого комітету більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою. Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет. Сільські, селищні, міські, районні в містах ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Відповідно до п. 2.1 Положення про порядок надання матеріальної допомоги мешканцям Біловодської селищної ОТГ, затвердженого рішенням сесії Біловодської селищної ради від 15.12.2017 № 3/15, підставою для надання або відмови у наданні матеріальної допомоги є особиста заява громадянина про надання йому допомоги у зв’язку з потребою, що виникла внаслідок певних обставин, які не має можливості самостійно подолати. Поняття складних життєвих обставин є поняттям оціночним та визначається окремо в кожному конкретному випадку.

З огляду на викладене перший відповідач звертає увагу суду на те, що повноваження ОСОБА_3 комітету Біловодської селищної ради щодо надання або відмови в наданні матеріальної допомоги та визначення її розміру в разі надання є дискреційними повноваженнями. ОСОБА_3 комітет Біловодської селищної ради приймає рішення на власний розсуд, надаючи оцінку всім істотним обставинам, зокрема, оцінює наявність складних життєвих обставин, як підстави для надання матеріальної допомоги, за своїм внутрішнім переконанням.

ОСОБА_3 комітет Біловодської селищної ради правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд встановив таке.

За даними копій паспорта громадянина України (арк. спр. 89), дубліката довідки про присвоєння ідентифікаційного номер (арк. спр. 95), пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданого 07.08.2012 (арк. спр. 97), витягу до акта огляду МСЕК до довідки серії МСЕ № 0048741 (арк. спр. 10) встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, є інвалідом 2 групи за загальним захворюванням довічно.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.10.2018 № НОМЕР_2 встановлено такі відомості про першого відповідача: Біловодська селищна рада Біловодського району Луганської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 04335430, місцезнаходження юридичної особи: 92800, Луганська область, Біловодський район, селище міського типу Біловодськ, вулиця Центральна, будинок 105, керівник: ОСОБА_2, у стані припинення не перебуває (арк. спр. 67-68).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.10.2018 № НОМЕР_3 встановлено такі відомості про другого відповідача: ОСОБА_3 комітет Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 41762071, місцезнаходження юридичної особи: 92800, Луганська область, Біловодський район, селище міського типу Біловодськ, вулиця Центральна, будинок 105, керівник: ОСОБА_2, у стані припинення не перебуває (арк. спр. 70-71).

Позивач зверталася до голови Біловодської селищної ради ОСОБА_2 із заявами від 11.12.2017 (арк. спр. 123), 18.01.2018 (арк. спр. 87-88), 26.03.2018 (арк. спр. 112), 14.05.2018 (арк. спр. 100) про надання матеріальної допомоги на лікування.

Рішеннями ОСОБА_3 комітету Біловодської селищної ради від 21.12.2017 № 57 (арк. спр. 79), від 30.01.2018 № 110 (арк. спр. 80), від 26.04.2018 № 234 (арк. спр. 81), від 25.05.2018 № 258 (арк. спр. 82) відмовлено ОСОБА_1 у наданні матеріальної допомоги на лікування.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.05.1997 № 280/97 ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон № 280/97 ВР) основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення:

територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр;

виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами;

бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Пунктом а частини першої статті 34 Закону № 280/97 ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження:

1) встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення;

2) вирішення відповідно до законодавства питань про подання допомоги інвалідам, ветеранам війни та праці, сім'ям загиблих (померлих або визнаних такими, що пропали безвісти) військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас (крім військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу) або відставку, інвалідам з дитинства, багатодітним сім'ям у будівництві індивідуальних жилих будинків, проведенні капітального ремонту житла, у придбанні будівельних матеріалів; відведення зазначеним особам у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва;

3) організація для малозабезпечених громадян похилого віку, інвалідів будинків-інтернатів, побутового обслуговування, продажу товарів у спеціальних магазинах і відділах за соціально доступними цінами, а також безоплатного харчування;

4) вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв'язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; подання допомоги на поховання громадян в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частинами першою, шостою, десятою статті 59 Закону № 280/97 ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

ОСОБА_3 комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною першою статті 61 Закону № 280/97 ВР визначено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частин четвертої, п’ятої статті 61 Закону № 280/97 ВР самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.

Згідно з частинами першою, другою статті 64 Закону № 280/97 ВР видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет; видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними рішеннями про районний та обласний бюджети.

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Рішенням Біловодської селищної ради від 15.12.2017 № 3/15 затверджено Положення про порядок надання матеріальної допомоги мешканцям Біловодської селищної об’єднаної територіальної громади (далі - Положення), яким визначено механізм, порядок та умови надання матеріальної грошової допомоги (далі – матеріальна допомога) як однієї з форм надання послуг мешканцям Біловодської селищної об’єднаної територіальної громади, які опинилися у складних життєвих обставинах та не в змозі самостійно їх подолати (підпункт 1.1 Положення).

Підпунктом 1.2 Положення визначено, що матеріальна допомога є безповоротною допомогою, яка надається мешканцям Біловодської селищної об’єднаної територіальної громади в безготівковій формі за рахунок коштів селищного бюджету в межах витрат, передбачених на ці цілі на відповідний бюджетний період.

Матеріальна допомога громадянину (заявнику), який зареєстрований і фактично проживає на території Біловодської селищної об’єднаної територіальної громади, надається один раз протягом календарного року (підпункт 1.3 Положення).

Підпунктом 2.1 Положення визначено, що підставою для надання або відмови в наданні матеріальної допомоги є особиста заява громадянина, в окремих випадках – одного з членів його сім’ї, про надання йому допомоги у зв’язку з потребою, що виникла внаслідок певних обставин, які він не має можливості самостійно подолати.

Рішення про призначення або відмову в наданні матеріальної допомоги в межах витрат, передбачених селищною програмою соціального захисту окремих категорій населенню на відповідний бюджетний період, приймається рішенням виконавчого комітету Біловодської селищної ради (підпункт 2.2).

Підпунктом 2.3 визначений пакет документів, який подається разом із заявою для надання матеріальної допомоги.

Згідно з підпунктом 3.1 Положення розмір матеріальної допомоги визначається на підставі наданих документів про обсяги необхідних витрат з урахуванням статусу заявника, його майнового та сімейного стану.

Згідно з підпунктом 4.1 Положення підставою для відмови заявнику в наданні матеріальної допомоги є:

- неможливість, перешкоджання або відмова від проведення обстеження матеріально-побутових умов проживання заявника, членів його сім’ї або осіб, які зареєстровані і фактично проживають разом із ним, внаслідок чого неможливо скласти акт обстеження, передбачений підпунктом 2.9 Положення, або неможливо встановити джерело їх доходів (підпункт 4.1.2);

- подання заявником у заяві недостовірної або неповної інформації щодо себе, членів своєї сім’ї або осіб, які зареєстровані і фактично проживають разом з ним (підпункт 4.1.3);

- якщо після отримання матеріальної допомоги за рахунок коштів селищного бюджету заявник протягом календарного року повторно звернувся за матеріальною допомогою (підпункт 4.1.4);

- якщо заявник звернувся із заявою про відмову від матеріальної допомоги (підпункт 1.5);

- смерть заявника (підпункт 1.6).

Рішення про відмову в наданні матеріальної допомоги може бути оскаржене заявником у порядку, встановленому законодавством (підпункт 4.4).

З вищевикладеного судом встановлено, що надання матеріальної допомоги громадянам, які зареєстровані і фактично проживають на території Біловодської селищної об’єднаної територіальної громади, здійснюється за рішенням ОСОБА_3 комітету Біловодської селищної ради, яке приймається у визначеному Положенням порядку, в межах коштів відповідного місцевого бюджету та віднесено за Законом № 280/97 ВР до самоврядних повноважень другого відповідача.

З огляду на вимоги позивача та предмет доказування у даній справі, суд дійшов висновку, що належним відповідачем у даній справі є саме ОСОБА_3 комітет Біловодської селищної ради.

Відповідно до положень Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, дискреційні повноваження – сукупність прав та обов’язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У пункті 1 висновків наукового висновку щодо меж дискреційного повноваження суб’єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, здійсненого науковим консультантом Верховного Суду за доручення Голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_5 у зв’язку із службовою запискою судді Кравчука В.М., зазначено, що:

- дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб’єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб’єкт владних повноважень зобов’язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних атах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, суд погоджується з твердженнями відповідача, що прийняття рішень з питань надання матеріальної допомоги є дискреційними повноваженнями ОСОБА_3 комітету Біловодської селищної ради.

У свою чергу, суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визначається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем.

У пункті 2 висновків наукового висновку щодо меж дискреційного повноваження суб’єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, здійсненого науковим консультантом Верховного Суду за доручення Голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_5 у зв’язку із службовою запискою судді Кравчука В.М., зазначено, що: критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об’єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Так, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У свою чергу, дослідженням рішень ОСОБА_3 комітету Біловодської селищної ради від 21.12.2017 № 57, від 30.01.2018 № 110, від 26.04.2018 № 234, від 25.05.2018 № 258, якими відмовлено позивачу у наданні матеріальної допомоги, встановлено, що вказані рішення не містять жодного обґрунтування їх прийняття, мотивів, з яких виходив другий відповідач, підстав, з яких відмовлено позивачу у наданні матеріальної допомоги.

Таким чином, суд встановив, що рішення ОСОБА_3 комітету Біловодської селищної ради від 21.12.2017 № 57, від 30.01.2018 № 110, від 26.04.2018 № 234, від 25.05.2018 № 258 не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, та підлягають скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Позивачем заявлено вимоги про скасування рішень від 21.12.2017 № 57, від 30.01.2018 № 110, від 26.04.2018 № 234, від 25.05.2018 № 258 та зобов’язання відповідача виплатити позивачу допомогу як інваліду ІІ групи довічно у сумі 11000,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Таким чином, з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 245 КАС України суд вважає, що належним способом захисту є визнання протиправним та скасування рішень ОСОБА_3 комітету Біловодської селищної ради про відмову в наданні матеріальної допомоги позивачу.

Оскільки, як вже вище вказано, судом встановлено, що вирішення питань щодо призначення матеріальної допомоги, зокрема щодо наявності підстав для надання такої допомоги, визначення розміру матеріальної допомоги тощо, є дискреційними повноваженнями ОСОБА_3 комітету Біловодської селищної ради, а суд не повноважний перебирати на себе вирішення таких питань, суд вважає за необхідне зобов’язати другого відповідача повторно вирішити питання щодо надання матеріальної допомоги позивачу за заявами від 11.12.2017, 18.01.2018, 26.03.2018, 14.05.2018, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, у задоволенні вимоги позивача про зобов’язання відповідача виплатити позивачу допомоги як інваліду ІІ групи довічно в сумі 11000,00 грн слід відмовити.

Відповідно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: 92835, Луганська область, Біловодський район, село Городище, вулиця Мічуріна, будинок 35, РНОКПП НОМЕР_1) до Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області в особі селищного голови ОСОБА_2 (місцезнаходження юридичної особи: 92800, Луганська область, Біловодський район, селище міського типу Біловодськ, вулиця Центральна, будинок 105, код за ЄДРПОУ 04335430), ОСОБА_3 комітету Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області (місцезнаходження юридичної особи: 92800, Луганська область, Біловодський район, селище міського типу Біловодськ, вулиця Центральна, будинок 105, код за ЄДРПОУ 41762071) про скасування рішень та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 комітету Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області від 21.12.2017 № 57, від 30.01.2018 № 110, від 26.04.2018 № 234, від 25.05.2018 № 258 про відмову в наданні матеріальної допомоги ОСОБА_1.

Зобов’язати ОСОБА_3 комітет Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області повторно вирішити питання щодо надання матеріальної допомоги ОСОБА_1 за її заявами від 11.12.2017, 18.01.2018, 26.03.2018, 14.05.2018, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні вимоги про зобов’язання Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області в особі селищного голови ОСОБА_2 виплатити ОСОБА_1 допомоги як інваліду ІІ групи довічно у сумі 11000,00 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

ОСОБА_6