ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року

Луцьк

Справа № 803/940/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Шикун О.Є.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Луцьке автотранспортне підприємство 10701” до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ВТП “Санрайз” ЛТД про визнання протиправним та нечинним рішення в частині, визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Луцьке автотранспортне підприємство 10701” (далі – ПАТ “Луцьке АТП 10701”, позивач) звернулося з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради (далі – Виконком Луцької міської ради, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ВТП “Санрайз” ЛТД (далі – ОСОБА_5 ВТП “Санрайз” ЛТД) про визнання протиправним та нечинним пункту 2 рішення Виконкому Луцької міської ради №265-1 від 16 травня 2018 року “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху” (а.с. 3-6).

Позовні вимоги обґрунтовано такими обставинами.

Пунктом 2 рішення №265-1 від 16 травня 2018 року “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху” із врахуванням змін, внесених рішенням №431-1 від 18 липня 2018 року, Виконком Луцької міської ради вирішив для учнів закладів загальної середньої освіти міста Луцька встановити вартість проїзду в автобусах на міських маршрутах загального користування у розмірі 2 грн за одну поїздку за наявності учнівського квитка. Рішення №265-1 від 16 травня 2018 року із наступними змінами у вказаній частині позивач вважає протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, порушує права товариства як перевізника. При цьому, позивач вказує, що відповідно до частин першої, другої статті 191 Господарського кодексу України (далі – ГК України) державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення». Відповідач, як орган місцевого самоврядування, для учнів закладів загальної середньої освіти міста Луцька встановив вартість проїзду в автобусах на міських маршрутах загального користування у розмірі 2 грн за одну поїздку, тобто – нижчому від економічно обґрунтованого розміру (середній розрахунково-плановий тариф по маршрутах загального користування у звичайному режимі руху становив 4 грн 69 коп.), однак, всупереч частини другої статті 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення», не визначив джерела для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідного бюджету. При цьому, частиною другою статті 29, статтею 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено обов’язок органу місцевого самоврядування надавати перевізникам, які здійснюють пільгове перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону за встановленим механізмом виплат такої компенсації.

У типовому договорі на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, затвердженому рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради №659-1 від 14 жовтня 2010 року «Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку», не вказано розміру компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати, а тому, такий договір не відповідає вимогам Закону України «Про автомобільний транспорт».

Таким чином, оскільки відповідач встановив регульований тариф в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого, без визначення розміру та механізму відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів місцевого бюджету, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до заяви про зміну предмета позову позивач просить визнати протиправним та нечинним пункт 2 рішення Виконкому Луцької міської ради №265-1 від 16 травня 2018 року “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху” в редакції рішення №431-1 від 18 липня 2018 року; визнати протиправною бездіяльність Виконкому Луцької міської ради щодо визначення розміру та механізму відшкодування різниці між економічно обґрунтованим та регульованими тарифами на перевезення пасажирів на міських маршрутах у звичайному режимі руху, встановленими рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 265-1 від 16 травня 2018 року “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху”; зобов’язати Виконавчий комітет Луцької міської ради в місячний строк прийняти рішення про розмір та механізм відшкодування різниці між економічно обґрунтованим та регульованим тарифами на перевезення пасажирів на міських маршрутах у звичайному режимі руху (а.с. 95-97).

В обгрунтування змінених позовних вимог зазначив, що середній розрахунково-плановий тариф по маршрутах, які обслуговує ПАТ “Луцьке АТП 10701” становить не 4,69 грн, а 5, 39 грн. З приводу компенсації витрат за роботу по регульованому тарифу, який нижчий економічно обгрунтованого позивач неодноразово звертався до відповідача з листами. Отже, пункт 1 рішення Виконкому Луцької міської ради, яким втановлено тариф 5 грн, який є нижчий від економічно-обгрунтованого для їхнього підприємства (5, 39 грн) без визначення розміру компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок регулювання тарифів, механізму їх виплати, також є протиправним з тих самих підстав, які вказані в позовній заяві щодо п.2 оскаржуваного рішення.

У відзиві на позов №1.1-8/4476 від 15 червня 2018 року, № 1.1-8/6936 від 29 серпня 2018 року, № 1.1-8/7243 від 10 вересня 2018 року (а.с. 27-30, 114-115, 152-154) відповідач його вимог не визнав, посилаючись на таке.

Рішення Виконкому Луцької міської ради №265-1 від 16 травня 2018 року “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху” з подальшими змінами прийнято з дотриманням відповідної процедури та у межах повноважень органу місцевого самоврядування.

Так, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта було розміщене на офіційному сайті Луцької міської ради в розділі “Регуляторна політика” та опубліковане в друкованих засобах масової інформації. Проект рішення та аналіз регуляторного впливу також були розміщені на офіційному сайті Луцької міської ради із встановленим місячним строком для подачі пропозицій та зауважень до проекту регуляторного акта. Протягом зазначеного періоду на адресу розробника регуляторного акта письмових пропозицій та зауважень не надходило. Крім того, на громадському обговоренні з розгляду регуляторного акта проекту рішення виконавчого комітету Луцької міської ради “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху” був присутній представник позивача, однак заперечень та пропозицій щодо вартості проїзду дітей не подавав. Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України листом від 15 травня 2018 року запропонувало залишити вартість проїзду для дітей у розмірі 2 грн.

З метою відшкодування перевізникам у повному обсязі економічно обґрунтованих витрат за надання послуг з перевезення пасажирів по місту автобусами, при розрахунку тарифу на перевезення відповідачем враховано повний обсяг економічно обґрунтованих витрат та розподілено їх на кількість платних пасажирів (розрахунок проведено відповідно до даних проведених обстежень пасажиропотоків на міських маршрутах) з урахуванням дітей віком від 6 до 14 років в еквіваленті повної вартості квитка. Отже, оскаржуване рішення прийняте з дотриманням принципу збалансованості інтересів громади міста та перевізників, а тому позивач не несе додаткових витрат при здійсненні перевезення дітей.

Відповідач також звертає увагу, що договорами на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, укладеними між перевізниками та відповідачем, не регулюється питання щодо виплати компенсації витрат внаслідок регулювання тарифів.

Також вказує, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №265-1 від 16 травня 2018 року встановлено єдиний граничний тариф на послуги з перевезення одного пасажира автобусами на міських маршрутах загального користування- 5 грн. Однак, в цій частині рішення позивачем не оскаржується. Тариф на послуги з перевезення дітей не встановлювався, зазначеним рішенням визначено пільгову вартість проїзду для учнів закладів загальної середньої освіти міста Луцька. При цьому, частиною другою статті 15 Закону України “Про ціни і ціноутворення” передбачено, що установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обгрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку. Вказана норма поширюється на правовідносини щодо встановлення регульованих цін, однак, враховуючи, що виконавчим комітетом не встановлювалося тарифу на послуги з перевезення учнів, тому заявлені позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими.

Керуючись наведеним, відповідач вважає, що оскаржене рішення не призвело до додаткових витрат перевізника, а навпаки, сприяло збільшенню його доходів від здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, оскаржуване рішення не порушує прав та інтересів позивача, а тому в задоволенні позову відповідач просить відмовити.

У відповіді на відзив від 26 червня 2018 року, від 28 вересня 2018 року (а.с. 61-62, 189-191) позивач зазначив, що жодним із доказів, які додані до відзиву не підтверджено фактів та обставин щодо врахування повного обсягу економічно обгрунтованих витрат та розподілення їх на кількість платних пасажирів з урахування дітей віком від 6 до 14 років в еквіваленті повної вартості квитка при розрахунку тарифу на перевезення. Однак, при реалізації відповідачем вказаного порядку розрахунку тарифу на перевезення дітей віком від 6 до 14 років, орган місцевого самоврядування порушує вимоги статті 10 Закону України «Про автомобільний транспорт» та ОСОБА_6 розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, яка є обов’язковою для застосування під час встановлення регульованого тарифу на послуги автомобільного пасажирського транспорту, якою не передбачено розподілення повного обсягу економічно обґрунтованих витрат на кількість тільки платних пасажирів. Пунктом 1.3 вказаної ОСОБА_6 визначено, що тариф на автобусних маршрутах загального користування – це вартість разового проїзду одного пасажира у міському сполученні, а тариф регульований – це тариф на послуги, який відповідно до законодавства встановлюється (затверджується або погоджується) органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону дитинства» місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів. Відтак, незалежно від того, чи був встановлений тариф пунктом 2 рішення від №265-1 від 16 травня 2018 року як регульований чи пільга, з місцевого бюджету перевізникам має виплачуватися компенсація на підставі Закону України «Про ціни і ціноутворення» або Закону України «Про охорону дитинства».

В письмових поясненнях №209 від 27 серпня 2018 року (а.с. 113) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 ВТП “Санрайз” ЛТД вказало, що позовні вимоги вважає обґрунтованими, просить позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Ухвалою судді від 30 травня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі за позовом Приватного акціонерного товариства “Луцьке автотранспортне підприємство 10701” до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення в частині, визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії (а.с. 1). Ухвалою від 25 липня 2018 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ВТП “Санрайз” ЛТД (а.с. 89). Ухвалою суду від 07 вересня 2018 року провадження в даній адміністративній справі зупинено до вирішення питання про відвід судді за заявою директора ПАТ “Луцьке АТП 10701” ОСОБА_7 іншим суддею, визначеним у порядку, встановленим частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 144). Ухвалою суду від 13 вересня 2018 року провадження в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства “Луцьке автотранспортне підприємство 10701” до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ВТП “Санрайз” ЛТД про визнання протиправним та нечинним рішення в частині, визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії поновлено у зв’язку із усуненням обставин, що викликали його зупинення (а.с. 160). При цьому, ухвалою суду від 10 вересня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про відвід головуючого судді в адміністративній справі №803/940/18 (а.с. 148-149). Крім того, ухвалами від 30 травня 2018 року, від 30 серпня 2018 року відмовлено у задоволенні заяв позивача про забезпечення позову в даній адміністративній справі (а.с. 16-17, 132-133); ухвалою суду від 17 вересня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду (а.с. 187-188). Ухвалою суду від 17 вересня 2018 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено її до судового розгляду (а.с. 185).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у заявах по суті позову. Додатково пояснив, що вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню пункт 2 рішення №265-1 від 16 травня 2018 року “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху” із врахуванням змін, внесених рішенням №431-1 від 18 липня 2018 року. При цьому, ПАТ «Луцьке АТП 10701» звернулось до Господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з Виконавчого комітету Луцької міської ради компенсації за регулювання тарифу на перевезення дітей шкільного віку від 6 до 14 років. Тому, позовна вимога щодо зобов’язання Виконавчого комітету Луцької міської ради в місячний строк прийняти рішення про розмір та механізм відшкодування різниці між економічно обґрунтованим та регульованим тарифами на перевезення пасажирів на міських маршрутах у звичайному режимі руху, стосується регульованого тарифу 5 грн, який особисто для позивача є економічно-необгрунтованим.

Представник відповідача проти позову заперечила, посилаючись на доводи, викладені у відзивах на позов. Додатково пояснила, що тариф на послуги з перевезення дітей Виконкомом Луцької міської ради не встановлювався, зазначеним рішенням визначено пільгову вартість проїзду для учнів закладів загальної середньої освіти міста Луцька. До аналогічних висновків дійшов і Господарський суд Волинської області у своєму рішенні від 13 вересня 2018 року у справі № 903/300/18. Звернула увагу на те, що Договорами на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, укладеним між перевізниками та відповідачем, не регулюється питання щодо виплати компенсації витрат внаслідок регулювання тарифів. Єдиний граничний тариф на послуги з перевезення одного пасажира автобусами на міських маршрутах загального користування - 5 грн. Однак, в цій частині рішення позивачем не оскаржується.

Суд, заслухавши усні пояснення представників сторін (вступне слово), перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв’язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Приватне акціонерне товариство “Луцьке автотранспортне підприємство 10701” здійснює перевезення пасажирів за маршрутами у місті Луцьку на підставі відповідних договорів, укладених із Виконавчим комітетом Луцької міської ради.

16 травня 2018 року Виконавчий комітет Луцької міської ради прийняв рішення №265-1 «Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху», пунктом 1 якого встановлено граничний тариф на послугу з перевезення одного пасажира автобусами на міських маршрутах загального користування у звичайному режимі руху – 5 грн; відповідно до пункту 2 рішення для дітей шкільного віку, учнів та студентів від 6 до 18 років встановлено вартість проїзду у автобусах на міських маршрутах загального користування у розмірі 2 грн за одну поїздку за наявності учнівського, студентського квитка (а.с. 7).

Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради №431-1 від 18 липня 2018 року внесено зміни до рішення Виконавчого комітету міської ради №265-1 від 16 травня 2018 року «Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху», виклавши пункт 2 у наступній редакції: «Для учнів закладів загальної середньої освіти міста Луцька встановити вартість проїзду у автобусах на міських маршрутах загального користування у розмірі 2 грн за одну поїздку за наявності учнівського квитка» (а.с. 80).

Відповідно до статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (частина перша статті 143 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Як визначено частиною шостою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі – Закон №280/97-ВР), виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Як установлено статтею 1 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” регуляторним органом, серед інших, є і орган місцевого самоврядування, якщо він відповідно до своїх повноважень приймає регуляторні акти.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від №699-1 від 15 листопада 2017 року затверджено план діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2018 рік (а.с. 32-33). Відповідно до пункту 3 вказаного плану в роботу Виконавчого комітету Луцької міської ради включено проект рішення “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху” на І-ІІ квартал 2018 року. Метою прийняття вказаного рішення визначено встановлення економічно обґрунтованого тарифу на послуги з перевезення пасажирів в автобусах, що працюють на міських маршрутах у режимі маршрутного таксі та звичайному режимі руху.

План діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Звіт про відстеження результативності регуляторного акта оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації регуляторного органу, який прийняв цей регуляторний акт, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці цього регуляторного органу в мережі Інтернет (частини друга, третя статті 7, частина третя статті 13 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”).

Відповідний проект рішення був опублікований в газеті “Луцький замок” від 23 листопада 2017 року та розміщений на офіційному сайті Луцької міської ради.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 зазначеного Закону, не пізніше 5 робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

На виконання вказаної норми Виконавчий комітет Луцької міської ради розмістив повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта на офіційному сайті Луцької міської ради в розділі “Регуляторна політика”, також – опублікував в газеті “Луцький замок” від 08 березня 2018 року №8. Проект рішення та аналіз регуляторного впливу розміщені на офіційному сайті Луцької міської ради, також - опубліковано в газеті “Луцький замок” від 8 березня 2018 року №8 (а.с. 34). Таким чином, згідно із повідомленням про оприлюднення регуляторного акту встановлено місячний строк приймання пропозицій та зауважень до проекту регуляторного акту.

У встановлений Законом строк на адресу розробника регуляторного акта письмових пропозицій та зауважень не надходило.

Відповідно до вимог статті 10 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” здійснено базове відстеження проекту рішення “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху”. Дане відстеження розміщене на офіційному сайті Луцької міської ради в розділі “Регуляторна політика”.

В газеті “Луцький замок” від 05 квітня 2018 року №12 (1149) та від 12 квітня 2018 року №13 (1150), а також на сайті Луцької міської ради було опубліковано оголошення про проведення заходу — громадського обговорення з розгляду регуляторного акта проекту рішення виконавчого комітету Луцької міської ради “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху” (а.с.35, 36).

При обговоренні даного проекту 12 квітня 2018 року були присутні директор ПАТ “Луцьке автотранспортне підприємство 10701” ОСОБА_7, директор ОСОБА_5 ВТП “Санрайз” ЛТД ОСОБА_8 Вказані особи під час обговорення проекту рішення не подали інших пропозицій або заперечень щодо вартості проїзду дітей.

Вказані обставини підтверджуються копією протоколу громадського обговорення проекту рішення виконавчого комітету «Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху», яке відбулось 12 квітня 2018 року (а.с. 39-41).

Повідомлення про проведене громадське обговорення проекту рішення опубліковане в газеті “Луцький замок” від 26 квітня 2018 року №15 та розміщено на офіційному сайті Луцької міської ради (а.с. 37).

10 травня 2018 року відбулося засідання головної постійної комісії для забезпечення здійснення у виконавчих органах міської ради державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, на якому члени постійної комісії одноголосно проект рішення виконавчого комітету Луцької міської ради “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху” визначили таким, що пройшов регуляторну процедуру згідно із Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”; рекомендували розробникам внести даний проект рішення на розгляд чергового засідання виконавчого комітету Луцької міської ради, та у разі його затвердження, не пізніше 10 днів оприлюднити прийняте рішення у друкованих засобах масової інформації (а.с. 42, зворот).

Також, вказаний проект рішення 10 травня 2018 року було розглянуто на засіданні комісії з питань ціноутворення та тарифної комісії, хід та результати якого зафіксовано в протоколі №6 від 10 травня 2018 року (а.с. 43-44). Комісія з питань ціноутворення та тарифна комісія на вказаному засіданні ухвалили рекомендувати внести запропонований проект рішення “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху” з доповненнями.

Крім того, вказаний проект рішення та розрахунок тарифу розглянуто Волинським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України. Листом від 15 травня 2018 року №20/1.23-517 Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України запропонувало залишити вартість проїзду для дітей у розмірі 2 грн (а.с. 45).

16 травня 2018 року відбулося засідання виконавчого комітету Луцької міської ради, на якому прийнято рішення №268-1 “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху” (а.с. 48). Дане рішення опубліковано в газеті "Луцький замок” від 24 травня 2018 року №18 (а.с. 38) та набрало чинності.

Таким чином, суд встановив, що рішення Виконкому Луцької міської ради №265-1 від 16 травня 2018 року “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху” прийняте у спосіб, у межах повноважень органу місцевого самоврядування та з дотриманням процедури, передбаченої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Виконкому Луцької міської ради щодо визначення розміру та механізму відшкодування різниці між економічно обґрунтованим (для позивача 5, 39 грн) та регульованим (5 грн) тарифом на перевезення пасажирів на міських маршрутах у звичайному режимі руху, встановленим рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 265-1 від 16 травня 2018 року “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху”; зобов’язання Виконавчого комітету Луцької міської ради в місячний строк прийняти рішення про розмір та механізм відшкодування різниці між економічно обґрунтованим та регульованим тарифами на перевезення пасажирів на міських маршрутах у звичайному режимі руху та аргументів відносно того, що відповідач не мав права встановлювати пільгову вартість проїзду для учнів, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05 квітня 2001 року (далі – Закон №2344-III).

Відповідно до частини дев’ятої статті 6 Закону №2344-III органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Організація пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту (ст.7 Закону України "Про автомобільний транспорт").

За приписами частини другої статті 11 Закону України "Про автомобільний транспорт" соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 37 цього ж Закону пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Згідно із частиною другою статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Згідно із статтею 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.

Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв’язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб’єкта господарювання.

Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов’язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.

Статтею 15 цього ж Закону встановлені гарантії, що надаються суб’єктам господарювання під час державного регулювання цін.

Так, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов’язані відшкодувати суб’єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.

Реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, методику розрахунку тарифів за видами перевезень (частина друга статті 10 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17 листопада 2009 року № 1175 затверджено ОСОБА_6 розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту (далі - ОСОБА_6).

ОСОБА_6 визначає механізм формування тарифів на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, автобусних маршрутах спеціальних перевезень та автобусних маршрутах нерегулярних перевезень, а також тарифів на послуги з перевезення пасажирів у таксі та легковими автомобілями на замовлення і застосовується органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та автомобільними перевізниками незалежно від їх відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми господарювання (далі - Перевізники).

Методика є обов'язковою для застосування під час встановлення регульованого тарифу органами виконавчої влади та місцевого самоврядування на послуги пасажирського автомобільного транспорту (далі - Послуги) і носить рекомендаційний характер під час формування вільних тарифів на ці послуги (пункти 1.1, 1.2 ОСОБА_6)

Під час розрахунку тарифу загальний обсяг транспортної роботи та загальна кількість перевезених пасажирів, у тому числі з урахуванням пільгових категорій пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, обґрунтовуються Перевізником на підставі фактичних показників роботи або встановлюються за результатами обстеження пасажиропотоків (пункт 2.3 ОСОБА_6).

Суд звертає увагу, що пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради №265-1 «Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху» встановлено граничний тариф на послугу з перевезення одного пасажира автобусами на міських маршрутах загального користування у звичайному режимі руху – 5 грн.

В пояснювальній записці до зведеного розрахунку тарифу на послуги з перевезення пасажирів автобусами загального користування по місту у звичайному режимі руху (а.с.8, зворот) вказано, що розрахунковий тариф на перевезення пасажирів складає від 3,08 грн до 6,78 грн, середній розрахунково-плановий тариф по маршрутах загального користування становить 4 грн 69 коп. При здійсненні розрахунку враховано вартість палива, витрати на оплату праці водіїв, витрати на запасні частини, витрати на технічний огляд і ремонт автомобілів. Загалом рентабельність у плановому тарифі враховано на рівні 10%.

Таким чином, розрахунки тарифу на послугу з перевезення були підготовлені за Методикою, відповідно до пункту 1.6 якої перегляд рівня тарифів повинен здійснюватись у зв'язку зі зміною умов виробничої діяльності та реалізації Послуг, що не залежать від господарської діяльності Перевізника, в тому числі в разі зміни вартості палива більш ніж на 10%.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, не оскаржує встановлений граничний тариф на послугу з перевезення одного пасажира автобусами на міських маршрутах загального користування у звичайному режимі руху (пункт 1 рішення), економічна обґрунтованість якого могла б бути предметом судового розгляду, у випадку оскарження рішення в цій частині.

Предметом оскарження є пункт 2 рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради №265-1 «Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху» в редакції рішення №431-1 від 18 липня 2018 року, яким для учнів закладів загальної середньої освіти міста Луцька встановлено вартість проїзду у автобусах на міських маршрутах загального користування у розмірі 2 грн за одну поїздку за наявності учнівського квитка.

За результатом аналізу наведених положень нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що встановлена Виконавчим комітетом Луцької міської ради вартість проїзду у автобусах на міських маршрутах загального користування для учнів закладів загальної середньої освіти міста Луцька у розмірі 2 грн за одну поїздку є встановленою вартістю пільгового проїзду для вказаної категорії громадян, тобто дітей шкільного віку від 6 до 14 років не можна віднести до пасажирів, які перевозяться за регульованим тарифом.

Згідно з абзацом шостим частини третьої статті 5 Закону України «Про охорону дитинства» місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів.

Отже, відповідач – виконавчий комітет Луцької міської ради наділений дискреційними повноваженнями у вирішенні питання щодо забезпечення пільгового проїзду учнів. Право відповідача забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців, та студентів безпосередньо передбачене абзацом шостим частини третьої статті 5 Закону України «Про охорону дитинства».

Водночас, згідно з частиною 1 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Частиною 1 статті 61 Закону України № 280/97- ВР встановлено, що видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет; видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними рішеннями про районний та обласний бюджети.

Водночас, суд звертає увагу на те, що питання затвердження місцевого бюджету та внесення змін до нього (в тому числі видатків) вирішуються на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради та відносяться до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад згідно з пунктом 23 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

При цьому, відповідно до частини другої статті 9 КАС України адміністративна справа розглядається не інакше як за позовною заявою, в межах позовних вимог, а тому суд не надає правової оцінки діям Луцької міської ради як органу місцевого самоврядування, яка не передбачила відповідні видатки у місцевому бюджеті на забезпечення пільгового проїзду учнів згідно з вимогами абзацу 6 частини 3 статті 5 Закону України «Про охорону дитинства».

Отже, за результатами наведених вище правових норм, суд дійшов висновку, що Виконавчий комітет Луцької міської ради наділений повноваженнями встановлювати пільговий проїзд для окремих категорій громадян, зокрема, учнів закладів загальної середньої освіти міста Луцька шляхом прийняття відповідного рішення. Зокрема, рішення Виконкому Луцької міської ради №265-1 від 16 травня 2018 року “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху” прийняте у спосіб та у межах повноважень органу місцевого самоврядування. Відтак, в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та нечинним пункту 2 рішення Виконкому Луцької міської ради №265-1 від 16 травня 2018 року “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху” в редакції рішення №431-1 від 18 липня 2018 року необхідно відмовити.

Вимога позивача про зобов’язання Виконавчого комітету Луцької міської ради у місячний строк прийняти рішення про розмір та механізм відшкодування різниці між тарифами на перевезення пасажирів на міських маршрутах у звичайному режимі руху також до задоволення не підлягає, оскільки позивачем не доведено тієї обставини, що регульований тариф 5 грн є економічно-необгрунтованим, так як з матеріалів справи та доказів, досліджених у судовому засіданні слідує, що розрахунковий тариф на перевезення пасажирів у місті Луцьку складає від 3,08 грн до 6,78 грн, середній розрахунково-плановий тариф по маршрутах загального користування становить 4 грн 69 коп. Суд також звертає увагу на ту обставину, що пункт 1 рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради №265-1 від 16 травня 2018 року, яким встановлено єдиний граничний тариф на послуги з перевезення одного пасажира автобусами на міських маршрутах загального користування - 5 грн, позивачем не оскаржується.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність прийняття пункту 2 рішення Виконкому Луцької міської ради №265-1 від 16 травня 2018 року “Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі руху” в редакції рішення №431-1 від 18 липня 2018 року, недопущення ним протиправної бездіяльності та що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, в зв’язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог статей 139, 244, 246 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки, у задоволенні позову відмовлено повністю, відтак судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Луцьке автотранспортне підприємство 10701» до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД про визнання протиправним та нечинним рішення в частині, визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 22 жовтня 2018 року.

ОСОБА _9 Димарчук