ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2018 року № 826/1460/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбренд" до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, Державної фіскальної служби України про зобов"язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙБРЕНД» (далі - позивач та/або ТОВ «АЙБРЕНД») з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі - відповідач - 1), Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі - відповідач - 2), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач - 3 та/або ДФС України) та просить суд:

- зобов'язати Державну фіскальну службу України підготувати подання про повернення помилково сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙБРЕНД» коштів до державного бюджету та направити його разом з іншими, передбаченим законодавством документами Головному управління Державної казначейської служби України в м. Києві;

- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві повернути помилково зараховані до Державного бюджету кошти згідно платіжного доручення №0000000002 від 13.09.2011 року в сумі 400 000, 00 грн., на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙБРЕНД» №26001313921 в АТ «Райфайзен Банк Аваль», МФО 380805.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13.02.2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 року у справі №826/1460/16 скасовано з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2018 року прийнято справу до свого провадження суддею Бояринцевою М.А. та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

З матеріалів справи слідує, що свої позовні вимоги ТОВ «АЙБРЕНД» обґрунтовує тим, що ним подано заяву до органів доходів і зборів про повернення помилково сплачених коштів, у вказаній заяві вказані необхідні реквізити, для здійснення повернення коштів в розмірі 500 000 гривень. В той же час, кошти позивачу повернуто не в повному обсязі.

Відповідачі письмових пояснень на час нового розгляду справи не надали.

Таким чином, адміністративна справа вирішується на підставі наявних в ній документів,

Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айбренд» 13 вересня 2011 року за платіжним дорученням № 0000000002 помилково сплатило кошти у розмірі 500000,00 гривень до УДК у Шевченківському районі м. Києва, код бюджетної класифікації 22011000, р/р 33211895700011 як плата за ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

За зверненням позивача до Державної податкової інспекції у Шевченківському районні м. Києва, позивачу перераховано 100 000,00 грн.

При подальшому зверненні позивача із заявами від 03.12.2014 року та від 19.01.2015 року про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, позивачу надана відмова з посиланням на пункт 3 статті 43 Податкового кодексу України.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (далі - Закон № 222-VIII), на час виникнення спірних правовідносин діяв Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 № 1775-III.

Ліцензування - засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрямований на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування, захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган (п. 6, п. 7 ч.1 ст.1 Закону № 222-VIII).

Частинами третьою та п'ятою статті 14 Закону № 222-VIII встановлено, що документом, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, є копія квитанції, виданої банком, копія платіжного доручення з відміткою банку, квитанція з платіжного термінала, квитанція (чек) з поштового відділення зв'язку.

Плата за видачу ліцензії, що видана органом ліцензування, який є центральним органом виконавчої влади або державним колегіальним органом, зараховується до Державного бюджету України.

Пунктами 14, 16, 23 Положенням про порядок видачі ліцензій на право оптової торгівлі спиртом етиловим і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 р. N 500 (далі - Положення) встановлено, що ліцензії на право оптової торгівлі спиртом, алкогольними напоями та тютюновими виробами підписуються директором Департаменту або його заступником і скріплюються печаткою Департаменту.

Видача ліцензій здійснюється тільки за умови подання довідки відповідного фінансового органу про фактичне надходження коштів до бюджету, визначеного законодавством, на підставі поданої заявником копії платіжного доручення (з відміткою установи банку про сплату). Зазначені документи зберігаються в особовій справі суб'єкта підприємницької діяльності в Департаменті.

Департамент та інші органи виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законодавством, здійснюють контроль за додержанням встановлених вимог до оптової торгівлі продукцією, на яку видана ліцензія.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» реорганізовано Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС у м. Києві, шляхом приєднання його до Головного управління Міндоходів у м. Києві, яке, в свою чергу, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС у м. Києві, а отже останнє є належною особою, яка повинна відповідати за даним адміністративним позовом.

В той же час, згідно Положення "Про Державну фіскальну службу України", затверджене Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.05.2014 року, № 23 Державна фіскальна служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування, зокрема діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами.

Разом з цим, правовідносини щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету регулюються Бюджетним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України передбачає, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року N 446 розроблено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за N 1650/24182) (далі - Порядок), є нормативно- правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, який підлягає застосуванню судом відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).

Пункт 5 Розділу І Порядку встановлює, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 10 Розділу І Порядку подання подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.

Аналіз положень вищезазначених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що у разі підтвердження факту помилкової сплати коштів до бюджету, вони можуть бути повернуті за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

При цьому, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України).

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позивачем при поданні заяви про повернення помилково сплачених коштів у 2011 році до Департаменту дотримано обов'язкову умову для здійснення повернення помилково сплачених сум. При цьому, заява подана до Департаменту з дотриманням 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

При цьому, на думку суду, матеріали справи містять достатні та належні докази на підтвердження факту помилковості сплати позивачем грошових коштів, у тому числі, факт сплати грошових коштів у розмірі 500 000, 00 грн. позивачем підтверджено платіжним дорученням №0000000002 від 13.09.2011 року та не заперечувалося відповідачами.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

При цьому, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 4 ст. 55 Конституції України).

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Тобто, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням зазначеного, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що належним та ефективним захистом порушеного права ТОВ «АЙБРЕНД» є зобов'язання Державної фіскальної служби України підготувати подання про повернення помилково сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙБРЕНД» коштів до державного бюджету згідно платіжного доручення №0000000002 від 13.09.2011 року в сумі 400 000, 00 грн.

Що ж стосується позовних вимог до відповідача - 1 суд звертає увагу на наступне.

Головне управління Казначейства у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністра фінансів України, дорученнями Міністра фінансів України, наказами Державної казначейської служби України, дорученнями Голови Державної казначейської служби України, актами місцевої держадміністрації, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України Бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.

Частиною 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України зазначено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10.12.2010р. № 1085/2010 органом на які покладаються обов'язки по обслуговуванню державного бюджету України є Державна казначейська служба України.

Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 року затверджений «Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» (дала - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).

Відповідно до ч. 1 п. 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

Відповідно до п. 10 Порядку заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.

У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.

Згідно з п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України Контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Враховуючи визначений на законодавчому рівні порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а також беручи до уваги той факт, що контролюючим органом не підготовлено та не подано необхідні документи до відповідача - 1, суд вважає дані позовні вимоги передчасними і такими, що не підлягають задоволенню.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково, судові витрати слід присудити на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙБРЕНД» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 8а, оф. 507, код ЄДРПОУ 36857873) до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (01001, м. Київ, вул. Терещенківська, б. 11-а, код ЄДРПОУ 37993783) Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (м. Київ, вул. Б. Грінченка, б. 1), Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, б. 8, код ЄДРПОУ 39292197) задовольнити частково.

2. Зобов'язати Державну фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, б. 8, код ЄДРПОУ 39292197) підготувати подання про повернення помилково сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙБРЕНД» коштів до державного бюджету згідно платіжного доручення №0000000002 від 13.09.2011 року в сумі 400 000, 00 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Судові витрати в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙБРЕНД» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 8а, оф. 507, код ЄДРПОУ 36857873) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, б. 8, код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суддя М.А. Бояринцева