Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2018 р. № 2040/5396/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.

за участі:

представника позивач ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко модуль-Україна” до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Еко модуль-Україна” звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, в якому, з підстав протиправності рішень, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 14.03.2018 № 00000621406 та № 00000611406.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області винесені, на думку позивача, без врахування приписів чинного законодавства.

Відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

В судове засідання представник позивача прибула, позов підтримала та просила його задовольнити.

В судове засідання представник відповідача прибула, проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю “Еко модуль-Україна” уклало зовнішньоекономічний контракт №10/01-01 на імпорт обладнання з контрагентом «HENAN PROVINCE SITONG BOILER CO.LTD».

Згідно вказаного контракту: Замовник (позивач) замовляє, а постачальник (компанія «HENAN PROVINCE SITONG BOILER CO.LTD») постачає два комплекти парових котлів 10 тон пара за годину кожний. Загальна сума контракту - 229000,00 (двісті двадцять дев’ять тисяч) доларів США.

На виконання умов контракту 15.03.2017 року на рахунок компанії постачальника позивачем була здійснена передоплата продукції на суму 68700,00 доларів США. Остаточний розрахунок був здійснений 03.07.2017 року на суму 160300,00 доларів США. 03.10.2017 був здійснений імпорт обладнання на суму 229000,00 доларів CШA. Вищезазначені операції були відображені у бухгалтерському обліку підприємства.

Головним управління ДФС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО МОДУЛЬ-УКРАЇНА», з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 10.01.2017 року №10/01-01 за період з 10.01.2017 року по 31.12.2017 року.

За результатами перевірки складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО МОДУЛЬ-УКРАЇНА», податковий номер 39722375, з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 10.01.2017 №10/01-01 за період з 10.01.2017 по 31.12.2017» №193/20-40-14-06-08/39722375 від 19.01.2018 року (далі – Акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки ТОВ “Еко модуль-Україна” порушено:

- ст.2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, по зовнішньоекономічному контракту від 10.01.2017 року №10/01-01, який укладено з компанією «HENAN PROVINCE SITONG BOILER CO.LTD» (Китай);

- ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», в частині порушення порядку декларування валютних цінностей в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами, станом на 01.10.2017 року.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області було винесено податкові повідомлення-рішення № 00000611406 від 14.03.2018 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафу) або пені на суму 117928,66 грн. та № 00000621406 від 14.03.2018 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафу) або пені на суму 340,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправними оскаржувані рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00000611406 від 14.03.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення № 00000611406 від 14.03.2018 року керувався тим, що на виконання умов контракту позивачем було перераховано грошові кошти на загальну суму 229000,00 дол. США, а саме: 15.03.2017 року - 68700,00 дол. США (граничний строк поставки до 11.09.2017 року включно) та 03.07.2017 року - 160300,00 дол. США (граничний строк поставки до 30.12.2017 року включно),

Імпортний товар надійшов на територію України згідно митної декларації від 03.10.2017 року № UА500030/2017/014878 на загальну суму 229000,00 дол. США.

На думку відповідача, позивачем порушено вимоги ст. 2 Закону України № 185/94-ВР оскільки товар на суму 68700,00 дол. США надійшов з порушенням строків розрахунків. Контролюючим органом позивачу була нарахована пеня у розмірі 117928,66 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов’язань та порушення вимог валютного законодавства», а саме прострочення на 22 дні – період з 12.09.2017 року по 03.10.2017 року.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 року імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами, крім суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Митного кодексу України визначено, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Митного кодексу України встановлено, що межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України.

Отже, датою ввезення товару на митну територію України є дата фактичного перетину державного кордону України, а не дата, зазначена в митній декларації.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України встановлено, що зона митного контролю - місце, визначене органами доходів і зборів в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого органи доходів і зборів здійснюють митні формальності.

Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Пропуск товарів через митний кордон України - надання органом доходів і зборів відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення (п. 49 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Оскільки дата імпорту - це дата надходження товару на митну територію України та фактичного перетину ним митного кордону України, то оформлена належним чином митна декларація засвідчує уже завершення митного контролю і надання митницею дозволу на розпорядження без митного контролю на митній території України товарами, пропущеними через митний кордон України.

Так, відповідальність за попущення строків розрахунків при імпортних операціях безпосередньо залежить від дати фактичного перетину товаром митного кордону, а пеня згідно з ст. 4 Закону України №185/94-ВР стягується за кожний день прострочення.

Верховним судом у постанові від 23.01.2018 року по справі № 826/18776/13-а зазначено, що моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України. При цьому датою імпорту товару є дата перетину таким товаром митного кордону України та прийняття його під митний контроль, а не дата оформлення вантажної митної декларації на нього.

ОСОБА_1 того, Верховним судом у постанові від 28.03.2018 року по справі № 822/3242/14 зазначено, що оформлена митна декларація не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дату фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, що містить відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України і засвідчує наявність у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим; підтверджує, а не встановлює права і обов'язки зазначених у митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій, тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну. При цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), наявність на якому запису митного органу «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України. Тобто датою імпорту (надходження на митну територію України) є не дата оформлення митної декларації, а дата фактичного перетину митного кордону.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 року витребувано у Одеської митниці Державної фіскальної служби належним чином завірені копії маніфестів та коносаментів, які зберігаються у суднових справах митного поста "Одеса-центральний" Одеської митниці Державної фіскальної служби, з відбитком штампу "Під митним контролем" 19.09.2017 року (митна декларація типу IM40AA №UA500030/2017/014878).

Одеською митницею ДФС надано до суду копії маніфестів та коносаментів, які зберігаються у суднових справах митного поста "Одеса-центральний" Одеської митниці Державної фіскальної служби, з відбитком штампу "Під митним контролем" 19.09.2017 року, що свідчить про прийняття рішення щодо надання дозволу на вивантаження товару у контейнерах із судна закордонного плавання на територію пункту пропуску для подальшого здійснення пропуску вантажу на митну територію України.

За таких обставин, датою фактичного перетину товаром митного кордону є 19.09.2017 року.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач невірно визначив дату фактичного перетину товаром митного кордону 03.10.2017 року замість вірної 19.09.2017 року.

Тобто, відповідач розраховуючи суму пені у розмірі 117928,66 грн. «за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов’язань та порушення вимог валютного законодавства», а саме прострочення на 22 дні, мав врахувати прострочення вказаного терміну за період з 12.09.2017 року по 19.09.2017 року, тобто 7 днів.

Так, пеня у розмірі за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов’язань та порушення вимог валютного законодавства складає 37522,75 грн. (1786797,90*0,3%*7 = 37522,75).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00000611406 від 14.03.2018 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 80405 (вісімдесят тисяч чотириста п'ять) грн. 91 коп. винесене всупереч приписів чинного законодавства, а тому в цій частині рішення підлягає скасуванню.

Між тим, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00000611406 від 14.03.2018 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 37522 (тридцять сім тисяч п’ятсот двадцять дві) грн. 75 коп. винесене згідно приписів чинного законодавства, а тому в цій частині рішення скасуванню не підлягає.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00000621406 від 14.03.2018 року, суд зазначає наступне.

Станом на 01.10.2017 року по контракту №10/01-01 від 10.01.2017 року встановлена дебіторська заборгованість в сумі 68700,00 дол. США, по якій на звітну дату перевищено встановлені законодавством строки розрахунків.

У пункті 13 «Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортним контрактам, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів» розділу II «Фінансові вкладення» Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами станом на 01.10.2017 року, яка надана до контролюючого органу 06.11.2017 року за №9230030874, ТОВ “Еко модуль-Україна” не відображено вищевказану заборгованість, по якій на звітну дату перевищено встановлені законодавством строки розрахунків.

Відповідно до п. 1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і термін декларування встановлюється Національним банком України.

Згідно з п.1 Указу Президента України № 319/94 від 18,06.1994 року «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, щоквартально повинні здійснювати декларування наявності валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

Пунктом 2 наказу Міністерства фінансів України № 207 від 25.12.1995 року «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» встановлено, що декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно з абз. 2 п. 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №419 від 28.02.2000 року встановлено, що квартальна або річна фінансова звітність подається підприємствами органові державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств..

Враховуючи вищевикладене, ТОВ “Еко модуль-Україна” порушено вимоги ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Відповідно п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.03.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Згідно з абз. 1,2 п.2.7 Постанови Правління НБУ № 49 від 08.02.2000 року «Положення про валютний контроль» невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Відповідно п.2.10 Постанови Правління НБУ № 49 від 08.02.2000 року «Положення про валютний контроль» штрафні санкції застосовуються в кожному випадку порушення (крім штрафних санкцій за порушення вимог щодо статистичної звітності).

Позивачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про недопущення порушення вимоги ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00000621406 від 14.03.2018 року винесене згідно приписів чинного законодавства, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладе, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко модуль-Україна” (код ЄДРПОУ 39722375, 84333, АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00000611406 від 14.03.2018 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 80405 (вісімдесят тисяч чотириста п'ять) грн. 91 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко модуль-Україна” (код ЄДРПОУ 39722375, 84333, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в сумі 1206 (одна тисяча двісті шість) грн. 09 коп.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 22.10.2018 року.