Справа № 305/1468/16-ц

Провадження по справі №2/305/37/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2018 Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі:судді – ОСОБА_1

секретаря с/з – ОСОБА_2

з участю: позивачки – ОСОБА_3

представників позивачки – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

представника відповідачів – ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу - ОСОБА_10 про визнання права власності на майнові права на об'єкт незавершеного будівництва міні-готельного комплексу "Дріада", -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _3, в особі представників ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_6,звернулася в Рахівський районний суд Закарпатської області з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності на майнові права на об’єкт незавершеного будівництва міні-готельного комплексу «Дріада», який обґрунтувала тим, що, перебуваючи з відповідачами у договірних відносинах передала останнім грошові кошти на будівництво міні-готельного комплексу «Дріада», в сумі 1600000 доларів США, а відповідачі відмовляються виконувати домовленості щодо спільної діяльності.

Ухвалою Рахівського районного суду від 29 серпня 2016 року було відкрито провадження у справі.

30.09.2016 р. та 15.11.2016 р.позивач змінила позовні вимоги,шляхом подачі заяв у порядку ст. 31 ЦПК України, у редакції ЦПК України, що діяла до 15.12.2017.

З урахуванням змін та уточнень, позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідачі, з якими вона перебувала у дружніх відносинах, за відсутністю власних коштів на будівництво, неодноразово пропонували їй, на належній їм земельній ділянці 0,07 га, яка розташована на полонині «Драгобрат», за межами населеного пункту смт. Ясіня, Рахівського району Закарпатської області, вкласти власні кошти у будівництво міні-готельного комплексу, а після побудови та передачі його їй - позивачу, яка є замовником будівництва, отримати від останньої винагороду за послуги по організації будівництва та грошову компенсацію за вартість земельної ділянки під міні-готельним комплексом у сумі 200000 доларів США. Зацікавившись пропозицією відповідачів, маючи високі прибутки та цілковито довіряючи відповідачам, в 2006 році, позивач погодилася та прийняла їх пропозицію. Вона та відповідачі, розуміючи комерційну привабливість та свій зиск в умовах наведених вище домовленостей, вирішили та зобов’язалися діяти спільно, без створення юридичної особи задля досягнення мети в межах договору про спільну діяльність без об’єднання вкладів учасників, мета та предмет якого полягали в наступному: Сторони 2, 3 – відповідачі передають Стороні 1 - позивачу під будівництво міні-готельного комплексу земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат», а Сторона 1 (замовник будівництва) шляхом передачі Сторонам 2, 3 грошових коштів здійснює фінансування будівництва міні-готельного комплексу на земельній ділянці кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 і після повного фінансування набуває у власність міні-готельний комплекс та земельну ділянку під ним і здійснює готельний бізнес, у свою чергу Сторони 2, 3 зобов’язалися надавати Стороні 1 послуги по сприянню будівництва міні-готельного комплексу, а Сторона 1 зобов’язалася оплатити Сторонам 2, 3 вказані послуги та вартість земельної ділянку під міні-готельним комплексом, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 на загальну суму 200000 дол. США.

Позивач вказує, що вона та відповідачі домовилися, що передача права власності від Сторін 2,3 Стороні 1 на земельну ділянку під міні-готельним комплексом буде реалізована у два етапи. Після будівництва половини міні-готельного комплексу Сторона 1 набуває у власність ? частину земельної ділянки шляхом підписання договору купівлі-продажу із Стороною 3 (за нотаріальним дозволом Сторони 2) на загальну суму по курсу НБУ, що становить еквівалент 10 000 дол. США. Після завершення будівництва набуває у власність другу ? частину земельної ділянки шляхом підписання договору купівлі-продажу із Стороною 3 (за нотаріальним дозволом Сторони 2) на загальну суму по курсу НБУ, що становить еквівалент 10 000 дол. США, водночас Сторона 1 зобов’язана сплатити Сторонам 2,3 вартість послуг в якості винагороди за сприяння та організацію будівництва міні-готельного комплексу на загальну суму по курсу НБУ, що становить еквівалент 180 000 дол. США, отримавши від Сторін 2,3 всю проектно-технічну та дозвільну документацію необхідну для введення міні-готельного комплексу в експлуатацію.

Щодо передачі грошових коштів, то позивач вказує, що сторони домовилися, що така передача буде оформлятися нотаріально, але, довідавшись, що нотаріальна послуга потребує додаткових грошових витрат, відповідачі переконливо запевнили позивача про те, що їм довіряти можна і про всі отримані грошові кошти вони будуть перед нею письмово звітувати. ОСОБА_11 була досягнута домовленість, що ведення обліку отримання грошових коштів від позивача та понесених витрат буде проводитися відповідачем 1 (Сторона 2), а остання буде справедливо та добросовісно за них письмово звітувати перед позивачем (Сторона 1), а по завершенню будівництва міні-готельного комплексу, у разі наявності залишку коштів, поверне їх позивачу. З 2006 року по 2014 рік на виконання умов договору позивачем особисто та через членів своєї сім’ї, передавалися особисто відповідачам та членам їх сім’ї грошові кошти на суму 1600000 доларів США.

На виконання умов договору по реалізації першого етапу передачі права власності 19.12.2012 р. між ОСОБА_9 та позивачем, від імені якої діяв ОСОБА_12 було укладено письмовий Договір про намір купівлі – продажі земельної ділянки, нотаріально посвідчений державним нотаріусом м. Рахів ОСОБА_13 і зареєстрований в реєстрі за №1-1392.

Позивач зазначає, що довірливі відносини між нею та відповідачами тривали до 2014 року, оскільки відповідачі про отримані грошові кошти усно та письмово, роблячи всі записи про витрати у зошиті, нібито, добросовісно перед нею звітували. Вперше позивач зрозуміла, що відповідачі почали ухилятися від виконання договірних зобов’язань, коли не відбулося укладення основного договору згідно договору про намір купівлі – продажі земельної ділянки. В період з 2015 року по 2016 рік між позивачем та відповідачами відбулися дві зустрічі з приводу добудови і введення міні-готельного комплексу в експлуатацію та державної реєстрації права власності на міні-готельний комплекс за позивачем. Однак, під час другої зустрічі в 2016 році відповідачі категорично відмовилися надати позивачу будь-які документи для введення міні-готельного комплексу в експлуатацію та державної реєстрації права власності на міні-готельний комплекс. В послідуючому, неодноразові спроби позивача врегулювати правовідносини, які склалися між сторонами, мирним шляхом, позитивних результатів не дали, що змусило її звернутися з захистом своїх прав до суду. Крім того, відповідачі, після відкриття провадження у справі та вжиття заходів забезпечення позову, ввели в експлуатацію міні-готельний комплекс, здійснивши державну реєстрацію права власності стосовно предмета позову та продовжують ухиляються від виконання умов договору про спільну діяльність.

З урахувань змін та уточнень позовних вимог в порядку ст.31 ЦПК України позивач просила: встановити факт ухилення відповідачами від укладення у письмовій формі та нотаріального посвідчення договору про спільну діяльність (купівлі-продажу земельної ділянки та надання послуг) та факт виконання нею умов даного договору; встановити факт укладення та визнати дійсним договір про спільну діяльність (купівлі-продажу земельної ділянки та надання послуг); припинити за відповідачами право спільної сумісної власності на міні-готельний комплекс, об’єкт нерухомості, загальною площею 2337,5 кв.м.; скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про державну реєстрацію прав та їх обтяження (з відкриттям розділу), індексний номер 31358118 від 13.09.2016 р. та запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно - міні-готельний комплекс, загальною площею 2337,5 кв.м., реєстраційний номер – 1024832921236; визнати за нею право власності на міні-готельний комплекс; припинити за відповідачем право власності на земельну ділянку під міні готельним комплексом та визнати з нею право власності на дану земельну ділянку та стягнути на її користь з відповідачів суму 13170207,4 грн.

Відповідачі та їхні представники позовні вимоги не визнали, у запереченнях проти позову та додаткових поясненняхзаперечують факт спільної діяльності, передачу їм позивачем грошових коштів на будівництво міні-готельного комплексу на полонині «Драгобрат» та понесених витрат на його будівництво.

Ухвалою суду від 22.03.2017 р., за клопотанням представника позивача ОСОБА_6, залучено до участі в розгляді справи, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (а.с.135-136, т.3).

Ухвалою суду від 07.04.2018 р. за клопотанням представника позивача, ОСОБА_6 витребувано з Ужгородського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області матеріали кримінального провадження, відомості щодо якого були внесені до ЄРДР за №12014070030000307 від 13.02.2014 р.

Ухвалою суду від 22.05.2017 р. за клопотанням представника позивача, ОСОБА_6 витребувано з Рахівського ВП Тячівського ВП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області кримінальне провадження за №12016070140001189, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.09.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (а.с.80-81, т.4).

Ухвалою суду від 22.05.2017 р. за уточненим клопотанням представника позивача ОСОБА_6 витребувано від Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області копію декларації про готовність до експлуатації об'єкта «Міні-готельний комплекс» за адресою: Рахівський район, смт. Ясіня, полонина ОСОБА_14 за № ЗК 143162500684 від 06.09.2016 року; витребувано від Державного реєстратора Рахівської райдержадміністрації копію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:31358118 від 13.09.2016 та копії документів, на підставі яких зареєстровано за ОСОБА_9 право власності на спірний об’єкт - міні-готельний комплекс, а саме: декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, серія та номер: ЗК 143162500684 від 06.09.2016 р. та технічний паспорт серія та номер 06/0816 від 08.08.2016 видавник - ФОП ОСОБА_15; витребувано від фізичної особи-підприємця ОСОБА_15 копію інвентаризаційної справи №06/0816 та технічного паспорту серія та номер 06/0816 від 08.08.2016 р. виданий замовнику – ОСОБА_9 на спірний об’єкт (а.с.77-79, т.4).

13.06.2017 р. Сектор з питань державної реєстрації Рахівської райдержадміністрації та 27.06.2017 р. - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області на виконання даної ухвали суду надали витребувані докази (а.с. 1-12, 39-47, т.5).

Ухвалою суду від 22.05.2017 р. за клопотанням представника позивача ОСОБА_6 призначено судово-почеркознавчу експертизу та на час призначення судом експертизи, провадження у справі зупинено (а.с.85-86, т.4).

Ухвалою суду від 25.09.2017 р. провадження у справі поновлено, в зв'язку з надходженням 31.08.2017 (реєстрація по канцелярії суду) до суду висновку №2906 від 14.08.2017 про проведення судово-почеркознавчої експертизи ( а.с.58, т.5).

Ухвалою суду від 03.11.2017 р. клопотання відповідачів, подане через їх представника, ОСОБА_7, про проведення повторної експертизи залишено без задоволення (а.с.121-122, т.5).

Ухвалою суду від 11.04.2018 р. за клопотанням представника позивача, ОСОБА_5 витребувано від відповідачів свідоцтво про їх одруження чи належним чином завірену його копію (а.с.32-33, т.6).

Ухвалою суду від 26.04.2018 р., за клопотанням представника позивача ОСОБА_6 про витребування доказів, витребувано від відповідача 1 - ОСОБА_8 оригінал журналу звітності ведення розрахунків по будівництву міні-готельного комплексу «Дріада» (амбарна книга), копія якої міститься в матеріалах цивільної справи (а.с.88-89, т.6).

Ухвалою суду від 12.09.2018 р. за клопотанням представника позивача ОСОБА_5 про витребування доказів витребувано від Ужгородського ВП ГУНП в З/о оригінал пояснення громадянки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, наданого нею 22.10.2012 року, під час допиту у якості потерпілої, в ході досудового розслідування кримінального провадження №12014070030000307, яке відповідно до відмітки уповноваженої особи, міститься в оперативно - розшуковій справі ( а.с.220-221, т.6).

Ухвалою суду від 12.09.2018 р., у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_6 про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи відмовлено (а.с.222-223, т.6).

Окрім того, під час судового розгляду, судом неодноразово вживалися заходи забезпечення позову.

Ухвалою суду від 29.08.2016, в порядку забезпечення позову, до вирішення справи по суті та вступу у законну силу судового рішення: - накладено арешт на майно, а саме будинок №88 по вул. Щедріна у м.Ужгород, що належить відповідачам ОСОБА_9 та ОСОБА_8, мешканцям м. Ужгород, вул. Щедріна №88, Закарпатської області; - накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0700 га., цільове призначення якої розміщення міні-готельного комплексу, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина ОСОБА_14, кадастровий номер:21236562200:08:001:0101; - заборонено державному реєстратору прав на нерухоме майно реєструвати право власності на міні-готельний комплекс "Дріада", побудований на земельній ділянці площею 0,0700 га., кадастровий номер 21236562200:08:001:0101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_9; - заборонено відчуження майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва міні-готельного комплексу "Дріада" побудованого на земельній ділянці площею 0,0700 га. з призначенням розміщення міні-готельного комплексу, адреса: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина ОСОБА_14, кадастровий номер: 21236562200:08:001:0101. (а.с.58-60, т.1).

Ухвалою суду від 30.08.2016, до вирішення справи по суті та вступу у законну силу судового рішення, зобов`язано ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІН:НОМЕР_1), з метою схоронності спірного майна, за власні кошти, здійснювати охорону об`єкту незавершеного будівництва міні-готельного комплексу "Дріада", побудованого на земельній ділянці площею 0,0700 га., кадастровий номер:21236562200:08:001:0101. (а.с.66-67, т.1).

Ухвалою суду від 09.09.2016, в порядку забезпечення позову до вирішення спору по суті та вступу у законну силу судового рішення, заборонено Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції України у Закарпатській області (органам державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області) приймати в експлуатацію особисто від ОСОБА_9 (ід. номер НОМЕР_2), ОСОБА_8 (ід. номер НОМЕР_3), що проживають за адресою: 88017, Закарпатської обл., м. Ужгород, вул. Щедріна, буд.88 та інших осіб об’єкт - міні-готельний комплекс «Дріада», побудований на земельній ділянці площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина ОСОБА_14 шляхом реєстрації в єдиному реєстрі Декларації про готовність до експлуатації об’єкта та приймати рішення про видачу сертифіката (про введення в експлуатацію) (а.с.193-195, т.1).

Ухвалами суду від 16.09.2016, до вирішення спору по суті та вступу у законну силу судового рішення, заборонено Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції України у Закарпатській області (органам державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області) приймати в експлуатацію особисто від ОСОБА_9 (ід. номер НОМЕР_2), ОСОБА_8 (ід. номер НОМЕР_3), що проживають за адресою: 88017, Закарпатської обл., м. Ужгород, вул. Щедріна, буд.88 та інших осіб об’єкт - міні-готельний комплекс «Дріада», побудований на земельній ділянці площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина ОСОБА_14, шляхом реєстрації в єдиному реєстрі Декларації про готовність до експлуатації об’єкта та приймати рішення про видачу сертифіката (про введення в експлуатацію), до вирішення спору по суті та вступу у законну силу судового рішення вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 що, проживають за адресою: 88017, Закарпатської обл., м. Ужгород, вул. Щедріна, буд.88,), де б воно не знаходилося; також вжито заходи забезпечення позову шляхом проведення опису (зовні та всередині) та накладення арешту на майно: міні-готельний комплекс, об'єкт нерухомості, загальною площею 2337,5 кв.м., за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат», будинок 15, розташований на земельній ділянці площею 0,07га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат», які належать ОСОБА_9 (ід.номер2086003538, проживає за адресою: 88017, Закарпатської обл., м. Ужгород, вул. Щедріна, буд.88,) та ОСОБА_8 (ід. номер НОМЕР_3, проживає за адресою: 88017, Закарпатської обл., м.Ужгород, вул.Щедріна, буд.88,) та з метою схоронності спірного майна передати дане майно на зберігання ОСОБА_3 (ід.номер2186511743, проживає за адресою:02222, м.Київ, вул.Закревського, буд.49- А. кв.34,) або її представнику (а.с.214-216,230-232, т.1).

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 25.10.2016 ухвалу Рахівського районного суду від 09.09.2016 про забезпечення позову залишено без змін; ухвалу Рахівського районного суду від 29.08.2016 в частині накладення арешту на будинок №88 по вул. Щедріна в м.Ужгород, що належить відповідачам ОСОБА_9 та ОСОБА_8 скасовано, в решті ухвала суду залишена без змін; ухвалу Рахівського районного суду про забезпечення позову від 30.08.2016 змінено, доповнено другий абзац резолютивної частини ухвали після кадастрового номеру наступним змістом: «не перешкоджаючи доступу до вказаного об’єкту, його власнику ОСОБА_9». В решті ухвалу залишено без змін (а.с.14-17, т.3).

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 18.11.2016 ухвали Рахівського районного суду З/о про забезпечення позову від 16.09.2016 залишені без змін (а.с.18-21, т.3).

Ухвалою Рахівського районного суду від 22.03.2017 скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 30.08.2016, а саме: зобов’язання ОСОБА_3 з метою схоронності спірного майна, за власні кошти здійснювати охорону об’єкту незавершеного будівництва міні-готельного комплексу «Дріада», побудованого на земельній ділянці площею 0,0700 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 (а.с.133-134, т.3).

В судовому засіданні, представники позивачки – ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_16 позовні вимоги підтримали, покликаючись на доводи, наведені в заяві у порядку ст. 31 ЦПК України від 15.11.2016 р. та просили їх задовольнити.

Відповідачі та їхні представники позовні вимоги не визнали, з підстав, наведених в запереченнях проти позову, поданому до суду 10.02.2017 року (а.с.31-41,т.3), та додаткових поясненнях, поданих до суду 07.04.2017 (а.с. 218-223, т.3). Відповідачі заперечують факт спільної діяльності, передачу їм позивачкою грошових коштів на будівництво міні-готельного комплексу на ОСОБА_14 та понесених витрат на його будівництво, Заперечують виконання відповідачкою 1 - ОСОБА_8 рукописних записів в зошиті, доданих до позовної заяви. Вказують на відсутність доказів у підтвердження факту передачі позивачкою їм грошових коштів та недопустимість і неналежність такого письмового доказу, як власноручного письмового запису ОСОБА_8 – зошиту.Вважають, що ксерокопії власноручних записів ОСОБА_8 (зошит) не містить інформацію: яка би давала можливість ідентифікувати осіб, означених іменами Іра, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_7 (інформацію про їх прізвище, та по батькові, дату та місце народження, юридичну адресу, місце проживання або прописки, ідентифікаційний код, тощо), яка би підтверджувала, що особами означеними іменами Іра є позивач, ОСОБА_17 – чоловік позивача ОСОБА_17 та ОСОБА_8 - відповідач ОСОБА_8, а ОСОБА_7 – син відповідачів; яка би підтверджувала факт вчинення особами, зазначеними під іменем Іра, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_7 правочину, пов’язаного саме з передачею та отриманням грошових коштів; яка би підтверджувала, що особи, означені іменами Іра і ОСОБА_17 передали грошові кошти особам, означеним іменами ОСОБА_8 і ОСОБА_7; яка би підтверджувала, що вказані у записах арифметичні цифри відзначають грошові кошти; яка би підтверджувала факт купівлі позивачкою на протязі 2009-2011 років автомобіля марки ГАЗ66 та екскаватора вартістю 20000 дол. США. Вважають, що ксерокопії особистих записів відповідачки ОСОБА_8 приєднані та попередньо досліджені у справі з грубим порушенням основоположних принципів цивільного процесу, передбачених ст. 6 ЦПК України, згідно із ч. 4 якої особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали, тощо фізичної особи є її власністю. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, зокрема шляхом опублікування, допускаються лише за згодою фізичної особи, якій вони належать.

Зокрема, відповідач ОСОБА_9 у запереченнях на позов, поданих до суду 22.03.2017 р. (а.с.71-92, т.3), та через свого представника вказує, що незважаючи на закріплення ч. 2 ст. 1130 ЦК України можливості здійснення спільної діяльності без об’єднання вкладів учасників, у розумінні національного законодавства, спільна діяльність в України здійснюється виключно на підставі договору, який таке об’єднання передбачає.Надані позивачем ксерокопії особистих фінансових документів ОСОБА_8 , тобто зошиту, стосуються інших правовідносин та з іншою особою, які не мають жодного відношення до цього спору. Окрім того, відповідачка стверджує, що вони одержані від неї ніби-то позивачкою незаконно (в результаті крадіжки), в ці записи сторонньою особою внесені виправлення на користь позивача, вони стосуються суми 100000 дол. США, а не 1 600 000 дол. США.

ОСОБА_9 у запереченнях, поданих до суду 22.03.2017 та через свого представника вказує, щоїхні з ОСОБА_8 наміри про продаж двох об’єктів нерухомості у 2012 році, а саме земельної ділянки та готельного комплексу повинні були бути реалізовані у два етапи. На першому етапі позивачка повинна була купити у нього ? частину земельної ділянки за грошову суму 200000 дол. США у підтвердження реальності її наміру купити другу частину земельної ділянки та міні готельного комплексу за грошову суму 1400000 дол. США, проте позивачка не погодилася заплатити за комплекс 1600000 дол. США. Міні-готельний комплекс був побудований виключно ним, за свої кошти, які він отримував від підприємницької діяльності, збудував міні-готельний комплекс самовільно, без замовлення і отримання технічної документації на його будівництво у встановленому законом порядку. ОСОБА_9 не погоджується з тим, що позивачка наділяє себе статусом замовника будівництва на земельній ділянці, яка не належить їй на праві власності.

Третя особа - Державний реєстратор - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_10 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. 07.04.2017 надала суду заяву, в якій просила розглянути спір за її відсутності (а.с. 204, т.3).

У судовому засіданні 25.04.2018 як свідок була допитана позивачка – ОСОБА_3, надавши суду свідчення з приводу обставин укладення між нею та відповідачами усного договору про спільну діяльність без об’єднання вкладів учасників, детально розповіла суду про сумлінне виконання з її боку усіх погоджених сторонами умов договору, детально розповіла кому в якому місці і яку суму грошей вона передавала на будівництво, які товари та речі придбала особисто і відправила до готелю, а також повністю підтримала пояснення, надані її представниками у судових засіданнях протягом всього розгляду справи. Зокрема, показала суду, в який час та в яких сумах нею було передано грошові кошти на будівництво готельного комплексу за період з 2006 року по 2014 рік, а саме: 23.08.2006 р. – 5000 дол. США (віддала ОСОБА_18 на технічну документацію), травень 2007 року – 30000 дол. США (передала в ОСОБА_18 та ОСОБА_19), 24.08.2007 р. – 60000 дол. США (ОСОБА_17 відвіз на будівельні роботи і закупку матеріалів), 02.03.2008 р. – 50000 дол. США (ОСОБА_17 передав ОСОБА_18 та ОСОБА_19), 05.05.2008 р. – 20000 дол. США (ОСОБА_18 забрала, приїжджала в ОСОБА_19), 08.08.2008 р. – 20000 дол. США (ОСОБА_18 приїхала, віддала на будівельні роботи), вересень 2008 року – 20000 дол. США (у нас була ОСОБА_18 в ОСОБА_20), 01.11.2008 р. – 20000 дол. США (передала ОСОБА_17 в ОСОБА_18), 21.11.2008 р. – 10000 дол. США (ОСОБА_18 приїжджала до нас в Нескучноє), 10.12.2008 р. – 10000 дол. США (ОСОБА_17 повіз в ОСОБА_18), травень 2009 року – 20000 дол. США (приїхав ОСОБА_7 забрав на ОСОБА_18), липень 2009 року – 20000 дол. США (передала у ОСОБА_21), вересень 2009 року – 20000 дол. США (забрав ОСОБА_7, Нескучноє-Київ), квітень 2010 року – 10000 дол. США (ОСОБА_21 + ОСОБА_19), липень 2010 року – 10000 дол. США (забрали в ОСОБА_20), 10.09.2010 р. – 30000 дол. США (відвезли з ОСОБА_17 в ОСОБА_18. ОСОБА_14), 12.10.2010 р. – 50000 дол. США (забрали ОСОБА_20), 25.11.2010 р. – 50000 дол. США (ОСОБА_18 у нас в Нескучном. Київ), лютий 2011 року – 100000 дол. США (ОСОБА_22, ОСОБА_19 повіз), 09.06.2011 р. – 50000 дол. США (забрали в ОСОБА_20), 22.07.2011 р. - 50000 дол. США (ОСОБА_22 забрала в ОСОБА_20), 03.08.2011 р. – 50000 дол. США ( я передала ОСОБА_22 зеленчук в ОСОБА_20), жовтень 2011 року - 50000 дол. США, листопад - 50000 дол. США, грудень 2011 року - 50000 дол. США, 08.01.2012 р. - 50000 дол. США, 18.03.2012 р. – 90000 дол. США (ОСОБА_17 відвіз в ОСОБА_18), з травня по жовтень 2012 р. – 180000 дол. США (на різні витрати, см. у ОСОБА_18 в амбарній книзі, Звіт), 17.10.2012 р. - 200000 дол. США (ОСОБА_17 відвіз в ОСОБА_18), 04.12.2012 р. – 47000 дол. США, 11.12.2012 р. – 25000 дол. США (ОСОБА_5 відвіз в ОСОБА_18), 18.12.2012 – 40000 дол. США (ОСОБА_5 повіз в ОСОБА_18), 08.12.2013 р. – 3000 дол. США (передала через ОСОБА_10 в ОСОБА_18), 09.09.2013 р. - 30000 дол. США (ОСОБА_18 забрала в ОСОБА_20), 24.10.2013 р. - 10000 дол. США (ОСОБА_18 забрала в ОСОБА_20), 20.11.2013 р. – 20000 дол. США (ОСОБА_18 забрала в ОСОБА_20), 16.12.2013 р. – 40000 дол. США (ОСОБА_18 забрала в ОСОБА_20), 25.12.2013 р. - 10000 дол. США (передала ОСОБА_9 через їх невістку в ОСОБА_20).

Крім того, свідок ОСОБА_3 повідомила суду, що в м.Ужгород була допитана слідчим з приводу крадіжки з будинку відповідачів наданих нею коштів та після відкриття провадження по справі допитана слідчим в м.Рахів з приводу крадіжки з готелю куплених нею ж телевізорів, в якій її звинуватив відповідач – ОСОБА_9, свої покази дані слідчим в обох провадженнях підтримала повністю і просила суд їх оголосити.

Свідок – ОСОБА_23, показала суду, що знайома з ОСОБА_3 з 2008 року, а з ОСОБА_8 – приблизно з 2009-2010 рр. Вони тривалий час були колеги по мережовому бізнесу в страховій і туристичній компанії. ОСОБА_19 ОСОБА_3 та ОСОБА_8 були хороші довірливі відносини, остання неодноразово, після корпоративних зустрічей, які відбувалися в ОСОБА_3 вдома, в будинку, неподалік м. Києва, залишалася ночувати в ОСОБА_3 Після однієї такої корпоративної зустрічі, вона вперше дізналася від ОСОБА_8 та ОСОБА_3 про те, що в них є свої фінансові питання. Восени 2011 року під час того, як на прохання ОСОБА_3, ОСОБА_8 залишилася ночувати у неї, після вечері, на запитання про те, що за фінансові питання у нею з ОСОБА_3, ОСОБА_8 відповіла, що це уже давно триває. У них з чоловіком є ділянка під м. Рахів і вони домовилися з ОСОБА_3, що вона буде фінансувати, а вони з чоловіком будуть організовувати будівництво готелю, оскільки самі не взмозі фінансувати таке будівництво, так як обоє є лікарями і в них немає таких великих коштів. ОСОБА_11 ОСОБА_8 повідомила, що у неї з ОСОБА_3 відносини на дуже вигідних умовах для сім’ї.

Допитаний у судовому засіданні свідок – ОСОБА_24 показав, що знайомий з позивачкою. З ОСОБА_3 і її чоловіком ОСОБА_23 він познайомився в 2011 році в поїзді, потрапив до них в купе. В січні 2013 року на прохання ОСОБА_23 зустріти ОСОБА_5, він зустрів останнього, який назвав адресу (вул. Щедріна, 88) та поїхав з ним до м. Ужгорода до вказаної адреси. ОСОБА_11 йому сказав, що треба буде їхати в м. Рахів підписувати папери, а потім знову повернутися в м. Ужгород. З будинку, до якого він під’їхав автомобілем і до якого зайшов ОСОБА_5 та через невеликий час вийшов, за ОСОБА_5 вийшов худорлявий чоловік в окулярах, старший, середнього зросту і сказав: "передай своїй мамі, що я нікуди не їду". ОСОБА_11 сів у машину і сказав, що вже нікуди вони не їдуть і попросив відвези його на залізничний вокзал. У машині ОСОБА_5 подзвонив мамі ОСОБА_3, сказав їй, що той чоловік нікуди і ніякі папери підписувати не їде, бо нотаріус захворів, підпише іншим разом. Потім він відвіз ОСОБА_5 на вокзал в м. Ужгороді і поїхав у м. Мукачево. Свідок підтвердив, що в той момент питання йшло про договір, але про який йому не відомо.

Допитаний у судовому засіданні свідок – ОСОБА_12 повідомив, що він є сином позивачки – ОСОБА_3 і показав, що він з мамою працювали в сфері страхування життя в компанії Євролайф і вони регулярно їздили в м. Львів, де мама і познайомилася із сім’єю ОСОБА_8, які в подальшому регулярно залишалися після семінарів і поїздок на відпочинок в батьків дома в м. Києві. Особисто чув вдома в своїх батьків в м. Києві за вечерею, що від ОСОБА_8 почали поступати мамі пропозиції, спочатку як ідея, а потім наполеглива пропозиція, вкласти гроші в будівництво готелю на ОСОБА_14. Мама проконсультувалася у будівельних компаніях про вартість будівництва, спочатку боялася укладати з будівельними компаніями договір і повідомила про це сім’ї ОСОБА_8. Вони запропонували зайнятися будівництвом самі і назвали 200000 дол. США за організацію будівництва. В цю суму була включена вартість земельної ділянки у сумі 20000 дол. США. Мама, обдумавши, та з огляду на дружні відносини, погодилася на пропозицію сім’ї ОСОБА_8. Свідок повідомив, що він був особисто присутній, коли сторони домовлялися щодо всіх істотних умов договору. Був укладений усний договір про спільну діяльність по будівництву готельного комплексу: 180000 дол. США – винагорода, а 20000 дол. США вартість земельної ділянки, за яким сім’я ОСОБА_8 бере на себе відповідальність по організації будівництва всього готельного комплексу під ключ, потім передає мамі готельний комплекс готовий до експлуатації із всією технічною документацією і отримує власність на земельну ділянку. Однією з обов’язкових умов було, що гроші передаються тільки через членів сім’ї. Свідок вказав, що він також вирішив взяти участь в даному будівництві і передав мамі приблизно 84000 дол. США. ОСОБА_11 на прохання мами на будівництво готелю він особисто передавав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 грошові кошти 11.12.2012 р. в м. Ужгород суму 25000 дол. США, 18.12.2012 р. в м. Ужгороді 40000 дол. США. саме перед укладенням письмового Договору про намір купівлі-продажу земельної ділянки, який було підписано ним і ОСОБА_9 наступного дня в м. Рахів, а також 25.12.2013р. на ОСОБА_14 передав ОСОБА_7 – сину ОСОБА_9 1500 дол. США на більярдний стіл. Крім того свідок повідомив, що передавалися гроші і вітчимом, ОСОБА_17, коли ОСОБА_8 і ОСОБА_9 були в ОСОБА_18. Йому відомо, що ОСОБА_8 вела книгу, в якій вона всі витрати записувала і звіти надавала мамі, зокрема, як особисто показувала, так і передавала копії. Обов’язковою умовою договору було передача мамі земельної ділянки, а тому одним з кроків було підписання Договору про намір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2012 р., який він підписав у нотаріуса у м. Рахів по дорученню від мами, згідно якого обов’язкової умовою було підписання основного договору не пізніше 19.01.2013 р. Під час підписання даного договору була присутня ОСОБА_8 ОСОБА_17 – його вітчим, подзвонив ОСОБА_24 з проханням зустріти його з потяга в м. Ужгороді та забравши ще одного чоловіка в місті відвезти до м. Рахів до нотаріуса, там зачекати і потім відвезти назад в ОСОБА_18. Свідок повідомив, що 18.01.2013 р. він приїхав в м. Ужгород на поїзді і його зустрів ОСОБА_24 та відвіз до будинку ОСОБА_8, він зайшовши до будинку помітив, що ОСОБА_9 дивно себе поводить і з порогу повідомив, що нотаріус захворів і вони не поїдуть в м. Рахів на підписання договору, а на пропозицію підписати договір в іншого нотаріуса – відмовився, пояснив що він хоче тільки в цього нотаріуса та завірив, що не потрібно переживати, бо коли нотаріус видужає, то вони поїдуть і підпишуть договір. Свідок вказав, що про відмову ОСОБА_9 підписати договір купівлі-продажу повідомив маму відразу сівши в авто ОСОБА_24 і попросив останнього відвести його на вокзал. Свідок з сім’єю приїхали додому ОСОБА_9 26.10.2014 р. з метою обговорення поточних питань по будівництву, де їм майже з порогу ОСОБА_8 повідомила, що в 2012 р. від нихбули викрадені 200000 дол. США., які ОСОБА_17 привіз і вона з даного приводу зверталась в міліцію, давала там пояснення, в тому числі, і про походження викрадених коштів. ОСОБА_11 свідок показав, що його мама купляла техніку, телевізори, пральні машини, полотенця, дизельний генератор, які доставлялися з м. Києва - частина через нову пошту, частина відвозилася в готель. ОСОБА_11 був куплений екскаватор для використання під час будівництва, який забирали перевізником з м. Одеси. ОСОБА_11 повідомив, що мама і вітчим особисто їздили на будівництво готелю, з метою контролю за ходом будівельних робіт.

Допитаний у судовому засіданні свідок – ОСОБА_17 повідомив, що він є чоловіком позивача - ОСОБА_3 В 2005 році, повернувшись з семінару по страховій діяльності компанії Євролайф з м. Львова , дружина повідомила, що познайомилася із ОСОБА_8, а згодом – і з ОСОБА_9. Перша зустріч, на якій він познайомився із ОСОБА_8 та ОСОБА_9, відбулася у них вдома, у м. Києві. ОСОБА_25 почала розказувати, що вони проживають в гарних місцях Закарпаття і було б добре якби спільними зусиллями організувати спільну справу. З часом ідея ОСОБА_25 стала нав’язлива. Від дружини він дізнався, що у сім’ї ОСОБА_25 є земельна ділянка. Коли пропозиція сім’ї ОСОБА_25 стала більш наполегливою, а активним ініціатором була ОСОБА_8, він погодився зустрітися та обговорити наміри. На зустрічі, яка відбулася в них дома у м. Києві ОСОБА_8 та ОСОБА_9 почали говорити, що у них є земельна ділянка, але вони не мають фінансової можливості на ній будь-що будувати, бо основний вид діяльності їх в галузі медицини, вони лікарі і зарплата не дозволяє. Обговоривши, спочатку з дружиною – ОСОБА_3, а потім на черговій зустрічі в кінці березня 2006 року у м. Києві спільно із ОСОБА_8 та ОСОБА_9, в рамках усного договору, було прийнято остаточне рішення. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 категорично відмовлялися від підписання договору та від нотаріального засвідчення будь-яких моментів, пов’язаних з початком реалізації їхнього договору. Мотивували тим, що у них дружні відносини, вони лікарі, їм можна довіряти. За період спілкування відносини були довірливі, вони приїжджали одне до одного, вважалися близькими друзями. Свідок повідомив, що його дружина – ОСОБА_3 тезесно записала, котра сторона за що відповідає, зокрема згідно їхгього усного договору, його дружина відповідала за фінансування об’єкта будівництва і за всі супутні витрати по проектній, дизайнерській та дозвільній документації. Сторона ОСОБА_8 повинна була здійснювати контроль та організацію за будівництво об’єкта і оформляти дозвільну та проектну документацію по будівництву даного об’єкта.

Свідок ОСОБА_17 повідомив, що він з дружиною провели аналіз вартості будівництва такого об’єкта та ринкову вартість земельної ділянки, в результаті чого погодилися, що за умовами договору ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримають 200000 дол. США: 180000 дол. США - за роботу по організації будівництва, а 20000 дол. США – за земельну ділянку. Першу суму за земельну ділянку, в розмірі 10000 дол. США, ОСОБА_3 повинна була виплатити ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а останні на половині будівництва готелю повинні були оформити 1/2 земельної ділянки на ОСОБА_3. Решта суми – 10000 дол. США за земельну ділянку та за послуги - по завершенню будівництва, 180000 дол. США. Ініціатором продажу земельної ділянки з оплатою ОСОБА_3 їм послуг з організації будівництва були ОСОБА_8 та ОСОБА_9. В серпні 2006 року ОСОБА_3 особисто передала ОСОБА_8 суму коштів – 5000дол. США, яка необхідна для проектної документації. На перший транш на суму 30000 дол. США ОСОБА_8 дала ОСОБА_3 розписку. Взагалі за період будівництва, починаючи з 2006 року по 2014 рік була передана сума в межах 1600000 дол. США. Він особисто передав з рук в руки ОСОБА_8 в їхньому будинку в м. Ужгороді по вул. Щедріна, 88 кошти, а саме: 24.08.2007 р. – 60000 дол. США, 02.03.2008р. – 50000 дол. США в м. Ужгороді, 01.11.2008 р. – 20000 дол. США, 10.12.2008 р. – 10000 дол. США, 10.09.2010 р. – 30000 дол. США, в першій половині лютого 2011 року – 100000 дол. США, 17.10.2012 р. – 200000 дол. США, які особисто передав ОСОБА_26 в руки. ОСОБА_27 договору гроші передавалися тільки членами сім’ї позивача членам сім’ї відповідачів. Всі гроші фіксувалися не тільки його ОСОБА_3 в блокноті, але й ОСОБА_8, яка згідно договору, зобов’язана була фіксувати всі суми, які вона отримувала від ОСОБА_3 і робити відповідний звіт про витрачені кошти. Свідок повідомив, що особисто бачив журнал (ще назвав його амбарною книгою), декілька разів тримав його у руках, тому пам’ятає якого він був формату: формату А4, 96 сторінок, тверда обгортка, колір обгортки - бліднуватий. По договору журнал був спільний для ведення бухгалтерії. Надлишкові гроші сім’я ОСОБА_8 повинна були повернути ОСОБА_3. Гроші зокрема використовувалися для купівлі спецтехніки. ОСОБА_28 закупила екскаватор. Доставку робив з ОСОБА_13 син ОСОБА_8 – ОСОБА_29. Однак, документи були оформлені на його дружину ОСОБА_3. ОСОБА_9 контролював будівництво готелю.

В грудні 2012 року, в м. Рахів, по довіреності, поїхав син ОСОБА_28 – ОСОБА_11. Був підписаний попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, по якому договір купівлі-продажу не був підписаний, оскільки ОСОБА_9 повідомив, що нотаріус захворів, на пропозицію посвідчити договір у іншого нотаріуса категорично відмовився. В цей момент він з дружиною зрозуміли, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ухиляються від виконання умов договору.

Свідок ОСОБА_17 повідомив, що в процесі будівництва готелю, він неодноразово приїжджав на ОСОБА_14 на місце будівництва готелю, зокрема, в кінці червня - на початку липня 2014 року. В той момент ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також приїхали на будівництво, однак нічого не пояснивши, на наступний день поїхали. З того моменту ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стали вести себе дивно і незрозуміло. ОСОБА_8 не відповідали на дзвінки, а коли відповідали, говорили незрозуміло, і це тривало до жовтня місяця. Дружина чітко дотримувалася погоджених між ними умов договору. Однак, з огляду на незрозумілу поведінку сім’ї ОСОБА_8, вже до кінця 2013 року грошей в руки членам сім’ї ОСОБА_8 не давала і почала вести жорсткий контроль коштів для будівництва готелю. 26.10.2014 р., на запрошення ОСОБА_9, з дружиною та сином дружини - ОСОБА_12, приїхали до сім’ї ОСОБА_9 додому і тоді, в їхньому будинку, відбулася розмова, під час якої, ОСОБА_8 повідомила, що гроші в сумі 200000 дол. США викрадено і що вона повідомляла міліцію і давала там відповідні пояснення. Сідок повідомив, що по цьому факту викрадення давав покази слідчому у м. Ужгород, а також після відкриття провадження по справі, його допитано слідчим в м.Рахів, з приводу крадіжки з готелю куплених його дружиною телевізорів, в якій його звинуватив ОСОБА_9 Свої покази, дані слідчим в обох провадженнях підтримав повністю, просив суд їх оголосити. Остання зустріч із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в м. Ужгород з метою мирного вирішення питання, нічим не закінчилася.

Допитаний у судовому засіданні свідок – ОСОБА_30 показав, що йому відомі ОСОБА_8 і ОСОБА_3 з чоловіком ОСОБА_17, його допитував слідчий в м.Рахів з приводу крадіжки телевізорів на ОСОБА_14, свої покази дані в кримінальному провадженні за №12016070140001189 підтримав повністю та просив суд їх оголосити. З протоколу допиту вбачається, наступне : «Мені відомо, що ОСОБА_9 разом із дружиною ОСОБА_8 мешкали в Рахові і працювали там в лікарні. Я знаю, що у ОСОБА_9 на полонині ОСОБА_14 є земельна ділянка, на якій він будує готель за гроші друзів ОСОБА_14 та її чоловіка ОСОБА_17 з міста ОСОБА_20. ОСОБА_9 просив мене посприяти з проведення електрики до готелю, але до діла так і не дійшло, поки на будівництво не приїхав чоловік ОСОБА_20 - інвестора будівництва, ОСОБА_17. Він в вересні 2014 року оплатив за електрику і готель було підключено до електромережі. ОСОБА_9 неодноразово, особисто мене просив зустрічати біля підйому на полонину ОСОБА_14 і її чоловіка ОСОБА_17, коли вони приїжджали з ОСОБА_20 на будівництво. Я їх зустрічав і завозив на гору, а потім також машиною спускав в низ, там погана дорога. Мені відомо, що ОСОБА_9 протягом з 2007 по 2014 рр. разом з дружиною ОСОБА_8 досить часто їздили до ОСОБА_20. В цей час він просив мене наглянути за будівництвом і я тоді був там за старшого. Мені також відомо, що для будівництва ОСОБА_20 придбала екскаватор та Газон 66. Газон 66 і зараз стоїть неподалік готелю Дріада, працював на цій техніці син ОСОБА_9 - ОСОБА_31, після завершення будівельних робіт для яких придбали цю техніку я в кінці вересня 2014 року попросив ОСОБА_17 дозволу взяти екскаватор собі для власного використання, я хотів викопати колодязь. ОСОБА_22 при мені телефонував дружині в ОСОБА_19 і дозволив мені взяти екскаватор собі. Після того як ОСОБА_17 поїхав до ОСОБА_20 до мене прибіг ОСОБА_9 і почав вимагати від мене, щоб я віддав йому екскаватор, почав погрожувати мені і залякувати, повідомив, що в нього є зв’язки з великими посадовими особами та він особисто буде клопотати, щоб мене забрали в саму гарячу точку АТО, якщо я не віддам йому екскаватор. Я тоді йому цей екскаватор віддав, проте, ще цілий рік син ОСОБА_31 ОСОБА_31 при кожній зустрічі зі мною погрожував мені розправою».

Допитаний у судовому засіданні свідок – ОСОБА_32 повідомив, що йому відомі ОСОБА_9 , а ОСОБА_3 з чоловіком ОСОБА_17 він знає візуально, його допитував слідчий в м.Рахів з приводу крадіжки телевізорів на ОСОБА_14, свої покази дані в кримінальному провадженні за №12016070140001189 підтримав повністю та просив суд їх оголосити. З протоколу допиту вбачається, що : «Мені відомо, що ОСОБА_9 з дитинства проживав в місці Рахів та працював лікарем в лікарні. На полонині ОСОБА_14 з 2007 року він почав будувати готель. Він мені сам казав, що готель будує на гроші які йому надають друзі інвестори з ОСОБА_20 і її чоловік ОСОБА_17. Дві останніх зими в готелі вже приймали туристів. ОСОБА_33 ОСОБА_9 саме зараз мешкає і чим займається мені не відомо. ОСОБА_3 мені відома як жінка яка надавала гроші ОСОБА_9 на будівництво готелю про що він сам мені розповідав, а також я її декілька разів бачив на будівельному майданчику проїжджаючи повз будівельний майданчик. ОСОБА_34 маленького зросту, тендітна з чорнявим волоссям я її бачив на будівництві в супроводі чоловіка, а ще ОСОБА_9 розповідав, що вона з чоловіком мешкає в ОСОБА_20 і ОСОБА_9 раніше навіть хизувався, що має в ОСОБА_20 грошовитих друзів ОСОБА_20 і ОСОБА_17 які дають йому гроші на будівництво готелю. З ОСОБА_17 я знайомий візуально, мені зі слів ОСОБА_9 відомо, що він чоловік ОСОБА_20 яка надає гроші на будівництво і мешкають вони в ОСОБА_20. Я особисто його декілька разів бачив на будівництві готелю з його дружиною ОСОБА_20 і бачив останній раз в кінці серпня 2014 року на будівництві готелю, їм тоді якраз привезли дрова. У 2012 році я працював в місті Рахові в Новій пошті і перевантажувавав телевізори які було надіслано з міста ОСОБА_20 до міста Рахів на прізвище отримувача ОСОБА_9 від відправника ОСОБА_17. Ці телевізори я як працівник Нової пошти зустрів в місті Мукачево і доставив в місто Рахів. З відділення Нової пошти з міста Рахова я разом з моїм напарником ОСОБА_35 видавав ОСОБА_9 зазначені в товарно транспортній накладній телевізори, при цьому я з ОСОБА_35 шуткували й запитали ОСОБА_9, хто це тобі з ОСОБА_20 відправляє так багато телевізорів, на що він нам відповів, що це чоловік ОСОБА_20 інвестора готелю відправив придбані нею для готелю телевізори».

Допитаний в ході судового слідства експертОСОБА_36, складений ним висновок підтримав, повідомив суду, що висновок виконано відповідно до вимог закону, з дотриманням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

15.12.2017 р. набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". ОСОБА_27 п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р. справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Враховуючи викладене, вказана справа розглядатиметься за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Нормами статей 76-81 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони спору познайомилися у 2005 році на одній з конференцій у м. Львові, і між родинами позивача та відповідачів з 2006 року і до 2014 року були міцні дружні довірливі стосунки, підтверджено це показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_23, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_32, ОСОБА_30 і допитаної в якості свідка позивача - ОСОБА_3 та узгоджується з наданими поясненнями в суді 26.03.2018 представника відповідачів ОСОБА_7, про те, що відповідачами не заперечується факт, що вони були знайомі і знали один одного, а також узгоджується з поясненнями відповідачки - ОСОБА_8 і підтверджується витягом із журналу судового засідання Апеляційного суду Закарпатської області від 18.11.2016, із змісту якого вбачається, що вона з позивачем познайомилися в 2005 року на одній з конференцій у м.Львів.

Встановлено, що на момент знайомства сторін і до 2006 року у ОСОБА_9 в оренді перебувала земельна ділянка 0,07 га, яка розташована на полонині «Драгобрат», за межами населеного пункту смт. Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області. Вказана земельна ділянка в оренду відповідачу була надана розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 18.01.2005. за №11 «Про передачу земельних ділянок за межами населених пунктів в оренду та затвердження втрат сільськогосподарських угідь» з Додатком до розпорядження від 18.01.2005 р. за №11 з Переліком фізичних осіб, яким надаються земельні ділянки в оренду. Цільове призначення земельної ділянки – розміщення міні-готелю в вигляді малих архітектурних форм (а.с. 104-105, т.3).

10.02.2006 між відповідачем ОСОБА_9 та Рахівською районною державно адміністрацією був укладений договір купівлі – продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, на підставі якого ОСОБА_9 став власником земельної ділянки за адресою: полонина «Драгобрат», смт. Ясіня, Рахівський район, Закарпатська область, загальною площею 700 кв.м. На підставі вказаного договору 12.03.2007 відповідач одержав Державний акт на право власності на дану земельну ділянку серії ЗК №047015.

ОСОБА_27 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2101523102016 від 09.09.2016 земельна ділянка площею 0,07 га, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат» значиться під кадастровим номером: 2123656200:08:001:0101 і зареєстрована за відповідачем 2 – ОСОБА_9 на праві приватної власності як фізичною особою.

Отже, за наслідками дослідження даних доказів судом встановлено, що зазначений договір укладений ОСОБА_9 як фізичною особою і вказана земельна ділянка йому належить як фізичній особі. Даний факт спростовує доводи відповідачів, що ОСОБА_9 вказаний договір укладений як фізичною особою-підприємцем і земельна ділянка, на якій знаходиться спірний об’єкт належить відповідачу, як фізичній особі-підприємцю.

ОСОБА_27 Інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно спірний об’єкт розташований на вказаній вище земельній ділянці, власником якої є ОСОБА_9

Відповідачка ОСОБА_8 у запереченнях на позов, поданих до суду 22.03.2017 ( а.с.153-156, т.3) вказує, що згідно вимог ст. 57, ст. 61 СК України земельна ділянка є об’єктом майнових прав підприємця – ОСОБА_9 і саме до нього повинна позиватись ОСОБА_3, водночас зазначає, що вона не може бути відповідачем щодо предмету спору, жодних прав на який не має та оскільки вона позивачем штучно притягнута в якості відповідача по справі, та просить суд у позовних вимогах щодо неї – ОСОБА_8, позивачу відмовити за безпідставністю.

Ухвалою суду від 11.04.2018 за клопотанням представника позивача, ОСОБА_5 витребувано від відповідачів свідоцтво про їх одруження чи належним чином завірена його копія і досліджено в судовому засіданні (а.с. 66, т.6). Із даного письмового доказу вбачається, що шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_37 укладено 12 квітня 1980 року, після укладення шлюбу чоловіку і дружині присвоєні прізвища ОСОБА_9.

Отже, за наслідками дослідження наявних в справі письмових доказів, зокрема договору купівлі – продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 10.02.2006 (а.с. 111-114, т.3), витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2101523102016 від 09.09.2016 р. (а.с. 193-197, т.3), свідоцтва проукладення шлюбу (а.с. 66, т.6). судом встановлено, що земельна ділянка придбана відповідачем, як фізичною особою, перебуваючи у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_8, із врахуванням ч.3 ст. 368 ЦК та ст.60 СК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, а тому даний факт спростовує доводи ОСОБА_8, про те, що вона не може бути відповідачем щодо предмету спору, жодних прав на який не має і штучно притягнута в якості відповідача по справі.

У підтвердження факту виконання умов договору про спільну діяльність в частині передачі позивачкою відповідачам грошових коштів на будівництво міні-готельного комплексу та отримання звітності від ОСОБА_8 про витрачені кошти, до суду було подано копію зошита - рукописних записів (формату А4, копії зошиту в кліточку) про витрати на будівництво готельного комплексу грошових коштів, виконаних власноруч відповідачкою ОСОБА_8, який остання вела за умовами договору про спільну діяльність і в такій спосіб звітувала перед позивачкою (а.с. 13-28, 132-148, т.1), а також копію розписки ОСОБА_8 від 04.05.2007 про отримання грошових коштів від ОСОБА_3 на суму 30000 дол. США , оригінал розписки представником позивача було надано для проведення судово-почеркознавчої експертизи(а.с. 90, т.4).

У підтвердження того, що рукописні тексти від імені ОСОБА_8, що містяться в оригіналі розписки від імені ОСОБА_8 від 04.05.2007 та рукописні записи, що містяться в електрофотографічних копіях виконані однією особою, представника позивачки було надано копію висновку експертного почеркознавчого дослідження ED-1710-7-618.16 від 17.11.2016 (а.с. 99-137, т.4).

За результатами судово-почеркознавчу експертизи судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_38 складено висновок криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підписів за матеріалами цивільної справи №305/1468/16-ц від 14.08.2017, з якого вбачається, що рукописний текст розписки від імені ОСОБА_8 від 04.05.2007, що починається та закінчується відповідно словами: Розписка, Я, ОСОБА_8», «…на розвиток бізнесу на ОСОБА_14 м. Ужгород 04.05.2007 р. ОСОБА_8», виконаний ОСОБА_8. Підпис від імені ОСОБА_8, розташований під рукописним текстом Розписки від імені ОСОБА_8 від 04.05.2007 р. виконаний ОСОБА_8 (а.с. 49-52, т.5).

Відповідачка ОСОБА_8 у письмових запереченням та через свого представника доводить суду, що рукописні записи стосуються іншого об’єкта і до спірного об’єкту не мають жодного відношення, однак відповідачами не подано жодного доказу у підтвердження таких доводів, тому, у суду є всі підстави вважати, що даний журнал звітності ведення розрахунків по будівництву міні-готельного комплексу «Дріада» (амбарна книга) стосується спірного об’єкта, в якому відповідачкою ОСОБА_8 відображено витрати по його будівництву, а також кошти, які передавалися їй та членам її сім’ї позивачкою.

Суд констатує, що відповідачка ОСОБА_8 вимоги ухвали суду від 26.04.2018 не виконала і оригінал журналу звітності ведення розрахунків по будівництву міні-готельного комплексу «Дріада» (амбарна книга) суду не надала, повідомивши, що їх у неї немає, вказавши, що його викрадено, натомість суду не надала жодного доказу на підтвердження свого твердження..

ОСОБА_27 записів із журналу звітності ведення розрахунків по будівництву міні-готельного комплексу «Дріада» (амбарна книга), відображених на одному з аркушів даного журналу (а.с. 13 Т.1), позивач передала відповідачам наступні суми: 23.08.2006 р. Іра – 5000 дол. США, травень 2007 року «Іра» – 30000 дол. США, 24.08.2007 р. «Сергій» – 60000 дол. США, 02.03.2008 р. «Сергій» – 50000 дол. США, 05.05.2008 р. «Олеся Київ» – 20000 дол. США, 08.08.2008 р. «Олеся Київ» – 20000 дол. США, вересень 2008 року «Олеся Київ» – 20000 дол. США, 01.11.2008 р. «ОСОБА_17 Уж» – 20000 дол. США, 21.11.2008 р. «Київ Ол» – 10000 дол. США, 10.12.2008 р. «ОСОБА_17 Уж» – 10000 дол. США, травень 2009 року «ОСОБА_38 К» – 20000 дол. США, липень 2009 року «Львів» – 20000 дол. США, вересень 2009 року «Віталік» – 20000 дол. США, квітень 2010 року – 10000 дол. США, липень 2010 року – 10000 дол. США.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивач - ОСОБА_3, повідомила в який час та в яких сумах нею було передано грошові кошти на будівництво готельного комплексу за період з 2006 року по 2014 рік, а саме: 23.08.2006 р. – 5000 дол. США (віддала ОСОБА_22 на технічну документацію), травень 2007 року – 30000 дол. США (передала в ОСОБА_18 та ОСОБА_19), 24.08.2007 р. – 60000 дол. США (ОСОБА_17 відвіз на будівельні роботи і закупку матеріалів), 02.03.2008 р. – 50000 дол. США (ОСОБА_17 передав ОСОБА_18 та ОСОБА_19), 05.05.2008 р. – 20000 дол. США (ОСОБА_18 забрала, приїзжала в ОСОБА_19), 08.08.2008 р. – 20000 дол. США (ОСОБА_18 приїхала, віддала на будівельні роботи), вересень 2008 року – 20000 дол. США (у нас була ОСОБА_18 в ОСОБА_20), 01.11.2008 р. – 20000 дол. США (передала ОСОБА_17 в ОСОБА_18), 21.11.2008 р. – 10000 дол. США (ОСОБА_18 приїзжала до нас в Нескучноє), 10.12.2008 р. – 10000 дол. США (ОСОБА_17 повіз в ОСОБА_18), травень 2009 року – 20000 дол. США (приїхав ОСОБА_38 забрав на ОСОБА_18), липень 2009 року – 20000 дол. США (передала у ОСОБА_21), вересень 2009 року – 20000 дол. США (забрав ОСОБА_38, Нескучноє-Київ), квітень 2010 року – 10000 дол. США (ОСОБА_21 + ОСОБА_19), липень 2010 року – 10000 дол. США (забрали в ОСОБА_20), 10.09.2010 р. – 30000 дол. США (відвезли з ОСОБА_17 в ОСОБА_18. ОСОБА_14), 12.10.2010 р. – 50000 дол. США (забрали ОСОБА_20), 25.11.2010 р. – 50000 дол. США (ОСОБА_18 у нас в Нескучном. Київ), лютий 2011 року – 100000 дол. США (ОСОБА_22, ОСОБА_19 повіз), 09.06.2011 р. – 50000 дол. США (забрали в ОСОБА_20), 22.07.2011 р. - 50000 дол. США (ОСОБА_22 забрала в ОСОБА_20), 03.08.2011 р. – 50000 дол. США ( я передала ОСОБА_22 зеленчук в ОСОБА_20), жовтень 2011 року - 50000 дол. США, листопад - 50000 дол. США, грудень 2011 року - 50000 дол. США, 08.01.2012 р. - 50000 дол. США, 18.03.2012 р. – 90000 дол. США (ОСОБА_17 відвіз в ОСОБА_18), з травня по жовтень 2012 р. – 180000 дол. США (на різні витрати, см. у ОСОБА_18 в амбарній книзі, Звіт), 17.10.2012 р. - 200000 дол. США (ОСОБА_17 відвіз в ОСОБА_18), 04.12.2012 р. – 47000 дол. США, 11.12.2012 р. – 25000 дол. США (ОСОБА_5 відвіз в ОСОБА_18), 18.12.2012 – 40000 дол. США (ОСОБА_5 повіз в ОСОБА_18), 08.12.2013 р. – 3000 дол. США (передала через ОСОБА_8 в ОСОБА_18), 09.09.2013 р. - 30000 дол. США (ОСОБА_18 забрала в ОСОБА_20), 24.10.2013 р. - 10000 дол. США (ОСОБА_18 забрала в ОСОБА_20), 20.11.2013 р. – 20000 дол. США (ОСОБА_18 забрала в ОСОБА_20), 16.12.2013 р. – 40000 дол. США (ОСОБА_18 забрала в ОСОБА_20), 25.12.2013 р. - 10000 дол. США (передала ОСОБА_8 через їх невістку в ОСОБА_20), що узгоджується з наданими до суду письмовими доказами розрахунків надання грошових коштів відповідачам (а.с. 141- 146, т.4).

За наслідками дослідження та співставлення журналу звітності ведення розрахунків по будівництву міні-готельного комплексу «Дріада» (амбарна книга) - рукописних записів відповідачки ОСОБА_8 та власноручних записів позивачки про суми, передані відповідачам, в їх сукупності, судом встановлено, що за період з 2006 року по 2014 рік позивачка передала відповідачам та членам їх сім’ї грошові кошти на загальну суму 1600000 дол. США.

Суд констатує, що всі імена, вказані у зошиті, відповідають іменам учасників даного спору та їх членів сім’ї, а саме особами означеними іменами Іра є позивачка, ОСОБА_17 – чоловік позивачки ОСОБА_17, що водночас вбачається з свідоцтва про шлюб (а.с.209, т.4); ОСОБА_8 - відповідачка – ОСОБА_8, а ОСОБА_38 – син відповідачів. Відповідачі не подали жодного доказу у підтвердження своїх доводів, а тому їх доводи, що ксерокопії власноручних записів ОСОБА_8 (зошит) не містять інформацію яка би давала можливість ідентифікувати осіб, означених іменами Іра, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_38 судом не беруться до уваги.

У підтвердження своєї платоспроможності по будівництву міні-готельного комплексу позивачка подала суду письмові докази, а саме: відомості Державної фіскальної служби України про отримані доходи; довідку ОТП Банка від 26.08.2016 вих. №025-1/457, про відкриті рахунки в гривні, доларах США, Євро та активне користування депозитними продуктами банку з зазначенням суми грошових коштів отриманих нею з рахунків (а.с. 29-32, т. 1). З даних доказів вбачається, що у позивачки було достатньо коштів, щоб здійснити фінансування будівництва міні-готельного комплексу на загальну суму 1600000 дол. США.

Судом дано оцінку відомостям з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми отриманих доходів відповідачами, які підтверджують відсутність грошових коштів здобутих ОСОБА_9 внаслідок здійснення ним підприємницької діяльності. Даний доказ спростовує твердження відповідачів в запереченнях та письмових поясненнях до позову про те, що спірний об’єкт будувався виключно ОСОБА_9, за власні кошти, які він отримував від підприємницької діяльності (а.с. 184-191, т.3).

В даному контексті судом досліджено подані позивачем та її представниками письмові докази, а саме: безкоштовний запит Міністерства юстиції України, в якому зазначено, що відповідач - ОСОБА_9 є фізичною особою-підприємцем за кодом КВЕД 66.22 Діяльність страхових агентств і брокерів (основний), дата реєстрації 12.12.2003, дата зняття з обліку 22.04.2015; безкоштовний запит Міністерства юстиції України, в якому зазначено, що відповідач 2 - ОСОБА_9 є фізичною особою-підприємцем за кодом КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна (основний); кодом КВЕД 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; кодом КВЕД 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; кодом КВЕД 66.29 Інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення, дата взяття на облік 08.12.2015 р., дата зняття з обліку 31.03.2016 р. (а.с. 210-216, т.4).

Таким чином, вказані докази спростовують твердження ОСОБА_9, що будівництво об’єктів туристичної інфраструктури та їх подальше використання було одним з основних напрямків його підприємницької діяльності, здійснюючи яку, він отримував прибутки, за які і побудував готель з своєю дружиною ОСОБА_8

При цьому, суд також констатує, що відповідачами не надано суду жодного доказу, що спірний об’єкт побудовано ними за їх власні грошові кошти, відповідачами не вказано суми та не надано доказів походження витрачених ними на будівництво готельного комплексу грошових коштів.

Судом досліджено надані позивачем електронні докази у підтвердження того, що сторони обмінювались інформацією, яка стосується будівництва спірного об’єкта: дизайн проект 1 поверху «холл ресепшн», 2 поверх ресторан – бар (а.с.158-163, т.4) та фотознімки підтверджуючі хід будівельних робіт – на «17» аркушах (а.с.147-157, т.4). За наслідками дослідження даних доказів та в сукупності з іншими доказами судом встановлено, що дані докази стосуються спірного об’єкту.

Представник відповідачів у судовому засіданні оглянув та впізнав на даних фотознімках ОСОБА_8 ОСОБА_11 впізнали на даних фотознімкам позивачку ОСОБА_3 та відповідачку ОСОБА_8, допитані у судовому засіданні свідки – ОСОБА_23, ОСОБА_12 та ОСОБА_17 Відповідачами та їх представниками не подано доказів у спростування, що вказані фотознімки зроблені на фоні будь-якого іншого об’єктучи готельного комплексу, тому у суду є всі підстави вважати, що дані фото стосуються спірного об’єкту.

Отже, судом встановлено, що на фотознімках, датованих 10.09.2010, 03.06.2011, 03.09.2011, 08.01.2012, 09.01.2012, позивачка ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_8, які зображені на фоні недобудованого міні-готельного комплексу та в його приміщенні на фоні будівельних матеріалів.

Судом досліджено докази (копії акту видачі товарів, рахунки-фактури, видаткові та роздрібні накладні, товарно-транспортні накладні, фіскальні чеки, квитанції), подані позивачем та її представниками у підтвердження купівлі речей, які на даний час перебувають в міні-готельному комплексі «Дріада» та які зазначені державним виконавцем під час виконання ухвали Рахівського районного суду від 16.09.2016 в акті опису і арешту майна від 23.09.2016 (а.с. 193-208, т.4), зокрема: дизель - генератор модель HFW-75 T5; світильники настінно-стельові, настінні світильники, бра; придбані для санвузлів: гачки подвійні, дозатори рідкого мила хром, склянки хром, тримачі паперу хром; розетки одинарні, вимикачі, розетки TV+R+(SAT), рушники махрові (розміри: 70х140, 50х90, 40х70), простирадла з комплектами постільної білизни, подушки (силікон) 70х50, ковдри (силікон/полікотон) 140х205, пледи Новозеландські 100% вовна 140х200 (а.с. 168-192, т.4, а.с. 84-87, т.5). За наслідками дослідження даних доказів судом встановлено, що всі товари були придбані позивачем.

Досліджено докази, які подано сторонами у підтвердження власника екскаватора AIRMAN AX33U-878B000341, який і на даний час перебуває в гаражі міні-готельного комплексу «Дріада». Так, позивачем подано договір купівлі – продажу екскаватора і акт прийому-передачі від 15.06.2009 (а.с. 164-167, т.4), ОСОБА_9 надав суду товарно-транспортну накладну серії 11 ССІ № 23106 від 23.06.2009 р. (а.с. 120-121, т.3). з наданих доказів вбачається, що на підставі правовстановлюючих документів власником є позивачка ОСОБА_3, а з ТТН вантажоодержувач - ОСОБА_8 в смт. Ясіня, пункт навантаження – м. Одеса, що в свою чергу узгоджується з показами свідків, допитаних в судовому засіданні ОСОБА_12, ОСОБА_17, підтриманими в суді показами свідка ОСОБА_30, які він надав в межах кримінального провадження за №12016070140001189 та узгоджується з показами позивачки, даними нею в суді 25.04.2018, з яких вбачається, що придбаний нею екскаватор для будівництва готельного комплексу після підписання договору купівлі продажу було відправлено через перевізника до смт. Ясіня на ім’я ОСОБА_8, так як вона допомагала чоловіку в будівництві і була також однією з сторін договору про спільну діяльність.

Судом досліджено надану позивачем у підтвердження позовних вимог копію та оригінал Договору про намір купівлі – продажі земельної ділянки від 19.12.2012 р. (далі – Договір про намір купівлі-продажу земельної ділянки), укладений між відповідачем 2 - ОСОБА_9 та позивачем - ОСОБА_3, від імені якої діяв ОСОБА_12. Вказаний договір був нотаріально посвідчений державним нотаріусом м. Рахів ОСОБА_13 і зареєстрований в реєстрі за №1-1392 (а.с. 33, т.1).

Предметом вказаного договору була ? частина земельної ділянки, розташованої за адресою: смт. Ясіня, полонина ОСОБА_14, Рахівського району Закарпатської області, загальною площею 0,070 га, кадастровий номер якої: 2123656200:08:001:0101, яка належить ОСОБА_9 на підставі державного акту серії ЗК №047015 від 12.03.2007 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.02.2006 р. реєстраційний номер 430.

Як вбачається з доводів та пояснень позивачки, вказаний Договір про намір купівлі-продажу земельної ділянки укладався між сторонами з метою виконання умов домовленості про спільну діяльність по реалізації першого етапу передачі права власності від Сторони 1 на земельну ділянку під міні-готельним комплексом.

У свою чергу ОСОБА_9 також вказав, що їхні з дружиною наміри про продаж двох об’єктів нерухомості у 2012 році - земельної ділянки та готельного комплексу повинні були бути реалізовані у два етапи. На першому етапі позивач повинна була купити у нього ? частину земельної ділянки за грошову суму 200000 дол. США у підтвердження реальності її наміру купити другу частину земельної ділянки та міні готельного комплексу за грошову суму 1400000 дол. США, проте позивач не погодилася заплатити за комплекс 1600000 дол. США.

За наслідками аналізу тексту Договору про намір купівлі – продажі земельної ділянки під спірним об’єктом, судом не виявлено умови договору про намір позивачки купити другу частину земельної ділянки та міні-готельного комплексу за грошову суму 1400000 дол. США., як вказує ОСОБА_9. Будь-яких доказів, які б підтверджували вказану обставину, відповідачами суду не подано. Тому доводи ОСОБА_9 в цій частині не знайшли свого підтвердження і відхиляються судом як безпідставні.

ОСОБА_27 наданого позивачем висновку експертної оцінки ринкової вартості земельної ділянки під спірним об’єктом її вартість станом на 01.01.2006 становила 14140 доларів США, що еквівалентно 71407 грн., а станом на 01.08.2016 р. - 6894,48 дол. США, що еквівалентно 171027,84 грн. (а.с. 65-118 , т. 2).

Відповідачі інших доказів, в яких би була вказана інша вартість земельної ділянки під спірним об’єктом, суду не подали.

В судовому засіданні 26 березня 2018 ОСОБА_8 реалізовуючи свої процесуальні права через свого представника, після зміни законодавства, поданою відповідачами заявою, підтримала в суді надані нею письмові пояснення з матеріалів кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №12014070030000307. Із вказаних пояснень вбачається, що надані вони ОСОБА_8 22.10.2012 за її підписом та наступним змістом: « - за вищевказаною адресою проживаю разом з сім’єю. Так можу сказати що я також допомагаю своєму чоловіку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 вести будівництво готелю у Драгобратово в смт. Ясіня який ми будуємо на протязі семи років разом із подругою ОСОБА_3. До кінця року ми планірували закінчити будівництво готелю. 17.10.2012 р. приїхав гр. ОСОБА_17 чоловік громад. ОСОБА_3 та привіз гроші на спільне будівництво готелю в загальному суму 200 000 дол. США із яких була і наша частка. Дані гроші було отримано мною в будинку і ніхто не знав за гроші. Після того ОСОБА_17 18.10.12 р. поїхав додому на ОСОБА_19 так як він там проживає…» (а.с.57-64, т.1 матеріали кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №12014070030000307).

Виходячи з заявлених позовних вимог, дослідивши докази суд констатує, що на виконання договору про намір купівлі-продажу земельної ділянки, основний договір між сторонами укладений не був.

Судом дано оцінку дослідженим в справі доказам, показам сторін та свідків, запереченням відповідачів і письмовим поясненням відповідачки ОСОБА_8 підтриманими нею в суді, отже із змісту заперечень ОСОБА_9 слідує , що: « На першому етапі позивач повинна була купити у нього ? частину земельної ділянки за грошову суму 200000 дол. США » і фактично підписання основного договору купівлі-продажу земельної ділянки між сторонами не відбулось з причин, що позивач відмовилась сплатити гроші, натомість із пояснень відповідача 1 слідує, « що гроші на спільне будівництво готелю в сумі 200 000 дол. США із яких була і їх частка, привіз чоловік - ОСОБА_3 тобто позивача 17.10.2012 р. і передав ОСОБА_8 – відповідачу1», враховуючи, що Договір про намір купівлі – продажі земельної ділянки сторонами підписано 19.12.2012 р., тобто вже після передачі грошових коштів, на підставі викладеного судом встановлено факт ухилення з боку відповідача 2 підписання (основного) договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Суд констатує факт передачі відповідачам грошових коштів в зобов’язання виконання умов договору про спільну діяльність 17.10.2012 у сумі 200 000 дол. США вартість послуг по сприянню будівництва та вартість земельної ділянку під міні-готельним комплексом.

Судом досліджено висновок №128 від 10.11.2016 експертного дослідження міні-готельного комплексу з якого слідує, що вартість будівництва і будівельних робіт пов’язаних з будівництвом будівлі міні-готельного комплексу становить суму 22616622,00 грн. (а.с. 170-179, т.2). В судовому засіданні 19.09.2018 судовий експертОСОБА_36 складений ним висновок підтримав, повідомив суду, що висновок виконано відповідно до вимог закону з дотриманням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Представником позивача 12.10.2018 р. подано заяву про виключення доказів.

11 вересня 2018 р. в судовому засіданні представником відповідачів ОСОБА_7 за усним клопотанням були подані докази які було приєднано до матеріалів справи, том № 6 аркуші справи 187,188,189,190,191,192,193,194, а також докази, подані в судовому засіданні 12 жовтня 2018 року.

Представники позивачки у клопотанні просили суд зазначені докази виключити з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів, як такі що подані з порушенням строків.

З матеріалів справи вбачається, що Ухвалою Рахівського районного суду від 29 серпня 2016 року відкрито провадження у справі (а.с 56, т.1). В даній ухвалі судом роз’яснено сторонам, що відповідно до вимог ст. 131 ЦПК України сторони зобов’язані подати свої докази суду до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. 05 грудня 2017 року суд розпочав розгляд справи по суті.

З матеріалів справи вбачається, що в матеріалах справи відсутні заяви чи клопотання про поважність причин та докази, що підтверджують наявність поважних причин про неможливість подачі доказів в передбачений судом та законом час, які відповідачами подано до суду 11 вересня 2018 р. та 12 жовтня 2018 р.

Відтак, із змісту ухвали про відкриття провадження у справі від 29.08.2016 р. вбачається, що сторони зобов’язані подати свої докази суду до початку розгляду справи по суті, як то передбачено ч.1 ст.131 ЦПК України, у редакції ,що діяла до 15.12.2017, під час винесення судом ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами й після зміни законодавства не виконані вимоги ч.4 ст.83 ЦПК України, фактично в зв’язку з тим, що розгляд справи по суті було розпочато 05 грудня 2017 року, а тому відповідно до ч.8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються.

Частини 4,8 ст.83, ст. 209 ЦПК України передбачають аналогічні права, які були визначені ст.131 ЦПК в редакції, що діяла станом на день початку розгляду справи по суті, тобто станом на 05.12.2017.

Враховуючи, що на стадії судового розгляду суд не може вирішувати питання про виключення з числа доказів, а повинен це робити лише в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, докази наявні в томі № 6 аркуші справи 187,188,189,190,191,192,193,194, подані представником відповідачів в судовому засіданні 11.09.2018, 12.10.2018 слід виключити з числа доказів.

ОСОБА_11, під час судового розгляду справи відповідачами подані клопотання щодо недопущення доказів, в якому вони просили не досліджувати фінансові записи ОСОБА_8 подані позивачем до позовної заяви.

Даючи оцінку вказаному клопотанню суд приходить до наступного висновку. Долучені позивачкою до позовної заяви фінансова звітність виконана власноручно відповідачкою ОСОБА_8, яка надавалась нею позивачці в світлокопіях в межах Договору про спільну діяльність не є особистими паперами відповідачки ОСОБА_8 в розумінні поняття «особисті папери», оскільки не містять інформацію про особисте життя особи і не може поширюватись в передбачений ст.236 ЦПК України, ст. 303 ЦК України правовий режим.

Всі вищенаведені обставини та докази у їх підтвердження, зокрема пояснення свідків, дають суду підстави зробити висновок про те, що сторони перебували у дружніх довірливих відносинах, які тривали із середини 2005 року і до 2014 року. Зі сторони відповідачів протягом 2005 року мав місце факт неодноразової усної пропозиції (оферти) позивачу на належній їм земельній ділянці 0,07 га, яка розташована на полонині «Драгобрат» за межами населеного пункту смт. Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області вкласти власні кошти у будівництво міні-готельного комплексу, після побудови та передачі його позивачці, яка є замовником будівництва, отримати від останньої винагороду за послуги по організації будівництва та грошову компенсацію за земельну ділянку під міні-готельним комплексом у сумі 200000 доларів США. В березні 2006 року позивач у свою чергу заявила про прийняття пропозиції відповідачів та, уже на виконання домовленості, в серпні 2006 року, передала відповідачам першу суму коштів – 5000 дол. США для оформлення документації для будівництва міні-готельного комплексу, після чого відповідачами і почалися підготовчі роботи по будівництву міні-готельного комплексу. Як вбачається з довідки КП «Бюро технічної інвентаризації Рахівської районної ради» від 07.12.2006 за №387, ступінь готовності незакінченого будівництва міні-готельного комплексу становив 5% (а.с. 118, т.3).

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Частина 1 ст. 644 ЦК України встановлює, що якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Частина 1 ст. 628 ЦК України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За наслідками дослідження всіх обставин та доказів, зокрема сам факт наявності побудованого спірного об’єкта, судом встановлено, що сторонами у рамках домовленості про спільну діяльність погодили, що відповідачі передають позивачці, яка є замовником будівництва, під будівництво міні-готельного комплексу земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат» (далі – земельна ділянка кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101), а позивачка ОСОБА_3 (замовник будівництва), шляхом передачі відповідачам грошових коштів здійснює фінансування будівництва міні-готельного комплексу на земельній ділянці кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 і після повного фінансування набуває у власність міні-готельний комплекс та земельну ділянку під ним і здійснює готельний бізнес, у свою чергу відповідачі зобов’язалися надавати позивачці послуги по сприянню будівництва міні-готельного комплексу, а позивачка зобов’язалася оплатити відповідачам вказані послуги та земельну ділянку під міні-готельним комплексом, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 на загальну суму 200000 дол. США.

Сторони домовились, що передача права власності від відповідачів позивачці на земельну ділянку під міні-готельним комплексом будуть реалізовані у два етапи. Після будівництва половини міні-готельного комплексу ОСОБА_3 набуває у власність ? частину земельної ділянки шляхом підписання договору купівлі-продажу із ОСОБА_9 (за нотаріальним дозволом ОСОБА_8М.) на загальну суму по курсу НБУ, що становить еквівалент 10 000 дол. США. Після завершення будівництва набуває у власність другу ? частину земельної ділянки шляхом підписання договору купівлі-продажу із ОСОБА_9 (за нотаріальним дозволом ОСОБА_8М.) на загальну суму по курсу НБУ, що становить еквівалент 10 000 дол. США. Водночас позивачка зобов’язана сплатити відповідачам вартість послуг в якості винагороди за сприяння та організацію будівництва міні-готельного комплексу на загальну суму по курсу НБУ, що становить еквівалент 180 000 дол. США, отримавши від відповідачів всю проектно-технічну та дозвільну документацію, необхідну для введення міні-готельного комплексу в експлуатацію.

Вказані умови є предметом та метою договору і відповідно є істотною умовою для договору, який відбувся між сторонами.

ОСОБА_11, сторони домовилися, що позивачка передає грошові кошти на будівництво міні-готельного комплексу відповідачам самостійно, або через членів родин сторін. Позивачка ОСОБА_3 зобов’язана завчасно передавати грошові кошти на будівництво відповідачам ОСОБА_8 та ОСОБА_9, для забезпечення безперервного процесу будівельних робіт.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 письмово звітує перед ОСОБА_3 щодо ведення обліку понесених витрат на будівництво, а після завершення будівництва зобов’язана надати позивачці повний звіт про використані грошові кошти відповідно до калькуляції робіт. У випадку встановлення різниці між переданими позивачкою та використаними відповідачами для будівництва міні-готельного комплексу грошовими коштамиякі не були використані в ході будівництва, відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зобов’язані повернути встановлену різницю ОСОБА_3

ОСОБА_9 замовляє необхідну дозвільну, проектно-технічну документацію для будівництва міні-готельного комплексу. Проектно-технічну документацію зобов’язані погоджувати з позивачкою, яка має право вносити зміни.

Відповідачі виконують всі необхідні дії по сприянню та організації будівництва міні-готельного комплексу, зокрема закуповують будівельні матеріали для будівництва, оплачують залучену для будівництва спецтехніку, заробітну плату робітникам та всі супутні витрати, що стосуються будівництва.

Стаття 1130 ЦК України встановлює, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

З огляду на правову природу відносин, які склалися між сторонами, суд приходить до висновку, що між сторонами існують змішані договірні правовідносини - спільна діяльність з елементами купівлі-продажу земельної ділянки (обов’язок відповідачів передати земельну ділянку під будівництво міні-готельного комплексу та право отримати за неї кошти кореспондується з правом позивача отримати її у власність та обов’язком оплатити кошти за земельну ділянку) та надання послуг (обов’язок відповідачів надати послуги та право отримати за них кошти кореспондується з правом позивача отримати такі послуги та обов’язком їх оплатити).

За нормами ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Глава 63 ЦК України «Послуги. Загальні положення» не містить положень про обов’язковість укладення договору про надання послуг у письмовій формі.

Частина 1 ст. 205 ЦК України встановлює, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 218 ЦК України встановлено, що не додержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Глава 77 ЦК України «Спільна діяльність» не містить положення про недійсність правочину про спільну діяльність у разі недотримання простої письмової форми.

З огляду на те, що між сторонами існували дружні відносини, то даному спірному випадку, який виник між сторонами, має місце дефект (недотримання) форми правочину у частині спільної діяльності та купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу . На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного ОСОБА_15 України №9 від 06 листопада 2009 року при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України.

ОСОБА_27 ч. 2 ст. 220 ЦК України однією з необхідних обставин, які обумовлюють можливість визнання договору дійсним є доведеність факту повного або часткового виконання договору.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору здійснила передачу відповідачам коштів у сумі 1 600 000 доларів США (в тому числі 200000 дол. США винагорода за організацію будівництва та грошова компенсація за земельну ділянку кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 під міні-готельним комплексом), що по офіційному курсу НБУ (2530,5530 грн. за 100 дол. США) станом на день подання позовної заяви (25.08.2016) становить 40 488 848 грн.

ОСОБА_27 наданого позивачкою висновку №128 від 10.11.2016 експертного дослідження міні-готельного комплексу, вартість будівництва і будівельних робіт пов’язаних з будівництвом будівлі міні-готельного комплексу становить суму 22 616 622,00 грн. (а.с. 170-179 Т.2).

За кошти позивача були закуплені всі будівельні матеріали для будівництва міні-готельного комплексу, оплачені всі супутні витрати, що стосувалися будівництва, тому вартість спірного об’єкту відповідає грошовому вкладу позивача у будівництво за умовами договору.

Пояснення відповідачів, наведені у запереченнях, дають суду підставу зробити висновок, що відповідачі погоджуються з ціною позову, тобто вартість міні-готельного комплексу, яка зазначена позивачем у позові тотожні.

З огляду на наведене та наявність побудованого спірного об’єкту – міні-готельного комплексу суд встановлює факт виконання позивачем умов договору та прийняття відповідачами виконаного.

ОСОБА_11, однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Судом встановлено, що згідно договору про намір купівлі – продажі земельної ділянки строк укладення основного договору було встановлено сторонами до 19.01.2013.

Як пояснила позивачка та її представники, а також свідки, що основний договір укладений не був з вини відповідачів. Зокрема встановлено, що коли син позивача – ОСОБА_12, якому остання, на підставі довіреності, доручила укласти основний договір купівлі-продажу земельної ділянки, приїхав 18.01.2013 до відповідачів додому за адресою: м. Ужгород, вул. Щедріна, 88, ОСОБА_9 повідомив, що приватний нотаріус, у якого мало відбуватися укладення основного договору купівлі-продажу, захворів і вони не поїдуть у м. Рахів. На пропозицію ОСОБА_12 поїхати до іншого приватного нотаріуса, ОСОБА_9 відмовився.

Позивач доводить, що такі дії відповідачів вона розцінила як початок ухилення від виконання договору про спільну діяльність. Крім того, доводить, що після цього відповідачі почали вести себе незрозуміло, на дзвінки не відповідали, мирним шляхом спірне питання відмовилися вирішити. Відповідачі будь яких доказів у спростування доводів позивача суду не надали.

При цьому, суд також констатує, що після відкриття провадження у справі - 29.08.2016 р. відповідачі продовжили вести себе недобросовісно, вчиняти неправомірні дії, а саме: від 06.09.2016 ввели в експлуатацію спірний об’єкт, шляхом подачі до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській областіта реєстрації в єдиному реєстрі за заявою та на ім’я ОСОБА_9 - декларації про готовність до експлуатації спірного об’єкта; 13.09.2016 р., знаючи про наявність заходів по забезпеченню позову за ухвалою суду, звернулися до державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_10, котрий 13.09.2016 р. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31358118 від 13.09.2016 р., на підставі якого, вніс запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно – спірний об’єкт за відповідачем 2 - ОСОБА_9.

Наведені обставини підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 13.09.2016 р. №67960645.

З огляду на наведені обставини, суд встановлює факт ухилення відповідачів від укладення договору про спільну діяльність з елементами купівлі-продажу у письмовій формі та його нотаріального посвідчення.

Враховуючи, що сторонами договору було досягнуто згоди в усіх істотних умов цього договору; волевиявлення учасників було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; зазначений договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; і умови цього договору виконувалися сторонами, а саме відповідачами було передано позивачу під будівництво міні-готельного комплексу земельну ділянку (що також підтверджується договором про намір купівлі-продажу земельної ділянки), а позивачем здійснювалося фінансування будівництва міні-готельного комплексу, послуги по організації будівництва якого надавалася відповідачами з метою отримання винагороди та грошової компенсації в розмірі 200000 доларів США, в результаті чого досягнуто мети та відбулося повне виконання договору про спільну діяльність – збудовано міні-готельний комплекс, а відповідачі ухилилися від письмового укладення договору та нотаріального посвідчення договору і заперечують факт його укладення, тому такий відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України слід визнати дійсним.

ОСОБА_27 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

У ст. 876 ЦК України зазначено, що власником об'єкта будівництва або результату будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. ОСОБА_13 власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. ОСОБА_13 на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

ОСОБА_27 умов договору про спільну діяльність по будівництву міні-готельного комплексу позивач є замовником будівельних робіт і набуває право власності на міні-готельний комплекс, а тому з огляду на те, що позивачем виконано усі умови договору про спільну діяльність, а відповідачами не передано їй всю технічну документацію для проведення реєстрації права власності за собою, то за позивачем суд визнає право власності на міні-готельний комплекс.

За умовами договору про спільну діяльність, який містить елементи купівлі-продажу земельної ділянки, позивач набуває право власності на вказану земельну ділянку під міні-готельним комплексом.

Частина 1 ст. 377 ЦК України встановлює, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Частина 1 ст. 120 ЗК України встановлює, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Оскільки відповідачі ухилилися від виконання договірних зобов’язань по передачі позивачу земельної ділянки шляхом укладення відповідного договору і державна реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за позивачем не відбулося та з огляду на те, що позивач є набувачем право власності на міні-готельний комплекс за договором і за умовами договору позивач вартість земельної ділянки під міні-готельним комплексом оплатила відповідачам, то суд припиняє за відповідачами і визнає за позивачем право власності на земельну ділянку, на якій розташований міні-готельний комплекс.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ОСОБА_27 умов договору про спільну діяльність сторонами було домовлено, що у разі наявності у відповідачів залишку коштів, переданих позивачем на будівництво міні-готельного комплексу, то відповідачі по завершенню будівництва зобов’язані їх передати позивачу як такі, що не використані у будівництві.

ОСОБА_27 експертного дослідження міні-готельного комплексу, за результатами якого складено висновок №128 від 10.11.2016 р., вартість будівництва і будівельних робіт пов’язаних з будівництвом будівлі міні-готельного комплексу становить суму 22616622,00 грн., що є меншою і не відповідає сумі переданій позивачкою відповідачам коштів на його будівництво.

Різниця між переданими відповідачам та ними використаними для будівництва міні-готельного комплексу коштами з урахуванням курсу гривні до долара станом на 10.11.2016 (2556,2021 за 100 дол. США) становить: 899 233,6 грн. (ціна позову еквівалент 1 600 000 дол. США) – 5 112 404,2 грн. (вартість послуг відповідачів з організації будівництва та земельної ділянки еквівалент 200 000 дол. США) – 22616622,00 грн. (вартість будівництва і будівельних робіт еквівалент 884774 дол. США) = 13 170 207,4 грн. (еквівалент 515 226 дол. США).

Таким чином, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідачів на її користь вказаної суму коштів.

З огляду на те, що у ході розгляду справи наказом Міністерства юстиції України від 31.01.2017 р. за № 230/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» (а.с. 235, т.3) скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про державну реєстрацію прав та їх обтяження (з відкриттям розділу), індексний номер 31358118 від 13.09.2016 р. та запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно - міні-готельний комплекс, загальною площею 2337,5 кв.м., реєстраційний номер - 1024832921236, розташований на земельній ділянці площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина ОСОБА_14 за ОСОБА_9, не підлягає до задоволення вимога позивача про припинення за відповідачами право спільної сумісної власності на міні-готельний комплекс, об’єкт нерухомості, загальною площею 2337,5 кв.м. та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про державну реєстрацію прав та їх обтяження (з відкриттям розділу), індексний номер 31358118 від 13.09.2016 та запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно - міні-готельний комплекс, загальною площею 2337,5 кв.м., реєстраційний номер – 1024832921236

ОСОБА_27 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути наступні судові витрати.

Судом встановлено, що під час судового розгляду вказаної справи та під час підготовки позовної заяви для подачі до суду, позивачка понесла наступні судові витрати: судовий збір у сумі 6890 гривень, за подачу позовної заяви, що сплачені позивачкою відповідно до квитанції №5192/з1 від 25.08.2016 (а.с. 12, т.1); судовий збір у сумі 1657 гривень 60 коп., за подачу заяв про забезпечення позову (квитанції а.с.55, 64, 150, 159, 206, 222, т.1); судовий збір за подачу заяви в порядку ст.31 ЦПК України від 16.11.2016 у сумі 2204 гривні 04 копійки, сплачений згідно квитанції №0171450003 від 14.12.2016 ( а.с. 56, т.3); за професійну правничу допомогу (послуги адвокатів) у сумі 473 600 гривень (а.с. 98-101, 112-118, т.6); за витрати представників , що пов'язані з явкою до суду, у сумі 37170 гривень (а.с. 119-134, т.6); витрати за проведення оціночно-будівельного експертного дослідження у сумі 8000 (вісім тисяч) гривень; витрати за проведення експертного почеркознавчого дослідження у сумі 6000 гривень (а.с.97-98, т.6); витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи у сумі 7440 гривень (а.с. 144, т.5).

У відповідності до ч.ч. 7 та 8 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

З врахуванням вищевказаних норм закону, заходи забезпечення позову вжиті ухвалами Рахівського районного суду Закарпатської області від 29.08.2016, 09.09.2016, 16.09.2016 з урахуванням ухвал Апеляційного суду Закарпатської області від. 25.10.2016 та 18.11.2016 продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Збільшені позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 (ід. номер НОМЕР_1, проживає за адресою: 02222, АДРЕСА_2) право власності на міні-готельний комплекс, об’єкт нерухомості, загальною площею 2337,5 кв.м., за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат», будинок 15, розташований на земельній ділянці площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат».

Припинити за ОСОБА_9 (ід. номер НОМЕР_2, проживає за адресою: 88017, Закарпатської обл., м. Ужгород, вул. Щедріна, буд.88) право власності на земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат».

Визнати за ОСОБА_3 (ід. номер НОМЕР_1, проживає за адресою: 02222, АДРЕСА_2) право власності на земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат»

У задоволенні позовних вимог, щодо припинення за ОСОБА_9 (ід. номер НОМЕР_2, проживає за адресою: 88017, Закарпатської обл., м. Ужгород, вул. Щедріна, буд.88) право власності на міні-готельний комплекс, об’єкт нерухомості, загальною площею 2337,5 кв.м., за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат», будинок 15, розташований на земельній ділянці площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат» - відмовити.

У задоволенні позовних вимог, щодо скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про державну реєстрацію прав та їх обтяження (з відкриттям розділу), індексний номер 31358118 від 13.09.2016 р. та запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно - міні-готельний комплекс, загальною площею 2337,5 кв.м., реєстраційний номер - 1024832921236, розташований на земельній ділянці площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина ОСОБА_14 за ОСОБА_9 (88017, Закарпатської обл., м. Ужгород, вул. Щедріна, буд.88, ід. номер НОМЕР_2) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_9 (ід. номер НОМЕР_2, проживає за адресою: 88017, Закарпатської обл., м. Ужгород, вул. Щедріна, буд.88) та ОСОБА_8 (ід. номер НОМЕР_3, проживає за адресою: 88017, Закарпатської обл., м. Ужгород, вул. Щедріна, буд.88) на користь ОСОБА_3 (ід. номер НОМЕР_1, проживає за адресою: 02222, АДРЕСА_2) суму 13170207 (тринадцять мільйонів сто сімдесят тисяч двісті сім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_9 (ід. номер НОМЕР_2, проживає за адресою: 88017, Закарпатської обл., м. Ужгород, вул. Щедріна, буд.88) та ОСОБА_8 (ід. номер НОМЕР_3, проживає за адресою: 88017, Закарпатської обл., м. Ужгород, вул. Щедріна, буд.88) , на користь ОСОБА_3 (ід. номер НОМЕР_1, проживає за адресою: 02222, АДРЕСА_2) судові витрати:

- судовий збір у сумі 6890 (шість тисяч вісімсот дев’яносто) гривень, за подачу позовної заяви;

- судовий збір у сумі 1657 (одна тисяча шістсот п’ятдесят сім) гривень 60 коп., за подачу заяв про забезпечення позову;

- судовий збір за подачу заяви в порядку ст.31 ЦПК України від 16.11.2016 у сумі 2204 (дві тисячі двісті чотири ) гривні 04 копійки;

- за професійну правничу допомогу (послуги адвокатів) у сумі 473600 (чотириста сімдесят три тисячі шістсот) гривень;

- за витрати представників , що пов'язані з явкою до суду, у сумі 37170 (тридцять сім тисяч сто сімдесят) гривень;

- витрати за проведення оціночно-будівельного експертного дослідження у сумі 8000 (вісім тисяч) гривень;

- витрати за проведення експертного почеркознавчого дослідження у сумі 6000 (шість) тисяч гривень;

- витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи у сумі 7440 (сім тисяч чотириста сорок ) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя : Бліщ О.Б.