ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/737/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін до суду не з'явились, про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 23.05.2018

у складі колегії суддів: Гриців В.М. (головуючого), Давид Л.Л., Плотніцького Б.Д.

у справі № 914/737/17

за позовом ОСОБА_4

до Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий"

про стягнення заборгованості із заробітної плати

у межах справи № 914/2998/16

про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий", -

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.12.2016 порушено провадження у справі №914/2998/16 про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий".

2. 13.04.2017 року ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий", у якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за період з 20.01.2014 (дата винесення судового рішення про поновлення на роботі) до 30.04.2014 (дата звільнення) в сумі 30 913,13 грн та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 30.04.2014 до 31.08.2016 в сумі 252 000,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.10.2017 відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

4. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.10.2017 у справі №914/737/17 та прийняти нове рішення про задоволення заявлених вимог.

5. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, оскаржувану хвалу скасовано і ухвалено нове рішення: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" на користь ОСОБА_4 20 712,91 грн, з яких: 900,00 грн заробітна плата за лютий 2014, 818,18 грн заробітна плата за квітень 2014, 9 000,00 грн допомога з тимчасової непрацездатності за березень 2014, 8 100,00 грн допомога з тимчасової непрацездатності за квітень 2014, 1 894,73 грн середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 30.04.2014 до 08.05.2014.

6. Судом апеляційної інстанції при розгляді справи встановлено наступне.

6.1 Згідно з матеріалами справи 01.09.2011 директор Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" і ОСОБА_4 (член ревізійної комісії) уклали контракт з членом ревізійної комісії.

6.2 Пунктом 1.1. визначено, що цей контракт є трудовим договором. На підставі цього контракту виникають трудові відносини між членом ревізійної і Підприємством.

6.3 За умовами пункту 4.1. контракту (в редакції додатку до контракту) за виконання обов'язків, що передбачені цим контрактом, членові ревізійної комісії сплачується грошова винагорода, що містить у собі щомісячні виплати в розмірі 9 000,00 грн.

6.4 Пунктом 7.1. контракту установлено, що цей контракт діє з 01.09.2011 до 01.09.2016.

6.5 Наказом керівника Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий"№ 327 від 09.09.2011 р. про прийняття на роботу ОСОБА_4 прийнятий на посаду члена ревізійної комісії з 01.09.2011 за умовами контракту.

6.6 Отже, ОСОБА_4 з 01.09.2011 перебував у трудових відносинах з Товариством з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" з щомісячною оплатою праці в сумі 9 000 грн.

6.7 Наказом директора від 14.05.2013 № 189 ОСОБА_4 було звільнено з посади на підставі частини 1 статті 40 КЗпП України.

6.8 Проте, Стрийський міськрайонний суд Львівської області рішенням від 20.01.2014 у справі № 456/2964/13-ц поновив ОСОБА_4 на посаді члена ревізійної комісії Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" з 14.05.2013; стягнув з Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" на користь ОСОБА_4 65 509 грн. втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу із врахуванням отриманих 9 000 грн. вихідної допомоги при звільненні з роботи.

6.9 Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 13.07.2015 залишив без змін рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.01.2014 у справі № 456/2964/13-ц.

6.10 В Акті державного виконавця ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції від 28.02.2014 при примусовому виконанні виконавчого листа Стрийського міськрайонного суду Львівської області про поновлення ОСОБА_4 на посаді члена ревізійної комісії Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" встановлено, що наказом № 21-к від 26.02.2014 директора ТзДВ "Меблевий комбінат "Стрий", ОСОБА_4 поновлено на посаді члена Ревізійної комісії Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" з 14.05.2013. Запис в трудовій книжці за № 26 скасовано. Допущений до виконання своїх службових обов'язків.

6.11 Отже, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.01.2014 у справі № 456/2964/13-ц було виконано 26.02.2014. З цієї дати ОСОБА_4 був допущений до виконання своїх службових обов'язків.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

7. 03.08.2018 ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 01.08.2018 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі № 914/737/17 в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.05.2014 по 31.08.2016 в сумі 250 105,27 грн, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/737/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.08.2018.

9. Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 914/737/17 за касаційною скаргою ОСОБА_4 від 01.08.2018 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2018; розгляд касаційної скарги призначено на 11.10.2018 об 11 год. 15 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

10. Не погодившись з прийнятою постановою апеляційного суду, ОСОБА_4 подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі № 914/737/17 частково - в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.05.2014 по 31.08.2016 в сумі 250 105,27 грн і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

11. Обґрунтовуючи заявлені вимоги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, а саме статей 116, 117 КЗпП України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. Ліквідатор - арбітражний керуючий Чорній М.В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позиція Верховного Суду

13. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

16. За приписами частини 4 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

17. Такі ж приписи є і в Господарському процесуальному кодексі України (пункт 8 частини 1 статті 20).

18. Статтею 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено право кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, а також за вимогами щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. При цьому на вимоги таких конкурсних кредиторів не поширюється правило про наслідки пропуску строку, встановленого частиною 4 статті 23 цього Закону про те, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

19. Судом апеляційної інстанції при розгляді справи також було встановлено наступне.

19.1 Позивач не назвав і не надав доказів недопущення його відповідачем до виконання службових обов'язків з 20.01.2014 і до 26.02.2014. Позивач повідомив, що відповідач повністю сплатив позивачу кошти, присуджені рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.01.2014 у справі № 456/2964/13-ц і з цього приводу між сторонами немає спору.

19.2 Наказом директора від 30.04.2014 №55-К ОСОБА_4 було звільнено з роботи члена Ревізійної комісії Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" з 30.04.2014 відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України. У наказі зазначено, що ОСОБА_4 вчинив прогул, оскільки без поважних причин 28.02.2014 був відсутній на робочому місці протягом робочого дня з 12:30 до 17:00 годин, про що складено акт. Попередню згоду на звільнення ОСОБА_4 надала первинна профспілкова організація.

19.3 Дату прийняття наказу відповідач пояснює перебуванням ОСОБА_4 на лікарняному з 30.03.2014, що підтверджено листками непрацездатності: серії АГД №371512 (з 03.03.2014 до 31.03.2014), серії АГД №316064 (з 01.04.2014 до 10.04.2014), серії АГД №097482 (з 10.04.2014 до 26.04.2014).

19.4 Листом від 05.05.2014 за №201 Товариство з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" повідомило ОСОБА_4 про його звільнення за наказом №55-к від 30.04.2014 і надіслало копію цього наказу, повідомило про внесення запису у трудову книжку і необхідність одержання трудової книжки у відділі кадрів товариства. Також повідомило про проведені розрахунки при звільненні, нарахування 556,01 грн. за рахунок підприємства і 1 521,89 грн. за рахунок фонду соціального страхування і про можливість отримання цих коштів в касі товариства протягом 05-07.05.2014, а в разі неотримання ці кошти 08.05.2014 будуть депоновані у банк. У зв'язку з цим товариство просило ОСОБА_4 узгодити дату отримання коштів в касі або вказати банківські реквізити для перерахунку коштів.

19.5 Цей лист і копія наказу про звільнення були відправлені ОСОБА_4 05.05.2014 з описом вкладення і вручені 08.05.2014, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

19.6 Також Товариство з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" листом від 06.05.2014 №204 повідомило ОСОБА_4 про необхідність звернутись до каси підприємства за отриманням виплат за рахунок фонду соціального страхування в сумі 760,94 грн. протягом 6, 7, 8 травня 2014, інакше 12 травня 2014 року кошти будуть депоновані, а листом від 06.05.2014 №244 - про необхідність звернутись до каси підприємства за отриманням виплат за рахунок фонду соціального страхування в сумі 760,95 грн. протягом 30 травня і 2-3 червня 2014, інакше 04 червня 2014 року кошти будуть депоновані.

19.7 Названі листи були відправлені ОСОБА_4 06 і 30.05.2014 з описом вкладення і вручені 08.05.2014 та 05.06.2014 відповідно, що підтверджено поштовими квитанціями, описами вкладення, повідомленнями про вручення поштових відправлень.

19.8 Таким чином, ОСОБА_4 з 08.05.2014 знав про його звільнення, проведені відповідачем нарахування виплат при звільненні, отримав копію наказу №55-к від 30.04.2014, однак не оскаржував до суду наказу про його звільнення і не звертався за отриманням нарахованих сум. Лише 29.11.2016 ОСОБА_4 звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" із заявою видати довідку про невиплачену заробітну плату за період з 20.01.2014 до дати звернення з відображенням суми заборгованості та за який період вона виникла. Проте у матеріалах справи відсутні докази реагування відповідача на вимогу позивача.

20. За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

21. Відповідно до вимог статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

22. Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

23. У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 N 8-рп/2013 вказується, що "у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат".

24. У постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі N 6-331цс17 вказано, що "в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат".

25. Відповідач при звільненні позивача не виплатив всіх належних йому сум, тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_4 вправі без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

26. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що у матеріалах справи немає довідки відповідача про заборговану заробітну плату, проведені розрахунки при звільненні ОСОБА_4 із зазначенням сум, періоду і підстави їх нарахування, а у листах відповідача містяться різні відомості про нараховані суми.

27. Тому суд апеляційної інстанції самостійно визначив розмір належних позивачу сум з урахуванням наступних встановлених обставин:

27.1 Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.01.2014 у справі № 456/2964/13-ц, яким суд поновив ОСОБА_4 на посаді члена ревізійної комісії Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" та дату, коли позивач приступив до виконання службових обов'язків (26.02.2014).

27.2 Умов пунктів 1.1., 4.1., 7.1. контракту з членом ревізійної комісії, укладеного 01.09.2011 директором Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" з ОСОБА_4. Зокрема пункт 4.1. контракту (в редакції додатку до контракту від 01.09.2011) про те, що за виконання обов'язків, що передбачені цим контрактом, членові ревізійної комісії сплачується грошова винагорода, що містить у собі щомісячні виплати в розмірі 9 000 грн.

27.3 ОСОБА_4 був прийнятий на посаду члена ревізійної комісії за умовами контракту з членом ревізійної комісії від 01.09.2011 (з урахуванням додатку до контракту від 01.09.2011) з оплатою праці 9 000,00 грн. щомісячно. Доказів внесення інших змін до контракту щодо оплати праці суду не надано.

27.4 У зв'язку з цим судом апеляційної інстанції правомірно відхилено доводи відповідача про зміну з 26.02.2014 штатного розпису і встановлення посадового окладу члена ревізійної комісії 1 218,00 грн., відповідно, про поновлення ОСОБА_4 на посаду члена ревізійної комісії з посадовим окладом 1 218,00 грн.

27.5 Період перебування ОСОБА_4 на лікарняному, що підтверджено листками непрацездатності: серії АГД №371512 (з 03.03.2014 до 31.03.2014 року), серії АГД №316064 (з 01.04.2014 до 10.04.2014), серії АГД №097482 (з 10.04.2014 до 26.04.2014) та належний йому 100% розмір допомоги з тимчасової непрацездатності.

27.6 Кількість робочих днів у лютому - травні 2014 року та кількість робочих днів, коли ОСОБА_4 був на роботі.

27.7 Звільнення з 30.04.2014 ОСОБА_4 з роботи члена Ревізійної комісії Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" згідно з наказом директора від 30.04.2014 №55-К.

27.8 Зміст листа Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" від 05.05.2014 за №201 і дату отримання ОСОБА_4 цього листа та копії наказу від 30.04.2014 №55-К про звільнення (08.05.2014).

28. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що саме з 08.05.2014 позивач був обізнаний про його звільнення і нараховані до виплат суми, проте не оспорював розміру нарахованих сум і їх не отримував.

29. Так, у лютому 2014 ОСОБА_4 був на роботі 2 робочих дні - 26 і 27.02.2014. 28.02.2014 складено акт про відсутність на роботі члена ревізійної комісії ОСОБА_4 , який і слугував підставою звільнення. Заробітна плата позивача за лютий 2014 року, в якому було 20 робочих днів, повинна становити 900,00 грн. (450 грн. х 2 робочих дні).

30. У березні 2014 ОСОБА_4 перебував на лікарняному з 03 до 31.03.2014. Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності повинен становити 9 000,00 грн.

31. У квітні 2014 ОСОБА_4 перебував на лікарняному з 01 до 10.04.2014 і з 10 до 25.04.2014. Відповідно розмір допомоги з тимчасової непрацездатності з 01 до 10.04.2014 повинен становити 3 150,00 грн., а з 10 до 25.04.2014 - 4 950,00 грн. Всього розмір допомоги з тимчасової непрацездатності за квітень повинен становити 8 100,00 грн.

32. У квітні 2014 ОСОБА_4 був на роботі 2 робочих дні - 28 і 29.04.2014. Заробітна плата позивача за квітень 2014, в якому було 22 робочих днів, повинна становити 818,18 грн. (409,09 грн. х 2 робочих дні).

33. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що у день звільнення до виплати позивачу належали такі суми: 900,00 грн. заробітної плати за лютий 2014 року, 818,18 грн. заробітної плати за квітень 2014 року, 9000,00 грн. допомоги з тимчасової непрацездатності за березень 2014 року, 8100,00 грн. допомоги з тимчасової непрацездатності за квітень 2014 року.

34. Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звільнений з роботи 30.04.2014, про що він був повідомлений відповідачем 08.05.2014. Відповідач не провів розрахунку із позивачем у день його звільнення (30.04.2014), а позивач з наступного робочого дня після отримання повідомлення про звільнення і нараховані до виплати суми (08.05.2014) не пред'являв роботодавцеві вимог про розрахунок, не оскаржував розмір нарахованих сум, не оскаржував наказу від 30.04.2014 №55-К про звільнення.

35. Отже вина відповідача є у не проведенні розрахунку із звільненим працівником з дня звільнення (30.04.2014) і до отримання позивачем повідомлення про звільнення та про нарахування належних до виплати сум (08.05.2014).

36. У зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні в названий період позивачу належить середній заробіток за 4 робочих дні - 5, 6, 7, 8 травня 2014. У травні 2014 було 19 робочих дні, середній заробіток за 4 робочих дні становить 1894,73 грн. з розрахунку 473,78 грн. за кожен день (473,78 х 4 =1894,73).

37. Тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 894,73 грн. середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 30.04.2014 до 08.05.2014.

38. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

39. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

40. У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

41. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

42. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

43. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

44. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

45. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови були дотримані.

46. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі № 914/737/17 в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.05.2014 по 31.08.2016 в сумі 250 105,27 грн залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі № 914/737/17 в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.05.2014 по 31.08.2016 в сумі 250 105,27 грн залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

Н. Г. Ткаченко