ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2018 року

Київ

справа №527/43/17

адміністративне провадження №К/9901/58174/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 527/43/17

за позовом ОСОБА_2

до Глобинської міської ради

про визнання неправомірними та скасування рішень,

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 07 березня 2018 року (у складі судді Левицької Т.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року (у складі колегії суддів Старостіна В.В., Рєзнікової С.С., Бегунца А.О.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

11 січня 2017 року позивач, ОСОБА_2 звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Глобинської міської ради, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд:

- визнати неправомірними та скасувати рішення Глобинської міської ради Полтавської області від 21 лютого 2012 року № 50 "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Глобине" та рішення Глобинської міської ради Полтавської області від 23 грудня 2016 року № 979 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів, місце розташування: АДРЕСА_1, з метою передачі у власність".

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 25 листопада 2016 року він звернувся до Глобинської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1. 23 грудня 2016 року рішенням Глобинської міської ради Полтавської області № 979 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів, місце розташування: АДРЕСА_1, з метою передачі у власність" йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту, так як вказана земельна ділянка відноситься до території санітарно-захисних насаджень на розрахунковий строк, створення на ній нових об'єктів будівництва не передбачається. Зазначене рішення позивач вважає незаконним, прийнятим всупереч положенням частини другої статті 19 Конституції України. Міська рада, як розпорядник публічної інформації, порушила вимоги діючого законодавства, оскільки всупереч ЗУ "Про доступ до публічної інформації" не оприлюднила проект оскаржуваного ним рішення за 20 робочих днів до дати його розгляду. Крім того, вважає, що Земельний кодекс України не містить заборони щодо розміщення в санітарно-захисній зоні гаража. Крім того, як стало відомо позивачу, висновки щодо віднесення території, де він просить виділити земельну ділянку до санітарно - захисної зони зроблені відповідно до Генерального плану міста Глобине, затвердженого рішенням Глобинської міської ради Полтавської області від 21 лютого 2012 року № 50 "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Глобине". Зазначене рішення позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки проект вказаного регуляторного акта не було оприлюднене, як і не було його оприлюднене після прийняття.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 07 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем було розроблено проект містобудівної документації, після чого було опубліковано оголошення про проведення громадських слухань щодо її затвердження за 1 місяць до їх проведення та було проведено громадські слухання. Посилання позивача на порушення процедури опублікування повідомлення про початок процедури розгляду та врахування громадських інтересів не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи. Також, земельна ділянка, яку прохав виділити позивач розташована в межах санітарно-захисних зон, щільність забудови яких перевищує 10 %, а тому розташування гаражу на зазначеній земельній ділянці є недопустимим. Крім того, земельна ділянка знаходиться в смузі деревно-чагарникових насаджень, що унеможливлює будівництво на цій території індивідуальних гаражів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій та вважаючи, що вони прийняті з неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 07 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 30 липня 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 527/43/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 18 жовтня 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 лютого 2012 року прийнято рішення Глобинської міської ради Полтавської області "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Глобине" № 50.

Однією з підстав для скасування рішення від 21 лютого 2012 року № 50 "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Глобине", позивач зазначає порушення вимог статей 32-36 ЗУ "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до листа Державної регуляторної служби України сектору у Полтавській області від 30 січня 2017 року за № 13.15-05/23, рішення 15 сесії 6 скликання від 21 лютого 2012 року "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Глобине" не містить норм регуляторного характеру, а його прийняття не потребує реалізації передбачених цим Законом процедур.

Генеральний план міста є містобудівною документацією.

Також встановлено, що 25 листопада 2016 року позивач звернувся до Глобинської міської ради із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1.

Відповідачем зазначена заява була розглянута у встановлений законом місячний строк та 16 сесією 1 скликання Глобинської міської ради було прийнято рішення № 979 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2, АДРЕСА_2, на земельну ділянку площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів, місце розташування: АДРЕСА_1, з метою передачі у власність".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд першої та апеляційної інстанцій не спромоглися з'ясувати фактичні обставини справи та надати їм належну правову оцінку, судами було безпідставно відмовлено у задоволенні позову, в той час коли він підлягав задоволенню, чому, зокрема, сприяло надання відповідачем по справі неправдивої та нічим не підтвердженої інформації.

20 серпня 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач зазначає, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законним та обґрунтованим, доводи заявника касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні, також просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій підлягають громадським слуханням. Затвердження такої містобудівної документації, без проведення громадських слухань щодо обговорення її проектів - забороняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2011 року № 555 затверджено Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні (далі - Порядок № 555), що визначає механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 555, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до частини третьої статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забезпечують: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення); оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Згідно пункту 4 Порядку № 555 виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року

№ 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 року N 2780-XII, до компетенції органів місцевого самоврядування у сфері містобудування на їх території належить право затвердження місцевих містобудівних програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації; внесення змін у зазначені документи за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури відповідно законодавства.

Згідно положень статті 17 Закону № 3038-VI, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна міська рада.

Згідно пункту 1.1 Державних будівельних норм України системи містобудівної документації, склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження Генеральних планів міських населених пунктів ДБН Б 1-3-97, затверджених наказом Держбуду України від 25 вересня 1997 року № 164, генеральний план міста, селища є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціонального призначення будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об'єктів загальноміського або загально селищного значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини, черговості освоєння території.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 07 березня 2018 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди попередніх інстанцій мали з'ясувати, зокрема, чи було оскаржувані дії та рішення Глобинської міської ради здійснені, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були такі дії (бездіяльність) здійснені пропорційно та своєчасно.

Так, виходячи із змісту частин першої та другої статті 21 Закону № 3038-VI вбачається, що проекти містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій мають бути розробленими до проведення громадських слухань.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 555, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до частини третьої статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забезпечують: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення); оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Згідно пункту 4 Порядку № 555 виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до оголошення, опублікованого в газеті "Зоря Придніпров'я" від 01 листопада 2011 року, виконком Глобинської міської ради інформував про розроблення проекту "Коригування генерального плану міста Глобине Полтавської області", повідомив про місце та час проведення громадських слухань щодо затвердження останнього, а саме 01 грудня 2011 року. Також в оголошенні зазначено, що ознайомитися з генеральним планом міста можливо на сайті Глобинської міської ради (зазначено посилання) та в приміщенні Глобинської міської ради. Відповідно до протоколу громадських слухань по розгляду проекту "Коригування генерального плану міста Глобине Полтавської області" від 01 грудня 2011 року, зареєструвалися для участі 36 учасників, з яких 9 осіб - жителі міста Глобине, представники громадських та політичних організацій. Згідно Акта від 09 грудня 2011 року, письмових пропозицій та зауважень від громадськості до проекту "Коригування генерального плану міста Глобине" станом на 08 грудня 2011 року не надходило.

Тому, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій, які дійшли висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання неправомірним та скасування рішення Глобинської міської ради Полтавської області від 21 лютого 2012 року № 50 "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Глобине" не підлягають задоволенню.

Згідно статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 59 Закону № 280/97-ВР, визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач, 25 листопада 2016 року звернувся до Глобинської міської ради із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1. Відповідачем зазначена заява була розглянута у встановлений законом місячний строк та 16 сесією 1 скликання Глобинської міської ради було прийнято рішення № 979 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2, АДРЕСА_2, на земельну ділянку площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів, місце розташування: АДРЕСА_1, з метою передачі у власність".

Рішенням від 23 грудня 2016 року № 979 встановлено, що підставою для відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є те, що відповідно до генерального плану м. Глобине, вказана в заяві земельна ділянка відноситься до території санітарно-захисних насаджень на розрахунковий строк, створення на ній нових об'єктів будівництва не передбачається.

Суд звертає увагу, що Державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (далі - ДБН № 3602-92) поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Ці норми обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

Згідно пункту 27 ДБН 3602-92, у санітарно-захисній зоні допускається розміщення бань, пралень і гаражів за умови, що щільність забудови не буде перевищувати 10%.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до викопіювання з генерального плану м. Глобине та пояснювальної записки до генерального плану, земельна ділянка зазначена позивачем розташована на території санітарно - захисної зони ПП ОСОБА_3, що становить 100 метрів, щільність забудови санітарно-захисної зони останнього становить 20,94 %. Також земельна ділянка зазначена позивачем розташована на території санітарно захисної зони "Будівлі виробничої бази", яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, яка крім того, що розташована в межах санітарно-захисної зони ПП ОСОБА_3, також має свою санітарно - захисну зону 50 метрів, щільність забудови санітарно-захисної зони останнього становить 24,8 % .

На думку Суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки земельна ділянка, яку прохав виділити позивач розташована в межах санітарно - захисних зон, щільність забудови яких перевищує 10 %, то за таких умов розташування гаражу на зазначеній земельній ділянці є недопустимим.

Крім того, відповідно до пункту 5.13 наказу № 173 від 19 червня 1996 року Міністерства охорони здоров'я, з боку селищної території необхідно передбачати смугу дерево-чагарникових насаджень шириною не менше 50 м, а при ширині санітарно-захисної зони до 100 м - не менше 20 м.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, земельна ділянка зазначена позивачем знаходиться в смузі дерево-чагарникових насаджень, що унеможливлює будівництво на цій території індивідуальних гаражів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, які відмовляючи у задоволенні позову дійшли висновку, що позов в частині визнання неправомірним та скасування рішення Глобинської міської ради Полтавської області від 23 грудня 2016 року № 979 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів, місце розташування: АДРЕСА_1, з метою передачі у власність" задоволенню не підлягає.

Таким чином, Суд доходить до висновку, що оскаржувані рішення Глобинської міської ради здійснені, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 07 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко